Системи та джерела адміністративного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративне право - одна з найбільших галузей права України. Це пов'язано з великою кількістю суспільних відносин, урегульованих за допомоги норм адміністративного права. Водночас указаній галузі права притаманні системність, цілісність і структурність, які обумовлюють предмет правового регулювання, мету, завдання і принципи адміністративного права. Ці обставини свідчать про наявність визначеної системи адміністративного права. Важливість системи адміністративного права пояснюється багатьма факторами, основні з яких:

- вона надає можливість аналізу внутрішньої побудови адміністративного права;

- дозволяє законодавцеві з прийняттям нового нормативного акта ефективно поєднувати його з наявною нормативною правовою базою;

- зменшує вірогідність прийняття посадовими особами, які мають владні повноваження, неправомірних рішень.

Отже, слід зазначити, що система адміністративного права -це обумовлена об'єктивними факторами внутрішня побудова галузі, яка відображає розміщення і взаємозв'язок її структурних елементів.

Для якісного розкриття системи адміністративного права необхідно орієнтуватися на два критерії: 1) масштабність дії норм та 2) правова природа норм. Орієнтуючись на перший критерій -масштабність дії норм, необхідно вказати розподіл адміністративного права на дві частини - загальну та особливу.

Система адміністративного права (залежно від масштабності дії норм)

До загальної частини адміністративного права відносять норми, що регулюють суспільні відносини в усіх сферах суспільного життя, на які розповсюджує свій регулюючий вплив адміністративне право. Саме тому ці норми - масштабніші. Іншими словами, норми загальної частини адміністративного права є загальними правилами поведінки, що визначають чи безпосереднє, чи опосередковане регулювання суспільних відносин у рамках предмета адміністративного права.

Особлива частина адміністративного права є найбільш розгорнутою та диференційованою, оскільки містить норми права, регулюючі суспільні відносини у більшості сфер суспільного життя. Це дає певні підстави констатувати, що на сьогоднішній день існує «велике» адміністративне право, норми особливої частини якого регулюють суспільні відносини у сфері державного управління економікою, освітою, наукою, охороною здоров'я, транспортом, національною безпекою тощо.

Підгалузь адміністративного права ~ структурний елемент системи адміністративного права, що складається з правових норм, що регулюють якісно однорідні відносно самостійні групи суспільних відносин. Зазвичай норми підгалузі адміністративного права регулюють суспільні відносини в певній сфері.

Правовий інститут адміністративного права - це структурний елемент системи адміністративного права, що складається з правових норм, які регулюють конкретний вид чи сторону якісно однорідних суспільних відносин. Норми правового інституту адміністративного права не мають зв'язку з регулюванням суспільних відносин у певній сфері.

Субінститут адміністративного права - структурний елемент системи адміністративного права, який виступає як допоміжна конструкція для правових інститутів і підгалузей адміністративного права.

Джерела адміністративного права - це форми зовнішнього вираження і закріплення норм адміністративного права. Велика кількість джерел адміністративного права, складність роботи, спрямованої на пошук відповідних документів, робить необхідною та обґрунтованою їх класифікацію. Перед тим як привести основні види джерел адміністративного права, доцільно вказати такі особливості джерел адміністративного права:

Система адміністративного права (залежно від правової природи норм)

- різноманіття - ними можуть бути як закони, так і підзаконні нормативно-правові акти;

- переважну більшість становлять підзаконні нормативно-правові акти;

- містять як матеріальні, так і процесуальні норми права;

- часте внесення змін і доповнень.

Про міжнародні джерела адміністративного права почали згадувати впродовж останніх 10-15 років, коли Україна стала на шлях інтеграції до Світового та Європейського Співтовариства і відобразила це прагнення в положеннях ст. 9 Конституції. Там, зокрема:

- Постанови Верховної Ради України.

- Укази Президента України.

- Постанови Кабінету Міністрів України.

- Акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

- Акти центральних та місцевих органів виконавчої влади.

- Рішення органів місцевого самоврядування.

- Накази керівників державних підприємств, установ та організацій.

1) Джерела адміністративного права зазначено, що чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Прикладами можуть слугувати:

а) Угода між Урядом України та Урядом Республіки Індія про сприяння та взаємний захист інвестицій, ратифікована Законом України від 3 квітня 2003 p. № 719-IV;

б) Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 р Визнана нашою державою - Закон України від 1 червня 2000 р № 1762-Ш «Про приєднання України до Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків»,

в) Угода між Міністерством культури і туризму України та Міністерством культури і масових комунікацій Російської Федерації про співробітництво в галузі культури від 22 грудня 2006 р

Конституція України - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, оскільки її положення виступають гарантом демократи, свободи, справедливості, забезпечення реалізації прав і свобод людини Всі інші внутрішньодержавні юридичні документи не повинні суперечити Конституції України Серед положень Конституції України, які дають змогу вважати її джерелом адміністративного права, необхідно вирізнити такі розділ V - Президент України, розділ VI - Кабінет Міністрів та інші центральні органи виконавчої влади, розділ IX - територіальний устрій України Також саме норми Конституції визначають основи адміністративно-правового статусу громадян, встановлюють їхнє право на участь в управлінні державними справами тощо

Закони в демократичній державі повинні становити головну за значущістю частину нормативно-правових актів, оскільки вони призначені для регулювання найважливіших питань суспільного життя Стосовно адміністративного права необхідно згадати про наявність декількох кодифікованих законів. Йдеться про:

а) Кодекс України про адміністративні правопорушення. Його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством;

б) Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства;

в) Митний кодекс України, що визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Своєю чергою, серед звичайних законів, які містять норми адміністративного права і через це можуть вважатись складовою частиною джерел вказаної галузі права, можна навести приклади:

- Закон України від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян»;

- Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу»;

- Закон України від 29 червня 2004 p. № 1914-IV «Про міський електричний транспорт»;

- Закон України від 26 грудня 2006 p. № 514-V «Про Кабінет Міністрів України» тощо.

Підзаконні нормативно-правові акти становлять основний кількісний масив джерел адміністративного права, і їх можна визначити як акти, що приймаються на основі законів із метою конкретизації положень законів та закріплення механізмів їх реалізації. В адміністративному праві, на відміну від інших галузей права (цивільне, кримінальне, кримінально-процесуальне), підзаконні нормативно-правові акти відіграють суттєву роль. Це пов'язано з тим, що органи виконавчої влади здійснюють значну роботу у сфері правотворчості, яка є необхідною для врегулювання великої кількості суспільних відносин у рамках предмета адміністративного права. Закони (як основа правового регулювання) не містять положень, покликаних регулювати детальні, конкретні питання, вони визначають своєрідну загальну стратегію регулюючого впливу. Вказана обставина свідчить про необхідність здійснення якісного контролю за відомчою нормотворчістю органів виконавчої влади з метою недопущення появи положень, які суперечать положенням законів, обмежують права, свободи та законні інтереси громадян, посилюють адміністративне втручання в життя суспільства.

1) Постанови Верховної Ради України регулюють невідкладні питання, віднесені до компетенції законодавчого органу держави. Саме за допомоги постанов парламент оперативно реагує на ті чи інші актуальні питання сучасності. Також за допомоги вказаних постанов вводяться в дію нові закони, скасовуються та вносяться зміни до вже прийнятих законів. Прикладами можуть слугувати постанови Верховної Ради України від 21 грудня 2006 p. № 513-V «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки ефективності функціонування спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку в Україні» або від 12 січня 2007 p. № 601-V «Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України для вивчення питань аналізу стану додержання Конституції та законів України у нормотворчій та правозастосовчій діяльності державних органів, посадових осіб, інших суб'єктів владних повноважень».

2) Укази Президента України торкаються реалізації його повноважень, визначених у ст. 106 Конституції України. За допомоги указівПрезидент України реалізує свої повноваження, зокрема й у сфері виконавчої влади. Прикладами актів Президента України, які є джерелом адміністративного права, є укази Президента України від 6 липня 2004 р. № 752/2004 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління вугільною галуззю та її розвитку» або від 26 січня 2007 р. № 47/2007 «Про направлення миротворчого персоналу України для участі в операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан».

3) Постанови Кабінету Міністрів України - вищого органу виконавчої влади в державі приймаються на підставі ст. 116 Конституції України та є обов'язковими для виконання. Постанови присвячено регулюванню різноманітних питань економічної, соціально-культурної та адміністративно-політичної сфер суспільного життя. Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2004 р. № 942 «Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації спеціальних харчових продуктів і висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на продовольчу продукцію» або від 25 січня 2007 р. № 60 «Про утворення Державної інспекції з контролю якості вугільної продукції» спрямовано на вирішення конкретних актуальних питань життєдіяльності держави.

4) Акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим (АРК) є окремим видом джерел адміністративного права, оскільки це пов'язано з особливостями адміністративно-територіального і політичного статусу Автономної Республіки Крим у складі України. Вказані органи є правомочними регулювати питання місцевого значення. Верховна Рада АРК приймає Конституцію АРК (яка потребує затвердження Верховною Радою України), рішення та постанови. Своєю чергою, Рада міністрів АРК приймає постанови. Прикладом може слугувати постанова Ради міністрів АРК від 22 грудня 2006 р. № 830 «Про видачу ліцензій на здійснення будівельної діяльності в Автономній Республіці Крим».

5) Акти центральних і місцевих органів виконавчої влади як джерела адміністративного права представлено у вигляді наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також у розпорядженнях голів місцевих державних адміністрацій. Нормативні акти центральних органів виконавчої влади називають відомчими, оскільки їхні положення звичайно поширюються на суспільні відносини, що виникають у системі службового підпорядкування відповідного міністерства чи відомства. Своєю чергою, голови місцевих державних адміністрацій мають право в одноособовому порядку в межах своїх повноважень видавати розпорядження, обов'язкові для виконання на певній території. Приклад акта центрального органу виконавчої влади - наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 4 серпня 2006 р. № 2681 «Про затвердження Порядку преміювання працівників штатних збірних команд України». Своєю чергою, прикладом акта місцевого органу виконавчої влади є розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації від 15 грудня 2006 р. № 493 «Про закриття навігації на водних об'єктах області у 2006 році».

6) Рішення органів місцевого самоврядування. Як приклад можна навести рішення Київської міської ради від 31 жовтня 2006 р. № 141/198 «Про затвердження Порядку погодження та підготовки до затвердження містобудівної документації в місті Києві».

7) Накази керівників державних підприємств, установ, організацій.

Отже, джерела адміністративного права треба розуміти як зовнішні форми встановлення і вираження адміністративно-правових норм - акти правотворчості державних органів та організацій, органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їхньої встановленої законодавством компетенції.

адміністративне право

Размещено на Allbest.ru