Актуальність теми дослідження. Формування громадянського суспільства, розбудова України як правової, демократичної, соціальної держави, що відбувається на основі Конституції України 1996 р., ставить на порядок денний необхідність дослідження питань конституційної законності. Функціонування суспільного і державного життя в режимі конституційної законності є не лише правовою вимогою, а й основою стабільної життєдіяльності суспільства і держави. Конституційна законність виступає одним із засобів реального забезпечення протікання соціальних процесів у межах норм Конституції.

Аналіз проблем конституційної законності зумовлений її призначенням в механізмі переведення приписів Конституції України у практичну площину. Як серцевина режиму законності в суспільному житті конституційна законність вимагає, щоб всі суб'єкти права діяли в межах Конституції. Це означає, що дії усіх гілок державної влади можуть і повинні виступати предметом оцінки з позиції конституційної законності, тобто їх відповідності (невідповідності) Конституції. Вимоги конституційної законності охоплюють як сферу законотворчості, так і реалізацію норм Конституції України. Теоретичний аналіз властивостей та вимог конституційної законності і відпрацювання рекомендацій по їх втіленню сприяє побудові правової держави.

Виникаючи разом з Конституцією як Основним Законом держави та суспільства, конституційна законність є внутрішньо притаманним конституційному ладу принципом, повне і безумовне втілення якого в життя є однією з головних закономірностей становлення і подальшого розвитку конституціоналізму в Україні, демократизації і гуманізації конституційного ладу.

Закріплення в Конституції України системи прав та свобод людини і громадянина супроводжується покладанням на державу обов'язку по їх утвердженню та забезпеченню. Цей конституційний обов'язок держави становить найважливішу сутнісну вимогу конституційної законності. Він виступає важливим чинником розробки питань конституційної законності в аспекті забезпечення прав особи.

Виключна актуальність аналізу цієї проблеми обумовлюється закріпленням в Конституції України принципу верховенства права (ст.8), який органічно вимагає відповідності поведінки (діяльності) всіх учасників суспільних відносин (насамперед державних інституцій) правовим, і в першу чергу конституційним, приписам. Верховенство права є можливим лише в умовах конституційної законності і забезпечення найвищої юридичної сили Конституції.

Верховенство Конституції передбачає встановлення системи правових вимог своєчасного видання, систематизації, зміни і скасування законів, а також неухильного додержання, точного і однозначного виконання і застосування Конституції та законів України всіма державними та недержавними інституціями, громадянами.

Закріплення в Конституції України принципів народовладдя та поділу державної влади потребує їх грунтовного наукового аналізу з позицій конституційної законності, яка забезпечує належну реалізацію повноважень окремих гілок влади та ефективність системи стримувань і противаг. Цінність конституційної законності в цьому аспекті беззаперечна. Вона є важливою гарантією підкорення діяльності всіх гілок влади нормам Конституції, а, в кінцевому підсумку, запобігання узурпації влади одним органом, посадовою особою.

Від стану розробки і ефективності функціонування механізму забезпечення конституційної законності залежить рівень законності і демократизму в суспільстві і державі в цілому. Через дослідження цього механізму може бути вирішене завдання вдосконалення законодавства та діяльності державних інституцій, вироблення відповідних пропозицій по втіленню в конституційну практику принципів демократичної, правової, соціальної держави.

Проблема конституційної законності ще недостатньо досліджена, особливо стосовно її ролі в процесі формування громадянського суспільства і становлення України як правової, демократичної, соціальної держави, її ролі в забезпеченні стабільності суспільного життя; недостатньо розроблені шляхи втілення конституційної законності в діяльність (поведінку) всіх суб'єктів конституційно-правових відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана відповідно до комплексної цільової програми “Проблеми удосконалення організації і діяльності органів законодавчої і виконавчої влади та самоврядування в Україні” (номер державної реєстрації 0186.0.070865).

Об'єктом дослідження є конституційна законність, закономірності її становлення і розвитку в умовах розбудови України як суверенної, демократичної, правової, соціальної держави.

Предметом дослідження є поняття, вимоги і гарантії конституційної законності, механізм її забезпечення через діяльність державних інституцій.

