Праця жінок та молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Праця жінок та молоді

Кодексом законів про працю України забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (окрім нефізичних робіт - по санітарному та побутовому обслуговуванню). Піднімання та пересування вантажів допускається тільки в межах санітарних норм (до 7 кг при постійному перенесенні і до 10 кг при періодичному). Робота жінок обмежується у нічний час. Дозвіл на нічні роботи може бути отриманий при особливій необхідності (як тимчасовий захід). Вагітні жінки і ті, що мають дітей до 3-х років, не залучаються до роботи в нічні години і вихідні дні, до надурочних робіт, а також не направляються у відрядження.

Жінки, що мають дітей 3-14 років або дітей-інвалідів, не залучаються до надурочних робіт і не направляються у відрядження без їх згоди. Жінок із дітьми віком до 3-х років можуть, за їх бажанням, переводити на легшу або зручнішу для них роботу із збереженням середньомісячного заробітку. Це стосується і вагітних жінок. страхування праця право

Пільги вагітним жінкам і при пологах: надається відпустка - 70 календарних днів до пологів і 56 після пологів, до 2-х років по догляду за дитиною з виплатою допомоги по соціальному страхуванню, до 3-х років без збереження заробітної плати. За медичним висновком (догляд дитини) відпустка може досягати 6 років.

Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж.

Вагітність жінки та її діти (незалежно від віку) не можуть бути причиною звільнення або відмови у прийнятті на роботу. Передбачено позачергове забезпечення путівками до санаторію або будинку відпочинку жінок з дітьми віком до 14 років і надання їм матеріальної допомоги.

Працівники віком до 18 років користуються такими ж правами, що і повнолітні, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами.

Дозволяється приймати на роботу молодь віком від 16 років. У виняткових випадках, за погодженням із профспілками, можуть прийматись на роботу 15-річні особи. Для практичної підготовки молоді, що навчається, допускається приймати з 14 років учнів загальноосвітніх шкіл і професійних навчальних закладів для виконання легкої роботи у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює.

Особи до 18 років приймаються на роботу після попереднього медичного огляду і, в подальшому, до 21 року щороку підлягають обов'язковому медичному огляду.

Усі працівники до 18 років не можуть бути залучені до виконання важких або небезпечних робіт, до робіт із шкідливими умовами праці, а також до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Для працівників віком від 16 до 18 років робочий тиждень не повинен перевищувати 36 годин, для осіб віком від 15 до 16 років і для учнів 14-15 років, що працюють під час канікул, - 24 години.

Навчання (професійну підготовку) і підвищення кваліфікації молоді роботодавець проводить індивідуально або в бригадах за рахунок підприємства. Законодавство вимагає створення належних умов, що дозволяють поєднувати роботу з навчанням. Виробниче навчання та підвищення кваліфікації робітників може здійснюватися в робочий час. Після закінчення виробничого навчання присвоюється кваліфікація згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником, і надається робота відповідно до набутої кваліфікації. За час навчання виплачується заробітна плата.

Для здачі вступних іспитів до вищих і середніх спеціальних закладів працюючій молоді надається відпустка:

- для вступу до вищих навчальних закладів - 15 календарних днів;

- для вступу до середніх навчальних закладів - 10 календарних днів.

Молодь, що навчається, може отримати 1 вільний день на тиждень без збереження зарплати. Пільги мають студенти заочних і вечірніх відділень ВНЗ. Студентам-заочникам один раз на рік оплачується проїзд до місця навчання і назад.

Згідно з Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105-ХІУ, що був введений в дію 1 квітня 2001 р., всі підприємства повинні реєструватися в регіональних Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво. Розмір страхових внесків залежить від встановленого для підприємства класу професійного ризику (передбачено 67 класів). Клас професійного ризику та страховий тариф визначає Управління виконавчої дирекції Фонду на підставі Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та постанови КМ України від 13.09.2000 р. №1423 "Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання". Найбільші страхові внески, з урахуванням змін, внесених Постановою КМ України від 27.06.2003 р. № 985, становлять 13,8% (67-й клас ризику), найменші - 0,86% (1 -й клас) від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників за кожний відповідний місяць календарного року, а з урахуванням пільг внески можуть становити лише 0,2%.

