Ефективність правового регулювання і шляхи її підвищення
Механізм правового регулювання, як інститут теорії держави та права, його складові елементи та особливості застосування. Поняття правового регулювання, ознаки його ефективності. Правова культура суспільства в системі ефективного правового регулювання.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.04.2014 |
| Размер файла | 34,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Поняття та ознаки ефективного правового регулювання
- Розділ 2. Правова культура суспільства як основний елемент системи ефективного правового регулювання
- Висновки
- Список використаних джерел
- Вступ
- правовий держава суспільство
- Актуальність дослідження. У сучасних умовах Україна переживає трансформаційні процеси, що знаходить своє відбиття в усіх сферах життєдіяльності українського народу, у тому числі й у правовій, зумовлюючи якісні зміни у всіх соціальних інститутах, покликаних регулювати і стабілізувати відносини нового типу. Розвиток демократії, зміцнення законності, практична реалізація прав та свобод людини, які є необхідними умовами становлення України як правової держави, можливі лише на основі високого рівня ефективності правового регулювання.
- Розбудова в Україні соціальної, демократичної, правової держави потребує суттєвого підвищення правосвідомості громадян, їх правової культури, законослухняності, подолання явищ правового нігілізму тощо.
- Усі ці перелічені ознаки ознаменовують собою питання особливостей механізму правового регулювання, точніше його ефективності, що визначається закріпленістю правових норм у різних сферах суспільного життя, забезпеченням законності та правопорядку у суспільстві та високим рівнем правової культури як суспільства загалом, так особи зокрема.
- У таких умовах дотримання правових норм як регулятора суспільних відносин в Україні як демократичній правовій державі є важливішим фактором ефективності правового регулювання суспільних відносин. Таким чином у такій ситуації набуває особливого значення не абстрактне поняття ефективності правового регулювання, а практичні питання досконалості норм законодавства, особливостей правової свідомості громадян та їх правової культури, законності та правопорядку у суспільстві.
- Все це в цілому обумовлює актуальність дослідження у рамках нашої роботи особливостей теоретичних та практичних аспектів ефективності правового регулювання.
- Метою курсової роботи є дослідження поняття правового регулювання і ознак її ефективності, що визначається у наступних завданнях:
- · встановлення поняття та ознак ефективного правового регулювання;
- · аналіз поняття та особливостей правової культури як одного із основних елементів системи ефективного правового регулювання.
- При написанні курсової роботи застосовувалися наступні методи: метод аналізу і синтезу, метод індукції та дедукції, індукції і дедукції, системно-структурний метод, порівняльно-правовий та ін.
- Об'єктом даного дослідження є особливості такого інституту теорії держави та права як механізм правового регулювання, його складові елементи та особливості застосування, а предметом - ефективність правового регулювання і шляхи її підвищення.
- При написанні роботи використовувалися такі джерела: Конституція України як Основний Закон держави, загальнотеоретична література з теорії держави та права, а також статті у періодичних виданнях тощо.
- Розділ 1. Поняття та ознаки ефективного правового регулювання
- Норми права як основний регулятор суспільних відносин (разом із нормами моралі і релігійними нормами) встановлюють основні положення законності та правопорядку у суспільстві та закріплюють особливості механізму правового регулювання.
- Скакун О. Ф. визначає особливості поняття механізму правового регулювання:
- Механізм правового регулювання -- це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим») [12].
- Крім того Скакун О. Ф. встановлює наступні основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі:
- 1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економічним, етичним та іншим видами механізму соціального регулювання, переплітається з ними.
- 2. Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:
- -- засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);
- -- способи (дозволяння, зобов'язування, заборона);
- -- форми (використання, виконання, додержання, застосування).
- 3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що перебувають у взаємозв'язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годинний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконуваних ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.
- 4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулювання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні їх «роботи». Від механізму залежать ефективність правового регулювання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.
- 5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві [12].
- На думку В.В. Копейчикова метою видання правових приписів є досягнення необхідного суспільно корисного результату. Саме тому суспільство зацікавлено, щоб юридичні норми досягали мети, визначеної при їх виданні. Аналіз цих питань і становить проблему ефективності правового регулювання [15, с. 222].
- Термін "ефективність" застосовується у значенні результату наслідку якогось явища. Тому ефективність органічно пов'язана з результативністю, дієвістю певних заходів, дій, приписів.
- Але загальним у всіх випадках є визнання того, що цілями правового регулювання виступає:
- а) закріплення за допомогою юридичних засобів уже існуючих суспільних відносин;
- б) стимулювання тих, що вже існують і які відповідають загальному інтересу суспільства;
- в) створення умов для виникнення і розвитку нових форм суспільних відносин;
- г) вилучення з практики соціально небезпечних відносин [15, с. 222].
- Співвідношення фактичних результатів дії юридичних норм з цілями, що ставилися при їх виданні, виявляє ефективність або неефективність юридичної норми. Досягнутий рівень цих цілей і буде визначати рівень ефективності норми права. Інакше кажучи, на думку В.В. Копейчикова, при визначенні ефективності беруться до увага дві обставини:
- а) цілі, що були поставлені при виданні норми права;
- б) реально досягнуті результати.
- Основними чинниками, що забезпечують ефективність правового регулювання, за твердження В.В. Копейчикова, можна вважати:
- Відповідність вимог норм права рівню соціально-економічного розвитку суспільства. Норми права обумовлюються економічними чинниками не автоматично. Право -- продукт свідомої діяльності людей, тому економічні закономірності розвитку суспільства можуть або вірно визначатися і відображуватися у праві, або спотворюватися в ньому. Це призводить до виникнення норм, що не відповідають економічним та іншим соціальним вимогам даного етапу розвитку суспільства. Такі обставини пояснюються, насамперед, об'єктивними труднощами пізнання реальної дійсності, а також суб'єктивістськими підходами до правотворення. Досвід показує, що такі правові акти, як правило, з часом доопрацьовуються відповідно до реальних вимог соціально-економічного розвитку суспільства або повністю скасовуються.
- Рівень досконалості законодавства. Чим досконаліше законодавство, тим швидше і повніше будуть досягатися цілі, визначені при виданні конкретних юридичних норм.
- Якщо ж у праві існує неузгодженість окремих норм, прогалини, а окремі норми не мають реальних санкцій, то все це суттєво впливає на рівень ефективності правового регулювання.
- Рівень правової культури громадян - охоплює і режим законності при правотворчості та правозастосуванні, і рівень правосвідомості та низку інших явищ. Сутність правової культури виявляється у тому, що всі суб'єкти суспільних відносин мають бути обізнані зі змістом правових норм, чітко уявляти свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки, неухильно дотримуватися їх. Без цих вимог не можуть бути ефективними правові вимоги.
- Всі суб'єкти правових вимог поділяються на дві групи:
- а) суб'єкти, для яких знання законодавства є службовою вимогою і необхідне для виконання службових обов'язків;
- б) всі інші суб'єкти.
- Суб'єкти першої групи, одержують інформацію про нормативні акти по службовій лінії, з офіційних джерел, а суб'єкти другої групи -- з інших джерел, насамперед, із засобів масової інформації [15, с. 222].
- Кельман М.С. зазначає наступну дефініцію поняття ефективність правового регулювання -- це співвідношення між результатом правового регулювання і метою, яка стоїть перед ним [4, с. 347].
- І визначає наступні шляхи підвищення ефективності правового регулювання:
- · Удосконалення правотворчості, в процесі якого в нормах права (з врахуванням високого рівня законодавчої техніки) найбільш повно виражені суспільні інтереси і ті закономірності, в межах яких вони будуть діяти. Потрібно створювати за допомогою відповідних юридичних і інформаційно-психологічних засобів таке становище, коли дотримання закону буде вигіднішим ніж його порушення. Крім того, важливо посилити юридичну гарантію правових засобів, які діють в механізмі правового регулювання.
- · Удосконалення правозастосування "доповнює" дієвість нормативного регулювання, а значить, і в цілому механізму правового регулювання. Акти правозастосування -- найбільш гарантований елемент, який в необхідний момент підключається до нормативного регулювання, сприяє своїми силами процесу задоволення інтересів.