Метою дослідження є вирішення ряду теоретичних та практичних проблем, пов'язаних з функціонуванням і забезпеченням конституційної законності як режиму; здійснення комплексного аналізу нормативної бази, вітчизняного та зарубіжного досвіду, які стосуються становлення та розвитку режиму конституційної законності; вирішення на цій основі деяких теоретичних та практичних проблем реалізації конституційної законності державними інституціями України; вивчення та заповнення прогалин у науці з цієї проблеми; пошук та опрацювання конкретних пропозицій щодо удосконалення законодавства та організації діяльності вищих органів державної влади в аспекті забезпечення конституційної законності.

Завдання дослідження обумовлені його метою і полягають у тому, щоб:

- проаналізувати і узагальнити наукові дослідження з даної тематики і критично осмислити їх з позицій сьогодення;

- розкрити взаємозв'язок між завданням побудови правової, демократичної, соціальної держави, формуванням дієздатного громадянського суспільства і забезпеченням режиму конституційної законності;

- визначити поняття конституційної законності, розкрити її складові елементи, основні властивості та найважливіші її вимоги;

визначити співвідношення понять “законність” і “конституційна законність”;

проаналізувати категорії “правомірність” і “конституційність”, визначити ознаки, за якими не слід їх ототожнювати з конституційною законністю, розмежувати такі близькі за своєю природою поняття, як “конституційна законність” і “правопорядок”;

охарактеризувати такі форми прояву конституційної законності як принцип, метод, режим, дати визначення цим поняттям;

розкрити призначення конституційної законності, визначити її основні завдання і функції;

визначити поняття, систему загальних і спеціальних (юридичних) гарантій конституційної законності, проаналізувати фактори, що впливають на її забезпечення, розкрити таку гарантію конституційної законності, як конституційна відповідальність;

дати визначення механізму забезпечення конституційної законності, розкрити його складові елементи;

виявити і проаналізувати роль органів державної влади в механізмі забезпечення конституційної законності, визначити критерії ефективності їх діяльності в цьому напрямку;

сформулювати вимоги конституційної законності щодо змісту діяльності Верховної Ради України і Конституційного Суду України;

внести пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства в аспекті підвищення ефективності діяльності державних інституцій по зміцненню режиму конституційної законності.

Методологія дисертаційного дослідження. В основу методології дослідження покладений діалектичний метод підходу до аналізу місця, ролі і процесу функціонування конституційної законності, який дає змогу розглянути державно-правові явища в їх розвитку і взаємозв'язку. Використовувались також такі наукові методи пізнання: логічний, історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, статистичний, формально-юридичний, соціологічний, системний.

Положення та висновки дисертаційного дослідження ґрунтуються на нормах Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів вищих органів державної влади, конституцій та нормативно-правових актів зарубіжних країн, міжнародно-правових документів.

Дисертант спирався на результати теоретичних досліджень представників вітчизняної і зарубіжної наукової думки, роботи вчених у галузі конституційного права, теорії держави і права, політології, філософії, соціології.

У дисертаційному дослідженні використині положення, які розробили в своїх працях відомі вчені: С.С.Алексеєв, М.В.Вітрук, М.М.Вопленко, Ю.М.Грошевий, Ю.П.Єрьоменко, А.П.Заєць, А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, В.В.Кравченко, Л.Т.Кривенко, В.В.Лазарєв, О.О.Лукашева, В.Ф.Мелащенко, В.Ф.Погорілко, П.М.Рабінович, В.Ф.Сіренко, Б.О.Страшун, М.С.Строгович, В.Я.Тацій, В.П.Тихий, Є.А.Тихонова, Ю.М.Тодика, О.Ф.Фрицький, М.В.Цвік, В.Є.Чиркін, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко. Опрацьовані також роботи інших вітчизняних і зарубіжних науковців, в яких висвітлювались проблеми теми дослідження.

При підготовці дисертації були враховані матеріали дискусій науково-практичних конференцій, семінарів.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням сутності конституційної законності, місця і ролі її в теорії і практиці державотворення. Її загальнотеоретична конструкція сформульована з урахуванням сучасних вимог, нових ідей і тенденцій розвитку правового регулювання. Вперше ставиться проблема і аналізуються окремі питання механізму забезпечення конституційної законності.

