Проблемні питання, що виникають у нотаріуса, як державного реєстратора речових прав на нерухоме майно при оформлені спадщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Международный гуманитарный университет

Проблемні питання, що виникають у нотаріуса, як державного реєстратора речових прав на нерухоме майно при оформлені спадщини

Ж. О. Мазур

Актуальність дослідження правових проблем реєстрації прав на нерухоме майно пов'язана найперше із тим, що будь-яка правова держава з підвищеною увагою ставиться до здійснення угод із нерухомістю, які є соціально надзвичайно значущими, та намагається контролювати обіг нерухомості, оскільки державна реєстрація вирішує проблему забезпечення та гарантування прав на нерухоме майно. Як зазначають фахівці, розвинений ринок нерухомого майна є основою функціонування будь-якої економіки. Оптимізація обігу нерухомості є одним із головних завдань держави в сфері економічної політики.

Провідне місце у цьому займає правове регулювання відносин, пов'язаних із державною реєстрацією прав на нерухоме майно. І тому на сьогодні одним із питань, яке потребує негайного вирішення, є запровадження єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що забезпечило б належний захист прав фізичних та юридичних осіб на нерухоме майно. Безумовно, наявність законодавчої бази є головним аспектом, який повинен забезпечити створення та надійне функціонування державної системи реєстрації прав на нерухоме майно Серед основних нормативно-правових актів, що врегульовують це питання,слід виділити Цивільний кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про іпотеку», та інші нормативні акти.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Згідно із названим Законом це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав. Ці функції покладено на державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно

Нова система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яка б спростила процедуру оформлення майнових прав та впорядкувала їх облік, мала запрацювати ще з початку 2012 року. Проте законодавець відклав уведення новації до 1 січня 2013 року. Це було викликано багатьма чинниками, серед яких, зокрема, і жорстка критика фахівцями через недосконалість та банальну неготовність системи до ефективної роботи, а, також, необхідність її доопрацювання. І в останні дні Х сесії Верховної Ради України нардепи спромоглись усунути більшу частину законодавчих прогалин.

У кожної людини настає час, коли в родині хтось із рідних помирає. Більшість у такій ситуації відчувають у зв'язку з цим величезний стрес. Сьогодні оформити своє спадкове право та отримати свідоцтво про право на спадщину можна тільки у нотаріуса: як державного, так і приватного. Особам, які хочуть прийняти спадщину чи відмовитись від її прийняття, необхідно звертатися до державної нотаріальної контори або до приватного нотаріуса, за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини відповідно до ст..1221 Цивільного Кодексу України, є останнє місце проживання спадкодавця. Ст. 1270 Цивільного Кодексу України встановлює строк для прийняття спадщини у шість місяців від дня смерті спадкодавця.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріусів наділено повноваженнями спеціального субґєкта державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у результаті вчинення нотаріальних дій, а саме - здійснення нотаріусами державної реєстрації прав власності, реєстрація яких була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а також державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з такими об'єктами. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Визначено порядок взаємодії органів державної реєстрації прав з органами державної виконавчої служби.

Законом урегульовані також питання електронної та інформаційної взаємодії компетентних органів у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідно до Закону, починаючи з 01 січня 2013 р., реєструвати майнові права і на землю, і на споруди буде новостворена Державна реєстраційна служба України, яка має вести Державний реєстр речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

Окремо варто зупинитись на положеннях Закону, що вносять зміни до Закону України «Про нотаріат», якими передбачено визначення нотаріуса спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таким чином, надавши нотаріусам повноваження реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нотаріусу надається можливість оперативно отримувати інформацію та здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб одночасно з вчиненням нотаріальної дії щодо цього майна шляхом отримання/внесення необхідних відомостей (записів) з/до вказаного реєстру. Як вже зазначалося раніше, функції щодо реєстрації речових прав, перехід яких відбувався на підставі, зокрема, вчиненої нотаріальної дії, були покладені на відповідні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Зазначені підприємства діяли у межах повноважень, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майна та їх обтяжень і Порядком надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703... Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

При цьому нормами статті 3 Закону передбачено, що будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Також Законом визначено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до статті 16 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених Законом. Згідно із статтею 25 Кодексу здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (стаття ЗО Кодексу).

Враховуючи наведене, у разі смерті власника об'єктів нерухомого майна, реєстрація прав на які проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, вчинення такої нотаріальної дії як видача свідоцтва про право на спадщину потребує законодавчого врегулювання, щодо визначення порядку державної реєстрації таких прав за померлим власником, або взагалі без проведення такої реєстрації за померлим, а одразу, після оформлення Свідоцтва про право на спадщину за спадкоємцем. З одного боку, реєстрація прав на нерухоме майно за померлим у Державному реєстрі прав - відповідає діючому Закону і є лише процедурою дублювання виниклих прав у померлого раніше, метою якого є внесення відомостей щодо належного померлому нерухомого майна, перевірка обтяжень щодо цього майна, перевірка наявності інших речових прав та т.п.. З другого боку реєстрація у Державному реєстрі прав здійснюється за заявою власника (уповноваженою особою) з обов'язковим поданням копій необхідних документів (паспорту, реєстраційного номера облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, та інших…), що у разі смерті власника нерухомого майна є неможливим. Водночас при видачі Свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом проводяться обов'язкові перевірки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які неможливо провести без відсутності відповідної інформації, щодо майна померлого. Тому на теперішній час в Україні практично зупинена видача Свідоцтв про право на спадщину до врахування цього питання на законодавчому рівні.

Реформа, яка проводиться на сьогоднішній день у нашій державі, має бути ефективною, зрозумілою і правильною. Питання функціонування системи реєстраційної служби стало предметом обговорень та дискусій у багатьох юридичних колах - як серед практиків, так і серед науковців. Слід зазначити, що нині цією тематикою цікавиться тільки професійна аудиторія - суб'єкти оціночної діяльності, працівники БТІ, ріелторські компанії, нотаріуси і лише зовсім незначний відсоток пересічних громадян, а саме ті, хто має за що купувати або ж має що продавати, або хоче прийняти спадщину. Більшість населення мало стикається з цими проблемами, а тому і не може поки що висловити свою думку з цього приводу. Частіше за все ми стикаємося з ситуацією, коли відповідний закон вже прийнятий, і єдине, що нам лишається - приступити до його виконання. Як результат - в ході практичної діяльності постає значна кількість питань.

Список використаної літератури

нерухоме майно реєстратор спадщина

1. Сіра В.О.Зміни в системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно// [Електронний ресурс].

2. Хіміч С. П.Проблеми проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно за законодавством України // Електронний ресурс. -Режим доступу: http://ndippp.gov.ua

3. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року № 1952-IV// Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №51 (17.12.2004). - Ст. 553.

4. Завальна І.І.Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно: проблеми та перспективи розвитку / І.І. Завальна, О.І. Косенко. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua

Размещено на Allbest.ru