Адміністративно-правове регулювання
Особливості адміністративного правового регулювання. Аналіз адміністративно-правових норм та науково-теоретичних положень вітчизняних вчених-юристів з питань адміністративно-правового регулювання. Напрямки розвитку адміністративно-правового регулювання.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.05.2014 |
| Размер файла | 30,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Введення
- 1. Поняття та особливості адміністративного правового регулювання
- 1.1 Поняття адміністративно-правового регулювання
- 1.2 Особливості адміністративно-правового регулювання
- 2. Методи адміністративно-правового регулювання
- 2.1 Поняття методів адміністративно-правового регулювання
- 2.2 Види методів адміністративно-правового регулювання
- Висновок
- Список використаної літератури
- Сноски
Введення
Актуальність теми. Категорія адміністративно-правового регулювання дозволяє глибше пізнати юридичну частину політичної надбудови, розкрити органічну єдність всіх правових явищ і одночасно визначити місце кожного з них у системі юридичного впливу. Крім того, категорія адміністративно-правового регулювання дає можливість зосередити увагу на таких правових явищах, які за звичайних умов стану науки знаходяться як би в тіні усталених понять, іноді виконують роль допоміжних, додаткових факторів. До таких понять належать, наприклад, предмет адміністративно-правового регулювання, метод адміністративно-правового регулювання, які зазвичай використовувалися лише як інструменти наукового побудови системи права. Далі, категорія адміністративно-правового регулювання дозволяє ввести в юридичну науку нові поняття, як, наприклад, механізм адміністративно-правового регулювання, структура адміністративно-правового регулювання і т.д.
У цілому ж категорія адміністративно-правового регулювання в самій узагальненій формі відображає соціальне призначення, службову роль права як одного з найважливіших організують факторів у системі соціального управління суспільними процесами. У юридичній літературі досягнуто майже одностайне розуміння адміністративно-правового регулювання як сукупності різних форм і засобів юридичного впливу держави на поведінку учасників суспільних відносин, що здійснюється в інтересах всього суспільства або певного колективу з метою підпорядкувати поведінку окремих суб'єктів встановленому в суспільстві правопорядку.
Однак багато питань адміністративно-правового регулювання, як і раніше вивчені не достатньо. Це і визначило вибір теми дослідження.
Актуальність теми полягає також у тому, що суспільство об'єктивно потребує встановлення певної організованості в системі суспільних відносин. Ця організованість суспільства повідомляється йому дією різних закономірностей і факторів об'єктивного і суб'єктивного порядку.
Метою даної роботи є визначення та аналіз адміністративно-правового регулювання, виявлення його особливостей і методів.
Реалізація поставленої мети зажадала рішення наступних дослідницьких завдань:
- Визначення поняття адміністративно-правового регулювання;
- Встановлення особливостей адміністративно-правового регулювання;
- Визначення поняття та видів методів адміністративно-правового регулювання.
Об'єкт дослідження - адміністративно-правове регулювання, його особливості та види.
Предмет дослідження - сукупність адміністративно-правових норм, науково-теоретичних положень вітчизняних вчених юристів з питань адміністративно-правового регулювання.
Науково-практичне значення роботи пов'язане з можливістю використовувати її результати в навчальному процесі при вивченні дисципліни "Адміністративне право" і в юридичній практиці.
Структура роботи відповідно до поставленої метою та завданнями включає в себе вступ, 2 розділи, висновок і список використаних джерел.
1. Поняття та особливості адміністративного правового регулювання
1.1 Поняття адміністративно-правового регулювання
Щоб розкрити сутності адміністративно-правового регулювання необхідно усвідомити поняття "правового регулювання" взагалі. Правове регулювання представляє собою "єдність соціологічного, нормативного і практичного аспектів". Вона починається тоді як у цілях, змісті, вимогах закону "схоплюється" назріла суспільна потреба в упорядкуванні взаємозв'язків і взаємодій людей, причому певним чином і в певному напрямі. Мається на увазі не суб'єктивне уявлення, будь-якого органу влади, а саме те, що у свідомості маси людей сформувалося як щось необхідне, потрібне, актуальне, вкрай важливе для їх подальшого життя. Формування нормативно-правового акту або закону здійснюється на основі інформації про минуле, але сама норах буде застосовуватися в майбутньому, яке невідомо. Тобто в соціологічному сенсі правове регулювання має прогностичний характер, і показує, що люди здатні "конструювати" свою завтрашню життя.
Основою правового регулювання є нормативний аспект, тобто розробка та юридичне закріплення (встановлення) норм (правил) поведінки людей. Такі норми (правила) сприймаються по-різному, що залежить від їхніх цілей і змісту; часом вони обмежують свободу, окреслюючи її межі, але в більшості є порадою, допомогою людям в упорядкуванні їх взаємин. Норми ряду галузей права, наприклад трудового, сімейного, житлового і т.д., практично не знають серйозних обмежень і санкцій, а передають людям досвід, приклад поведінки в житті.
Інакше, правове регулювання це - вимога держави, необхідне для упорядкування суспільного життя. Тому дані вимоги повинні бути соціально обумовлені, системно організовані і практично реалізовані. Правове регулювання в різних сферах суспільного життя має свою специфіку, що слід враховувати при її аналізі та оцінці. Свою особливість несе і правове регулювання в сфері адміністративного права. Під правовим регулюванням розуміється процес впливу держави на суспільні відносини за допомогою юридичних норм (норм права) [1].
Основні напрямки розвитку адміністративно правового регулювання на сучасному етапі добре сформульовані Козловим Ю.М. - Ось вони [2]:
Розробка і реалізація політики, що виражається в державних програмах загально-федерального та регіонального масштабів (приватизації, демонополізації, інвестиційна, житлова, енергетична);
Встановлення та ефективне проведення в життя правових і організаційних основ господарського життя (державне стимулювання підприємництва, забезпечення рівноправності всіх форм власності, захист прав власника, охорона прав споживача, припинення монополізму і не добросовісної конкуренції);
Управління підприємствами та установами державного сектора;
Регулювання функціонування різних об'єктів недержавного сектору;
Координація функціонування націоналізованого і зденаціоналізованого секторів господарського соціально-культурного та адміністративно - політичного будівництва;
Забезпечення реалізації прав і обов'язків фізичних і юридичних осіб у сфері державного управління;
Здійснення державного контролю та нагляду за роботою керованою і регульованою сфер.
Механізм адміністративно-правового регулювання - це сукупність правових засобів, а також процесів і станів, які настають у вольових суспільних відносинах у галузі державного управління в результаті впливу на них адміністративно-правових норм.
