Право на юридичну практику

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕТАПИ НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗДІЙСНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ВИМОГИ, ЯКИМ ПОВИННА ВІДПОВІДАТИ ОСОБА ДЛЯ НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗДІЙСНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ 3. УМОВИ НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗДІЙСНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Юридична практична діяльність є діяльністю професійною, яка повинна здійснюватися компетентними субґєктами, котрі мають необхідний рівень професійних знань і вмінь, а також відповідають іншим вимогам, що ставляться до юристів в залежності від того чи іншого виду юридичної практичної діяльності.

Наявність таких вимог зумовлюється важливістю такої діяльності, адже зрозуміло, що лише особа, яка відповідає встановленим законодавством вимогам, може надавати кваліфіковану правову допомогу, здійснювати правосуддя, розслідувати кримінальні справи тощо.

Отже, розкриття основних вимог та умов набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності є особливо важливим та актуальним, оскільки таке дослідження дозволяє майбутньому юристу пізнати, яким вимогам він повинен відповідати та за яких умов він зможе займатися тим чи іншим видом юридичної практичної діяльності.

Дослідженням даного питання займалися такі науковці, як Т. Б. Вільчик, А. П. Гель, С. Д. Гусарєв, С. П. Кондракова, Л. М. Москвич, Г. С. Семаков, О. Ф. Скакун, Ж. О. Сульженко, О. Д. Тихомиров, О. О. Шандула та інші.

Метою контрольної роботи є визначення основних вимог та умов набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності, аналіз чинного законодавства з даного питання.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- визначити етапи набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності;

- виявити основні вимоги, яким повинна відповідати особа для набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності;

- проаналізувати умови набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності.

РОЗДІЛ 1. ЕТАПИ НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗДІЙСНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Юридична практична діяльність - це система свідомо-вольових конкретних дій і операцій з охорони і захисту прав, свобод та законних інтересів особи, що здійснюються юристами на професійній основі у межах права і мають юридичні наслідки [1, с. 476].

Для того, щоб займатися юридичною практичною діяльністю, особа повинна мати необхідні професійні знання і вміння, а також відповідати всім вимогам, які встановлюються нормативно-правовими актами.

С. Д. Гусарєв та О. Д. Тихомиров виділяють такі етапи набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності:

- набуття якостей, необхідних для самостійного здійснення професійних юридичних функцій;

- набуття права на самостійне здійснення юридичної практичної діяльності;

- набуття професійних повноважень;

- припинення здійснення професійних повноважень;

- ліквідація права на здійснення професійних повноважень та самостійне здійснення юридичної практичної діяльності.

Зазначені етапи притаманні будь-яким субґєктам юридичної практичної діяльності (державним та недержавним, юридичним обґєднанням, установам чи фізичним особам), що зумовлено необхідністю офіційного визнання здатності субґєкта здійснювати професійні юридичні функції на необхідному рівні або, навпаки, відсутності такої здатності. Проте кожний етап має особливості щодо окремих категорій субґєктів юридичної практичної діяльності [2, с. 274].

На нашу думку, останні два етапи, виділені науковцями, - припинення здійснення професійних повноважень і ліквідація права на здійснення професійних повноважень та самостійне здійснення юридичної практичної діяльності - не можна віднести до етапів набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності, оскільки на цих етапах вже відбувається втрата права на здійснення юридичної практичної діяльності.

Отже, першим етапом набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності є набуття якостей, необхідних для самостійного здійснення професійних юридичних функцій фізичними особами, що передбачає досягнення ними певного віку, опанування освітньо-професійними програмами освітньо-кваліфікаційних рівнів (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст або магістр), їх державне атестування та одержання дипломів установленого державного зразка, а також набуття професійного досвіду. юридичний право суддя адвокат

Другий етап - це набуття права на самостійне здійснення юридичної практичної діяльності, який передбачає складання кваліфікаційного випробування компетентному субґєкту (кваліфікаційній комісії нотаріату, кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури тощо), а також одержання відповідного офіційного документа (свідоцтва, ліцензії тощо). Крім того, субґєкти, які набувають права на самостійне здійснення недержавних видів юридичної практичної діяльності, за кваліфікаційне випробування та видачу офіційного документа вносять плату в установленому розмірі [2, с. 275-276].

Слід відзначити, що до цього етапу можна також віднести проходження конкурсного відбору на державну службу, складання кваліфікаційного іспиту особою, яка бажає займатися суддівською діяльністю тощо.

Наступним етапом є набуття професійних повноважень, тобто для приватних юристів - це реєстрація субґєкта приватної юридичної практичної діяльності та одержання свідоцтва про реєстрацію, а якщо це особи, які вступають на державну службу, - це видача наказу уповноваженим суб'єктом про призначення на посаду.

