Система соціального захисту населення та її складові

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Курсова робота

на тему: "Система соціального захисту населення та її складові"

Виконав: Кульба Роман Романович

Керівник: старший викладач

кафедри економічної теорії

Кислова Л.А.

Черкаси - 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження системи соціального захисту населення

1.1 Сутність і структура системи соціального захисту населення

1.2 Соціальна політика як знаряддя реалізації системи соціального захисту

Розділ 2. Особливості сучасного стану системи соціального захисту населення

2.1 Оцінка соціально-демографічної ситуації в Україні

2.2 Соціально-економічна захищеність населення України, за матеріалами вибіркового обстеження

Розділ 3. Основні проблеми соціальної політики та шляхи їх подолання для України

Висновок

Список використаних джерел

Додаток



Вступ

Актуальність теми:. Прагнення України увійти в Європейську співдружність країн та у Європейський союз неможливе без створення системи правових, економічних, організаційних та інших заходів державних і недержавних установ та організацій, що впливатимуть та сприятимуть підтриманню соціальної стабільності в суспільстві, створенню умов для зростання добробуту населення, забезпечення належного рівня та якості життя населення.

Метою роботи є дослідження сучасної структури системи соціального захисту населення і політики України, аналіз її стану, характеристика сучасних процесів, що протікають в соціальній сфері.

Для написання курсової роботи були розглянуто наступні завдання:

ь розкрити значення, сутність і структуру системи соціального захисту населення;

ь розглянути соціальну політику як знаряддя реалізації соціального захисту.

ь проаналізувати соціально-демографічну ситуацію в Україні;

ь дослідити соціально-економічну захищеність населення України, за матеріалами вибіркового обстеження;

ь визначити основні проблеми соціальної політики та шляхи їх подолання для України;

Об'єктом дослідження є система соціального захисту населення.

Предметом дослідження є особливості соціального захисту населення в Україні.

Методи дослідження: діалектичний, порівняльний, індуктивний, метод обробки літературних джерел.

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, висновку, трьох розділів, списку літератури з 9 джерел. Зміст роботи викладено на 36 сторінках комп'ютерного тексту, включаючи 3 таблиці, 2 рисунки.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження системи соціального захисту населення

1.1 Сутність і структура системи соціального захисту населення

Конституцією України нашу державу проголошено суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою. Проголошення України соціальною державою - великий крок у розвитку української державності, однак це не означає, що держава дійсно є соціальною, а лише свідчить про наміри держави та спрямування її політики на соціальний захист населення.

Державу, що забезпечує своїм громадянам і особам, що знаходяться на її території на законних підставах, достойний рівень життя і вільний розвиток, називають соціальною. Така держава створює систему соціального захисту, що охоплює систему соціального страхування, соціальні гарантії, соціальну допомогу, систему фінансування пенсій, допомог, компенсацій, медичних і інших соціальних послуг. Окремі функції держави в соціальній сфері делеговані окремим юридичним особам: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування населення, Фонд соціального розвитку, Фонд зайнятості, фонди створені при підприємствах, тощо. Основним законом нашої країни є Законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я (2801-12), цього Закону, законів України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (1645-14), "Про протидію захворюванню на туберкульоз" (2586-14), "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", інших нормативно-правових актів та санітарних норм" (1972-12). { Стаття 2 в редакції Закону N 3037-III (3037-14) від 07.02.2002; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4565-VI (4565-17) від 22.03.2012 } визначено, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека. Згідно з Конституцією, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Із змісту зазначених положень витікає, що держава не є пасивним спостерігачем при реалізації прав і свобод громадян, а активним учасником забезпечення їх реалізації. Зокрема, наша держава зобов'язується забезпечувати: право особи на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості, та в інших випадках, передбачених законом; право на достатній життєвий рівень, тощо. Це, безперечно, свідчить про її соціальну орієнтацію. Як вже зазначалося, право громадян на соціальний захист закріплене в основному Законі України-Конституції. Згідно ст.46, воно гарантується і забезпечується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел фінансування. Зі змісту цієї статті Конституції України випливає, що в нашій країні розвиватиметься тристороння схема фінансування соціального захисту населення. Така схема сьогодні діє практично у всіх промислово розвинутих країнах. Відповідно до неї сторони, що беруть участь у фінансуванні соціального захисту, це: по-перше, кожен працездатний працюючий громадянин, потенційний отримувач пенсії, допомоги, і т. д., по-друге, роботодавець і, по-третє, держава. Варто відзначити, що від колишнього Союзу СРСР нам у спадок дісталася державна адміністративно-розподільча (бюджетна) система асигнувань соціального захисту, де основним суб'єктом фінансових ресурсів виступала держава. Із змісту ст. 46 Конституції України випливає, що держава не залишається осторонь від участі у фінансуванні соціального захисту своїх громадян, хоч вагоміший вклад в нього повинні вносити роботодавці, а також самі громадяни.

Універсальним методом фінансування соціального захисту визнається соціальне страхування робітників. Побудоване на принципах солідарності поколінь, паритетності і перерозподілі засобів від працездатних - непрацездатним, соціальне страхування є матеріальною основою реалізації права громадян на соціальний захист. Воно нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини в різних сферах народного господарства.

Справедливою є думка, що людство, на будь-якому етапі свого розвитку не могло б нормально існувати не тільки без праці - головної умови людського життя, а й без врахування потреб непрацездатних в засобах існування.

