Джерела міжнародного приватного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ ДЖЕРЕЛ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

2. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР - ДЖЕРЕЛО МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

3. ВНУТРІШНЄ ЗАКОНОДАВСТВО

4. МІЖНАРОДНИЙ ЗВИЧАЙ - ДЖЕРЕЛО МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

5. СУДОВА ПРАКТИКА - ДЖЕРЕЛО МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

6. СПІВВІДНОШЕННЯ ДЖЕРЕЛ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

7. ОСОБЛИВІСТЬ ДЖЕРЕЛ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

міжнародний приватний право договір

У сучасних умовах інтернаціоналізації господарського життя, посилення взаємозалежності держав, науково-технічної та інформаційної революції, небаченої раніше міграції населення, що знаходить своє вираження у розширенні співробітництва держав, їх юридичних осіб в самих різних сферах, в різко збільшився обсяг спілкування і контактів між людьми незалежно від їх громадянства і місця проживання, важливу роль у правовому регулюванні цих зв'язків покликані грати норми Міжнародного приватного права (далі по тексту - МПП), роль якого в справі правового забезпечення економічного, науково-технічного та інших видів співробітництва і взаємодії між суб'єктами права різних держав зростає.

Оскільки названі вище відносини «активізують» правові системи кількох держав, які не просто відрізняються один від одного, але часто дуже суперечливі в регулюванні одних і тих самих правовідносин, то як для самих учасників цих відносин, так і для правозастосовних органів цих держав важливе значення має можливість звернутися до актів, які містять правові норми, що регулюють або покликані врегулювати ці відносини з урахуванням їх специфіки, що зачіпає тему джерел Міжнародного приватного права.

1. ПОНЯТТЯ ДЖЕРЕЛ МПП

Не втягуючись в дискусію з приводу правильності, доцільності використання одного з двох багатозначних термінів - «джерело» права або «форма» права, - враховуючи те, що у світовій юриспруденції ще з часів Римського права традиційним, найбільш зручним у вживанні є термін «джерело» права, зазначимо таке:

норми права, як і всяке суспільне явище, також мають форми свого зовнішнього вираження, втілення, об'єктивного, реального існування і функціонування;

в сучасному правознавстві під джерелом права розуміється зовнішня форма права, те, в якому реальному, практично сприйманому образі ми можемо право спостерігати, вивчати, застосовувати, використовувати. Це формальна визначеність права, його об'єктивізація, місце, де містяться норми права;

під джерелами тієї чи іншої галузі права розуміють форми, за допомогою яких фіксуються, закріплюються, офіційно виражаються правові норми, що регулюють суспільні відносини, що становлять предмет відповідної правової галузі. [14; с.305]

Абстрагуючись від наукових дискусій на тему про правомірність виділення такої галузі прав як МПП, про природу МПП і його місце в загальній системі права;

розуміючи, що будь-правова освіта, маючи на увазі правову галузь, як і саме право в цілому є продуктом творить людського розуму, що враховує об'єктивні відмінності соціально-економічного і політичного змісту суспільних відносин;

усвідомлюючи той факт, що суспільні відносини перебувають у постійному розвитку, виникають нові сфери взаємодії членів суспільства, диверсифікуються і отримують новий імпульс у розвитку вже сформовані відносини, підкреслимо наступне:

вихідним критерієм виділення в правовій системі тієї чи іншої галузі права є групування правових норм за ознакою однорідності регульованих ними суспільних відносин;

відмінною особливістю відносин, що складають предмет МПП є присутність у них іноземного елементу і приватно-правовий характер цих відносин;

специфіка предмета галузі права визначає специфіку засобів правового впливу на відносини, що становлять її предмет;

в МПП відносини, які становлять його предмет, регулюються за допомогою двох груп правових норм: 1) норм прямої дії - безпосередньо регулюють поведінку, встановлюють права та обов'язки учасників цих відносин; 2) колізійні - не встановлюють прав і обов'язків, а лише вказують, право якої держави має бути застосована для врегулювання правовідносини у даному конкретному випадку.

Таким чином, матеріально-правові та колізійні норми, що регулюють відносини приватноправового характеру, ускладнені іноземним елементом, є нормами МПрП. Отже форми, в яких знаходять вираження ці норми і є джерелами МПрП.

Основних видів джерел в МПП чотири: 1) міжнародні договори, 2) внутрішнє законодавство, 3) звичай, 4) судова та арбітражна практика.

Питома вага видів джерел МПП у різних державах є неоднаковим. Крім того, в одній і тій же країні в залежності від того, про які правовідносинах йде мова, застосовуються норми, що містяться в різних джерелах. [10; с.50]

Слід зазначити, що деякі автори в якості джерела МПП розглядають правову доктрину. Проте з цим навряд чи можна погодитися, ось чому: висловлювання вчених-юристів з питань права для суду та інших органів держави, що застосовують норми права, не є обов'язковими і не мають юридичної сили. Такого роду висловлювання носять рекомендаційний характер. Зрозуміло, це не повинно применшувати значення правової доктрини для розробки і з'ясування норм МПрП.

У зв'язку з цим слід відзначити роль такої неурядової організації, як Інститут міжнародного права, в резолюціях якого приділяють велику увагу проблемам МПП. [10; с.52] [12; с.185]

З урахуванням усього вищевикладеного джерела МПП можна визначити як виражені в міжнародних договорах і звичаях, актах внутрішнього законодавства матеріально-правові таколізійні норми права, що регулюють і спрямовані на регулювання ускладнених іноземним елементом відносин приватноправового характеру.

2. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР - ДЖЕРЕЛО МПП

У Законі Республіки Білорусь «Про міжнародні договори Республіки Білорусь» поняттяміжнародного договору Республіки Білорусь визначено на основі Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969р. і Віденської конвенції про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986р. Під міжнароднимдоговором Республіки Білорусь розуміється міжнародний договір (міждержавний, міжурядовий або міжнародний договір міжвідомчого характеру), укладений у письмовій формі Республікою Білорусь з іноземною державою (іноземними державами) і (або) з міжнародною організацією(міжнародними організаціями), який регулюється міжнародним правом, міститься він в одному документі або в декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, рішення, пакт, протокол тощо) і способу укладання (обмін листами або нотами та ін) [6; аб.7, ч.1, ст.1]

Міжнародний договір є джерелом МПП, якщо містить норми МПП.