Категорія механізму адміністративно-правового регулювання вироблена наукою для показу права в розвитку, виявлення закономірностей його функціонування, підвищення ефективності правового регулювання.
У структуру цього механізму входять наступні елементи:
a) норми адміністративного права і його принципи, об'єктивно виражені в законах, указах та інших нормативних актах;
b) акти тлумачення норм адміністративного права, що видаються уповноваженими на те органами;
c) акти застосування норм адміністративного права;
d) адміністративно-правові відносини;
e) правосвідомість, юридичні факти, законність.
Кожен елемент механізму адміністративно-правового регулювання виконує специфічну роль у регулюванні поведінки людей і які виникають на його основі суспільних відносин. Отже, ці елементи механізму одночасно виступають в якості юридичних засобів адміністративно-правового регулювання. При цьому адміністративно-правові засоби включаються в процес регулювання у певній послідовності.
Таким чином, адміністративно-правове регулювання представляє собою процес послідовного використання адміністративно-правових засобів для досягнення цілей регулювання поведінки учасників суспільних відносин [3]. Визначення цього поняття можна дати таким чином: адміністративно-правове регулювання - це цілеспрямований вплив на суспільні відносини в сфері державного управління системи адміністративно-правових засобів регулювання, закріплених в нормах чинного законодавства [4].
Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин може мати різну цільову навантаження і, відповідно, різні форми свого вираження. З огляду на це, можна говорити про три найважливіші проявах регулятивної функції адміністративного права.
У повній відповідності з роллю виконавчої влади в державно-владному механізмі з достатнім ступенем виразності проявляється правовиконавча функція адміністративного права. Це означає, що головний зміст адміністративно-правового регулювання знаходить своє вираження у забезпеченні властивими йому засобами проведення в життя (виконання) вимог чинного російського законодавства.
Адміністративно-правове регулювання разом з тим виражається у тому, що відповідні суб'єкти виконавчої влади є повноважними самостійно, але на підзаконної основі творити правові норми. У цьому суть правотворчої або правовстановлюючої функції адміністративного права. Головне, що необхідно при цьому враховувати, полягає в тому, що адміністративне нормотворчість похідним від основної, тобто правовиконавчої, функції адміністративного права і служить її інтересам. Практично це означає, що норми адміністративного права, створюються самими органами виконавчої влади, за своєю суттю також є конкретною формою правоісполненія. Так, Уряд Російської Федерації - вищий орган виконавчої влади видає правові акти, що мають нормативний характер, на підставі та на виконання Конституції РФ, федеральних законів і нормативних указів Президента РФ.
У процесі адміністративно-правового регулювання реалізується також і правоохоронна функція, яка має своїм призначенням забезпечення дотримання встановленого правового режиму та захист законних прав та інтересів учасників регульованих суспільних відносин. Слід ще раз підкреслити, що в порядку здійснення широкого кола контрольно-наглядових повноважень і застосування заходів адміністративного примусу виконавчі органи та їх посадові особи практично забезпечують правовий захист багатьох суспільних відносин, регульованих іншими галузями чинного права.
При здійсненні адміністративно-правового регулювання в даний час головна увага приділяється реалізації федеральних і регіональних програм (наприклад, житлової, енергетичної); проведення в життя вимог, що забезпечують організаційно-правові основи господарського життя (наприклад, припинення монополізму, державне стимулювання підприємництва, охорона прав споживачів); забезпечення реалізації прав (включаючи їх охорону) та обов'язків фізичних та юридичних осіб у сфері державного управління; координації діяльності федеральних і регіональних органів виконавчої влади, державного та приватного секторів господарської та соціально-культурного життя; здійснення державного контролю та нагляду в регульованій сфері суспільних відносин [5].
1.2 Особливості адміністративно-правового регулювання
Адміністративне право - сукупність правових норм, за допомогою яких держава регулює суспільні відносини, що виникають у зв'язку і з приводу практичної реалізації виконавчої влади.
Справа в тому, що, як вже на це звертали увагу, відносини управлінського характеру можуть виникати за межами державно-управлінської діяльності.
Так, безсумнівно, управлінський характер мають внутрішньопартійні або Внутрішньопрофспілкове відносини, що мають на меті організацію "власних справ" (самоорганізація). Наприклад, це утворення відповідних органів управління, встановлення внутрішньоорганізаційні правил і т.п. на основі статутних норм.
За межами державно-управлінської діяльності складаються досить різноманітні, управлінські за своїм призначенням, суспільні відносини також у системі місцевого самоврядування.
Нас же цікавлять такі суспільні відносини управлінського характеру, в яких через їх прямого зв'язку з державно-управлінською діяльністю безпосередньо виражається державний (публічний) інтерес, державна керуюча воля. Відповідно при визначенні предмета адміністративного права в центрі уваги повинні бути суспільні відносини, прямо пов'язані з функціонуванням системи виконавчої влади. Але таке функціонування передбачає наявність спеціального суб'єкта, який має всі необхідні можливості і повноваження з реалізації виконавчої влади. Отже, межі сфери державного управління визначаються, насамперед, наявністю спеціальних суб'єктів - учасників відповідних управлінських відносин. Інша неминуче призведе до того, що під сферою державного управління доведеться розуміти будь-які варіанти суспільно значущої діяльності, тобто навіть реалізацію законодавчої і судової влади. Очевидно, що подібне рішення розглянутої проблеми неприйнятно.
У запропонованому раніше визначенні адміністративного права міститься згадка про те, що регульовані їм управлінські відносини виникають "у зв'язку" і "з приводу" реалізації виконавчої влади. І це не випадково.
Що означає виникнення управлінських відносин, що регулюються адміністративним правом, у зв'язку з реалізацією виконавчої влади? Те (і це дуже істотно), що маються на увазі тільки ті відносини, в яких неодмінно бере участь той чи інший виконавчий орган, тобто відповідний суб'єкт виконавчої влади.
Без їх участі суспільні відносини виходять за рамки адміністративно-правового регулювання. Це, наприклад, відносини між громадянами, між громадськими об'єднаннями та всередині них, відносини між виробничими підприємствами, комерційними структурами, засновані на господарсько-договірних засадах, і т.п.
Це пояснюється тим, що в названих відносинах немає учасника, здатного в юридичній формі виражати волю й інтереси держави, практично реалізувати в виконавчо-розпорядчому варіанті державну владу (публічний інтерес). Саме його діяльність є прямим вираженням системи та механізму виконавчої гілки державної влади, що і закріплюється відповідними нормами адміністративного права.