Вперше термін "соціальний захист" чи "соціальна безпека" з'явився в США у 1935 і поступово розповсюдився на всі західні країни для позначення системи заходів, що захищають будь-якого громадянина і будь-якого жителя країни від економічної і соціальної деградації внаслідок безробіття, втрати чи різкого скорочення прибутку, хвороби, народження дитини, виробничої травми чи професійного захворювання, інвалідності, старості, втрати годувальника та ін.

Теоретичне обґрунтування необхідності соціального забезпечення непрацездатних громадян розробляється в багатьох країнах в кінці XIX- на початку XX століття.

Термін "соціальне забезпечення", що означає одну з форм соціального захисту громадян, офіційно закріплений у міжнародному Пакті про економічні, соціальні та культурні права, ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року. В ст. 9 цього документу йдеться про те, що "держави, які беруть участь у цьому Пакті, визначають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування."

Цей термін застосовується і в Концепції соціального забезпечення населення України, схваленої Верховною Радою України від 21 грудня 1993 р. Проте, у Конституції України у ст. 46 вживається термін - "соціальний захист". "Соціальний захист" - ширше поняття і включає в себе поняття "соціальне забезпечення." На думку автора навчальних посібників "Право пенсійного забезпечення в Україні" та "Право соціального забезпечення в Україні" І.М. Сироти, ці терміни - слова-синоніми.

Проте, ряд економістів розглядають "соціальний захист" як ширше поняття, яке включає в себе поняття "соціальне забезпечення." На думку автора навчального посібника "Порівняльна соціальна політика" Т.В. Симигіна "соціальний захист - термін, який активно вживали у радянські часи і який охоплює соціальне забезпечення, а також часткове регулювання трудових відносин та інших сфер".

Разом з тим, вона зазначає, що термін "соціальний захист - це сукупність соціальних і юридичних гарантій, метою яких є забезпечення державою для кожного члена суспільства реалізації його основних соціально - економічних прав, передовсім права на рівень життя, необхідний для нормального відтворення та розвитку особистості".

На сьогоднішній день, багато вчених пропонують різні підходи що до визначення терміну "соціальний захист". Наприклад, у термінологічно-понятійному словнику за редакцією М.Ф. Головатого подано 2 підходи до визначення соціального захисту такі як:

"систему принципів, методів, законодавче встановлених державою соціальних гарантій, заходів і закладів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб населення. Соціальний захист створює гарантії допомоги на випадок настання соціальних ризиків, яких може зазнати будь-який громадянин упродовж життя: хвороба, інвалідність, травматизм, старість, втрата годувальника, безробіття, міграція та ін. Охоплює соціальне забезпечення, соціальне страхування і соціальну допомогу (підтримку), сукупність дій, спрямованих на надання допомоги під час життєвих криз (у цьому значенні також вживають термін "соціальне забезпечення");

певні види колективного забезпечення, мета яких - підтримання добробуту людей, а також безпосередня допомога особам у складних життєвих ситуаціях, запровадження превентивних механізмів, спрямованих на запобігання виникненню таких ситуацій. Наприклад, захист працюючих здійснюється завдяки державному регулюванню мінімальної заробітної плати таким чином, щоб особа, яка працює, не опинилася за межею бідності. Для того, щоб необачлива людина, яка не дбала про свою старість упродовж трудового активного життя, не лишилася без засобів існування, необхідний механізм перерозподілу доходів особи протягом її життя. Державний соціальний захист має будуватися таким чином, щоб, окрім розв'язання індивідуальних проблем кожної людини, забезпечувати й інтереси всього суспільства (навряд чи можна очікувати від країни з низьким рівнем освіти її громадян високого рівня розвитку). Отже, у широкому сенсі охоплює: соціальну допомогу; соціальне страхування; соціальні гарантії. Громадяни мають право на соціальний захист - забезпечення їх у разі часткової або повної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших передбачених законом випадках. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Конституцією України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від встановленого законом прожиткового мінімуму". [2]

Як бачимо, Головатий М.Ф. пропонує вживати соціальний захист як більше поняття ніж соціальне забезпечення.

В енциклопедичній літературі економічного спрямування соціальний захист розглядається як два взаємопов'язаних поняття, з одного боку, - надання всім громадянам рівних можливостей у забезпеченні своєю працею гідного життя собі, з іншого, - державну підтримку непрацездатних і соціально-вразливих громадян; або передбачає тільки турботу держави про громадян, які потребують допомоги та сприяння у зв'язку з віком, станом здоров'я, соціальним станом, недостатнім забезпеченням у наданні засобів існування.

Що ж до поняття "соціальне забезпечення", то слід зазначити, що воно відноситься до числа найбільш багатогранних категорій. В правовій і економічній літературі це поняття вживається в різних значеннях, серед яких, на думку правознавця Р.І. Іванової: суспільно-історичний тип матеріального забезпечення людей у старості і непрацездатних; особлива форма розподільчих відносин; предмет соціальної політики; самостійна функція держави; правова форма матеріального забезпечення осіб, що мають соціально-правові підстави для такого забезпечення; форма опосередкованого стимулювання активної участі громадян у соціально-економічному житті суспільства; важливе соціально-економічне право громадян; галузь права та ін. Разом з тим, звертає увагу Р.І. Іванова, не можна не помітити, що при всій різноманітності проявів, в кожному з них так чи інакше відображаються загальні риси вихідного розуміння соціального забезпечення, що надається суспільством. У згадуваному вже економічному термінологічно-понятійному словнику соціальне забезпечення формулюється як "державна система допомоги громадянам, які через соціально значимі причини не мають самостійних засобів існування у вигляді винагороди за працю або отримують їх в обсязі, недостатньому для задоволення життєвих потреб. Категорії громадян, яких необхідно охопити, визначаються чинним законодавством. До них відносять: осіб, які перебувають за межами юридично встановленого працездатного віку (діти і підлітки до 14-16 років, люди пенсійного віку); осіб, які не можуть бути повноцінними учасниками суспільного виробництва за станом здоров'я (мають вади фізичного або психічного розвитку, тимчасово непрацездатні); жінок у період вагітності і догляду за дитиною; осіб, які виконують у сім'ї функції, що не можуть поєднуватися з роботою (догляд за малолітніми дітьми, інвалідами, людьми похилого віку). Система соціального забезпечення охоплює: пенсії, допомоги працюючим (за тимчасової непрацездатності, вагітності і пологів), одиноким матерям, багатодітним і малозабезпеченим сім'ям та ін. Здійснюється за рахунок державного бюджету і страхових внесків, що акумулюються в Пенсійному фонді України, фондах соціальної підтримки населення.". [2]