У міжнародних договорах можуть міститися як матеріальні, так і колізійні норми права.

Матеріально-правовий метод при укладанні міжнародних договорів використовується в тих випадках, коли метою даного договору є безпосереднє універсальне врегулюваннявідповідних відносин на території всіх держав-учасниць договору. Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980г., Безпосередньо регулює відносини з поставки товарів між суб'єктами різних держав, - приклад такої угоди, що містить матеріально-правові норми. [18; с.36]

Дана Конвенція розроблялася протягом півстоліття і є результатом роботи створеного в грудні 1966р. Генеральною Асамблеєю ООН за ініціативою Угорщини спеціального органу - Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСИТРАЛ), основне завдання якої - сприяти узгодженню та уніфікації правил міжнародної торгівлі. На основі проекту Конвенції, підготовленого Комісією, дипломатична конференція, скликана Генеральною Асамблеєю ООН в м. Нью-Йорку (США), 11 квітня 1980р. прийняла Конвенцію. У силу вона вступила 1 січня 1988р. Для Республіки Білорусь - 1 листопада 1990р. Сьогодні в ній беруть участь вже більше 50-ти держав, в числі яких практично всі найбільш значущі торгові держави світу (включаючиКитай, США, Росію, Німеччину та ін.) Число рішень судів, винесених на підставі Конвенції, стрімко зростає.

Конвенція являє собою міжнародну уніфікацію матеріально-правових норм, що регулюють укладення, виконання, зобов'язання і відповідальність сторін договору купівлі-продажу товарів. [15; с.95]

Дана конвенція є багатостороннім, універсальним, відкритим, самоісполнімим і безстроковим міжнародним договором, спрямованим на подолання розбіжностей, наявних між законодавством різних держав з питань укладання і змісту договорів купівлі-продажу.

Ще однією конвенцією, підготовленої ЮНСІТРАЛ, прийнятої на дипломатичній конференції в м. Нью-Йорку трохи раніше (12 червня 1974р.), Що уніфікує матеріально-правові норми в сфері міжнародної купівлі-продажу, є Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів. У відношенні Республіки Білорусь дана Конвенція набула чинності 1 серпня 1997р. і діє з урахуванням поправок, внесених протоколом від 11 квітня 1980р.

Оскільки предмет правового регулювання Конвенції досить вузьке - обмежений лише одним видом зовнішньоекономічних угод - міжнародної купівлею-продажем товарів, однакові норми Конвенції сформульовані конкретно і деталізовані. Відповідно Конвенція зводить до мінімуму можливість використання різних національних підходів до інституту позовної давності. Учасниками Конвенції є понад 20 держав. [15; с.24]

На регіональному рівні також здійснюється уніфікація матеріальних норм права.Прикладом такої уніфікації є Угода про загальні умови поставок товарів між організаціями держав учасників Співдружності Незалежних Держав від 20 березня 1992р. (Набула чинності 1 липня 1992р.). Дана угода визначає правила про укладення, зміну та розірвання договорів(включаючи переддоговірні спори), встановлює в п.17 істотні умови договору. [17; с.77]

Слід зазначити, Білорусь, Росія, Україна, Молдова підписали цю Угоду, є учасниками Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980г., В ст.55 якої вказується, що у випадках, коли договір купівлі-продажу був юридично правильно укладений, але в ньому прямо чи опосередковано не встановлено вартість або не передбачено порядок її визначення, вважається, що сторони при відсутності якої-небудь вказівки про інше, мали на увазі посилання на вартість, яка в момент укладення договору звичайно стягувалася за такі товари, що продавалися за таких же обставин у відповідній галузі торгівлі [7]. Між тим, в ч.1 п.17 Угоди 1992р. ціна товару зазначена як істотної умови, яке повинне бути погоджене сторонами договору, в іншому випадку договір вважається неукладеним [8].

У сфері універсальної уніфікації процесуальних норм можна назвати Гаазькі конвенції з питань цивільного процесу, учасницею яких є і Республіка Білорусь: Конвенція з питань цивільного процесу від 1 березня 1954р., Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах от15 листопада 1965р ., Конвенція про отримання доказів за кордоном у цивільних або комерційних справах от18 березня 1970р., Конвенція про міжнародне доступі до правосуддя від 25 жовтня 1980р.

Конвенція 1954р. найбільш популярна з перелічених. Вона досить широка за охопленням регульованих питань: вручення судових та позасудових документів, виконання судових доручень про виробництво окремих процесуальних дій. Встановлений нею механізм надання правової допомоги досить гнучкий, що забезпечило широку участь в ній держав (за станом на початок 1998р. - Близько сорока).

Конвенція 1980р. зберігаючи велику частину відповідних норм Конвенція 1954р. без змін, включає також норми, що полегшують становище осіб, які виступають в судах іншої держави.На відміну від Конвенції 1954р., Вона представляє пільги не тільки громадянам договірних держав, але й іншим особам, які мають в одному з них звичайне місце проживання. Відповідно до ст.1 всі ці особи користуються в судах правовим захистом у цивільних і кримінальнихсправах на тих же умовах, що і власні громадяни цієї держави або особи, які мають там звичайне місце проживання. Крім того, Конвенція поширюється також на осіб, які проживали раніше території держав-учасників, якщо підстави їхнього позову пов'язані з колишнім місцем проживання в державі суду. [15; с.211, 214]

Уніфікація матеріальних норм МПП, здійснювана в міжнародних договорах, надає цим джерелам високий статус у правовому регулюванні відносин між суб'єктами права різних держав. Високий «коефіцієнт корисної дії» таких джерел полягає в тому, що вони містять вже узгоджені, однакові, чіткі, зрозумілі правила для всіх суб'єктів, які до них звертаються, незалежно від особливостей правового регулювання порушених у них питань в національному законодавстві різних держав.

Вище згадувалося, що в міжнародних договорах міститися і колізійні норми права. Мова в такому випадку йде про уніфікацію колізійних норм МПрП.

Метою укладення міжнародного договору колізійного характеру є максимальне забезпечення т.зв. міжнародного відповідності судового рішення, тобто такій ситуації коли вінсудове рішення буде ідентичним (заснованих на ідентичних колізійних принципах) незалежно від того, в якій країні це судове рішення винесено [18; с.36]

З універсальних уніфікацій колізійних норм можна назвати Гаазьку конвенцію про право, застосовне до купівлі-продажу рухомих матеріальних речей (товарів), 1955р. На регіональному рівні - Римська конвенція про право, застосовне до договірних зобов'язань, 1980р.

22 січня 1993 в м. Мінську між державами-учасниками СНД було підписано Угоду про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах. Даний договір, на відміну від більшості міжнародних конвенцій з питань МПП, є комплексним: по-перше, як випливає з його назви, його нормами охоплюються три сфери правового регулювання - цивільного, сімейного та кримінального права, по-друге, в ньому містяться як норми матеріального права (наприклад, про рівність прав громадян на території країн-учасниць), так і колізійні норми, причому останні - в більшій кількості. За своїм змістом дана Угода і є уніфікацією колізійних норм, визначальним уживане право з питань дієздатності фізичних осіб, правоздатності юридичних осіб, права власності, форми правочину, прав та обов'язків сторін по угоді, позовної давності та відшкодування шкоди, спадкування; у сфері сімейного права - з питань укладення та розірвання шлюбу, особистих і майнових правовідносин подружжя, визнання шлюб недійсним, правовідносин батьків і дітей, опіки та піклування, усиновлення.

По-третє, в цій Угоді уніфікуються деякі процесуальні норми з питань підсудності, визнання і виконання судових рішень, співпраці органів юстиції та виконання судових доручень. [8]

7 жовтня 2002 державами-учасниками СНД укладена Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яка відтворює багато положень Угоди 1993р.

Цінність джерел, в яких містяться уніфіковані колізійні норми в тому, що по-перше, в деяких випадках вони дозволяють усунути прогалини у внутрішньому (національному) законодавстві при регулюванні відносин з іноземним елементом. По-друге, надання однаковості часто розрізненим колізійних норм, що містяться в актах внутрішнього законодавства, надає деяку визначеність відносин міжнародного співробітництва.

Уніфіковані конвенційним шляхом норми включаються в тест договору, але можуть бути об'єднані в «однаковий закону», що додається до договору, з наступним введенням його учасниками договору в своє внутрішнє право. Приклад такого закону - Уніфікований закон про переказний і простий вексель, що становить додаток до Женевської вексельної конвенції, 1930р.

До числа найбільш значних з регіональних кодифікацій в області МПП належить Кодекс Бустаманте, що є додатком до Конвенції про міжнародне приватне право, 1928р. Він діє відносно більшості держав Латинської Америки, які його ратифікували. В інших американськихдержавах Кодекс застосовується судами в силу «розумності і доцільності». [11; с.92, 93]

Міжнародні договори можна розділити на дві групи, в залежності від того чи використовується для їх підготовки метод двосторонньої міжнародно-договірної уніфікації або односторонньою.

У першому випадку договір (конвенція) містить норми двох галузей права: одні правила МПП, націлені на врегулювання тих відносин, з приводу яких полягає дана міжнародна конвенція, інші - правила публічного міжнародного права, що визначають ряд прав і обов'язків підписали дану конвенцію держав, зокрема заключні положення щодо порядку набуття чинності, ратифікації та застосування даної конвенції, включаючи право на внесення застережень. Наявність таких правил чітко проявляється в Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980г., В якій правила першого виду сформульовані у ч. I - III, а другого виду - у ч. IV. Подібні міжнародні конвенції отримали найменування інтегральних.

У другому випадку має місце поділ наступних норм і правил: сама міжнародна конвенція містить лише положення публічного міжнародного права, а узгоджені приписи, які стосуються сфері МПП, виділені в окремий документ, який іменується однаковим законом. Як приклад можна навести Гаазькі конвенції від 1липня 1984р. про єдиний Закон про міжнародну купівлю-продаж рухомих матеріальних речей і про єдиний Закон про укладення зазначених договорів. [17; с.75]

З точки зору змісту (предмета регулювання) можна виділити наступні групи міжнародних договорів, які отримали особливо широке застосування на рубежі XX - XXI ст, в яких міститися положення, що стосуються сфери МПП:

- Договори про права людини, про правовий статус громадян: Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 , Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., Про правовий статус громадян однієї держави, які постійно проживають на території іншої держави від 28 квітня 1998р. (СНД) та ін;

- Договори про правову допомогу: Угода про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 22 січня 1993 (СНД), Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 7 жовтня 2002 р. ( СНД), Договір між Республікою Білорусь та Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 20 жовтня 1992р. (Подібні договори укладені Республікою Білорусь і з іншими державами);

- Договори про заохочення і захист інвестицій: Конвенція про захист прав інвестора від 28 березня 1997 р., Угоду про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності от24 грудня 1993р. (СНД), Угода між Урядом Республіки Білорусь та Урядом Султанату Оман про сприяння здійсненню та взаємний захист інвестицій від 10 травня 2004р. (Подібні угоди укладені Республікою Білорусь і з іншими державами);

- Договори у галузі міжнародної торгівлі та економічного співробітництва: Конвенція про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 р., Угода між Урядом Республіки Білорусь і Урядом Республіки Куба про торгово-економічне співробітництво від 3 вересня 2000 р., Договір від 29 червня 2000р. між Республікою Білорусь та Республікою Молдова про економічнеспівробітництво на 2000-2009 роки та ін;

- Договори з питань права власності: Угода про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 9 жовтня 1992 р. (СНД), Угода між Республікою Білорусь і Україною про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 22 січня 1993 р. та ін;