Таким чином, у регульованих адміністративним правом суспільних відносинах завжди передбачається участь суб'єкта, наділеного виконавчо-розпорядчими повноваженнями. Це органи виконавчої влади, а також діють від їхнього імені посадові особи.
Що означає виникнення управлінських відносин, що регулюються адміністративним правом, з приводу реалізації виконавчої влади? Одне лише наявність органу виконавчої влади (виконавчого органу) далеко не у всіх випадках може служити достатньою підставою для того, щоб дане суспільне відношення беззастережно віднести до управлінських, причому включати його в предмет адміністративного права.
Справа в тому, що такі органи нерідко здійснюють дії, які відповідно до російського законодавства регламентуються не адміністративним, а іншими галузями права. Наприклад, вони можуть укладати майнові угоди, регламентація яких становить предмет цивільного права. Ряд дій, скоєних ними у бюджетно-податковій сфері, підпадає під регулюючий вплив норм конституційного та фінансового права і т.п. Пояснюється це тим, що в подібних випадках той чи інший виконавчий орган не виконує функції виконавчо-розпорядчого характеру: наприклад, при укладанні угоди він реалізує свої майнові права.
Тільки тоді, коли даний виконавчий орган фактично реалізує свою управлінську компетенцію, він реально виступає в якості суб'єкта виконавчої влади. Інакше кажучи, мається на увазі, що їм реалізуються юридично владні повноваження, які й становлять зміст його компетенції. А такий він наділяється саме для того, щоб бути здатним здійснювати державно-управлінську діяльність.
Таким чином, у регульованих адміністративним правом суспільних відносинах завжди передбачається не тільки участь того чи іншого виконавчого органу, але й насамперед його функціонування в якості виступаючого від імені держави суб'єкта виконавчої гілки державної влади.
У цілому управлінські відносини в який нас сенсі є "полем" здійснення виконавчо-розпорядчих функцій та застосування відповідних їм юридично владних повноважень. Ні громадяни, ні недержавні формування подібними повноваженнями не володіють.
Викладені положення певною мірою допомагають розумінню змісту такого поняття, як "сфера державного управління". Тим не менш, адміністративно-правового регулювання суспільних відносин властиві деякі досить специфічні риси, які проявляються і у предметі адміністративного права.
Фактично мається на увазі наступне. У буквальному сенсі сфера державного управління охоплює будь-які прояви державно-управлінської діяльності. Це безперечно. Однак на практиці справа йде таким чином, що в цю сферу включаються всі основні прояви економічної, соціально-культурної та адміністративно-політичного життя країни.
Відповідно управлінські відносини, що становлять предмет адміністративного права, нерідко виявляються і там, де діють норми інших галузей російського права. Наприклад, управлінськими за своєю суттю можуть бути суспільні відносини, що входять у предмет трудового, фінансового, екологічного, підприємницького і навіть громадянського права. Це відносини, пов'язані із забезпеченням державної фінансової дисципліни, з оформленням прав на здійснення підприємницької діяльності, з виникненням майнових відносин на засадах адміністративної підпорядкованості та т.п. Природно, що подібного роду відносини не можуть бути виключені з предмета адміністративного права.
Звичайно, і окремі сторони діяльності виконавчих органів можуть також регулюватися нормами інших галузей права. Вже наводився приклад з регулюванням майнових угод, що укладаються органами державного управління. Ще один приклад: основна маса працівників виконавчих органів діє крім норм адміністративного права, також і на підставі норм трудового права і т.п.
Є ще одна специфічна особливість адміністративно-правового регулювання. Її суть полягає в наступному: адміністративне право має у своєму розпорядженні юридичні засоби, за допомогою яких здійснюється захист суспільних відносин, регульованих іншими галузями права. Мається на увазі адміністративна відповідальність.
Все викладене, відбиваючи специфічні особливості адміністративно-правового регулювання, повинно враховуватися при характеристиці предмета адміністративного права. Однак є ще ряд позицій, які прямо стосуються його визначенням.
Державно-управлінська діяльність у своїх основних проявах є організаційною або організуючою. При цьому під організацією розуміється створення умов, необхідних для нормальної роботи тієї чи іншої системи (суспільства в цілому, його окремих елементів, колективів тощо).
З цього випливає висновок про те, що організаційні відносини можуть мати місце не тільки у сфері державного управління. Так, окремі їх прояви виявляються в діяльності органів законодавчої та судової влади, органів прокуратури. Вони пов'язані, наприклад, з функціонуванням апарату Федеральних Зборів Російської Федерації, апаратів законодавчих органів суб'єктів Федерації, з діяльністю керівників судових органів по керівництву апаратом і прокурорів за призначенням працівників нижчестоящих ланок прокурорської системи, по здійсненню контролю за їх роботою і т.п. За своєю суттю такого роду діяльність не є проявом законодавчої чи судової влади, прокурорського нагляду. Вона має на меті сприяння організаційного забезпечення виконання конституційних функцій, покладених на ці державні органи. Звичайно, вона не є і проявом виконавчої влади. Але, будучи внутрішньоорганізаційної, вона здійснюється на основі правил, які встановлюються нормами адміністративного права. Однак керівники вищевказаних органів часто використовують юридично владні повноваження, характерні для виконавчих органів (наприклад, при накладенні адміністративних стягнень). Очевидно, що в подібних випадках у наявності адміністративно-правова регламентація такого роду їх діяльності, що здійснюється в рамках норм закріплених кодексом про адміністративні правопорушення.
Практика свідчить також і про те, що у сфері державного управління можуть виникати відносини без участі суб'єкта виконавчої влади. У подібній ситуації, однак, його обов'язково повинен замінити інший суб'єкт, який наділяється юридично владними повноваженнями, характерними для виконавчих органів державної влади (делеговані повноваження). Тим самим цей інший суб'єкт отримує можливість виступати вже від імені держави. Наділення юридично владними повноваженнями не органів виконавчої влади позначається як їх делегації.
Найбільш яскравим прикладом подібного роду може служити передбачена ч.2 ст.132 Конституції РФ можливість наділення законом органів місцевого самоврядування, які, як уже підкреслювалося, не є державними органами, окремими державними повноваженнями з передачею їм необхідних для їх здійснення матеріальних і фінансових коштів.
Разом з тим адміністративне право регулює також управлінські відносини між органами місцевого самоврядування (адміністрацією районів, міст) і органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації (адміністрацією країв, областей), республіканськими урядами, до складу яких вони входять.
