Правове регулювання валютних операцій суб'єктів господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Сучасний валютний ринок - система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

Валютний ринок та його регулювання займає провідне місце в економічній політиці держави. В залежності від мети валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

Об'єктом дослідження є цілісний комплекс відносин, які складаються у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності валютних операцій.

Предметом дослідження є правове регулювання валютних операцій суб'єктів господарської діяльності.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування цілісної концепції правового регулювання валютних операцій суб'єктів господарської діяльності і пропозицій з удосконалення валютного законодавства України на основі комплексного дослідження цього законодавства і його впливу на відносини, що складаються в процесі діяльності суб'єктів господарювання.

1. Конверсійні операції на валютному ринку

1.1 Поняття конверсії валюти

Міжнародний поділ праці та відсутність єдиної для всіх країн валюти платежу, наявність постійної небезпеки валютних втрат унаслідок коливань валютних курсів викликає необхідність здійснення валютних операцій, тобто операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Суттєву роль при цьому відіграє валютний ринок.

Як невід'ємна частина міжнародних розрахунків валютні операції надають можливість суб'єктам міжнародних розрахунків купити саме ті іноземні валюти, які потрібні їм у даний момент, по-перше, для здійснення платежів, по-друге, для того, щоб зберегти від знецінення свої валютні резерви, якщо курс валют, з яких складаються ці резерви, починає падати або існує загроза цього. Валютні операції є також засобом одержання прибутків, особливо для банків та брокерських контор. Стрижнем валютних операцій є валютний курс, рівень якого постійно коливається під впливом попиту й пропозиції учасників цих операцій на валютному ринку.

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов'язані з конверсією валюти, яка є обміном однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом. Конверсійні операції -- це угоди агентів валютного ринку за купівлі-продажу (конверсії) певних сум грошей однієї країни на валюту іншої країни за погодженим курсом на певну дату.

Можна виділити кілька цілей конверсійних операцій:

* обмін валют при міжнародній торгівлі, здійсненні туризму, інвестицій;

* спекулятивні операції;

* хеджування валютних ризиків.

Купівля або продаж готівкової валюти в кіоску «Обміну валюти» -- справжня конверсійна операція. Купуючи або продаючи готівковий долар, ви продаєте або купуєте готівкову гривню, отриману валюту ви використовуєте у своїх цілях -- витрачаєте на свої потреби або використовуєте для накопичення.

Необхідність обміну однієї валюти на другу виникає також при міжнародній торгівлі, фінансових інвестиціях в економіку інших країн, міжнародному туризмі. Різні фінансові відносини усередині будь-якої країни вимагають розрахунків тільки в національній валюті. Цього насамперед вимагає економіка самої країни для захисту і забезпечення надійності її національної валюти.

Наприклад: європейський торговець при купівлі цінних паперів американського емітента продаватиме євро і купуватиме американські долари, а потім уже за долари купуватиме цінні папери. При продажу цінних паперів європейський трейдер одержить долари США, які буде, у свою чергу, обмінювати на євро.

Одна з цілей конверсійних операцій в усьому світі -- це одержання прибутку від зміни курсу валют, тобто звичайна спекуляція. Наприклад, долар США за день може змінитися стосовно німецької марки на кілька центів, якщо вгадати цей рух і зробити кілька конверсійних операцій, то можна одержати значний прибуток.

Валютний ринок -- це сукупність усіх конверсійних операцій, розрахунки і надання в позичку іноземної валюти на певних умовах. Поточні конверсійні операції становлять основну частину валютних операцій, в англійській мові вживається термін Foreign Exchange Operations, скорочено Forex або FX.

Конверсійні операції поділяються на дві групи:

* операції з негайною поставкою валюти або поточні конверсійні операції;

* термінові валютні конверсійні операції.

У свою чергу, операції з негайною поставкою можуть поділятися на операції з датою валютування сьогодні (today або скорочено tod), завтра (tomorrow або скорочено tom) і датою валютування через два робочі банківські дні -- операції на умовах спот (spot).

Термінові валютні операції поділяються на форварди, свопи, ф'ючерси, опціони, опціони на ф'ючерси, свопціони. Основою цих операцій є більш прості фінансові інструменти, на валютному ринку це конверсійні операції на умовах спот.

