Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Індивідуальна робота у формі реферату з навчальної дисципліни

«Конституційне право України»

Тема: «Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції»

Виконав: студент

2 курсу 14 групи 1 факультета

Слободянюк П.А.

Перевірив: доцент

Веніславський Ф.В.

Харків 2014

1. Повноваження Конституційного Суду України

влада повноваження конституційний суд

Згідно з Конституцією України до повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки України (п.1 ч.1 ст.150);

2) надання висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість (ч.1 ст.151), про відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроекту про внесення змін до Конституції України (ст.159) та про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України (п.28 ч.1 ст.85);

3) перевірка справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту і надання висновку щодо додержання конституційної процедури її розслідування і розгляду (ч.6 ст.111, ч.2 ст.151);

4) офіційне тлумачення Конституції України та законів України (п.2 ч.1. ст.150).

При здійсненні судом своїх повноважень виникає,насамперед,багато теоретичних і практичних питань.

Згідно зі ст.150 Конституції України об'єктами конституційного контролю КСУ є:

1) закони та інші правові акти Верховної Ради України;

2) акти Президента України;

3) акти Кабінету Міністрів України;

4) правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Тобто, цей перелік об'єктів конституційного контролю є вичерпним.

КСУ не має повноважень перевіряти положення чинної Конституції України і вони,в свою чергу, не можуть бути визнані неконституційними.

Юрисдикція КСУ з питань про відповідність Конституції України правових актів поширюється на акти прийняті, як правило, після набуття чинності Конституцією. Але відповідно до пп.2 п.3 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про Конституційний Суд України» та Рішення КСУ від 23 червня 1997 р. «У справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пп.2 п.3 розділу IV Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно правових актів органів Верховної Ради України» юрисдикція КСУ з питань про відповідність Конституції України (конституційність) правових актів поширюється також і на закони та інші правові акти Верховної Ради України, нормативні акти Президії Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, прийняті до набуття чинності Конституцією України (справа про акти органів Верховної Ради України). При цьому Конституційний Суд України виходив з того, що на підставі п. 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України «правомірним є поширення юрисдикції Конституційного Суду України з питань про відповідність Конституції України правових актів, прийнятих до набуття чинності Конституцією України, тільки на нормативні правові акти.

Перевірка законів та інших правових актів здійснюється КСУ тільки в порядку наступного конституційного контролю.

Не можуть бути проекти правових актів об'єктами контролю, крім законопроектів про внесення змін до Конституції України. Згідно принципу поділу влади повноваження КСУ не дозволяють йому втручатись у стадії законодавчого процесу та здійснювати попередній контроль.

Об'єктом контролю КСУ можуть бути тільки чинні закони та інші правові акти. Якщо на момент розгляду справи правовий акт втратив чинність, можна здійснити його перевірку на предмет конституційності у випадку, коли не можна поновити конституційні права і свободи людини і громадянина, які він порушив.

Не можуть бути об'єктом конституційного контролю Конституційного Суду України закони, прийняті всеукраїнським референдумом. Але акти Верховної Ради України та акти Президента України, прийняті відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України, про призначення референдуму являються об'єктами контролю Конституційного Суду України.

Також не можуть бути об'єктом контролю такі акти, як звернення, заяви, акти політичного характеру тощо, котрі не мають юридичного значення, не породжують жодних юридичних наслідків.

КСУ перевіряє відповідність законів та інших правових актів чинній Конституції України і не має повноважень перевіряти відповідність правових актів колишній Конституції України і Конституційному Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», дія яких припинилась одночасно з набуттям чинності Конституції України, тобто 28 червня 1996 р.

Розгляд і вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів КСУ здійснює за зверненнями (конституційними поданнями) певних суб'єктів.

Конституційне подання є приводом для розгляду справи,а його підставою є наявність спору щодо неконституційності закону та іншого правового акту.

Конституція України не передбачає права громадян, іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб на звернення (право на конституційну скаргу) щодо неконституційності законів та інших правових актів.

Я вважаю,що є необхідність надати фізичним і юридичним особам право на звернення до Конституційного Суду України щодо неконституційності нормативно-правових актів, які порушують їх конституційні права або можуть їх порушити. Тому, що саме вони більше знають, чи порушені або можуть бути порушені їх конституційні права і свободи тим чи іншим нормативно-правовим актом.

Рішення Конституційного Суду України з питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів і офіційне тлумачення Конституції та законів України є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, в тому числі і самим Конституційним Судом України, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Невиконання рішень тягне за собою передбачену законом відповідальність. Рішення також є остаточними. Тобто,вони набирають чинності з моменту їх ухвалення і ніхто, в тому числі і Конституційний Суд України, скасувати чи змінити їх не може.

