Міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ молоді та спорту УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Інститут телекомунікації, радіоелектроніки та електронної техніки

РЕФЕРАТ

на тему: Міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності

Виконали:

Студенти групи АРТ-12

Дорожівська М.І.

Ільніцький І.М.

Перевірила:

Кучмій Г.П.

Львів -2012



План

1. Значення міжнародного співробітництва в сфері інтелектуальної власності

2. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ). Участь України в її роботі

3. Співробітництво у межах міжнародних регіональних організацій з питань охорони інтелектуальної власності. Європейська патентна організація (ЕПО), Євразійська патентна організація (ЕАЛО), Африканські організації інтелектуальної власності

4. Участь України в міжнародному співробітництві у сфері інтелектуальної власності

Список використаних джерел



1. Значення міжнародного співробітництва в сфері інтелектуальної власності

Міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності

Необхідною умовою для ефективного створення і використання об'єктів інтелектуальної власності (ІВ) є наявність міжнародних систем правової охорони інтелектуальної власності. Проблеми, пов'язані з дослідженням значення міжнародного співробітництва країн в сфері ІВ, досліджувалися вітчизняними й зарубіжними вченими і були висвітлені в роботах Андрощук Г.О., Сударікова С.О., Меггс П.Б., Потєхіної В.О. та інших. патентний інтелектуальний власність співробітництво

Нині розвиток міжнародної торгівлі вимагає створення глобальної системи охорони ІВ, що обумовлює процес гармонізації світового законодавства: країни укладають двосторонні і багатосторонні договори, приєднуються до міжнародних угод, таким чином поступово приводячи національні режими охорони відповідно до світових стандартів [2].

Міжнародна система охорони інтелектуальної власності спрямована на формування єдиних підходів до забезпечення її прав. Комплекс заходів щодо міжнародного співробітництва координує Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), що є однією із 16 спеціалізованих організацій в системі ООН. ВОІВ сприяє розвитку культури ІВ, включає ІВ у політику і програми національного розвитку держав-членів, розробляє міжнародні закони і норми в галузі створення, використання, захисту, охорони та обігу ІВ, надає послуги в рамках глобальних систем охорони в області ІВ, сприяє підвищенню ефективності процесу управління і допоміжних процесів у ВОІВ.

Наша держава є країною-учасницею міжнародних угод, які зобов'язують забезпечення виконання підписаних норм і створення дієвого державного апарату захисту прав ІВ з особливою увагою до судової системи. На даний момент ВОІВ нараховує 184 члени, в тому числі і Україну. Штаб-квартира цієї організації знаходиться у місті Женева, Швейцарія.

На міжнарожному рівні також діють регіональні міжнародні організації, задачами діяльності яких є забезпечення правового захисту створення, використання, обігу обєктів ІВ.

Європейська патентна організація (ЄПО) -- міжурядова організація європейських держав, спрямована на розширення їх взаємоспів-робітництва у сфері охорони винаходів, метою якої є запобігання дублюванню діяльності патентних служб різних країн, що забезпечується видачею Європейського патенту, тобто має на меті узгодження національного патентного права з Конвенцієй про видачу європейських патентів. Структуру ЄПО становлять Європейське патентне відомство, основним завданням якого є видача європ. патентів, та Адміністративна рада -- орган, що визначає фінансову політику організації, контролює діяльність і призначає керівника.

Євразійська патентна організація має власну патентний-інформаційну систему, що забезпечує доступ до світових, регіональних і національних фондів патентної документації. Інформація про євразійських патентних повірених міститься у відповідному реєстрі патентного відомства. Головне завдання Євразійського патентного відомства полягає в тому, щоб приймати заявки і видавати євразійські патенти, діючі на території держав-учасників Євразійської патентної конвенції.

На африканському континенті діють дві організації подібного напрямку діяльності - Африканська організація ІВ та Африканська регіональна організація промислової власності. Африканська організація ІВ діє до Угоди про створене єдине патентне відомство, розташоване в м. Яунде (Камерун). Прийняте законодавство у сфері охорони промислової власності з багатьох положень близьке до відповідного законодавства Франції.

Африканська регіональна організація промислової власності (АРОПВ) створена у грудні 1976 року на Дипломатичній конференції англомовних країн Африки в м. Лусака (Замбія). У країнах-учасницях АРОПВ єдине законодавство у сфері охорони ІВ відсутнє, тому патент, виданий Відомством цієї Організвції, отримує статус національного тільки після спеціального схвалення його відомством країни-учасниці.

