Размещено на http://allbest.ru

Вступ

Темою моєї курсової роботи є «Підстави припинення діяльності господарських товариств».

Актуальність теми полягає у тому, що вона є однією із важливих тем цивільного права. Історія йде в перед, а разом із нею розвиваються та розгалужуються цивільно-правові відносини.

Господарські товариства, як юридична особа є результатом цих відносин.

Господарські товариства - це родове поняття, яке об'єднує п'ять самостійних видів товариства: повне, командитне, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство. Їх загальною ознакою є статутний капітал, який поділений на частки між учасниками.

Учасником вказаних товариств можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Між тим кожний вид товариства має свої особливі ознаки, які я постараюся викласти у своїй роботі.

Особливе місце займає і припинення діяльності господарських товариств. Поняття припинення діяльності суб'єкта господарювання відсутнє в законодавстві України.

Проте в доктринальному розумінні припиненням вважаються юридичні умови, за яких суб'єкти господарювання втрачають право провадити господарську діяльність та, відповідно, втрачають підприємницьку правосуб'єктність з моменту внесення відповідного запису до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

До змісту поняття припинення” входять юридичні підстави (“умови”), акти та процесуально- правові дії щодо припинення діяльності підприємства як суб'єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені законодавством про підприємства.

Мета моєї роботи полягає у висвітленні суті припинення діяльності господарських товариств.

Головним моїм завданням під час виконання курсової роботи є:

§ ознайомлення із загальними засадами господарських товариств;

§ розкрити суть діяльності товариств;

§ розкрити етапи так званого "життя товариств": - Започаткування товариств; - Діяльність товариств; - Припинення діяльності товариств;

§ зробити заключні висновки.

Все це я розкрию і поясню в даній курсовій роботі.

Розділ 1. Господарські товариства як організаційна форма юридичної особи

1.1 Поняття і загальна характеристика господарських товариств

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

До господарських товариств належать:

* Акціонерне товариство;

* Товариство з обмеженою відповідальністю;

* Товариство з додатковою відповідальністю;

* Повні товариства;

* Командитні товариства;

Господарські товариства є юридичними особами. Відповідно до цього господарським товариствам притаманні усі положення юридичної особи.

Суб?єктами цивільних правовідносин і відповідно носіями майнових та особистих немайнових прав та обов?язків можуть бути не лише індивіди-фізичні особи, а й різні колективні утворення: підприємства та організації, господарські товариства, виробничі споживчі кооперативи.

Однак для того, щоб мати можливість вступати у цивільні правовідносини і бути їх суб?єктами, ці колективні утворення наділяються за наявності певних ознак статусом юридичної особи. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи не є живими істотами і тому не мають природної волі, однак у них діє об?єднана людська воля і об?єднана людська сила в певному напрямі, зумовленому метою створення юридичної особи. Внаслідок цього за юридичною особою і визначається можливість бути суб?єктом права. Слід зазначити, що юридична особа є самостійним суб?єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і хоч це колективне утворення і визначається суб?єктом правовідносин, однак як юридична особа не може бути носієм лише тих прав та обов?язків, які не пов?язані з природними властивостями людей.

Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зумовлений становленням товарно - грошових відносин у ринковій економіці, суспільним розділом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, кооперативів, громадських та інших організацій.

З метою найбільш ефективного і раціонального використання державного майна воно, за загальним правилом, розподіляється і закріплюється за окремими державними підприємствами, установами та організаціями. Наділення підприємств об?єднань майном, надання їм господарської самостійності є неодмінною передумовою здійснення господарського розрахунку, вчинення правових актів з реалізації продукції,розпорядження грошовими коштами, тобто виступу в обороті як самостійного суб?єкта цивільних прав та обов?язків.

Господарські підприємства відповідають таким ознакам юридичної особи:

· організаційна єдність. З цієї ознаки випливає, що юридична особа має відповідну стійку структуру. Виступ юридичної особи, як єдиного цілого забезпечується тим, що на чолі відповідного утворення стоять наділені визначеною компетенцією органи, що здійснюють внутрішнє керування юридичною особою і діють від його імені зовні. Ті, хто знаходиться у середині юридичної особи - керівники, робітники, повинні знати, що являє собою відповідне утворення, чим воно буде займатися, хто і як їм управляє, що являє собою його майно й ін.. Це ж важливо і для тих, хто вступає або тільки має намір вступити з даним утворенням у правові відношення.