На захист виносяться положення, яким притаманні елементи наукової новизни, якими є:

визначення конституційної законності як режиму відповідності поведінки (діяльності) суб'єкта конституційно-правових відносин приписам Конституції та конституційних законів України;

характеристика основних властивостей конституційної законності: загальнобов'язковість, єдність, доцільність, реальність, гарантованість;

визначення і розкриття змісту, виходячи з особливостей конституційної законності, її найважливіших, базових вимог, якими є: реалізація гуманістичного і демократичного потенціалу Конституції; верховенство Конституції; пряма дія Основного Закону; стабільність конституційного законодавства та практики його застосування;

розкриття функцій конституційної законності, серед яких: загальнорегулятивна; інформаційна; стимулююча; контрольна; функція формування високого рівня правосвідомості, правової культури суб'єктів права; становлення демократичного світогляду громадян; виховна; правозахисна функція;

- класифікація та характеристика гарантій конституційної законності;

- визначення конституційно-правової відповідальності як гарантії конституційної законності;

характеристика механізму забезпечення конституційної законності і його елементів, якими є: система державних інституцій, що її забезпечують; ефективна їх діяльність по охороні та захисту конституційної законності; наявність сформульованого в Конституції принципу законності; система загальних та юридичних (спеціальних) гарантій конституційної законності;

- визначення вимог конституційної законності щодо змісту законодавчої діяльності Верховної Ради України;

- характеристика підстав та критеріїв визнання нормативно-правових актів неконституційними, особливості їх застосування Конституційним Судом України.

Практичне та теоретичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали дисертації можуть використовуватись у науково-дослідній роботі, навчальному процесі при викладанні курсів “Конституційне право”, “Державне будівництво і місцеве самоврядування”.

Практична цінність теорії конституційної законності визначається науковою обґрунтованістю її рекомендацій, їх втіленням у життя, державотворчу практику. Певні положення цієї теорії можуть бути використані як в процесі законотворчості, так і при реалізації Конституції та законів України. Низка сформульованих у дисертації положень може бути врахована при вдосконаленні законодавчого процесу, підвищенні якості законів, використовуватись у практичній діяльності суддями Конституційного Суду України, народними депутатами України, іншими посадовими особами різних гілок державної влади. Основне призначення втілення положень дисертації - забезпечення відповідності діяльності (поведінки) суб'єктів конституційно-правових відносин вимогам конституційних норм.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що певні його положення можуть бути застосовані для підвищення правової культури посадових осіб і громадян України, у формуванні їх світогляду, зорієнтованого на розвиток і зміцнення демократичних, гуманістичних надбань українського суспільства і держави.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, першим комплексним дослідженням сутності конституційної законності, її основних властивостей та вимог, функцій і гарантій, а також механізму забезпечення конституційної законності, ролі та місця в ньому державних інституцій. Сформульовані в ній положення і наукові результати мають наукове і практичне значення; вони побудовані на основі особистого дослідження і критичного розгляду більше двохсот двадцяти наукових і нормативних джерел, аналізу конституційної практики України та інших країн. Автор дає практичні рекомендації щодо забезпечення конституційної законності державними інституціями в Україні. Окремі питання піднімаються вперше, деякі розглянуті по-новому, додатково обгрунтовані.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, доповідалися на науково-практичних конференціях (Харків - 1995 р., Київ - 1996 р.) та Десятих Харківських політологічних читаннях (Харків - 2000р.), були використані при написанні навчального посібника з конституційного права України.

Результати дисертаційного дослідження відображені у десятьох публікаціях.

Теоретичні аспекти роботи використовувалися автором у процесі викладання навчального курсу “Конституційне право України”, зокрема, при проведенні занять по таких темах: “Поняття конституції як основного закону держави та суспільства”, “Засади конституційного ладу України”, “Конституційні права, свободи та обов'язки громадян України”, “Конституційний статус Верховної Ради України”, “Конституційний статус Президента України”, “Правовий статус Конституційного Суду України”.

Структура дисертації. Структура роботи обумовлена завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається з вступу; двох розділів, які, відповідно, містять п'ять та вісім підрозділів; висновків; додатка та списку використаної літератури.

конституційна законність україна правова

У вступі дисертації обгрунтовується актуальність теми, визначається мета і завдання дослідження, характеризується його методологія, теоретична база, викладаються основні положення, які виносяться на захист, науково-практичне значення і структура роботи.

У першому розділі “Питання теорії конституційної законності” розглядаються теоретичні аспекти функціонування і забезпечення конституційної законності в умовах формування України як правової, демократичної, соціальної держави, її поняття, основні функції та гарантії.

У першому підрозділі “Теорія конституційної законності та фактори її розвитку” обгрунтовується, що під теорією конституційної законності розуміється система знань про законність як конституційно-правове явище. Розглядаються закономірності її виникнення, становлення та розвитку, місце в політико-правовій системі держави, у забезпеченні виконання конституційних норм, її значення в процесі реалізації принципу верховенства Конституції, забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Дослідження проблеми конституційної законності пов'язується з існуванням певної низки факторів, серед яких найважливішими є: завдання побудови демократичної, правової, соціальної держави та формування в Україні громадянського суспільства; прийняття нової Конституції України, яка закріпила принцип конституційної законності як основоположний принцип конституційно-правового регулювання; особливості впливу на конституційну законність політичних, економічних, духовних, соціальних чинників; безпосередній зв'язок конституційної законності з усією правовою сферою, багатоплановість її виявлення в цій сфері; вплив на конституційну законність конституційного праворозуміння і доктрини конституційного права взагалі; недостатня розробка цієї тематики у вітчизняній юридичній науці і неоднозначність поглядів дослідників і практиків щодо конституційної законності як соціально-правового явища.

У другому підрозділі “Поняття конституційної законності, її основні властивості та вимоги” зазначається, що конституційна законність є категорією, яка проявляється різнопланово, що дає підстави її розглядати як принцип, метод, режим. Як принцип вона виступає загальною вимогою, що відбиває потребу і необхідність правомірної поведінки (діяльності) всіх суб'єктів конституційно-правових відносин.

Це означає, що прийняття, реалізація та застосування законів (норм права) повинні відбуватися тільки на основі Конституції. Виступаючи як принцип, конституційна законність одночасно проявляється і як метод державного керівництва суспільством. У цьому аспекті вона характеризує діяльність державних інституцій по формулюванню і прийняттю норм права, їх втіленню в життя і являє собою певний порядок здійснення державними органами, посадовими особами державно-владних повноважень.

Поняттям, яке найбільш повно характеризує конституційну законність, є “режим”, оскільки ним охоплюється правомірна діяльність не лише носіїв державної влади, а й громадян та їх об'єднань у всій різноманітності їх взаємовідносин і взаємодії. За допомогою цієї категорії законність можна розглядати як єдність трьох її елементів: нормативної, предметної та суб'єктної. Нормативний елемент конституційної законності ( нормативна основа, база) - це конституційні норми та принципи, що вимагають певної поведінки (діяльності) суб'єктів конституційно-правових відносин. Предметний елемент - це ті об'єкти (явища, процеси), які повинні володіти (і реально володіють) властивістю відповідності (або невідповідності) конституційним нормам та принципам. Таким об'єктом виступає поведінка (діяльність) учасників суспільного життя, врегульованого нормами конституційного права. Суб'єктний елемент - це склад суб'єктів, яким необхідно узгоджувати свою діяльність з конституційно-правовими приписами.

Конституційна законність - це режим відповідності поведінки (діяльності) суб'єктів конституційно-правових відносин нормам Конституції та конституційних законів України, що зовні виражається у своєчасному виданні, систематизації, зміні і скасуванні конституційних за змістом та формою законів, а також в їх неухильному додержанні, точному і однозначному виконанні і правильному застосуванні всіма державними та недержавними інституціями, громадянами.

У дисертації формулюються основні властивості конституційної законності: загальнобов'язковість, забезпеченість (гарантованість), єдність, доцільність, реальність, які аналізуються з урахуванням законності як конституційно-правового явища. Обгрунтовується наявність таких основних вимог конституційної законності: а) повна та безумовна реалізація гуманістичного і демократичного потенціалу Конституції України; б) верховенство Конституції України; в) пряма дія Основного Закону; г) стабільність конституційного законодавства та практики його застосування. Реалізація цих вимог має основоположне значення для забезпечення режиму конституційної законності.