З посиленням відповідальності регіонів за стан соціального розвитку необхідним стає удосконалення фінансового забезпечення здійснення регіональних соціальних заходів (стимулювання інвестиційної діяльності, формування регіонального соціального бюджету, підтримка підприємництва тощо). соціальна політика захист населення

Однією з першочергових проблем соціального захисту є реформування системи соціального обслуговування та надання допомоги малозабезпеченим верствам населення. Воно має спрямовуватися на розроблення нових механізмів реалізації чинних законодавчих актів з питань соціальної політики, послідовне здійснення заходів щодо розвитку та зміцнення системи соціального захисту, вдосконалення механізму фінансування надання державної соціальної допомоги, що забезпечить гарантований рівень соціального захисту малозабезпечених прошарків населення.

Найбільш важливою проблемою соціального захисту сім'ї, жінок, дітей і молоді є законодавче забезпечення створення сприятливих умов для розвитку сім'ї, ефективного виконання нею репродуктивної, виховної, економічної, соціальної функцій, дотримання на практиці конституційного принципу рівності прав жінки і чоловіка, здійснення цілеспрямованої політики щодо працевлаштування молоді, профілактики дитячої та молодіжної злочинності, наркоманії, алкоголізму, дитячої безпритульності тощо. Виходячи з цілої низки сучасних проблем соціального захисту, головною мстою соціальної політики є забезпечення гідного рівня життя як працюючого, так і непрацюючого населення. Вона може бути реалізована шляхом забезпечення максимального позитивного впливу національної системи соціального захисту та попередження її негативних наслідків. Основою управління цими процесами є наявність прогнозних розрахунків соціальних витрат у відповідності із встановленими державою пільгами та гарантіями, збалансованими з їх фінансовим забезпеченням.

У цьому зв'язку дуже важливою проблемою соціального захисту населення є прогнозування соціальних витрат, яке передбачає визначення на перспективу тенденцій створення сприятливих умов для поліпшення добробуту громадян, які у відповідності з чинним законодавством мають потребу у державній підтримці. Це дає можливість здійснювати загальний аналіз зворотних зв'язків між соціальним сектором та економікою, враховувати зміни у законодавчо-правовому полі, розглядати вплив різних сценаріїв розвитку економіки, характеризувати потребу у коштах, призначених для компенсації соціальних витрат, виходячи з економічних перспектив та життєвих реалій, як тенденцію розвитку соціального захисту населення у даний період. На цій основі можна створити сценарій майбутнього розвитку соціальної сфери та мати ключову інформацію для планування соціальної політики, враховувати їх при розробці консолідованого бюджету України та окремих регіонів.

У теперішній період низький рівень соціального захисту населення обумовлений відсутністю ефективної системи управління цим складним та багатофакторним явищем. Отже, вирішення проблеми удосконалення соціального захисту населення, перш за все, необхідно шукати у площині взаємовідносин між керованими та керуючими структурами. Первинною ланкою визначеної соціальної системи будь-якого порядку є звичайна людина, а мета управління полягає в поліпшенні умов її життя. Але механізм прийняття рішень з соціальних проблем не є достатньо прозорим. При цьому управлінським апаратом не завжди прогнозуються результати тих чи інших заходів та не аналізуються їх соціально-економічні і соціально-психологічні наслідки, незважаючи на наявність підходів та моделей прогнозування соціальних витрат з урахуванням різних сценаріїв розвитку економіки.

1.2 Соціальна політика як знаряддя реалізації системи соціального захисту

Соціальна політика - діяльність держави з управління розвитком соціальної сфери суспільства, спрямована на підтримку на належному рівні трудової мотивації населення, задоволення його інтересів і потреб, утвердження способу життя, що сприяє комплексному розвитку особистості. Соціальна політика охоплює побут, культуру, освіту, охорону здоров'я і т.ін., причому колена з цих сфер через свою специфіку є або об'єктом прямого регулювання чи впливу з боку держави, або вплив на неї здійснюється через створення умов, що спонукають людей до бажаної для суспільства соціальної поведінки.

У системі соціальної політики важливе місце належить соціальному захисту. Соціальний захист - система заходів, що забезпечує соціальну захищеність перевалено непрацездатного населення та соціально уразливих верств працездатного населення.

Вирішення проблем, пов'язаних із функціонуванням соціального захисту, є прерогативою держави.

Система соціального захисту - підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів. Це систему принципів, методів, законодавче встановлених державою соціальних гарантій, заходів і закладів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб населення.