Предмет адміністративно-правового регулювання можна визначити як особливий правовий стан, пов'язаний з регламентацією установи та функціонування організаційних структур, застосуванням особливих методів впливу на підвладні об'єкти, пов'язаних з ними управлінських процедур, регулятивних і охоронних спеціальних правових режимів, в рамках яких діє державна адміністрація з метою забезпечення реалізації установчої і внутрішньоорганізаційної діяльності апарату державної влади, застосування механізму взаємодії особистості і держави, а також виконання функцій з забезпечення безпеки.
Визначивши суть предмета адміністративно-правового регулювання та вивчивши особливості можна зробити висновок про те, що предмет адміністративного права дуже різноманітний.
І це повністю зумовлене суспільно-політичною значимістю державно-управлінської діяльності, що охоплює і в сучасних умовах розвитку ринкових відносин найширше коло громадських зв'язків в економічній і соціальній сферах життя. Нові явища (економічні реформи, становлення інститутів приватної власності, приватизація тощо) не виявляються самі по собі, стихійно. Вони вимагають не тільки державної "підтримки і захисту, але і регулювання. У силу цього службова роль держави як основного суб'єкта соціального управління зберігається, що знаходить своє вираження, зокрема, у відомому розширенні і модифікації адміністративно-правового регулювання.
У заключній частині розглянутого питання слід позначити особливості адміністративно-правового регулювання:
Спеціальний суб'єкт, який наділений виконавчо-розпорядчими повноваженнями;
Предмет адміністративно-правового регулювання;
Особливості юридичних засобів, що впливають на захист суспільних відносин регулюючих іншими галузями права.
Наявність адміністративно-правового регулювання в діяльності органів законодавчої влади, судовій системі, прокуратурі.
У рамках адміністративно-правового регулювання передбачається можливість делегування повноважень.
Методи адміністративно-правового регулювання (розглянуті в наступному розділі).
адміністративне правове регулювання
2. Методи адміністративно-правового регулювання
2.1 Поняття методів адміністративно-правового регулювання
Постулат про превалювання адміністративно-правового впливу, а не взаємодії суб'єктів при функціонуванні державної адміністрації випливає з традиційно визначаються юридичних характеристик галузі адміністративного права та особливостей методу правового регулювання.
Незважаючи на деякі розбіжності в теоретичних позиціях, в більшості адміністративно-правових досліджень наголошується, що адміністративне право має свій особливий метод регулювання, що виражається в підпорядкуванні з боку тих суб'єктів, щодо яких здійснюються управлінські функції виконавчо-розпорядчих органів.
Традиційно в адміністративно-правових дослідженнях протиставлялися суб'єкти та об'єкти управління, що характерно для технічних чи соціотехнічних дій. Однак функціонування керуючої (керівної) і керованої (підпорядкованої) систем неможливо розглядати лише як суб'єктно-об'єктне дію. Державне управління і керівництво діяльності особливого роду, їх юридичні засоби і правові форми встановлюються і реалізуються через специфічні механізми мислення і поведінки.
У викладених ознаках методу адміністративно-правового регулювання вірно зазначено, що підпорядкування характерно для державно-управлінських (а якщо бути більш точним державно-керівних) відносин. Разом з тим діяльність державної адміністрації, що охоплює, у тому числі виконавчо-владне вплив, не обмежена лише керівним впливом, що відзначалося в роботах Є.А. Агеєвої, К.С. Бєльського [6].
Для нього (методу) характерні такі риси, як переважання приписів, виключення юридичної рівності учасників відносин, де одному з них надано певний обсяг юридично-владних повноважень, адресованих іншому. Як наслідок цього, превалює однобічність волевиявлень одного з учасників відносин; далі - наявність офіційної інстанції, повноважною вирішувати в односторонньому порядку різні питання, незалежно від того, з чиєї ініціативи вони виникають. Адміністративно-правові відносини це відношення влади, а метод їх регулювання поєднує способи підкорення одного суб'єкта іншому і є методом командного типу.
Вираз вимоги як засобу керівного впливу безумовний результат реалізації владних повноважень у відносних правовідносинах, коли суб'єкт вчинив дії та (або) звернувся для посвідчення юридичних фактів і станів (за реєстрацією за місцем перебування або за місцем проживання), отримання державного сприяння (пенсій, допомог, пільг), легалізації купованого статусу або діяльності), звернувся за захистом порушеного права. Крім наведених випадків, накази можливі при висуванні вимог щодо підтримання та відновлення громадського порядку.
Таким чином, перша і основна риса адміністративно-правового впливу полягає в обов'язковому інституціональному правозабеспеченні публічних інтересів необмеженого кола суб'єктів, так як людська історія показала і підтвердила багато разів, що краще користуватися більш обмеженою системою суб'єктивних прав, міцно огороджених і дійсно забезпечених, ніж бачити, як твій безмежний коло суб'єктивних домагань зневажається свавіллям сусідів і деспотичною владою. Приписи виступають тільки засобом прояву названої характеристики у відносних правовідносинах, так як, вступивши в них, зацікавлена особа не може на свій розсуд реалізувати обов'язки і права, а діє під керівництвом представника державної адміністрації.
Поява особливого інституційного формування, зайнятого постійним здійсненням державного управління та керівництва в інтересах інших осіб, свідчить про наявність функціонального і юридичної нерівності суб'єктів адміністративного права.
Інакше кажучи, якщо правовий стан засноване на встановленні конкретних матеріальних відмінностей функцій, виконуваних суб'єктами (начальника і підлеглого, інспектора і контрольованого, і т.д.), внаслідок необхідності діяльності в чужих інтересах, то адекватним методом правового впливу є наказ.
Метод адміністративно правового регулювання характеризує спосіб впливу адміністративно-правових норм на суспільні відносини.
Категорію "метод адміністративно-правового регулювання" характеризують такі ознаки:
а) адміністративно-правовий метод - це статична складова способу правового регулювання суспільних відносин у сфері державного управління;
б) він містить ключові ідеї, принципи регулювання в різних областях виконавчо-розпорядчої діяльності держави, створює загальну спрямованість юридичного впливу і є системоутворюючим фактором для правового інструментарію всередині галузі;
в) включає методи управління, в тій мірі, в якій вони піддані нормативно-правової регламентації;
г) має в числі різновидів галузевої адміністративно-правовий метод.
У науковій літературі поняття і зміст методів адміністративно-правового регулювання безпосередньо зв'язуються з соціальним управлінням (управлінням у соціальній системі). У загальному вигляді управління може бути визначене як процес впливу на систему для переведення її з одного стану в інший або для підтримання її у встановленому режимі. У відповідності з трьома областями розвитку навколишнього світу виділяють три види управління: управління в технічних системах, управління у біологічних системах, управління в соціальних системах. Державне управління є підвидом управління в соціальних системах.