Глобальне регулювання у сфері ІВ відбувається відповідно до угод, прийнятих ВОІВ. Вони встановлюють обовязкові для всіх країн-учасниць стандарти охорони ІВ.

Міжнародна співпраця у створенні та вдосконаленні національного патентно-інформаційного фонду та довідково-пошукового апарату

Міжнародна співпраця відіграє важливу роль у питаннях формування і поповнення національного патентно-інформаційного фонду та вдосконалення довідково-пошукового апарату. Держпатентом України налагоджено регулярний обмін патентною документацією з патентними відомствами 36 країн і трьома міжнародними організаціями з охорони промислової власності. Це забезпечує регулярне надходження і поповнення інформації про сучасний рівень техніки.

З метою забезпечення доступу до користувачів первинних джерел патентної інформації в міжнародному масштабі в рамках угоди між ВОІВ та Австрією в 1972 році було створено розташований у Відні Міжнародний центр патентної документації (МЦПД). В автоматизованому банку Центру зберігаються найважливіші бібліографічні відомості про патентні документи: назви винаходів, їх класифікаційні позначення, дати, прізвища заявників і номери.

МЦПД обробляє і реєструє бібліографічні дані, що надходять більш як із 45 країн світу і Міжнародного бюро ВОІВ, і надає їх державним установам та приватним особам. Для того щоб користувачам не доводилося кожний раз звертатися до великого масиву офіційних бюлетенів національних патентних відомств багатьох країн, у щотижневому патентному бюлетені МЦПД публікується всесвітній перелік нових патентів.

Важливою формою міжнародної співпраці у сфері патентного пошуку є діяльність міжнародних пошукових органів. Таким органом може стати національне патентне відомство або міжурядова організація, до функцій яких належить розгляд заявок на винаходи. Усі міжнародні пошукові органи повинні керуватися у своїй роботі вимогами, розробленими Міжнародним бюро ВОІВ за участю зацікавлених патентних відомств.

Міжнародні пошукові органи повинні задовольняти таким умовам:

* наявність не менше ніж 100 експертів у сфері патентного пошуку та експертизи, які спеціалізуються в різних галузях техніки;

* експерти повинні мати можливість використовувати патентну і непатентну літературу, що видається англійською, німецькою і французькою мовами;

* наявність систематизованої для цілей проведення пошуку патентної і непатентної документації в обсязі, достатньому для забезпечення необхідних ширини і глибини патентного пошуку.

Договором РСТ встановлений мінімум документації, яку зобов'язані використовувати міжнародні пошукові органи.

Нині міжнародними пошуковими органами, яким ВОІВ надала право здійснювати міжнародний пошук, є патентні відомства Австрії, Австралії, Іспанії, Китаю, Російської Федерації, США, Швеції, Японії, а також Європейське патентне відомство (Міжнародний пошуковий центр у Гаазі, Нідерланди).

Що стосується патентно-інформаційного фонду України, то знач на його частина формується на основі безоплатного міжнародного обміну, а також у рамках надання технічної допомоги з бок\ міжнародних організацій і патентних відомств найбільш розвинених країн. Повні описи винаходів передаються переважно нг CD-ROM.

У рамках проекту ICON Європейської патентної організації Держпатент України отримує повні описи винаходів до європейських заявок і патентів на дисках CD-ROM.

З метою розширення використання патентної інформації, головним чином малими і середніми підприємствами, ЄПВ, а також патентні відомства США і Японії дещо змінили свою тактику у сфері поширення цієї інформації, прагнучи зробити свої патентно-інформаційні продукти дешевими і зручними для користування. Так, відомство з патентних і товарних знаків США надає доступ для користування 20-річним масивом рефератів патентів через INTERNET. Патентне відомство Японії створює тематичні електронні бібліотеки на базі CD-ROM.

Передбачається використання INTERNET і створення в цій мережі власної інформаційної сторінки Держпатенту України для оперативного обміну з національними патентними відомствами інших країн і надання широкому колу користувачів загальної інформації про діяльність Держпатенту, про основи законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності, методичних рекомендацій, різних повідомлень. При цьому Держпатент України матиме можливість оперативно отримувати аналогічну інформацію від міжнародних. Патентних відомств і фірм.

2. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ). Участь України в її роботі

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) - міжнародна міжурядова організація, створена на основі Конвенції, ухваленої у 1967 році державами - членами Паризького союзу з охорони промислової власності, Бернського союзу з охорони творів літератури та мистецтва та інших спеціалізованих союзів. У 1974 році ВОІВ стає спеціалізованою установою ООН. Її Секретаріат - Міжнародне бюро ВОІВ - розташовується у Женеві з 1974 року.