- Договори у галузі транспорту, перевезення вантажів і пасажирів: Конвенція про дорожній рух від 8 листопада 1968 р. (Відень), Конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12 жовтня 1929 р., Угода між Урядом Республіки Болгарія і Урядом Республіки Білорусь про міжнародне автомобільне сполучення від 19 жовтня 1993 р., Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ) від 19 травня 1956 р. (Женева), Угода про взаємодію держав - учасниць СНД у галузі міжнародних автомобільних вантажних перевезень від 18 вересня 2003 , Угода між Урядом Республіки Білорусь та Урядом Сирійської Арабської Республіки про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів від 21 січня 2004 р. та ін;

- Договори про міжнародних розрахунках: Конвенція про незалежні гарантії та резервні акредитиви від 11 грудня 1995 р. (Нью-Йорк), Угода між Національним банком Республіки Білорусь і Національним банком Республіки Казахстан про організацію розрахунків від 6 лютого 1998 р. та ін;

- Договори у сфері інтелектуальної власності: Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р., Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів "від 9 вересня 1886 р., Всесвітня конвенція про авторське право від 6 вересня 1952р., Договір ВОІВ з виконання і фонограми від 20 грудня 1996 р. (Женева), Угода між Урядом Республіки Білорусь та Урядом Китайської Народної Республіки про охорону прав інтелектуальної власності від 23 квітня 2001р. та ін;

- Договори в галузі праці та соціального захисту: Угода про гарантії прав громадян в області виплати соціальних допомог, компенсаційних виплат сім'ям з дітьми та аліментів від 9 вересня 1994 р. (СНД), Угода про співробітництво в галузі трудової міграції і соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 р. (СНД), Угода між Урядом Республіки Білорусь та Урядом України про трудову діяльність і соціальний захист громадян Республіки Білорусь і Україна, які працюють за межами своїх держав від 17 липня 1995 р. та ін;

- Договори у сфері міжнародного цивільного процесу: Конвенція з питань цивільного процесу від 1 березня 1954р., Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах от15 листопада 1965р., Конвенція про отримання доказів за кордоном у цивільних або комерційних справах от18 Березень 1970р., Конвенція про міжнародне доступі до правосуддя від 25 жовтня 1980р. та ін;

- Договори з питань міжнародного комерційного арбітражу: Конвенція про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 р., Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 р., Угода про порядок взаємного виконання рішень арбітражних, господарських та економічних судів на територіяхдержав-учасниць Співдружності від 6 березня 1998 р. та ін [9; с.23]

Для того, щоб міжнародний договір міг виступати джерелом МПП, необхідно надання йому юридичної сили.

Міжнародний договір ставати договором Республіки Білорусь, включається в її правову систему і набуває значення джерела права при дотриманні наступних умов: по-перше, необхідна згода Республіки Білорусь на обов'язковість для неї міжнародного договору. Така згода може бути виражена шляхом підписання міжнародного договору, обміну нотами, листами або іншими документами, які становлять міжнародний договір, затвердженням (прийняттям) міжнародного договору, приєднанням до міжнародного договору, шляхом правонаступництва щодо міжнародного договору [6; ст.14]. По-друге, потрібно, щоб міжнародний договір набув чинності в порядку і в терміни, передбачені в договорі або погоджені між сторонами. Так, наприклад, через відсутність належного числа ратифікацій деякі міжнародні конвенції тривалий час не набирали сили. Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980г.вступила в силу лише 1 січня 1988р., Римська конвенція про право, застосовне до договірних зобов'язань, 1980р. вступила в силу тільки з 1 січня 1991р., а Гаазькі конвенції 1978р. і 1988р. в силу так і не вступили [17; с.76].

Конституційні норми про оприлюднення законів мають пряме відношення і до міжнародних договорів Республіки Білорусь.

Офіційне оприлюднення міжнародних договорів Республіки Білорусь здійснюється на одному з (обох) державними мовами у виданні Національного реєстру правових актів Республіки Білорусь [6; ст.23].

Таким чином, має важливе значення для міжнародного співробітництва уніфікація матеріальних, колізійних та процесуальних норм (в різних обсягах і поєднаннях) МПП в більшості випадків пов'язана з функціонуванням механізму міжнародного договору.

3. ВНУТРІШНЄ ЗАКОНОДАВСТВО

Верховенство Закону - найважливіше початок, якому повинні відповідати склад і ієрархія внутрішніх джерел МПП, зміст і порядок застосування включаються в них норм. Законодавство Республіки Білорусь про МПП складається з нормативних правових актів, в яких поряд з іншими вимагають законодавчого врегулювання питаннями вирішуються також питання МПрП.

У ряді країн норми МПП об'єднані в законодавчих актах про міжнародне приватне право. Кодифікація норм МПП шляхом прийняття спеціальних законів здійснена в Австрії (1978р.),Азербайджані (2002р.), Угорщини (1979р.), Венесуелі (1998р.), Італії (1995р.), Польщі (1965р.), Румунії (1992р.) та ін. Туніський закон, прийнятий у вигляді Кодексу міжнародного приватного права, з'явився останньої великої кодифікацією в цій області в минулому столітті. [10; с.125]

Практика зарубіжних держав, що взяли спеціальні законодавчі акти про міжнародне приватне право, свідчить про різні підходи до обсягу кодифікованого нормативного матеріалу і механізм кодифікації. На відміну від Закону про міжнародне приватне право Швейцарії, за двісті статтях якого докладно регламентуються крім загальних питань питання юрисдикції, застосовного права, визнання виконання іноземних судових рішень, Закону про міжнародне приватне право Австрії обмежує предмет кодифікації більш вузьким колом положень загального характеру [10; с.114]

У Республіці Білорусь відсутній спеціальний закон про міжнародне приватне право. Колізійні норми, що відносяться до сфери МПП, міститися в Цивільному та Цивільному процесуальному кодексах Республіки Білорусь. Деякі колізійні питання (укладання та розірвання шлюбу, встановлення батьківства, міжнародне усиновлення, опіка та піклування, застосування законодавства про шлюб та сім'ю іноземних держав і міжнародних договорів) вирішуються в спеціально виділеному для цього розділі VI Кодексу про шлюб та сім'ю.

У Кодексі торговельного мореплавства РБ від 15 листопада 1999 крім деяких матеріальних норм МПП в Гол. 29 Розділу XV об'єднані колізійні норми, якими визначається уживане право при вирішенні питання про право власності та інших речових прав на судно і будується судно і про затонулих суднах; до відносин, що випливають з договорів, укладених у сфері торгового мореплавання; при загальній аварії; до відносин з відшкодування збитків від зіткнення суден [4].

Норми матеріального прав, пов'язані з МПП, міститися у різних нормативно-правових актах національного законодавства - Конституції, кодексах, законах, декретах, указах, постановах Ради Міністрів та інших республіканських органах державного управління, що приймаються на основі Конституції, законів, декретів, указів.

Конституція є Основним Законом Республіки Білорусь, що має вищу юридичну силу і закріплює основоположні принципи і норми правового регулювання найважливіших суспільних відносин [5; ч.1ст.2].

У загальному вигляді Конституція закріплює норми пов'язані з різними галузями національного законодавства. Є в Основному законі і норми, що мають безпосереднє відношення до МПП. До такої норми відноситься зокрема положення ст. 11, де сказано: іноземні громадяни та особи без громадянства на території Білорусі користуються правами ісвободами і виконують обов'язки нарівні з громадянами Республіки Білорусь ... »

До сфери МПП мають відношення і норми, які перебувають у Розділі II Конституції (ОСОБИСТІСТЬ, СУСПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА). Під терміном ніхто »і кожен» маються на увазі не тільки громадяни Республіки Білорусь, а й іноземні громадяни та особи без громадянства.

Найбільш важливим по значенню нормативно-правовим актом, що містить норми МПП, є Громадянської кодекс Республіки Білорусь від 7 грудня 1998 року (ЦК).

17 лютого 1996р. на 7-му пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД була прийнята ч. III Модельного Цивільного кодексу, що є рекомендаційним законодавчим актом для країн СНД. Досвід Модельного кодексу був використаний, з більшими чи меншими відступами, при розробці розділів про міжнародне приватне право цивільних кодексів Вірменії, Казахстану, Киргизії, Молдови, Узбекистану. Це ж відноситься до ГК РБ, в якому міжнародного приватного права присвячений Розділ VII.

У главі 75 розділу VII ДК виділені параграфи, в кожному з яких дозволяється колізія з деяких питань, що входять до сфери правового регулювання цивільного права: праводієздатність іноземних фізичних та юридичних осіб; право, що підлягає застосуванню до особистих немайнових прав, права власності та інших речових прав; договірних і позадоговірних зобов'язань; інтелектуальної власності; спадкового права. [2]

У розділі VII є і матеріально-правові норми, але вони нечисленні.

Процесуальні норми, пов'язані з МПП об'єднані в розділі X-м ЦПК РБ (Правила міжнародного цивільного процесу). У цьому розділі регламентуються цивільні процесуальні права іноземних фізичних та юридичних осіб, а також осіб без громадянства; визначається підсудність цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземні громадяни; міститимуться норми про виконання в РБ рішень іноземних держав, а також деякі інші норми міжнародного цивільного процесу .

Матеріально-правові норми, що регулюють приватноправові відносини з іноземним елементом є і в таких кодифікованих актах РБ як Банківський, Інвестиційний кодекси, у невеликій кількості вони є і Кодексі про землю, Лісовому кодексі і ін.

Якщо розглядати внутрішні джерела МПП за ієрархією, то серед них можна виділити такі закони як: Закон Про громадянство Республіки Білорусь від 1 серпня 2002 р., Закон Про правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства в Республіці Білорусь від 3 червня 1993 р. (в редакції Закону Республіки Білорусь від 19 липня 2005 р.), Закон Про біженців 22 лютого 1995, Закон Про зовнішньої трудової міграції від 17 червня 1998 р., Закон Про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності від 25 листопада 2004 р., Закон Про заставу від 24 листопада 1993, Закон Про страхування від 3 червня 1993 р. та ін

Указом Президента Республіки Білорусь 25.08.2006 № 530, наприклад, затверджено Положення про страхову діяльність в Республіці Білорусь, в якому є ряд матеріальних норм відносяться до МПП.

16 вересня 2002 прийнято постанову Ради Міністрів Республіки № 1258 Про впорядкування трудової і підприємницької діяльності іноземних громадян та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають і тимчасово проживають в Республіці Білорусь і т.д.

У літературі з МПП (зокрема М. М. Богуславський) наводиться дві точки зору з питання про относимости внутрішніх матеріальних норм до МПП, з посиланням на радянських авторів. Так, І. С. Перетерский норми внутрішнього законодавства, які безпосередньо, без застосування колізійної норми, регулюють відносини з іноземним елементом відносив до МПП, а Л. А. Лунц - ні. При цьому сам М. М. Богуславський погоджується з першою точкою зору, підкреслюючи, що мова при цьому йде не про загальні норми цивільного законодавства, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом у силу відсилання до них колізійних норм, а спеціальних нормах, безпосередньо встановлюваних державою для регулювання зовнішньоекономічних відносин або відносин з науково-технічного, культурного співробітництва. [10; с.23]

Таким чином, в залежності від того якої точки зору дотримуватися, внутрішні джерела МПП або будуть обмежуватися актами, що містять тільки колізійні норми (наприклад, кодексами, у яких колізійних норм МПП відведені спеціальні розділи), або ж будуть представлені актами, що містять як матеріально-правові , так і колізійні норми. Для МПП Республіки Білорусь притаманний другий підхід.

Слід зазначити, що є країни, в яких традиційно становище іноземців »включається до МПП. Це Франція і країни, правова система яких формувалася під впливом французького права. У більшості ж держав, де ця область детально регулюється (ФРН, Австрія та ін), права іноземців розглядаються як підгалузь адміністративного права. [10; с.120]

З нашої точки зору, норми, що регулюють правове становище іноземців в суспільстві слід відносити до сфери МПП, а норми, що встановлюють порядок в'їзду, виїзду іноземців, визнання біженцем і т.п., що регулюють відносини між іноземцями та компетентними органами Республіки Білорусь, залишити тільки в сфері адміністративного права Республіки Білорусь. Це пояснюється тим, що приватно-правовий характер регульованих МПП відносин передбачає юридичну рівність учасників цих відносин, що не властиво відносинам у сфері державного управління, адже іноземці за угодою з тим чи іншим державним органом не можуть змінити встановлених державою виходячи зі своїх власних суверенних інтересів правил, наприклад , перебування в країні або в'їзду, виїзду і т.п.

Внутрішні джерела МПП, на відміну від-умовно кажучи-«зовнішніх» відрізняються системністю, ієрархічністю, виключною компетенцією того чи іншої держави як суверенної освіти, що виходить при їх формуванні зі своїх державних, національних інтересів, інтересів міжнародного співробітництва.

4. МІЖНАРОДНИЙ ЗВИЧАЙ - ДЖЕРЕЛО МПП

Ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН визначає міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми.

Іншими словами, для того, щоб певне правило поведінки стало міжнародним звичаєм (звичайної міжнародно-правовою нормою), воно має задовольняти одночасно трьом умовам: тривалості наявності повторення, прояви в аналогічній ситуації (обстановці), наявність згоди самих суб'єктів міжнародного права визнавати таке правило поведінки в якості міжнародного звичаю.

Міжнародний звичай не слід змішувати з звичаєм. Розмежування між ними проводиться за ознакою юридичної сили: ... і правовий звичай, і ділові звичаї в рівній мірі виступають як засіб заповнення прогалин у договорі та нормативних актах, але різняться тим, що в першому випадку це зроблено у вигляді норми, застосування якої санкціоновано волею законодавця , а в другому - незалежно від такого санкціонування ». [16; с. 54]

Склад звичайних норм, що відносяться до сфери МПП, неоднорідний. Розрізняють звичаї, що належать до джерел як міжнародного публічного, так і МПП, і звичаї, що розглядаються лише як джерела МПрП. Останні іменуються звичаями міжнародного торгового обороту », або, більш стисло (з відомою умовністю), торговельними звичаями». Міжнародні звичаї виникають в умовах міждержавного спілкування, а походження торгових звичаїв, включаючи звичаї торговельного мореплавства, пов'язане з інтернаціоналізацією господарського життя, приватноправової, підприємницькою діяльністю в рамках міждержавного торгового обороту. [11; с.127]

Правила, джерелом яких є звичай, носять переважно матеріально-правовий характер. Л.А. Лунц, торкаючись змісту звичаїв, відомих МПП, писав: лише за дуже небагатьом питань колізії законів можна спиратися на міжнародний звичай як джерело права. У коллизионном праві роль міжнародного звичаю, за деяким винятком, обмежується нормами, безпосередньо випливають з початку державного суверенітету ».

При формуванні торговельних звичаїв первинним є поведінка самих учасників цивільного обороту, їх намір і воля слідувати народжуваних діловим життям неписаними правилами. Активну роль у становленні звичайних норм грають судово-арбітражна практика, визнається і санкціонується державами, а також діяльність міжнародних неурядових організацій за неофіційною кодифікації таких норм. Підготовлювані ними зведення правил, будучи факультативними, застосовуються при наявності посилання на них в контракті.

До числа найбільш авторитетних кодифікацій такого роду відносяться Міжнародні правила тлумачення торгових термінів - ІНКОТЕРМС 2000, що є документом Міжнародної торгової палати (р. Париж).

Правління Торгово-промислової палати РФ у червні 2001р. своєю постановою визнала ІНКОТЕРМС чинним на території Росії торговим звичаєм.

У деяких країнах застосування ІНКОТЕРМС спирається на акти законодавства (в Іспанії, Іраку). Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. встановлено, що при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України договорів, в тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари (роботи, послуги), застосовуються правила ІНКОТЕРМС.

У сфері міжнародної купівлі-продажу товарів звернення до звичайними правилами спирається на конвенційних норм. Стаття 9 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980г. передбачає що сторони пов'язані будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовилися, та практикою, яку вони встановили у своїх взаємовідносинах. За відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі застосування до їх договору чи до його укладення звичаю, про який вони знали або повинні були знати і який у міжнародній торгівлі широко відомий і постійно дотримується сторонами в договорах такого роду й відповідній галузі торгівлі. Звичай розглядається, таким чином, як мається на увазі умова договору, і звернення до нього в цій якості передує застосуванню диспозитивної норми.

Про застосування торговельних звичаїв йде мова в положеннях Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961р., Арбітражному регламенті ЮНСІТРАЛ, Арбітражному регламенті Європейської економічної комісії ООН. [11; с.с.128-131]

У Республіці Білорусь звичай, як національний, так і міжнародно-правової визнаються як субсидіарного джерела права.

Згідно зі ст. 290 ЦК зобов "язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайно ставляться.

Відповідно до п.6 ст.1125 ЦК якщо в договорі використані прийняті в міжнародному обороті торгові терміни, то за відсутності в договорі інших вказівок вважається, що сторонами узгоджено застосування до відносинам звичайних значень відповідних термінів. [2]

Звичайно, в першу чергу потрібно було згадати про правила п.1ст.1093 ГК, де при вирішенні питання про право, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин, ускладненим іноземним елементом передбачено застосування і міжнародного звичаю. Однак положення цієї статті будуть використані нами при розгляді питання про співвідношення джерел МПрП.

Зі змісту норми ч.2 ст.258 Кодексу торговельного мореплавства випливає, що міжнародні звичаї торговельного мореплавства застосовуються для встановлення правил, що визначають рід аварії, якщо такі правила, по-перше, відсутні в національному законодавстві, по-друге, не передбачені угодою сторін.