При вивченні проблеми методу адміністративно-правового регулювання, важливо звернути увагу на категорію "метод управління", яка трактується як спосіб або сукупність прийомів, операцій і процедур підготовки і прийняття, організації і контролю виконання управлінських рішень, здійснюваних учасниками управлінської діяльності.
У числі характерних рис поняття "метод адміністративно-правового регулювання" можна назвати наступні позиції:
a) Це статична складова способу правового регулювання суспільних відносин у сфері державного управління.
b) Містить ключові ідеї, принципи регулювання в різних областях виконавчо-розпорядчої діяльності держави, створює загальну спрямованість юридичного впливу і є системоутворюючим фактором для правового інструментарію всередині галузі.
c) Включає методи управління в тій мірі, в якій вони піддані нормативно-правової регламентації.
d) Має в числі різновидів галузевої адміністративно-правовий метод.
Адміністративно-правовий метод відображає спосіб впливу права на державно-управлінські відносини за допомогою певної сукупності адміністративно-правових засобів, закріплених у чинному законодавстві. Він надає вольовому поведінці учасників суспільних відносин певну якість у формі "автономності" або "співпідпорядкованості". При цьому дані категорії розуміються відповідно як певний стан волі суб'єктів, що виражається в їх здатності свідомо і цілеспрямовано керувати своїми вчинками (в певних рамках свободи своєї поведінки) і не залежати від довільної волі інших суб'єктів даного відносини, а також здатність керувати своїми діями в рамках, встановлених (у певному регламентному порядку) волею інших суб'єктів.
2.2 Види методів адміністративно-правового регулювання
Існують різні класифікації методів правового регулювання, які цілком можна застосувати і до методів адміністративно-правового регулювання.
По-перше, методи адміністративно-правового регулювання можна підрозділити на заборони, розпорядження і дозволи.
Припис - закріплення (покладання, встановлення) прямої юридичної обов'язку вчинити ті чи інші дії в рамках, передбачених правовою нормою. Крайньою формою даного методу є примус, що характеризується використанням можливостей державного механізму для силового забезпечення виконання вимог, що пропонуються правовими нормами. При цьому особливо обмовимо, що адміністративний примус застосовується у великій кількості випадків не тільки для захисту адміністративно-правових норм, а й для забезпечення реалізації норм всіх інших галузей російського права. Наприклад, звернення стягнення судовим приставом-виконавцем на майно організації-боржника, яке може супроводжуватися застосуванням заходів адміністративного примусу, встановлених Федеральними законами від 21 липня 1997 р. "Про виконавче провадження" [7] та від 21 липня 1997 р. ФЗ "Про судових приставів" [8], в основі має реалізацію цивільно-правових положень [9].
Заборона - визначення прямої юридичної обов'язки не здійснювати ті чи інші дії. При цьому заборона може бути сформульований як гранично імперативно ("забороняється", "не допускається" і т.п.), так і у відносно м'яких формах, тим не менш, не змінюють суті заборони ("рекомендується утримуватися" і т.п.);
Дозвіл - юридичний дозвіл здійснювати ті чи інші дії в умовах, передбачених правовою нормою, або утриматися від їх вчинення за своїм розсудом.
По-друге, методи адміністративно - правового регулювання можна розділити на імперативні і диспозитивні.
Імперативні норми виражаються в категоричних розпорядженнях, що діють незалежно від волі, бажання, розсуду суб'єктів права. Вони чітко, однозначно визначають їхнє поводження, не дозволяючи учасникам правовідносин самостійно, на власний розсуд змінити або відступити від запропонованого правила.
Диспозитивні норми діють остільки, оскільки суб'єкти самостійно не встановили інші умови своїх взаємин. Вони надають суб'єктові волю за своїм розсудом вибрати або встановити будь-який варіант своєї поведінки, іноді з урахуванням зазначених в нормі умов та обставин. Таким чином, "відмінність диспозитивної норми від імперативної не в заповненні прогалин волевиявленням сторін, а в дозволі сторонам відступати у своїх договорах від цієї норми" [10].
Співвідношення імперативних і диспозитивних норм з першої розглянутої нами категорією методів регулювання можна представити у вигляді такої класифікації:
а) за характером впливу на волю суб'єктів права - методи переконання і примусу;
б) за способом впливу - зобов'язуючі, уповноважують, що заохочують, що забороняють методи;
в) за формою припису - категоричні (імперативні), поручительні, рекомендаційні та діапозитивні методи.
Підводячи підсумок сказаному про методи адміністративно-правового регулювання, відзначимо, що проблема методології є досить дискусійною у правовій науці, а стосовно до адміністративного права, що володіє унікальним за обсягом та складністю предметом правового регулювання - дискусійною подвійно.
Сукупність методів адміністративно-правового регулювання, що використовуються для упорядкування "організованих" громадських відносин, що складаються в самих різних сферах життя, можна умовно назвати методами матеріально-правового характеру. До групи методів адміністративно-правового регулювання, що використовуються в сфері управління для упорядкування своєрідних організаційних відносин, назвемо методами процесуально-правового характеру. Ці групи методів можна виявити в нормах матеріального і процесуального права.
Найбільш важливими з точки зору впливу на поведінку учасників відносин і переслідуваного результату є методи матеріально - правового характеру. Вони охоплюють саму велику область відносин, спрямовані на досягнення результатів розвитку всього суспільства в цілому і тому мають, визначальне значення по відношенню до методів процесуального характеру.
Приватна класифікація методів матеріального характеру можлива, наприклад, в залежності від такої підстави, як функції адміністративно-правового регулювання (інакше - соціальне призначення), тобто від таких обставин, які безпосередньо визначають зміст конкретних груп методів адміністративно-правового регулювання.
Для адміністративно-правового регулювання в суспільстві характерні три основні функції: дві позитивного порядку - статична і динамічна, і одна негативна. Кожна з них може бути обрана підставою для об'єднання методів матеріально-правового характеру у відповідні групи:
а) методи, що гарантують стійкість суспільних відносин;
б) методи стимулюючого призначення;
в) методи примусового впливу.