Членами Організації є 182 країни. Україна набула членства у ВОІВ у 1974 році.

ВОІВ має три основні органи, засновані відповідно до положень Конвенції ВОІВ: Генеральну асамблею ВОІВ (вищий керівний орган), Конференцію ВОІВ та Координаційний комітет ВОІВ.

Пріоритетними напрямками діяльності Організації є такі:

* сприяння охороні прав на інтелектуальну власність шляхом розроблення та адміністрування відповідних міжнародних правових документів;

* сприяння гармонізації національних законів й процедур у сфері інтелектуальної власності з міжнародними нормами;

* надання послуг міжнародним заявникам в отриманні прав промислової власності;

* сприяння обміну інформацією у сфері інтелектуальної власності;

* надання юридичної та технічної допомоги країнам, що розвиваються та країнам з перехідною економікою;

* сприяння врегулюванню спорів в галузі інтелектуальної власності серед суб'єктів приватного права.

ВОІВ виконує адміністративні функції 23-х міжнародних угод у сфері інтелектуальної власності, дві з яких спільно з МЕК та СОТ. Бюджет ВОІВ на 2006-07 рр. становить 638.8 млн. шв.франків. Особливістю Організації є те, що регулярний бюджет ВОІВ у значній мірі не залежить від внесків країн-членів: 85 відсотків бюджетних витрат покривається за рахунок надходжень від трьох реєстраційних систем ВОІВ, 15 відсотків - за рахунок внесків країн-членів та надходжень від продажу публікацій ВОІВ.

Україна бере активну участь у співробітництві з ВОІВ. За роки незалежності представники України неодноразово обиралися до складу виконавчих комітетів Паризького та Бернського союзів, у 1994 році представник України обирався Головою Генеральної асамблеї ВОІВ. У 2003 р. та 2005 р. Голова Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України М.В.Паладій двічі обрався Віце-головою Асамблеї Паризького союзу на період відповідно 2004-05 рр. та 2006-07 рр. В ході засідань Асамблей ВОІВ 2005 -2010 рр. Україну постійно обрали до складу Комітету з програми та бюджету ВОІВ. Представництво України в цих органах сприятиме просуванню інтересів України у сфері інтелектуальної власності та участі у формуванні пріоритетних напрямків роботи Організації.

Значними подіями у розвитку співробітництва між Україною та ВОІВ стали візити до нашої країни Генерального директора ВОІВ у 1995, 2002 та 2010 роках. Важливим результатом останнього візиту стало підписання Програми співробітництва між Кабінетом Міністрів України і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності на 2010--2012 роки. Метою цієї Угоди є здійснення спільних дій, спрямованих на удосконалення українського законодавства у сфері інтелектуальної власності; удосконалення практики правозастосування в Україні з метою виявлення, запобігання і припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності; посилення ролі системи інтелектуальної власності у галузях наукової, технічної та економічної діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання на території України.

Україна є стороною 24-х конвенцій та міждержавних договорів у сфері інтелектуальної власності, зокрема, 22-х конвенцій та договорів, адміністративні функції яких виконує ВОІВ, та 6 угод з державами-учасницями СНД. У 2009-2010 рр. Україна приєдналась до Страсбурзької угоди про Міжнародну патенту класифікацію, Локарнської угоди про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків та Сінгапурського Договору про право товарних знаків.

Генеральний директор ВОІВ - ФрeнсісГарі (з 1 жовтня 2008 року). Громадянин Австралії. Навчався в Кембріджському (Великобританія), Мельбурнському (Австралія) університетах. Має ступінь магістра міжнародного та арбітражного права Мельбурнського та доктора філософії Кембріджського університетів, професор права Мельбунського та Діжонського (Франція) університетів.

Сферу академічних інтересів Ф.Гарі складають питання міжнародних правових та економічних відносин, арбітражного права з питань інтелектуальної власності в сфері охорони здоров'я , електроніки та телекомунікації, а також інших галузях комерційної діяльності.

Володіє англійською та французькою та мовами. В період 1979-1984 р.р. Ф.Гарі був викладачем загальної юриспруденції та міжнародного права в Мельбурнському та Діжонському університетах, працював юристом в адвокатській компанії Freehills в Сіднеї.

В 1985-1988 р.р. працював старшим співробітником відділу ВОІВ з питань розвитку та зовнішніх зносин з країнами Азії та Тихоокеанського регіону, а з 1988 по 1990 рік очолив сектор ВОІВ з питань юридичних аспектів промислової власності. З 1990 по 1993 рік Ф.Гарі працював в офісі Генерального директора ВОІВ на посадах старшого помічника та радника Гендиректора.