Соціальний захист створює гарантії допомоги на випадок настання соціальних ризиків, яких може зазнати будь-який громадянин упродовж життя: хвороба, інвалідність, травматизм, старість, втрата годувальника, безробіття, міграція та ін. Охоплює соціальне забезпечення, соціальне страхування і соціальну допомогу, сукупність дій, спрямованих на надання допомоги під час життєвих криз. Реалізується державою через соціальну політику.

Соціальна політика:

ь діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності у країні;

ь система правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру із цілями економічного зростання.

Це соціально-економічні заходи держави, підприємств, місцевих органів влади, які спрямовані на захист населення від безробіття, інфляції, знецінення трудових заощаджень. [10]

"Державне регулювання соціальних процесів - вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.

Соціальна політика держави включає:

Ё регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);

Ё вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;

Ё розподіл і перерозподіл доходів населення;

Ё формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;

Ё створення системи соціального захисту населення;

Ё забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);

захист навколишнього середовища тощо. Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом: - життєздатності суспільства; стабілізації та розвитку суспільства; консолідації суспільства " [11]

"Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.

В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах.

Соціальні амортизатори - це механізми соціального захисту. Їх призначення:

Ё нівелювання дестабілізуючих наслідків ринкової економіки;

Ё пом'якшення соціальної напруги;

Ё забезпечення м'якої адаптації суспільних структур.

Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах:

ь системної, соціально-економічної трансформації;

ь структурної перебудови;

ь виходу на новий щабель економічного розвитку;

ь переходу до нового рівня цивілізації " [12]



Розділ 2. Особливості сучасного стану системи соціального захисту населення

2.1 Оцінка соціально-демографічної ситуації в Україні

Глибока соціально-економічна криза в Україні спричинила до катастрофічного погіршення демографічної ситуації. Такий висновок ґрунтується на результатах статистичного аналізу динаміки відтворення населення, на дослідженнях характеру та особливостей демореальності з боку ґенези її чинників, механізму взаємодії її складових.

При аналізі користуємось показниками народжуваності-смертності, кількості шлюбів-розлучень, міського-сільського населення, вікового складу.

З чотирьох можливих одиниць виміру - подушне обчислення, індекс, відсотки, коефіцієнт на 1000 чол. нас. - користуватимемось двома останніми.

Особливості сучасної демографічної ситуації в Україні полягають перш за все в таких змінах показників народжуваності і смертності населення, що призводять до зменшення його чисельності - депопуляції. Природний рух населення у січні-лютому 2012 року можна побачити у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Абсолютні дані кількості народжених і померлих, природного приросту

	Народжені, осіб	Померлі, осіб	Природний приріст, осіб	Кількість померлих у віці до 1 року, осіб
Україна	84247	118738	- 34491	750
Автономна Республіка Крим	3976	4866	- 890	27
області
Вінницька	3107	4445	- 1338	30
Волинська	2568	2375	193	17
Дніпропетровська	6067	9040	- 2973	56
Донецька	6956	12915	- 5959	85
Житомирська	2457	3766	- 1309	20
Закарпатська	3116	2640	476	22
Запорізька	2970	4771	- 1801	24
Івано-Франківська	2739	2986	- 247	27
Київська	3463	4855	- 1392	25
Кіровоградська	1839	3103	- 1264	17
Луганська	3494	6710	- 3216	32
Львівська	4767	5585	- 818	36
Миколаївська	2236	3208	- 972	22
Одеська	4928	6090	- 1162	54
Полтавська	2372	4297	- 1925	23
Рівненська	2992	2529	463	26
Сумська	1852	3317	- 1465	14
Тернопільська	1985	2620	- 635	14
Харківська	4288	7156	- 2868	38
Херсонська	2009	2869	- 860	17
Хмельницька	2444	3577	- 1133	27
Черкаська	2071	3637	- 1566	18
Чернівецька	1918	2089	- 171	13
Чернігівська	1631	3596	- 1965	13
м. Київ	5280	4752	528	49
Севастополь (міськрада)	722	944	- 222	4

Таблиця. Загальні коефіцієнти народжуваності і смертності, природного приросту (на 1000 осіб наявного населення)

	Загальні коефіцієнти
	народжуваності	смертності	природного приросту	смертності дітей у віці до 1 року 1
Україна	11,3	15,9	- 4,6	8,9
Автономна Республіка Крим	12,3	15,1	- 2,8	6,9
області
Вінницька	11,6	16,6	- 5,0	10,0
Волинська	15,1	14,0	1,1	7,0
Дніпропетровська	11,1	16,6	- 5,5	9,3
Донецька	9,6	17,9	- 8,3	12,2
Житомирська	11,8	18,1	- 6,3	7,9
Закарпатська	15,2	12,9	2,3	7,1
Запорізька	10,1	16,2	- 6,1	7,9
Івано-Франківська	12,1	13,2	- 1,1	9,8
Київська	12,3	17,2	- 4,9	7,4
Кіровоградська	11,2	18,9	- 7,7	9,6
Луганська	9,4	18,0	- 8,6	9,0
Львівська	11,4	13,4	- 2,0	7,5
Миколаївська	11,6	16,6	- 5,0	10,1
Одеська	12,6	15,6	- 3,0	11,1
Полтавська	9,8	17,8	- 8,0	9,7
Рівненська	15,8	13,4	2,4	8,8
Сумська	9,8	17,6	- 7,8	8,0
Тернопільська	11,2	14,8	- 3,6	7,0
Харківська	9,5	15,9	- 6,4	8,7
Херсонська	11,3	16,2	- 4,9	8,4
Хмельницька	11,3	16,5	- 5,2	11,2
Черкаська	9,9	17,4	- 7,5	8,7
Чернівецька	12,9	14,1	- 1,2	6,9
Чернігівська	9,2	20,2	- 11,0	7,7
м. Київ	11,4	10,3	1,1	9,2
Севастополь (міськрада)	11,6	15,1	- 3,5	5,7