Підприємства, на яких сталися нещасні випадки, переводяться у вищий клас ризику рішенням відповідного керівного органу страхового Фонду і, відповідно, сплачують більші страхові внески. Пільги по страховим внескам скасовуються, якщо підприємство штрафується за порушення правил охорони праці. Контроль за станом травматизму і за відрахуванням страхових внесків здійснюють страхові експерти Фонду. Страхові виплати потерпілим виплачує страховий Фонд. Великі страхові внески погіршують матеріальне становище підприємства і змушують власника дбати про стан безпеки й удосконалювати виробництво, щоб мати пільги і низький клас ризику.

Згідно з Законом "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасового втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" працівники, а в окремих випадках і члени їх сімей, забезпечуються в порядку державного соціального страхування:

1) допомогою по тимчасовій непрацездатності, вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

2) допомогою з нагоди народження дитини, допомогою на поховання;

3) пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати годувальника, пенсіями за вислугу років для деяких категорій працівників. Кошти державного соціального страхування можуть витрачатися

на санаторно-курортне лікування працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування.

По тимчасовій непрацездатності сума виплати може дорівнювати повному заробітку.

Праця жінок

Конституція України законодавчо закріплює рівність чоловіків і жінок в усіх сферах трудових відносин: при прийнятті на роботу, встановленні розмірів оплати праці, визначенні режиму робочого часу, часу відпочинку тощо. Крім того, з огляду на особливості жіночого організму і соціальну роль жінок у суспільстві, законодавство додатково передбачає пільги для працюючих жінок.

Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок

Забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного і побутового обслуговування) (ст. 174 КЗпП України). Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосовувати працю жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 № 256.

Питання, пов'язані з використанням праці жінок на підземних роботах, регулюються Постановою Ради Міністрів СРСР від 13.07.57 № 839 "Про заходи із заміни жіночої праці на підземних роботах, у гірничодобувній промисловості і на будівництві підземних споруд". Постанова забороняє використання жіночої праці на цих роботах, за винятком тих випадків, коли жінки обіймають керівні посади і не зайняті фізичною працею, займаються санітарним і побутовим обслуговуванням, проходять курс навчання, допущені на стажування в підземні частини підприємств, а також коли їм належить спускатися час від часу в підземні частини підприємства для виконання нефізичних робіт.

Перелік посад, пов'язаних із підземними роботами, на яких як виняток дозволяється застосування жіночої праці, затверджено Постановою Держкомпраці СРСР від 30.08.57 № 292. До цього переліку входять: начальники (директори), головні інженери шахт і копалень з видобутку вугілля, рудних і нерудних копалин, що добуваються підземним способом, на будівництві метрополітенів, тунелів, шахтобудівних та шахтомонтажних управлінь, на будівництві інших підземних споруд; їхні заступники, головні інженери, техніки й інші керівні працівники, спеціалісти і службовці, які не виконують фізичної праці; головні, старші і дільничні маркшейдери; геологи, гідрологи і працівники науково-дослідних та нормативних організацій, установ; працівники навчальних пунктів, які проходять курс навчання і допущені до стажування в підземних частинах підприємства; лікарі, середній і молодший медичний персонал, інші працівники, зайняті санітарним обслуговуванням: буфетниці, працівники, зайняті побутовим обслуговуванням; чергові, які обслуговують стаціонарні механізми з автоматичним пуском і не виконують інших робіт, пов'язаних з фізичними навантаженнями.

На деяких важких роботах для жінок установлено зменшені норми виробітку. Так, Постановою Ради Міністрів СРСР "Про більш широке залучення жінок до участі в кваліфікованій праці в сільському господарстві" для жінок-механізаторів, які працюють на тракторах, комбайнах і складних сільськогосподарських машинах, установлюються норми виробітку на 10 % нижчі, ніж норми, що діють у господарстві.

Граничнодопустимі навантаження для жінок при підійманні і переміщенні важких речей вручну визначено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 № 241.

Гранична маса важких речей, що підіймаються або переміщуються жінкою, за умови чергування з іншою роботою (до 2 разів на годину), не може перевищувати 10 кг. Граничнодопустима маса на підійманні й переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни не може перевищувати 7 кг.

Загальна маса вантажів, що переміщуються протягом робочої зміни з робочої поверхні, не може перевищувати 350 кг, а з підлоги -- 175 кг.

Не допускається також залучення жінок до роботи в нічний час, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасова міра (ст. 175 КЗпП України). Ці обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті тільки члени однієї сім'ї.

Гарантії та пільги для жінок

Законодавством забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату у зв'язку з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, самотнім матерям, що мають дитину до 14 років або дитину-інваліда. При відмові їм у прийнятті на роботу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про причини відмови в письмовій формі (ст. 184 КЗпП України).

Праця молоді

Неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18 років. Як правило, на роботу приймаються особи, що досягли 18 років.

-- у віці 14 років: для юнаків -- 5, для дівчат -- 2,5 кг;

-- у віці 15 років: для юнаків -- 12, для дівчат -- 6 кг;

-- у віці 16 років: для юнаків -- 14, для дівчат -- 7 кг;

-- у віці 17 років: для юнаків -- 16, для дівчат -- 8 кг;

2. при тривалій роботі:

-- у віці 15 років: для юнаків -- 8,4, для дівчат -- 4,2 кг;

-- у віці 16 років: для юнаків -- 11,2, для дівчат -- 5,6 кг;

-- у віці 17 років: для юнаків -- 12,6, для дівчат -- 6,3 кг.

Граничні норми сумарної ваги вантажів для підлітків з розрахунку на годину робочого часу не можуть перевищувати:

1. при підійманні ваги з рівня робочої поверхні:

-- у віці 14 років: для юнаків -- 10, для дівчат -- 5 кг;

-- у віці 15 років: для юнаків -- 48, для дівчат -- 12 кг;

-- у віці 16 років: для юнаків -- 160, для дівчат -- 40 кг;

-- у віці 17 років: для юнаків -- 272, для дівчат -- 72 кг;

2. при підійманні ваги з підлоги:

-- у віці 14 років: для юнаків -- 7, для дівчат -- 3,5 кг;

-- у віці 15 років: для юнаків -- 24, для дівчат -- 6 кг;

-- у віці 16 років: для юнаків -- 80, для дівчат -- 20 кг;

-- у віці 17 років: для юнаків -- 130, для дівчат -- 32 кг.

Усі особи віком до 18 років приймаються на роботу тільки

після попереднього медичного обстеження і надалі, по досягненні 21 року, щорічно підлягають обов'язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП України).

Якщо медичний висновок лікувальної установи є позитивним, підліток працює далі. Якщо під час огляду встановлено, що певна робота негативно впливає на його здоров'я (медична установа дає висновок про неможливість використання праці такої особи на цій роботі), то власник або уповноважений ним орган зобов'язаний перевести такого підлітка на іншу, не протипоказану йому роботу.

Забороняється також залучати працівників віком до 18 років на нічні та понаднормові роботи і на роботи у вихідні дні.

Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх установлюються законодавством України.

Реалізації права на працю сприяє навчання, в тому числі трудове, учнів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів, здійснюване в спеціально обладнаних помешканнях, навчально-трудових центрах або безпосередньо на виробництві.

Виконана при цьому учнями робота оплачується у встановленому законодавством порядку.

Держава гарантує працездатній молоді надання першого робочого місця на термін не менше 2 років після закінчення навчання в середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки та перепідготовки, а також після звільнення з військового (навчального закладу) за станом здоров'я або сімейними обставинами (ст. 7 Закону України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні").

