Ліга Націй

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Введення

1. Становлення Ліги Націй

2. Угода про Лігу Націй на Паризькій Конференції 1919

3. Ліга Націй у чинному праві. Вклад Ліги в міжнародне право

4. Суб'єкти та органи Ліги Націй

Висновок

Список літератури

Введення

Ліга Націй (League of Nations), це перша всесвітня організація, що існувала між двома світовими війнами.

Створена рішенням Паризької мирної конференції (1919-1920 р.), як засіб налагодження співпраці між народами з метою збереження загального миру і безпеки

Ідея створення Ліги Націй, належить Великобританії. Наприкінці 1915 року, міністр закордонних справ Грей, запропонував створити міжнародну організацію з боротьби за мир. Створена була комісія з виготовлення статуту Ліги, на чолі з Президентом Вільсоном. Почалася боротьба між Сполученими Штатами Америки, Англії та Францією, щодо проекту статуту. Пізніше Англія і Сполучені Штати об'єдналися. Ліга Націй включала в себе держави члени Ліги, Асамблею, Рада, Секретаріат, різні технічні комісії та допоміжні служби.

Структура, функції та повноваження Ліги були визначені до статуту. Річний бюджет Ліги становив близько 6 мільйонів доларів. Місцеперебуванням головних органів Ліги була Женева (Швейцарія). Основними цілями Ліги, було збереження миру і поліпшення умови людського життя. До числа заходів, що застосовуються для збереження миру, ставилися скорочення і обмеження озброєнь, виступати проти будь-якої агресії; взаємні угоди з арбітражу, юридичній врегулювання; здійсненню спеціальних розслідувань Ради; угоду членів Ліги про взаємні діях в застосуванні економічних і військових санкцій. На додаток до цих основних умов, було прийнято цілий ряд різних положень, наприклад про реєстрацію договорів щодо захисту меншин. У своїй роботі я розглянув як зароджувалася Ліга Націй, її становлення, особливості проекту Президента Вільсона, подальший вплив Ліги Націй на міжнародне право, функції, суб'єкти та органи Ліги, а також діяльність Ліги в гуманітарному відношенні.

1. Становлення Ліги Націй

Світова війна призвела не тільки до укладення мирних договорів, які закінчили боротьбу народів і встановили новий порядок територіальних володінь в Європі і Старому світі, але вона призвела до спроб шляхом угоди, зв'язує, як народи у війні брали участь, так і нейтральні, затвердити договір правової організації всього людства.

Це угода, що встановлює об'єднання всіх народів у лігу Націй, не є актом, що переслідують мету механічного перенесення норм внутрішньодержавного правопорядку в міжнародному відношенні або встановлення тих форм процесу як спору про право, які обов'язкові всередині держави для підвладних, але його мета - можливо більше обмеження застосування насильства в міжнародному житті держав в сенсі наближення до порядку, коли війна, як вид самодопомоги стане рідкісним винятком.

Ліга Націй є насамперед правовим союзом для захисту миру, і це прямо виражено із вступної частини угоди: "Високі Договірні Сторони".

"Вважаючи, що для розвитку співробітництва між народами і для гарантії їм миру і безпеки, необхідно:

прийняти відомі зобов'язання, не вдаватися до війни;

відкрито вести міжнародні зносини, засновуючи їх на справедливості і честі;

суворо дотримуватися розпорядження міжнародного права, визнані безумовно, як правила дійсного поведінки урядів;

встановить панування почав справедливості і точно виконувати всі договірні зобов'язання у взаємних зносинах організованих народів.

Статути Ліги Націй (Р.М Бланк В. Ліга Нaцiй, її організація, конституція, її значення для міжнародного права В Берлiн 1924) В Вічного миру В" Ліга Націй НЕ проголошує і не обіцяє. Вона ставить собі на меті лише забезпечення миру можливо більш міцного, попереджаючи і утруднюючи, по можливості виникнення війн і вживаючи заходів для їх якнайшвидшого придушення у разі виникнення. Для цього статути Ліги, по-перше, - прагнуть обмежить приводи і стимули до військових підприємствам і розвинений інтерес до світу, по-друге, встановлюють ряд перешкод і гальм проти військових задумів і компаній.

Всі країни увійшли до складу Ліги Націй, зобов'язуються її статутами представляти виникають між ними конфлікти, що містять у собі загрозу для світу, на розміщення або щонайменше на попередній розгляд Ради Ліги Націй Третейського суду або Міжнародного Трибуналу.

Щоб зменшити приводи і інтереси до військових підприємствам, статути Ліги Націй встановлюють кругову гарантію цілісності та незалежності країн увійшли до складу Ліги і способи мирного врегулювання всіх справедливих інтересів і бажань.

Для розвитку міжнародної солідарності статути Ліги Націй, покладало на неї обов'язок з'єднувати і об'єднувати політичні та економічні, а також культурні інтереси всіх народів.

Порушення зобов'язань, прийнятих на себе перед Лігою, визнається викликом усім представникам Ліги Націй, і тягне за собою репресивні заходи як економічного, так і політичного характеру.

Ліга Націй утворює союз всіх народів світу, які поділяють її прагнення і готових сумлінно служити їм. До її складу може увійти кожна країна, що приймає на себе встановлені її статутами обов'язки і відповідають умовами необхідних для їх дійсного виконання. Допускається також вихід з Союзу, під умовою попередньо прийнятих на себе зобов'язань.

Якщо заглибитися в середні століття, то в Європі для створення такого собі конфедеративного цілого, якоїсь впливової сили балансувати відносини між народами, завдяки створенню нових французьких династій, усталилося панування будинку Капетингів. Передбачалося зародження великою східною держави з французьким государем і щоб разом з тим відбулося об'єднання Церков і християнські народи встановили б мир між собою. Однак, панування Франції має знайти своє вище виправдання у виконанні боргу перед лицем усіх віруючих:

у вигнанні невірних зі Святої Землі оволодінням Константинополем. Ця мета може об'єднати всі християнські держави і може допомогти встановленню між ними вічного миру. Через виконання цієї основної священної завдання, через відкидання насильства і проголошення необхідності панування замість кривавої боротьби, принципів судового розгляду, причому вищої аппеляционной інстанцією, має бути - Папа. На цих моральних засадах буде закладено панування господаря світу і охоронця порядку - короля Франції, який повинен прийняти титул Імператора.

2. Угода про Лігу Націй на Паризькій Конференції 1919

А) Особливості проекту Президента Вільсона.

В основі угоди про Лігу Націй лежав проект, вироблений Президентом Вільсоном. міжнародний право ліга безпека

Президент Вільсон надзвичайно довго і наполегливо обмірковував деталі проекту Угоди про Лігу Націй. Якщо для нього принципово була досконала зрозуміла мета Союзу народів - підтримка загального світу, то набагато складніше і важче надати, здійснити деякі інші проголошені ним початку. Як стверджував Вільсон у своїх промовах, треба було на сторожі права, створити силу, більш могутню, ніж окремі народи чи коаліції народів. Ця сила була потрібна, щоб змусити народи поважати прийняті ними правові зобов'язання.

І якщо в 1916 р. думка про це, ще не чітко звучала з боку Вільсона, то наступного року, він призводить до того результату, що в основі Союзу Миру, повинна лежати ідея взаємних гарантій народами їх територіальної недоторканності і політичної незалежності.

Але ця гарантія може бути заснована тільки на наявності матеріальної сили, готової вчинити опір правопорушень.

Особливістю проекту Президента Вільсона є і завзяте бажання провести обмеження озброєння.

Збройні сили держав повинні бути, відповідно лише з потребами безпеки всередині країни і з тими вимогами міжнародного характеру, яке висуває Ліга Націй. Проблема роззброєння зв'язується з мирним договором, утворює його нероздільну владу і договірне угода має містити загальну скасування військової повинності. І встановлення принципу, що армія може складатися і поповнюватися тільки добровольцями і міліцією, причому чисельність і склад її знаходяться під міжнародним контролем. Нарешті Вільсон не міг пожертвувати своїм принципом самовизначення народів. Він занадто наполегливо таврував передачу народностей по простому свавіллю правителів, щоб допустити при укладанні миру здійснення в грандіозному масштабі поділу територій, відібраних у Німеччині та Туреччині. У своїх промовах Вільсон не робив відмінності між народами за ступенем їхньої культури і тому єдина можлива спроба виправдати анексії нецівілізаціонності деяких національностей безумовно для нього відпадали. Проект Вільсона написаний дуже важким мовою. Він надає Раді Ліги Націй, чисто бюрократичний характер, але зате він весь проникнуть певним ідеалізмом і прагненням підпорядкувати політику праву. У своєму первісному вигляді Ліга Націй повинна була визначити зміст і характер мирних договорів, але в результаті вийшло зворотне. Ліга Націй стала політичним знаряддям мирних договорів. На 2-му планерному засіданні 25 січня 1919 було піднято питання про необхідність укладення Угоди, встановленого Лігою Нацією.

До складу спеціальної комісії, яка повинна була виробити остаточний текст Угоди, повинні були увійти 10 представників великих держав (по 2 делегати від кожної) і 5 представників від інших держав. Перед закриттям засідання було прийнято резолюцію встановлює наступні принципи:

Для підтримки нового світового порядку, встановленого союзниками в даний час, необхідно створити Лігу Націй. Вона повинна бути органом міжнародного співробітництва, щоб забезпечити виконання прийнятих державами на себе міжнародних зобов'язань і щоб запобігти в майбутньому військових конфліктів.

Угоду про це Союзі повинно бути складовою частиною загального мирного договору і Союз повинен бути відкритий для всіх цивілізаційних народів, прагнення яких, бути корисними членами Союзу, заслуговує довіри.

Члени спілки повинні періодично збиратися на міжнародні конференції. Союз повинен мати постійні органи і секретаріат, призначення яких, вести справи союзу в перерві між конференціями.

Комісія була складена з представників Англії, Франції, Сполучених Штатів Америки, Японії, Китаю, Бразилії, Бельгії, Португалії та Сербії. Пізніше до них приєдналися і представники Чехословаччини, Греції, Польщі та Румунії. Засідання комісії були закритими і протоколи засідань поки не опубліковані, тому найважливіша частина роботи по складанню Угоди отримало схвалення і з боку нейтральних держав, тому в Париж були запрошені делегати 13 держав (Аргентини, Венесуели, Голландії, Данії Іспанії, Колумбії, Норвегії, Парагваю, Персії, Сальвадору, Чилі, Швейцарії і Швеції). На цій конференції, головував Лорд Сессіль, і вона внесла лише абсолютно незначні зміни в проект Угоди. квітня 1919 на Пленарному засіданні Конференції остаточно було прийнято Угоду, встановлює Лігу Націй. З правової точки зору Ліга Націй зародилася 28 липня 1919, коли був підписаний Версальський мирний договір.

3. Ліга Націй у чинному праві. Вклад Ліги в міжнародне право

Ліга Націй, як союз держав. Ліга Націй не є світовою державою, яка об'єднує всі народи всесвіту в одну політичну організацію, що виключає всяке інше рівноправне освіту. Ліга Націй не володіє верховною виключної владою над народами і ця влада не локалізується у відомих територіальних межах і Л. Н не відомий той комплекс людей, який би охоплював всіх жителів земної кулі і який складав би для неї елемент підвладних або елемент народу.

Ліга Націй є союзом держав, в основі якого лежить міжнародна угода. Це міжнародна угода має самовільний, спонтанний характер і було засобом ініціативи держав, колишніми союзниками в світовій війні. Міжнародна угода, що лежить в основі Ліги Націй, має відкритий характер. У Ліги Націй є свій Рада і Збори і підлеглий орган - Секретаріат. Зрештою Ліга Націй є Союзом Держав, об'єднаних в одне ціле взаємною угодою, з метою охорони володінь і безпеки його членів, для підтримки загального миру і для реалізації ряду цілей, що випливають з потреб міжнародного обігу, причому об'єднання це є по суті безстроковим і має постійні органи, які підтримують безперервність діяльності Союзу.

а) Міжнародні договори.

Реєстрація та публікація договорів У міжнародних зносинах договір є майже єдиною формою правовідносин. Договір лежить в основі прав і обов'язків, що пов'язують держави і якщо держави бажають встановити нове право, вони встановлюють його у формі договору угоди, яка є джерелом права, визначальним у майбутньому цикл домагань, зобов'язань і дій договірних сторін. Якщо держави бажають правовим шляхом вирішити виниклу між ними конфлікт, вони знову укладають договір (компроміс), який у свою чергу є записом, звідки виникає Третейський Суд, дозволяючий спір на основі права. Перегляд договорів. У перегляді угоди і Ліги Націй чітко було виражено ідея про необхідність, поряд з взаємної гарантією територіальної недоторканності і безпеки членів Ліги, встановити принцип допущення змін в виниклих територіальних відносинах при етнічних, політичних і соціальних змінах, коли подальше збереження старих договірних відносинах може створити реальну загрозу загальному миру. Проголошення цього принципу встановлює загальний початок, що вище договорів повинна стояти ідея світу і що гарантія з боку Ліги Націй НЕ рівносильна спробам створити нерухомі, скам'янілі відносини, які можуть бути порушені лише насильницьким шляхом.

б) Ліга Націй і Постійна Палата Міжнародного Суду.

