Види юридичної відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ ІІ. ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ГАЛУЗЕВИМ КРИТЕРІЄМ

2.1 Особливості юридичної відповідальності в публічних галузях права

2.2 Особливості юридичної відповідальності в приватних галузях права

РОЗДІЛ ІІІ. ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ФУНКЦІЯМИ ПРАВА

3.1 Компенсаційна юридична відповідальність

3.2 Каральна юридична відповідальність

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність дослідження видів юридичної відповідальності визначена перетвореннями, що відбуваються в багатьох сферах суспільного життя, а також особливою роллю юридичної відповідальності у правовій системі. Більше того, питання видів юридичної відповідальності набули значення одних з найважливіших у зв'язку з поставленим завданням розвитку громадянського суспільства і побудови правової держави.

Актуальність теми курсової пояснюється і тим, що від вірного визначення виду юридичної відповідальності залежить діяльність правозастосовувача, стан належної захищеності прав і свобод людини і громадянина.

Ефективність юридичної відповідальності служить теоретико-прикладним інструментом для визначення результативності та дієвості, а в цілому і здатності досягнення поставлених законодавцем цілей.

Об'єктом курсової роботи є види юридичної відповідальності що застосовуються в процесі законних та незаконних суспільних діянь.

Предмет роботи становить нормативне закріплення теоретико-правових аспектів поняття юридичної відповідальності, її види за галузевою ознакою та за функціями права .

Активним дослідженням питання : «Види юридичної відповідальності» займалася велика кількість науковців в галузі юриспруденції. Найбільш відомими були : Басін К. В., Біляк О. М., Горевий, В. І., Дробуш І. В., Елеонский В. А., Иванова, О. М. та багато інших .

Мета роботи полягає в комплексному загальнотеоретичному аналізі видів юридичної відповідальності. Та визначенні специфіки юридичної відповідальності відповідно до її видів.

Поставлена мета досяглася шляхом вирішення наступних основних завдань: надати правову характеристику інституту юридичної відповідальності; вказати особливості класифікації юридичної відповідальності за галузевою ознакою; охарактеризувати види юридичної відповідальності за функціями права; зробити висновки, що до відмінностей між різними видами юридичної відповідальності.

Методологічна основа курсової складається з методів наукового дослідження теоретичного рівня (системно-функціональний, конкретно-історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий аналіз, синтез, індукція, дедукція тощо) та емпіричного (статистичний аналіз, дослідження документів, друкованих видань і повідомлень засобів масової інформації), а також основних положень загальної теорії права, філософії права, етики, соціології, загальної і соціальної психології, присвячених проблемам свідомості, діяльності, соціальних норм і мотивації поведінки індивіда. Виходячи з того, що юридична відповідальність являє собою складне, багатогранне явище, одним з основних засобів дослідження був системний підхід, що надав можливість проаналізувати юридичну відповідальність як системне утворення. Иванова, О. М. Основания, цели и задачи юридической ответственности : Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.01 - Теория и история права и государства . История учений о праве и государстве /О. М. Иванова . Науч. рук. Р. Л. Хачатуров. - Тамбов,2009. - С. 21

Структура роботи відображує мету та завдання, основні положення яких будуються за принципом поступального розгляду окремих питань, що висвітлюють її проблематику. Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають 4 підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової становить 37 сторінку з яких перелік використаних джерел розміщено на 3 сторінках і складає 28 джерел.

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

юридичний відповідальність приватний право

Здійснення правопорушень чи сумлінне виконання своїх обов`язків тягне за собою юридичну відповідальність, яку прийнято поділяти на перспективну (позитивну) і ретроперспективну (негативну).

Перспективна (позитивна) юридична відповідальність - це сумлінне виконання своїх обов`язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою .

Ретроперспективна (негативна) юридична відповідальність - це специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб`єкта правопорушення, покладанням на останнього обов`язку зазнати позбавлення волі й несприятливих наслідків особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення . Копєйчиков В. В. Теорія держави і права [Текст] : підручник / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.. - К.: Юрінком Інтер, 2002,- С. 147 -148

Ознаки ретроперспективної юридичної відповідальності: державно-правовий примус; негативна реакція держави на правопорушення і суб`єкта, винного у його скоєнні;обов`язок правопорушника витерпіти несприятливі наслідки за його протиправну поведінку. Важливою ознакою юридичної ретроперспективної відповідальності є негативна реакція держави на правопорушення і на суб'єкта, що винний у вчиненні правопорушення. Ще однією ознакою юридичної ретроперспективної відповідальності є обов'язок правопорушника зазнати несприятливих для себе наслідків за протиправну поведінку. Компетентні органи або службові особи від імені держави покладають юридичну відповідальність у межах санкцій, якими передбачаються види покарань і стягнень. Усі ознаки є обов'язковими. Відсутність хоча б однієї з них говорить про те, що відсутня ретроперспективна юридична відповідальність. Таким чином слід відрізняти позитивну і ретроперспективну юридичну відповідальність.