З 1993 по 1997 рік був керівником Арбітражного та посередницького Центру ВОІВ. В період з 1997 по 2003 рік працював юридичним радником та помічником Генерального директора ВОІВ з питань арбітражу, електронної торгівлі, патентного права та політики, традиційних знань та культурних висловів, генетичних ресурсів та інших. З 2003 року по 2008 рік обіймав посаду заступника Генерального директора ВОІВ.

У 2008 р. Ф.Гарі було вперше обрано на посаду Генерального директора. 45-а сесія Генеральної Асамблеї ВОІВ (вересень 2008 р.) затвердила шляхом акламації його обрання на цю посаду з терміном повноважень з 01.10.2008 по 30.09.2014 р.

Перелік міжнародних конвенцій та договорів ВОІВ, стороною яких є Україна

§ Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності

§ Всесвітня конвенція про авторське право

§ Паризька конвенція про охорону промислової власності

§ Договірпро патентну кооперацію

§ Мадридськаугода про міжнародну реєстрацію знаків

§ Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

§ Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин

§ Договір про закони щодо товарних знаків

§ Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури

§ Найробський договір про охорону Олімпійського символу

§ Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків

§ Ніццькаугода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків

§ Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм

§ Договір ВОІВ про авторське право

§ Договір ВОІВ про виконання і фонограми

§ Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення

§ Гаазькаугода про міжнародну реєстрацію промислових зразків

§ Договір про патентне право

§ Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків

§ Віденська угода про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів торговельних марок

§ Страсбурзька угода про Міжнародну патенту класифікацію

§ Сінгапурський Договір про право товарних знаків

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) -- це спеціалізована установа Організації Обєданних Націй. ЇЇ діяльність присвячена розвитку збалансованої і доступної міжнародної системи інтелектуальної власності (ІВ), яка забезпечує винагороду за творчу діяльність, стимулює інновації і робить внесок в економічний розвиток, враховуючи при цьому інтереси суспільства.

ВОІВ була створена Конвенцією ВОІВ 1967 року і отримала мандат від своїх держав-членів на сприяння охорони інтелектуальної власності у всьому світі шляхом співпраці між державами у взаємодії з іншими міжнародними організаціями.

Стратегічна спрямованість і діяльність:

Сприяння розвитку культури ІВ,

- Включення ІВ у політику і програми національного розвитку,

- Розробка міжнародних законів і норм в галузі ІВ,

- Надання якісних послуг в рамках глобальних систем охорони в області ІС,

- Підвищення ефективності процесу управління і допоміжних процесів у ВОІВ

Держави-члени

Держави-члени ВОІВ визначають стратегічну спрямованість і діяльність Організації. Вони зустрічаються на Асамблеях, в рамках комітетів та інших директивних органів. Нині членами ВОІВ є 184 держави - або більше 90% країн світу.

Неурядові організації, міжурядові організації, громадське суспільство ВОІВ працює з широким спектром зацікавлених осіб, включаючи інші міжурядові делегації, неурядові делегації, представників громадського суспільства і промислових груп. Наразі на засіданнях ВОІВ статус спостерігача мають близько 250 неурядових і міжурядових організацій.

Програма і бюджет ВОІВ відрізняється від інших організацій системи ООН тим, шо вона значною мірою є самофінансованою. Близько 90% асигнованих в бюджеті на дворічний період 2006-2007 рр. витрат Організації в сумі 531 млн. шведських франків надійшли за рахунок прибутків від послуг, які ВОІВ надає користувачам міжнародних реєстраційних систем (РСТ, Мадридська система, Гаазька система тощо). Останні 10% надійшли головним чином за рахунок прибутків в рамках послуг ВОІВ з арбітражу і посередництва, а також продажу публікацій, плюс внески держав-членів. Розмір цих внесків порівняно невеликий. Кожна з найбільших п'яти країн вносить приблизно 0,5% бюджету організації

3. Співробітництво у межах міжнародних регіональних організацій з питань охорони інтелектуальної власності. Європейська патентна організація (ЕПО), Євразійська патентна організація (ЕАЛО), Африканські організації інтелектуальної власності

Важливою формою міжнародної співпраці у сфері охорони інтелектуальної власності є діяльність регіональних міжнародних організацій.

Європейська патентна організація (ЄПО) заснована в 1973 році відповідно до підписаної в Мюнхені Конвенції про видачу європейських патентів (Європейська патентна конвенція). У 1975 році в Люксембурзі була прийнята Конвенція про європейський патент для загального ринку (Конвенція про патент Співдружності).

Метою Європейської патентної конвенції є спрощення діловодства з патентних заявок в країнах Європи, тобто замість кількох патентних заявок, які необхідно складати різними мовами і подавати до патентних відомств різних країн, з'являється можливість подати одну заявку однією мовою до одного патентного відомства -- Європейського патентного відомства (ЄВП) з метою отримання патентів у кількох європейських країнах.

Завдяки Конвенції про патент Співдружності пакет патентів на один і той самий винахід, отриманих у державах-членах спільного ринку, може бути перетворений у єдиний європейський патент. Однак Конвенція ще не набрала чинності.

Штаб-квартира ЄПО розташована в Мюнхені. ЄПВ має також Центр патентної інформації у Відні (Австрія) і Пошуковий центр у Гаазі (Нідерланди).

Станом на грудень 1997 року ЄПО входили 18 держав Європи: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія.

Під егідою ЄПВ функціонує заснований у 1977 році Інститут професійних представників (ЕРІ), що виконує функції постійної професійної асоціації і міжнародної корпорації з питань законодавства у рамках Європейської патентної організації. Діяльність ЕРІ спрямована, зокрема, на співпрацю у сфері підвищення кваліфікації фахівців з питань охорони промислової власності.

Членами ЕРІ є 5,5 тис. представників 18 європейських країн.

У 1995 році набрала чинності Європейська патентна конвенція, відповідно до якої заснована Євразійська патентна організація (ЄАПО). Мета, статус і напрямки діяльності ЄАПО описані в параграфі 7 цього розділу.

З 1996 року функціонує створене в рамках Європейського Союзу Товариство товарних знаків (СТМ), метою якого є гармонізація національних законів країн ЄС з питань охорони знаків для товарів і послуг з метою встановлення правил для спрощення і полегшення процедури міжнародної реєстрації знаків для країн-учасниць.

Єдині правила складання заявки, проведення експертизи і реєстрації знаків, а також порядку сплати зборів діють на території всіх 15 країн-членів ЄС. Заявки на міжнародну реєстрацію товарних знаків за процедурою СТМ можуть бути подані до компетентного національного відомства країни-учасниці з охорони промислової власності, до Відомства з гармонізації внутрішнього ринку (ОНМІ), розташованого в м. Аліканте (Іспанія), або Відомства з товарних знаків країн Бенілюксу.

Євразійська патентна конвенція, її мета і завдання. Євразійська патентна організація

Ситуація, що склалася до моменту прийняття Євразійської па тентної конвенції, характеризувалася тим, що наприкінці 1991 -- на початку 1992 року суверенні країни, що утворилися на території колишнього СРСР, ще не повною мірою усвідомили всі політичні та економічні наслідки отримання своєї незалежності.

Перехід країн СНД до умов ринкової економіки, зміна форм влас ності і розвиток підприємництва невідкладно вимагали прийняття відповідних законодавчих норм, які могли б регулювати правовід носини між суб'єктами власності, зокрема промислової.

На першому засіданні МДР були визначені головні принципи, які повинні бути покладені в основу патентної конвенції, а саме:

* створення міждержавної організації з питань охорони промис лової власності, органами якої повинні стати Міждержавна ра да і Міжнародне бюро;

* можливість різного рівня інтеграції в міждержавну організацію держав-учасниць Угоди;

* базування на нормах і процедурах таких міжнародних договорів, як Договір про патентну кооперацію (Договір РСТ), Мюнхенська і Люксембурзька конвенції, а також збереження можливості приєднання держав-учасниць до будь-якої з цих процедур;

* дотримання загальних вимог до патентоспроможності винахо дів (новизна, винахідницький рівень, промислова придатність);

* дотримання принципу незалежності національних систем охо рони промислової власності кожної з держав-учасниць;

* можливість приєднання до Конвенції будь-якої держави, заці кавленої у підтримці співпраці у сфері охорони промислової влас ності (принцип відкритості Конвенції);

* формування бюджету Міжнародної організації з урахуванням її власних коштів, зборів за подання заявок і проведення експер тизи, вчинення інших юридично значущих дій;

* розподіл коштів від надходження щорічних зборів за підтримку чинності міждержавних патентів між усіма державами-учас-ницями згідно з встановленою пропорцією.