Молодим спеціалістам -- випускникам державних навчальних закладів, потребу в яких було заявлено підприємствами, установами, організаціями, надається робота за спеціальністю на період не менше 3 років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 197 КЗпП України).

Випускники, які уклали договір із вищим навчальним закладом після зарахування на навчання за державним замовленням, зобов'язані відпрацювати на місці призначення не менше 3 років.

Особи, зараховані до вищих навчальних закладів на цільові місця відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.92 № 408 "Про пільги для сільської молоді при прийнятті у вищі навчальні заклади, удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів", після закінчення вищого навчального закладу направляються на роботу на підприємства, в організації сільського, лісового, водного господарства, переробних галузей агропромислового комплексу, закладів соціальної сфери села і зобов'язані відпрацювати на місці призначення не менше 3 років.

Особи, зараховані до вищих навчальних закладів відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і віднесені до III і IV категорій, зобов'язані після закінчення вищого навчального закладу відпрацювати на місці призначення не менше 3 років.

Розірвання випускником договору допускається з таких поважних причин:

-- встановлення інвалідності І і II групи, внаслідок чого випускник не може виїхати на роботу за призначенням;

-- встановлення інвалідності І і II групи в дружини (чоловіка), одного з батьків (або осіб, що заміняють їх) випускника;

-- якщо випускник -- вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину віком до 3 років або дитину, що відповідно до медичного висновку потребує догляду (до досягнення нею 6-річного віку), мати-одиначка або батько-одинак, котрі мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

-- проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського і старшинського складів, прапорщиків, мічманів та офіцерів у Збройних Силах України, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, а також в інших формуваннях, утворених відповідно до законодавства України, і служба в органах внутрішніх справ поза місцем розміщення замовника;

-- вступ до вищих навчальних закладів III--IV рівнів акредитації для випускників вищих навчальних закладів І--II рівнів акредитації.

Розірвання договору з ініціативи замовника допускається:

-- у разі неможливості надання випускникові роботи за спеціальністю відповідно до медичного висновку (якщо медичний огляд для прийняття на роботу згідно із законодавством є обов'язковим) або висновку медико-соціальної експертної комісії;

-- у разі банкрутства замовника.

Якщо випускник без поважних причин не захистив дипломного проекту, замовник може надати йому роботу з урахуванням отриманої спеціальності і кваліфікації.

Молодим спеціалістам, які одержали направлення на роботу після закінчення вищого навчального закладу, надається відпустка тривалістю ЗО календарних днів. За час відпустки молодим спеціалістам виплачується допомога в розмірі місячної стипендії за рахунок замовника. Після укладення трудового договору на молодих спеціалістів поширюються всі види соціального захисту, передбачені колективним договором працівників підприємства, установи, організації.

Посади за штатним розкладом, на які в поточному році має бути прийнято на роботу молодих спеціалістів згідно із договором, не підлягають заміщенню іншими працівниками. У разі виробничої необхідності на ці посади може бути прийнято інших працівників на термін до призначення на них молодих спеціалістів.

Якщо випускник за його згодою переводиться на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, йому видається цим підприємством, установою, організацією нове направлення на роботу. За випускником у цьому разі зберігаються всі права й обов'язки молодого спеціаліста.

Випускникам, які закінчили вищі навчальні заклади на відмінно, за рішенням замовника може встановлюватися вища заробітна плата в межах схеми посадових окладів.

Випускники, які одержали направлення на роботу в іншу місцевість, а також члени їхніх сімей забезпечуються житлом згідно із законодавством.

Випускники, не забезпечені житлом відповідно до договору і які й надалі працюють за призначенням після визначеного терміну, мають право на позачергове одержання житла незалежно від терміну роботи за цим призначенням.

Звільнення молодого фахівця з ініціативи замовника до закінчення терміну договору дозволяється у випадках, передбачених ст. 40 КЗпП (Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.96 № 992).

Робочий час і час відпочинку підлітків

Згідно зі ст. 51 КЗпП України для підлітків установлено скорочену тривалість робочого часу.

Размещено на Allbest.ru