Необхідно також враховувати, що відповідно до норми ч.3 ст.36 Закону про міжнародному арбітражному суді при розгляді спору складу міжнародного арбітражного суду виходить із змісту договору, що зв'язує боку, а також враховує звичаї міжнародного ділового обороту і судову практику. [16; с.57]

Таким чином, міжнародно-правовий звичай є джерелом МПП, якщо він санкціонований державою (державами), і застосовується для врегулювання відносин, що складають предмет МПП.

5. СУДОВА ПРАКТИКА - ДЖЕРЕЛО МПП

Судова практика є джерелом права в країнах англо-саксонської (американської) системи права. У цих державах деякі правові питання, пов'язані з іноземним елементом, регулюються не в законодавчому порядку, а шляхом застосування судової практики. Однак у цьому випадку ведуть мову не про судову практику, а про судовий прецедент. Останній являє собою частину судового рішення по конкретній справі, яка містить правило, обов'язкове для всіх судів при вирішенні аналогічних справ. [16; с.62]

Судова практика як «багаторазове однакове рішення судами однієї і тієї ж категорії справ» у правовій системі Республіки Білорусь не визнана джерелом права в юридичному сенсі, тобто суди при вирішенні спору не уповноважені здійснювати правотворчу діяльність, і їх рішення не містять правових норм. Судову практику не слід змішувати з постановами та роз'ясненнями Пленумів Верховного суду і Вищого Господарського суду Республіки Білорусь, які відповідними законами уповноважені лише розглядати матеріали узагальнення судової практики та судової статистики та давати судам роз'яснення з питань застосування законодавства, що виникають при розгляді судових справ. Конституційний суд може скасувати або змінити норму права, але не створити нову.

Однак у положеннях Закону про нормативних правових актах акти Конституційного суду, постановами пленумів Верховного суду і Вищого Господарського суду Республіки Білорусь визначені як нормативні правові акти, прийняті в межах їх компетенції з регулювання суспільних відносин. Акти перерахованих вище судових інстанцій включені також до переліку джерел цивільного права. По всій видимості, саме ці положення послужили підставою того, що Пленум Вищого Господарського суду в деяких випадках, даючи роз'яснення з питань застосування тих чи інших правових норм, фактично формулює нові правила, відмінні від тих, які закріплені в чинному законодавстві, зокрема в ГК . [16; c .60,61]

М.М. Богуславський також вказує на те, що судова практика не є джерелом МПП.

Між тим, В.Г. Тихін, посилаючись на аб.3, п.1, ст.3 ЦК розглядає судову практику у цивільних справах як джерела права РБ, що він також підкреслює в ув'язненні до відповідноготематичного пункту. [12; с.194]

На нашу думку дане питання потрібно розглядати з таких позицій: якщо судова практика за своїм змістом відрізняється від судового прецеденту країн англо-саксонської (американської) правової системи (до яких Республіка Білорусь не належить), що безсумнівно, то мова йде про якусь нову тенденцію в правотворчості, яка потребує наукової ідентифікації та обгрунтування, з урахуванням конституційно-правового статусу відповідних органів та їх реального впливу на правотворчий процес.

6. СПІВВІДНОШЕННЯ ДЖЕРЕЛ МПП

Говорячи про співвідношення джерел МПП необхідно в першу чергу звернутися до положень Конституції про те, що Республіка Білорусь визнає пріоритет загальновизнаних принципів міжнародного права і забезпечує відповідність їм законодавства.

Між тим положення про пріоритет міжнародних договорів РБ над актами внутрішнього законодавства закріплені в інших джерелах.

Так, згідно зі ст. 542 ЦПК РБ судочинство у цивільних справах за участю іноземних громадян і юридичних в Республіці Білорусь ведеться за правилами ЦПК РБ, якщо інше не передбачено спеціальними законодавчими актами або міжнародним договором Республіки Білорусь. При цьому суди РБ крім загальних принципів цивільного судочинства керуєтьсяпринципами пріоритету міжнародних договорів.

Відповідно до ст. 543 ЦПК, якщо міжнародним договором РБ встановлено інші правила, ніж ті, які містяться в законодавстві про цивільне судочинство РБ, застосовуються правила міжнародних договорів РБ. [3]

Таке безпосереднє зазначення на пріоритет міжнародних договорів РБ є також в Кодексі про землю, Лісовому кодексі та інших кодексах Республіки Білорусь.

Цивільний кодекс (а саме ст.6 - Цивільне законодавство і норми міжнародного права), між тим, уникає такої прямої вказівки, відтворюючи в основному буквально положення ч.1 ст.8 Конституції, але стосовно до цивільного законодавства.

Необхідно також зазначити, що відповідно до правила ч.4 ст.116 Конституції пріоритет мають лише норми міжнародних договорів, ратифікованих Республікою Білорусь. Крім того, виникає питання, чи може в принципі держава виконати прийняте на себе міжнародно-правове зобов'язання за наявності в його внутрішньому праві положення про те, що норми права, що містяться в міжнародних договорах Республіки Білорусь, що вступили в силу, маю силу того правового акта, яким висловлено згоду Республіки Білорусь на обов'язковість для неї відповідного міжнародного договору (ч.2 ст.20 Закону про нормативних правових актах, ч.3 ст.15 Закону про міжнародні договори РБ, ч.2 ст.6 ЦК, ч.2 ст. 3 Банківського кодексу).

У цілому на сьогоднішній день у міжнародному праві немає норм, які визначають спосіб розв'язання суперечностей між внутрішньодержавним і міжнародним правом. Узгодження того й іншого залишено на розсуд законодавця кожної держави. На думку С.В. Черниченко, «автоматична інкорпорація договорів у законодавство держави (і, отже, інкорпорація містяться в них у внутрішнє право держави) - найкоротший шлях максимальної синхронізації міжнародного і внутрішньодержавного правотворчості». У відповідності ж з нинішньою позицією білоруського законодавця вступ міжнародного договору в силу для Республіки Білорусь спричиняє появу в національному праві нових норм, але законодавство залишається без зміни. Слід також звернути увагу на питання про застосування норм міжнародних договорів. Відповідно до ч.3 ст.15 Закону про міжнародні договори «норми права, що містяться в міжнародних договорах РБ, що вступили в силу, підлягають безпосередньому застосуванню, крім випадків, коли з міжнародного договору випливає, що для застосування таких норм потрібно видання внутрішньодержавного акта» . Цей же підхід закріплений в нормах ч.2 ст.6 ЦК, ч.2 ст.3 Банківського кодексу. Це формулювання означає, що міжнародний договір містить такі норми, які застосовуються для регулювання відповідних внутрішньодержавних відносин без прийняття спеціальних внутрішньодержавних нормативних правових актів. У юридичній літературі стосовно до даного явища одні автори розглядають питання про «поділ норм міжнародних договорів на так звані« самоісполнімие »і« несамоісполнімие », а інші проводять відмінності« між самоісполнімимі і несамоісполнімимі договорами ». В останньому випадку маються на увазі договори, здійснення яких в силу змісту сформульованих в них положень потребує прийняття спеціальних актів на національному рівні. Вибір об'єкта розподілу - норми або договори - залежить від юридичної форми узгодження міжнародного та внутрішньодержавного права, прийнятої в той чи іншій державі. З урахуванням положення ч.3 ст.15 Закону про міжнародні договори стосовно Республіці Білорусь мова повинна йти про «самоісполнімих» і «несамоісполнімих» нормах міжнародних договорів. [16; с.42-44]

Вже згадувалося про те, що багато положень Модельного цивільного кодексу лягли в основу Цивільного кодексу Республіки Білорусь. Крім того, значна частина положень ГК РБ про купівлю-продаж була імплементована з Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980г., Яка набрала чинності для Республіки Білорусь 1 листопада 1990. На закінчення наведемо положення п.1 ст.1093 ЦК, у якій на нашу думку визначено взаимоположение джерел МПП по ієрархії з урахуванням неоднозначного ставлення до юридичної силі міжнародних обмов і їх особливого місця в системі права Республіки Білорусь: право підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин за участю іноземних громадян або іноземних юридичних осіб або ускладненим іншим іноземним елементом, визначається на підставі Конституції Республіки Білорусь, Цивільного кодексу Республіки Білорусь, інших законодавчих актів, міжнародних договорів Республіки Білорусь і не суперечать законодавству Республіки Білорусь міжнародних звичаїв [15].

Зауважимо, що мова йде про колізійних нормах, що містяться в зазначених джерелах.Крім того, враховуючи, що норми двосторонніх і регіональних міжнародних договорів Республіки Білорусь носять спеціальний характер по відношенню до відповідних норм внутрішнього законодавства, місце розташування міжнародних договорів, на наш погляд, не зовсім логічно.

7. ОСОБЛИВІСТЬ ДЖЕРЕЛ МПП

У навчальній літературі (М.М. Богуславський, В.Г. Тихін та ін) вказується на таку особливість джерел МПП як двоїстість. З одного боку - це міжнародні договори і міжнародні звичаї, а з іншого - акти внутрішнього законодавства. Положення про те, що вступили в силу міжнародні договори Республіки Білорусь є складовою частиною чинного законодавства не применшує цієї особливості, оскільки міжнародні договори не зливаються з внутрішнім законодавством, а займають особливе положення серед актів внутрішнього правотворчості.

Серед інших особливостей можна відзначити:

- Норми МПП міститися в актах, які є джерелами різних галузей національного права - цивільного, сімейного, трудового, банківського, цивільного процесуального та ін, що робить їх джерелом і МПП. Тобто джерела МПП носять трансотраслевой характер, що обумовлено предметом правового регулювання МПП;

- Міжнародні договори, що регулюють приватноправові відносини з іноземним елементом, є джерелами тільки МПП;

- У МПП на міжнародному рівні та на національному відсутній єдиний кодифікований акт, що містить нори МПП і є лише джерелом МПП;

- Серед джерел МПП - акти, що містять колізійні норми, що не завжди властиво джерел, що відносяться до галузей внутрішнього права.

ВИСНОВОК

Проблема джерел МПП тісно пов'язана з тими проблемами, які зачіпають МПП як галузь. Серед вчених відсутня єдність думці щодо питання про предмет МПП, про його місце в системі права і т.д. Можна погодитися з точкою зору, що МПП є частиною національної системи права тієї чи іншої держави. Це пов'язано не тільки з тим, що міжнародні договори як і акти внутрішнього законодавства є «продуктом» волі суверенних суб'єктів і вводяться в систему внутрішнього законодавства, але також з тим, що в різних системах права види джерел МПП можуть відрізнятися; одні й ті ж питання в одних державах можуть бути віднесені до сфери МПП, в інших державах - ні.

Таким чином, приватно-правові відносини з іноземним елементом регулюються як би на чотирьох рівнях: міжнародно-правовими договорами матеріально-правового характеру; міжнародно-правовими договорами, що містять колізійні норми; внутрішнім (національним) законодавством, що містять колізійні норми права; внутрішнім матеріальним законодавством.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція Республіки Білорусь від 15.03.1994 р. (із змінами і доповненнями, прийнятими на республіканських референдумі 24 листопада 1996 р. і 17 жовтня 2004 р.) / / Еталон - Білорусь [Електронний ресурс] / Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2010.

2. Цивільний кодекс Республіки Білорусь від 7 грудня 1998 р. № 218-3, із змінами і доповненнями, в ред. від 15.08.2010 р. / / Еталон - Білорусь [Електронний ресурс] / Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2010.

3. Цивільний процесуальний кодекс Республіки Білорусь від 11 січня 1999р. № 238-З, зі змінами та доповненнями, в ред. від 15.08.2010 р. / / Еталон - Білорусь [Електронний ресурс] / Нац.центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2010.

4. Кодекс торговельного мореплавства Республіки Білорусь від 15 листопада 1999р. № 321-З, зі змінами та доповненнями, в ред. від 15.08.2010 р. / / Еталон - Білорусь [Електронний ресурс] / Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2010.

...