Європейські стандарти захисту прав людини і розвиток кримінально-процесуального законодавства в Україні

Забезпечити змагальність у кримінальному провадженні допоможе введення інституту «слідчого судді», що на практиці реалізує принцип розподілу судових повноважень, пов'язаних зі здійсненням правосуддя та забезпеченням судового контролю за дотриманням прав людини під час кримінального провадження. При цьому додатковою гарантією дотримання прав громадян є можливість фіксації із допомогою технічних засобів розгляду питань слідчим суддею. Оскільки до категорії питань, котрі ним розглядаються, належать питання обмеження прав та свобод людини, зокрема обрання запобіжного заходу.

Значною мірою змінюють сутність досудового розслідування і ті положення проекту, відповідно до яких суд не має права обґрунтовувати судові рішення показаннями, що були надані слідчому, прокурору. Адже суд має обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав. На цій стадії процесу відпадає потреба витрачати час, наприклад, на неодноразові допити одних і тих самих осіб (як свідка, як підозрюваного, як обвинувачуваного). Запровадивши такі норми, автори проекту позбавляють надмірної бюрократизації досудову стадію процесу, властиву сучасному досудовому слідству.

Ці ж самі положення проекту нового КПК не тільки дозволяють заощадити часові, майнові та інші ресурси на здійснення кримінального провадження, а й убезпечують свідків та підозрюваних на досудовій стадії від можливого неправомірного тиску з боку сторони обвинувачення. Фактично будь-яке «вибивання показань» втрачає сенс. У слідчих і прокурорів зникнуть мотиви чинити тиск на свідків, потерпілих і застосовувати до підозрюваних та обвинувачуваних насильство (тортури, катування), оскільки суд не візьме їх до уваги під час судового розгляду.

Спрощення процедури кримінального провадження передбачається й низкою інших положень проекту нового КПК. Зокрема ліквідується стадія перевірки інформації про злочин та порушення кримінальної справи. Цим усувається найістотніша бюрократична перепона у кримінальному провадженні, що існує в чинному КПК, значною мірою заощаджуються ресурси й час, що витрачаються на досудове розслідування, усувається необхідність дублювання однієї й тієї ж процесуальної дії з одними і тими ж людьми та об'єктами (опитування -- допит, дослідження спеціаліста -- експертне дослідження). Висновки ревізій та акти перевірок також визнаються документами, які, своєю чергою, визнаються доказами. Згідно з чинним КПК, як докази можуть використовуватися лише висновки експертизи. Принаймні практика склалася таким чином, що після проведення ревізії або документальної перевірки додатково, за тими ж самими обставинами, з тими самими об'єктами, призначається судова експертиза. Це призводить до додаткових витрат часу та ресурсів, як людських так і матеріальних.

Також спрощується процедура і надаються альтернативи у проведенні окремих процесуальних дій у рамках кримінального провадження. Наприклад, необов'язковість записувати все до протоколу у тих випадках, коли допит фіксується з допомогою технічних засобів, з практичного погляду, також заощадить багато часу та ресурсів для органів розслідування. Новаторськими є положення нового КПК, що передбачають можливість проведення досудового розслідування дистанційно, з використанням сучасних телекомунікаційних можливостей, наприклад відеоконференції.

Позитивним є віднесення слідчого до сторони обвинувачення у кримінальному процесі. Такі норми усувають ваду чинного КПК, відповідно до якого слідчий має збирати докази як із боку обвинувачення, так і з боку захисту, хоча де-факто слідчі були змушені перебувати на боці обвинувачення і їх розслідування завжди мало обвинувальний характер. Таким чином, автори проекту позбуваються подвійних стандартів соціалістичної ідеології кримінального процесу, відповідно до яких, наприклад, слідчий штучно вважався постаттю, яка перебуває між стороною обвинувачення і захисту, за умов практичної неможливості забезпечення його об'єктивності та неупередженості.

Значно розширено арсенал слідчих дій завдяки запровадженню категорії негласних слідчих (розшукових) дій, які по суті є оперативно-розшуковими заходами. Врегулювання на рівні процесуального закону проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій, як використання конфіденційного співробітництва, негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, контроль за вчиненням злочину, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, річчю або місцем, установлення місцеперебування радіоелектронного засобу, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, фіксація та збереження інформації, отриманої з телекомунікаційних мереж із допомогою технічних засобів та в результаті зняття відомостей з електронних інформаційних систем, аудіо-, відеоконтроль особи забезпечуватимуть додаткові гарантії дотримання прав сторін кримінального розслідування. Надання слідчому права на проведення таких негласних слідчих дій сприятиме вирішенню одвічної проблеми професійних відносин слідчих та оперативних співробітників, яка існує в рамках чинного кримінального провадження.

Революційними можна назвати норми, що дають можливість укладати угоди між потерпілим та обвинуваченим про примирення. Цей елемент відновного правосуддя дозволить більшою мірою враховувати інтереси потерпілої сторони. Укладання ж угод між прокурором та обвинувачуваним про визнання винуватості дозволить істотно заощадити час і ресурси органів досудового розслідування й суду і сприятиме зменшенню застосування до громадян репресивних заходів кримінально-правового характеру. Також істотно розширено перелік злочинів, кримінальне провадження у яких здійснюється у формі приватного обвинувачення. Тобто кримінальне провадження може бути розпочате виключно на підставі заяви потерпілого і має бути негайно завершене з ініціативи потерпілого у будь-який момент, що істотно зменшить кількість кримінальних проваджень та осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Микола Оніщук “Проект нового КПК України -- рух у правильному напрямку” ,«Дзеркало тижня. Україна» №28, 12 серпня 2011

Концептуальні засади нової редакції Кримінально-процесуального кодексу Круглий стіл відбувся 13 і 14 вересня на "керівні принципи Доктринальні для нового проекту Кримінально-процесуального кодексу", де на перших етапах проекту, разом узяті робочою групою Національної комісії з роботи над новим Кримінально-процесуальним кодексом [КПК], були представлені.

Круглий стіл був у віданні Національної комісії зі зміцнення демократії та верховенства закону за участю провідних фахівців в галузі кримінального та кримінально-процесуального права, міжнародних експертів, за підтримки радника з правових питань Департаменту США Посольства в Україні.

Доктринальні установки для нового проекту Кримінально-процесуальний кодекс були підготовлені в якості реалізації пункту 8 § 2 розділу 1 «План дій у зв'язку з виконанням зобов'язань України відповідно до її членства в Раді Європи", випущеного у вигляді Указу Президента № 39/2006 20 січня 2006. Указ Президента № 39/2006 20 січня 2006

Історія проекту КТК є не простою. Він був зареєстрований в парламенті в травні 2003 року. Цей проект, після того, як складений протягом десяти років робочою групою, був прийнятий у першому читанні вже через кілька тижнів. Однак цей проект не відповідає стандартам з прав людини і, відповідно, зустріли опір. Групи по захисту прав людини розгорнули кампанію, провівши ряд прес-конференцій перед останньою версією проекту повинен був бути винесений на голосування. Існували також публічних слухань за проектом в 2004 році, а потім у січні 2006 року.

З ініціативи групи із захисту прав людини та інші, які були стурбовані тим, проект був направлений на експертизу до Ради Європи, який дав вкрай негативну оцінку. Цей проект був також негативно оцінюється юристами і вченими. Проект був в основному тільки любив правоохоронних органів, яка в кінці дня цілком зрозуміло.

У зв'язку з негативними висновками з громадських слухань у веденні УГСПЛ, Міжнародний фонд відродження та Національної комісії зі зміцнення демократії та верховенства закону в січні 2006 року президент вирішив новий проект КТК готовий. Відповідальність за це була покладена на Національну комісію який на цьому етапі вже почали працювати над стратегією реформування системи кримінального правосуддя. Ця стратегія повинна містити на додаток до реформи кримінального процесу, а також реформування Кримінально-процесуального кодексу та правоохоронних органів.

Робоча група Національної комісії на чолі з Віктором Шишкіним, член комісії і судді Конституційного Суду України, розпочала свою роботу в червні цього року.

Робоча група містить відомі вчені і борці за права людини. "Інтереси" груп з прав людини в цьому процесі представляють адвокат Аркадій Бущенко.

На круглому столі обговорювалися концептуально нові елементи попереднього розслідування, яке без перебільшення можна назвати революційним. Велика дискусія ще попереду, а також підготовки фактичної проект КТК, проте деякі ідеологічні принципи проекту показують, що це найближчий до демократичних стандартів та облік прав і свобод людини з усіх відомих в Україну.