1.2 Валютні операції на умовах спот

Для банків та їхніх клієнтів -- міжнародних торговців, експортерів та імпортерів дуже важливо знати не тільки курс конвертації валют, а й дату, коли на їх рахунок зарахують куплені валютні гроші. При великих грошових оборотах необхідно чітко контролювати свою ліквідність і платоспроможність. Тому в банківській практиці важливого значення набуває «дата валютування» (value date) -- дата виконання умов угоди, тобто фізичного переміщення коштів. Датами валютування даної валюти можуть бути тільки робочі дні, крім вихідних і святкових. У світовій практиці заведено проводити конверсійні операції між банками на другий робочий банківський день, тобто на умовах спот (spot). Умови розрахунків спот необхідні для контрагентів угоди для того, щоб протягом поточного і наступного днів зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні документи для виконання умов угоди.

Дата операції -- це дата укладення угоди, коли продавець погоджується продати, а покупець придбати іноземну валюту. На цю дату операції відображаються в бухгалтерському обліку, також починається нарощування результату переоцінювання та інших доходів (видатків).

Наприклад: два банки в понеділок 05.02.2001 р. уклали угоду про конверсійну операцію на умовах спот. Тоді дата валютування припадає на середу 07.02.2001 р. При здійсненні угоди в четвер 09.02.2001 р. дата валютування вже буде в понеділок 13.02.2001 р. Дні 05.02.01 та 09.02.01 вважаються датами укладення угоди.

Усі головні валюти торгуються на умовах спот. Але так само існує практика проведення конверсійних операцій із датою валютування до споту -- «сьогодні» (today) і «завтра» (tomorrow). Це може бути пов'язане з інтересами клієнтів або з особливостями торгівлі національними валютами різних країн. Наприклад, основні торги по українській гривні (UAH) або російському рублю (RUR) до американського долара проводяться з датою валютування «сьогодні». Пояснюється це тим, що і в Україні, і в Росії банки встигають підготувати всі платіжні документи і розрахуватися національною валютою в день укладення угоди, а розрахунки в доларах США американські банки починають проводити тоді, коли в Європі вже вечір, тобто є реальний час для контрагентів підготувати необхідні документи і відправити валюту.

Конверсійні операції з євро (EUR), англійським фунтом стерлінгів (GBP), швейцарським франком (CHF) до гривні українські банки звичайно проводять із датою валютування «завтра» (tom), оскільки європейські банки починають працювати практично одночасно з українськими банками і їм потрібен час для опрацювання платіжних документів.

Для поточної конверсії долара в канадські долари (USD/CAD) дата валютування буде завтрашнім днем, що обумовлено територіальною близькістю США і Канади.

Іноді на валютному ринку виникають відхилення від прийнятих правил визначення дати спот з різних причин. Це -- святкові дні в країні однієї з валют, технічні моменти, коли неможливо розрахуватися у певний день. Тоді банки визначають дату спот на перший робочий день, котрий є реальним розрахунковим днем для даної пари валют. Також бувають ситуації, коли банки не можуть провести конверсійну операцію один з одним на одну дату валютування (немає прямих відкритих кредитних ліній). Тоді угоду проводять із рознесеними датами валютування (split value date).

Наприклад, банк ААА продав швейцарські франки банку YYY за німецькі марки, але у нього немає на банк YYY кредитної лінії, тобто банк ААА ризикує тим, що, відправивши швейцарські франки, він не отримує німецьких марок. Тому сторони домовляються, що банкYYY розрахується німецькими марками на умові спот, а банк ААА -- швейцарськими франками з датою валютування спот плюс один день.

1.3 Стратегія валютного арбітражу

Валютний арбітраж є операцією з купiвлi-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку вiд рiзницi валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів - прямого і непрямого.

Валютний арбiтраж буває часовим i просторовим, простим i складним. Простий валютний арбiтраж - це арбiтраж, який здiйснюється з двома валютами. Складний або непрямий арбітраж - це арбiтраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов'язкове.

Наприклад: 10 фунт. стерл. - 15 дол. - 25 гульд. - 24 тис. лір - 28 марок - 11,2 фунт. стерл. При курсах 1 дол. = 1,6 марки і 1 фунт. стерл. = 2,5 марки прибуток від операції складе у фунтах 1,2 в доларах - 1,8.

У сучасній Україні отримав розповсюдження просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять починаючі дилери. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют. Вивчення географії валютних котирувань дозволяє виявити точки відносно більш дешевої купівлі іноземної валюти.

Часовий валютний арбітраж - це операція, яка здійснюється з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі. Часовий арбітраж - отримання прибутку за рахунок відкриття спекулятивних позицій за одним курсом з наступним закриттям після закінчення певного часу (від декількох хвилин до декількох місяців) за курсом, який змінився. Цей найбільш розповсюджений сьогодні вид валютного арбітражу передбачає розрахунок дилера на позитивну зміну курсу і характеризується прийняттям ризику збитків при відкритті валютних позицій.

Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) пов'язані з відкриттям валютним дилером спекулятивної валютної позиції за рахунок банку з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу. Як правило, позиції відкриваються в круглих сумах базової валюти.

Довга позиція (тобто купівля) відкривається в очікуванні росту курсу валюти.

Коротка позиція (тобто продаж) відкривається в очікуванні зниження курсу валюти.

Наприклад, валютний дилер розраховує на підвищення курсу долара США до німецької марки в найближчий час (як правило, протягом робочого дня) і купує 1 млн. доларів проти марки за курсом 1,5350, відкриваючи тим самим довгу позицію за доларами США. Відкривши спекулятивну позицію, він підпадає під ризик несприятливої зміни курсу. Припустимо, що розрахунок був невірний, курс виріс до 1,5410. Дилер закриває довгу позицію шляхом продажу 1 млн. доларів і отримує прибуток:

+ 1 000 000 USD

- 1 000 000 USD

- 1 535 000 DEM

+ 1 541 000 DEM

+ 6 000 DEM

При проведенні арбітражних конверсійних операцій з відкриттям і закриттям позиції в базовій валюті результат за двома угодами буде виражатись у валюті котировки:

1 000 000 USD Ч (1 541 0 - 1 535 0) = 6000 DEM.

За тривалістю валютні позиції, що створюються для проведення арбітражних операцій, поділяються на два види.

Денна позиція - дилер відкриває і закриває позиції протягом робочого дня з розрахунками на одну дату валютування. При цьому мінімальною кількістю угод може бути дві (одна - за покупкою валюти, інша - за продажем), максимальна кількість угод обмежується лише фізичною можливістю дилера їх укладати. Стратегія мінімізації валютного ризику передбачає обов'язкове закриття денних позицій на дану дату валютування.

Наприклад, лондонський дилер, що торгує на споті за арбітражними операціями зі світовими валютами, відкриваючи протягом дня позиції, повинен до кінця дня їх повністю закрити. При цьому він веде облік укладених угод на спеціальному аркуші паперу (або в журналі), що лежить перед ним на столі: куплена базова валюта (довга позиція) записується із знаком «+», продана (коротка позиція) - із знаком «-». Після закриття ввечері позиції на дату валютування за даними валютами дилер ставить жирний квадратний нуль у графі «позиція», підводячи підсумок робочому дню. Від слова квадрат (square) походить сленговий вираз: «I am squared» або коротко «sq», що означає, що банк закінчив конверсійні операції на дану дату валютування. Російською мовою даний вираз отримав форму прямого перекладу: «Мы заскверились» або «Я в сквере», або просто «сквер».

У розрахунку на значну зміну курсу стратегічна позиція відкривається і тримається до закриття протягом певного періоду часу (від декількох днів до декількох місяців).

Наприклад, дилер продає 2 млн. доларів проти німецької марки 9 грудня за курсом 1,5805 і закриває позицію 15 січня купівлею доларів за курсом 1,5350, отримавши прибуток у розмірі 91 тис. німецьких марок.

Ризик збитків при несприятливій зміні валютного курсу тут значно вищий, тому розмір стратегічної позиції, як правило, набагато менший звичайної денної.

Арбітражний прибуток вкрай нестабільний, конверсійні операції пов'язані з ризиком залишитись у неприкритій позиції (із затримкою перепродажу в якій-небудь ланці).

На відміну від арбітражних операцій, які передбачають відкриття ризикових позицій, ряд конверсійних операцій здійснюється не за рахунок банку, а за рахунок клієнтів - клієнтські конверсії. Порядок здійснення клієнтських конверсій передбачає здійснення двох конверсій - внутрішньої та зовнішньої.

Припустимо, клієнту банку для здійснення платежу необхідно купити 1 млн. німецьких марок за долари, в яких він тримає свої валютні резерви. Клієнт звертається в банк з проханням конвертувати його долари в 1 млн. марок. Банк здійснює йому внутрішню конверсію, тобто продає марки шляхом проведення внутрішніх бухгалтерських проводок, і якщо на банківському коррахунку НОСТРО є марки, він може здійснити платіж за дорученням клієнта. Однак це буде означати відкриття банком валютної позиції, що повинна бути закрита. Якщо, припустимо, у банку на коррахунку НОСТРО німецьких марок немає, проблема відкритої позиції вирішується автоматично - вона закривається шляхом купівлі банком 1 млн. марок на міжбанківському ринку за долари і зарахуванням їх на рахунок НОСТРО.