Держава за допомогою права ставить за мету впорядкувати часто повторювані варіанти поведінки людей в різних сферах життя і відповідні інтересам поступального розвитку суспільства. Така спрямованість адміністративно-правового регулювання покликана створити стійкість і відому визначеність у суспільних відносинах. Тому норми права, призначені здійснювати даний напрямок, об'єднують в собі головним чином методи, що гарантують стійкість волі суб'єктів у реалізації встановлених нормативних приписів і в досягненні так званого юридичного результату (ефекту). Такого роду методи притаманні, зокрема, нормам адміністративного, фінансового, цивільного та ряду інших галузей права, де в якості суб'єктів виступають як окремі громадяни, так і державні органи і громадські організації. До даної категорії методів відносяться, наприклад, "автономність", "підпорядкованість", "плановість" і т.д. Щодо наведеної угруповання методів адміністративно-правового регулювання все перераховане вище стосується до методів, що гарантує стійкість суспільних відносин.
Методи стимулюючого призначення. Сутність рекомендаційного методу полягає в тому, що в нормативних приписах міститься, рада без прямої зобов'язуючої регламентації щодо бажаної поведінки, дотримання якого дозволить найбільш ефективно досягнути результату, вигідного конкретного колективу або всьому суспільству. Крім того, рекомендаційний метод, як правило, передбачає встановлення певних умов підтримки, які забезпечують реалізацію обраного поведінки.
Безсумнівно, стимулюючим властивістю володіє і заохочувальний метод, який встановлює такий стан волі суб'єкта, при якому останній вільний вибирати приписувані покращене поведінку з розрахунком отримати певні пільги, - блага у разі досягнення передбачуваного результату. Особливість заохочувального методу полягає в тому, що в нормах права містяться вказівки на певний варіант поведінки, слідування якому бажано для всього суспільства, але не обов'язково для кожного окремого суб'єкта. Однак вибір такої поведінки підкріплюється обіцянкою наділити суб'єкта благами понад загальноприйнятих норм.
Методи процесуального характеру використовуються головним чином при застосуванні норм матеріального права. До методів процесуального характеру слід віднести також і методи, використовувані в сфері правотворчості. Специфіка методів процесуального характеру полягає в тому, що вони в якості свого безпосереднього об'єкта мають волю особливих суб'єктів, таких, які володіють офіційними повноваженнями створювати і застосовувати в тій чи іншій сфері державної діяльності норми права.
Методи правотворчості використовуються в діяльності органів держави і окремих посадових осіб щодо встановлення норм права.
Метод санкціонування виражається, наприклад, в тому, що окремі правотворящіе органи в силу своєї правової природи зобов'язуються остаточно визначити юридичну силу норм, прийнятих підзвітними органами.
Методи правозастосування більш різноманітні і розрізняються залежно від того, в якій конкретній організаційно - правову форму діяльності вони використовуються.
Методи примусового впливу. Своєрідні методи адміністративно-правового регулювання використовуються при регламентуванні правоохоронної діяльності. У першій і другій главах говорилося про те, що і предмет адміністративне-правове регулювання виходить за рамки адміністративного права. Адміністративне право і, як наслідок адміністративно-правове регулювання має тісне співвідношення з іншими галузями права. Нижче наведено приклад з кримінальної галузі і це цілком нормально. Оскільки процесуальне провадження у адміністративним правопорушенням відносить нас безпосередньо до кримінально-процесуального права.
У стадії попереднього розслідування при регулюванні взаємовідносин слідчого і прокурора використовується метод попереднього санкціонування (слідчий не може зробити обшук без санкції прокурора), метод затвердження (обвинувальний висновок слідчого в справі може бути передана до суду тільки після затвердження його прокурором) і т.д. При регулювання взаємовідносин між слідчим, з одного боку, і свідком, експертом - з іншого, використовується, наприклад, метод попередження про відповідальність за неправдиві свідчення, укладання і т.д. Особливою природою і змістом відрізняються методи інших організаційних форм право охорони - наглядової, правозабезпечуючою, реалізації заходів державного примусу. [11] Детальні характеристики природи і видів управління, наведені вище, дозволяють виявити їх "юридичний зріз". Тут цікаві два аспекти. Перший стосується поля застосування юридичних засобів. Будучи комплексним явищем, управління використовує для своїх цілей різні засоби - економічні, матеріальні, кадрові, ідеологічні, юридичні, технічні. Юридичні засоби мають як власне поле застосування, так і суміжне поле, де вони опосередковує використання інших засобів. Знаходження заходи їх правового відображення - справа складна, і його не завжди вдається здійснити правильно.
Другий аспект пов'язаний з радіусом правового відображення, маючи на увазі різні види управління. Право в цілому, всі його галузі служать правовим забезпеченням управління в суспільстві, соціального управління та управління державою, державними справами. Державне управління в більш вузькому сенсі опосередковується конституційним та адміністративним правом.
Саме адміністративне право регулює організацію та діяльність спеціального апарату - органів виконавчої влади, власне управлінську діяльність. І в той же час адміністративне право у функціональному сенсі охоплює і управління суспільством, і управління державою, оскільки його норми створюють правові режими функціонального призначення. В орбіту цих режимів технологічно однакової діяльності неминуче включається широке коло суб'єктів права. Інакше неможливо забезпечити постійне, оперативне і спеціалізоване здійснення та охорону публічних інтересів.
Такі два основних аспекти, характерних для правового опосередкування всіх видів управління. Їх більш докладному розкриттю послужать пояснення природи права і правового відображення організації та діяльності суб'єктів та об'єктів управління. Суспільство і держава зацікавлені у всебічному впровадженні правових засад управління і в його послідовної демократизації.
Але не слід перебільшувати характер цього впливу. Його модельний сенс на практиці змінюється. Право, закон вводять режими регулювання і встановлюють порядок діяльності юридичних і фізичних осіб. Нерідко велика кількість актів не допомагає, а заважає справі. Юридичні помилки - "супутники" управління [12].
Висновок
Приступаючи до розгляду адміністративно-правового регулювання необхідно відзначити, що, перш за все адміністративне право, пов'язане з соціальним явище отримав назву "управління".
Механізм адміністративно-правового регулювання - це сукупність правових засобів, а також процесів і станів, які настають у вольових суспільних відносинах у галузі державного управління в результаті впливу на них адміністративно-правових норм.
Кожен елемент механізму адміністративно-правового регулювання виконує специфічну роль у регулюванні поведінки людей і які виникають на його основі суспільних відносин.
Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин може мати різну цільову навантаження і, відповідно, різні форми свого вираження.
Адміністративне право - сукупність правових норм, за допомогою яких держава регулює суспільні відносини, що виникають у зв'язку і з приводу практичної реалізації виконавчої влади.