Це, як інновації проекту КПК описуються його творців. Володимир Яворський, УГСПЛ” Концептуальні засади нової редакції Кримінально-процесуального кодексу”від 15.09.2006

Філософія нового КПК спрямований на пошук процедур для державних органів для здійснення провадження у дії, передбачені Кримінальним кодексом України, в результаті якої сучасного українського суспільства буде в змозі вирішити два основні типи завдань:

ефективної роботи державних громадських установ замовлення на захист суспільства і його членів, отриманих злочинним шляхом;

максимальне дотримання Конвенції прав людини всіх осіб, що у кримінальних справах.

З цією метою:

Відповідно до нового КПК роботи державних органів по розкриттю і розслідуванню злочинів, повинні бути стандартизовані з точки зору процедури, і всі надлишкові бюрократії і опіки видалені;

Новий КПК має стати кодексом прав особистості по відношенню до прокуратури і судові органи, а не ритуалом призначення покарання.

Досягнення цих цілей передбачається через такі нові можливості нового КПК.

На стадії попереднього слідства:

Відправною точкою для кримінальної справи є той момент, коли людина наближається до відповідних державних установ порядок повідомлення про акти пропонуючи злочинної поведінки, в доповіді посадовою особою державного органу, порядок, інформація в ЗМІ.

Матеріали повинні бути відкриті щодо подія, яка несе в собі ознаки злочинної поведінки, а не проти особи.

Внутрішня і міжвідомча етапах розслідування, як детектив запит [дізнання- дослідження до того, як звинувачення висувалося] і попереднього слідства будуть усунені. Орган, який здійснює кримінальне переслідування відповідає за обидва слідчих дій та розшукових заходів відома як кримінальне розслідування.

Глава правоохоронного органу несе відповідальність за організаційну сторону кримінального розслідування.

З самого початку кримінальне розслідування всіх процесуальних слідчих дій і розшукових заходів можуть бути зроблені.

Прокурор здійснює нагляд за розслідування та дотримання законності в ході розслідування в сенсі контрольних функцій здійснюється прокурорами в європейських країнах. Прокурор також відповідатиме за завершення розслідування.

Орган дізнання зобов'язаний надати підозрюваному з повідомленням, що він / вона, підозрюваних в залученні у вчинення злочину.

З того моменту, що підозрюваний з'являється в процесі розслідування орган залучити до справи адвоката або представника.

Орган дізнання проводить збір матеріалів, документів та відомостей, які суд може прийняти як доказ скоєння злочину.

Розслідування повинно бути проведено з дотриманням всіх елементів принципу рівності сторін, це означає, що всі матеріали, які можуть бути представлені в суді в якості доказів отриманих адвокатом, і що останній знайомий з матеріалом, який створений звинувачення.

Якщо є достатній вага докази дають підстави для зарядки підозрюваного в скоєнні злочину, прокурор встановлює такі звинувачення, а обвинувачений стає обвинувачуваним.

За результатами попереднього розслідування прокурор готує обвинувальний висновок і передає до суду разом з реєстром матеріали та документи, що суд може прийняти як доказ того, що дана особа вчинила злочин.

Термін попереднього слідства з моменту людина повідомив, що він / вона, підозрюваних в залученні у вчинення злочину, коли обвинувальний висновок направляється в суд, не може перевищувати шість місяців.

Особа, затримана або арештоване може бути тільки людина, яка була проінформований про те, що він / вона підозрюється у скоєнні злочину.

Існує немає необхідності обговорювати в період з початку кримінальне розслідування у той момент, коли людина отримує інформацію про те, що він / вона підозрюється у скоєнні злочину.

В період попереднього слідства розслідування суддя виконує функції, передбачені нормами Конституції України.

Особливості в розслідуванні певної категорії звинувачення в скоєнні злочину вказані.

Протягом кримінальної справи (досудове слідство і розгляд судом з винесенням рішення суду), особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має тільки два процедурних типів статус - підозрюваного чи обвинуваченого.

На стадії судового розгляду:

Суддя вивчає тільки обвинувальний висновок і реєстр матеріалів, документів і звітів, які можуть бути доказами. Матеріалів, документів та інформації про показання представляється до суду безпосередньо прокурора і адвоката. Суддя проводить попереднє слухання, щоб з'ясувати готовність сторін на випадок розглядається. Розгляд пропозицій за мировою угодою. Судовий розгляд за умовчанням / за відсутності людини

Упорядкований розгляду - судовим постановою без судового слухання в суді наказ про покарання особи за злочин, вчинений, якщо фізична особа не заперечує вину і не заперечує проти покарання, яке суд може призначити.

Повний огляд суді звинувачення, висунуті проти особистості. Конференц-зал для співробітників суду і ухвалення рішення суду. Формування журі - обвинувачення і захисту взяти участь під контролем судді Розгляд справи судом присяжних, в якому відповідно до принципу змагальності сторін у судовому розгляді брати участь у вивченні документів, члени журі приймають або не приймають їх в якості доказів, і головуючого (професійного судді) управляє тільки процесу.

Конференц-зал для журі - винесення вердикту на основі рекомендацій судді. Прийняття судового рішення головуючим (професійним суддею) на підставі вердикту присяжних. Правила процедури для винесення судового рішення з урахуванням особливостей такого прийняття рішення колегією професійних суддів або присяжних.

Особливості розгляду заряду при закритих умовах і вивчення спеціальних показань (наприклад, допит таємний агент).

Особливості розгляду окремих категорій осіб, обвинувачених. Рішення Конституційного суду України від 18.01.2012р.“про законність кримінально-процесуальних правил при розгляді кримінальної справи в Україні” Проект нового КПК України.

18 січня 2012 - Конституційний суд України підтвердив законність кримінально-процесуальних правил про розгляд кримінальної справи Україні

Конституційний суд України нещодавно прийняв рішення, яким підтвердив законність зміни, внесені до Кримінально-процесуального кодексу України (стаття 218) щодо перегляду кримінальної справи по обвинувачений і його / її кримінального адвокат. Серед іншого, Конституційний суд підкреслив, що обвинувачений і його / її кримінальної адвоката не може бути обмежений у часі при розгляді кримінальної справи, однак, якщо стає очевидним, що такий перегляд спрямований на навмисна затримка порушення кримінальної справи , слідчий за згодою прокурора або прокурор має право звернутися до суду, щоб визначити термін розгляду кримінальної справи. Це рішення суду може бути оскаржене надалі прокурором, обвинуваченим чи його / її кримінальної адвоката протягом трьох днів з дня, коли таке рішення було винесено.

За законом, рішення Конституційного Суду України є остаточним і обов'язковим для виконання на всій території Україні.“Проект нового Кримінально-процесуального кодексу” від 07.03.2012 - http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc З прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу люди будуть захищені, Партії Регіонів депутат Вадим Колесніченко вважає:"Я впевнений, що з прийняттям кодексу все населення може зітхнути з полегшенням", сказав він.

Депутат зазначив, що в більшості випадку поліція більше не буде бити підозрюваних змушуючи їх зізнатися. "Все це зникне, так як він не матиме сенсу. Ці монстри, які працюють в правоохоронних органах уже не буде, так як їх послуги не знадобляться. Люди отримуватимуть певний захист і гарантію того, що вони не будуть витрачати роки у слідчих ізоляторах без осуду і слідства. Люди будуть зберігати сім'ю, зберегти здоров'я і зберегти обличчя ", сказав Колесніченко.

За словами депутата, з прийняттям нового КПК відносини між державою і суспільством буде змінюватися на краще.

Парламенту радять переглянути проект Кримінально-процесуального кодексу

Комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права вважає, що проект Кримінально-процесуальний кодекс, прийнятий у першому читанні у Верховній Раді 9 лютого, потребує значних переробок.

Члени комісії кажуть, що існує цілий ряд порушень. Новий проект КПК дає повноваження слідчого прокуратури, у той час як збереження слідчий одиниць в органах державної безпеки є відмінною рисою поліцейської держави і не відповідає Парламентської асамблеї Ради Європи рекомендації.

Комісія також відзначила, що норма повинна бути змінена яка визначає термін утримання під вартою без суду до 72 годин. Він вважає 24 годин цілком достатньо. У проекті КПК, говорить він, також містяться норми, які порушують право на свободу та особисту недоторканність, а також наполягає на тому, що використання доказів, отриманих незаконним неприпустимо.

"Комісія вважає, що проект кодексу, запропонований потребує значної переробки, оскільки він не відповідає Конституції України, Європейської конвенції з прав людини, ряд резолюцій і рекомендацій ПАРЄ стосовно установ для забезпечення верховенства закону і щодо зобов'язань Україною і обов'язків перед Радою Європи ", висновок комісії говориться в повідомленні.

Висновки і рекомендації були направлені Президенту і депутатам. Більше трьох тисяч були внесені поправки до проекту КПК. Код повністю змінює існуючу модель з прокурором фактично ставши керівником дослідження і відповісти на всі процедури від початку кримінального розслідування до винесення вироку в суді.

Віктор Янукович зазначив, що величезна робота була пророблена українськими фахівцями та фахівцями Ради Європи, які брали участь в процесі створення нового Кримінально-процесуального кодексу. "Ми працювали спільно з експертами Ради Європи протягом майже року розробки цього Кодексу,новий Кримінально-процесуальний кодекс повинен бути прийнятий в Україну якомога швидше”- Президент України Віктор Янукович заявив під час бесіди з Олександром Кваснєвським на 8-й Український ланч "Настройки для майбутнього" в Давосі, за словами прес-служби президента.

Віктор Янукович зазначив,що “проект нового КПК уже представлений на розгляд парламенту. Тепер все буде залежати від процесів у парламенті", сказав він. За словами президента, новий Кримінально-процесуальний кодекс відповідає європейським стандартам. інтернет -джерело -tyzhden.ua -“ Проект нового Кримінально-процесуального кодексу” від 07.03.2012tyzhden.ua-“Проект нового Кримінально-процесуального кодексу” від 07.03.2012

Висновки

Проблеми захисту прав і свобод людини існують вже не одне десятиліття. Разом з демографічними, екологічними, енергетичними та іншими цю категорію проблем цивілізоване людство поставило у розряд глобальних, вимагаючих першочергового розв'язання. Чому? Намагання не лише продекларувати права і свободи людини, але й забезпечити їх виконання: це - одне з досягнень цивілізації чи просто інстинкт самозбереження? Як би там не було, ця справа благородна і вимагає відповідного до себе ставлення.

За яких необхідних умов може бути забезпечено реалізацію та захист прав і свобод людини? На мою думку, чи не єдиним (бо всі інші не мають такої значущості, не є настільки вирішальними) чинником, що реально цьому сприяє, є режим демократії. І нехай доказом на користь цього буде хоча б вислів класика про те, що демократія - це не лише влада більшості, це, перш за все, захист меншості.

Україна, поставши 1991 року на шляху демократії, цілеспрямовано прямує до досягнення міжнародних рівнів у сфері захисту прав і свобод людини. Вже 12 вересня 1991 року Законом “Про правонаступництво” Україна гарантувала “забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної належності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини”. 1996 року, “дбаючи про забезпечення прав і свобод людини…” (Преамбула), Верховна Рада України прийняла Конституцію України, яка визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю в Українській державі. Правам і свободам в Конституції присвячений

Другий розділ, статті якого складають чверть від кількості статей всієї Конституції і майже відтворюють у національному законодавстві Загальну Декларацію прав людини, що є красномовним свідоцтвом того, яке значення віддає Україна правам і свободам.

Міжнародно-правовим нормам в українській правовій системі віддається перевага перед національними (ст. 9 Конституції України). Це обумовлює існування наднаціональної системи захисту прав і свобод людини, однією з підсистем якої є дієвий правозахисний механізм передбачений Європейською Конвенцією про захист прав людини й основних свобод. Доречі, цянцією про захист прав людини й основних свобод. Доречі, ця Конвенція - чи не єдиний міжнародний документ, що не тільки закріплює права людини, а й створює систему їх захисту. Тому її цінність є не стільки у фіксації прав та свобод, скільки у створенні механізму їх імплементації, сутність якого полягає у виникненні на європейському просторі особливого органу - Європейського Суду з прав людини.

Крім того, Європейська Конвенція з прав людини є не тільки міжнародно-правовим інструментом в галузі прав людини, що має на меті захист широкого спектра громадянських і політичних прав особи, разом з тим вона є договором, юридично обов'язковим для Високих Договірних Сторін, який встановлює систему контролю за здійсненням прав людини в межах країни-члена Ради Європи, якою є й Україна.

Україна є державою європейської орієнтації, тому її вступ до Євросоюзу - стратегічна мета зовнішньої політики. Тут же слід зазначити, що вступу всіх нинішніх країн-членів Євросоюзу передувало їх членство у Раді Європи, а останньому - ратифікація Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Отже, Україна здійснила перший крок у справі європейської інтеграції, інтеграції у сфері захисту прав людини зокрема. Які наслідки має це рішення? Головним з них є обов'язок внести у національне законодавство необхідні зміни, що випливають з прецедентного права, яке створюється рішеннями Європейського Суду з прав людини. Робота над цією проблемою триває досі і найпоказовішим прикладом цьому є законодавче вирішення так званої “проблеми смертної кари”.

Немає сумнівів у тому, що Конвенція не здатна одразу ж підняти Українську державу на європейський рівень захисту прав. Однак, Конвенція, на мою думку, сприяє належному захистові прав навіть самим своїм існуванням, точніше своїм поширенням на терени нашої держави.

Як вже зазначалося вище, Конвенція, як і будь-який інший договір, зумовила появу деяких зобов'язань України перед європейською спільнотою. Органи державної влади України мають забезпечити умови, за яких дотримувалися б права і свободи людини, проголошені Конвенцією, і в разі їх порушення гарантували ефективний захист цих прав. На здійснення цього завдання спрямовані судово-правова, адміністративна реформи, запровадження служби Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо.

Ратифікувавши Конвенцію, Україна визнала право кожного свого мешканця (своїх громадян та негромадян, що перебувають на її території) звернутися з позовом до Європейського Суду з прав людини, коли вичерпано всі внутрішні можливості.

Заперечуючи законність національних судових рішень, Євросуд змушує переглянути чинне законодавство та практику його застосування. Сказане дає нам підстави вважати правозахисну систему, створену Конвенцією, наднаціональною.

Так, мешканці України мають право на захист своїх прав і свобод Євросудом. А чи знають вони про це? А якщо знають, то чи відомі їм умови, що висуваються до звернення до цього органу? Можна сказати відверто - це ще одна проблема, що потребує якнайскорішого розв'язання. Низький рівень правосвідомості населення стоїть на заваді багатьом демократичним процесам в державі. Тому пропаганда ідей Конвенції, ознайомлення широкої громадськості з її положеннями, інформування громадян про стан справ із захистом прав людини в Україні - мета, досягненням якої буде утвердження в Україні європейських стандартів в галузі прав людини.

Конвенцією формулюються основоположні принципи, що стосуються прав людини. Їх значення полягає в тому, що всі конкретні норми в законодавстві держав-учасниць повинні створюватися відповідно до цих принципів, які є критерієм їх законності. До таких принципів належать: базові права і свободи громадянина, виділені в Конвенції; верховенство права і наявність незалежного від влади суду; неухильне забезпечення прав людини. Наведені принципи мають стати основним елементом становлення сучасної української державності.

Додержуючись принципів, закріплених в Конвенції, та належне виконання вимог, взятих Україною на себе з підписанням цього документу, держава одночасно виконує конституційний обов'язок перед своїми громадянами. Адже, згідно із статею 3 Конституції України “утвердження прав і свобод людини є головним обов'язком держави”.

Нічого ніколи не відбувається миттєво. Тим більше неможна навіть і говорити, наприклад, про прискорення впровадження норм Конвенції в повсякденне життя держави і суспільства або про якнайшвидше забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Цей процес швидче якісний, ніж кількісний або взагалі такий, якого можна виміряти в будь-яких одиницях міри. Застосування даних норм, ідей та принципів є життєво необхідним. Це стає зрозумілим все більшому і більшому числу мешканців нашої держави. Але застосування це має бути вмілим, тому навчатись цій майстерності доводиться зараз як посадовим особам різних рівнів зі свого боку, так і пересічним громадянам зі свого боку.

Так чим же є Конвенція про захист прав людини для Української держави та її громадян: європейською мрією чи реальним захистом прав людини? Багато хто погодиться зі мною в тому, що значна кількість норм Конвенції, не зважаючи навіть на те, що ці норми багато в чому збігаються за своїм змістом з нормами національного конституційного права, залишаються такими, що не діють. Причин тут може бути кілька, але всі вони мають одну з наступних ознак: норми Конвенції не діють, бо їм не надається належної уваги органами державної влади та їх посадовими особами, які можуть навіть нехтувати ними, або дія норм гальмується правовим нігілізмом та правовою необізнаністю населення. Виходячи із цього незаперечного аргумента, звичайно, Конвенція для нас ще мрія. Ми лише почали переймати європейський досвід в галузі забезпечення прав людини, ми почали робити ту справу, яку європейці роблять вже не одне десятиліття. Але той факт, що ми таки стали на цей шлях, вже багато про що говорить. І цей шлях не може бути без перешкод - це реалія нашого сьогодення. Людина, яка знає, як звернутися до Європейського Суду з правправ людини, безперешкодно може використати це своє право, забезпечити захист своїх прав - і це також реальність.

Саме тому я схильна розглядати Конвенцію про захист прав людини і основних свобод для України як реальність, реальний крок на шляху до демократичної, правової держави, дійсну можливість реального захисту прав людини.

Певні сумніви виникають і щодо успішної реалізації запровадження нового КПК України. Так, проектом передбачено функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань, на розробку та впровадження якого виділено всього три місяці. Оскільки доступ до цього реєстру має бути забезпечений у кожному органі внутрішніх справ і в кожній прокуратурі, такий термін видається не зовсім реальним, не кажучи про необхідність фінансового забезпечення цих та інших заходів, передбачених проектом.

Варто також зауважити, що проект КПК передбачає внесення змін до низки законів України, які регулюють систему кримінальної юстиції в Україні. Натомість автори концепції реформування кримінальної юстиції виходили з необхідності одномоментного й системного перегляду всього законодавчого масиву цієї сфери. Зокрема передбачалось ухвалення нової редакції закону «Про прокуратуру», «Про органи досудового слідства», «Про адвокатуру» тощо.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що завершення роботи над проектом нового КПК є значним кроком на шляху до європейської інтеграції України, декриміналізації суспільства, запровадження і практичної реалізації принципу верховенства права, захисту основоположних прав та свобод громадян. Наявні вади проекту КПК можуть бути усунені під час його доопрацювання за результатами громадських обговорень, експертизи Венеціанської комісії та розгляду цього проекту у Верховній Раді України.

Використані джерела

1) Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників ЄС; Хартія, Міжнародний документ від 09.12.1989

2) “ Договір про утворення Європейського Союзу” ,1992 р.-ст.6,7

3) Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) Верховна Рада України; Закон від 14.09.2006 № 137-V

4) Конституція України -Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

5) Костицький М.В. Політологія. - Львів: Світ, 1996-(у співавторстві)-ст.236-237

6) Європейська соціальна хартія (переглянута) (ETS N 163) Рада Європи; Хартія, Міжнародний документ від 03.05.1996 № ETS N 163 -п.1,ст.2

7) Європейська соціальна хартія-ст.14,26,30

8) Статут Постійної палати міжнародного правосуддя-ст.38

9) Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод.

10) Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод-

Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 04.11.1950.

11) Протокол №11 до Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод.

12) “ Загальна декларація прав людини ООН; Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948

13) “Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню” 1987 р.

14) Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду

ООН; Статут, Міжнародний документ від 26.06.1945

15) “Віденської конвенції про право міжнародних договорів“ 1969 р.

16) Микола Оніщук “Проект нового КПК України -- рух у правильному напрямку” ,«Дзеркало тижня. Україна» №28, 12 серпня 2011

17) Указ Президента № 39/2006 20 січня 2006

18)Володимир Яворський, УГСПЛ” Концептуальні засади нової редакції Кримінально-процесуального кодексу” від 15.09.2006

19) Рішення Конституційного суду України від 18.01.2012р.“про законність кримінально-процесуальних правил при розгляді кримінальної справи в Україні”

20) “Проект нового Кримінально-процесуального кодексу” від 07.03.2012 - http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc

21) інтернет -джерело -tyzhden.ua -“ Проект нового Кримінально-процесуального кодексу” від 07.03.2012

Размещено на Allbest.ru