Структура і порядок прийняття колективного договору

Размещено на http://www.allbest.ru

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Поняття колективного договору

РОЗДІЛ ІІ. Структура колективного договору

РОЗДІЛ ІІІ. Порядок укладення колективного договору

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Колективний договір - це локальний нормативний акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини, що виникають між власником або уповноваженим ним органом і найманими працівниками конкретного підприємства; це форма їх співробітництва з метою досягнення соціальної згоди і прогресу.

Необхідність у застосуванні такого локального нормативного акта обумовлена економічними, соціальними і юридичними чинниками.

Про актуальність теми свідчить і той факт, що правове регулювання даного інституту є важливим, оскільки постійно вносяться зміни в Трудовий кодекс. Суттєвим нововведенням слід визнати появу в трудовому законодавстві нормативних вимог щодо змісту колективного трудового договору, докладного визначення процедури його укладання, набрання чинності, виконання і інших, багатозначних для практичного застосування законодавчих уточнень.

Об'єкт досліджень являє собою реально існуючі суспільні відносини, що виникають в ході укладання, зміни та розірвання колективного трудового договору.

Предметом дослідження є колективний договір - як складний комплексний інститут трудового права.

Основна мета роботи полягає в тому, щоб всебічно вивчити та проаналізувати поняття колективного договору, його структуру і дію.

Мета роботи визначає наступні завдання:

1. дати поняття колективного договору і загальну характеристику його умов;

2. проаналізувати питання укладання колективного договору;

3. проаналізувати зміст і структуру колективного договору;

Методологія, використана в роботі включає в себе загальноправові методи вивчення: історичний метод, формально-юридичний метод, метод порівняльного дослідження, аналіз і синтез законодавства та практики.

При написанні даної роботи були проаналізовані основні навчальні та наукові матеріали в рамках тематики роботи, коментарі до чинного трудового законодавства, а також різні публікації в періодичній пресі про сутність і особливості колективного договору. При цьому можна виділити наступних авторів: В.І. Власов, І.В. Гейц, Б.М. Жарков, Є.Г. Карсетская, М.М. Кислякова, М.І. Кучма, Б.А.Шеломов, М.В. Лушнікова, Р.Н. Лигін, Г.П. Мірзоян, А.Ф. Нуртдінова, А.Ф. Нуртдінова, Л.А. Окуньков, Ю.П. Орловський, А.Ф.Нуртдінова, Г.М. Порваткін, Г.Н. Семигин, В.М. Толкунова і ін.



РОЗДІЛ І. Поняття колективного договору

Колективний договір - це форма правотворення, яку держава надає підприємствам, установам. організаціям для конкретизації діючого трудового законодавства з врахуванням їх особливостей і умов. завданням колективного договору є також є також питання регулювання трудових відносин. не врегульованих чинним законодавством. Мета укладення колективного договору - соціальний захист прав найманих працівників, сприяння покращенню їх умов праці, завоювання соціально-економічних переваг і розширення їх прав.

Але разом з тим колективний договір в значній мірі сприяє і ефективності господарської діяльності, підвищенню рентабельності якості продукції за результатами роботи. Пояснюється це тим, що цей основний документ локальної дії на підприємстві (в установі, організації) містить взаємні зобов'язання сторін, спрямовані на вищевказані цілі. При цьому, використовуючи надане законом право щодо встановлення за рахунок власних коштів додаткових порівняно з законодавством трудових і соціально-економічних пільг для працівників, власник або уповноважена ним особа використовує їх як засіб зацікавлення і заохочення працівників до поліпшення дисципліни праці, стабілізації виробничого процесу, підвищення продуктивності праці і, нарешті, отримання високих прибутків.

Норми, закріплені в колективному договорі - це юридична форма вираження встановлених умов праці. В силу цього вони є обов'язковими для виконання для обох сторін, які уклали цей договір.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про підприємства в Україні» колективним договором регулюються виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо останнє передбачене статутом підприємства.

Аналіз правових актів, які обумовлюють порядок укладення і зміст колективних договорів, дає можливість визначити колективний договір як угоду, що укладається власником підприємства або уповноваженою ним особою, з однієї сторони, і трудовим колективом найманих працівників, який уповноважив профспілковий комітет чи інший представницький орган на проведення колективних переговорів і укладення договору, -- з другої, з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, що потребують додаткової регламентації з урахуванням особливостей здійснення праці на даному підприємстві, а також питань, що не урегульовані чинним законодавством.

Метою колективного договору є поліпшення господарської діяльності підприємства, підвищення його рентабельності і якості продукції, що випускається, забезпечення трудящим можливості брати участь в управлінні виробництвом, удосконалення винагороди за працю, підняття рівня охорони праці, матеріально-побутового та культурного обслуговування працюючих.

Забороняється включати до колективного договору умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників.[14,c.44]

Зміст колективного договору і його сторони значною мірою залежать від форми власності на засоби виробництва.

Крім того, колективний договір, який включає локальні норми по використанню праці і відтворенню робочої сили, є важливою юридичною основою для укладення індивідуальних трудових договорів між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

В укладенні колективного договору не менше працівників повинен бути зацікавлений власник або уповноважена ним особа. Як вже відзначалося, колективний договір встановлює локальні норми в сфері праці і соціального розвитку. Тому існує безпосередній зв'язок між стимулами праці і соціальними резервами виробництва. Чим оптимальнішими будуть локальні правові норми, тим більшою мірою колективний договір сприятиме ефективному господарюванню, стимулюватиме виробництво. Проявляючи турботу про себе, працівники тим самим роблять значний внесок у розвиток виробництва, підвищення його ефективності.[ ЗУ "Про колективні договори та угоди"]

Але одночасно слід враховувати, що інтереси найманих працівників і власника, їх погляди на одні й ті ж питання не в усьому і не завжди збігаються. Працівники зацікавлені в першу чергу у високому рівні оплати праці, встановленні додаткових пільг, гарантій, створенні належних умов праці, скороченні тривалості робочого часу, а підприємець -- в одержанні високих прибутків, підвищенні ефективності виробництва при менших затратах, підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Звідси і суперечності, спори, конфлікти.

Однак спільність інтересів є позитивною основою для розробки і укладення колективного договору як юридичного документу, яким встановлюються загальні зобов'язання сторін, що відповідають чинному законодавству України.

РОЗДІЛ ІІ. Структура колективного договору

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

* зміни в організації виробництва і праці;

* забезпечення продуктивної зайнятості;

* нормування і оплати праці, встановлення форми,

* системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

* встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

* участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);

* режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

* умов і охорони праці;

* забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

* гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

* умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

* забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.[2, Кодекс Законів про Працю України]/

У нинішніх умовах роботодавець та профспілкові організації самостійно визначають структуру самого колективного договору, виходячи зі специфіки підприємства.

У загальній частині колективного договору викладаються цілі, завдання, функції, які він виконує, його становище стосовно законодавства, взаємовідносини між сторонами, їх обов'язки та відповідальність за виконання зобов'язань, а також на кого розповсюджується даний договір.

Головне місце в структурі колективного договору мають займати розділи, в яких встановлюються норми використання праці і відтворення робочої сили. У них можуть включатися такі положення:

· особливості прийому і звільнення працівників;

· забезпечення зайнятості;

· підвищення кваліфікації;

· змінність роботи;

· режим праці і відпочинку;

· умови праці;

· надурочна робота;

· тривалість відпусток, доплата праці;

· облік стажу роботи;

· соціально-побутові умови;

· матеріальна допомога і грошові компенсації;

· медичне обслуговування тощо.

При формуванні цієї частини колективного договору необхідно чітко викласти зміст норми, за необхідності обґрунтувати її включення, а також зробити потрібні розрахунки, тобто відобразити механізм її впровадження. Слід також визначити, на кого розповсюджується норма, умови і процедури її застосування, права сторін.[ ЗУ "Про зайнятість населення"]

Виходячи з концепції профспілок щодо соціального захисту прав та інтересів трудящих при переході до регульованої ринкової економіки, існуючої практики колективно-договірної роботи на підприємствах, у відповідний розділ колективного договору про гарантії зайнятості і росту професійної майстерності можна включити такі заходи:[ ЗУ "Про підприємства".]

· надання працівникам можливостей для створення приватних підприємств, цехів надомної праці, включаючи виділення коштів під ці цілі;

· створення додаткових робочих місць для менш конкурентноспроможних груп працівників: інвалідів, багатодітних жінок, молоді в розмірі до п'яти відсотків від загальної кількості робочих місць;

· скорочення робочого тижня;

· збільшення тривалості оплачуваної відпустки;

· надання працівникам можливості дострокового виходу на пенсію за рахунок коштів роботодавця;

· виплата стипендії в розмірі 100% середньої заробітної плати за рахунок роботодавця на період перекваліфікації;

· виплата додаткової відносно діючого законодавства вихідної допомоги при звільненні з урахуванням віку працівника, стажу роботи працівника;

· право розподілу існуючих робіт між: усіма працівниками навіть з неповною завантаженістю і неповною заробітною платою.

У розділ «Підвищення життєвого рівня трудящих, регулювання заробітної плати» можна включити зобов'язання, які б передбачали:

· виплату одноразової допомоги працівникам при виході на пенсію;

· укладення договорів на додаткове медичне, оздоровче обслуговування працівників за рахунок коштів роботодавця;

· надання молодим сім'ям безпроцентної позики на поліпшення житлових умов;

· розмір доплат за роботу у несприятливих умовах праці;

· метод гарантування базового рівня заробітної плати і надбавок на зріст вартості життя;

· підвищення заробітної плати (окладів, премій) керівним працівникам за умови росту заробітної плати робітників;

· зниження норм виробітку із збереженням розцінок для осіб передпенсійного віку, інвалідів;

· більш пільгові порівняно з державною допомогою виплати багатодітним і неповним сім'ям;

· допомогу молоді, яка призивається на військову службу;

· допомогу при народженні дітей, на утримання в дитячих дошкільних закладах;

· видачу безоплатної допомоги на кооперативне чи індивідуальне житлове будівництво або часткове погашення кредиту;

· здешевлення харчування працівників підприємств.

У цьому розділі бажано визначити заходи впливу за порушення трудової, виробничої дисципліни, громадського порядку.

У розділі «Охорона праці, режим робочого часу і часу відпочинку» можливі такі зобов'язання:

· створення здорових і безпечних умов праці: впровадження інженерно-технічних засобів безпеки праці, менш шкідливих і небезпечних технологій, матеріалів тощо;

· виведення всіх працюючих жінок з важких фізичних робіт з обов'язковим працевлаштуванням, а також обладнання спеціальних робочих місць, дільниць, цехів для вагітних жінок згідно з медичними рекомендаціями;

· впровадження економічних методів управління охороною праці;

· додаткове забезпечення працівників (понад установлені норми) спецодягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту за рахунок коштів роботодавця;

· надання безкоштовного лікувально-профілактичного харчування (молока та інших продуктів);

· надання можливості особам передпенсійного віку працювати за скороченим робочим тижнем із збереженням зарплати;

· введення режимів роботи з єдиними вихідними днями;

· скорочення робочого дня для вагітних жінок із збереженням зарплати;

· надання оплачуваних відпусток (1-4 дні) за сімейними обставинами.

В окремому розділі колективного договору можуть викладатися зобов'язання профспілкової організації щодо здійснення нею захисних функцій:

ь відстоювати інтереси найманих працівників при розробці і прийнятті плану економічного і соціального розвитку;

ь контролювати перегляд норм праці;

ь здійснювати перевірки правильності застосування встановлених умов оплати праці, своєчасної виплати членам колективу компенсацій уразі підвищення цін, вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків;

ь забезпечувати правовий захист винахідників і раціоналізаторів.

Виходячи з особливостей підприємства, у колективному договорі можуть передбачатися інші питання і визначатися додаткові розділи. В сьогоднішніх умовах - це кошторис витрат фондів економічного стимулювання, угоди щодо охорони праці. На деяких підприємствах створюються також фонди соціальної допомоги, резервні фонди і т.п.

До колективного договору у якості додатків долучається низка переліків, положень тощо, які є його складовою частиною, уточнюють і конкретизують його положення і, як правило, носять нормативний характер. Це, зокрема, Перелік посад працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день; Перелік посад працівників, яким видаються засоби індивідуального захисту; Правила і норми видачі спецодягу, спецвзуття та інше.[14,c.79]

РОЗДІЛ ІІІ. Порядок укладення колективного договору

Порядок укладання колективного договору та внесення змін і доповнень до нього регулюється ст.ст. 10--14 Закону "Про колективні договори і угоди" Процес розробки і прийняття колективного договору проходить 3 стадії: колективний договір трудовий

1) організація розробки і підготовка проекту колективного договору;

2) обговорення проекту договору в структурних підрозділах та на загальних зборах (конференції) трудового колективу;

3) прийняття рішення по колективному договору, його підписання та повідомна реєстрація в органах влади.

Перша стадія охоплює розробку проекту колективного договору, а також додатків до нього. Укладанню колективного договору передують колективні переговори. Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору або у строки визначені договором, письмово повідомляє іншу сторону про початок переговорів. Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори. Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом. Для ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами. Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних відомостей для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів. Сторони колективного договору зобов'язані надавати учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору. Учасники переговорів не мають права розголошувати відомості, що є державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні зобов'язання. Робоча комісія готує проект колективного договору з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників і приймає рішення, яке оформлюється відповідним протоколом. Для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів сторони використовують примирні процедури. Робоча комісія попередньо розглядає пропозиції працівників і приймає рішення, які з них внести до проекту колективного договору, а які залишити для вирішення роботодавцем у робочому порядку.

Друга стадія передбачає організацію і обговорення проекту колективного договору в структурних підрозділах підприємства, установи, організації. Робоча комісія бере участь у підготовці загальних зборів (конференції) трудового колективу на якій буде обговорюватися і прийматися колективний договір. Після обговорення проекту колективного в структурних підрозділах він виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Під час цієї стадії трудовий колектив дає оцінку діяльності сторін з виконання попереднього колективного договору, визначає шляхи щодо усунення виявлених недоліків та їх не повторення, визначається із своєю позицією щодо представленого проекту колективного договору. У разі якщо загальні збори (конференція) трудового колективу відхилять проект колективного договору або окремі його положення, сторони відновлюють переговори для пошуку необхідного рішення. Після цього проект в цілому виносяться на розгляд зборів (конференції) трудового колективу.

Третя стадія, на якій виноситься рішення щодо схвалення колективному договору, його підписання та повідомна реєстрація в органах влади, є завершальною. Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцію) трудового колективу він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу.

Відповідно до Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 p. № 225, колективні договори підлягають повідомній реєстрації районними державними адміністраціями, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад. [Кодекс Законів про Працю України.]



ВИСНОВКИ

Колективний договір посідає особливе місце серед локальних, тобто діючих лише щодо одного підприємства, нормативних актів. Перш за все, тому, що це двосторонній документ, тоді як основна маса локальних нормативних актів приймається тільки роботодавцем.При цьому, на відміну від трудового договору, стороною колективного договору є всі працівники організації (в особі представників) або їх частина (оскільки колективний договір може бути укладений не тільки в організації, але і в будь-якому її відокремлений структурний підрозділ).

Колективний договір потрібен, щоб працівники підприємства і роботодавець могли при бажанні закріпити у ньому різні взаємні зобов'язання. Як показує практика, роботодавці часто помилково вважають, що колективний договір - це документ, який обов'язково повинен бути на кожному підприємстві. Однак трудове законодавство встановлює, що обов'язок роботодавця з ведення колективних переговорів виникає тільки в тому випадку, коли інша сторона - працівники - направляє йому повідомлення в письмовій формі з пропозицією про початок колективних переговорів. Тоді роботодавець зобов'язаний вступити в переговори протягом семи календарних днів з дня отримання такого повідомлення. За ухилення від ведення переговорів у цьому випадку передбачена адміністративна відповідальність.

Будь-який колективний договір - продукт колективних переговорів, проведених представниками працівників і роботодавця. Отже, для того щоб приступати до переговорів, стороні-ініціатору спочатку необхідно обрати представника.

Представниками працівників при проведенні колективних переговорів згідно зі можуть бути: первинна профспілкова організація; інші представники, обрані працівниками.Всі подальші питання (терміни, місце і порядок проведення колективних переговорів, порядок розробки проекту колективного договору і його укладення) визначаються комісією самостійно. Кодекс обмежує дії сторін лише такими термінами:

1) два тижні з дня отримання запиту - це граничний термін, протягом якого одна сторона зобов'язана надати іншій наявну в неї інформацію, необхідну для ведення колективних переговорів.

2) три місяці з дня початку колективних переговорів - у цей термін сторони повинні підписати колективний договір у будь-якому випадку. Якщо ряд положень залишиться неузгодженим, то договір підписується на узгоджених умовах з одночасним складанням протоколу розбіжностей (ст. 38 ТК РФ).

Колективний договір набирає чинності з дня підписання його сторонами або з дня, встановленого у самому колективному договорі. Діяти він може не більше трьох років, при цьому допускається його продовження також на строк до трьох років.Дія колективного договору поширюється на всіх працівників даної організації (або її філії, представництва та іншого відокремленого структурного підрозділу). Тому при прийомі кожного нового працівника роботодавець повинен ознайомити його з укладеним колективним договором.Колективний договір зберігає свою дію в наступних випадках:

· при зміні найменування організації, розірвання трудового договору з керівником організації;

· при реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) організації - протягом усього терміну реорганізації;

· при зміні форми власності організації - протягом трьох місяців з дня переходу прав власності (в цьому та попередньому випадках будь-яка зі сторін має право направити іншій стороні пропозиції про укладення нового колективного договору або продовженні дії колишнього на строк до трьох років);

· при ліквідації організації - протягом усього строку проведення ліквідації.

Колективний договір може бути змінений. При цьому застосовується той же порядок, що при його укладанні. Тобто питаннями зміни займається комісія, створена з представників сторін.[ ЗУ "Про колективні договори та угоди"]



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України.

2. Кодекс Законів про Працю України.

3. ЗУ "Про колективні договори та угоди".

4. ЗУ "Про підприємства".

5. ЗУ "Про власність".

6. ЗУ "Про охорону праці".

7. ЗУ "Про оплату праці".

8. ЗУ "Про державну службу".

9. ЗУ "Про господарські товариства".

10. ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність".

11. ЗУ "Про зайнятість населення".

12. ЗУ "Про порядок розгляду колективних трудових спорів".

13. Постанова КМУ "Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові і ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків".

14. В.І. Прокопенко. Трудове право. Курс лекцій. Х.-1996.

Размещено на Allbest.ru

...