Кожен із зазначених етапів має свої особливості. Законодавство України закріплює основні вимоги та умови набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності щодо окремих категорій суб'єктів - адвокатів, нотаріусів, суддів, прокурорів, юрисконсультів тощо. І якщо особа буде відповідати всім вимогам та пройде всі етапи, лише тоді вона зможе займатися юридичною практичною діяльністю.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ВИМОГИ, ЯКИМ ПОВИННА ВІДПОВІДАТИ ОСОБА ДЛЯ НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗДІЙСНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Як ми вже зазначали, юридична практична діяльність полягає в охороні і захисті прав, свобод та інтересів особи, і здійснюється юристами. Тож, зважаючи на особливо важливе значення такої діяльності, до осіб, які бажають займатися юридичною практичною діяльністю, висуваються певні вимоги, які закріплюються в нормативно-правових актах і залежать від того чи іншого виду юридичної практичної діяльності. По суті, це перший етап набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [3] адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про нотаріат» [4] нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [5] на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Суддею Верховного Суду України може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше п'ятнадцяти років або суддя Конституційного Суду України (ч. 2 ст. 39 Закону).

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років (ст. 16 Закону України «Про Конституційний Суд України» [6]).

Статтею 46 Закону України «Про прокуратуру» [7] визначаються вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих. Так, прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року.

На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів - віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Аналіз законодавства дозволяє зробити висновок, що слідчим може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування в установленому законом порядку, виявив при цьому професійну придатність до слідчої роботи, має необхідні ділові та моральні якості.

Що стосується вимог, що висуваються до осіб, які бажають займатися юридичною консультативною діяльністю, то законодавством вони чітко не встановлені.

Юрисконсультом державного підприємства, установи може бути особа з вищою (або неповною вищою) юридичною освітою, яка володіє необхідними знаннями та навичками у справі правового забезпечення діяльності цих організацій та надання інших видів правової допомоги [2, с. 388]. Якщо ж особа бажає зайняти посаду юрисконсульта на державній службі, то відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу» [8] право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Щодо приватних підприємств, то вимоги до кандидатів на посади юристів можуть певною мірою спрощуватись або підвищуватись, що цілком залежить від потреб виробництва та труднощів господарсько-виробничих відносин. Як правило, при прийнятті на роботу адміністрація висуває низку додаткових вимог особистого та професійного характеру, які стосуються віку, досвіду, стажу роботи, сімейного стану, профілю, освіти. Такий підхід цілком зрозумілий та виправданий, оскільки на таку відповідальну посаду необхідно призначати висококваліфікованого спеціаліста, який, крім іншого, повинен працювати з адміністрацією в одній команді як представник управлінського персоналу і залишатися взірцем порядку та справедливості в очах трудового колективу. Якщо керівник підприємства часом неправий у своїх рішеннях або вчинках, робітник передусім звертається до юрисконсульта підприємства як до джерела істини. Тому, крім досвіду роботи, вищої освіти, знання своєї справи, юрисконсульт повинен володіти певними моральними цінностями, які дозволять йому залишатися чесною, справедливою та авторитетною особистістю в колективі [2, с. 388-389].

Отже, основні вимоги, яким повинна відповідати особа для набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності, стосуються: громадянства (обов'язково наявність громадянства України, лише, наприклад, на приватних підприємствах, у юридичних фірмах такої вимоги може не бути до особи, яка претендує на посаду юрисконсульта), освіти (обов'язкова юридична освіта), віку, рівня професійних знань, стажу роботи, особистих якостей, знання державної мови тощо.

РОЗДІЛ 3. УМОВИ НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗДІЙСНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Якщо особа і відповідає тим вимогам, які висуваються до адвокатів, прокурорів, суддів тощо, то це ще не означає, що вона може ними стати. Законодавство встановлює певні умови, за яких це можливо зробити. Тобто особа має пройти другий та третій етапи набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності.

Так, особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає встановленим вимогам, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим законом. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: допуск особи до кваліфікаційного іспиту або відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.

Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України, після чого отримує свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Адвокатське бюро та адвокатське об'єднання підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку [3].

Особи, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, допускаються Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату до його складання на підставі подання відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

На підставі результатів складеного іспиту Вища кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про видачу (або відмову у видачі) Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в урочистій обстановці приносить присягу [4].

Особи, які виявили бажання стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України подають відповідну заяви та необхідні документи. Після розгляду відповідних заяв, претенденти складають іспит перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, при успішному складенні іспиту кандидати направляються для проходження спеціальної підготовки. Кандидати, які успішно пройшли спеціальну підготовку, допускаються до складення кваліфікаційного іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. За результатами складення кваліфікаційного іспиту, відбувається зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад судді.