Ліга Націй прийняла на себе зобов'язання створити Постійну Палату Міжнародного Суду. До цього часу, згідно з рішенням Гаазьких конференцій, функціонувала Палата третейського Суду, що складалася лише з бюро і листа (списку суддів). Завданням Ліги було створення судового органу, за своєю зовнішньою організації наближається до внутрішньодержавних. "Раді доручається виробити проект Постійної Палати Міжнародного Суду і представити його членам Ліги. Цією Палаті будуть підсудні справи міжнародного характеру, які будуть їй передані сторонами. Точно також Палата буде давати свої збори по всіх спорах і питань, які їй будуть передаватися Радою і Зборами В".

в) Ліга Націй та міжнародні війни.

Війна є недосконалою формою міжнародного процесу, застосовується державою насильство відривається від початкового правопретензій, коли немає матеріальної норми для вирішення цієї тяжби, регульованою силою зброї, коли немає незалежної і безстороннього судді.

У житті часті війни тривали і за державної влади та останньої вдалося шляхом тривалої і наполегливої боротьби захопити в свої руки і суд і змусити деяких індивідів відмовитися від самоуправного здійснення своїх домагань.

Угода про Ліги Націй є договором Союзу мета якого, як і мирних ліг в епоху середньовіччя, обмежити насильство в часі і в просторі, тому що загальні політичні умови не допускають повного і категоричного заборони війни в сучасних міжнародних відносинах.

Крім того, визнається, що кожен член Ліги, має право дружнім чином привернути увагу Зборів на всі обставини, які можуть вплинути на міжнародні відносини, які загрожують порушити мир або чинити добро угоду між народами, від яких світ залежить.

Згідно з цією статтею, кожному члену Ліги належить право привернути увагу Ради і Збори на факти, загрозливого світу і в такому випадку Раді належить право прийняти всі потрібні заходи, для запобігання загроз.

г) Спеціальні завдання в галузі управління

Згідно статті 23 вказується завдання гуманітарного характеру, які тісно пов'язані з особливими умовами життя тубільного населення в африканських колоніях.

Члени Ліги Націй зобов'язується у своїх колоніях встановити ставлення до тубільному населенню і доручають органам Ліги Націй загальний контроль над торгівлею зброєю, патронами, снарядами в країнах де таке спостереження необхідно для загальної користі.

Справедливе і гуманне ставлення має знайти своє вираження в охороні почав свободи совісті та релігії і потім у вживанні заходів проти вимирання тубільного населення, відсутністю санітарних норм, ввезенням вогнепальної зброї, підвозом спиртних напоїв. Нарешті обов'язковою мірою для кожного члена Ліги, є боротьба з торгівлею невільниками.

4. Суб'єкти та органи Ліги Націй

Суб'єкти Ліги Націй Суб'єктами Ліги є держави. Ні приватні особи, ні суспільства, ні партії, що не релігійні утворення, не є членами об'єднання, що має мета - створити правову постійну організацію для народів усього світу. Слово нація чи народ вживається лише як синонім держави. Складність питання полягає, коли є на обличчя не проста держава, безперечно суверенне у зовнішніх та внутрішніх зносинах, але коли доводиться мати справу зі складними державами, із з'єднаннями держав, або державами з обмеженою самостійністю або суверенними державами і автономними провінціями.

Держави поза Лігою та їх ставлення до Ліги.

Поза Лігою Націй, крім абсолютно незначних африканських, азіатських і європейських держав, колишніх супротивниками згоди, у світовій війні залишаються Сполучені Штати Америки та Росія.

Вже на перших зборах Ліги Націй, деякі делегати наполегливо підкреслюють значення залучення до Ліги, держав залишилися поки поза нею. Були заяви, що неприпустимо, щоб поза Ліги були такі держави як США, Росія і Німеччина. Прийом нових членів у ЛН.

Ліга Націй не є замкнутим єдністю, а навпаки відкритим і одне із завдань її буде виконана, коли всі 19 держав знаходяться поза Ліги, увійдуть до неї "Кожна держава, або колонії, вільно керовані і не згадані в додатку щодо Угоди, можуть стати членами Ліги, якщо вони будуть прийняті 2/3 Зборами, піді умовою свого щирого бажання виконувати міжнародні зобов'язання і що вони приймуть умови, вироблені Лігою, щодо озброєнь сухопутних, морських і повітряних В":

умова: прийняття держав або колоній. Можна підкреслити, що коли мова йде про колоніях, то говорять про держави-колоніях англійського типу. умова: здійснення в державах принципів вільного управління, свобода розуміється наявністю демократичного способу правління;

умова: є виконання з боку знову прийнятого члена міжнародних зобов'язань. Держави, що підбурювали питання про прийом до складу Ліги Націй, докладали урочисту декларацію про дотримання ними міжнародних зобов'язань. Останньою умовою є прийняття того порядку обмеження збройних сил, який буде схвалений Лігою Націй.