Адміністративно-правовому регулюванню властиве те, що вони виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління. Здавалося б, все стає зрозумілим, так як вже відомо, що межі даної сфери визначаються організацією та функціонуванням системи (механізму) виконавчої влади на всіх рівнях Російської Федерації, процесом здійснення державно-управлінської діяльності. Однак поки що можна стверджувати лише одне: зв'язок цікавлять нас суспільних відносин з державно-управлінською діяльністю дає підстави для того, щоб узагальнено їх можна було б характеризувати як управлінських відносин.
Таким чином, у регульованих адміністративним правом суспільних відносинах завжди передбачається не тільки участь того чи іншого виконавчого органу, але й насамперед його функціонування в якості виступаючого від імені держави суб'єкта виконавчої гілки державної влади.
Є ще одна специфічна особливість адміністративно-правового регулювання. Її суть полягає в наступному: адміністративне право має у своєму розпорядженні юридичні засоби, за допомогою яких здійснюється захист суспільних відносин, регульованих іншими галузями права. Мається на увазі адміністративна відповідальність.
Підводячи підсумок сказаному про методи адміністративно-правового регулювання, відзначимо, що проблема методології є досить дискусійною у правовій науці, а стосовно до адміністративного права, що володіє унікальним за обсягом та складністю предметом правового регулювання, дискусійною в двійні.
Метод адміністративно правового регулювання характеризує спосіб впливу адміністративно - правових норм на суспільні відносини. Іншими словами, предмет адміністративного права відповідає на запитання, що саме регулює ця галузь, в той час як метод пояснює, за допомогою яких прийомів, способів, механізмів.
При вивченні проблеми методу адміністративно-правового регулювання, важливо звернути увагу на категорію "метод управління", яка трактується як спосіб або сукупність прийомів, операцій і процедур підготовки і прийняття, організації і контролю виконання управлінських рішень, здійснюваних учасниками управлінської діяльності.
По-перше методи адміністративно-правового регулювання можна підрозділити на заборони, розпорядження і дозволи.
По-друге, методи адміністративно-правового регулювання можна розділити на імперативні і диспозитивні.
Співвідношення імперативних і диспозитивних норм з першої розглянутої нами категорією методів регулювання можна представити у вигляді такої класифікації.
а) за характером впливу на волю суб'єктів права - методи переконання і примусу;
б) за способом впливу - зобов'язуючі, уповноважують, що заохочують, що забороняють методи;
в) за формою припису - категоричні (імперативні), поручітельние, рекомендаційні та діапозитивні методи.
Для адміністративно-правового регулювання в суспільстві характерні три основні функції: дві позитивного порядку - статична і динамічна, і одна негативна.
Методи процесуального характеру використовуються головним чином при застосуванні норм матеріального права.
Методи правотворчості використовуються в діяльності органів держави і окремих посадових осіб щодо встановлення норм права.
Метод санкціонування виражається, наприклад, в тому, що окремі правотворчі органи в силу своєї правової природи зобов'язуються остаточно визначити юридичну силу норм, прийнятих підзвітними органами.
Методи правозастосування більш різноманітні і розрізняються залежно від того, в якій конкретній організаційно - правову форму діяльності вони використовуються.
Специфічна особливість адміністративно-правового регулювання. Її суть полягає в наступному: адміністративне право має у своєму розпорядженні юридичні засоби, за допомогою яких здійснюється захист суспільних відносин, регульованих іншими галузями права. Мається на увазі адміністративна відповідальність.
Список використаної літератури
I. Нормативні акти 1. Кодекс про адміністративні правопорушення // "Парламентська газета", 05.01.2002, N 2-5.
2. Цивільний кодекс РФ від 26.01.1996 р. // "Російська газета", 22.12.2006, N 289.
3. ФЗ "Про виконавче провадження" від 21.07.1997 р. // "Парламентська газета", 10.10.1997 р, N 131 - С.44-75 4. ФЗ "Про судових приставів" від 21.07.1997 р. // "Російська газета", 05.08.1997 р,. N 149 - C.37-81 II. Книги 5. Звоненко Д. П, Малумов А. Ю, Малумов Г.Ю., Адміністративне право. Підручник - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2007 - С.416.
6. Бєльський К., Адміністративне право Росії. Курс лекцій., - М.: Юрист, 2008 р. - 704 с.
7. Бєльський К., Козлов Ю.М., та ін Адміністративне право / Под ред. Ю.М. Козлова і Л.Л. Попова. - М., Юрист, 1999. - 439 с.
8. Горшеньов В.М., Способи та організаційні форми правового регулювання в соціалістичному суспільстві. М.: "Юридична література", 1973. - 521 с.
9. Іваньков А. Є., Адміністративне право: Навчальний мінімум, М.: "Юриспруденція", 2005 р. - 473 с.
10. Козлов Ю.М., Адміністративне право: підручник, М.: МАУП, 2005. - 554 с.
11. Савостін А.А. Атестація в адміністративному праві Росії (деякі проблеми) // Сучасне право. 2006. № 3. - 69 с.
12. Савостін А.А. До питання про роль і значення та актуальності дослідження методів адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в сучасній Росії // Закон і право. 2006. № 2. - 74 с.
13. Савостін А.А. Класифікація методів адміністративно-правового регулювання на сучасному етапі. // Сучасне право. 2006. № 1. - 60 с.
14. Савостін А.А. Методика адміністративно-правового регулювання: історія та перспективи розвитку // Закон і право. 2006. № 3. - 84 с.
15. Савостін А.А. Сертифікація як метод адміністративно-правового регулювання // Сучасне право. 2006. № 2. - 59 с.
16. Тихомиров Ю.А. Адміністративне право та процес: повний курс. - М.: Крокус, 2001. - 652 с.
III. Дисертації та автореферати дисертацій 17. Бобильов А.І. Рецензія на монографію С.В. Алексєєва "Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності". МГИУ, 2005. - 320 с 18. Савостін А.А. Методи адміністративно-правового регулювання і управління (поняття, сутність, класифікації): Монографія. - М.: ВНДІ МВС Росії, 2004. - 49 с.
19. Савостін А.А., Методи адміністративно-правового регулювання суспільних відносин: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. - М., 2006. - 45 с.
Сноски
Размещено на Allbest.ru
[1] Волосів М.Є., Додонов В.М., Капінус Н.І., Капінус О.С., Крутских В.Є., Мішустіна Е.А., Панов В.П., Сюкіяйнен Л.Р., Щерба С.П., Великий юридичний словник, Інфра-М, 2006. - С.294
[2] Козлов Ю.М., Адміністративне право: підручник, М.: МАУП, 2005. - С.38.554 с.