На таблиці ми бачимо що загальний коефіцієнт смертності дітей у віці до 1 року перевищує рівень народжуваності дітей - це вдвічі більше ніж у розвинутих країнах. Це спричиняється фізичною виснаженістю матерів; відсутність можливостей у породіллі заощадити необхідні кошти на набір ліків, перев'язочний матеріал, пелюшки, які необхідно брати в пологовий будинок, призводить до збільшення кількості пологів поза межами медичних закладів, що проходять в антисанітарних умовах. Екологічна та епідеміологічна ситуації в Одеській та Донецькій областях спричиняють до найвищої в Україні смертності немовлят.

В сільській місцевості народжується відносно міста четверта частина дітей, оскільки саме в містах зосереджена більша частина населення, яка спроможна на відтворення.

Кількість померлих почала перевищувати кількість народжених цілому по Україні з 1990 року. Підвищення смертності спостерігається у всіх вікових групах. Зростає тягар хвороб в результаті кризових явищ в економіці та соціальній сфері, шкідливих умов праці, зловживання алкоголем, наркотиками, курінням приводить до зменшення середньої довготи життя, зростання захворюваності, до зниження соціальної активності населення, зокрема його працездатності, трудового потенціалу. Збільшення кількості важко розв'язуваних проблем призводить до послаблення "волі до життя", що призводить до поширення відмови від самого життя, зафіксованого статистикою самогубств. Ситуація вимагає активної роботи соціальних інституцій.

Демографічний чинник поряд з іншими соціально-економічними факторами впливає на рівень трудової активності населення. Соціально-демографічна ситуація в державі формується залежно від розвитку процесів відтворення населення та міграційних процесів. Аналіз сучасної демографічної ситуації протягом січня-лютого 2012 року можна побачити у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Міграційний рух населення у січні-лютому 2012 року [3]

	У межах України	Зовнішня міграція
	число прибулих	число вибулих	приріст	число прибулих	число вибулих	приріст
Осіб
Україна	77329	77329	х	5858	1794	4064
Автономна Республіка Крим	3192	3189	3	643	101	542
області
Вінницька	3631	3766	- 135	313	43	270
Волинська	2296	2185	111	75	34	41
Дніпропетровська	5287	5341	- 54	349	128	221
Донецька	5867	6034	- 167	512	201	311
Житомирська	2668	2754	- 86	90	39	51
Закарпатська	1067	1084	- 17	47	56	- 9
Запорізька	2456	2692	- 236	186	70	116
Івано-Франківська	2097	2061	36	118	43	75
Київська	4870	3406	1464	366	53	313
Кіровоградська	1669	1924	- 255	58	23	35
Луганська	3456	3827	- 371	210	115	95
Львівська	4258	4465	- 207	83	75	8
Миколаївська	1826	1892	- 66	102	45	57
Одеська	3770	3778	- 8	560	72	488
Полтавська	2562	2542	20	107	31	76
Рівненська	2087	2252	- 165	28	21	7
Сумська	2187	2271	- 84	84	29	55
Тернопільська	1693	1662	31	30	62	- 32
Харківська	4277	4725	- 448	208	111	97
Херсонська	1538	1768	- 230	72	45	27
Хмельницька	2861	2821	40	108	38	70
Черкаська	2883	2684	199	115	31	84
Чернівецька	1199	1209	- 10	108	24	84
Чернігівська	1940	1921	19	111	24	87
м. Київ	5074	4700	374	1042	251	791
Севастополь (міськрада)	618	376	242	133	29	104
На 10000 осіб наявного населення
Україна	103,4	103,4	x	7,8	2,4	5,4
Автономна Республіка Крим	99,2	99,1	0,1	20,0	3,2	16,8
області
Вінницька	135,6	140,6	- 5,0	11,7	1,6	10,1
Волинська	134,8	128,3	6,5	4,4	2,0	2,4
Дніпропетровська	97,2	98,2	- 1,0	6,4	2,3	4,1
Донецька	81,3	83,6	- 2,3	7,1	2,8	4,3
Житомирська	127,9	132,0	- 4,1	4,3	1,9	2,4
Закарпатська	52,0	52,9	- 0,9	2,3	2,7	- 0,4
Запорізька	83,7	91,7	- 8,0	6,3	2,4	3,9
Івано-Франківська	92,7	91,1	1,6	5,2	1,9	3,3
Київська	172,7	120,8	51,9	13,0	1,9	11,1
Кіровоградська	101,7	117,2	- 15,5	3,5	1,4	2,1
Луганська	92,8	102,8	- 10,0	5,7	3,1	2,6
Львівська	102,2	107,2	- 5,0	2,0	1,8	0,2
Миколаївська	94,6	98,0	- 3,4	5,3	2,3	3,0
Одеська	96,3	96,5	- 0,2	14,3	1,8	12,5
Полтавська	105,9	105,0	0,9	4,4	1,3	3,1
Рівненська	110,3	119,0	- 8,7	1,5	1,1	0,4
Сумська	115,9	120,3	- 4,4	4,4	1,5	2,9
Тернопільська	95,6	93,9	1,7	1,7	3,5	- 1,8
Харківська	95,2	105,2	- 10,0	4,6	2,4	2,2
Херсонська	86,7	99,6	- 12,9	4,0	2,5	1,5
Хмельницька	132,3	130,4	1,9	5,0	1,8	3,2
Черкаська	137,7	128,2	9,5	5,5	1,5	4,0
Чернівецька	80,8	81,5	- 0,7	7,3	1,6	5,7
Чернігівська	108,8	107,8	1,0	6,2	1,3	4,9
м. Київ	109,9	101,8	8,1	22,6	5,5	17,1
Севастополь (міськрада)	98,9	60,2	38,7	21,3	4,6	16,7

Скорочення кількості населення залежно від міграційних процесів становить близько 1/3 частини загального обсягу кількісних втрат. В Україні відбулися суттєві зрушення в міграції населення.