Як правило, внутрішні клієнтські конверсії та зовнішні конверсії, що їх регулюють, здійснюються на одну дату валютування.

З точки зору балансу банку, внутрішні клієнтські конверсії проводяться за пасивними рахунками банку, тоді як зовнішні, що закривають їх, проводяться за активними рахунками (за рахунками НОСТРО).

Часто виникає ситуація, коли клієнти запрошують банк здійснити протилежні конверсії між двома валютами (наприклад, одні клієнти купують долари за гривні для виконання імпортних контрактів, інші клієнти продають доларову виручку з розрахунку обов'язкового продажу), при цьому банк відкриває позицію за конверсіями з одними клієнтами, закриваючи її за рахунок протилежної конверсії з іншими, тобто проводить взаємозалік протилежних сум. З точки зору балансу, дані конверсії проводяться за пасивними рахунками (доларовими і гривнєвими) і регулюються рахунками НОСТРО тільки на суму перевищення сум однієї з валют після здійснення взаємозаліку.

2. Форвардні операції та операції своп

Термінова або форвардна (англ. forward transantions - термiнова угода) операцiя є угодою, при якiй платежі проводяться у встановлений термін (від одного тижня до п'яти років) за курсом, зафіксованим на час укладення угоди за контрактом, тобто це угоди, в яких сторони домовляються про поставку певної суми валюти через конкретний період часу після укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді.

Форвард-курс (форвардний курс) визначає очікувану вартість валюти через певний період часу і є ціною, за якою дана валюта продається або купується за умови її постачання на певну дату в майбутньому.

Теоретично форвардний курс валюти може дорівнювати її курсу спот, однак на практиці він завжди виявляється або вище, або нижче курсу спот. Якщо форвардний курс вище курсу спот, він є сумою курсу спот і відповідної різниці (форвардної маржі), що в даному випадку називається премією. Якщо форвардний курс нижче курсу спот, він є курсом спот, від якого віднята форвардна маржа, що називається в цьому випадку дисконтом.

Отже, форвардний курс відрізняється вiд курсу спот на величину форвардної маржi. Маржа може бути у вигляді премії, тоді форвардний курс вище курсу спот, або у виглядi дисконту (скидки). У такому випадку форвардний курс нижчий ніж курс спот.

Форвардна валютна угода застосовується, головним чином, для страхування платежів. Ціни на форвардному ринку в умовах стабільної економіки та вільного переміщення капіталу пов'язані з різницею в процентних ставках. Форвардний (розрахунковий) курс повинен дорівнювати відношенню процентних ставок за міжбанківським кредитом, помноженому на курс спот.

Форвардні операції діляться на два види: угоди аутрайт і угоди своп. Операція аутрайт означає, що продавець зобов'язується продати, а покупець - купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом. Угоди своп - комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.

Теоретичний беззбитковий форвардний курс може бути визначений з урахуванням процентних ставок за валютами, з якими проводяться форвардні операції. При цьому форвардний курс валюти А до валюти В при прямій котировці буде дорівнювати:

Ці суми можна уявити наступним чином з урахуванням нарахування відсотків за простою ставкою.

Приклад: Умова 1: Курс долара США до гр. од. певної країни рівний 1880 гр. од. Процентні ставки на грошовому ринку дорівнюють 200 % за операціями в гр. од. і 15 % за операціями в доларах США. Визначити теоретичні 90-дений і 180-дений форвардний курси долара США до гр. од., якщо тривалість процентного року становить за грошовими одиницями 365 днів, а за доларами США - 360 днів.

Розв'язання. При терміні форвардної угоди 90 днів:

Форвард-курс = 1880 х = 2706 гр. од. за дол. США.

Форвардна маржа, що є в даному випадку премією, буде дорівнювати:

Премія = 2706 - 1880 х = 826 гр. од. за дол. США.

При терміні форвардної угоди 180 днів.

Форвард-курс = 1880 = 3474 гр. од. за дол. США.

Форвардна маржа (премія) буде дорівнювати:

Премія = 3474 - 1880 = 1594 гр. од. за дол. США.

Реально форвардні курси не котируються як такі. Валютні дилери працюють лише з форвардними маржами (преміями або дисконтами), причому значення форвардної маржі даються для курсу покупки і курсу продажу. Оскільки курс покупки повинен бути завжди нижче курсу продажу, за значеннями форвардної маржі можна відразу визначити, як котирується валюта - з премією або дисконтом. Якщо значення форвардної маржі для курсу покупки будуть більше її відповідних значень для курсу продажу, валюта котирується з дисконтом, якщо менше - з премією. Форвардний курс буде дорівнювати курсу спот плюс премія або курс спот мінус дисконт.