Так як ретроперспективна відповідальність є значно поширенішою чим перспективна юридична відповідальність ми можемо зазначити, що юридична відповідальність - це застосування уповноваженою особою до правопорушника передбачених санкцією юридичних норм міри державного примусу, вираженого у формі позбавлень особистого, організаційного або майнового характеру .Скакун О.Ф. Теорія держави і права [Текст] : підручник / О. Ф. Скакун . - Харків: Консум, 2004. --С. 61 Відповідно до визначення В. О. Котюка юридичною відповідальністю називається міра покарання правопорушника, шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (суспільства) на підставі закону (або іншого нормативного акта), з метою попередження правопорушення і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав на матеріальні і духовні цінності. Юридична відповідальність - це міра покарання, яка носить, як правило, публічний характер . Котюк В. О. Основи держави і права[Текст] : навчальний посібник / В. О Котюк. - К. : Атіка, 2001. - С . 25 Мета юридичної відповідальності реалізується через її відповідні функції, які відображають основні напрями впливу юридичної відповідальності на суспільні відносини. Саме у функціях юридичної відповідальності розкриваються її роль і значення в забезпеченні реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи. Дробуш І.В. Актуальні проблеми юридичної відповідальності у сфері реалізації виробничих прав громадян України // "Часопис Київського університету права". К., 2006. - С. 43 Конституція України закріплює, такі основні положення щодо юридичної відповідальності: відповідно до статті 60 Конституції України "Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність". Стаття 61 Конституції України говорить про те, що: "Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер". А стаття 62 диктує , що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню (виду юридичної відповідальності), доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням .

Враховуючи вище сказати положення, ознаки юридичної відповідальності можна вважати такі твердження: юридична відповідальність передбачає державний примус. Можна сказати, що юридична відповідальність - це обов'язок особи, яка скоїла правопорушення, потерпати від певного негативного впливу з боку держави, що примушує цю особу виконувати зазначений обов'язок. Кількісні показники. Це означає, що юридична відповідальність - це не примус "взагалі", а певна міра такого примусу, чітко окреслений його обсяг. Наявність фактичної підстави. Фактичною підставою юридичної відповідальності є правопорушення. Юридична відповідальність пов'язана з правопорушенням, вона настає слідом за ним і звернена на правопорушника. Характер і обсяг позбавлень встановлюється в санкції юридичної норми. Покладання позбавлень, застосування державно-примусових заходів здійснюється в ході правозастосовної діяльності компетентним державним органом у строго визначеному законом порядку і формах .Скакун О.Ф. Теорія держави і права [Текст] : підручник / О. Ф. Скакун . - Харків: Консум, 2004. -- С. 61

Конституція України закріплює основи юридичної відповідальності особи. За Конституцією: ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Під цілями юридичної відповідальності розуміють досягнення кінцевого результату, який передбачається законодавством. При різних видах юридичної відповідальності можуть бути різні цілі. Наприклад, в кримінальному законодавстві основними цілями юридичної відповідальності є: виправлення і перевиховання засуджених; попередження нових правопорушень з боку засудженого; попередження злочинів з боку інших осіб; покарання за злочин - позбавлення певних благ; ізоляція небезпечного злочинця від суспільства. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права[Текст] : навчальний посібник / М. В. Кравчук . - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - С.58 Виправлення і перевиховання тісно пов'язані між собою і кожне суспільство зацікавлене в тому, щоб правопорушник став на шлях виправлення і більше не чинив злочинів чи інших правопорушень. Потрібно сказати, що це дуже складний процес, і як показує практика діяльності виправно-трудових установ колишнього СРСР - ефективність їх діяльності була дуже низька. Більш ефективно відбувається перевиховання, коли застосовуються гуманні методи покарання, в тому числі і за допомогою релігії. Мета покарання - це попередження вчинення правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За вчинення тяжких злочинів покарання має на меті ізолювати злочинця від суспільства, не дати йому можливості вчинити нові злочини, щоб він усвідомив свою антисоціальну діяльність чи поведінку. В результаті покарання засуджений позбавляється певних матеріальних чи духовних цінностей, він обмежується в своїй дієздатності і зобов'язаний компенсувати збитки, які завдав державі чи громадянам. Інші цілі переслідуються при цивільно-правовій відповідальності. Тут головне місце займає поновлення втрачених прав, відшкодування збитків. Законом чи договором можуть бути передбачені випадки, коли допускається стягування тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (штрафу, пені); коли на вибір кредитора можуть бути стягнуті або неустойка або збитки. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология [Текст] : підручник / В. Н. Кудрявцев -- М., 1982. -- С. 45 Таким чином, кожний вид юридичної відповідальності має свої конкретні цілі, але всі вони мають і спільну мету - це покарання за правопорушення і попередження та недопустимість їх в майбутньому. Мета і цілі покарання повинні відповідати конституційним принципам справедливості, доцільності, гуманності, обґрунтованості і право законності. Принципи юридичної відповідальності: відповідальність винної особи за діяння, а не за виявлення наміру; законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення юридичної відповідальності; гуманність і своєчасність юридичної відповідальності тощо. Копєйчиков В. В. Теорія держави і права [Текст] : підручник / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.. - К.: Юрінком Інтер, 2002, - С. 149 За В. В. Сухоносом принципами юридичної відповідальності є законність, справедливість, незворотність настання, доцільність, індивідуалізація покарання, відповідність за вину і неприпустимість подвоєння відповідальності. Сухонос В. В. Теорія держави і права[Текст] : навчальний посібник/ В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга , 2005. - С.43 Функції юридичної відповідальності - це головні напрями юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, які скоїли чи можуть скоїти правопорушення. Розрізняють такі види функцій юридичної відповідальності: превентивну (попереджувальну); виховну; репресивну (каральну); компенсаційну (поновлювальну); сигналізаційну (інформаційну) тощо. Отже юридична відповідальність - це застосування уповноваженою особою до правопорушника передбачених санкцією юридичних норм міри державного примусу, вираженого у формі позбавлень особистого, організаційного або майнового характеру. Позбавлення різних благ дає можливість покарати правопорушника за вчинені ним протиправні діяння . Ми бачимо що у своїх діяннях правозастосовні суб'єкти користуються великою кількість юридичних принципів, цілей, застосовують функції юридичної відповідальності.

