Правовий режим майна суб’єктів підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПацурківсЬКИЙ ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ

УДК 347.4

Правовий режим майна суб'єктів підприємницької діяльності

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Кузнєцова Наталія Семенівна -

академік Академії правових наук України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Харитонов Євген Олегович - завідувач кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії; кандидат юридичних наук, доцент

Семерак Олександр Созонович - завідувач кафедри кримінального права Ужгородського національного університету.

Провідна установа: Національна юридична академія імені

Ярослава Мудрого (м. Харків).

Захист відбудеться 26 червня 2001 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 26.001.06 по захисту дисертацій на здобуття наукового

ступеня доктора юридичних наук в Київському національному університеті імені

Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01017, м. Київ, вул. Володимирська, 64.

Автореферат розісланий 25 травня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент Боднар Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За майже десять років, що пройшли після проголошення незалежності України, внаслідок глибоких демократичних трансформацій усіх сфер її життя на місці колишньої адміністративно-командної економіки сформувався вільний ринок товарів, робіт, послуг, утвердилось підприємництво. Конституція України 1996 року закріпила основоположні начала цивільних правовідносин та підприємництва як їх різновиду - рівність усіх учасників, недоторканість власності, свободу договорів, заборону свавільного втручання будь-кого у приватне життя, можливість безперешкодно набувати і здійснювати цивільні права та законні інтереси учасниками обороту - фізичними і юридичними особами, забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, захист їх судом. Ці принципи закріплені і деталізовані в Законах України “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, у деяких інших нормативно-правових актах. Однак стан законодавчого забезпечення підприємництва в Україні ще не можна визнати задовільним як у кількісному, так і в якісному відношенні. У зв'язку з цим вбачається доцільним проаналізувати з нових доктринальних позицій вітчизняної юриспруденції, особливо цивільно-правової науки, досвід розвитку підприємництва, сучасний його стан, виробити на основі цього досконаліші конструкції чинних правових норм, перейти від хаотичного фрагментарного латання прогалин у правовому регулюванні підприємництва до системного нормативно-правового забезпечення його, невідкладно прийняти новий Цивільний кодекс України.

По-друге, в актуальності теми дослідження переконує і ступінь її наукової розробки. В науковій літературі вивчались окремі питання правового режиму майна як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Значний інтерес викликали дослідження, які провели М.М.Агар-ков, С.С.Алексєєв, З.А.Ахметьянова, О.М.Бандурка, Д.В.Боброва, Т.В.Бондар, С.Н.Братусь, О.М.Вінник, Д.М.Гєнкін, І.М.Грущинський, О.В.Дзера, А.С.Довгерт, З.Ф.Заменгоф, В.М.Косак, Н.С.Кузнєцова, Т.В.Кашаніна, В.В.Луць, Д.В.Ломакін, О.М.Молявко, Г.К.Матвєєв, В.Ф.Попондопуло, А.Я.Пилипенко, Е.Т.Плієв, О.А.Підопригора, О.А.Пушкін, В.В.Ровний, Е.О.Суханов, Н.О.Саніахметова, А.Л.Салатко, І.В.Спасібо-Фатєєва, Ю.К.Толстой, М.І.Тітов, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневич, В.С.Щербина, Л.В.Щенникова, Р.Б.Шишка та ін. Однак поки що відсутні комплексні розробки з основних теоретичних і практичних проблем правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності в Україні в сучасних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних в науці цивільного права. Проблема вдосконалення цивільних правовідносин в цілому в умовах переходу до ринкової економіки та майнових правовідносин суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, входить до планових тем Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, визначена серед основних напрямків досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України на період до 2000 року, посідає чільне місце у підготовленій Інститутом законодавства Верховної Ради України Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. Ця тема входить у науково-дослідну проблематику ряду кафедр юридичних факультетів та вузів України, в тому числі кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу майна суб'єктів підприємницької діяльності та реалізації ними своїх правомочностей щодо цього майна.

Предметом дослідження в дисертаційній роботі стали норми чинного законодавства України в галузі правового регулювання утворення, використання майна суб'єктами підприємницької діяльності та звернення на нього стягнень кредиторів, що містяться в чинній Конституції України, в Цивільному кодексі України, в Арбітражному процесуальному кодексі України, в кодексі про шлюб та сім'ю України, в Законах України “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про підприємництво”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, “Про кооперацію в СРСР”, “Про господарські товариства”, “Про систему оподаткування”, “Про селянське (фермерське) господарство”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, “Про заставу”, “Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про виконавче провадження”, в багатьох інших законах, в Указах Президента України, в Постановах Верховної Ради України, в Постанові Кабінету Міністрів України “Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності” та його Положенні “Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності”. Предметом дослідження стали також постанови Пленуму Верховного Суду України, роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду, проект Цивільного кодексу України. Зазначені документи є водночас основним нормативно-інформативним джерелом дисертаційної роботи.

Емпірична база дисертації ґрунтується на матеріалах як узагальненої в науково-практичних, методичних та інформаційних виданнях, так і неузагальненої правозастосовчої практики з питань правового регулювання майнових відносин, прав на майно суб'єктів підприємницької діяльності.

Основна мета дисертаційного дослідження полягає в з'ясуванні сутності правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності на основі врахування досягнень цивільно-правової науки, узагальненні правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду регулювання майнових відносин господарюючих суб'єктів, проведенні системного аналізу правового режиму майна суб'єктів підприємництва, обґрунтуванні необхідних змін і доповнень до чинного законодавства України про правове регулювання підприємництва.

Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження його автором зроблена спроба вирішити наступні завдання: визначити основні форми (види) правового режиму майна; охарактеризувати правовий режим окремих видів майна суб'єктів підприємницької діяльності; дослідити правовий статус підприємців-громадян і колективних суб'єктів підприємницької діяльності; розкрити особливості формування майна окремих суб'єктів підприємницької діяльності; проаналізувати порядок використання майна підприємцями-громадянами і колективними суб'єктами підприємницької діяльності; дослідити порядок звернення стягнень кредиторів на майно суб'єктів підприємницької діяльності; виробити та запропонувати законодавцю і правозастосовчим органам практичні рекомендації щодо вдосконалення правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності в сучасних умовах, уточнити методологічні критерії аналізу та оцінювання підприємництва.

Методологічну основу дисертаційної роботи склали класичні наукові принципи об'єктивності та історизму та дослідницькі методи, що грунтуються на них: формально-догматичний, порівняльно-правового дослідження, соціологічний, інструментальний, аксіологічний, звернення до інших юридичних наук, статистичної обробки емпіричного матеріалу, живого пізнання, особистого спостереження та ряд інших. Кожен з них у конкретному випадку використовувався в поєднанні з іншими методами.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першим в Україні комплексним дослідженням правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки, в якому з'ясовується сутність, форми і види правового режиму майна, особливості формування і використання майна суб'єктів підприємницької діяльності та звернення на нього стягнень кредиторів.

Найважливішими новими теоретичними положеннями дисертації і водночас найголовнішими її висновками є наступні:

1. Правовий режим майна суб'єктів підприємницької діяльності - це встановлені правовими нормами склад цього майна, порядок його формування, використання і вибуття та об'єм прав і обов'язків з приводу володіння, користування і розпорядження майном, порядок звернення на нього стягнень кредиторів.

2. Формами (видами) правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності, які забезпечують можливість реалізації права на підприємництво, є право власності, обмежені речеві права та права з речевими ознаками на чуже майно.

3. Правовий режим кожного з окремих видів майна суб'єктів підприємницької діяльності має свої особливості, які визначаються специфікою організаційно-правової форми підприємництва.

4. Майно суб'єктів підприємницької діяльності поділяється на складові частини (фонди), під якими слід розуміти групи однорідних за економічними ознаками об'єктів, що мають спільне цільове призначення і підкоряються встановленому для кожної з цих груп правовому режиму.

5. Сучасне доктринальне визначення правового режиму майна суб'єктів підприємництва можливе тільки через з'ясування юридичної природи: цінних паперів як грошових документів, які поділяються на ті, що посвідчують право володіння і ті, що засвідчують відносини позики, а також право управління; нематеріальних активів як довгострокових прав або переваг, які знайшли своє відображення на балансі підприємства і є частиною позаобігових активів підприємства, що не має речової основи (об'єкти права інтелектуальної власності, об'єкти права користування ресурсами природного середовища, об'єкти права користування економічними вигодами та ін.); прибутку як майнового фонду особливого роду, результату та показника ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності; легітимації як особливого порядку, при якому виникнення прав суб'єктів підприємницької діяльності ставиться в залежність від наявності певних умов, точно визначених законом (елементами легітимації є державна реєстрація, ліцензування і патентування); договору простого товариства як форми здійснення підприємницької діяльності громадянами без утворення юридичної особи, учасники якого беруть зобов'язання поєднати вклади і спільно діяти для досягнення мети - отримання прибутку і для майна якого характерний режим спільної часткової власності; підприємства у якості речі професійних занять подружжя; стягнення на майно як виду покарання, який є мірою відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності і негативним фактором впливу на них, що дозволяє компенсувати порушені суб'єктами підприємницької діяльності права і законні інтереси інших суб'єктів правовідносин та стимулювати необхідну поведінку; договору як основної форми регулювання майнових відносин між різними суб'єктами підприємницької діяльності; інвестицій як майнових та немайнових цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку; банкрутства як найсуворішої, найжорсткішої майнової санкції стосовно суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, основною метою якого є задоволення вимог кредиторів.

6. Право на підприємницьку діяльність для громадянина є елементом його цивільної правоздатності. Для фізичної особи, яка пройшла процедуру державної реєстрації і одержала статус підприємця, право на здійснення підприємницької діяльності водночас є елементом її цивільної дієздатності, з цього моменту у фізичної особи настає повна дієздатність.

7. Правовий статус підприємця-громадянина суттєво відрізняється від правового статусу довірчого управляючого майном, що проявляється, насамперед, у суттєвій відмінності: 1) обсягу здійснюваних ними повноважень; 2) цілей використання ними прибутку; 3) відповідальності цих осіб за здійснювану ними підприємницьку діяльність.

8. Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності слід розглядати, як санкцію, що полягає у позбавленні суб'єкта, який порушив закон, права чи інтереси інших суб'єктів, майна без компенсації, яка застосовується у встановленому законом порядку на основі осуду поведінки порушника.

9. Для кожного окремого виду колективних суб'єктів підприємницької діяльності характерний свій особливий порядок формування майна, що зумовлюється особливостями їх правового статусу.

10. Порядок використання майна колективних суб'єктів підприємницької діяльності залежить від волі засновників та учасників і повинен обов'язково визначатися в установчих документах.

Наукову новизну дослідження складають також і виносяться на захист сформульовані та обгрунтовані автором конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства в галузі підприємницької діяльності:

Привести у відповідність із чинним цивільним законодавством ст.177 проекту Цивільного кодексу України і встановити, що цінні папери можуть посвідчувати як майнові, так і немайнові права.

Прийняти окремий закон, в якому, базуючись на конституційних принципах про права і свободи громадянина, загальних положеннях Цивільного кодексу України про правоздатність і дієздатність громадян, використовуючи досвід укладачів проекту Цивільного кодексу України, всебічно врегулювати підприємницьку діяльність громадян без утворення юридичної особи.

Прийняти єдиний закон, який регулював би процедуру легітимації (державної реєстрації, ліцензування, патентування) суб'єктів підприємницької діяльності.

Визнати на законодавчому рівні підприємство у якості речі професійних занять подружжя і внести відповідні зміни до ст.26 кодексу про шлюб та сім'ю України та до ст.1305 проекту Цивільного кодексу України.

Доповнити ст.14 Закону України “Про господарські товариства” переліком фондів, які можуть створюватися в товаристві і викласти її у наступній редакції: “У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду, а також фонд виробничого розвитку, фонд розвитку персоналу, фонд соціального забезпечення. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим (для страхового фонду) 5% суми чистого прибутку. Розмір щорічних відрахувань до фонду виробничого розвитку, фонду розвитку персоналу, фонду соціального забезпечення визначається установчими документами, але не може бути меншим 1% суми чистого прибутку на кожен із фондів”.

Створити в Україні систему сертифікації та оцінки об'єктів інтелектуальної власності, яка дозволить ефективно оцінювати ті об'єкти інтелектуальної власності, які вносяться у якості внесків до майна суб'єктів підприємницької діяльності, із закріпленням основних засад такої системи на законодавчому рівні.

Підвищити мінімальний розмір статутного фонду для акціонерних товариств і товариств з обмеженою (додатковою) відповідальністю до 2500 розмірів мінімальних заробітних плат і 250 розмірів мінімальних заробітних плат відповідно, що дозволить гарантувати кредиторам виконання цими суб'єктами зобов'язань у більш реальному обсязі.

8. Викласти положення ст.32 проекту Цивільного кодексу України у відповідності до таких ознак підприємницької діяльності, як “самостійність” і “здійснюваність на власний ризик” (встановлюються в ст.1 ч.2 проекту Цивільного кодексу України), а саме: вилучити із ст.32 вимогу про наявність згоди батьків (усиновителів), піклувальників або органу опіки і піклування на здійснення особою, яка досягла 16-ти років, підприємницької діяльності. Залишити в ч.3 положення про те, що особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту її державної реєстрації, як підприємця.

9. Викласти ч.2 ст.23 Кодексу про шлюб та сім'ю України у наступній редакції: “При укладенні угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, згода іншого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі. Якщо підприємницька діяльність одного із подружжя пов'язана із здійсненням угод з нерухомістю, для цього не вимагається згода іншого з подружжя”.

10. Скасувати дію інституту податкової застави, як такого, що суперечить чинному законодавству - Закону України “Про заставу”, який серед підстав виникнення застави називає договір і закон.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропозиції і рекомендації одержані автором в результаті опрацювання і грунтовного аналізу понад 470 наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної практики з проблем правового режиму майна суб'єктів підприємництва, осмислення власного досвіду.

Теоретичне і практичне значення результатів, одержаних дисертантом, полягає у можливості використання їх для: вдосконалення нормотворчого процесу у сфері підприємницької діяльності, завершення роботи над проектом Цивільного кодексу України; коректування суті, змісту, форм і методів діяльності правозастосовчих органів, що безпосередньо чи опосередковано здійснюють регулювання відносин, пов'язаних із утворенням і використанням майна суб'єктів підприємницької діяльності; подальших наукових досліджень проблем правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності в сучасних умовах; навчально-методичних цілей у процесі підготовки студентів в галузі цивільного права.

Апробація, публікація та реалізація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі питання дисертації доповідались на наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича 28-30 квітня 1998 року, 27-29 квітня 1999 року, 11-13 травня 2000 року, на засіданні кафедри цивільного права і процесу Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича; на теоретичному семінарі юридичного факультету Чернівецького національного університету; на науково-практичній конференції “Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших органів” 12-14 липня 2000 року в м. Хмельницькому; на міжнародній науковій конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть” 13-14 лютого 2001 року в м. Дніпропетровську; на міжнародній науковій конференції “Сутність, цілі і засоби права” 3-5 травня 2001 року в м. Чернівцях.

По темі дисертації автором опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності “Правознавство”, 7 одноосібних наукових статей загальним обсягом 4 друкованих аркуші.

Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, тринадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дослідження - 185 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; ступінь наукової розробки проблеми дослідження, його науково-теоретична основа; зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається предмет, об'єкт, основна мета та конкретні завдання дисертаційного дослідження, його нормативно-інформативні джерела, фактологічна база, методологічна основа, особистий внесок здобувача, показано її апробацію, опублікування та практичну реалізацію. В ньому сформульовані в концентрованому вигляді наукова новизна, теоретичне і практичне значення досягнутих в ході дослідження результатів.

У першому розділі “Загальна характеристика правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності” увага приділена дослідженню поняття і змісту правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності, визначенню форм правового режиму майна та особливостей його окремих видів.

Підрозділ 1.1. “Поняття та зміст правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності” присвячений визначенню поняття та змісту правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності. При дослідженні цього питання виявлено недосконалість чинного законодавства, яке не містить легального визначення правового режиму майна. В даному підрозділі проведено аналіз наукових поглядів щодо визначення поняття правового режиму майна. Дисертантом встановлено, що для визначення поняття правового режиму майна насамперед необхідно з'ясувати його зміст, тобто правовий режим майна слід розуміти, як певний порядок регулювання відповідних суспільних відносин, який включає в себе і його мету. На основі цього автором запропоновано власне визначення правового режиму майна: правовий режим майна - це встановлені правовими нормами склад цього майна, порядок його формування, використання і вибуття, а також об'єм прав та обов'язків суб'єктів господарювання з приводу володіння, користування і розпорядження майном, порядок звернення на нього стягнень кредиторів.

У підрозділі 1.2. “Форми (види) правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності” увага приділена визначенню форм (видів) правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності. Дослідження дозволяє зробити висновок, що формами правового режиму майна є право власності, обмежені речеві права на чуже майно та права з речевими ознаками. Право власності є основною формою правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності. До обмежених речевих прав на чуже майно, прав з речевими ознаками як форм правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності належать право повного господарського відання, оперативного управління, а також права, що виникають з договору майнового найму. Дисертант робить висновок про те, що в Україні формуються і інші форми правового режиму майна, до яких в першу чергу слід віднести використання майна на підставі довірчого управління. Нині цей інститут ще не набув значного поширення через неврегульованість його в законодавстві і практиці. Автор обгрунтовує, що довірче управління майном є однією з найперспективніших форм правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності.

У підрозділі 1.3. “Правовий режим окремих видів майна суб'єктів підприємницької діяльності” дисертант досліджує правовий режим окремих видів майна суб'єктів підприємництва. Він зазначає, що визначення правового режиму різних видів майна суб'єктів підприємницької діяльності дозволяє з'ясувати специфіку правового становища окремих частин майна господарюючого суб'єкта, виступає своєрідною додатковою характеристикою майна суб'єктів підприємництва. Автор прийшов до висновку, що все майно суб'єктів підприємницької діяльності поділяється на кілька складових частин (фондів), під якими слід розуміти групи однорідних за економічною і правовою природою об'єктів, що мають спільне цільове призначення і підкоряються специфічному правовому режиму, який встановлюється для кожної з цих груп. До таких фондів належать: основні фонди і оборотні кошти, матеріальні і нематеріальні активи, рухоме і нерухоме майно, прибуток тощо. Автор прийшов до висновку, що правовий режим окремих видів майна суб'єктів підприємницької діяльності є спільним у випадках встановлення однакових правил для всіх суб'єктів підприємницької діяльності з метою: 1) єдиного оподаткування і стягнення з них податків в державний (місцевий) бюджет; 2) ведення бухгалтерського обліку і статистичної звітності; 3) формування єдиних правових інститутів, необхідних у діяльності суб'єктів підприємництва - статутного капіталу, прибутку, основних фондів, обігових коштів та ін.

У “Висновках до розділу” викладено основні висновки, до яких прийшов дисертант у першому розділі.

У другому розділі “Правовий режим майна підприємців-громадян” автор досліджує правовий статус підприємців-громадян, правові засади формування майна підприємців-громадян і його склад, порядок використання та звернення стягнень на майно підприємців-громадян.

Підрозділ 2.1. “Правовий статус підприємців-громадян” присвячений дослідженню правового статусу громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які не створюють з цією метою юридичну особу. Обґрунтовано положення про те, що статус підприємця-громадянина може набути особа, яка має повну цивільну правоздатність і дієздатність, що зареєструвалась у встановленому порядку. Автор прийшов до висновку, що можливість зайняття громадянами підприємницькою діяльністю до настання повноліття пов'язується з емансипацією. Право на здійснення підприємницької діяльності для громадянина є елементом його цивільної правоздатності. Дисертант підкреслює важливу роль легітимації підприємництва як механізму законного доступу на ринок суб'єктів підприємницької діяльності. Легітимація розглядається як єдність державної реєстрації, ліцензування, патентування. Автор обгрунтовує необхідність прийняття Закону “Про легітимацію підприємницької діяльності”.

У підрозділі 2.2. “Правові засади формування майна підприємців-громадян та його склад” дисертант визначає джерела формування майна, встановлює закономірності формування майна та досліджує особливості складу майна підприємця-громадянина. Автор підкреслює, що поміж усіх джерел формування майна, визначених законодавцем, саме праця є основою створення і примноження майна підприємців-громадян. Автор робить висновок, що законодавець не встановлює особливих правил щодо формування майна підприємців-громадян. Формування майна здійснюється на основі базових принципів підприємницької діяльності. Кількість і вартість майна, що перебуває у власності підприємця-громадянина, не обмежується, якщо інше не буде встановлено законом. Автор зазначає, що джерелом формування майна підприємця-громадянина є доходи від надання наявного у нього майна в оренду, придбання ним цінних паперів, розміщення тимчасово вільних його коштів в кредитній установі. Дисертантом встановлено, що правовий статус підприємця-громадянина не аналогічний правовому статусу довірчого управляючого майном, в чому переконують наступні докази: 1) підприємець-громадянин незалежний і самостійний у своїй діяльності, а довірчий управляючий діє на підставі і в межах договору довірчого управління майном; 2) підприємець-громадянин діє на власний розсуд з метою одержання прибутку, а довірчий управляючий управляє майном в інтересах власника майна чи третьої особи, маючи лише право на винагороду.

Підрозділ 2.3. “Порядок використання майна індивідуальних суб'єктів підприємницької діяльності” присвячено дослідженню особливостей використання майна підприємців-громадян, встановлених обов'язковими приписами. Дисертантом виявлена відсутність законодавчо визначеного порядку використання майна підприємців-громадян. Здійснюючи підприємництво, підприємці-громадяни можуть об'єднувати своє майно разом з іншими громадянами, використовуючи конструкцію простого товариства чи створюючи юридичну особу. Автор дійшов висновку, що визначальною ознакою договору простого товариства є об'єднання не лише спільної діяльності учасників, а й майнових вкладів. Визнаючи право підприємця-громадянина використати своє майно для створення підприємства, автор виділяє підстави для визначення підприємства у якості речей професійних занять, що має виняткове значення для розподілу спільної власності подружжя. В дисертації обґрунтовано положення про необхідність законодавчого закріплення дозволу підприємцю-громадянину вчиняти угоди з нерухомістю без згоди іншого з подружжя за умови, що ці операції з нерухомістю здійснюються в підприємницьких цілях.

У підрозділі 2.4. “Звернення стягнень на майно індивідуальних суб'єктів підприємницької діяльності” досліджується поняття і зміст стягнення на майно підприємців-громадян, порядок звернення стягнення та межі майнової відповідальності підприємців-громадян. Автор прийшов до висновку, що під стягненням слід розуміти примусовий захід, який є мірою відповідальності підприємця-громадянина, що застосовується з метою його покарання за невиконання ним вимог чинного законодавства чи взятих на себе зобов'язань, тобто під відповідальністю слід розуміти одну із форм державного примусу, пов'язану із застосуванням санкцій майнового характеру, спрямованого на відновлення порушених прав, що полягає у стягненні неустойки, штрафу або пені. Автором обґрунтована думка про те, що висока ступінь майнової відповідальності підприємця-громадянина обумовлюється особливостями його статусу, як професійного учасника підприємницького обігу, діяльність в якому завжди пов'язана з ризиком втрати всього майна або його частини. В ході дослідження автор дійшов висновку, що при створенні підприємцем-громадянином юридичної особи межі його відповідальності визначаються особливостями організаційно-правової форми створеної юридичної особи. У цьому підрозділі автор обгрунтовує не правомірність існування інституту податкової застави.

У підрозділі 2.5. “Висновки до розділу” викладено основні висновки, до яких прийшов дисертант у другому розділі.

У третьому розділі “Правовий режим майна колективних суб'єктів підприємницької діяльності” досліджуються питання, пов'язані із визначенням правового статусу колективних суб'єктів підприємницької діяльності, правовими засадами формування і використання їх майна, особливостями звернення стягнень кредиторів на майно колективних суб'єктів підприємницької діяльності.

У підрозділі 3.1. “Правовий статус колективних суб'єктів підприємницької діяльності” з'ясовуються загальні риси правового статусу колективних суб'єктів підприємницької діяльності та визначаються особливості їх правового статусу залежно від організаційно-правової форми. Дисертант доводить, що колективні суб'єкти підприємницької діяльності є юридичними особами, які виступають власниками належного їм майна. Автор зазначає, що законодавець при класифікації колективних суб'єктів підприємницької діяльності оперує такими поняттями як: організаційні форми, види, категорії. Дисертант вказує на особливу роль установчих документів для визначення правового статусу колективних суб'єктів підприємницької діяльності. Аналізуючи правовий статус господарських товариств, автор дійшов висновку про необхідність визнання повного і командитного товариства у якості статутних суб'єктів. На це вказує та обставина, що всі господарські товариства є підприємствами, наділеними правами юридичної особи, а законодавство визначає, що всі юридичні особи здійснюють свою діяльність на підставі статуту. Автор дійшов висновку про відсутність у чинному законодавстві чіткої конструкції щодо визначення кола юридичних осіб, які мають право здійснювати підприємницьку діяльність, що призводить до неоднозначного розуміння їх ролі і місця серед суб'єктів підприємницької діяльності.

У підрозділі 3.2. “Правові засади формування майна колективних суб'єктів підприємницької діяльності” дисертант визначає джерела формування майна колективних суб'єктів підприємницької діяльності. Він дійшов висновку, що майно колективних суб'єктів підприємницької діяльності формується за рахунок внесків засновників та учасників, благодійних внесків, надходжень від власної підприємницької діяльності та участі в цивільному обігу. Кожна окрема організаційно-правова форма колективних суб'єктів підприємницької діяльності має особливості формування майна, зумовлені особливостями їх правового статусу. Обгрунтовано необхідність вдосконалення системи оцінки вкладів, які вносять засновники (учасники) при створенні майнової бази колективних суб'єктів підприємницької діяльності. Автор вносить пропозиції про створення спеціального органу, який здійснював би оцінку вкладів засновників та учасників до колективних суб'єктів підприємницької діяльності та щодо доповнення переліку фондів, які підлягають обов'язковому формуванню в господарських товариствах, наступними: фондом розвитку персоналу, фондом соціального забезпечення, фондом розвитку виробництва.

У підрозділі 3.3. “Порядок використання майна колективних суб'єктів підприємницької діяльності” автор досліджує загальні напрямки та особливості використання майна колективних суб'єктів підприємницької діяльності. Принципи підприємницької діяльності визначають основні напрямки використання майна її суб'єктів. Порядок використання майна колективних суб'єктів підприємницької діяльності визначається їх установчими документами. Законодавець встановлює обов'язок щодо обов'язкових відрахувань до фондів, які утворюються колективними суб'єктами підприємницької діяльності в обов'язковому порядку. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що одним із основних напрямків використання майна суб'єктів підприємництва є його спрямування на розвиток власної виробничої бази. Автор зробив висновок, що окреме місце серед напрямків використання майна займає діяльність по розміщенню інвестицій. Дисертант пропонує своє визначення інвестицій як майнових і пов'язаних з майновими немайнових цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

У підрозділі 3.4. “Звернення стягнень на майно колективних суб'єктів підприємницької діяльності” увага приділена дослідженню особливостей звернення стягнень на майно колективних суб'єктів підприємницької діяльності. В ході дисертаційного дослідження автором виявлена необхідність визначення майнової відповідальності колективних суб'єктів підприємницької діяльності як санкції, що полягає у позбавленні суб'єкта, який порушив закон, права та законні інтереси інших осіб, майна без компенсації, яка застосовується у передбаченому порядку. Автором встановлено, що особливістю майнової відповідальності колективних суб'єктів підприємницької діяльності є те, що вони самостійно несуть майнову відповідальність, а стягнення на майно їх учасників (засновників) може бути звернено тільки в передбачених законом випадках у межах чітко визначених організаційно-правових форм підприємницької діяльності. В ході дослідження встановлено, що для настання відповідальності у вигляді майнового покарання необхідною і достатньою підставою є склад правопорушення. Елементами складу правопорушення, необхідними для звернення стягнення на майно колективних суб'єктів підприємницької діяльності, є: 1) протиправність поведінки; 2) наявність збитків; 3) причинний зв'язок протиправної поведінки із збитками; 4) вина як елемент складу правопорушення. Змістом майнових санкцій є відшкодування збитків, сплата неустойки, штрафу або пені. На основі аналізу правової природи майнових санкцій автор резюмує, що їх особливим різновидом виступають фінансові санкції. У якості найжорсткішої майнової санкції щодо колективних суб'єктів підприємницької діяльності треба розглядати банкрутство. Дисертантом обґрунтовується необхідність збільшення мінімального розміру статутного фонду для акціонерних товариств до 2500 і для товариств з обмеженою (додатковою) відповідальністю до 250 мінімальних розмірів заробітних плат. Аналізуючи правову природу інституту податкової застави, автор дійшов висновку про недоцільність його використання і про необхідність його відміни.

В підрозділі 3.5. “Висновки до розділу” викладено основні висновки, до яких прийшов дисертант в третьому розділі.

Висновки

Правовий режим майна - це встановлений правовими нормами склад цього майна, порядок його формування, використання і вибуття, звернення на нього стягнень кредиторів, обсяг прав і обов'язків з приводу володіння, користування і розпорядження майном. Майно суб'єктів підприємницької діяльності поділяється на складові частини (фонди), під якими слід розуміти групи однорідних за економічною і правовою природою об'єктів, що мають спільне призначення і підкоряються встановленому для кожної з цих груп об'єктів специфічному правовому режиму. Формами правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності є право власності, обмежені речеві права та права з речевими ознаками на чуже майно. Довірче управління майном є окремою формою правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності.

Однією із основних форм здійснення підприємницької діяльності є використання статусу підприємця-громадянина без утворення юридичної особи. Статус підприємця громадянин набуває з моменту державної реєстрації як підприємця. Закріплення за громадянином статусу підприємця тісно пов'язане із його легітимацією - визнанням або підтвердженням законності певного права або повноважень особи. Легітимація підприємницької діяльності підприємців-громадян складається з трьох елементів: державної реєстрації, ліцензування, патентування. Між правовим статусом підприємця-громадянина та статусом довірчого управляючого майном існують суттєві відмінності, що не дозволяє їх ототожнювати. Однією з найпоширеніших форм підприємницької діяльності громадян є просте товариство. Визначальною ознакою договору простого товариства є об'єднання майнових вкладів та спільна діяльність учасників.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності слід розглядати як санкцію, яка полягає у позбавленні суб'єкта, що порушив закон, права та законні інтереси інших суб'єктів, майна без компенсації, яка застосовується у встановленому законом порядку на основі осуду поведінки порушника. При створенні підприємцем-громадянином юридичної особи межі його відповідальності за результати діяльності визначаються організаційно-правовою формою створення суб'єкта права, однак вони завжди ширші, ніж у звичайного громадянина. Висока ступінь відповідальності зумовлена тим, що підприємець-громадянин є професіоналом, а ризиковий характер діяльності підприємців-громадян передбачає можливість настання для них несприятливих наслідків. Найбільш несприятливим наслідком для суб'єктів підприємницької діяльності є звернення стягнення на майно, яке потрібно розглядати як вид покарання, який є мірою відповідальності.

Всі колективні суб'єкти підприємницької діяльності - це юридичні особи, які реалізують правомочності з приводу належного їм майна. Для кожного виду колективних суб'єктів підприємницької діяльності характерний особливий порядок формування і використання майна, зумовлений особливостями їх правового статусу. Юридичною формою відокремлення майна колективних суб'єктів підприємницької діяльності є його закріплення на самостійному балансі. Баланс не визначає підстав перебування майна у власності колективних суб'єктів підприємницької діяльності. Основні напрямки і порядок використання майна колективних суб'єктів підприємницької діяльності визначаються в їх установчих документах. Важливими напрямками використання прибутків колективних суб'єктів підприємницької діяльності є самофінансування та інвестиційна діяльність.

Основний зміст дисертації викладено в публікаціях

Пацурківський Ю.П. Майнові відносини в господарських товариствах // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.1. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 1996. - С.96-106.

Пацурківський Ю.П. Власність громадян, що займаються підприємницькою діяльністю // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 11. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 1997. - С.133-141.

Пацурківський Ю.П. Юридичні гарантії здійснення майнових прав підприємців і їх захист // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 45. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 1999. - С.90-97.

Пацурківський Ю.П. Правовий статус колективних суб'єктів підприємницької діяльності // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 55. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 1999. - С.44-48.

Пацурківський Ю.П. Поняття та форми (види) правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 75. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 2000. - С.37-42.

Пацурківський Ю.П. Правовий статус підприємців-громадян // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 82. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 2000. - С.42-48.

Пацурківський Ю.П. Правові засади формування майна підприємців-громадян та його склад // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 103. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 2001. - С.26-31.

майно правовий режим підприємницький

Анотація

Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб'єктів підприємницької діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.03 - цивільне право і процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Дисертація містить комплексний аналіз правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності, правовідносин, що виникають в процесі формування майна, його використання і звернення на нього стягнень кредиторів. Основна увага приділена з'ясуванню юридичної природи правового режиму майна суб'єктів підприємництва, його сутності, особливостям та тенденціям розвитку. В роботі визначається поняття правового режиму майна, виділяються форми правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності, розроблено науково-теоретичні положення, які стосуються вдосконалення правового статусу суб'єктів підприємницької діяльності, механізму звернення стягнень на їх майно. На підставі аналізу законодавчих та інших правових актів з питань правового режиму майна, практики розгляду судами спорів сформульовані конкретні пропозиції по вдосконаленню правового регулювання майнових відносин.

Ключові слова: правовий режим майна, право власності, господарські товариства, підприємці-громадяни, майнові права, майновий фонд.

Пацуркивский Ю.П. Правовой режим имущества субъектов предпринимательской деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и процесс; семейное право; международное частное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2001.

Диссертация содержит комплексный анализ правового режима имущества субъектов предпринимательской деятельности, правоотношений, которые возникают в процессе формирования имущества, его использования и обращения на него взысканий кредиторов. Основное внимание в ней уделено исследованию юридической природы правового режима имущества различных субъектов предпринимательства, его сущности, особенностям и тенденциям развития, соотношению в этом общего, особенного и единичного. В результате исследования диссертантом предлагается собственное определение правового режима имущества, как установленного правовыми нормами состава этого имущества, порядка его формирования, использования, а также объема прав и обязанностей субъектов предпринимательской деятельности по поводу владения, пользования и распоряжения имуществом, порядка обращения на него взысканий кредиторов. Диссертант пришёл к выводу о том, что формами правового режима имущества выступает право собственности, а также ограниченные вещные права на чужое имущество и права с вещными признаками. Особое внимание уделено характеристике правового режима отдельных видов имущества субъектов предпринимательской деятельности. Диссертант резюмирует, что установление правового режима различных видов имущества субъектов предпринимательской деятельности позволяет определить специфику правового положения отдельных частей имущества хозяйствующих субъектов, выступает в качестве дополнительной характеристики имущества субъектов предпринимательской деятельности. В процессе исследования диссертант уделял особое внимание правовой природе категории “предприятие”, проблемам её понимания в современных условиях. Проведено анализ состава имущества субъектов предпринимательской деятельности, установлено, что состав имущества зависит от организационно-правовой формы субъекта предпринимательской деятельности. В исследовании разработано ряд научно-теоретических положений, которые касаются понятия правового режима имущества, правового статуса субъектов предпринимательской деятельности, особенностей возложения взысканий на имущество субъектов предпринимательской деятельности. Диссертант обосновал необходимость принятия Закона Украины “О легитимации предпринимательской деятельности”, а также Закона Украины “О предпринимательской деятельности граждан (без создания юридического лица)”. Проведено анализ особенностей формирования и использования имущества субъектов предпринимательской деятельности, намечены меры усовершенствования правового регулирования в этой области. На основании анализа законодательства и судебной практики исследуется процедура обращения взысканий кредиторов на имущество субъектов предпринимательской деятельности. Диссертант пришел к выводу о том, что особенностью имущественной ответственности коллективных субъектов предпринимательской деятельности выступает тот факт, что они самостоятельно несут имущественную ответственность, а взыскание на имущество их учредителей (участников) может быть обращено только в определённых в законе случаях в рамках отдельных организационно-правовых форм предпринимательской деятельности. Проведенное исследование стало основой для разработки конкретных предложений по усовершенствованию правового регулирования имущественных отношений субъектов предпринимательской деятельности.

Ключевые слова: правовой режим имущества, право собственности, хозяйственные общества, предприниматели-граждане, имущественные права, имущественный фонд.

Patsurkivsky Yu.P. The Legal Routine of the Property of Enterprising Activity Subjects. - Manuscript.

The dissertation for conferring the scientific degree of Candidate of Judicial Sciences speciality 12.00.03 - Civil Law and Procedure; Family Law; International Private Law. - Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2001.

The dissertation contains a comprehensive analysis of the legal routine of the property of the subjects of enterprising activity, legal relationships arising while forming the property and its use and deduction on it by the creditors. The main emphasis in the research is laid on the elaboration of the proposals as for the improvement of the legal regulation of enterprising property relationships and their theoretical grounds. In the paper the notion of the legal routine of the property is determined and substantiated and the forms of the legal routine of the property of the subjects of enterprising activity are outlined. The research deals with the theoretical and scientific principles concerning the notion of the legal routine of the property, the legal status of the subjects of enterprising activity, the peculiarities of the property deduction of the subjects of enterprising activity. On the basis of the analysis of legislative and other law acts on the problems of the legal routine of the property, the practice of settling disputes, the specific proposals have been formulated as for the improvement of the legal regulation of the property relationships of the subjects of enterprising activity.

Key words: legal routine of property, property right, economic associations, individual enterprisers, property rights, property fund.

Размещено на Allbest.ru