2.2 Соціально-економічна захищеність населення України, за матеріалами вибіркового обстеження

Прагнення України увійти в Європейську співдружність країн та у Європейський союз неможливе без створення системи правових, організаційних та інших заходів державних і недержавних установ та організацій, що впливатимуть та сприятимуть підтриманню соціальної стабільності в суспільстві, створенню умов для зростання добробуту населення, забезпечення належного рівня та якості життя населення.

Процес поглиблення інтеграції в світове економічне співтовариство передбачає багато істотних змін в системі управління державою, складовою якої є соціально-економічна система, на основі ідеї сполучення економічної ефективності як результату дієвості ринкових сил та соціального компромісу. Наявність дієвої, ефективної системи соціального захисту - це свідоцтво рівня розвитку держави, його відповідності вимогам часу. Чим вищий рівень життя членів суспільства, тим більш розвинутим може вважатися суспільство.

Стратегічна мета інтеграції України до складу європейського співтовариства потребує серйозної роботи щодо удосконалення захисту прав і свобод людини, демократизації всіх складових суспільного життя, економічного зростання та забезпечення механізмів і умов для створення матеріального та духовного добробуту населення. Найважливішим аспектом цієї проблеми, віддзеркаленням місця людини в системі державної політики є стан її соціального захисту та надання соціальних гарантій.

Існує необхідність створення ефективного механізму управління соціальними процесами в країні, зокрема, шляхом здійснення моніторингу соціально-економічного розвитку держави та суспільства.

Одним із інформаційних джерел, необхідних для прийняття управлінських рішень щодо формування завдань, стратегій та заходів подальшого реформування соціальної політики та системи соціального захисту, є соціально-демографічні обстеження з питань базової захищеності населення, що проводились органами державної статистики України за підтримки Міжнародної організації праці та ПРООН протягом 2000-2006 років. Отримана інформаційна база за результатами декількох раундів вищезазначених обстежень стала необхідною частиною для формування системи соціального моніторингу як складової механізму інформаційного забезпечення соціальної політики держави. Впровадження такого моніторингу на підставі проведення обстежень щодо соціально-економічної захищеності населення на постійній основі дозволяє систематично відстежувати стан і тенденції у соціальній сфері, а також визначити, як ці зміни відбиваються на настроях та самооцінках суспільства в цілому та окремих груп населення.

Методолого-організаційні підходи щодо п'ятого раунду обстеження з питань базової захищеності, яке проведено у березні 2006 року на території України, передбачали єдність та порівнянність отриманих результатів з попередніми обстеженнями відповідно до основних завдань моніторингових обстежень.

Для забезпечення проведення обстеження 2006 року побудовано загальнодержавну імовірнісну вибірку респондентів загальним обсягом 9400 осіб, методологія побудови якої, повністю зберігає підходи, що впроваджені у попередніх обстеженнях. Вибірку розшаровано по основних категоріях населення пропорційно чисельності кожної відібраної категорії. Процедура формування вибірки по кожній категорії населення розроблялась окремо з врахуванням наявної інформаційної бази для відбору, особливостей розташування та чисельності категорій. До обстеження в черговий раз залучені особи, які працюють в різних галузях промисловості, сільському господарстві, у невиробничій сфері та сфері послуг, офіційно зареєстровані безробітні, непрацюючі пенсіонери, студенти денної форми навчання вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

З метою забезпечення можливості відстеження тенденцій суб'єктивної оцінки населенням соціального самопочуття та захищеності, структура запиту для проведення обстеження лишилася майже не змінною та складалася з наступних розділів: базова захищеність, захищеність доходу, захищеність професійних вмінь, безпека ринку праці, гарантія зайнятості, безпека умов праці, наявність в Україні середнього класу, гарантія волевиявлення, соціальна справедливість. Відповідно до процедури формування вибіркової сукупності результати обстеження зважено та розповсюджено на всю генеральну сукупність. Враховуючи вагові коефіцієнти, розраховані відповідно до процедури формування вибірки, отримані результати обстеження у 2006 році характеризують соціально-економічну захищеність 18098,7 тис. осіб, з яких жителі міських поселень складають 75,3 %, сільської місцевості - 24,7 %. Із загального числа респондентів: 37,0 % - непрацюючі пенсіонери, працівники невиробничої сфери - 19,5 %, промисловості - 16,3 %, сільського господарства - 6,6 %, сфери послуг - 8,4 %, студенти - 6,8 %, безробітні - 5,4 %.

У числі опитаних 58,5 % жінок та 41,5 % чоловіків. За сімейним станом найбільшу питому вагу склали одружені - 61,7 %, 22,3 % неодружених або розлучених, 13,2 % - вдові і 2,8 % перебувають у незареєстрованому шлюбі.