Не всі схвалені на першому засіданні МДР принципи було покла дено в основу розроблення Євразійської патентної конвенції, проект якої був одноголосно прийнятий на другому засіданні МДР у вересні 1993 року в Ужгороді. Найважливішою особливістю Конвенції є те, що держави-учасниці зберігають повний суверенітет у розвитку націо нальних систем правової охорони винаходів. Конвенція не обмежує права будь-якої держави-учасниці видавати національний патент, а також не перешкоджає державі-учасниці брати участь в інших між народних організаціях, розвивати різні форми співпраці у сфері охо рони промислової власності.

Слід враховувати, що назва «Євразійська» стосовно патентної організації і Конвенції не передбачає якоїсь політичної незалежності і має на меті підкреслити суто територіальний (регіональний) ха рактер угоди.

Офіційне підписання Євразійської патентної конвенції відбулося у вересні 1994 року в Москві на засіданні Ради Глав Урядів країн СНД. Конвенцію підписали Голови Урядів Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану та України. Після ратифікації Конвенції парламентами країн, що її підписали, і передачі ратифікаційних документів до ВОІВ вона набрала чинності на територіях цих країн.

Основною метою створення Євразійської патентної конвенції, як це продекларовано в її преамбулі, є зміцнення співпраці у сфері охорони прав на винаходи і створення міждержавної (регіональної) сис теми отримання правової охорони на основі єдиного патенту, який діє на території держав-учасниць. Конвенція є спеціальною угодою, що відповідає ст. 19 Паризької конвенції з охорони промислової влас ності і ст. 45(1) Договору про патентну кооперацію (Договір РСТ).

Держави-учасниці Конвенції зберігають повний суверенітет у роз витку національних систем охорони винаходів, можуть видавати національні патенти, брати участь у будь-якій іншій міжнародній організації, розвивати різні форми співпраці у сфері охорони про мислової власності. Умови патентоспроможності винаходів, обсяг їх правової охорони відповідають загальноприйнятим у світовій прак тиці нормам.

Відповідно до Євразійської патентної конвенції створена Євразій ська патентна організація (ЄАПО), що виконує адміністративні функ ції, пов'язані з діяльністю цієї організації і видачею євразійських патентів на винаходи. Органами ЄАПО є Адміністративна рада і Єв разійське патентне відомство (ЄАПВ).

Кожна з держав-учасниць Конвенції представлена в Адміністра тивній раді та має один вирішальний голос. Рішення приймаються більшістю голосів, за винятком випадків, коли Конвенцією перед бачене прийняття рішення одноголосне або більшістю голосів у дві третини. Керівні органи ЄАПО знаходяться у Москві.

Євразійська патентна конвенція набрала чинності у серпні 1995 року і станом на грудень 1997 року діє на території таких країн СНД: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдо ва, Росія, Таджикистан і Туркменістан. В Україні ця Конвенція не ратифікована

На Африканському континенті діють:

1. Африканська організація інтелектуальної власності (ОАРІ),

створена відповідно до підписаної в 1977 році Бангійської угоди для франкомовних країн Центральної і Західної Африки. Станом на січень 1998 року до складу ОАРІ входило 14 країн.

Відповідно до Угоди створене єдине патентне відомство, розташоване в м. Яунде (Камерун). Прийняте в рамках Угоди єдине для всіх країн-учасниць законодавство у сфері охорони промислової власності з багатьох положень близьке до відповідного законодавства Франції.

2. Африканська регіональна організація промислової власності
(АКІРО) створена у грудні 1976 року на Дипломатичній конференції
англомовних країн Африки в м. Лусака (Замбія). Угода про ство-
рення цієї Організації набрала чинності в лютому 1978 року. До груд-
ня 1985 року Організація функціонувала під назвою «Організація
промислової власності англомовних країн Африки».

У 1982 році Угоду було доповнено підписаним у м. Хараре Протоколом про патенти і промислові зразки Організації. Протокол містить шість статей, в яких закріплено основні принципи охорони винаходів і промислових зразків. Детальніші положення, що конкретизують статті Протоколу, містяться в Інструкції до нього. Обидва правових акти набрали чинності у квітні 1984 року.

Прийняття згаданого Протоколу завершило створення системи видачі патентів в англомовних країнах Африки, що є учасницями ARIPO (Ботсвана, Гамбія, Гана, Замбія, Зімбабве, Кенія, Малаві, Судан, Уганда).

У рамках ARIPO створено єдине Відомство промислової власності англомовних країн Африки з метою видачі патентів за єдиною процедурою і на основі єдиних для країн-учасниць вимог до заявок на винаходи.

Встановлена Протоколом система не передбачає видачі єдиного для країн-учасниць патенту. Охоронні документи, що видаються цим Відомством, діють у країнах-учасницях як національні охоронні документи.

У країнах-учасницях ARIPO єдине законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності відсутнє, тому патент, виданий Відомством цієї Організвції, отримує статус національного тільки після спеціального схвалення його відомством країни-учасниці, що здійснюється у вигляді мовчазної згоди після встановленого шестимісячного терміну, тобто якщо протягом цього періоду не надійшла відмова.



4. Участь України в міжнародному співробітництві у сфері інтелектуальної власності

Міжнародна співпраця у створенні, удосконаленні та розвитку національної законодавчо-нормативної бази у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні

При створенні національного законодавства з охорони інтелектуальної власності в Україні було висунуто завдання максимально врахувати багаторічну практику і досвід патентних відомств, авторсько-правових товариств промислово розвинених країн. Так, проекти перших законодавчих актів у цій сфері -- Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні (1992 p.), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (1993 р.) пройшли експертизу в БОЇВ і ЄПО і дістали позитивну оцінку.

Загальновизнані міжнародні норми були враховані під час розробки законів України про охорону прав на такі об'єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем.

Угодою про торгові відносини між Україною та Європейським Союзом передбачено, що національна система охорони інтелектуальної власності в нашій державі протягом найближчих років повинна вийти на рівень відповідних систем промислово розвинених країн.

Участь України в міжнародних програмах підготовки і підвищення кваліфікації фахівців з охорони інтелектуальної власності

Навчання, підготовка і підвищення кваліфікації національних кадрів фахівців у сфері охорони інтелектуальної власності значною мірою здійснюється завдяки допомозі ВОІВ, Європейського патентного відомства (ЄПВ), ЮНЕСКО, а також у рамках двосторонньої співпраці з національними патентними відомствами, авторсько-правовими товариствами інших країн.

Особливо важливими в цьому відношенні є діюча в рамках Європейського Союзу програма TACIS (Техічна допомога країнам Співдружності Незалежних Держав) і проект ICON, що фінансується Європейською патентною організацією.

Міжнародна співпраця у сфері підготовки і підвищення кваліфікації фахівців здійснюється в таких формах, як організація і проведення міжнародних та регіональних тематичних семінарів, науково-практичних конференцій, симпозіумів, зарубіжне стажування фахівців, цільові закордонні відрядження фахівців з метою ознайомлення з практикою вирішення конкретних питань охорони інтелектуальної власності.

За своєю тематикою заходи щодо підвищення кваліфікації фахівців мають такі напрями:

* правові питання охорони інтелектуальної власності;

* методологія і практика проведення патентної експертизи;

* мовна підготовка (поглиблення знання іноземних мов);

* автоматизація і комп'ютеризація патентного пошуку та діловодства за заявами;

* обробка і використання патентної інформації і патентно-асоційованої літератури;

* практика досудового і судового вирішення спірних питань, що виникають між суб'єктами правовідносин у сфері використання інтелектуальної власності.

У рамках згаданих програм міжнародної співпраці в період 1994-1997 pp. різними формами підвищення кваліфікації було охоплено велику кількість фахівців Держпатенту, ДААСПу України, Науково-дослідного центру патентної експертизи (НДЦПЕ), представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), суддів та інших фахівців. ЄПВ профінансувало проведення двох курсів мовної підготовки для Держпатенту і НДЦПЕ.

З участю Держпатенту і ДААСПу України у Києві було проведено одинадцять міжнародних семінарів, у тому числі шість разом з ВОІВ і ЄПВ.

Забезпечення в Україні сприятливих умов для створення і використання об'єктів інтелектуальної власності, результатів наукових досліджень як вітчизняними, так і зарубіжними підприємцями вимагає подальшого розвитку законодавчо-нормативної бази. Потребують змін і доповнень окремі положення Цивільного, Адміністративного і Карного кодексів України, антимонопольного, податкового і митного законодавств, що стосуються охорони цієї форми власності. Ці зміни і доповнення повинні враховувати необхідність гармонізації чинних законів з вимогами міжнародних угод і договорів, учасницею яких є Україна, а також з вимогами ВТО (Угода TRIPS), до яких планує приєднатися Україна.

Україна активно співпрацює з ВОІВ у напрямі розробки, вдосконалення і запровадження гармонізованих вимог про надання правової охорони об'єктам промислової власності, авторського права і суміжних прав, які повинні бути враховані в національному законодавстві держав-членів ВОІВ.

Договір про закони про товарні знаки (ДоговірТЬТ) став першим міжнародним актом у сфері охорони промислової власності, у підготовці якого Україна брала активну участь. Зокрема, представник України входив до складу Комітету експертів з розробки проекту Договору і неодноразово головував на засіданнях Комітету. Україна була також представлена на Дипломатичній конференції, за результатами якої в 1994 році Договір TLT був підписаний.

Представники Держпатенту України беруть активну участь у підготовці Договору про закони відносно патентів (Договір PLT), представники ДААСПу України -- з питань забезпечення прав виконавців щодо аудіовізуальних виконань, можливої системи спеціальної охорони баз даних, а також забезпечення прав організацій мовлення, розповсюджувачів кабельних програм.

Участь України в міжнародній співпраці з питань стандартизації у сфері охорони промислової власності

Особливе значення має міжнародна співпраця в питаннях класифікації і стандартизації патентної інформації та документації. У промислово розвинених країнах діє чітко налагоджена система міжнародних, національних і галузевих стандартів, що забезпечують належний технічний рівень, якість і конкурентоспроможність товарів, що виробляються, і послуг. Це повною мірою стосується міжнародної системи охорони об'єктів промислової власності, зокрема патентної інформації і документації. Координацію діяльності із стандартизації у цій сфері здійснює ВОІВ у таких основних напрямах:

* ідентифікація, відбір, пошук бібліографічних даних про об'єкти промислової власності;

¦ традиційні носії інформації (паперові, мікроплівка, мікрофіші);

* публікація офіційних документів;

* індексація, класифікація і кодування документів;

¦ застосування інформативних назв і рефератів патентних документів;

* пошук патентних документів і патентно-асоційованої літератури, достатньої для визначення охороноспроможності або можливості реєстрації об'єктів промислової власності, що становить предмет заявки.

Загальні основи міжнародної класифікації об'єктів промислової власності встановлені такими міжнародними угодами, як Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (1971 p.), Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг (1957р.), Віденська угода про запровадження Міжнародної класифікації зображальних елементів знаків (1973 p.), Локарнська угода про запровадження Міжнародної класифікації промислових зразків (1968 p.).

Держпатент України регулярно отримує, обробляє і доводить до відома користувачів «Довідник з інформації і документації з питань промислової власності», що видається ВОІВ і містить нові стандарти, а також зміни і доповнення до діючих стандартів ВОІВ.

У 1995 році ВОІВ затвердила «Принципи переходу до електронних носіїв інформації для обміну патентними документами». Цим документом передбачено, що починаючи з 2000 року безоплатний обмін опублікованими патентними документами (описами винаходів) здійснюватиметься тільки на оптичних носіях інформації (CD-ROM). У зв'язку з цим Держпатент України розпочав підготовку до переходу для публікації національних патентних документів на CD-ROM.

З урахуванням широкого використання CD-ROM видано стандарт ВОІВ ST. 40, що містить рекомендації з виготовлення CD-ROM. Стандарт ВОІВ ST. 32 дає рекомендації з розмітки патентних документів. Стандартом ВОІВ ST. 50 визначено оптимальну структуру і склад відомостей про користування, зміни і доповнення до патентної інформації на титульних аркушах, а також у патентних бюлет-нях на CD-ROM.

Проводиться підготовка до приєднання України до таких багатосторонніх міжнародних угод, як Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію, Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків, Локарнська угода про запровадження Міжнародної класифікації промислових зразків, Віденська угода про запровадження Міжнародної класифікації зображальних елементів знаків.

Останніми роками спостерігається підвищений інтерес з боку урядів країн, що розвиваються, до того, щоб зробити промислову власність ефективним інструментом промислового розвитку.

Незважаючи на існуючі труднощі, національна система охорони інтелектуальної власності в Україні вже давно створена і продовжує розвиватися. Проводиться постійна робота щодо розвитку міжнародного співробітництва у сфері охорони промислової власності. Україна є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності та учасницею важливих міжнародних угод і договорів у цій сфері. Підписано міждержавні угоди про співробітництво у сфері промислової власності з Російською Федерацією, республіками Бєларусь, Узбекистан, Киргизстан. Здійснюється обмін патентною інформацією з 42 країнами світу.



Список використаних джерел

1. Мєггс П. Б. Интеллектуальная собственность. / П. Б. Мєггс, А. П. Сергеев - М.: Юристъ, 2000. - 400с.

2. Потєхіна В. О.. Інтелектуальна власність: Навч. пос. / Потєхіна В. О.- К.: Центр учбової літератури, 2008. - 414 с.

3. Судариков С. А. Право интеллектуальной собственности : учеб. / С. А. Судариков -- М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008.-- 368 с.

4. http://old.fru.org.ua/international/41-vsesvitnja-organizacija-intelektualnoyi-vlasnosti.html

Размещено на Allbest.ru

...