Главная
Коллекция "Revolution"
Государство и право
Крайня необхідність в дослідженні кримінального діяння
Крайня необхідність в дослідженні кримінального діяння
Обставини, що виключають злочинність діяння, їх кримінально-правова характеристика. Крайня необхідність у кримінальному праві України та зарубіжних країн, її головні ознаки. Перевищення меж крайньої необхідності, її відмінність від необхідної оборони.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.04.2014 |
| Размер файла | 59,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
- Вступ
- Глава 1. Обставини, що виключають злочинність діяння
- 1.1 Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- 1.2 Кримінально правова характеристика обставин, що виключають злочинність діяння
- Глава 2. Крайня необхідність у кримінальному праві України
- 2.1 Поняття та ознаки крайньої необхідності
- 2.2 Кваліфікація крайньої необхідності
- 2.3 Перевищення меж крайньої необхідності
- 2.4 Відмінність меж крайньої необхідності від необхідної оборони
- Глава 3. Інститут крайньої необхідності в зарубіжному кримінальному законодавстві
- Висновок
- Перелік використаної літератури
Вступ
Основним завданням кримінального законодавства України є правове забезпечення охорони прав і свобод людини, громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечуючи мир і безпеку людства, а також запобігання злочинам.
Тема курсової роботи "Крайня необхідність в дослідженні кримінального діяння"
Актуальність теми дослідження. Питання про необхідність кримінально правової оцінки скоєного постає тоді, коли вчиняється діяння, яке формально передбачене кримінальним законом, заподіяні об'єктивно-небезпечні наслідки (смерть чи тілесні ушкодження, майнова шкода тощо). Особливе місце займають передбачені Кримінальним кодексом України обставини, за наявності яких діяння зовнішньо, за своїми видимими, об'єктивними ознаками подібне до злочину, ним не вважається. Більш того, з точки зору закону і суспільної моралі оцінюється як суспільно корисне, таке, що відповідає інтересам особи, суспільства, держави. Треба також урахувати, що соціальне життя стало різноманітніше, з'явилися нові вили злочинів, такі як тероризм, захоплення заручників, боротьба з якими вимагає використання нестандартних засобів, зокрема, застосування норми про крайню необхідність. Складність використовуваної техніки, розвиток медицини створює труднощі для правової оцінки виникаючих екстремальних ситуацій, що змушує по-іншому дивитися на них з точки зору права.
Вказані обставини і зумовлюють потрібність спеціального дослідження питань, які стосуються кримінально-правової кваліфікації діянь, вчинених за обставин, що викликають їх злочинність.
Об'єктом дослідження курсової роботи є законодавство України, що регулює суспільні відносини щодо кримінальної відповідальності.
Предмет дослідження - крайня необхідність.
Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Александров Ю.В., Коржанський М.Й., Кістяківський А.С., Грінберг М.С., Баулін Ю.В. та ін.
М.С. Грінберг обґрунтовано зазначав, що "крайня необхідність є вимушений стан. Таким є не тільки правове, а й звичайне, значення цього терміна". Аналогічної думки дотримується Ю.В. Баулін 3. І дійсно, категорії "крайність" і "необхідність" ще замінні загальним поняттям "вимушеність".
А.Є. Кістяківський підставу некараності дій при крайній необхідності бачив у тому, що "суб'єкт, перебуваючи під тиском справжньої, крайньої, нічим іншим, крім правопорушення, невідворотною небезпеки, втрачає в цьому випадку свободу самовизначення, в який стан несвободи і здійснює правопорушення"
Задачами дослідження даної курсової роботи є:
1) Аналіз інституту крайньої необхідності;
2) Визначення меж правомірного заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності;
3) Виявлення тенденції та закономірності крайньої необхідності та її дії у просторі, в часі, по колу осіб.
крайня необхідність кримінальне діяння
Глава 1. Обставини, що виключають злочинність діяння
1.1 Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
За деяких обставин діяння, своїми зовнішніми рисами, особливо заподіяною шкодою, схожі зі злочинами, насправді не є суспільно небезпечними й протиправними.
Новий КК вперше виділив такі обставини в самостійний розділ VIII Загальної частини, їх перелік значно розширений (необхідна оборона, затримання особи, що вчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик), виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. У КК 1960 р. були передбачені лише три перші із цих обставин. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. - К., 2001. - 352 с.
Ці обставини потрібно відрізняти від таких норм, як: надання новому закону у випадку пом'якшення його дії зворотної сили (ст.5 КК України); малозначність діяння (ч.2 ст.11 КК України); скоєння злочину особою, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ст.22 КК України) та ін. У цих випадках закон виключає злочинність діяння не у зв'язку з правомірністю діянь, які зовні схожі зі злочинами, а у зв'язку з відсутністю якогось елемента складу злочину.
В залежності від зв'язку з ознаками складу злочину обставини, що виключають злочинність діяння поділяють на дві групи: першу групу утворюють обставини, передбачені діючим КК: необхідна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця, воєнна необхідність та інші. До другої групи належать обставини, передбачені іншим законодавством: закон України "Про службу безпеки України” Закон України « Про службу безпеки" Із змінами і доповненнями, внесеними
Законом України від 13 січня 2000 року N 1381-XIV, "Про міліцію" та інші. Такими обставинами можуть бути: виконання службового обов'язку, застосування сили або зброї при його виконанні.
Всі ці обставини характеризуються за певними ознаками. Так перша з них полягає в тому, що всі вони є свідомими вчинками людини, виявленими у формі дії або бездіяльності. Але обов'язкова наявність підстав, які б обґрунтовували необхідність скоєння вчинків, пов'язаних із заподіянням шкоди.
Другою ознакою обставин, що виключають злочинність діяння є те, що вони носять незлочинний характер, заподіяння шкоди є правомірним. Ця правомірність пояснюється тим, що здійснені вчинки відповідають чинному КК, а саме статтям 15 та 16.
Третя ознака - це зовнішня схожість видимих ознак здійсненого вчинку та злочину, передбаченого особливою частиною КК. Так, у ст.16 КК вказано, що не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані крайньої необхідності Четвертою ознакою є кримінально-правові наслідки даних обставин, які полягають в тому, що їх спричинення, якщо воно відпові дає приписам закону, виключає кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.
Поняття обставин, що виключають злочинність діяння, давно відоме теорії кримінального права і кримінальному законодавству.
В.Д. Спасович у підручнику з кримінального права виділяв ряд обставин, які при дотриманні відповідних умов виключали злочинність діяння. Крайня необхідність у кримінальному праві. Спасович В. Д « Кримінальне право». - С 94-130. До них він відносив: відмову від права його власником (самогубство, пособництво в ньому, спричинення собі тілесної шкоди); виконання діяння на підставі закону; крайню необхідність; необхідну оборону, примус, "неведение и заблуждение" та деякі інші.
У підручнику Л. Є. Владимирова цим обставинам присвячений цілий розділ. Називаючи їх "легальные оправдания", автор вказує, що такими є виконання закону; необхідна оборона, стан крайньої необхідності, згода потерпілого. О.Ф. Кістяківський до обставин, що виключають злочинність діяння, відносив крайню необхідність, фізичний примус і погрозу, необхідну оборону, обов'язок та наказ керівництва, "неведение и заблуждение или ошибку", сп'яніння, афекту, стан сну та лунатизму, вік, душевні хвороби. При цьому слід зазначити надзвичайно глибокий (зрозуміло із урахуванням рівня загального розвитку наукової думки), аналіз цих обставин, здійснений автором.
Л.С. Бєлогриць-Котляревський називав цю групу "причинами, исключающими преступность деяния" та включав до неї "неведение и ошибку", виконання закону та обов'язкового наказу, виконання дисциплінарного права та обов'язків звання; фізичний примус; необхідну оборону; крайню необхідність; згоду потерпілого. Бслогрщь-Котляревский Л.С. Цит. праця. - С 228-247. 3 Див.: Єсіпов В В Цит. праця. - С 263-291; Сергієвський Н.Д. Цит. праця, - С 275-287.
Практично так само розглядали ці обставини й інші вчені кінця XIX - початку XX сторіччя.
Отже, обставини, що виключають злочинність діяння, - це передбачені КК, а також іншими законодавчими актами зовнішньо схожі зі злочинами суспільна корисні (соціальна прийнятні) і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальністю особи за заподіяну шкоду.
1.2 Кримінально правова характеристика обставин, що виключають злочинність діяння
Необхідна оборона.
Правовий інститут необхідної оборони відноситься до числа найбільш глибоко і повно розкритих у науці кримінального права.
Право на необхідну оборону є самостійним і невід'ємним правом громадянина і не носить субсидіарного характеру. З точки зору правового статусу особи право на необхідну оборону - це невід'ємне суб'єктивне і притому природне право будь-якої людини - члена суспільства. Кожен може використати своє право на захист незалежно від будь-яких обставин, але може і ухилитися від його здійснення.
Необхідна оборона є правомірною лише за наявності певних умов, визначених ст.36 КК України:
1) дії, якими вона викликана, вчинено з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, інших осіб (фізичної чи юридичної"), суспільних інтересів, інтересів держави.
Посягання вважається закінченим з моменту: а) припинення дії (дій) особою, що здійснює посягання, за власним бажанням; б) припинення дій нападника захисними діями того, хто здійснив захист (діями особи, що сама захищається, діями інших осіб або діями представника органу влади), або за інших, не залежних від волі винного обставин. При цьому не обов'язково момент закінчення посягання має збігатися із моментом закінчення злочину, який вчинявся нападником. Наприклад, власник майна, що наздогнав злочинця, який вчинив грабіж його квартири, застосувавши насильство, змусив злочинця повернути цінності, діяв у стані необхідної оборони, хоч у цьому випадку склад злочину був закінчений з моменту виносу цінностей за межі квартири. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. ? К. ? Х.: Юрінком Інтер-Право, 2002. ? 416 с.
Крайньою необхідністю визнається заподіяння шкоди право-охоронюваним інтересам задля усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також: суспільним інтересам чи інтересам держави якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобам і якщо при цьому не було допущено перевищення меж: крайньої необхідності (ч.1 ст.39 КК).
Фізичний або психічний примус. Відповідно до ч.1 ст.40 КК не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень ст.39 КК.
Виконання наказу або розпорядження. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження (ч.1 ст.41 КК).
Звідси випливає, що єдиною умовою визнання законним виконання наказу або, розпорядження із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам, є законність такого наказу чи розпорядження.
Законним, відповідно до ч.2 ст.41 КК, визнається такий наказ, який: Конституція України. Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року.
відданий у належному порядку. Належний порядок при цьому - порядок віддання (видання) наказів, встановлений законом або іншими нормативно-правовими актами;
відданий відповідною особою у межах її повноважень. Відповідна особа - це орган або службова особа, до компетенції яких належать питання, що вирішуються в наказі;
за змістом не суперечить чинному законодавству;
не пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження (ч. З ст.41 КК). Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах (ч.4 ст.41 КК).
Перевищення меж заподіяння шкоди при виконанні наказу (ексцес виконання наказу) - це заподіяння явно надмірної шкоди, ніж передбачалось наказом. В такому разі кримінальній відповідальності підлягає як особа, що виконала злочинний наказ, так і особа, яка віддала такий наказ. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред.П.С. Матишевського та ін. ? К.: Юрінком Інтер, 1998. - 105 c.
Діяння пов'язане з ризиком. Дана обставина, що виключає злочинність діяння є новелою для кримінально права України, її поява пов'язана з необхідністю надати статусу правомірних діянням, що здійснюються для досягнення суспільно корисного результату, але пов'язані з ризиком заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у разі їх вчинення. Ч.1 ст.42 КК передбачає, що не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронювальним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності (ч.1 ст.43 КК).
Глава 2. Крайня необхідність у кримінальному праві України
2.1 Поняття та ознаки крайньої необхідності
Крайня необхідність полягає у зіткненні двох охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб, суспільних інтересів чи інтересів держави, коли захистити один із них можна тільки шляхом заподіяння шкоди іншому. За певних умов таке заподіяння шкоди розглядається як правомірне.
Для громадянина дії, вчинені у стані крайньої необхідності, є реалізацією його cуб'єктивного права, а для певних категорій службових осіб (працівників міліції, пожежної охорони тощо) - обов'язком. Крайня необхідність - це такий збіг обставин, за якого виникла безпосередня небезпека для певного об'єкта, зберегти який можна, лише заподіявши шкоду іншому, менш цінному об'єктові. Інакше кажучи, правомірним вважається заподіяння (за наявності загальної небезпеки) шкоди одним цінностям, що охороняються правом, з метою відвернути шкоду більш значним цінностям, які теж охороняються правом.
Поняття крайньої необхідності наводиться у загальній частині Кримінального кодексу України. Дане поняття відбиває точне і практичне поняття того, як необхідно розуміти дії особи, оцінка яких може розцінюватися як дії в стані крайньої необхідності. У ст.39 КК України зазначується, що крайня необхідність - це такий збіг обставин, за якого виникла безпосередня небезпека для певного об'єкта, зберегти який можна, лише заподіявши шкоду іншому, менш цінному об'єктові.
Крайня необхідність - це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення загрожуючої небезпеки, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена. Інакше кажучи, правомірним вважається заподіяння (за наявності загальної небезпеки) шкоди одним цінностям, що охороняються правом, з метою відвернути шкоду більш значним цінностям, які теж охороняються правом. Крайня необхідність у кримінальному праві. Спасович В. Д « Кримінальне право». - С 125 Частиною 1 ст.39 передбачено, що "не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правом цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам, інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності". При крайньої необхідності передбачається усунення небезпеки безпосередньо загрожує особі та її прав, інтересів інших осіб, суспільства і держави шляхом заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом іншим інтересам, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами (способами).
Право на заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності є субсидіарним (додатковим) правом. Ним громадянин може скористатися лише в тому випадку, якщо в даній обстановці заподіяння шкоди с вимушеним, крайнім, останнім засобом усунення небезпеки. Умовами виникнення крайньої необхідності є:
· небезпека повинна бути дійсною, реальною, наявною - безпосередньо загрожувати правоохоронним інтересам;
· немає можливостей усунути небезпеку іншими способами, крім тих, що спричиняють заподіяння шкоди.
Виникнення однієї лише небезпеки ще недостатньо для виникнення стану крайньої необхідності. Вона тому і визнається крайньою, що викликається обстановкою, при якій особа вимушена вдатися до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам як до останнього, крайньої о засобу усунення небезпеки, що загрожує. У стані крайньої необхідності шкода заподіюється, як правило, інтересам третьої особи, тобто особи, яка не причетна до створення небезпеки. Проте шкода може спричинятись також інтересам особи, яка певним чином причетна до створення небезпеки заподіяння шкоди інтересам, що охороняються правом. Так, при вбивстві розлюченого бугая, який втік з хліва, причиною його втечі могли бути неналежні умови його утримання. Або ж при гасінні пожежі знищується майно громадянина, необережне поводження якого з вогнем спричинило пожежу.
При вирішенні питання про співвідношення розмірів заподіяної і відверненої шкоди виникають значні труднощі, зумовлені, по-перше, тим, що оцінювати необхідно реально заподіяну і потенційно можливу шкоду, і по-друге, заподіяна і відвернена шкода знаходяться, як правило, в різних площинах інтересів, що охороняються правом, наприклад, створена загроза заподіяння шкоди життю або здоров'ю людини, а шкода заподіюється шляхом пошкодження чи знищення майна, тобто відносинам власності, чи заподіюється шкода державному майну для відвернення шкоди громадському порядку чи громадській безпеці, або для відвернення шкоди цим інтересам обмежується свобода громадян. Кількісно відобразити відвернену і заподіяну шкоду у подібних випадках неможливо. Що вагоміше: можливий тривалий розлад здоров'я чи майно значної вартості; нормальна робота міського транспорту чи права громадян на проведення мітингу тощо?
Факт крайньої необхідності щодо захисту життя може бути здійснений не лише дією, а й бездіяльністю.
2.2 Кваліфікація крайньої необхідності
Що стосується складової частини злочину, то з раніше вивченого матеріалу нам відомо, що склад злочину має чотири ознаки, а саме: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину, суб'єктивна сторона злочину, суб'єкт злочину Орешкіна Т. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння / / Кримінальне право. - 1999. - № 3. - С. 14. .
А) Об'єкт злочину - це суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність. Об'єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. Об'єкт злочину передбачає те, що їм є нематеріальні підстави, щодо яких вчиняються злочинні дії безпосередньо роблять замах на нього. З цього можна зробити висновок про те,що особа, що діє в стані крайньої необхідності, зазіхаючи на об'єкт злочину, все ж таки його дії в цьому відношенні не є злочинними.
Б) Об'єктимвна сторонам зломчину Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред.С. С. Яценка. ? К.: А.С.К., 2002. - 925C. - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причинний зв'язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину. Об'єктивна сторона злочину вона як відомо виражається в:
1. Громадсько-небезпечні діяння можуть виражатися у дії або бездіяльності.
2. Суспільно - небезпечні наслідки.
3. Причинний зв'язок між ними.
У даному випадку нам необхідно розглянути суспільно-небезпечні діяння, виражені у формі дії. Так як бездіяльність в крайній необхідності навряд чи можуть відбутися. Тобто дії спрямовані на заподіяння шкоди, як правило майнової, з метою запобігти більш небезпечні наслідки. Тут вже саме формулювання підказує, що основну роль при визначені дій особи в стані крайньої необхідності припускають не настання наслідків більш небезпечних, ніж вони настали. Як правило діяння вчинене в стані крайньої необхідності виражене у формі активної дії спрямованого, не на заподіяння шкоди небезпечного для оточуючих, а для його запобігання з метою недопущення більш небезпечних наслідків.
В) Суб'єктивна сторона злочину - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. На відміну від ознак об'єктивної сторони злочину, доступних для безпосереднього сприйняття іншими особами, ознаки суб'єктивної сторони недоступні для безпосереднього спостереження і встановлюються на підставі показань, даних особою, а також на підставі аналізу та оцінки об'єктивних ознак злочину.
Суб'єктивна сторона злочину, як відомо, виражена в трьох аспектах, а саме:
1. Вина
2. Мотив
3. Мета
Вина - це психічне ставлення правопорушника до своїх дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності. У даному випадку умисел полягає в тому, що особа намагаючись запобігти більш серйозні наслідки навмисно заподіює шкоду іншій.
З точки зору мотиву тут можна відзначити, що людина мотивуючи або прогнозуючи наслідки не має злочинного наміру. Метою є не вчинення злочину, а запобігання наслідків більш небезпечних, ніж ті, які можуть наступити.
Г) Суб'єкт злочину Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред.С. С. Яценка. ? К.: А.С.К., 2002. - 929C. - це один із елементів будь-якого складу злочину. Складовими поняттями "суб'єкт злочину" вважаються: фізична осудна особа, її вік, а в деяких випадках ще й спеціальні ознаки суб'єкта, які можуть стосуватися різних властивостей особи (громадянство, посадове становище). Поняття "суб'єкт злочину" важливе для кваліфікації злочинів та вирішення питання про кримінальну відповідальність особи.
З викладеного можна зробити висновок про те, що особа діє в стані крайньої необхідності, в чому чітко проглядається відсутність складу злочину, а саме:
1. Він не зазіхає на об'єкт з корисливих мотивів.
2. Його дії не є суспільно - небезпечними.
3. Його умисел не спрямований на скоєння злочину. Не має мотиву. Метою є запобігання більш серйозних наслідків.
4. Суб'єктом може стати будь-яка особа.
2.3 Перевищення меж крайньої необхідності
Новелою законодавчого регулювання інституту крайньої необхідності КК України 2001 р. є визначення у ч.2 ст.39 підстав відповідальності за заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності - перевищення меж крайньої необхідності, під яким розуміється умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
Перевищення меж крайньої необхідності (ексцес) - це умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним Інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода (ч.2 ст.39 КК). Тому умисне позбавлення життя двох або більше осіб у стані крайньої необхідності для порятунку життя однієї особи повинно визнаватися ексцесом крайньої необхідності, оскільки це свідчить про заподіяння більш значної шкоди порівняно зі шкодою відверненою. Іноді вважають, що такий ексцес має місце за наявності можливості усунути погрожуючу небезпеку іншими засобами, ніж заподіянням шкоди. Але тут не можна говорити про перевищення меж крайньої необхідності, бо наявність можливості усунути небезпеку іншими засобами свідчить про те, що особа не перебувала в самому стані крайньої необхідності і тому, природно, не могла перевищити її межі.
Треба мати на увазі, що особа, у стані крайньої необхідності часто перебуває в екстремальній ситуації, є непідготовленою до відвернення небезпеки, що виникла, відчуває сильне душевне хвилювання тощо. У зв'язку з цим ч. З ст.39 КК встановлює, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
КК не передбачає спеціальної відповідальності за ексцес крайньої необхідності. Такі дії повинні бути кваліфіковані на загальних засадах, проте перевищення меж крайньої необхідності враховується законом як обставина, яка пом'якшує покарання (п.8 ч.1 ст.66 КК).
Ознаками перевищення меж крайньої необхідності є: Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред.П.С. Матишевського та ін. ? К.: Юрінком Інтер, 1998. - 170 c.
1) наявність стану крайньої необхідності, тобто наявність безпосередньої небезпеки заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам:
2) неможливість усунення існуючої небезпеки діянням, не пов'язаним із заподіянням шкоди іншим правоохоронюваним інтересам;
3) заподіяна шкода є більш значною, ніж відвернена;
4) шкода у стані крайньої необхідності заподіяна умисно. Необережне заподіяння більш значної шкоди, ніж шкода відвернена, з позиції законодавця не є злочином, навіть якщо заподіяна шкода істотно перевищує шкоду відвернену, проте може тягти цивільно-правову відповідальність.
Винятком із принципу невідворотності кримінальної відповідальності за умисне заподіяння шкоди при перевищенні меж крайньої необхідності є положення, сформульоване у ч. З ст.39 КК України: особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці. Не притягнення до кримінальної відповідальності за умисне заподіяння шкоди при перевищенні меж крайньої необхідності, передбачене ч. З ст.39, можливе за наявності таких умов:
1) мав місце стан крайньої необхідності;
2) особою перевищені межі крайньої необхідності, тобто умисно заподіяна шкода, яка за розміром перевищує шкоду відвернену;
3) у особи виник стан сильного душевного хвилювання, зумовлений наявною небезпекою, яка загрожувала заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам;
4) особа не могла у обстановці, що склалась, зумовленій наявністю стану сильного душевного хвилювання, об'єктивно оцінити відповідність можливої шкоди, якою загрожувала наявна небезпека, шкоді, яку вона заподіяла для відвернення небезпеки.