[3] Бєльський К., Козлов Ю.М., та ін Адміністративне право / Под ред. Ю.М. Козлова і Л.Л. Попова. - М., Юрист, 1999.
[4] Савостін А.А. Методи адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в період соціальних реформ (історіографія і сучасні проблеми): Монографія. - М.: ВНДІ МВС Росії, 2003.6,9 д. а.
[5] Бєльський К., Козлов Ю.М., та ін Адміністративне право / Под ред. Ю.М. Козлова і Л.Л. Попова. - М., Юрист, 1999. - С.10-11
[6] Див: Осинцев Д.В. Адміністративно-правові засоби легалізації господарської діяльності (навчально-методичний посібник). - УрАГС, 2002. - 174 с.
[7] ФЗ "Про виконавче провадження" від 21.07.1997 р. // "Парламентська газета", N 131, 10.10.1997 р.
[8] ФЗ "Про судових приставів" від 21.07.1997 р. // "Российская газета", N 149, 05.08.1997 р.
[9] Козлов Ю.М., Адміністративне право: Підручник. - М.: МАУП, 2001. - С.131.
[10] Тихомиров Ю.А. Адміністративне право та процес: повний курс. - К.: 2001. - С.220.
[11] Горшеньов В.М. Способи та організаційні форми правового регулювання в соціалістичному суспільстві. М.: "Юридична література", 1973 С.92.
[12] Тихомиров Ю.А. Адміністративне право та процес: повний курс. - К.: 2001. - С.25-26
...Подобные документы
Стан, принципи та напрями адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України. Міжнародно-правовий досвід адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки. Науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення її ефективності.
дипломная работа [76,7 K], добавлен 07.07.2012Знайомство з проблемами реалізації методів адміністративно-правового регулювання. Розгляд функцій і обов'язків органів виконавчої влади. Загальна характеристика основних напрямків розвитку адміністративно правового регулювання на сучасному етапі.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 10.03.2015Різні точки зору вчених на поняття, роль й місце державних управлінських послуг у механізмі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання адміністративних послуг, їх класифікація.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 30.07.2011Характеристики адміністративної діяльності. Особливості адміністративно-правового регулювання кримінально-виконавчої сфери. Особливості адміністративно-правового регулювання у сфері виконання покарань. Управління в органах та установах виконання покарань.
статья [19,0 K], добавлен 14.08.2017Адміністративно-правові норми. Реалізація норм адміністративного права. Джерела, систематизація норм адміністративного права. Адміністративно-правові відносини та їх види. Виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Реалізація суб’єктивних прав.
лекция [27,0 K], добавлен 20.03.2009Вдосконалення механізму правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів адміністративного припинення при охороні громадського порядку.
диссертация [104,2 K], добавлен 26.05.2003Характеристика та аналіз формування органів місцевої міліції в Україні. Зміст адміністративно-правових відносин та механізм регулювання органами місцевої міліції. Встановлення статусу керівника органу місцевої міліції, його роль в управлінні персоналом.
автореферат [22,7 K], добавлен 11.04.2009Особливості законодавчого регулювання надання послуг у сфері освіти країн Європейського Союзу та інших країн Центральної Європи. Система законодавства про освіту країн СНД. Практика застосування правового регулювання сфери освіти у США та країн Азії.
дипломная работа [258,1 K], добавлен 08.08.2015Заходи припинення правопорушень загального та спеціального призначення: поняття, класифікація. Характерні особливості адміністративного примусу. Мета та функції застосування адміністративно-запобіжних заходів, їх перелік, нормативно-правове регулювання.
контрольная работа [17,2 K], добавлен 01.02.2011Поняття та сутність адміністративно-правових норм, їх характерні риси. Поняття та види гіпотез, диспозицій, санкцій як структурних елементів адміністративно-правових норм. Спеціалізовані норми адміністративного права та їх специфічні особливості.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 12.04.2013Юридичний зміст категорії "функція". Напрямки дії права на суспільні відносини. Особливості функцій правового регулювання. Розмежування функцій єдиного процесу правового регулювання. Зовнішні, внутрішні функції правового регулювання та іх значення.
лекция [18,2 K], добавлен 15.03.2010Поняття та мета правового регулювання, його предмет та методи, засоби та типи. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Складові елементи механізму правового регулювання і стадії його реалізації, ефективність в сфері суспільних відносин.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 28.10.2010Поняття дії права і правового впливу. Підходи до визначення правового регулювання. Його ознаки та рівні. Взаємодія правового впливу і правового регулювання. Інформаційна і ціннісно-мотиваційна дія права. Поняття правового регулювання суспільних відносин.
лекция [24,9 K], добавлен 15.03.2010Вивчення сутності адміністративно-правових норм - правил поведінки, установлених державою (Верховною Радою України, органом виконавчої влади) з метою регулювання суспільних відносин у сфері державного керування. Поняття про гіпотезу, диспозицію, санкцію.
контрольная работа [16,4 K], добавлен 10.11.2010Сфера правового регулювання. Управління та право як фундаментальні суспільні явища. Загальні вимоги до форм правового регулювання. Способи правового регулювання управління. Варіанти покращення правового регулювання державного управління в Україні.
реферат [23,0 K], добавлен 28.05.2014Сучасний зміст і значення елементів та механізму правового регулювання, його сфери та межі. Характеристика методів і типів правового регулювання в Україні, можливості та необхідність їх вдосконалення. Основні ознаки ефективного правового регулювання.
курсовая работа [61,6 K], добавлен 07.07.2009Регулювання відносин у сфері діяльності транспорту як пріоритетний напрямок внутрішньої політики держави. Комплексне дослідження правових проблем державного регулювання транспортної системи. Пропозиції щодо вдосконалення транспортного законодавства.
автореферат [70,1 K], добавлен 16.03.2012Інститут інтелектуальної власності. Економіко-правовий зміст та структура інтелектуальної власності. Аналіз правотворення у сфері інтелектуального розвитку країни. Пріоритетні напрями оптимізації правового регулювання сфери інтелектуальної діяльності.
реферат [44,3 K], добавлен 27.09.2014Поняття та порівняння загального та адміністративно-правового статусу людини і громадянина. Види адміністративно-правового статусу громадянина та характеристика його елементів: правосуб’єктність, громадянство, права та обов’язки, юридичні гарантії.
реферат [31,2 K], добавлен 21.06.2011Державне регулювання підприємницької діяльності: його поняття та проблемні моменти. Основні засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів. Порядок та термін реєстрації, підстави для її скасування. Ліцензування, стандартизація та сертифікація.
курсовая работа [36,0 K], добавлен 05.12.2009