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДИЛЬНОСТІ ЗА ГАЛУЗЕВИМ КРИТЕРІЄМ

2.1 Особливості юридичної відповідальності в публічних

До публічних галузей права відноситься конституційна, кримінальн, адміністративна галузі. Кожна галузь має свої особливості юридичної відповідальності.

Конституційно-правова відповідальність у широкому значенні представлена власне конституційною відповідальністю, адміністративною відповідальністю та кримінальною відповідальністю за порушення норм конституційного права. Пріоритетним видом юридичної відповідальності у конституційному праві України є конституційно - правова відповідальність. На думку Л. P. Наливайко, конституційно-правова відповідальність - це вид соціальної та юридичної відповідальності, який існує у сфері конституційно-правових відносин, передбачений нормами конституційного права, характеризується специфічним колом суб'єктів, механізмом реалізації та санкціями й полягає у примусовому засобі впливу за протиправне діяння та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта виступає найважливішою гарантією реалізації і захисту Конституції. Існують й інші визначення конституційно-правової відповідальності. Узагальнюючи існуючі визначення, конституційно-правову відповідальність можна визначити як самостійний вид юридичної відповідальності, визначений нормами конституційного права, що передбачає заохочення державою позитивного діяння суб'єкта конституційно-правових відносин, наслідки якого перевищують вимоги конституційно-правових приписів (позитивний аспект) або негативну реакцією держави на конституційний делікт (правопорушення). Конституційно-правовій відповідальності властиві загальні та особливі ознаки, що визначають особливості її правової природи.

До ознак конституційно-правової відповідальності належать: 1.Конституційно-правова відповідальність має конституюючий (системоутворюючий) характер, тобто визначає загальні принципи для інших видів юридичної відповідальності.

2. Конституційно-правова відповідальність відповідно до особливостей предмета конституційно-правового регулювання має чітко виявлений політичний характер, оскільки відповідальність настає за порушення суспільних відносин, пов'язаних зі здійсненням влади в державі.

3. Конституційно-правова відповідальність передбачає конституційні санкції як міру юридичної відповідальності. Конституційно-правові санкції передбачають такі особливі міри і форми юридичної відповідальності, як дострокове припинення повноважень органу держави, органу або посадової особи місцевого самоврядування; відмова у реєстрації політичної партії, громадської організації; скасування чи призупинення дії конституційного нормативно-правового акта тощо.

4. Специфічність підстав конституційно-правової відповідальності: підставою ретроспективної відповідальності є юридичний факт конституційного делікту, а проспективної - юридичний факт набуття статусу суб'єкта конституційно-правової відповідальності.

5. Особливе коло суб'єктів конституційно-правової відповідальності, що є вужчим за коло суб'єктів конституційного права. Суб'єктами конституційно-правової відповідальності можуть бути лише орган публічної влади або його посадова особа (об'єднання громадян, державні органи й органи місцевого самоврядування). Людина та громадянин не наділені конституційною деліктоздатністю. Навіть порушення людиною конституційних обов'язків є підставою адміністративної, кримінальної чи цивільної відповідальності в конституційному праві, але не конституційно-правової.

6. Конституційно-правова відповідальність є важливим елементом механізмом правового захисту і охорони Конституції України та чинного конституційного законодавства.

7. Джерелами конституційно-правової відповідальності е не лише норми Конституції України, але й всі інші конституційно-правові норми, об'єктивізовані в системі чинного конституційного законодавства.

8. Для конституційно-правової відповідальності властиві особливі процесуальні форми її реалізації. В окремих випадках процедура конституційно-правової відповідальності регулюється комплексом конституційних та інших галузевих норм чинного законодавства.

В сучасному суспільстві значно поширеною є кримінальна відповідальність. Кримінальна відповідальність застосовується за порушення заборон, передбачених в Кримінальному кодексі України . Оскільки злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне вчинене діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. На наш погляд, оскільки злочин являють собою найбільш небезпечні для суспільства діяння, тоді і заходи покарання за них установлюються найбільш суворі.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеження прав і свобод засудженого.

Діючий Кримінальний кодекс України встановлює 12 видів покарань до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, які судом можуть бути застосовані: штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених особливою частиною Кримінального кодексу України. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями особливої частини Кримінального кодексу України не передбачено вищого розміру штрафу. Використовуються позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Громадські роботи - вони полягають у виконанні засудженими у вільний від роботи час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Виправні роботи - цей вид покарання встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Службові обмеження для військовослужбовців - цей вид покарання застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках передбачених Кримінальним кодексомУкраїни, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Конфіскація майна - цей вид покарання полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Арешт - полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Обмеження волі - цей вид покарання полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці, встановлюється на строк від одного до п'яти років. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців - цей вид покарання призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК України, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Позбавлення волі на певний строк - покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи, встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років. Довічне позбавлення волі - встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених Кримінальним кодексом України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк . Кримінальний кодекс України , Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III

Притягнення особи, винної у вчиненні злочину, здійснюється відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України , яким детально регламентовані всі процедури, зв'язані з порушенням кримінальної справи, розслідуванням злочину і винесенням вироку. Кримінально-процесуальний кодекс України визначає права й обов'язки обвинувачуваного, підсудного і засудженого, потерпілого й інших учасників процесу, а також повноваження державних органів і посадових осіб, що здійснюють провадження по справі, порядок проведення окремих слідчих дій і оцінки отриманих доказів.

Адміністративна відповідальність застосовується за правопорушення, передбачені законодавством про адміністративні правопорушення. На відміну від Кримінально-процесуального кодексу України, Кодекс України про адміністративні правопорушення не охоплює всіх складів адміністративних правопорушень, що можуть встановлюватися й іншими актами.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальністі. За здійснення адміністративних правопорушень установлюється 7 видів адміністративних стягнень: попередження - як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом; штраф - є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами України; вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом; виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею); адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним (міським) судом (суддею). Необхідно зазначити, що адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп . Порядок провадження в справі про адміністративне правопорушення регламентований Кодексом про адміністративні правопорушення. Коло органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, є досить широким. У нього входять суди, адміністративні комісії при органах місцевого самоврядування, органи міліції, різного роду державні інспекції й інші державні органи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається, як правило, у присутності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, якій дозволяється давати пояснення, представляти доказу, користатися послугами адвоката. Постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржене в чи суд вищестоящий по підпорядкованості орган. Відносини адміністративної відповідальності припиняються виконанням стягнення.

2.2 Особливості юридичної відповідальності в приватних галузях права

Майнова відповідальність - юридична відповідальність за правопорушення, яка застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, моральної шкоди, а також майнових санкцій.

Субґєктами майнової відповідальності можуть бути Україна, як держава, юридичні та фізичні осудні особи - резиденти і нерезиденти України. Майнова відповідальність означає, що потерпіла сторона може переслідувати порушника - субґєкта зовнішньоекономічної діяльності у судовому порядку і, якщо його визнають винним, то порушнику доведеться задовольнити вимоги і виплатити потерпілій стороні компенсацію, яка називається відшкодуванням збитків, або стосовно винного буде визначено якийсь інший засіб судового захисту. При застосуванні майнової відповідальності завжди можна знайти компроміс щодо предмета позову, тобто дійти згоди з позивачем з метою уникнення судового розгляду. Кузнецов Н.И. Дисциплинарная, административная и материальная ответственность военнослужащих // Ориентир. -- 1994. -- № 1. -- С. 74--76.

Майнова відповідальність за правопорушення в сфері правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності проявляється в таких випадках: адміністративно-господарської відповідальності; цивільно-господарської відповідальності. Теорія держави і права в схемах і таблицях: Навч. посібник / Сум. держ. ун-т. [ Уклад. Сінченко Ю.П.]. -- Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1997 - С. 38.

Адміністративно-господарська відповідальність - один з видів майнової відповідальності, яка наступає за вчинення адміністративно-господарського правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності та ініціюється уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку. Копєйчиков В.В. Правознавство. Підручник / Авт. кол.: Демський С.Е., П68 Ковальський B.C., Колодій А.М та інші. За ред. В.В. Копєйчикова. -- 5-е вид., перероб. та доп. - К: Юрінком Інтер, 2002. - С. 45

Адміністративно-господарська відповідальність за правопорушення передбачає: застосування адміністративно-господарських санкцій; застосування адміністративних стягнень.

Адміністративно-господарські санкції -- це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення та ліквідацію наслідків правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Розрізняють наступні види адміністративно-господарських санкцій за правопорушення в зовнішньоекономічній сфері: 1) безоплатне вилучення доходу - дохід, одержаний субґєктом зовнішньоекономічної діяльності внаслідок порушення встановлених законодавством правил ,здійснення господарської діяльності в цій сфері, а також суми прихованого (заниженого) доходу чи суми податку, несплаченого за прихований обґєкт оподаткування, підлягають вилученню в доход бюджету. 2) Адміністративно-господарський штраф - грошова сума, що сплачується субґєктом господарювання до бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності в сфері зовнішньоекономічної діяльності. 3) Стягнення зборів (обовґязкових платежів)- у разі порушення субґєктом господарювання в сфері зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обовґязкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до бюджету.4) При зупинення операцій за рахунками субґєктів зовнішньоекономічної діяльності - операції субґєкта зовнішньоекономічної діяльності за його рахунками в установах банку зупиняються в разі його відмови у проведенні документальної перевірки, ненадання податковим та іншим органам звітності, розрахунків, декларацій чи інших документів, повґязаних з обчисленням та сплатою податків, зборів (обовґязкових платежів). 5) Застосування антидемпінгових заходів - . у разі здійснення учасниками зовнішньоекономічної діяльності дій, повґязаних з одержанням незаконної переваги на ринку України (здійснення демпінгового імпорту, субсидованого імпорту, інших дій, які визначаються як недобросовісна конкуренція), що завдає шкоди економіці України, до цих учасників застосовують антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи. 6) Припинення зовнішньоекономічної діяльності - припинення зовнішньоекономічної діяльності субґєктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних субґєктів господарювання на території України застосовується у випадках порушення законів України; проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки України; проведення дій, які призводять до порушень міжнародних зобовґязань України тощо. 7) Застосування індивідуального режиму ліцензування - форма адміністративного впливу на порушника, яка діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону.8) Призупинення дії ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності - здійснення будь-якої зовнішньоекономічної діяльності, що загрожує житло і здоровґю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. 9) Анулювання ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності - скасування державної реєстрації і ліквідація субґєкта зовнішньоекономічної діяльності здійснюється у разі діяльності, що суперечить закону чи установчим документам. Скасування державної реєстрації провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації субґєкта зовнішньоекономічної діяльності. .Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- С. 56

Адміністративні стягнення - міра відповідальності, яка застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню правопорушником нових правопорушень. Субґєктами адміністративних стягнень за правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть бути Україна, як держава, та субґєкти зовнішньоекономічної діяльності.

До адміністративних стягнень належать:

1) попередження - є найменш обтяжливим для правопорушника видом адміністративного стягнення. Його зміст полягає в офіційному засудженні та офіційному попередженні правопорушника стосовно недопустимості таких правопорушень у майбутньому. Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься, як правило, в письмовій формі, оголошується правопорушнику і тягне ті ж самі наслідки, що й інші стягнення. Зокрема, при повторному вчиненні адміністративного правопорушення підвищується ступінь юридичної відповідальності правопорушника;

2) штраф - є найпоширенішим видом адміністративного стягнення. Розмір штрафу розраховується у кратному значенні до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і застосовується у випадках невиконання або несвоєчасного виконання порушником своїх зобовґязань. Попередження і штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене адміністративне правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім обґєктом адміністративного правопорушення - примусове вилучення і наступна реалізація за рішенням суду товарів або транспортних засобів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім обґєктом адміністративного правопорушення, з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета;

4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім обґєктом адміністративного правопорушення - примусова безплатна передача цього предмета у власність держави. Конфіскації підлягають лише предмети, які є у приватній власності порушника;

5) виправні роботи - призначаються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави;

6) адміністративний арешт - є найбільш суворим видом адміністративних стягнень. Він полягає у фізичному обмеженні свободи особи на строк до пґятнадцяти діб, тобто, за своєю суттю є близьким до кримінальних покарань. Теорія держави і права в схемах і таблицях: Навч. посібник / Сум. держ. ун-т. [ Уклад. Сінченко Ю.П.]. -- Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1997 - С. 38.

Цивільно-господарська відповідальність -- майнова відповідальність субґєктів зовнішньоекономічної діяльності, яка наступає за вчинення цивільно-господарського правопорушення, та ініціюється субґєктами зовнішньоекономічної діяльності у відповідності до зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Субґєктами цивільно-господарської відповідальності за правопорушення є субґєкти зовнішньоекономічної діяльності, які несуть майнову відповідальність за порушення норм цивільного і господарського права в цій сфері.

До видів цивільно-господарських санкцій за правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності належать: відшкодування збитків - цивільно-господарські санкції, що передбачають відшкодування витрат, зроблених управненою стороною, втрат або пошкодження її майна, а також не одержаних нею доходів, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовґязання або додержання правил здійснення господарської діяльності ;штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовґязаний сплати у разі порушення ним правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовґязання в сфері зовнішньоекономічної діяльності ;оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження порушень зобовґязання.

Матеріальна відповідальність - настає за вчинене майнове правопорушення, шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації робітниками та службовцями при виконанні ними своїх трудових обов'язків. Притягає до відповідальності адміністрація підприємства. Захід матеріальної відповідальності - грошове стягнення. Правозастосовний акт - наказ. Підставою юридичної відповідальності є Кодекс Законів про працю України. Матеріальна відповідальність є юридичною відповідальністю , яка наступає за майнові збитки, заподіяні підприємству, установі, організації.

Основна мета матеріальної відповідальності працівників полягає у забезпеченні збереження майна підприємств, установ та організацій і відшкодуванні завданих їм збитків; сприянні зміцненню трудової дисципліни і вихованню бережливого ставлення до власності; гарантуванні працівникам збереження за ними у всіх випадках певної частини заробітної плати.

Матеріальна відповідальність працівників наступає за певних умов (підстав) : при заподіянні прямої дійсної шкоди наявному майну підприємства. Шкодою вважається всяке зменшення майна або погіршення майнового стану підприємства, установи, організації.При визначенні збитків, заподіяних працівником підприємству, установі, організації, враховується тільки дійсна шкода, тобто зменшення або знецінення наявного майна, а втрачена вигода, тобто неодержані підприємством прибутки, не враховуються. Законодавство про працю не допускає покладення на працівників відповідальності за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Якщо шкоду заподіяно протиправною дією або бездіяльністю працівника, тобто такою поведінкою працівника, яка суперечить вимогам закону, правилам внутрішнього трудового розпорядку і технологічним інструкціям, що призвело до матеріальної шкоди. Наявність причинного зв'язку між майновою шкодою і протиправною поведінкою працівника, тобто що саме ці дії або бездіяльність працівника стали причиною матеріальних збитків. Необхідно встановити вину працівника, тобто що працівник заподіяв шкоду навмисно чи з необережності. Для того щоб покласти на працівника, який заподіяв шкоду, обов'язок відшкодувати її, необхідна наявність усіх перелічених підстав. Відсутність хоча б однієї з них звільняє працівника від обов'язку відшкодувати збитки.

Трудове законодавство встановлює обмежену чи повну, а в окремих випадках і підвищену (кратну) матеріальну відповідальність. Вид матеріальної відповідальності залежить від того, хто заподіяв шкоду, характеру вини та об'єкта, якому завдано втрат.

Найпоширенішим (універсальним) видом матеріальної відповідальності є обмежена. Вона полягає в тому, що працівник, який заподіяв шкоду, несе відповідальність перед власником у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше від свого середнього місячного заробітку. Обмежену матеріальну відповідальність несуть працівники, з вини яких заподіяно шкоду підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків внаслідок недбалості або необережності. Така відповідальність працівників наступає за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів. Напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, в такому ж розмірі працівники відповідають за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування. Керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкрадання, знищення і зіпсуття матеріальних чи грошових цінностей . Кодекс законів про працю України,Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 10.12.1971 № 322-VIII

Дисциплінарна відповідальність застосовується за здійснення дисциплінарної провини. Порядок застосування стягнення за порушення дисципліни регламентується Кодексом законів про працю України, статутами про дисципліну й інші нормативно-правові акти. Згідно ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни застосовуються наступні стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбаченні для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення . Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.-- К.: Атіка.-- 2001.-- С. 36

Звільнення може застосовуватися за найбільш грубі порушення трудової дисципліни, у тому числі: за систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків; прогул ( в тому числі відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;поява на роботі в нетверезому виді, у стані наркотичного чи токсичного сп'яніння; здійснення за місцем роботи розкрадання ( в тому числі дрібного). Законодавством про дисциплінарну відповідальність можуть передбачатися й інші дисциплінарні стягнення. Необхідно зазначити, що порядок застосування дисциплінарного стягнення досить докладно регламентується законодавством. Тому що всі принципи юридичної відповідальності діють і в сфері дисциплінарної відповідальності. Посадова особа, дозволяючи справу про дисциплінарну відповідальність конкретного працівника, повинне бути упевнене в тім, що воно установило в справі істину, зібрало необхідні докази, а прийняте рішення є справедливим. Законодавство встановлює досить короткі терміни застосування дисциплінарного стягнення. Воно може застосовуватися безпосередньо після виявлення провини, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Отже ми можемо зробити висновки, що вся юридична відповідальність ділиться на позитивну та негативну. Ми бачимо що основним критерієм поділу є галузевий критерій, кримінальна , конституційна та адміністративна відповідальність несеться перед державою, і в більшості випадках має вищу міру покарання, а майнова, матеріальна та дисциплінарна відповідальність несеться перед підприємством чи організацією, та має м'якшу міру покарання.

РОЗДІЛ 3. ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ Відповідальності ЗА ФУНКЦІЯМИ ПРАВА

3.1 Компенсаційна юридична відповідальність

Відповідно до головних цілей юридичної відповідальності санкції за правопорушення поділяються на два основних види: штрафні (каральні) - головне завдання яких полягає у покаранні правопорушника, та право відновлювальні - спрямовані на усунення безпосередньо завданої правопорушенням шкоди. Згідно із змістом цих санкцій юридична відповідальність поділяється на штрафну (каральну) і право відновлювальну (компенсаційну) .

Право відновлювальна відповідальність реалізується головним чином у цивільно-правовій сфері. Її призначення полягає у відновленні незаконно порушених прав, примусовому виконанні невиконаних обов'язків та усуненні протиправних станів.. Вона застосовується, насамперед, для відновлення порушених прав громадян, інших облич у випадках невиконання боржниками своїх зобов'язань за договором чи внаслідок заподіяння шкоди. Боржник, що не виконав чи неналежно виконав зобов'язання за договором, зобов'язаний відшкодувати кредитору збитки, у які входять витрати кредитора, реальний збиток і упущена вигода. По визначеній частині зобов'язань на боржника, що не виконав зобов'язань, може покладатися обов'язок виплачувати штрафні санкції у виді неустойки. Кельман, М. С. Загальна теорія держави та права [Текст] : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. - Львів : Новий світ- 2000, 2003. -С. 11

Необхідно зазначити, що право відновлювальну мету переслідує і відповідальність за шкоду, заподіяна особистості або майну громадянина чи юридичної особи. У відповідності зі господарським законодавством України шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою яка її завдала. Однак цивільне право знає і каральні санкції. Це конфіскація, штраф і відмовлення в захисті суб'єктивного цивільного права. Конфіскація майна застосовується в якості однієї із санкцій за порушення цивільного законодавства і, зокрема, за здійснення угод з метою, противної основам правопорядку і моральності. Штрафні санкції (штраф, пеня) застосовуються до правопорушників незалежно від збитків, понесених стороною потерпілої в договорі, і виплачуються потерпілому. Відмовлення в захисті суб'єктивного цивільного права застосовується у випадках зловживання правом уповноваженої особи. Цивільна відповідальність виникає з моменту невиконання зобов'язання у встановлений чи термін виконання неналежним образом. Зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди виникають з моменту його заподіяння. Кримінальний кодекс України , Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III

Ю.Г.Басін, вважав ,що основною формою цивільної правової відповідальності є відшкодування збитків кредитора, що спричинені зобов'язальною несправністю боржника. Отже, відшкодування збитків є основною формою цивільної відповідальності. Тому її ще називають матеріальною відповідальністю. Очевидно, що для застосування цієї форми цивільно-правової відповідальності необхідно, щоб збиток у кредитора як наслідок порушення зобов'язання дійсно мав місце. Крім збитку серед таких негативних наслідків є й відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відшкодування збитків застосовується у всіх випадках порушення цивільних прав, якщо законом чи договором не передбачене інше. Відшкодування збитків прийнято називати загальною формою цивільно-правової відповідальності, що зумовлене компенсаторною функцією цивільного права взагалі та відповідальності зокрема. Інші, спеціальні форми цивільно-правової відповідальності застосовуються лише у випадках, коли вони прямо передбачені договором або законом для окремого правопорушення. До спеціальних форм цивільно-правової відповідальності відносяться сплата неустойки; проценти (відсотки);втрата завдатку, утриманого чи закладеного майна. Отож ми бачимо, що цивільно-правова відповідальність має свої особливості: майновий характер;персоніфікований характер; побудована виключна на приватних засадах і застосування майнових санкцій на користь держави є виключенням; розмір відповідальності спів розмірний розміру завданого збитку; не дифенціюється у залежності від характеру вини порушника; за однотипні порушення розмір санкцій виключно залежить від розміру заподіяного збитку і діє принцип повного відшкодування. За обсягом розрізняють відповідальність: повну та обмежену. За загальним правилом презюмується повна цивільна відповідальність:правопорушник повинен відшкодувати потерпілій особі збитки у повному обсязі. Проте законодавець надає можливість врахувати майновий стан причинителя та інтереси інших осіб і зменшити розмір відповідальності. Як виключення інколи застосовується підвищена відповідальність. Так за втрату книги, отриманої за договором безоплатного користування винна особа повинна замінити на таку книгу, або за узгодженням із власником на іншу або сплатити кратну вартість цієї книги.

3.2 Каральна юридична відповідальність

Штрафна (каральна) відповідальність застосовується за злочини і адміністративні або дисциплінарні проступки. Її призначення -- вплив на свідомість правопорушника через застосування щодо нього певних обмежень з метою загальної і особистої превенції (попередження) правопорушень. Штрафна (каральна) відповідальність реалізується головним чином у господарсько - правовій сфері. При здійсненні підприємницької діяльності питання забезпечення виконання зобов'язань є найбільш важливим. Зі змісту ст. 42 Господарського кодексу України виходить, що підприємництво являє собою самостійну, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання . Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436¬IV// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18-22. - Ст. 144..

І тут слід поставити на голос саме на словосполученні «на власний ризик», тому як у питанні виконання іншою стороною своїх зобов'язань підприємець є дуже беззахисним. Саме тому головною метою нормативних актів, регулюючих питання забезпечення виконання зобов'язань, повинно бути надання суб'єктам господарювання певних гарантій щодо захисту їх власних прав та інтересів. Цими гарантіями є застосування до по рушників деяких видів господарсько-правової відповідальності. Тому господарсько- правова відповідальність - це, насамперед, обов'язок суб'єктів господарювання понести економічне покарання за господарське правопорушення, вона стане ефективною лише в тому разі, якщо економічне покарання суб'єктів господарювання буде дійсно невідворотним. Реальна невідворотність економічного покарання за господарське правопорушення є дуже ефективним засобом забезпечення реалізації виконання договорів та інших обов'язків у різноманітних сферах діяльності . Коростей В. И. Трансформация системы право¬ вого регулирования хозяйственной деятельности: про¬блемы, реализация, перспективы: монография. - До¬ нецк: ООО «Юго¬Восток, Лтд», 2008. - С.278 Головною функцією штрафних санкцій є захист інтересів підприємців. Але досить гостро стоїть питання відносно видів та ієрархії функцій штрафних санкцій, ця тема і до сих пір є дуже спірною, не має єдиного бачення та визначеності на цей рахунок. Загалом, функції штраф них санкцій спрямовані на забезпечення виконання державних замовлень і програм, укріпленні договірної дисципліни у сфері господарювання, у віднов ленні порушених інтересів держави та суб'єктів господарювання, невідворотності покарання підприємців при порушенні ними умов договорів, форму ванні свідомої правомірної поведінки учасників господарських відносин тощо . На думку деяких авторів, господарські санкції виконують стимулюючу, компенсаційну та виховну функції, інші вчені вважають головними функціями штрафних санкцій тільки стимулюючу та компенсаційну, деякі навпаки, вважають що в кожному конкретному випадку штрафні санкції виконують різні функції і у кожному випадку головною може виступати як штрафна, так і компенсаційна або обліково-інформаційна функція . Взагалі, штрафні санкції виступають досить зручним і оперативним засобом компенсації втрат потерпілої сторони (кредитора), тому як їх стягнення можливе лише за сам факт порушення договірних зобов'язань, тобто відпадає необхідність доведення наявності збитків, недоотриманого прибутку тощо. До того ж штрафні санкції мають подвійну правову природу - вони виступають одночасно засобом забезпечення виконання зобов'язань і мірою відповідальності для несумлінного контрагента. Тобто після того, як договір підписаний і вступив в дію, головною функцією штрафних санкцій є забезпечувальна, але після порушення однією зі сторін своїх договірних зобов'язань штрафні санкції виконують вже штрафну та компенсаційну функції. Можна виділити наступну систему видів функцій: забезпечувальна, штрафна, стимулююча, компенсаційна, обліково-інформаційна. Стимулююча функція - полягає в тому, що правопорушник (суб'єкт господарювання) через ущемлення за допомогою санкцій економічного (матеріального) інтересу спонукається до свідомої зміни своєї протиправної поведінки. . Хозяйственное право: учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, В. В. Хахулин; Под ред. Мамутова В. К. - К.: Юринком Интер, 2002. - С.879 Господарсько-правова відповідальність, яка полягає в застосуванні до правопорушника економічних (майнових) санкцій, передбачає негативне стимулювання його і до припинення правопорушення, і до реального виконання зобов'язання . Стимулювання це є негативним у тому розумінні, що суб'єкт, який вчинив господарське правопорушення несе певні майнові витрати внаслідок застосування до нього економічних санкцій. Стимулююча функція притаманна практично всім видам санкцій, передбачених або санкціонованих нормами господарського права. Додаткове забезпечувальне значення штрафних санкцій у порівнянні із загальною санкцією відшкодування збитків виявляється в наступному: По перше, збитки можуть бути стягнуті лише тоді, коли вони дійсно мали місце, причому для стягнення такого виду збитків, як упущена вигода, необхідно враховувати вжиті кредитором для її отримання заходи і зроблені з цією метою приготування; штрафні санкції ж можуть бути стягнуті незалежно від всього цього - для їх витребування з боржника кредитору необхідно тільки вказати порушення. По друге, розмір збитків чітко визначається лише після факту невиконання зобов'язання, розмір же штрафних санкцій визначений заздалегідь, що робить їх стягнення неминучим, підвищуючи тимсамим реальність несприятливих майнових наслідків для боржника,- кредитор у будь-який час може стягнути штрафні санкції, не чекаючи ні виникнення збитків, ні чіткого визначення їх розміру.