2.4 Відмінність меж крайньої необхідності від необхідної оборони
Крайню необхідність слід відрізняти від необхідної оборони за такими ознаками: Зуєв В.А. Необхідна оборона і крайня необхідність. 1996р. - С. 5. 1) підставою необхідної оборони є суспільне небезпечне посягання людини, що викликає необхідність у його негайному відверненні або припиненні; підстава крайньої необхідності - небезпека, що безпосередньо загрожує правоохоронюваним Інтересам, яку не можна усунути в даній обстановці інакше, ніж заподіянням шкоди;
2) при необхідній обороні шкода повинна бути заподіяна лише тому, хто посягає; при крайній необхідності шкода заподіюється правоохоронюваним інтересам держави, суспільства або особи, тобто при необхідній обороні відбувається сутичка "прана з не правом", а при крайній необхідності, навпаки, сутичка "права з правом";
3) при необхідній обороні заподіяна тому, хто посягає, школа повинна відповідати небезпеці посягання та обстановці захисту; при крайній необхідності заподіяна шкода повинна бути рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена;
4) перевищення меж необхідної оборони тягне привілейовану відповідальність і лише у випадках, спеціально передбачених статтями 118 і 124 КК, а за перевищення меж крайньої необхідності відповідальність настає на загальних засадах, хоча сам факт такого перевищення розглядається як обставина, яка пом'якшує покарання.
Глава 3. Інститут крайньої необхідності в зарубіжному кримінальному законодавстві
В даний час крайня необхідність визнається обставиною, що виключає злочинність (караність) діяння, у всіх країнах світу. Трофанчук Г.І. Історія Держава і права зарубіжних країн: Навч. Посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 400с. У переважній більшості держав цей інститут чітко регламентований в Кримінальному кодексі. В інших країнах він заснований на кримінально - правовій доктрині, судовій практиці або судовому прецеденті. Зокрема, не регламентований законодавчо інститут крайньої необхідності в Англії та деяких штатах США, де в даній сфері діють численні прецеденти. У Нідерландах, Туреччині і у Франції більшість умов правомірності дій у стані крайньої необхідності і раніше визначаються судовою практикою, а не КК.
При загальному підході до сутності інституту крайньої необхідності в сучасному кримінальному праві його формулювання в конкретних національних законодавствах мають певні відмінності, які будуть розглянуті нижче. У КК більшості країн СНД даний інститут сформульовано таким чином: "не є злочином заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі і правам даної особи чи інших осіб, охоронюваним законом інтересам суспільства або держави, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами і при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності".
Термінологічно розглянутий інститут позначається як власне " крайня необхідність " в країнах СНД і Балтії, " раптова або надзвичайна критична ситуація " (КК Австралії), " виправдане заподіяння шкоди " (КК деяких штатів США) або просто "необхідність" (КК Іспанії, Італії, країн Латинської Америки, деяких штатів США і низки колишніх британських колоній).
Кримінальне законодавство і судова практика сучасних країн передбачають цілий ряд умов правомірності дій, вчинених у стані крайньої необхідності, які відносяться як до відвернутої небезпеку, так і до захисту від неї.
Такими умовами є:
1. Необхідно існування реальної небезпеки правоохоронюваним інтересам. Джерелом небезпеки можуть бути суспільно небезпечні дії людини, стихійні сили природи (повінь, пожежа), несправність механізмів (відмова гальм у машини), напад тварин, фізіологічні процеси в організмі людини (хвороба, голод). Ця небезпека повинна бути дійсною, а не уявної.
2. Небезпека повинна бути готівковій, тобто існуючої в даний час, а не можливою в майбутньому або мала місце в минулому. При цьому власне " готівкової " небезпека названа в кримінальному законі Німеччини, Греції, Італії, Парагваю, Японії. КК більшості країн СНД характеризують небезпеку як " безпосередньо загрозливу", КК Естонії - як " безпосередню або безпосередньо загрозливу". КК деяких інших країн говорять про небезпеку як про " настала або неминучої " (Колумбія, Франція) або просто як про " неминучою" (Вірменія, Куба, Молдова, Норвегія, Румунія).
3. Стан крайньої необхідності не повинно бути добровільно створено або спровоковано самим заподіювача шкоди. Спеціальне застереження про це є в КК Іспанії, Італії, Колумбії, Куби, Литви, Португалії, Республіки Сербської, Сан-Марино, Судану, Швейцарії, деяких штатів США. Хоча в деяких із зазначених країн (наприклад, в Литві) особа все ж може використовувати захист крайньої необхідності, якщо загроза була ним створена з необережності.
4. Правомірність заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності має місце тільки в тому випадку, якщо небезпека не могла бути усунута іншими засобами, окрім як заподіянням шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам. Це вимога зафіксована в кримінальному законодавстві (судовій практиці, доктрині) всіх країн світу.
5. Заподіяння шкоди не повинно перевищувати меж крайньої необхідності. Таким перевищенням визнається заподіяння шкоди, яка явно не відповідає характеру і ступеня загрожує небезпека і обставин, при яких небезпека усувалася, коли зазначеним правоохоронюваним інтересам заподіюється шкода рівний або більш значний, ніж відвернена. По КК Іспанії та Японії перевищення має місце, тільки якщо завдану шкоду більше предотвращенного (у КК Білорусі аналогічна норма діяла до 2003 року).
У ряді країн законодавець при визначенні меж крайньої необхідності виходить не з розмірів завданої шкоди, а зі співвідношення цінності захищаються благ (інтересів) і тих, яким завдається шкода (Польща, Португалія, Естонія).
Як правило, кримінальний законодавець не встановлює ніяких конкретних обмежень щодо дій, які можуть вчинятися за наявності крайньої необхідності. Виняток становить КК Судану (ст.15), згідно з яким крайня необхідність "не може служити виправданням для скоєння вбивства за винятком тих випадків, які пов'язані з виконанням обов'язку".
Висновок
Інститут крайньої необхідності досить складний.
Поступово в процесі розвитку суспільних відносин крайня необхідність набувала різного правового статусу. Найбільш значимою тенденцією у розвитку крайньої необхідності до початку ХХ століття стало розширення випадків правомірного заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам - від окремих приватних випадків до закріплення широкого кола юридичних фактів виникнення стану крайньої необхідності та встановлення критеріїв допустимості шкоди, заподіяної в стані крайньої необхідності. Також вперше в історії розвитку кримінально-правової норми, що регулює крайню необхідність, у КК 2001 році внесено кардинальні зміни:
відповідно до Конституції України змінено пріоритетність інтересів, які є об'єктом захисту в умовах крайньої необхідності, на користь особистих інтересів перед інтересами держави та суспільства;
визначено поняття "перевищення меж крайньої необхідності", відповідно до якого допускається заподіяння меншої або рівнозначної шкоди;
передбачено звільнення особи від кримінальної відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності в стані сильного душевного хвилювання;
вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності визначено як обставину, що пом'якшує покарання (п.8 ст.66 КК).
Крайня необхідність є надзвичайно важливою кримінально-правовою нормою, адже ця обставина нерідко існує в реальному житті. Хоча зараз крайня необхідність широко розвинена, але все ж таки певного доопрацювання вона все таки потребує, наприклад чинна ст.39 КК України не дає відповіді на запитання щодо відповідальності особи, яка намагалась відвернути від певних охоронюваних законом інтересів більшу шкоду шляхом заподіяння іншим охоронюваним законом інтересам меншої шкоди, однак не досягла своєї мети, і усунути загрожуючу небезпеку не вдалось. У таких випадках потрібно встановлювати наявність у особи потенційної можливості врятування більшого блага або цінності на момент заподіяння нею шкоду.
Перелік використаної літератури
Нормативно-правові акти:
1. Конституція України. Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року.
2. Кримінальний Кодекс України 2001 р. зі змінами і доповненнями від 18 вересня 2012 р. N 5284-VI
3. Закон України " Про службу безпеки" Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 13 січня 2000 року N 1381-XIV
Література
4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. ? К. ? Х.: Юрінком Інтер-Право, 2002. ? 416 с.
5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: В 3 кн. / За заг. ред.В.Г. Гончаренка, П.П. Андрушка. ? К.: ФОРУМ, 2005. ? Кн.1: Загальна частина. Коментарі до статей 1-108 Кримінального кодексу України. ? 324 с.
6. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / За заг. ред.В.Т. Маляренка; Упорядник П.П. Пилипчук. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 408 с.
7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред.С. С. Яценка. ? К.: А.С.К., 2002. ? 936 с.
8. Орешкіна Т. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння // Кримінальне право. - 1999. - № 3. - С.17-20.
9. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. ? К.: Юрінком Інтер, 1998. - 189 c.
10. Закон України "Про міліцію" від 20.12.90 року ВВРУ № 3, від 10.01.1991 р.
11. Кримінальне право України (Особлива частина): / За ред. Навроцький В.А. Курс лекцій. - К., "Знання" 2000. - 746 с.
12. Кримінальне право України Стрельцов Є.Л.Х. "Одіссей", 2007 с.246
13. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. - К., 2001. - 352 с.
14. Трофанчук Г.І. Історія Держава і права зарубіжніх країн: Навч. Посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 400с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Історичний аналіз розвитку законодавства про крайню необхідність. Поняття крайньої необхідності як обставини, що виключає злочинність діяння, у науці кримінального права України. Поняття структури діяння, вчиненого в стані крайньої необхідності.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 06.04.2011Порівняльний аналіз обставин, які виключають злочинність діяння за кримінальним законодавством Англії, Франції та США. Фізичний та психічний примус виконання наказу за законодавством України. Небезпека як правова підстава крайньої необхідності.
дипломная работа [86,5 K], добавлен 28.01.2012Обставини, що виключають злочинність діяння. Поняття необхідної оборони та її зміст, правове обґрунтування згідно сучасного законодавства України, визначення відповідальності. Перевищення меж необхідної оборони, його класифікація та відмінні особливості.
контрольная работа [24,3 K], добавлен 09.05.2011Юридична природа та ознаки обставин, що виключають злочинність діяння. Ознайомлення із основними положеннями про необхідну оборону, закріпленими в Кримінальному кодексі України. Визначення поняття крайньої необхідності у законодавстві різних країн.
дипломная работа [54,5 K], добавлен 20.10.2011Аналіз поняття обставин, що виключають злочинність діянь. Форми правомірних вчинків. Характеристика та особливість необхідної оборони та перевищення її меж. Значення крайньої необхідності. Вчинення небезпечного діяння через фізичний або психічний примус.
курсовая работа [49,7 K], добавлен 20.12.2015Практика застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань; перевищення меж НО. Крайня необхідність, головна умова правомірності застосування. Вчинення умисного злочину: стадії, поняття, види.
реферат [15,5 K], добавлен 29.11.2010Дослідження раціональності кримінально-правового закріплення норм про помилку в обставині, що виключає злочинність діяння. Обґрунтування доцільності визначення загальної помилки в діючому Кримінальному кодексі України, модель її законодавчої конструкції.
статья [25,0 K], добавлен 19.09.2017Поняття та юридична природа самозахисту, сфера реалізації та ознаки самозахисту. Здійснення учасниками цивільних правовідносин права на самозахист; необхідна оборона. Тлумачення дій в умовах крайньої необхідності; заподіювання шкоди при самозахисті.
курсовая работа [55,2 K], добавлен 25.12.2009Основна мета уроку. Види та основні конституційні принципи юридичної відповідальності. Обставини, що виключають юридичну відповідальність. Принцип невідворотності відповідальності за скоєне правопорушення. Крайня необхідність, та необхідна оборона.
конспект урока [9,0 K], добавлен 03.02.2011Поняття уявної оборони в науці кримінального права України. Особливості правового регулювання інституту уявної оборони в кримінальному праві України. Проблеми кримінально-правової кваліфікації уявної оборони. Співвідношення уявної та необхідної оборони.
курсовая работа [38,0 K], добавлен 30.11.2016Відмежування правомірних вчинків та адміністративних правопорушень. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність. Ознаки крайньої необхідності та необхідної оборони. Неосудність як обставина, що виключає адміністративну відповідальність.
реферат [17,9 K], добавлен 06.05.2017Поняття привілейованого складу злочину. Поняття необхідної оборони, визначення межі її правомірності. Порівняльна характеристика умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони із суміжними злочинами та його відмінність від незлочинних діянь.
курсовая работа [46,4 K], добавлен 23.05.2009Привілейований склад злочину, кримінально-правова характеристика. Об'єктивна сторона злочину. Поняття необхідної оборони, умови правомірності. Відмежування умисного вбивства при перевищенні необхідної оборони від суміжних злочинів та незлочинних дій.
курсовая работа [29,7 K], добавлен 23.05.2009Соціально-правова обумовленість криміналізації діяння (дії чи бездіяльності) вбивства через необережність. Кримінально-правова характеристика складу злочину. Покарання за вбивство через необережність відповідно до кримінального законодавства України.
курсовая работа [57,8 K], добавлен 24.10.2014Поняття вбивства в кримінальному праві України, його види. Коротка кримінально-правова характеристика простого умисного вбивства. Вбивство матір'ю новонародженої дитини: загальне поняття, об'єктивна та суб'єктивна сторона злочину, головні види покарання.
курсовая работа [37,4 K], добавлен 30.09.2013Підстави ненастання кримінальної відповідальності. Діючий Кримінальний Кодекс Франції. Недосягнення віку кримінальної відповідальності. Примушення до здійснення злочину. Заходи виховного характеру для психічнохворого. Відсутність морального елементу.
контрольная работа [21,2 K], добавлен 01.12.2010Обставини, що виключають участь судді або народного засідателя в розгляді справи. Недопустимість повторної участі судді у розгляді справи. Обставини, що виключають участь у справі захисника, представника потерпілого, цивільного позивача.
курсовая работа [38,6 K], добавлен 21.03.2007Кримінально-правова характеристика вбивства за Кримінальним Кодексом України. Види вбивств. Кримінально-правова характеристика простого умисного вбивства і умисного вбивства з обтяжуючими обставинами. Пом'якшуючі обставини при вчиненні умисного вбивства.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 24.05.2015Обставини, за наявності яких дії особи, об’єктивно схожі зі злочинними, оцінюються як правомірні, а саме - виконання наказу чи розпорядження як обставини. Кримінально-правова характеристика виконання наказу або розпорядження. Юридична природа наказів.
реферат [27,4 K], добавлен 03.03.2009Еволюція теоретичного визначення поняття та сутності заходів безпеки в кримінально-правовій доктрині. Співвідношення заходів безпеки з покаранням, заходами соціального захисту та профілактики. Аналіз положень кримінального законодавства зарубіжних країн.
автореферат [55,2 K], добавлен 10.04.2009