Юридична сила рішення Конституційного Суду України про визнання правового акта неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акта.

Визнаючи нормативно-правовий акт неконституційним і тим самим скасовуючи його, Конституційний Суд України виконує функцію законодавця. Такі рішення Конституційного Суду України фактично створюють нові правові норми. Вони поширюються на всіх суб'єктів права і породжують нові права і обов'язки.

Рішення мають пряму і негайну дію, а у випадках, передбачених Конституцією України, і зворотну дію.

Метою офіційного тлумачення положень Конституції та законів України є встановлення їх однозначного і правильного розуміння та застосування на всій території держави і надання роз'яснення щодо цього.

Офіційне (нормативне) тлумачення Конституції та законів України є виключною прерогативою Конституційного Суду України. Більшеніхто не має повноважень здійснювати таке тлумачення.

Об'єктом офіційного тлумачення КСУ є чинні Конституція та закони України, прийняті як до, так і після набуття чинності Конституцією України. Закони, які не набрали чинності, та закони, які втратили силу, офіційному тлумаченню не підлягають. Але об'єктом офіційного тлумачення можуть бути закони або їх окремі положення, які застосовуються в зв'язку з їх переживаючою (ультра активною) силою.

Офіційному тлумаченню законів України передує з'ясування питання їх конституційності,тому що офіційному тлумаченню підлягають закони, які відповідають Конституції України. Якщо закон не відповідає Конституції України, суперечить їй, він визнається неконституційним з усіма наслідками, що випливають із цього.

Якщо можливі різні інтерпретації тих чи інших положень Конституції або законів України і ці тлумачення не суперечать Конституції України, вирішувати такі питання, конкретизувати такі положення повинен парламент,так як своїм тлумаченням КСУ обмежував би повноваження Верховної Ради України.

Юридичну діяльність щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України КСУ здійснює за зверненнями певних суб'єктів.

Згідно із Законом України «Про Конституційний Суд України» такими суб'єктами є:

1) у формі конституційного подання -- Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування;

2) у формі конституційного звернення -- громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Підставами для звернення до Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції України та законів України у формах конституційного подання і конституційного звернення є відповідно: практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України або наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт звернення вважає, що це може порушити його конституційні права і свободи.

Підставою для офіційного тлумачення за конституційними поданнями органів державної влади, не передбачених ст. 150 Конституції України, і органів місцевого самоврядування є тільки ті положення нормативно-правових актів, які стосуються питань, віднесених до відання цих суб'єктів.

Підставою для офіційного тлумачення за конституційними зверненнями фізичних та юридичних осіб є тільки ті положення нормативно-правових актів, які застосовані або підлягають застосуванню щодо суб'єкта конституційного звернення в конкретній справі і це привело чи може привести до порушення його конкретного конституційного права. Суб'єкт конституційного звернення повинен вказати конкретні факти і обставини, які б свідчили про це.

Змістом офіційного тлумачення Конституційним Судом України положень Конституції та законів України є їх конкретизація, уточнення, деталізація. Це певні норми, а саме -- інтерпретаційні норми, в яких даються приписи, як розуміти той чи інший термін, вислів або правову норму в цілому, як її застосовувати. Це нормативне тлумачення, норми-роз'яснення, вони сприяють правильній реалізації Конституції та законів України і в цьому аспекті є допоміжними правилами. Вони не можуть застосовуватись окремо, самостійно, без роз'яснювальних положень Конституції та законів України, вони діють тільки разом з положеннями, які тлумачилися, і не можуть бути нормативною основою правозастосовних актів. При вирішенні конкретних справ необхідно посилатися на правові норми Конституції та законів України як на юридичні підстави для рішення і лише додатково -- на їх офіційні роз'яснення Конституційним Судом України.

Офіційні тлумачення положень Конституції та законів України мають за своєю обов'язковістю вищу юридичну силу порівняно з тлумаченнями, що здійснюються іншими державними органами, посадовими та службовими особами.

Сфера дії (територія, коло осіб і коло випадків) рішень Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України збігається зі сферою дії останніх і вони є нормативними.

Чинність у часі офіційного тлумачення Конституційним Судом України Конституції та законів України визначається чинністю норми права, що тлумачиться. Причому тлумачення однієї й тієї ж норми не може змінюватися протягом цього часу, якщо ця норма безпосередньо або опосередковано не змінювалася.

При «переживанні» положень законів України, які інтерпретуються, має місце і «переживання» їх офіційного тлумачення Конституційним Судом України.

Тлумачення Конституції України, законів України та інших актів здійснюється Конституційним Судом України також і при вирішенні питань:

- про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- при перевірці справи і дачі висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент;

- придачі висновків: про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України, про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України дія надання згоди на їх обов'язковість;

- щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам ст. 157 і 158 Конституції України. Справа в тому, що застосування Конституції, як й інших норм права, неможливе без їх тлумачення. Без тлумачення Конституції, законів України та інших актів неможливо прийняти рішення (висновок), без цього немає і самої конституційної юрисдикції. Але якщо спеціальною метою і результатом офіційного (нормативного) тлумачення Конституції та законів України за конституційними поданнями чи конституційними зверненнями є саме офіційне (нормативне) тлумачення цих актів, то безпосередньою метою тлумачення (казуальне тлумачення) положень Конституції України та актів, які перевіряються на конституційність, є правильне вирішення конкретного питання про їх відповідність Конституції України.

Необхідність офіційного тлумачення може бути обумовлена неясністю або двозначністю їх окремих положень, або неоднозначним застосуванням, або хоча й однозначним, але неправильним їх розумінням і застосуванням. Офіційне тлумачення має на меті подолати ці обставини, зробити положення ясними, зрозумілими.

Неоднозначність тлумачення і застосування положень Конституції України викликана тим, що вона була прийнята в результаті взаємних поступок та компромісів. Також значна частина норм Конституції України сформульована досить загально і абстрактно, у багатьох випадках з використанням оціночних понять. Також це викликається динамічністю розвитку суспільства, неможливістю своєчасного врегулювання суспільних відносин, вимушеністю законодавця регулювати ті відносини, які ще не достатньо досліджені, суперечливістю законодавства, наявністю колізій і прогалин тощо.

2. Місце Конституційного Суду України в системі поділу влади в України

Сьогодні в державно-правовій теорії відбувається перегляд усталеної концепції про тріаду влад. Зазначена зміна в теоретичних підходах відображає тенденцію виокремлення четвертої, самостійної гілки влади - влади контрольної. Це формування самостійної гілки влади,рівної за значенням трьом іншим. Цей процес ще не завершений: у багатьох країнах тенденція відокремлення контрольної влади має лише характер пошуку. Виокремлення самостійної контрольної гілки влади має вагомі об'єктивні причини. Реальний суверенітет народу передбачає, що народ через своїх представників не лише створює закони, організує їх виконання, вирішує спори, але і здійснює контроль за всіма цими процесами. Формування самостійної контрольно-наглядової гілки влади обґрунтовується недостатністю форм парламентського контролю за виконавчими структурами і главою держави та необхідністю запровадження контролю над самими представницькими органами, діяльність яких перебуває під активним впливом політичних партій. Контрольні органи, підпорядковані якій-небудь гілці влади, не можуть здійснювати свої повноваження стосовно тих, кому підпорядковані.

Самостійність контрольної гілки влади, її рівноправність з іншими гілками влади дає змогу здійснювати контроль від імені народу за всіма органами й посадовими особами державного апарату. Особливо це стосується судового контролю. У практиці розвинених зарубіжних країн найбільш концентрують та уособлюють у собі ознаки контрольної влади спеціальні, незалежні від органів законодавчої та виконавчої влади органи конституційної юрисдикції, що здійснюють конституційне правосуддя. Саме вони відображають сутність контрольної влади з усіма її необхідними атрибутами. Вони є вищою формою спеціалізованої контрольної діяльності, мають спеціалізований предмет контролю та реалізують свою функцію через особливий механізм захисту конституції.

У конституційно-правовій теорії конституційний контроль розглядається як найважливіший елемент системи стримувань і противаг: обмежуючи зловживання владою, конституційне правосуддя виступає важливою гарантією дотримання передбаченої системи стримувань і противаг.

Сказане підтверджується і змістом Основного Закону України. Серед трьох гарантів верховенства Конституції України - Верховної Ради України,

Президента України, найважливіша роль належить органу конституційної юрисдикції. Конституційний Суд України вирішенням питання щодо конституційності нормативно-правових актів вищих органів державної влади України може контролювати ці органи, тим самим - бути одним із віщих учасників системи стримувань і противаг. Виконання рішень конституційного суду іншими вищими органами державної влади, по суті, завершує процедуру конституційного контролю.

Будучи судом та одночасно одним із вищих органів державної влади,

Конституційний Суд України діє поряд із Главою держави, Парламентом та

Кабінетом Міністрів України і за певними ознаками стоїть вище цих органів, контрольні функції яких є похідними від їх основних функцій.

Шляхом офіційного тлумачення Конституції України та законів КСУ опосередковано впливає на законодавчий процес і безпосередньо - на правозастосовну практику. Тільки Конституційний Суд України уповноважений давати офіційне тлумачення законодавства, і це значною мірою визначає його положення в механізмі поділу влади в якості арбітра, посередника в конфліктах між органами влади. Конституційний контроль є його єдиною і специфічною функцією, зміст якої полягає в забезпеченні верховенства Конституції України в системі нормативних актів, її прямої, безпосередньої дії в діяльності суб'єктів правовідносин. Фактично це є функція правосуддя, що дає підставу вважати Конституційний Суд України однією з підсистем судової гілки влади. Законодавець відносить Конституційний Суд України до органів судової влади, а конституційне судочинство, що здійснюється Судом, визначає як одну з форм правосуддя. Загалом континентальна правова сім'я розглядає органи конституційної юрисдикції як структурно відокремлену ланку єдиної судової системи.

Таким чином, за змістом чинного законодавства Конституційний Суд України виступає однією з ланок судової влади, який здійснює судочинство шляхом конституційного правосуддя у процесі вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України. Особливість статусу Конституційного Суду України в межах судової гілки влади полягає в тому, що як спеціалізований суд, він стоїть у межах своєї компетенції над судами загальної юрисдикції, котрі не можуть вирішувати питання конституційності правових актів, офіційного тлумачення Конституції України.

Зміст і обсяг компетенції КСУ дає підстави дійти висновку, що він за своїм фактичним статусом є одним із вищих конституційних органів державної влади в Україні, хоча такий статус прямо не передбачений Основним Законом держави. Цей статус підтверджується імперативним характером його актів. Це вказує на те, що Конституційний Суд України є визначальним чинником приведення в дію правового механізму стримувань і противаг у здійсненні державної влади в Україні. При цьому діяльність сучасного конституційного правосуддя в Україні у якості гаранта дотримання та реалізації норм Основного Закону України в аспекті забезпечення реальності й ефективності системи стримувань і противаг покликане забезпечувати верховенство Конституції України як правової основи цієї системи та забезпечення прав людини. Враховуючи все вищесказане, слід віднести Конституційний Суд України до судової гілки влади.

Висновки

Широкий і різноманітний набір органів, які захищають права людини і громадянина, - це той механізм, без якого не може функціонувати правова держава. В ньому особливе місце займає Конституційний Суд України, як важливий елемент конституційно-правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян України.

В правозахисній діяльності велика роль належить цьому органу, про що свідчить і практика його функціонування, яка зорієнтована в першу чергу на забезпечення прав громадян, визнання людини найвищою соціальною цінністю. Особливо важливо те, що рішення Конституційного Суду України носять не консультативний, а постановляю чий характер, і, відповідно, є загальнообов'язковими. Вони також є остаточними і не підлягають оскарженню. Разом з тим, на мою думку,з метою ефективного забезпечення прав і свобод громадян вважаємо доцільним закріпити за Конституційним Судом України право законодавчої ініціативи.

КСУ є важливим елементом політичної системи, є частиною механізму її саморегуляції і саморозвитку, служить забезпеченню політичних процесів в рамках Основного Закону, адже правова охорона - це є його основна та головна функція. Вся сукупність повноважень органу конституційної юрисдикції є спеціальними, оскільки направлені на реалізацію зазначеного вище напрямку діяльності. Не можливо уявити єдиний орган конституційної юрисдикції з повноваженнями, які не направлені на забезпечення правової охорони КУ.

Отже дослідивши теоретичний матеріал та практику рішень, я вважаю, що досяг поставленої мети при написанні курсової роботи. Тобто, я розкрив питання конституційного контролю, його форми та особливості,висвітив систему правової охорони Конституції, місце та роль Конституційного Суду України в цій системі, здійснив аналіз повноважень КСУ та його місце в системі стримувань та противаг. А також визначив величезну роль цього органу в формуванні демократичної, правової та соціальної держави, навів та проаналізував приклади з практики його рішень.

Список використаної літератури

1. Конституція України/ Верховна Рада України: Офіц. вид. - К., 2006. - 160 с.

2. Закон України «Про Конституційний Суд України»// Вісник Конституційного Суду України. - 1997. - № 1. - С. 41-65.

3. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 р.//Відомості Верховної Ради України. - 1996 р.

4. Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 р. №2-33П// Офіц. Вісн. України. - 1997 р.

5. Рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 р. № 5-зп (справа К.Г.Устименка)// Офіц. Вісн. України. - 1997 р.

Размещено на Allbest.ur