У третьому підрозділі “Функції конституційної законності” вказується, що функції є основними напрямками впливу цього соціально-правового явища на конституційно-правові відносини. Вони визначаються сутністю конституційної законності, її соціальним і правовим призначенням. Найважливішими функціями конституційної законності є: загальнорегулятивна; функція формування у громадян, посадових осіб високого рівня правової культури, правосвідомості; становлення демократичного світогляду громадян; правозахисна; інформаційна; стимулююча; контрольна.

Беручи до уваги, що конституційна законність є складним соціально-правовим явищем, не можна однозначно говорити про існування лише вищезазначених функцій. У процесі дослідження різних аспектів дії конституційної законності на перший план можуть виступати ті або інші напрямки її впливу на суспільні відносини.

У четвертому підрозділі “Гарантії конституційної законності” гарантії визначаються як загальні об'єктивні та суб'єктивні умови, а також спеціальні юридичні засоби і процедури, за допомогою яких забезпечується або поновлюється режим конституційної законності. Вони являють собою взаємопов'язану злагоджену систему, що включає загальні умови (економічні, політичні, духовні, соціальні) і спеціальні (юридичні) засоби і процедури забезпечення режиму конституційної законності. Наведені класифікація та характеристика гарантій конституційної законності аналізуються в аспекті пошуку конкретних шляхів підвищення ефективності забезпечення реальної дії Конституції України.

Загальні гарантії виступають як об'єктивні та суб'єктивні умови суспільного життя, в яких здійснюється конституційно-правове регулювання. Вони утворюють загальну атмосферу реалізації конституційно-правових приписів і певною мірою впливають і на стан та функціонування суто юридичних засобів забезпечення законності. Юридичні гарантії конституційної законності - це обумовлена особливостями конституційного ладу України система умов, засобів і процедур, закріплених у конституційному законодавстві, взятих у сукупності з актами їх застосування, які безпосередньо спрямовані на забезпечення конституційної законності, реальне здійснення її вимог.

У п'ятому підрозділі “Конституційно-правова відповідальність в аспекті забезпечення конституційної законності” стверджується, що ця відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності. Настання наслідків для суб'єктів цього виду відповідальності спрямоване на захист Конституції, конституційного ладу, основних прав та свобод людини і громадянина. Конституційно-правова відповідальність може настати лише за наявності факту здійснення відповідним суб'єктом правовідносин конституційно-правового делікту або неналежного виконання ним своїх конституційних функцій та повноважень (тобто за умов існування відповідних конституційно-правових підстав). Вона передбачає застосування державного примусу.

Конституційно-правова відповідальність - це самостійний вид юридичної відповідальності, правові підстави якої вказані в Конституції та конституційних законах України, сутність якої проявляється в настанні несприятливих наслідків, безпосередньо передбачених конституційним законодавством, для суб'єкта, що вчинив конституційно-правовий делікт або неналежно виконує свої конституційні функції та повноваження.

Сутність і призначення конституційно-правової відповідальності проявляється в таких її функціях: охоронна, організуюча (регулятивна), стабілізуюча, обмежувальна, компенсаційна, штрафна (карна), превентивна (попереджувальна), виховна. Це не вичерпний перелік функцій конституційно-правової відповідальності. В процесі її дослідження можуть бути виділені й інші функції.

У другому розділі дисертаційного дослідження “Роль державних інституцій у механізмі забезпечення конституційної законності” розглядаються практичні аспекти функціонування і забезпечення режиму конституційної законості в умовах формування України як правової, демократичної, соціальної держави, дається поняття механізму забезпечення конституційної законності, характеризується його елементний склад, визначається роль державних інституцій у забезпеченні конституційної законності.

У першому підрозділі “Поняття механізму забезпечення конституційної законності” дається поняття і розкривається елементний склад механізму забезпечення конституційної законності: система державних інституцій та посадових осіб, які беруть участь в її забезпеченні; діяльність державних інституцій по зміцненню, охороні та захисту конституційної законності; наявність сформульованого в Конституції України принципу законності; система загальних і юридичних (спеціальних) гарантій конституційної законності.

Механізм забезпечення конституційної законності - це збалансована і зорієнтована на досягнення позитивного результату сукупність інституційних та нормативних елементів, за допомогою яких здійснюються охорона і захист конституційної законності, встановлюється такий режим функціонування суспільних відносин, при якому досягається повна реалізація всіх вимог конституційної законності. Належна дія цього механізму визначається збалансованістю і узгодженістю функціонування всіх його елементів, відсутністю пріоритетного становища будь-якого з них. Максимальна ефективність механізму забезпечення конституційної законності можлива за умов ефективної діяльності всіх державних інституцій. Найважливішими критеріями ефективності їх діяльності є: мета, засоби її досягнення та результат діяльності.

Важливою умовою ефективного функціонування механізму забезпечення режиму конституційної законності є можливість впливу інституційних та нормативних елементів цього механізму на всі стадії правового регулювання. Це означає, що функціонування механізму повинно забезпечити як охорону (створення необхідних умов для реалізації принципу конституційної законності), так і захист режиму конституційної законності (реакція на порушення цього режиму, його поновлення). Також це передбачає можливість впливу нормативних та інституційних елементів механізму на всі сфери правового регулювання: законотворчість, реалізацію та застосування права.

У другому підрозділі “Верховна Рада Україна у механізмі забезпечення конституційної законності” зазначається, що парламент України посідає провідне місце в цьому механізмі, що обумовлено положенням цієї державної інституції як єдиного законодавчого органу держави. Основне її призначення в даному механізмі полягає у формуванні відповідної законодавчої бази функціонування як конституційної законності, так і інших соціально-правових та державно-правових явищ.

Ефективність діяльності Верховної Ради України по забезпеченню конституційної законності багато в чому визначається реалізацією її вимог у процесі законотворчості. Вимоги до законотворчості - це нормативно-правові засади, що полягають у зобов'язанні законодавця здійснювати певні юридично-значущі дії у цілях видання, систематизації, зміни і скасування норм права, які втілюються в формі законів. Основними вимогами конституційної законності стосовно змісту законотворчості виступають: своєчасність розробки і видання нових, зміна і скасування застарілих законів або їх приписів; правильне визначення сфери і меж законодавчого регулювання; встановлення і ліквідація прогалин у праві; необхідність належної процедурної регламентації діяльності суб'єктів права.

У третьому підрозділі дисертаційного дослідження “Роль судів загальної юрисдикції в механізмі забезпечення конституційної законності” підкреслюється, що в цьому механізмі система судів загальної юрисдикції (разом з Конституційним Судом України) виступає як окрема гілка державної влади, призначенням якої є здійснення захисту прав і свобод громадян, розв'язання правових конфліктів, а також стримування виконавчої і законодавчої гілок влади, наслідком чого є поновлення режиму конституційної законності в суспільному житті.

Можливості судової влади по забезпеченню конституційної законності значною мірою стримуються не лише відсутністю достатньої законодавчої і матеріальної бази, а й небажанням деяких політичних сил мати справжню незалежну судову владу, нехтуванням одним з важливих принципів здійснення єдиної державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Для більш чіткого і повного забезпечення режиму конституційної законності в усіх сферах правовідносин необхідно створити нові види судів загальної юрисдикції, в результаті чого суди стануть більш пристосованими до особливостей галузевого законодавства і відповідних правовідносин, доступнішими для широкого кола фізичних і юридичних осіб, покращиться якість розгляду справ.

Забезпечення режиму конституційної законності в сфері державного управління судами загальної юрисдикції значно поліпшиться, якщо буде створена система адміністративних судів.

У четвертому підрозділі “Конституційний Суд України в механізмі забезпечення конституційної законності” вказується, що особливий правовий статус Конституційного Суду України в системі органів державної влади обумовлює і особливе становище цієї державної інституції у механізмі забезпечення конституційної законності, яке криється в можливості визнання нормативно-правових актів неконституційними і здійсненні офіційного тлумачення Основного Закону України.

Визнання нормативно-правових актів неконституційними базується на відповідних підставах і критеріях, які можна визначити як: а) підстави - чітко визначені в конституційному законодавстві юридичні умови, наявність яких дозволяє Конституційному Суду прийняти вмотивоване і детально обґрунтоване рішення щодо визнання акту в цілому чи в окремій частині неконституційним; б) критерії - це відмінні ознаки змісту, форми, процедури прийняття нормативно-правового акту і набрання ним чинності, на підставі яких Конституційний Суд може визначати його відповідність чи невідповідність Конституції. За допомогою цих критеріїв Конституційний Суд встановлює наявність підстав неконституційності.

Здійснення Конституційним Судом України повноважень щодо офіційного тлумачення Основного Закону передбачає застосування таких критеріїв тлумачення: значення слів, граматична конструкція, смислові зв'язки норм закону, цілі регулювання в історичному контексті і об'єктивно-цільові моменти.

Аналіз конституційного законодавства і практики дає підстави стверджувати, що Конституційному Суду України необхідно надати право здійснювати контроль за проведенням виборів і всеукраїнських референдумів, а також за розпуском Верховної Ради України, що сприятиме зміцненню режиму конституційної законності.

Враховуючи ситуацію, яка склалася в політичній та правовій системах України, можна відзначити, що повноваження Конституційного Суду визнавати нормативно-правовий акт неконституційним у результаті перевищення органом держави своїх конституційних повноважень, на сьогодні не відповідає завданню забезпечення оптимальних взаємовідносин між гілками державної влади. Діяльність Конституційного Суду по зміцненню конституційної законності була б більш ефективною, якщо законодавчо йому були б надані повноваження по вирішенню спорів щодо компетенції між органами державної влади.

На ефективність забезпечення Конституційним Судом України конституційної законності негативно впливає відсутність чіткого механізму забезпечення виконання його рішень. Цю проблему необхідно врегулювати законодавчо.

У п'ятому підрозділі “Президент України в механізмі забезпечення конституційної законності” підкреслюється, що, будучи гарантом додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина, глава держави відіграє особливу роль у механізмі забезпечення конституційної законності, і ця його роль в основному розкривається в тому, що він має забезпечувати необхідну єдність та стабільність державної влади в умовах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову і разом з тим динамізм механізму державної влади.

Обгрунтовується, що діяльність Президента України по забезпеченню конституційної законності знаходить вираз в усіх функціях, які він реалізує. Важливо, щоб глава держави здійснював свої функції шляхом представництва та захисту інтересів не окремих соціальних сил, класів, а всього Українського народу. Це важливо для забезпечення конституційної законності.

У роботі зазначається, що високий статус Президента України в системі органів державної влади, широкий спектр його повноважень, зобов'язує главу держави забезпечувати взаємодію різних гілок державної влади в умовах її поділу. Консенсуальне вирішення конфліктів, що виникають у даній сфері позитивно впливає на політичну та правову системи, на стан конституційної законності.

У шостому підрозділі “Роль Кабінету Міністрів України в механізмі забезпечення конституційної законності” визначається роль Уряду України у її забезпеченні і підкреслюється, що це випливає з того, що він є вищим органом у системі органів виконавчої влади і має широкі повноваження. Основне призначення цієї інституції - створення належних загальних економічних, політичних, духовних та соціальних умов забезпечення режиму конституційної законності, реалізації правових гарантій законності шляхом виконання Конституції, законів та актів Президента України.

Недостатньо чітко врегульований конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України негативно впливає на його можливості реалізовувати свої функції виконавчої влади, а, відповідно, забезпечувати режим конституційної законності в усіх сферах суспільних відносин. Для більш ефективного здійснення ним своїх повноважень, у тому числі в сфері забезпечення конституційної законності, необхідно реорганізувати Кабінет Міністрів України, що зумовлює необхідність якнайскорішого введення в дію Закону про Кабінет Міністрів і проведення адміністративної реформи з метою створення потужної виконавчої гілки влади вУкраїні.

У сьомому підрозділі “Прокуратура України в механізмі забезпечення конституційної законності” зазначається, що прокуратура України посідає важливе і самостійне місце в цьому механізмі, оскільки своїм основним призначенням вона має нагляд за точним і однозначним виконанням Конституції та законів України.

На підставі аналізу чинного законодавства та конституційної практики підтримується позиція, що на даному етапі державного будівництва недоречно позбавляти прокуратуру функції загального нагляду, тому що, реалізуючи її, вона має змогу ефективно здійснювати контроль за додержанням конституційної законності та усувати її порушення. Стверджується необхідність більш скоординованих дій прокуратури з іншими державними інституціями в забезпеченні конституційної законності.

У восьмому підрозділі “Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в механізмі забезпечення конституційної законності” підкреслюється, що інститут омбудсмена, уособлюючи в собі владу громадянського суспільства, його прагнення до захищеності прав та свобод людини і громадянина, їх інтересів та потреб, являє собою субсидіарний (додатковий) засіб захисту прав людини і саме в цій своїй якості виступає як суттєвий елемент у механізмі забезпечення конституційної законності.

Незважаючи на те, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини безпосередньо не має державно-владних повноважень, він може здійснювати нагляд за додержанням прав і свобод людини та громадянина всіма гілками влади, посадовими особами, органами місцевого самоврядування. Тим самим дана інституція має змогу своєчасно виявляти порушення конституційної законності у всіх сферах суспільних відносин і вимагати їх усунення.

Для більш ефективного забезпечення конституційної законності йому необхідно надати право законодавчої ініціативи, виступу в Конституційному Суді України для висловлювання своєї офіційної позиції з питань, що розглядаються Конституційним Судом і стосуються прав та свобод людини і громадянина.

Аналіз функціонування омбудсмена в Україні дає підстави стверджувати, що він не в повному обсязі виконує свої повноваження по забезпеченню прав та свобод людини і громадянина. Тим самим він недостатньо впливає на становлення конституційної законності в Україні.

У висновку дисертації підведено загальні підсумки дослідження, сформульовано основні висновки і пропозиції щодо функціонування та забезпечення режиму конституційної законності в Україні.

У додатку подається таблиця справ, вирішених Конституційним Судом України станом на 01.01.2001 р., що дозволяє зробити висновок про активність різних державних інституцій у забезпеченні конституційної законності шляхом використання права на конституційне подання та звернення.

Основні положення дисертації відображені в публікаціях:

1. Ткаченко Ю.В. Підстави і критерії визнання конституційності нормативно-правових актів // Право України. - 2000. - №9. - С.26-29.

2. Ткаченко Ю.В. Функції конституційної законності в демократичній правовій державі // Держава і право. - 2000. - №8. - С.146-149.

3. Ткаченко Ю.В. Конституційно-правова відповідальність: природа, структура // Проблеми законності. Респ. міжвідом. наук. зб. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. - .№39. - С.29-35.

4. Ткаченко Ю.В. Критерії оцінки конституційності законів // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. - Харків: Нац.юрид.акад.України, 1998. - №34. - С.49-54.

5. Ткаченко Ю.В. Прокуратура України // Конституційне право України. Конспект лекцій / За ред. Ю.М.Тодики. - Харків: Нац. юрид. акад. України. - С.149-152.

6. Ткаченко Ю.В. Законність як конституційний принцип функціонування правової і політичної системи // Десяті харківські політологічні читання “Формування суспільної політики: теоретичний, практичний та правовий аспекти” (Збірник наукових статей). - Харків, 2000. - С.113-114.

7. Ткаченко Ю.В. Требования конституционной законности, предъявляемые к содержанию законотворчества // Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства: Темат. зб. наук. праць / Відповід. ред. М.І.Панов. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1997. - С. 7-12.

8. Ткаченко Ю.В. Конституционный процесс в Украине в аспекте обеспечения конституционной законности // Проблемы совершенствования украинского законодательства и повышение эффективности правоприменительной деятельности: Темат. сб. научн. тр. / Отв. ред. Н.И.Панов. - Харьков: Нац. юрид.акад.Украины, 1997. - С. 11-16.

9. Ткаченко Ю.В. Політико-правові проблеми забезпечення конституційної законності // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матеріали науково-практичної конференції. - К.: Генеза, 1997. - С.268-270.

10. Ткаченко Ю.В. Політико-правові проблеми становлення в Україні основ конституційного ладу // Проблеми удосконалення правової системи України: Тези доповідей і наукових повідомлень студентської науково-практичної конференції. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1995 - С.42-43.

АНОТАЦІЇ

Ткаченко Ю.В. Проблеми конституційної законності в Україні. Рукопис.