- Поєднання нормативного регулювання і правозастосування необхідне тому, що взяті окремо, вони відразу починають демонструвати свої "слабкі сторони": нормативне регулювання без індивідуального перетворюється частенько у формалізм, а правозастосування без нормативного регулювання -- в свавілля. Ось чому механізм правового регулювання повинен виражати такий взаємозв'язок різних правових засобів, який буде надавати управлінському процесу додаткових переваг. Якщо нормативне регулювання покликане забезпечити стабільність і необхідну одноманітність в регулюванні суспільних відносин, ввести їх в тверді рамки законності, то правозастосування -- це урахування конкретних обставин, своєрідність кожної юридичної ситуації.
- Оптимальне поєднання різних управлінських підходів в одному механізмі надає йому гнучкості і універсальності. "Від правильного вибору правових засобів залежить в кінцевому рахунку досягнення мети правового регулювання, а значить, ефективність права в цілому. Недооцінка, неправильний вибір юридичних засобів, прийомів, закладених в нормативній основі правового регулювання, призводить до збоїв в реалізації права, пониження правового ефекту".
- · Зростання рівня правової культури суб'єктів права, без сумніву, впливає на якість всього механізму правового регулювання, на зміцнення законності і правопорядку [4, с. 350].
- Однак, саме по собі знання права суб'єктами правових відносин не забезпечує його ефективності. Необхідні ще й умови для його втілення у життя.
- Таким чином, юридичні норми дієві тоді, коли вони відповідають об'єктивним умовам і закономірностям розвитку суспільства, в якому вони функціонують, коли їх зміст відповідає суспільній свідомості населення, в першу чергу принципам моральності і рівню правосвідомості, і коли норми даної галузі права діють погоджено з нормами має рацію інших його галузей.
- Отже, термін «ефективність», який означає результат, наслідок того чи іншого явища притаманний і для правового регулювання. При цьому критерієм оцінки ефективності правового регулювання є співвідношення мети правового регулювання та реальних результатів правового регулювання.
- У найзагальнішому вигляді проблема забезпечення ефективності права може бути вирішена на таких основних підставах:
- - приймаючи законодавчий акт, особливу увагу слід приділяти додержанню методології прийняття закону, як і будь-якого іншого нормативно-правового акта, вимог так званого «ланцюга ефективності», а саме: потребі і соціальному інтересу в такому законі;
- - цілям, які досягатимуться за допомогою закону; достатності засобів, якими запроваджується закон, з точки зору досягнення поставлених цілей; визначенню конкретних адресатів закону; системі контролю за його виконанням;
- - панівна у суспільстві правосвідомість без будь-яких застережень має визнавати принцип верховенства закону, послідовно реалізувати його в існуючій правовій системі, а також у практичних діях усіх ланок державного апарату;
- - закони мають бути спрямовані на реалізацію головних положень Конституції України, вирішення найважливіших проблем, які ставить суспільству життя. При цьому слід враховувати, що не тільки норми Конституції України, а й більшість чинних законів є нормами прямої дії, тому слід звести до мінімуму нормативні акти, які приймаються «на розвиток закону», що досить часто змінює зміст вимог та правил, ним встановлених;
- - необхідно забезпечити цілковиту відповідність між законами та процесом їх реалізації. Нею мають бути охоплені, насамперед, права та обов'язки суб'єктів, закріплені законом;
- - національне законодавство повинно відповідати загальновизнаним принципам та нормам міжнародного права, демократичній міжнародній практиці;
- - закони мають відповідати загальному напряму проваджуваних реформ, а також меті економічного, політичного, соціального розвитку, забезпечувати цілісність і чітку структуру законодавства, мобільність і універсальність його галузей [16, с. 51].
- Так, на нашу думку, ефективне правове регулювання може бути забезпечене на основі поєднання відображення в праві досягнутого рівня розвитку суспільних відносин із високим розвитком правової культури суспільства. Таким чином, так як законотворча діяльність, тобто створення “ефективних” норм права для ефективного врегулювання суспільних відносин належать до компетенції вищих органів державної влади і не залежить від субєктивного прямування громадян особливого дослідження потребує питання правової культури суспільства та окремих громадян у системі особливостей забезпечення ефективності правового регулювання. Так у наступному розділі ми спробуємо розглянути особливості теоретичного і практичного закріплення правової культури яе важливого елементу ефективності правового регулювання.