У разі відкриття вакантних посад суддів оголошується конкурс на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві. За результатами конкурсу Вищою кваліфікаційною комісією суддів України вносяться рекомендації Вищій раді юстиції про призначення кандидата на посаду судді, яка і вирішує питання про призначення кандидата на посаду судді та вносить в разі прийняття позитивного рішення відповідне подання Президентові України.

Особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді [5].

Законодавство встановлює особливості обрання на посаду судді безстроково, а також призначення суддів Конституційного Суду України.

Генеральний прокурор України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України [9]. Генеральний прокурор призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим; призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів [7].

Для того, щоб зайняти посаду юрисконсульта на державній службі, необхідно, як правило, пройти конкурсний відбір, прийняти Присягу державних службовців [8]. Якщо ж особа бажає займатися юридичною консультативною діяльністю приватно, то їй необхідно пройти державну реєстрацію в установленому законом порядку та отримати документ, що підтверджує її право на зайняття юридичною практикою.

Слід відзначити, що особа набуває професійних повноважень із настанням правовстановлюючого факту, тобто, наприклад, видача свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, наказ або розпорядження про призначення на посаду тощо.

Отже, для набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності особа, як правило, має здати кваліфікаційний іспит або пройти конкурсний відбір у встановленому законодавством порядку, а також скласти присягу. Також особа повинна отримати документ, який підтверджує її повноваження, - свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю або свідоцтво про право на зайняття підприємницькою діяльністю, а щодо осіб, які претендують на зайняття посади в державному органі або в приватній організації, видається наказ або розпорядження про призначення на посаду.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

У процесі набуття суб'єктами права на здійснення юридичної практичної діяльності можна виділити кілька етапів: набуття якостей, необхідних для самостійного здійснення професійних юридичних функцій; набуття права на самостійне здійснення юридичної практичної діяльності; набуття професійних повноважень;

Кожний етап має особливості щодо окремих категорій субґєктів юридичної практичної діяльності.

Основними вимогами, яким повинна відповідати особа для набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності, є:

- наявність громадянства України (для суддів, адвокатів, нотаріусів, прокурорів, слідчих, юрисконсультів, які займають посади на державній службі, ця умова є обов'язковою); - наявність юридичної освіти;

- досягнення певного віку (25 років - для судді суду загальної юрисдикції та 40 років - для судді Конституційного Суду України; 25 років - для районних і міських прокурорів та 30 років - для прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів; встановлення вікових меж може бути і при прийомі на посаду юрисконсульта у приватні структури);

- стаж роботи у галузі права (не менше 2 років - для адвоката; не менше 3 років - для нотаріуса; не менше 3 років - для судді суду загальної юрисдикції, не менше 15 років на посаді судді - для судді Верховного Суду України, не менше 10 років - для судді Конституційного Суду України; не менше 3 років в органах прокуратури або на судових посадах - для районних і міських прокурорів та не менше 7 років - для прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів; вимоги до стажу встановлюються і при прийнятті на державну службу в залежності від посади та у приватні структури);

- знання державної мови (для адвокатів, нотаріусів, суддів ця умова є обовязковою);

- належний рівень професійних знань;

- наявність позитивних особистих якостей тощо.

Окрім вимог, які висуваються до особи для набуття права на зайняття юридичною практичною діяльністю, законодавство встановлює і певні умови, за яких це можливо зробити. Так, адвокатом може бути особа, яка склала кваліфікаційні іспити, одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокатське бюро та адвокатське об'єднання підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Нотаріусом може бути особа, яка склала кваліфікаційний іспит та одержала свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, яке видається Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату, прийняла присягу нотаріуса.

Суддею може бути особа, яка склала кваліфікаційні іспити перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, пройшла спеціальну підготовку, пройшла конкурсний відбір, склала присягу.

Для зайняття посади юрисконсульта на державній службі, необхідно, як правило, пройти конкурсний відбір, прийняти Присягу державних службовців. Щоб займатися юридичною практичною діяльністю самостійно, необхідно пройти державну реєстрацію та отримати відповідний документ.

Слід відзначити, що особа набуває професійних повноважень із настанням правовстановлюючого факту, тобто, наприклад, видача свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю або свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, а щодо осіб, які претендують на зайняття посади в державному органі або в приватній організації, видається наказ або розпорядження про призначення на посаду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підручник / О. Ф. Скакун. - 2-ге видання. - К. : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2012. - 520 с.

2. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) : навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. - К. : Знання, 2055. - 655 с.

3. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 05.07.2012 р. № 5076-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.

4. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.

5. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 р. № 2453-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.

6. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16.10.1996 р. № 422/96-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.

7. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.

8. Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

9. Конституція України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru