Нормативно-правовий акт - це письмовий юридичний документ, що виданий державою чи окремими її органами, має владний, зальнообов'язковий характер, в якому закріплюються офіційні правила поведінки, що забезпечуються і охороняються державною владою і направлені на регулювання суспільних відносин.

Нормативно-правовий акт має всі ознаки права і відноситься до правових актів (хоча тут не можу заперечити і думку кандидата юридичних наук Головченка В., який цілком обґрунтовано вважає, що між правовим актом та нормативно-правовим актом немає ніякої різниці - ці поняття ідентичні - , адже правовий акт не може бути ненормативним і навпаки).

Правових актів досить багато, і їх потрібно розрізняти. Термін "правовий акт" в правознавстві має три значення:

1) правило правомірної дії - юридичний факт;

2) результат правомірних дій як елемент правової системи - юридична норма, індивідуальний припис, акт автономного регулювання;

3) юридичний документ.

Правовий акт - акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що у встановлених законом випадках оформляється у письмовій формі (акт-документ) та регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення.

Всі правові аспекти мають такі риси:

Виражаються у формі акта-документа, зміст якого фіксується у встановленій законом документальній формі, та акта-дії, за допомогою якого виникає юридичний результат (встановлення юридичних норм, їх застосування).

Мають вольовий характер: в них виражається інтерес і воля держави, народу, суспільства, окремих державних органів, посадових осіб (у зв'язку з цим мають юридичну силу).

Мають офіційний характер, обов'язковий для застосування: в них закріплюються елементи правової системи - юридичні норми, узагальнення практики, індивідуальні приписи, автономні рішення окремих осіб.

Складають єдину систему правотворчості, а також реалізації і застосування правових норм; ліквідація або витіснення якої-небудь групи веде до порушення механізму правового регулювання суспільних відносин.

Через них населення отримує інформацію про зміст права - правові знання, про суб'єктивні права і обов'язки; ці акти виконують ідеологічну, орієнтовну, інформаційну, регулюючу, охоронну та інші функції права, вони існують у вигляді фрагментів фізичного (матеріального) світу і сприймаються людьми як образ права, почуття права і законності.

В найзагальнішому вигляді всі правові акти можна поділити на дві великі групи:

1) нормативні акти;

2) індивідуальні акти.

Разом з тим в практичному житті зустрічається чотири різновидності таких актів:

Нормативні юридичні акти - акти правотворчості компетентних органів держави або населення в результаті різних референдумів (основа системи права і системи законодавства).

Інтерпретаційні акти нормативного або індивідуального характеру - акти офіційного тлумачення правових норм, які мають загальнообов'язковий характер або обов'язкові тільки для конкретної справи, якщо це казуальне тлумачення (доповнюють першу групу правових актів).

Індивідуальні акти застосування правових норм - мають владний характер, обов'язкові лише для учасників конкретної справи і мають одноразовий характер (рішення суду, Укази Президента про нагородження).

Акти реалізації прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин - виражають автономні рішення окремих осіб, правомірні дії і направлені на реалізацію права (договори, заповіт).

Всі ці акти відрізняються один від одного юридичною силою, дією в часі, в просторі і по колу осіб.

Правові акти є ланкою "правового ланцюга" у правовій системі - правова культура, правова свідомість, настанови, правові потреби, принципи, правоцілеположення, правотворчість, правова норма, юридичні дії і стан. Періодично поновлюючи цей "правовий ланцюг”, правові акти виступають як один із його можливих імпульсів, виконуючи роль його цілі та засобу.

Нормативно-правові акти основна і майже єдина форма реалізації права в Україні. Нормативно-правовий акт одночасно виступає як спосіб існування і вираження норм права. Серед його ознак слід виділити:

· приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (законодавчими органами) або народом (через референдум);

· завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків;

· приймається з дотриманням певної процедури;

· має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити:

· вид документа (закон, указ, постанова);

· найменування органу, який ухвалив акт (парламент, президент, уряд, місцевий орган влади);

· заголовок (деякі акти, наприклад, розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються без заголовка);

· дата ухвалення акта;

· номер акта;

· дані про посадову особу, яка підписала акт;

· публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка ("Відомості Верховної Ради України”, "Урядовий кур'єр”, "Офіційний вісник України”).

· Перевагами нормативно-правового акту є:

· 1. Він дає можливість найбільш чітко, ясно і однозначно сформулювати зміст правових норм, юридичних прав і обов'язків; якість нормативно-правового акту в значній мірі залежить від діяльності правотворчих органів, від розвитку юридичної науки у суспільстві, від рівня суспільної свідомості;

· 2. Дає змогу досить широко довести до населення зміст норм права;

· 3. Дає змогу оперативно реагувати на зміни і потреби суспільної практики;

· 4. Його наявність дає змогу добре проводити систематизацію і кодифікацію, а єдиний збірник законів найбільш зручний для користування.

· Разом з тим нормативно-правові акти мають свої недоліки. Оскільки суспільні відносини постійно розвиваються, то нормативно-правові акти вимагають оперативного внесення змін і доповнень до них, що робити в нинішніх умовах дуже складно, бо це вимагає багато часу.

· Структура нормативно-правового акта залежить від його специфіки і виду, припускає поділ нормативного матеріалу на підрозділи. Основні структурні елементи нормативно-правового акта:

Преамбула - вступна частина, безстатейне (таке, що не містить норм права) загальне введення, в якому дається обґрунтування закону, визначаються цілі, завдання й іноді формулюються вихідні світоглядні положення (зараз в законодавстві зустрічаються рідко).

Пункти, статті - містять вихідні одиниці нормативно-правового акта - нормативні розпорядження. Через нормативні розпорядження стаття співвідноситься з нормами права. Статті можуть поділятися на частини, а пункти - на абзаци і підпункти. І статтю, і пункти, з яких вона складається, прийнято позначати скороченими буквами: статтю - "ст. ”, а частини (абзаци) статей - "ч. ”. Статті в законах нумеруються, нерідко нумеруються і частини (абзаци) статей, тоді вони, як правило, звуться пунктами.

Глави - є у великих за обсягом нормативно-правових актах.

Розділи - об'єднують глави у великих за обсягом нормативно-правових актах. Можлива й інша ситуація: статті, пункти об'єднуються в розділи, а розділи - у глави.

Частини - найбільші підрозділи закону, що містяться, як правило, у кодексах (наприклад, Особлива і Загальна частина у Кримінальному кодексі).

Розташування норм права у статтях нормативно-правового акта:

зазвичай правова норма міститься у одній статті, чим полегшується її ухвалення;

у ряді випадків для вираження складної норми потрібні декілька статей;

іноді в одній статті міститься декілька норм права.

Висновок