Розділ 2. Правова культура суспільства як основний елемент системи ефективного правового регулювання
Правова культура є важливим чинником для кожного суспільного устрою у механізмі побудови правової держави.
Так правова культура є особливою складовою духовної культури людства, що фіксує досягнення суспільства у розвитку правових феноменів в цілому, розкриває роль правових ідеалів та цінностей в житті суспільства, реальних здобутків держави у сфері захищеності прав і свобод людини. Вона має свої, притаманні лише їй специфічні властивості та функції, що відрізняють її від інших форм культури завдяки її безпосередньому зв'язку з державою, законодавством, правом [5, с. 85].
Особливість правової культури полягає у тому, що вона представляє собою не просто право чи його практичну реалізацію, а певну форму існування духовної культури людства взагалі, ефективний інструмент забезпечення порядку в суспільстві, що дозволяє людині захищати свої інтереси і права у разі їх порушення, визначати особливий характер відносин особистості із суспільством та державою, забезпечити нормальне, цивілізоване життя людини у відповідності із чинним законодавством, сприяти розбудові демократичної правової держави. Вона використовується для характеристики всієї правової надбудови, демократичних принципів та інститутів, юридичної практики в цілому.
Кравчук М. В. вважає, що “правова культура -- це якісний стан правового життя суспільства, який характеризується досягнутим рівнем розвитку правової системи -- станом та рівнем правової свідомості, юридичної науки, системи законодавства, правозастосовної практики, законності і правопорядку, правової освіти, а також ступенем гарантованості основних прав і свобод людини” [13, с. 177].
Зайчук О. В. дає таке визначення правової культури: “Правова культура -- особливий різновид культури, змістом якої є система духовних і матеріальних цінностей у сфері функціонування права” [14, с. 560].
На думку ж Кельмана М. С. “правова культура -- це особливе соціальне явище, яке може бути сприйнято як якісний правовий стан і особи, і суспільства, що складається з духовних та матеріальних цінностей, які належать до правової дійсності” [4, с. 324].
На думку Скакун О. Ф. правова культура відображає такі зрізи правової реальності (правової системи):
· структурно-функціональний;
· аксеологічний (оцінний).
Структурно-функціональний зріз уможливлює розкриття статики (структурного аспекту) і динаміки (функціонального аспекту) правової культури. Структурний аспект (статика) правової культури характеризує її склад, внутрішню будову; функціональний (динаміка) -- виникнення, розвиток і взаємодію елементів правової культури між собою і з іншими соціальними явищами, насамперед моральною, політичною та іншою культурами.
Аксеологічний (ціннісний) зріз розкриває систему цінностей, створених у ході розвитку суспільства і накопичених людством в галузі права, тобто все те, що належить до правового прогресу [12, с. 470].
Правова культура розглядається як сукупність досягнень суспільства, його соціальних груп у галузі регулювання суспільних відносин, яке забезпечує верховенство права в суспільному житті, тобто панування у суспільному житті правових принципів справедливості і гуманізму, захисту прав і свобод людини, його честі і гідності, реальне забезпечення місця людини як вищої соціальної цінності. Тут в цілому перераховані найбільш суттєві складові правової культури, окреслені основні положення, що складають її зміст, важливі ознаки, що дають можливість охопити проблему розвитку духовної культури людства в цілому та демократизувати всі сфери суспільного життя. Ці провідні ознаки правової культури, що кореспондуються із вирішенням проблеми розбудови демократичної правової держави, відповідають сучасним потребам українського суспільства на даному етапі його розвитку.
Таким чином, правова культура включає:
· повагу до права;
· юридичні знання і уявлення;
· традиції, потреби, навички діяльності у відповідності до закону;
· реальну діяльність громадян у режимі законності, відповідно до правових установок та переконань;
· правосвідомість, що адекватна правовій системі;
· традиції, потреби і навички діяльності у відповідності до закону;
· реальне діяння у дотриманні законності, відповідно до правових установок і переконань;
· правову активність населення, посадових осіб та законодавців, урядовців тощо [2, с. 76].
Так правова культура суттєво впливає на розбудову та становлення демократичної держави через систему юридичної освіти, правове виховання, правову практику, діяльність громадян, посадових осіб, урядовців, службовців, систему діяльності правоохоронних органів тощо. Тому сьогодні значно зростає роль юридичної освіти, загальнодержавної програми правового виховання, що охоплює всі прошарки населення України [17, с. 131]
Причини низького рівня правової культури населення України у перехідний період безпосередньо зв'язані із тими процесами, що з'явилися внаслідок невдало проведених реформ. Так поряд із позитивними перемінами, що відбулися в результаті збільшення світоглядної автономії та плюралізму, свободи слова, зниження державного контролю, відбулося послаблення виконавчої дисципліни, погіршення функціонування народного господарства, зниження податкових надходжень, зросла організована злочинність та корупція. Більшість населення таку складну ситуацію невизначеності сприйняло негативно. Вони не готові були прийняти сучасні гуманітарні цінності ціною втрати соціальних надбань епохи соціалізму. Завищені соціальні очікування та домагання значною мірою негативно вплинули на зміст правової культури різних груп населення та ускладнили процес розбудови демократичної правової держави.
Значною проблемою, що перешкоджає демократизації суспільного життя, створення умов для розбудови демократичної правової держави є правове невігластво, яке може проявляться у незнанні суб'єктом своїх прав і обов'язків, у відсутності уміння та бажання користуватися юридичним знанням та досвідом. Чисельні зміни та доповнення в існуюче законодавство, діючі закони, породили низку нових нормативно-правових актів, які часто не відповідають один одному. Такі трансформації нормативного матеріалу ускладнюють орієнтацію у сучаснім юридичному просторі навіть спеціалістам, а не тільки громадянам, що не пов'язані із юридичною діяльністю [16, с. 83].
Таким чином, на зміст правової культури найбільшою мірою негативно впливає:
1. Порушення принципу взаємної відповідальності громадянина та держави. Надмірне втручання держави у діяльність громадян та їх об'єднань, порушення самостійності суб'єктів господарської діяльності, відсутність гарантій і механізмів запобігання узурпації влади і зловживань з боку посадових осіб при здійснення ними своїх повноважень. Положення за яким держава жорстко карає громадянина за будь-яке відхилення від запропонованого йому варіанту поведінки, а само уникає відповідальності, неминуче приводить до відчуження населення від влади, і всіх що з нею зв'язано - представників законодавчої, виконавчої та правоохоронної діяльності.
2. Порушення основних політичних, економічних, соціальних та культурних прав людини: незадовільне забезпечення як політичних прав людини сформульованих у Декларації про права людини (1948 р.), так і соціально-економічних прав людини, що не відповідає європейським та світовим стандартам, Пакту про економічні, соціальні та культурні права людини (1966 р.) законодавче обмеження свободи переміщення, свободи вибору місця проживання, дискримінація громадян по національних прикметах тощо.
3. Особливу роль правова культура відіграє у ставленні населення до діяльності правоохоронних органів, і перш за все міліції, з якою громадянам частіше всього приходиться мати справу, як представника держави. Тут спостерігається певне негативне ставлення до діяльності міліції. Більшість громадян, особливо потерпілих, вважає, що міліція стала працювати гірше і не вірять у те, що вона може допомогти у разі звернення до них за допомогою. Широко поширена думка про корумпованість міліції, про використання співробітниками міліції незаконних методів діяльності.
4. Існування необґрунтованих пільг та привілеїв одних груп населення і обмеження інших, порушення принципу рівності суб'єктів перед законом і державою, що породжує настрої вседозволеності у одних, і незадоволення в інших, зневіру їх усіх у справедливість закону і можливості задовольнити свої потреби законним шляхом. Так у радянські часи існувала "номенклатура", що мала величезні привілеї в залежності від місця зайнятого в бюрократичній ієрархії: і сьогодні ще ми маємо залишки минулого, а іноді і набуття нових привілеїв у нової номенклатури - частини депутатського корпусу тощо.
5. Існування неузгодженості та конфлікту між гілками влади. Політична практика свідчить, що принцип поділу влад, як елемент демократичного державного управління, є специфічним фактором цивілізованого вирішення конфліктів у суспільстві. Так, розпад старого суспільного ладу і необхідність формування основ нового об'єктивно підвищує роль законодавчої влади і, у певному розумінні, висуває її на перше місце. З іншого боку, стан нестабільності нашого суспільства породжує хаос і невпевненість у населення, вимагають посилення виконавчої влади, її дієвості та підвищення ефективності, що певним чином суперечить ідеї посилення законодавчої влади. Звичайно, суперечливість між законодавчою та виконавчою владою сама по собі не несе великої небезпеки. Небезпека може виникнути тільки від того, якими методами будуть вирішуватись протиріччя та конфлікти між цими гілками влади. Конституційний принцип поділу влад спрацьовує тільки в умовах високої правової культури населення, парламентарів, службовців державного апарату і за умов стабільного економічного та соціально--політичного становища в державі.
6. Порушення принципу презумпції невинності. Йдеться про те, що можливості особи, звинуваченої у вчиненні злочину, значно обмеженіші, ніж можливості державних органів, що займаються слідчою діяльністю. Крім того, звинувачений у переважній більшості не має високої юридичної освіти, достатніх знань про свої можливості, чинне законодавство, право і не має змоги дієвого захисту від свавілля правоохоронних органів. Перекладання тягаря доказу невинності на самого звинуваченого, ставлення до нього, як до фактичного злочинця, сприяє формування безправ'я та юридичного свавілля. Сюди можна віднести і феномен "чисто сердечного зізнання" підозрілого, що дозволяє виносити обвинувальний вирок, винність якого "доказана" під тиском та залякуванням [16, с. 132].
Правова культура в науковій літературі розглядається за такими її різновидами, як: суспільна правова культура, правова культура соціальних груп та правова культура особи. Однак не всі автори поділяють таку думку. Так, Г. Гавриленко, хоча і розглядає три види правової культури (суспільна, особи і професійної групи) [3, с. 27], чомусь робить акцент лише на правовій культурі професійної групи. В.О. Котюк, залежно від суб'єктів-носіїв правової культури, її різновидами вважає правову культуру особи, соціальної групи, трудового колективу, професійну правову культуру юристів, посадових осіб, класів і всього суспільства [6, с. 245].
На нашу думку, саме високий розвиток правової культури є ефективним рушійним фактором, що дозволить здійснити вдосконалення механізму ефективності правового регулювання.
Висновки
Правове регулювання передбачає впорядкування, юридичне закріплення та охорону суспільних відносин шляхом застосування правових засобів. Регулюючий вплив права на суспільні відносини полягає у тому, що воно у своїх нормах конструює модель обов'язкової або дозволеної поведінки різних суб'єктів цих відносин.
Правове регулювання як цілеспрямована дія на поведінку людей і суспільні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів забезпечує дотримання норм права та забезпечення правопорядку.
Предметом правового регулювання є суспільні відносини, то правове регулювання обумовлено деякими об'єктивними та суб'єктивними чинниками (рівень економічного розвитку, соціальної структури, тощо).
Розглянуті найважливіші елементи правового регулювання, до них належать сфера, межи і механізм правового регулювання. З'ясовано, що сфера правового регулювання - це сукупність суспільних відносин, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів.
Особливість правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм і використовується в розкритті взаємодії різних елементів правової системи. Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні суспільних відносин.
Правове регулювання потребує конкретні заходи юридичного впливу, до таких відносять первинні методи правового регулювання, це централізоване імперативне регулювання (метод субординації) і децентралізоване, диспозитивне регулювання (метод координації). При цьому головні прийоми (заходи) правового регулювання це дозвіл, зобов'язання і заборона. Трьом способам правового регулювання (дозволянню, зобов'язуванню, забороні) відповідають три різновиди норм права. Юридична практика і теорія розрізняють також види правового регулювання - це нормативне (загальне) та індивідуальне регулювання.
Ефективність правового регулювання визначається як співвідношення між результатом правового регулювання і метою, яка стоїть перед ним. Шляхи підвищення ефективності правового регулювання в сучасних умовах наступні.
Удосконалення правотворчості, в процесі якого в нормах права (з врахуванням високого рівня законодавчої техніки) найбільш повно виражені суспільні інтереси і ті закономірності, в межах яких вони будуть діяти. Потрібно створювати за допомогою відповідних юридичних і інформаційно-психологічних засобів таке становище, коли дотримання закону буде вигіднішим ніж його порушення. Крім того, важливо посилити юридичну гарантію правових засобів, які діють в механізмі правового регулювання.
Удосконалення правозастосування "доповнює" дієвість нормативного регулювання, а значить, і в цілому механізм правового регулювання. Акти правозастосування -- найбільш гарантований елемент, який в необхідний момент підключається до нормативного регулювання, сприяє своїми силами процесу задоволення інтересів.
Поєднання нормативного регулювання і правозастосування необхідне тому, що взяті окремо, вони відразу починають демонструвати свої "слабкі сторони": нормативне регулювання без індивідуального перетворюється частенько у формалізм, а правозастосування без нормативного регулювання -- в свавілля.
Якщо нормативне регулювання покликане забезпечити стабільність і необхідну одноманітність в регулюванні суспільних відносин, ввести їх в тверді рамки законності, то правозастосування -- це урахування конкретних обставин, своєрідність кожної юридичної ситуації.
У роботі зроблено спробу дослідити особливості формування і значення правової культури у механізмі ефективності правових норм, тобто встановлено основні ознаки такої категорії як правова культура та зазначено особливості значення правової культури як системі правового регулювання у механізмі ефективності такого правового регулювання.
Список використаних джерел
1. Конституція України від 28. 06. 1996 р № 254к/96-ВР. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - с. 141. (зі змінами згідно Законом № 2222-ІV від 08. 12. 2004 р.). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http:// www. zakon. rada. gov. ua
2. Білий О.П. Демократична держава і правова культура: взаємозв'язок та результативність // Право України. - 1997. - № 12. - С.75-79.
3. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура // Право України. - 1993. - №1. - С.26-30.
4. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. - К.: кондор, 2006. - 477 с.
5. Костенко О.М. Правова культура і економічна безпека // Право України. - 1999. - №3. - С.85-87.
6. Котюк В. О. Основи держави і права. Навчальний посібник. - 3-тє вид., доп і перероб. - К.: атіка, 2001. - 432 с.
7. Матвєєва Ю. І. Соціальна ефективність правових норм. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV53_2006_law/08_matveyeva_yui.pdf.
8. Оніщенко Н.М. Правове регулювання та правовий вплив: поняття, взаємозумовленість та відмінність // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - с. 3-7.
9. Приходько О. Ефективність феміди // Дзеркало тижня. - №48. -2007. С. 5-7.
10. Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави та права. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. - К.: атіка. - 2001. - 176 с.
11. Сарновська С.О. Сучасний стан та подальший розвиток вчення про механізм правового регулювання // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - с. 68-79.
12. Скакун О. Ф. теорія держави і права: Підручник / Пер. З рос. - Харків, Консул, 2006. - 656 с.
13. Теорія держави і права (опорні конспекти). Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /Авт.-упоряд. Кравчук М. В. - К.: Атіка, 2007. - 288 с.
14. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник. За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 688 с.
15. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копейчиков, С. Л. Лисенков та ін..; За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копейчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 368 с. - Бібліогр.: С. - 358-364.
16. Тодика Ю. М. Конституційні засади формування правової культури: Монографія. - Харків: РАЙДЕР, 2001. - 160 с.
17. Шупінська О. Загальне і особливе у співвідношенні категорій правової та юридичної культури. // Право України. - 2008. - №11. - С. 131-135.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття та мета правового регулювання, його предмет та методи, засоби та типи. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Складові елементи механізму правового регулювання і стадії його реалізації, ефективність в сфері суспільних відносин.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 28.10.2010Сучасний зміст і значення елементів та механізму правового регулювання, його сфери та межі. Характеристика методів і типів правового регулювання в Україні, можливості та необхідність їх вдосконалення. Основні ознаки ефективного правового регулювання.
курсовая работа [61,6 K], добавлен 07.07.2009Поняття дії права і правового впливу. Підходи до визначення правового регулювання. Його ознаки та рівні. Взаємодія правового впливу і правового регулювання. Інформаційна і ціннісно-мотиваційна дія права. Поняття правового регулювання суспільних відносин.
лекция [24,9 K], добавлен 15.03.2010Поняття, предмет і юридична природа правового регулювання. Соціальна суть і основні ознаки правової поведінки. Засоби, способи і механізм правого регулювання. Характеристика елементів системи правого регулювання і його значення в правовому суспільстві.
курсовая работа [46,6 K], добавлен 14.11.2014Юридичний зміст категорії "функція". Напрямки дії права на суспільні відносини. Особливості функцій правового регулювання. Розмежування функцій єдиного процесу правового регулювання. Зовнішні, внутрішні функції правового регулювання та іх значення.
лекция [18,2 K], добавлен 15.03.2010Сфера правового регулювання. Управління та право як фундаментальні суспільні явища. Загальні вимоги до форм правового регулювання. Способи правового регулювання управління. Варіанти покращення правового регулювання державного управління в Україні.
реферат [23,0 K], добавлен 28.05.2014Поняття об’єкта правовідносин та його юридичного змісту (суб’єктивних прав і юридичних обов’язків). Механізм правового регулювання як цілісний процес упорядкування, закріплення суспільних відносин, що виникає через взаємодію його системних елементів.
статья [22,9 K], добавлен 11.09.2017Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.
дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011Поняття та види функцій права. Поняття, ознаки та основні елементи системи права. Предмет та метод правового регулювання як підстави виділення галузей в системі права. Поняття та види правових актів. Поняття, функції, принципи та види правотворчості.
шпаргалка [144,6 K], добавлен 18.04.2011Типи правового регулювання ринку цінних паперів. Поняття державно-правового регулювання. Основоположні принципи державно-правового регулювання ринку цінних паперів. Порівняльно - правова характеристика державно - правового регулювання ринку цінних паперів
курсовая работа [41,5 K], добавлен 14.05.2002Стан, принципи та напрями адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України. Міжнародно-правовий досвід адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки. Науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення її ефективності.
дипломная работа [76,7 K], добавлен 07.07.2012Знайомство з проблемами реалізації методів адміністративно-правового регулювання. Розгляд функцій і обов'язків органів виконавчої влади. Загальна характеристика основних напрямків розвитку адміністративно правового регулювання на сучасному етапі.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 10.03.2015Інститут інтелектуальної власності. Економіко-правовий зміст та структура інтелектуальної власності. Аналіз правотворення у сфері інтелектуального розвитку країни. Пріоритетні напрями оптимізації правового регулювання сфери інтелектуальної діяльності.
реферат [44,3 K], добавлен 27.09.2014Процес правового регулювання лобістської діяльності, передумови його складності та суперечності. Дві основні моделі лобізму: англосаксонська та континентальна, їх відмінні особливості, правове обґрунтування, оцінка переваг та недоліків, характеристика.
реферат [29,3 K], добавлен 29.04.2011Різні точки зору вчених на поняття, роль й місце державних управлінських послуг у механізмі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання адміністративних послуг, їх класифікація.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 30.07.2011Ідеї судді, професора права В. Блекстона в трактаті "Коментарі за законами Англії". Особливості правового статусу дитини, правове регулювання відносин батька й дитини в Англії в XVIII ст. Ступінь відповідності правового регулювання фактичному станові.
статья [33,7 K], добавлен 11.09.2017Історичні аспекти правового регулювання оренди землі. Оренда землі і її правова форма використання. Механізм правового регулювання орендної плати за землю. Орендні земельні відносини, визначення необхідності і механізм їх удосконалення в ринкових умовах.
дипломная работа [90,5 K], добавлен 12.01.2012Особливості законодавчого регулювання надання послуг у сфері освіти країн Європейського Союзу та інших країн Центральної Європи. Система законодавства про освіту країн СНД. Практика застосування правового регулювання сфери освіти у США та країн Азії.
дипломная работа [258,1 K], добавлен 08.08.2015Проблеми правового регулювання зайнятості й працевлаштування, їх головні причини та передумови, шляхи та перспективи вирішення в сучасних умовах ринкової економіки. Особливості правового регулювання зайнятості й працевлаштування молоді в Україні.
контрольная работа [27,9 K], добавлен 23.12.2014Характеристика змісту державного управління в аграрному секторі і його взаємозв’язку із правом. Здійснення державно-правового регулювання сільського господарства. Аналіз правового регулювання підтримки і розвитку з боку держави в аграрних правовідносинах.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 19.08.2010