Приклад: На валютному ринку наступні дані котирування валют для форвардних угод:

Табл. 1

Термін	Долар / гр. о д .	Долар/німецька марка
Спот	1860 - 1890	1,7550 - 1,7560
1 місяць	90 - 125	5 - 3
2 місяця	185 - 225	17 - 15
3 місяця	310 - 340	28 - 25

Визначити, як котирується долар США до гр. од. і німецької марки та його форвардний курс до гр. од. і німецької марки для 3-місячних угод.

Розв'язання. Для курсу долара до гр. од. форвардна маржа для курсу покупки менше, ніж для курсу продажу. Отже, долар США котирується до гр. од. з премією і його форвардний 3-місячний курс буде дорівнювати:

Курс спот 1860 - 1890.

Премія (3 місяці) 310 - 340.

Курс форвард 2170 - 2230.

Для курсу долара до марки форвардна маржа для курсу покупки більше, ніж для курсу продажу. Отже, долар США котирується до німецької марки з дисконтом і його форвардний 3-місячний курс буде дорівнювати:

Курс спот 1,7550 - 1,7560.

Дисконт (3 місяці) 28 - 25.

Курс форвард 1,7522 - 1,7535.

У якості основи для визначення форвардної маржі на практиці звичайно використають її значення, які одержуються з урахуванням близького форвардного курсу, що визначається виходячи з наступних міркувань. Вважається, що сума у валюті В, яка котирується, еквівалентна відповідній сумі у валюті А, яка котирується, - перерахована за наближеним форвардним курсом для прямого котирування, буде дорівнювати сумі у валюті В за курсом спот, збільшеній (зменшеній) на суму відсотків, що була б отримана для суми у валюті В за курсом спот, розміщеній на термін форвардної угоди за ставкою процентів, яка дорівнює абсолютній величині різниці процентних ставок за валютами А і В для тривалості процентного року, рівній 360 дням.

З наведеного раніше виразу для теоретичного беззбиткового форвардного курсу можна зробити висновок: якщо ставка відсотків за валютою А буде вище ставки відсотків за валютою В, що котирується, - форвардний курс валюти А буде меншим її спот-курсу, тобто валюта А буде котируватися з дисконтом. У цьому випадку сформульоване припущення можна записати математично в такому вигляді:

Рв НКФ = Рв КС - (Іа - Ів) Рв КС,

де Рв - сума у валюті, що котирується В; НКФ - наближений курс форвард; КС - курс спот; Іа і Ів - ставки відсотків за валютами А і В.

Звідси одержуємо, що наближений курс форвард буде дорівнювати:

НКФ=КС - (Іа - Ів) КС;

а форвардна маржа:

ФМ (дисконт) = КС - ПКФ = (Іа - Ів) КС.

Якщо ставка відсотків за валютою А, що котирується, буде нижче ставки відсотків за валютою В, що котирується, форвардний курс валюти А буде більшим її курсу спот і приблизно буде дорівнювати:

НКФ = КС + (Іа - Ів) КС.

Форвардна маржа (премія) буде при цьому дорівнювати:

ФМ (премія) = НКФ - КС=(Іа - Ів) КС.

Приклад: Визначити наближену форвардну маржу і форвардний курс для умови 1.

Розв'язання.

При терміні угоди 90 днів.

ФМ (премія) = (200 - 15) 1880 = 870 гр. од. за дол. США.

ПКФ = 1880 + 870 = 2750 гр. од. за дол. США.

При терміні угоди 180 днів.

ФМ (премія) = (200 - 15) 1880 = 1739 гр. од. за дол. США.

ПКФ = 1880 + 1739 = 3619 гр. од. за дол. США.

Прибутковість форвардних операцій можна оцінити у вигляді еквівалентної річної ставки відсотків. При цьому відношення прибутку від форвардної операції до вкладеної суми вважається рівним відношенню форвардної маржі до форвардного курсу. Використовуючи формулу для ефективної річної ставки простих відсотків при тривалості процентного року 360 днів, одержуємо:

Приклад: Визначити прибутковість форвардної операції для умов попередніх прикладів

Розв'язання. Для терміну угоди 90 днів при використанні теоретичного форвардного курсу (приклад першої умови) прибутковість операції буде дорівнювати:

Іе = (826/2706)*(360/90)= 1,22 = 122 %.

При використанні наближеного курсу форвард прибутковість становитиме:

Іе = (870/2750)*(360/90) = 1,27 = 127 %.

Для терміну угоди 180 днів при теоретичному форвардному курсі прибутковість операції буде дорівнювати:

Іе = (1594/3474)*(360/180) = 0,917 = 91,7 %.

Для наближеного курсу форвард прибутковість становить:

Іе = (1839/3619)*(360/180)= 1,02 = 102 %.

В Україні у зв'язку з низькою насиченістю ринку інформацією про поточні валютні курси, а також поточні процентні ставки на міжбанківські гривнєві депозити процес розрахунку форвардних пунктів проводиться дилерами самостійно, і отримані значення можуть суттєво відрізнятись у різних банках.

Для простоти запам'ятовування знаходження форвардного курсу дилери використовують наступне правило «східців»:

Якщо форвардні пункти ростуть зліва направо (котировка bid менше котировки offer), то для знаходження курсу-аутрайт для дати валютування, віддаленішої, ніж спот, форвардні пункти додаються до курсу спот:

Рис. 1

Якщо форвардні пункти зменшуються зліва направо (сторона bid більше сторони offer), то для знаходження курсу аутрайт для дати валютування, віддаленішої, ніж спот, форвардні пункти вираховуються з курсу спот:

Іноді можна зустріти котировку форвардних пунктів у вигляді - 4/ + 4, що означає «навколо паритету» (round par.).

Це відбувається, якщо процентні ставки для двох валют на даний період рівні, а також фактично рівні форвардний і спот курси.

Форвардний курс у даному випадку становитиме:

Перераховані вище правила розрахунку курсу аутрайт діють для форвардних строків (термінів більших, ніж спот). Для угод з датою валютування «завтра» або навіть «сьогодні», які ближчі, ніж дата спот, застосовуються зворотні правила розрахунку курсу аутрайт.

Якщо форвардні пункти зростають зліва направо, то для знаходження курсу аутрайт для дати валютування раніше, ніж спот, форвадні пункти міняються місцями і вираховуються з курсу спот.

Якщо форвардні пункти зменшуються зліва направо (сторона bid більше сторони offer), то для знаходження курсу аутрайт до споту форвардні пункти міняються місцями та додаються до курсу спот.

Для розрахунку форвардних крос-курсів застосовуються ті ж правила, що і для знаходження крос-курсів спот, тобто необхідно перемножити або розділити доларові форвардні курси валют.

3. Міжнародні розрахунки

3.1 Міжнародний кредит. Місце валютного ринку у системі світової валютної системи

Валютний ринок є системою сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу:

* валютних операцій;

* зовнішньої торгівлі;

* надання послуг;

* здійснення інвестицій ;

* інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

Міжнародні банківські угоди визначають переважно організаційні основи здійснення розрахунків. Це, передусім, встановлення між банками кореспондентських відносин. Вони передбачають відкриття банками один одному кореспондентських рахунків для зберігання своїх валютних коштів, виконання на засадах взаємності розрахункових операцій за дорученням і за рахунок власних коштів кожного. Між банками укладаються й інші міжнародні угоди з різних питань організації розрахунків (про використання дорожних чеків, єврочеків, кредитних карток, про систему СВІФТ тощо).

Міжнародний кредит - це надання валютно-матеріальних ресурсів одних країн іншим у тимчасове користування у сфері міжнародних економічних відносин. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів, а також за рахунок використання ресурсів державних, регіональних і міжнародних організацій.

У процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств, формується валютна система , що є державно-правовою формою організації валютних відносин і поділяється на національну, світову та міжнародну (регіональну) валютні системи.

Формою реалізації міжнародних валютних відносин є сформована на базі національних валютних систем світова валютна система.

Елементами світової валютної системи є:

- форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці - СДР, ЕКЮ);

- уніфікований режим валютних паритетів та курсів;

- умови взаємної конвертованості валют;

- уніфікація правил міжнародних розрахунків;

- режим валютних ринків та ринків золота;

- міжнародні валютно-фінансові організації;

- міжнародне регулювання валютних обмежень.

Міжнародний ринок позичкових капіталів - це система відносин з акумуляції та перерозподілу позичкового капіталу між країнами. Він є сукупністю кредитно-фінансових установ і фондових бірж, які надають позички і кредити іноземним позичальникам. Міжнародний ринок позичкових капіталів виділився з національних ринків позичкового капіталу, однак в останні роки межа між ними стирається внаслідок лібералізації (дерегуляції) національних ринків позичкового капіталу в розвинених країнах і деяких країнах, що розвиваються, у результаті чого полегшується діяльність іноземних юридичних осіб на національних ринках позичкового капіталу.

Як і національні, міжнародний ринок позичкових капіталів поділяється на валютний (короткостроковий) і ринок капіталів (середньо- та довгостроковий).

Основою міжнародного ринку позичкових капіталів є євроринок, на якому операції здійснюються в євровалютах, у яких банки виконують операції за межами країн-емітентів цих валют. Наприклад, долари на рахунках неамериканських банків (не тільки європейських) називаються євродоларами. Головним стимулом для розвитку євроринку є відсутність державного контролю за його діяльністю, оскільки на операції з євровалютами не поширюються правила та обмеження національних ринків позичкового капіталу, що робить їх більш вигідними порівняно з кредитуванням у національних валютах.

Євроринок включає декілька сотень банків, розташованих у міжнародних фінансових центрах, і поділяється на євровалютний ринок, який існує переважно у вигляді купівлі-продажу короткострокових міжбанківських євровалютних депозитних сертифікатів, ринок банківських єврокредитів, ринок єврооблігацій та ринки інших цінних паперів у євровалютах.

Важлива роль в експорті капіталу належить офшорним операціям. Офшорнi операції - це банківські операції, які здійснюються у фінансових центрах «оф - шор». Фінансові центри «офф - шор» (англ. off - shore - знаходиться на відстані від берега, за територією країни) - це території, де головною формою діяльності є міжнародні фінансові операції. Вони є різновидом «фіскальних оазисів», розташованих на морських узбережжях у місцях розвиненого міжнародного туризму. У світових фiнансових центрах фінансово-кредитні установи (національні й іноземні) здійснюють операції з нерезидентами в іноземній для даної країни валюті.

3.2 Особливості організації та форми міжнародних розрахунків

конверсійний валютний беззбитковий позичковий

У міжнародних розрахунках застосовуються такі ж форми документів і порядок їх оплати, що й у розрахунках усередині країн, однак існує і певна їх специфіка. Зокрема, особливо важливим тут є попереднє визначення основних елементів організації розрахунків у різного рівня угодах та контрактах: між контрагентами, банками, державами, а також у міжнародних конвенціях.

У зовнішньоторговельних контрактах між контрагентами (експортерами та імпортерами) визначаються основні валютно-фінансові та платіжні умови розрахунків: валюта ціни і валюта платежу; курс їх переводу; валютні застереження; форми розрахунків; умови платежу і форми платіжних засобів та ін.

Валюта ціни - це валюта, в якій встановлюється ціна контракту. Вона вибирається з найбільш сталих. Нею може бути валюта однієї з країн-учасниць контракту чи третьої країни.

Валюта платежу - це валюта, в якій здійснюється платіж. Вона не обов'язково збігається з валютою ціни. В останньому випадку в контракті обумовлюється курс переводу однієї валюти в іншу.

Валютні застереження передбачають перегляд суми платежу відповідно до зміни курсу певної валюти (валюти застереження), групи валют («валютної корзини») або валюти ціни відносно валюти платежу.

Умови платежу передбачають негайну оплату відвантажених товарів чи відстрочку платежу, тобто продаж у кредит.

Форми платіжних засобів - це вид документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки. Вони поділяються на фінансові та комерційні. До фінансових належать векселі (прості та перевідні), чеки, платіжні розписки; до комерційних - рахунки-фактури, документи, що підтверджують відвантаження товарів, специфікації, страхові поліси та ін.

Форми розрахунків відрізняються порядком документообороту і включають розрахунки за інкасо за допомогою акредитивів, за відкритими рахунками, банківськими переказами.

Вказані особливості міжнародних розрахунків зумовлюють специфіку їх форм, організації документообороту, здійснення валютних операцій тощо.

Міжнародні розрахунки класифікуються найчастіше за двома ознаками: строками платежу та порядком документообороту. За строками виділяються негайні платежі - сконто і платежі в кредит - інстолмент. За порядком документообороту основними є інкасо та акредитив. Рідше застосовуються розрахунки банківськими переказами за відкритими рахунками.

Негайний платіж виконується після одержання покупцем товару чи документів на нього. Якщо оплата відбувається не пізніше п'яти-десяти днів, то постачальник, звичайно, робить покупцеві знижку із ціни у розмірі близько 3 %. Ця знижка називається «сконто» (звідси і назва форми платежу). Термін «готівковий», який іноді вживається щодо цього платежу, не слід розуміти буквально. Він лише підкреслює швидкість здійснення операцій, але зовсім не характеризує зовнішньої форми платіжних засобів. Під платежем у кредит у міжнародній практиці розуміють тільки комерційний кредит, тобто кредит, який надають один одному експортер чи імпортер у вигляді відстрочки чи задатку. Оплата ж за рахунок одержаних від уряду чи банків позичок не вважається платежем у кредит, оскільки ім.портер платить негайно.

Інкасо - банківська операція, за допомогою якої банк, за дорученням свого клієнта, отримує згідно з розрахунковими документами належні йому грошові кошти від платника за відвантажені на його адресу товари (виконані роботи, надані послуги) i зараховує їх на його рахунок у банку. Спрощено інкасо можна визначити як доручення продавця (кредитора) своєму банку отримати вiд покупця (платника) безпосередньо чи через інший банк певну грошову суму або підтвердження, що цю суму буде сплачено у встановлений термін. Інкасова форма розрахунків вигідна покупцю тим, що банки захищають його права на товар до моменту оплати документів або акцепту. Недоліком інкасової форми розрахункiв є велика тривалість часу проходження документiв через банки, можливість відмови покупця оплатити представлені документи. На сьогодні інкасо скасовано для внутрішніх розрахункiв і використовується тільки при міжнародних розрахунках.

Акредитив є умовним грошовим зобов'язанням банку, що видається ним за дорученням покупця на користь продавця, за яким банк, що відкрив рахунок (банк-емiтент), може провести платежі продавцеві або дати повноваження іншому банку проводити такі платежi при наявності документiв, передбачених в акредитиві, та виконанні інших умов акредитива. Розрахунки за допомогою акредитива носять ще назву «розрахунки за системою ЛС» (англ. letter of credit - акредитив). Акредитиви поділяться на грошові та документальні. Грошовий акредитив - це іменний документ, адресований банком-емiтентом другому банку, що містить наказ про виплату грошей покупцю у визначений термін. Акредитиви бувають: відзивні, безвідзивні; підтверджені, непідтверджені; перевідні (трансферабельнi); револьверні (поновлені); покриті, непокриті. Відзивний акредитив - це акредитив, що може замінюватись або анульовуватись банком-емiтентом без попередньої згоди з продавцем при недотриманні умов, передбачених договором. Безвідзивний акредитив не може бути змiненим або анульованим без згоди продавця, на користь якого він відкритий. Підтверджені акредитиви - акредитиви, що отримали додаткову гарантію платежу з боку іншого банку. Перевідний (трансферабельний) акредитив може бути повністю чи частково використаний декількома господарчими суб'єктами (платниками). Револьверний (поновлений) акредитив застосовується в розрахунках за постійні короткі поставки, які здійснюються, як правило, за графіком, зафіксованим у контракті. Покриті (або депоновані) акредитиви - це акредитиви, при відкритті яких банк-емiтент перераховує власні кошти платникам (покупцям) або наданий йому кредит у розпорядження банку продавця на окремий балансовий рахунок «Акредитиви» на весь термін дії зобов'язання банку-емiтента. Існують різновиди акредитива - акредитиви з «червоною поміткою». Таким може бути будь-який вид акредитива, що передбачає видачу виконуючим банком продавцю авансів до відповідної суми. Вiдкриваючи акредитиви з «червоною помiткою», банк-емiтент зобов'язується відшкодувати виконуючому банку суми виплачених авансiв, навіть якщо відвантаження після цього не було проведено.

Інкасо в міжнародних розрахунках має такі особливості:

- документальний характер, тобто банки приймають на інкасо доручення експортерів за наявності комерційних документів;

- розрахункові документи акцептуються імпортером у попередньому порядку;

- широко застосовується кредит: експортеру - у вигляді дисконту векселя; імпортеру - у вигляді підтоварних позик.

У міжнародних розрахунках існує багато видів акредитиву, які відрізняються ступенем гарантії платежу. Зокрема, акредитиви можуть бути безвідзивні та відзивні, підтверджені та непідтверджені, покриті і непокриті тощо.

Безвідзивний акредитив - це тверде зобов'язання банку перед експортером, яке не може бути змінене чи анульоване достроково без згоди останнього. Відзивний же може бути в будь-який момент змінений чи анульований.

Підтвердженим є акредитив, за яким відповідальність за оплату несе ще один банк, у якому акредитив відкритий. Покритим називається акредитив, при відкритті якого імпортером переказується і сума валюти, що забезпечує платежі з акредитиву. Акредитиви можуть бути з розстрочкою платежу, коли експортеру виплачується лише частина належної суми (при продажу товарів у кредит).

Размещено на Allbest.ru

...