У всіх мирних договорах уже передбачено роззброєння переможених держав. Чого не стосується інших держав, то умови роззброєння або обмеження озброєнь, визначається кожного разу індивідуально, залежно то політичної обстановки і географічного положення. Органи Ліги Націй. У загальний характер органів Ліги, лежить насамперед ідея збереження миру між народами. Згідно з проектом, прийнятим 28 квітня 1919, на мирній Конференції, і у Ліги було 2 головних органу і один підлеглий - (секретаріат). Зборам належить вся повнота влади, в межах встановлених проектом, а поруч з Зборами діяв Виконавча Рада, який тим самим ставав у кілька підлегле становище стосовно Зборам.

У результаті вийшло два абсолютно рівноправних органу, ні в якому разі один одному не підлеглі, з функціями майже співпадаючими, але різні за своїм складом та організації. Рада більшою мірою представляє великодержавні інтереси, тоді як збори, де засідають делегати держав майже всього світу, відображають інтереси загальнолюдські.

Висновок

Об'єктивний, неупереджений підхід до оцінки миротворчої діяльності Ліги націй, зважений аналіз підсумків її діяльності свідчать, що цієї міжнародної організації були притаманні як негативні, так і позитивні риси. І хоча вона виявилася нездатною запобігти Другу світову війну, своєю діяльністю на першому етапі (20-ті роки) Ліга сприяла мирному врегулюванню десятків конфліктів. Вперше відповідальність за колективні дії проти порушника міжнародного права втілювалася в конкретні рішення. Новим явищем було й те, що Ліга націй мала глобальний характер і несла глобальну відповідальність за запобігання війни узгодженими діями її членів. Статут передбачав гарантії членам організації у збереженні їхньої політичної незалежності й територіальної цілісності проти зовнішньої агресії. Організація створювалася з метою забезпечення мирного вирішення конфліктів, запобігання війни. Статут передбачав колективні дії всіх членів Ліги націй у разі порушення агресором Статуту і розв'язання війни. Встановлювалася певна процедура вирішення конфліктів. Якщо конфліктуючі сторони виявлялися неспроможними вирішувати спірне питання шляхом переговорів, вони повинні були звернутися до арбітражу, Постійного Суду міжнародної справедливості або Ради Ліги. Конфліктуючі сторони не повинні були вдаватися до війни, принаймні, протягом трьох місяців після прийняття рішення органом, який розглядав конфлікт. Діяльність Ліги, щодо гуманітарному, не обмежується певними рамками. У перші ж роки свого існування Ліга, організувала кілька великих гуманітарних справ, що мали дуже велике значення. По-перше, допомога дітям в Центральній Європі, допомогу російським емігрантам, допомога німецьким та австрійським полоненим вивезеними з Росії Нансеном, в кількості 400000 осіб.

Крім того Лігою Націй була організована в широкому масштабі допомогу російській голодуючому населенню, а також допомогу біженцям з Близького Сходу.

Важливе місце тут зайняло також проблема національних меншин, чи народів не визнавали для себе цих статусів (курди, українці, вірмени). Примірне з 1923 року, у зв'язку із зміною загально ситуації в Європі та інших регіонах світу (посилення американського ізоляціонізму, германо-радянську зближення, загострення націоналізму в деяких державах). Вихід Німеччини з Ліги, що пішов за цим відмова від зобов'язань за договорами про національні меншини Польщі, Румунії, Угорщини, де були прийняті відверто анти єврейські закони, неефективність санкції проти Італії, яка здійснила агресію в Абіссінії, все це означало повний розвал системи міжнародних відносин, створеної Версальським мирним договором, і банкрутство її гаранта - Ліги Націй.

З початку Другої світової війни, діяльність Ліги Націй повністю припинилася. Формально вона була розпущена у квітні 1916 року.

Список літератури

1. Циммерман М.А. під загальним керівництвом професора Є.А. Ляцкого В"Нариси нового міжнародного права/Посібник до лекцій/Мирні договори. Ліга Націй. Постійна Палата Міжнародного Суду. В"

2. Р.М Бланк' В"Ліга Нацiя, її організація/її конституція, її значення для міжнародного права. (Міжнародне видавництво Берлін' 1924 р.)

3. Жуковська Тетяна Юріївна, В"СРСР і Ліга НаційВ" Ростов-на-Дону 2005

Размещено на Allbest.ru