Вищу, незакінчену вищу та середню спеціальну освіту мають 70,6 % респондентів. Серед опитаних 43,7 % міського та 42,2 % сільського населення змінили місце проживання після закінчення середньої школи з причини неможливості продовження навчання за місцем проживання.

Результати з опиту респондентів можна подивитися на динаміку 2.1.

Рис. 2.1. Розподіл опитаних респондентів за категорiям, у %

За національністю переважна більшість респондентів - українці (80,0 %). Більшість (79,3 %) респондентів проживають у приватному помешканні, 11,7 % - в орендованому. Серед зайнятих в галузях економіки посади керівників обіймають 14,7 %, кваліфікованими спеціалістами є 37,0 %, спеціалістами, посада яких потребує середньої спеціальної освіти - 24,5 %.

Додаткову роботу мають 724,7 тис. осіб, зайнятих у галузях економіки, з них 8,7 % серед працюючих у невиробничій сфері, 8,2 % - сфері послуг, 7,2 % - промисловості, 6,6 % - сільському господарстві.

Соціальна стабільність в суспільстві - необхідна умова сталого розвитку. Економічне зростання значною мірою залежить від стратегії і тактики державного регулювання, від визначення пріоритетів і напрямів соціальної політики адекватних ринковим відносинам, спрямованих на забезпечення соціального захисту та безпеки населення. Від ефективності соціальної політики, дія якої спрямована на захист індивідуума у суспільстві від різноманітних форм соціальних та економічних ризиків, залежить ставлення громадян до впроваджуваних реформ. В зв'язку з цим питання сформовані таким чином, щоб можна було відстежити та проаналізувати погляди різних суспільних груп щодо ступеня "захищеності" або "незахищеності". Визначають як структуру потреб респондентів, так і достатність їх доходу для нормального харчування, спроможність сплачувати за житло і медичні послуги, навчання, купувати одяг; можливість отримати за місцем проживання відповідну освіту та медичне обслуговування; джерела підтримки у разі виникнення соціальних ризиків; рівень довіри до державних установ, які вирішують соціальні проблеми; ефективність діяльності та професійність державних правоохоронних органів щодо підтримки громадського спокою в державі, охорони ними прав і свобод людини, забезпечення інтересів держави та громадян у суспільному житті країни.

Більшість опитаних зазначили, що їх доходу недостатньо для задоволення першочергових потреб: у продуктах харчування, медичному обслуговуванні, придбанні одягу, відпочинку. Таким чином, невисокий рівень заробітної плати, успадкований Україною від адміністративно-планової економічної системи, та відповідно низький рівень соціальних трансфертів лишається основним чинником базової незахищеності населення. Низький рівень оплати праці визначає бідність працюючого населення та відповідно негативно впливає на доходи непрацездатних верств можна подивитися у додатку.

Можливість отримувати за місцем проживання відповідне медичне обслуговування та освіту є важливою складовою соціальної безпеки окремої особи, регіону та держави в цілому. На можливість отримувати медичне обслуговування та освіту вказало відповідно 56,0 та 58,8 % респондентів (у 2004 році 56,7 та 63,7 % відповідно), причому відстежується залежність незадовільних відповідей респондентів від місця проживання. Дані наведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.3. Оцінка можливостей отримати за місцем проживання відповідне медичне обслуговування та освіту, (у %)

	Чи маєте Ви можливість отримати відповідне медичне обслуговування за місцем проживання?	Чи маєте Ви можливість отримати відповідну освіту за місцем проживання?
	Так	Ні	Так	Ні
Міські поселення
2003	42,8	57,2	43,9	56,1
2004	51,3	48,7	46,8	53,2
2006	50,4	49,6	48,9	51,1
Сільська місцевість
...

Подобные документы

• Система соціального захисту в Україні

  Активна і пасивна спрямованість соціального захисту. Гарантії соціального захисту в Конституції України. Аналіз передумов необхідності соціального захисту населення в суспільстві ринкових відносин. Здійснення реформ у сфері соціального захисту населення.
  
  реферат [23,4 K], добавлен 24.06.2010
  

• Поняття соціального захисту та його структура в Україні

  Вивчення питань становлення та розвитку соціального захисту населення. Обґрунтування основних особливостей соціального страхування та соціальної допомоги населенню. Виявлення основних проблем та напрямків забезпечення соціального захисту населення.
  
  статья [27,2 K], добавлен 22.02.2018
  

• Система пенсійного забезпечення в Україні як основа соціального захисту населення

  Аналіз сучасного стану пенсійного забезпечення в Україні і оцінка соціально-економічних чинників, що впливають на пенсійну систему. Стратегічні напрями пенсійної реформи і вивчення персоніфікованого обліку як складової частини реформи пенсійної системи.
  
  дипломная работа [503,1 K], добавлен 21.08.2011
  

• Сутність соціального захисту, його тлумачення і зміст

  Аналіз сутності, змісту, структури, основних функцій та рівнів соціального захисту. Характеристика сучасних реалій розвитку держави. Переосмислення сутності соціального захисту населення, головні механізми його здійснення, що адекватні ринковим умовам.
  
  статья [20,7 K], добавлен 18.12.2017
  

• Правове регулювання зайнятості населення в Україні

  Специфіка ринку зайнятості України. Цілі і задачі політики зайнятості. Джерела правових норм про працю та зайнятість населення в Україні. Аналіз закону України "Про зайнятість населення". Порядок отримання допомоги по безробіттю. Перспективні напрями.
  