· майнова відособленість юридичної особи - об'єднання матеріальної бази в один єдиний комплекс (для досягнення загальної цілі), що належить даної організації, і відокремлення майна даної юридичної особи від майна інших осіб. Під «відособленим майном» припускається майно в його широкому змісті включаючи речі, права на речі й обов'язки з приводу речей. Дана норма припускає, що майно юридичної особи відокремлюється від майна його засновників.

· самостійний виступ у цивільному обороті від свого імені. Він означає, що юридична особа може від свого імені одержувати і здійснювати майнові й особисті права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

· самостійна майнова відповідальність. Мається на увазі, що юридична особа відповідає за своїми обов'язками майном, що належить йому на однім із трьох речових прав. Проте, варто зауважити, що ні засновники, ні учасники юридичної особи не відповідають по його боргах, якщо інше не передбачено в законі або в установчих документах, і точно так само юридична особа не відповідає по боргах засновників (учасників).

1.2 Процедура створення господарських товариств

Господарське товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариства проводиться за правилами, встановленими Законами України “ Про підприємства “ від 27 березня 1991 року № 887-ХІІ, “ Про підприємництво ” від 7 лютого 1991 року № 698-ХІІ та Положенням “ Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності “, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року № 125 .

Положення “ Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності“ визначає порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційних форм і форм власності. Законом передбачається окремий порядок створення господарських товариств, в залежності від предмету діяльності (банки, засоби масової інформації, фондові біржі, тощо). Господарські товариства, що займаються банківською діяльністю реєструються Національним банком України в порядку, визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність.

Державна реєстрація господарського товариства провадиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради або в районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням.

Місцезнаходженням господарського товариства вважається місцезнаходження (розміщення) його постійно діючого керівного органу.

Для державної реєстрації господарського товариства власники або уповноважена ними особа (заявник) особисто подають до органу державної реєстрації:

ь установчі документи:

· установчий договір;

· статут - при створенні акціонерного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю;

ь реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію ;

ь документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору;

ь документ, що засвідчує сплату власниками внеску до статутного фонду;

ь рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення, реорганізацію (злиття,приєднання) господарського товариства якщо, законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди У випадку, якщо установчі документи подаються не власниками, а іншими особами, то повноваження цих осіб повинно підтверджуватися належним чином оформленою довіреністю.

Якщо одним із власників господарського товариства є юридична особа, додатково подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи. Іноземна юридична особа подає документ, що свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження ( витяг з торгівельного, банківського або судового реєстру, тощо). Цей документ повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави та легалізовано в Міністерстві закордонних справ.

У разі, коли одним із власників є фізична особа, її підпис на установчих документах потребує нотаріального засвідчення.

До органу державної реєстрації подаються установчі документи в оригіналах та по одному примірнику завірених в установленому порядку копій.

Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству. Відповідальність за відповідність законодавству установчих документів несуть власники або уповноважені ними органи, які подають документи для реєстрації господарського товариства.

Установчі документи складаються державною чи іншою мовою відповідно до ст.11 Закону України “Про мови в Українській РСР“, підписуються заявником, прошиваються та пронумеровуються.

Отже, положенням встановлюється вичерпний перелік документів, які повинні подати власники для реєстрації господарського товариства.

Порядок складання установчих документів господарського товариства було висвітлено в першому та другому питаннях даної курсової роботи.

Іншими документами, які необхідно подати для державної реєстрації є реєстраційна картка, документ, що засвідчує сплату власниками реєстраційного збору, документ, що засвідчує сплату власниками внеску до статутного фонду товариства та рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення ( реорганізацію ) господарського товариства, якщо законодавчими актами України передбачено необхідність такої згоди.

Реєстраційна картка суб`єкта підприємницької діяльності є одночасно заявою про державну реєстрацію. Зразок реєстраційної картки наведено в додатку до Положення “Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності“. У картці містяться відомості про найменування суб`єкта підприємницької діяльності з обов`язковим зазначенням організаційно-правової форми, місцезнаходження суб`єкта підприємницької діяльності, відомості про керівника із зазначенням його місця проживання та паспортних даних, відомості про форму власності, основні види діяльності на поточний рік, кількість філіалів,представництв, відділень із зазначенням відомостей про них на зворотному боці картки та вказується особа, яка заповнила картку і дата заповнення.

Орган державної реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові у заповненні реєстраційної картки та перевіряє відповідність наведених в ній відомостей установчим документам .

Документом, який засвідчує сплату власниками реєстраційного збору є відповідна квитанція або платіжне доручення.

Документом, який засвідчує сплату власниками необхідного внеску до статутного фонду також є відповідна квитанція, платіжне доручення, або інший документ ( у випадку майнової форми внеску і т.д.). Розмір такого внеску диференціюється в залежності від виду товариства: в товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерному товаристві відкритого типу не менше 30 % вказаного в установчих документах вкладу, в акціонерному товаристві закритого типу - не менше 50 % вкладу. Для повного товариства такий розмір не встановлений, а у командитному товаристві вкладники на момент реєстраціє зобов`язані внести не менше 25 % свого внеску .

Рішення антимонопольного комітету про згоду на створення (реорганізацію) суб`єктів підприємницької діяльності як документ, який необхідний для державної реєстрації також є нововведенням нового Положення “ Про реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності “.

Необхідність надання такої згоди було закріплено Законом Украіни “Про антимонопольний комітет “, Постановою Кабінету Міністрів України “ Про введення механізму запобігання монополізації товарних ринків”, Законом України “ Про внесення змін та доповнень до закону України “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності “.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів “ Про введення механізму запобігання монополізації товарних ринків “ створення господарюючих суб`єктів проводиться за згодою Антимонопольного комітету або його органів у таких випадках:

- створення господарюючого суб`єкту двома і більше засновниками, якщо сумарна вартість активів або сумарний об`єм реалізації товарів, робіт, послуг цих засновників за підсумками останнього фінансового року перевищує суму у валюті України, еквівалентну 2 млн. Доларів США за офіційним курсом, який діяв на кінець останнього фінансового року, і при цьому не менше ніж у двох засновників вартість активів або об`єм реалізації товарів перевищує суму грошового еквіваленту, рівному 100 тис. Доларів США у кожного.

У випадку, коли одним із засновників є державний орган, то в розрахунках вартості активів або об`ємів реалізації товарів використовуються відповідні показники державних підприємств, майно яких передається в статутний фонд створюваного господарюючого суб`єкта ;

- створення господарюючого суб`єкту двома або більше засновниками, які діють на певному товарному ринку, якщо загальна доля засновників на цьому ринку перевищує 35 % ;

- створення господарюючого суб`єкту, доля якого на певному товарному ринку завідомо буде перевищувати 35 %, а також асоціацій, концернів та інших об`єднань підприємств.

Під час реєстрації господарського товариства посадова особа органу державної реєстрації на титулі установчих документів робить відмітку про реєстрацію із зазначенням назви цього органу, номера та дати реєстрації. Відмітка засвідчується підписом посадової особи та печаткою органу державної реєстрації.

Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявника подання інших документів, не передбачених законодавством або оформлених з іншими вимогами, ніж це визначено у Положенні “ Про реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності ”.

За наявності всіх вищенаведених документів орган державної реєстрації на протязі п`яти робочих днів з дати надходження документів зобов`язаний провести державну реєстрацію господарського товариства і видати заявникові свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності встановленого зразка.

Підставою для відмови у державній реєстрації є відсутність в установчих документах відомостей, зазначених в ст. 4, 37, 51, 67, 76 Закону України “ Про господарські товариства “.

Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку.

У відповідності до Закону України “ Про внесення змін в ст.56 Конституції України від 31 жовтня 1995 року, громадянин має право у встановленому законом порядку оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб в сфері управлінської діяльності, якщо він вважає, що цим порушені його права і свободи. В цьому аспекті, громадяни можуть оскаржувати в судовому порядку затримку в державній реєстрації.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності є підставою для відкриття розрахункового, валютного та інших рахунків в установах банків , виготовлення печаток та штампів.

1.3 Установчі документи господарських товариств

Правовою основою діяльності господарського товариства поряд із законодавством є його установчі документи.

Установчі документи -- це юридичні документи, в яких виражається воля учасників спільно заснувати господарське товариство та наділити його майном, що складається із внесків учасників, а також визначається правовий статус господарського товариства, його взаємовідносини з учасниками, а також відносини учасників між собою.

Установчі документи відіграють значну роль у діяльності будь-якого господарського товариства, до їх складання не варто підходити формально.

Слід враховувати, що чинне законодавство України є недосконалим, воно недостатньо і суперечливо регулює багато найважливіших питань, пов'язаних з діяльністю господарських товариств. Недоліки чинного законодавства значною мірою можуть бути компенсовані шляхом включення певних положень до установчих документів товариства.

Вимоги до змісту і форми установчих документів викладені в Господарському кодексі України.

Склад установчих документів для окремих видів господарських товариств є різним. Акціонерні товариства, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту; повне та командитне товариства -- на підставі установчого договору.

Установчий договір -- цивільно-правовий договір, що регулює відносини між учасниками в процесі створення і діяльності юридичної особи. Укладається в письмовій формі і набирає сили з моменту підписання.

Законодавство не містить переліку обов'язкових умов установчого договору. У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України (ВАСУ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" від 12.0 1996 р. №02-5/334, наголошується, що при вирішенні питання про наявність договірних взаємовідносин господарським судам слід виходити з того, що установчий договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, необхідних для його виконання.

Щодо установчого договору застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання.

Установчий договір є обов'язковим установчим документом для усіх видів господарських товариств. Але у випадку виникнення акціонерних товариств у процесі корпоратизації або приватизації часто їх засновником є одна особа -- уповноважений державний орган або орган місцевого самоврядування (стосовно комунального майна). У такому випадку установчий договір не укладається, а його функції виконує рішення уповноваженого органу про перетворення державного (комунального) підприємства на акціонерне товариство.

Установчий договір акціонерного товариства укладається між його засновниками з метою створення товариства і після державної реєстрації товариства є виконаним. Після державної реєстрації акціонерного товариства будь-які зміни і доповнення повинні вноситися лише в його статут за рішенням загальних зборів акціонерів. Установчий договір як установчий документ залишається при цьому без змін.

Доцільним було б впровадження аналогічного підходу і до установчих договорів інших статутних товариств -- товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю.

Статут -- це корпоративний нормативний акт, що затверджується одноголосно або більшістю учасників господарського товариства і регулює питання створення, діяльності і припинення роботи товариства. Набирає сили з моменту державної реєстрації господарського товариства.

Статут не має ознак цивільно-правового договору, оскільки він може затверджуватися або змінюватися відповідно до волі, вираженої більшістю учасників товариства (акціонерів) шляхом голосування на загальних зборах, а не кожним із них. Інакше кажучи, його норми приймаються не одноголосно, як у договірних відносинах, а більшістю -- корпоративно.

Статут акціонерного товариства або зміни до нього затверджуються рішенням 3/4 голосів осіб, що беруть участь в установчих або загальних зборах і мають право голосу (враховуючи, що збори є правомочними за наявності кворуму, тобто присутності осіб, що мають більше 60 % від загальної кількості голосів, статут фактично може бути прийнятий або змінений акціонерами, що володіють лише 45 % від загальної кількості голосів у товаристві).

На момент створення інших статутних товариств їх статут затверджується одноголосно, але рішення про внесення змін до цього документа, включаючи можливість його викладення у новій редакції, приймається вже корпоративно. Рішення про зміну статуту товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Положення, які учасники включають в установчі документи, поділяються за своїм характером на обов'язкові і факультативні. Перелік відомостей, що обов'язково повинні бути відображені в установчих документах, також законодавчо закріплений.

Установчі документи повинні містити відомості:

* про вид товариства;

* предмет і цілі його діяльності;

* склад засновників та учасників;

* найменування та місцезнаходження;

* розмір та порядок утворення статутного фонду;

* порядок розподілу прибутків та збитків;

* склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними

рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна кваліфікована

більшість голосів;

* порядок внесення змін до установчих документів;

* порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Законом не визначено, які питання повинні регулюватися установчим договором, а які статутом товариства. Це винесено на розсуд самих учасників господарського товариства. На практиці може виникнути ситуація, коли положення статуту не збігаються з положеннями установчого договору.

Пріоритет як для учасників товариств, так і для третіх осіб у такій ситуації повинні мати положення статуту товариства.

При визначенні змісту установчих документів учасники повинні пам'ятати про встановлену законодавством складну процедуру внесення в них змін, включаючи необхідність їх державної реєстрації і можливість врегулювати необхідність їх державної реєстрації і можливість врегулювати ряд питань не в установчих документах, а в інших корпоративних нормативних актах (положеннях, рішеннях та ін.). Необхідно уникати надмірної деталізації положень установчих документів.

Положення, включені в текст установчих документів, не повинні суперечити чинному законодавству (відповідальність за іде несуть самі учасники господарського товариства).

Установчі документи складаються державною або іншою мовою, підписуються засновниками, прошиваються і нумеруються. Якщо у складі засновників господарського товариства є хоча б одна фізична особа, то її підпис на установчих документах засвідчується нотаріусом (цю нотаріальну дію -- посвідчення підпису -- слід відрізняти від іншої нотаріальної дії -- посвідчення угоди). На практиці нотаріуси завіряють установчі договори як угоди.

Установчі документи товариства можуть бути визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Відповідальність за зміст установчих документів покладається виключно на учасників товариства. У випадку невідповідності вимогам чинного законодавства установчі документи господарського товариства в судовому порядку можуть бути визнані недійсними (цілком або частково).

Підставами для визнання недійсними установчих документів можуть бути:

1) допущені при оформленні (затвердженні) цих документів порушення чинного законодавства;

2) невідповідність фактичним обставинам відомостей, що закріплені в установчих документах;

3) відсутність в установчих документах обов'язкових відомостей;

4) суперечність положень установчих документів нормам чинного законодавства України та інші підстави.

Визнання установчих документів недійсними є підставою для винесення судом (господарським судом) рішення:

а) про ліквідацію господарського товариства;

б) про скасування державної реєстрації господарського, (як правило, використовується даний варіант).

товариство антимонопольний господарювання

Розділ 2. Види господарських товариств

За статтею 1 Закону України «Про господарські товариства», до господарських товариств належать:

· акціонерні товариства;

· товариства з обмеженою відповідальністю;

· товариства з додатковою відповідальністю;

· повні товариства;

· командитні товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

2.1 Акціонерні товариства

Створення та функціонування акціонерних товариств, як і інших підприємницьких структур, базується на додержанні встановлених законодавством правил і процедур. Вже з моменту виникнення ініціативи по створенню акціонерного товариства зацікавлені особи спираються на вищезгадані правила і процедури, додержання яких є обов'язковим.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Акціонерне товариство має право випуску облігацій та інших цінних паперів відповідно до законодавства України про цінні папери та фондову біржу.

Статья I. Основний вид цінних паперів, що випускає акціонерне товариство - акція. Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Також акціонерне товариство може випускати облігації. Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчого договору та статуту. Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Статут акціонерного товариства, крім загальних відомостей яким повинні відповідати господарські товариства, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій. Згідно до проекту цивільного кодексу статут акціонерного товариства також повинен містити про права акціонерів.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій.

Управління акціонерним товариством.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства;

в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань:

а) зміна статуту товариства;

б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства;

в) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства.

Про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально. Крім того, повинно бути зроблено загальне повідомлення передбаченим статутом способом про наступні збори з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.

Будь-який з акціонерів вправі вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 40 днів до їх скликання. В цей же строк акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, можуть вимагати включення питань до порядку денного.

До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів.

Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція - один голос.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.

Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління.

Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень.

Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом акціонерного товариства.

Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.

Голова правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.

Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства.

Спостережна рада акціонерного товариства є органом, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління. В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення спостережної ради є обов'язковим.

До складу спостережної ради можуть входити представники засновника, акціонерів (крім членів правління), уповноважені представники обслуговуючих банківських установ, Антимонопольного комітету, а також представники трудових колективів, органів приватизації, якщо товариство створюється в процесі корпоратизації чи приватизації.

Спостережна рада затверджує голову правління, за його поданням -- членів правління; розглядає й аналізує звіти правління і ревізійної комісії; аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та цінової політики і т. ін. Рада не має права втручатися в оперативні дії товариства.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності

більш як 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення посадових осіб на її вимогу.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерного товариства (спостережній раді).

Члени ревізійної комісії вправі брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях правління.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.

2.2 Товариства з обмеженою відповідальністю

Товариством з обмеженою відповідальністю визначається товариство, що має правовий статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. На відміну від інших товариств установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, загальних для всіх видів товариств повинні містити відомості про розмір часток кожного із учасників, розмір, склад та порядок внесення ним вкладів.

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть відповідальність у межах своїх вкладів до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю. Розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю повинен становити суму, еквіваленту не менше 100 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, яка діє на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожний з учасників зобов'язаний внести не менше 30 % у зазначеного в установчих документах вкладу. Повністю вклад повинен бути внесений не пізніше одного року після реєстрації.

Товариство з обмеженою відповідальністю так само як і закрите акціонерне товариство (ЗАТ) - це підприємство з фіксованим складом учасників, тобто частки в них розподіляються при емісії серед відповідного кола осіб; учасники цих підприємств можуть уступати належні їм частки тільки за згодою інших учасників; у межах цих підприємств діє досить жорстка система колективного контролю над персональним складом учасників та кількістю належних кожному часток. Але між ними є й істотна відмінність: при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю на його вимогу і за згодою товариства вклад може бути повернутий повністю або частково в натуральній формі.

У випадках, передбачених установчими документами учасники, які неповністю внесли вклади відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частки вкладу.

Максимальна кількість товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього року - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшується до встановленої межі. Товариство з обмеженою відповідальністю може мати єдиним учасником інших господарське товариство, учасником якого є одна особа, особа може бути лише учасником одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.

Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи в разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, розмір статутного капіталу, частку в статутному капіталі кожному з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови передбачені законодавством.

Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації не є обов'язковим. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, цей статут містить відомості про:

* розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника;

* склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень;

* розмір і порядок формування резервного фонду;

* порядок передання (переходу часток у статутному фонді).

Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства і є відкритим для ознайомлення

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вкладів його учасників. Не допускається звільнення учасників від внесення вкладу до статутного капіталу товариства. До моменту державної реєстрації товариство з обмеженою відповідальністю, його учасники повинні сплатити не менше 50 % суми своїх вкладів. Частину статутного капіталу, що залишилася не сплаченою потрібно сплатити в продовж року. Якщо сума не була сплачена то учасники товариства повинні зменшити статутний капітал і зареєструвати зміни, або ліквідувати товариство. Якщо сума не була сплачена то учасники товариства повинні зменшити статутний капітал і зареєструвати зміни, або ліквідувати товариство. Якщо статутний капітал зменшився до мінімального рівня статутного капіталу який встановлено законом, товариство підлягає ліквідації.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори. Компетенція загальних зборів визначається в статуті і в законах, які регулюють правове положення цього виду товариств.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюються виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, і іншим законом і статутом товариства.

Колегіальний орган товариства з обмеженою відповідальністю приймає рішення простою більшістю від числа присутніх члені, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Залежно від ступеня важливості прийняття рішення з того чи іншого питання, встановлюється певна кількість голосів, необхідних для прийняття такого рішення. Більшість рішень загальних зборів приймається простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ? голосів, якщо інше не встановлено законом. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю голосує кількістю голосів, яка є пропорційною його частці в статутному капіталі товариства. Таким чином, чим більша частка у статутному капіталі, тим більша кількість голосів.

До виключеної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1. визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про його виконання;

2. внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

3. створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4. визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

5. затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів;

6. вирішення питань про придбання товариством частки учасника;

7. виключення учасника із товариства;

8. прийняття рішень про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виконавчої компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виконавчої компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства. Черговість та порядок складання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом. Як правило збори скликаються за ініціативою виконавчого органу. Право вимагати скликання зборів можуть учасники, які володіють не менше 10 % голосів. Якщо вимоги учасників про скликання зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Контроль за діяльністю товариства здійснюють його учасники. Функцію контролю може здійснювати постійний орган товариства. У Законі України "Про господарське товариство" така функція покладена на ревізійну комісію.

Метою діяльності ревізійної комісії є здійснення контролю за фінансово господарською діяльністю постійного органу.

2.3 Товариства з додатковою відповідальністю

Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю, має товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ). Відносно нього застосовуються практично всі норми, що регулюють діяльність товариства з обмеженою відповідальністю.

Особливість його (і головна відмінність від ТзОВ) полягає в характері відповідальності учасників щодо зобов'язань товариства. Якщо учасники ТзОВ не відповідають за зобов'язаннями товариства, то в ТзДВ учасники несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за боргами товариства своїм особистим майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них.

Відповідальність учасників має субсидіарний характер - вона настає тільки у випадку недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів. Граничний розмір відповідальності (двох-, трьох-, п'ятикратная тощо), а також її характер (часткова або солідарна) передбачається самими учасниками в установчих документах.

Товариство з додатковою відповідальністю створюється в тих випадках, коли розміри капіталу, необхідного для початку діяльності товариства і його нормального функціонування, значно менші, ніж для забезпечення інтересів кредиторів цього товариства. В подібній ситуації немає потреби акумулювати відразу великий капітал - гарантійна функція забезпечується не розміром статутного фонду, а введенням додаткової майнової відповідальності учасників.

Ця форма господарського товариства може використовуватися ще й в тому випадку, коли законом установлено заборону на здійснення певних видів діяльності товариством з обмеженою відповідальністю (наприклад, страхування). Виключно в формі товариства з додатковою відповідальністю функціонують довірчі товариства, особливості правового статусу яких визначаються Декретом КМУ "Про довірчі товариства" від 17.03.1993.

Багато важливих питань щодо взаємовідносин і відповідальності учасників ТзДВ не врегульовано законодавством, тому в установчих документах доцільно закріпити такі положення:

у випадку банкротства одного з учасників його відповідальність за борги товариства розподіляється між іншими учасниками;

учасник, що вибув, впродовж 1 року з дня вибуття несе передбачену статутом відповідальність за всіма зобов'язаннями товариства, що виникли до його вибуття зі складу товариства;

кожний учасник, що вступає в товариство, несе відповідальність також за всіма зобов'язаннями товариства, що виникли до його вступу.

2.4 Повне товариство

Основною відмінною рисою повного товариства від інших видів господарських товариств є солідарне і не обмежена відповідальність по зобов'язаннях товариства всіх учасників з урахуванням якої встановлено також правило про неможливість відсторонення кого-небудь з них від участі в прибутках та збитках товариства.

Термін "повне товариство" є спробою характеризувати в назві (формі) сам зміст поняття. У дійсності повною є тільки відповідальність учасників. Відповідальність у повному товаристві має і солідарний, і субсидіарний характер. Повне товариство - це об'єднання двох чи більше осіб для ведення підприємницької діяльності, що вважається діяльністю самого повного товариства і забезпечується не тільки майном, переданим його учасниками в статутний фонд, але і солідарно з іншим майном учасників у частині, що не покривається складовим капіталом товариства.

Солідарність відповідальності учасників означає, що кредитор повного товариства має право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання товариства, у частині, що не покривається складовим капіталом товариства, як від усіх учасників спільно, так і від кожного з них окремо, при тому як цілком, так і в частині зобов'язання.

Субсидіарність відповідальності передбачає право кредитора вимагати від учасників повного товариства зобов'язань повного товариства тільки в частині, не покритій розміром складового капіталу повного товариства.

...