  курсовая работа [25,1 K], добавлен 15.11.2002
  

• Правові аспекти соціальної політики у сфері зайнятості населення

  Проблема регулювання зайнятості населення. Хронічне безробіття як гостра соціальна проблема в сучасній Україні. Принципи проведення соціальної політики у сфері зайнятості. Характеристика напрямків соціальної політики у сфері державної служби зайнятості.
  
  статья [21,6 K], добавлен 24.11.2017
  

• Поняття і основні елементи системи соціального захисту

  Поняття соціального захисту як системи державних гарантій для реалізації прав громадян на працю і допомогу. Соціальні права людини. Основні види соціального забезпечення. Предмет права соціального забезпечення. Структура соціальної політики України.
  
  презентация [432,9 K], добавлен 04.11.2016
  

• Захист прав інтелектуальної власності в Україні та шляхи їх подолання

  Аналіз проблеми захисту інтелектуальної власності та шляхи їх подолання. Аналіз правових аспектів охорони інтелектуальної власності. Проблеми правового регулювання авторських та суміжних прав, характеристика основних напрямів подолання цих проблем.
  
  статья [22,0 K], добавлен 19.09.2017
  

• Охорона здоров’я та соціальний захист як галузь соціокультурної сфери

  Охорона здоров’я як галузь соціального захисту населення: поняття, характеристика, мета, система державного регулювання, концепція розвитку. Реформування законодавчої бази галузі в Україні, моделі державної політики, порівняння із європейським досвідом.
  
  курсовая работа [96,6 K], добавлен 23.04.2011
  

• Історико-правові аспекти правового становлення та розвитку державної служби зайнятості в Україні

  Розвиток теоретичного підходу до проблеми зайнятості населення у ХХ ст., економічний, соціологічний та правовий напрями досліджень. Історія реалізації державної політики зайнятості та формування структури органів трудового посередництва в Україні.
  
  реферат [20,4 K], добавлен 29.04.2011
  

• Механізм реалізації державної політики зайнятості на регіональному рівні (на прикладі Харківського регіону)

  Теоретичні основи державного управління зайнятістю населення. Аналіз зайнятості, шляхи удосконалення державної політики в регіоні. Індивідуальні завдання щодо охорони праці та цивільної оборони, забезпечення життєдіяльності населення в сучасних умовах.
  
  дипломная работа [3,9 M], добавлен 22.05.2010
  

• Громадянське суспільство

  Самоорганізація та розвиток населення. Сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів. Громадяни та їх організації. Інституції громадянського суспільства. Забезпечення здійснення та захисту прав і свобод людини і громадянина.
  
  презентация [387,4 K], добавлен 18.04.2013
  

• Соціальне забезпечення населення окремих країн Європи та Америки: порівняльно-правовий аспект

  Аналіз особливостей правового регулювання соціального забезпечення населення в окремих країнах Європи та Америки, механізмів його реалізації. Соціально-правове становище людини, рівень її добробуту, ефективність дії соціально-забезпечувального механізму.
  
  статья [25,0 K], добавлен 17.08.2017
  

• Управління процесами соціального захисту дітей та підлітків

  Сутність концептуальних технологій, принципів та критеріїв соціальної роботи в Україні. Розгляд питань державного управління процесами соціального захисту дітей та підлітків в Україні. Розробка основних напрямів оптимізації цих механізмів управління.
  
  дипломная работа [120,0 K], добавлен 11.10.2013
  

• Організація і удосконалення системи пенсійного забезпечення населення України на прикладі УПФУ в м. Сєвєродонецьк

  Актуальність проведення реформування системи сучасного пенсійного забезпечення населення. Організація процесу реформування пенсійної системи в Управлінні Пенсійного Фонду України. Пропозиції щодо удосконалення організації реформування пенсійної системи.
  
  доклад [234,1 K], добавлен 22.10.2009
  

• Проблема гендерної нерівності

  Поняття гендерної політики, її сутність і особливості, місце та значення в сучасному суспільстві. Сучасні проблеми гендерної політики в Україні, методи та шляхи їх подолання. Діяльність програми подолання гендерної нерівності в Україні, її ефективність.
  
  курсовая работа [49,7 K], добавлен 03.04.2009
  

• Правовідносини у сфері соціального захисту

  Дослідження особливостей та поняття правовідносин в сфері соціального захисту, з’ясування їх правової природи. Елементи, класифікації правовідносин у сфері соціального захисту. Аналіз чинних нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини.
  
  курсовая работа [43,1 K], добавлен 01.02.2009
  

• Судовий захист прав споживачів

  Теоретичні аспекти та особливості судового порядку захисту прав споживачів в Україні. Підстави щодо звільнення від відповідальності за порушення прав споживачів. Основні проблеми, недоліки та шляхи поліпшення стану судового захисту споживчих прав.
  
  реферат [22,7 K], добавлен 21.01.2011
  

• Удосконалення правового забезпечення діяльності державної служби зайнятості України

  Дослідження основних проблем правового регулювання зайнятості населення та забезпечення соціального захисту безробітних в Україні. Характеристика розробки проектів законів, спрямованих на розвиток трудового потенціалу та його ефективного використання.
  
  реферат [29,5 K], добавлен 28.04.2011
  

• Соціальна відповідальність: "за" та "проти"

  Сутність та класифікація соціальної відповідальності. Етапи історичного розвитку соціального захисту в Україні як суспільного явища. Зміст державної політики національних інтересів. Аргументи на користь соціальної відповідальності бізнесу та проти неї.
  
  контрольная работа [37,6 K], добавлен 03.12.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам