Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Акти прокурорського реагування

Прокурорський нагляд - це специфічна діяльність державних органів прокуратури, яка здійснюється від імені України та полягає в перевірці точності додержання Конституції України і виконання законів, які діють на її території.

Змістом цієї діяльності є:

– Виявлення фактів порушення Конституції та вимог законів.

– Установлення винних у правопорушеннях.

– Ужиття заходів щодо усунення порушень закону і поновлення порушених прав.

– Притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які порушили закон. 9,11

Повноваження прокуратури, які визначаються законом, реалізують у формі актів прокурорського реагування на встановлені факти порушення закону, що залежать від змісту, характеру, ступеня небезпеки порушення. Особливістю цих актів є те, що їх слід розглядати не тільки як право, а й як обов'язок прокурора реагувати на порушення закону. Акт прокурорського реагування - це закріплене в спеціальному документі рішення прокурора, за допомогою якого він реагує на правопорушення, виявлені внаслідок застосування правових засобів нагляду. При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції можуть приносити протест, вносити подання, приписи, порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення.10

Одним із основних правових засобів реагування прокурора на виявлені порушення закону є протест прокурора. Протест прокурора - письмовий документ, що приноситься прокурором чи заступником на акт, що суперечить закону, до органу, який видав цей документ, чи до вищестоящого органу (посадової особи). Протест на правовий акт заявляють у разі, коли той суперечить законові. В ньому міститься вимога про усунення порушення, приведення акта відповідно до чинного законодавства або його відміну. Протест прокурора на незаконний правовий акт призупиняє дію опротестованого акта й підлягає обов'язковому розглядові відповідним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляють прокурору. У протесті прокурор викладає вимогу щодо скасування акту або приведення його у відповідність з чинним законодавством; припинення незаконної дії посадової особи та поновлення порушеного права. Якщо протест було відхилено або посадова особа ухиляється від його розгляду, то прокурор має право звернутися з заявою до суду про визнання акту незаконним.

Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта. Заяву до суду направляють відповідно до чинних положень цивільно-процесуального законодавства, а також із урахуванням підвідомчості та підсудності справи.

Письмовий припис про усунення порушень закону вносить прокурор, його заступник органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу, посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Припис використовують, переважно, в разі реальної загрози спричинення тяжких наслідків, аварій, екологічних та інших катастроф. Він спонукає органи державної влади чи самоврядування, посадових осіб до активних дій щодо здійснення запобіжних заходів. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляють прокурору.

Припис носить власний, імперативний характер і вимагає:

- негайного скасування правового акту;

- приведення акту у відповідність з вимогами закону;

- поновлення порушеного права;

- вчинення дій, які необхідні для попередження завдання істотної шкоди;

- утримання від вчинення певних дій тощо.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому

прокуророві, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Актом прокурорського реагування, спрямованим на усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, є подання прокурора. Подання прокурора - письмовий документ, що містить вимогу про усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що сприяють їм. Воно вноситься прокурором чи його заступником до державного органу, громадської організації чи посадовій особі, які наділені повноваженнями усунути це порушення та підлягає невідкладному розгляду, і не пізніше як у місячний термін повинні бути вжиті заходи до усунення порушення, його причин та умов, про що письмово повідомляється прокурору. Подання ґрунтується на матеріалах прокурорської перевірки, а підставою для його внесення є виявлені факти порушень і, як правило, стосуються групи таких порушень. Вимоги прокурора повинні мати лише правову спрямованість і не носити ознак втручання в господарську сферу. Разом з вимогами, спрямованими на усунення причин правопорушень, здебільшого ставлять питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Інколи направлені прокурору повідомлення про заходи, що здійснено відповідно до вимог подання, є звичайними бюрократичними відписками. З метою попередження формалізму у реагуванні на подання, прокурори аналізують повідомлення й у разі потреби порушують питання про персональну відповідальність винних посадових осіб, які не належним чином відреагували на виявлені прокурором порушення. У ст. 185 (6) Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено можливість накладання штрафу за залишення посадовою особою без розгляду чи несвоєчасний розгляд подання, протесту чи припису прокурора.6

Якщо подання вноситься до колегіального органу, то останній зобов'язаний повідомити прокурора про день засідання, в якому він особисто може взяти участь. Обговорення подання в такому випадку проходить у публічній формі й часто набуває характеру дискусії. Важливо, щоб прокурор аргументовано й кваліфіковано відстоював свою позицію та міг переконати в необхідності вжиття відповідних заходів.

В разі порушення посадовою особою чи громадянином закону прокурор виносить постанову, яка є мотивованим документом про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення, або про порушення кримінальної справи відносно осіб, що порушили закон. Підставою для порушення кримінальної справи, дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне порушення, відповідно до вимог закону, є наявність достатніх даних, які вказують на ознаки правопорушення чи злочину.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне порушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після надходження, якщо інше не встановлено законом. Постанову прокурора про порушення кримінальної справи передають, додержуючись принципу підслідності, для розслідування слідчому того органу, який має розслідувати справу.

Постанова прокурора є одним із поширених актів прокурорського реагування, її застосовують не лише у випадках визначення персональної відповідальності. Кримінально-процесуальне законодавство, визначаючи компетенцію прокурора щодо органів дізнання й слідства, передбачає використання постанови для реалізації ним своїх повноважень.

Саме постановою прокурор скасовує незаконні, необґрунтовані постанови слідчих і осіб, які проводять дізнання, закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах і т. ін.

Одним із актів прокурорського реагування є - вимога прокурора про надання йому документів і матеріалів, довідок та інформації, а також про проведення перевірок і ревізій. Посадові особи та громадяни повинні з'являтися за викликом прокурора (повісткою) й давати пояснення щодо обставин, які з'ясовує прокурорська перевірка. Виконання обґрунтованих законом вимог прокурора не може бути пов'язано з будь-якими умовами й здійснюється в строки, передбачені законом або погодженні з прокурором. Документи та інформацію, необхідні органам прокуратури для здійснення покладених на неї наглядових функцій, надають безплатно. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора й ухилення від явки в прокуратуру тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. Статею 185 () Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність посадової особи за невиконання законних вимог прокурора про проведення перевірки або ревізії діяльності підпорядкованих підприємств, про надання необхідних матеріалів, а також відповідальність посадових осіб і громадян за ухилення від прибуття за викликом прокуратури..6

Досить схожим з вимогою прокурора є такий акт прокурорського реагування, як вказівка прокурора органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Вона є обов'язковою до виконання, дають її у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, а саме: про розслідування злочинів, про обрання, зміну, скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій і розшук осіб, які вчинили злочин (ст. 227 КПК України). 8

Подання позову з метою захисту інтересів держави й громадян також є актом прокурорського реагування, що тягне за собою порушення судового провадження. Саме суд своїм рішенням має підтвердити обґрунтованість викладених у позові чи заяві прокурора вимог, поновити порушені права та притягнути винних до цивільно-правової відповідальності.

Отже, реагування органів прокуратури на порушення закону може відбуватися лише в передбачених законом формах. Прокуратурою обов'язково має бути встановлено порушення закону, після чого точно й у межах компетенції використано весь передбачений законодавством арсенал засобів прокурорського реагування. Акти прокуратури повинні бути законними, обґрунтованими, вмотивованими, юридично й стилістично грамотними, чіткими за змістом, а також містити правову аргументацію та роз'яснення порядку оскарження. У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначають, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що й у який строк посадова особа або орган мають вжити для його усунення. У цих та інших документах мають бути зазначені правові наслідки невиконання викладених вимог і вказані посада, класний чин і прізвище особи, яка підписала акт.

2. Вищі спеціалізовані суди в системі судів загальної юрисдикції

Вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ діють у системі судів загальної юрисдикції.

Відповідно до наданих ст. 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»4 повноважень вищий спеціалізований суд України:

- розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;

- у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції, а також розглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України буде встановлено, що така справа підлягає розгляду вищим спеціалізованим судом;

- аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

- надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції (254к/96-ВР)7 та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

- здійснює інші повноваження, визначені законом. 4

Вищі спеціалізовані суди складаються із суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників.

У складі вищого спеціалізованого суду можуть утворюватись судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Склад судових палат вищого спеціалізованого суду формується за поданням голови суду.14

У вищому спеціалізованому суді для вирішення організаційних питань діє президія суду у складі голови суду, його заступників, заступників голів палат, а також суддів суду, обраних до складу президії. Судді обираються до складу президії загальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

Для вирішення загальних питань діяльності відповідних спеціалізованих судів у вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду, що діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду та голів апеляційних спеціалізованих судів. Пленум вищого спеціалізованого суду скликається головою вищого спеціалізованого суду в разі потреби або на вимогу не менш як п'ятої частини від складу суддів вищого спеціалізованого суду, але не рідше двох разів на рік. Про день і час скликання пленуму його учасники повідомляються не пізніш як за десять днів до засідання. У цей же строк надсилаються матеріали щодо питань, які виносяться на розгляд пленуму. Засідання пленуму вищого спеціалізованого суду є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу пленуму.

При вищих спеціалізованих судах можуть створюватись науково-консультативні структури. Науково-консультативна рада створюється при вищому спеціалізованому суді для вирішення питань, пов'язаних з роз'ясненням законодавства, а також для надання висновків про проекти законів й інші нормативно-правові акти, з інших питань, пов'язаних з необхідністю наукового забезпечення діяльності вищого спеціалізованого суду.

Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган, що публікує матеріали судової практики, рішення з організаційних питань діяльності вищого спеціалізованого суду і відповідних спеціалізованих судів, інші матеріали.

Усі вищі спеціалізовані суди розташовуються в місті Києві.

Вищі спеціалізовані суди складаються з суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників.

Повноваження голови вищого спеціалізованого суду:

- представляє відповідні спеціалізовані суди як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

- визначає адміністративні повноваження заступників голови вищого спеціалізованого суду;

- контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

- видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

- повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у вищому спеціалізованому суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

- вносить відповідно до цього Закону пропозиції щодо утворення відповідних місцевих та апеляційних судів, зміни їх територіальної юрисдикції, а також щодо кількості суддів у них;

- скликає пленум вищого спеціалізованого суду; вносить на розгляд пленуму подання про призначення на посаду секретаря пленуму; виносить на розгляд пленуму питання та головує на його засіданнях;

- інформує пленум вищого спеціалізованого суду про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ;

- забезпечує виконання рішень зборів суддів вищого спеціалізованого суду;

- контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

- забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів вищого спеціалізованого суду;

- здійснює інші повноваження, визначені законом. 4

Якщо голова вищого спеціалізованого суду відсутній його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

В Україні діє три вищих спеціалізованих суди:

Ш Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Ш Вищий господарський суд України; Вищий адміністративний суд України

Ш Вищий адміністративний суд.

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У системі судів загальної юрисдикції з 01 листопада 2010 року діє Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, утворений з 01 жовтня 2010 року.15

Відповідно до повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів»4, ВССУ розглядає справи цивільної та кримінальної юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом; аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції і законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції. Він є третьою ланкою у відповідній системі спеціалізованих судів і покликаний забезпечувати право на касаційне оскарження ухвалених спеціалізованими судами рішень. Окрім власне здійснення судочинства, ВССУ упродовж усього часу своєї роботи приділяє значну увагу збору та аналізу інформації щодо застосування норм Конституції та законів України при розгляді цивільних і кримінальних справ із метою встановлення єдиної практики такого застосування. Адже стаття 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що пленум вищого спеціалізованого суду діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції, та інших питань, віднесених до його повноважень. 3

Вищий спеціалізований суд з розгляду господарських справ.

Господарські суди як суди спеціалізовані здійснюють правосуддя у господарських відносинах. Їх завданням є захист на засадах верховенства права гарантованих Конституцією України та законами України прав та інтересів учасників господарських правовідносин, які захищені законом.2

Пленум Вищого господарського суду України діє у складі всіх суддів Вищого господарського суду України для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах господарської юрисдикції, та інших питань, віднесених до його повноважень Законом України «Про судоустрій і статус суддів».4

До повноважень пленуму Вищого господарського суду України належить:

- призначення за поданням голови Вищого господарського суду України з числа суддів Вищого господарського суду України та звільнення з посади секретаря пленуму;

- узагальнення практики застосування матеріального і процесуального закону з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ господарськими судами;

- заслуховування інформації про стан правосуддя у господарських судах та практику вирішення окремих категорій справ;

- прийняття рішення про звернення до Верховного Суду України про направлення конституційного подання щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

- затвердження Регламенту пленуму Вищого господарського суду України та внесення до нього змін і доповнень;

- за результатами узагальнення судової практики надання роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування господарськими судами законодавства при вирішенні підвідомчих їм справ;

- затвердження положення про Науково-консультативну раду Вищого господарського суду України та визначення її персонального складу;

- визначення персонального складу редакційної колегії офіційного друкованого органу Вищого господарського суду України «Вісника господарського судочинства»;

- здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Вищий спеціалізований суд з розгляду адміністративних справ

Вищий адміністративний суд України діє як суд першої інстанції по конкретних категоріях справ, а також як суд апеляційної та касаційної інстанцій. До весни 2012 року у Вищому адміністративному суді України було створено та діяло п'ять судових палат. З весни 2012 року діють чотири судові палати. Вищий адміністративний суд України очолює Голова суду. Керівництво Вищим адміністративним судом України здійснюють також двоє заступників Голови суду. Система адміністративних судів України складається з: Вищого адміністративного суду України, дев'яти апеляційних адміністративних судів, а також з місцевих окружних адміністративних судів в усіх 24 областях України, містах Києві, Севастополі та Автономній Республіці Крим.1

Основне завдання адміністративного судочинства полягає у захисті прав та законних інтересів особи в публічно-правових спорах від порушень з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їх службових чи посадових осіб. Адміністративні суди розглядають всі справи, пов'язані зі спорами фізичних або юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Крім цього адміністративні суди розглядають спори, пов'язані із публічною службою, реалізацією повноважень управлінськими суб'єктами. Особлива категорія справ, які розглядають в адміністративному суді - спори, про правовідносини, що пов'язані із виборчим процесом та референдумом.1

3. Незмінюваність суддів як принцип здійснення правосуддя

суд юрисдикція прокурорський нагляд

Незмінність суддів - принцип, за яким кожна справа має бути розглянута в одному й тому ж складі суддів. Це забезпечує безпосереднє і повне дослідження обставин, доказів по справі. Принцип незмінності складу суду спрямований на забезпечення безпосереднього і повного дослідження одним і тим самим судом або одними і тими ж самими суддями обставин справи та прийняття ними на основі оцінки дослідження доказів законного і обґрунтованого рішення.

Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстроково, крім суддів, які призначаються на посаду судді вперше. Судді, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними 65 років. Відповідно Конституції України 7 до закінчення цього строку вони можуть бути звільнені з посади лише за підстав:

- неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

- порушення суддею вимог щодо несумісності;

- порушення суддею присяги;

- набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

- припинення його громадянства;

- визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

- подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Обставини, які позбавляють суддю (або суддів) можливості продовжувати брати участь у засіданні і тягнуть за собою заміну його іншим суддею (суддями). Короткочасне захворювання судді чи його відпустка за певних умов також можуть бути підставою для його заміни, проте, в таких випадках, як правило, в засіданні оголошується перерва, після якої розгляд справи продовжується.

Якщо із складу суду вибуває головуючий чи інший суддя, розгляд справи відкладається. За неможливості продовження участі в справі ці судді займаються іншими і розгляд справи відновлюється з початку.

Порушення вимог закону щодо незмінності складу суду є безумовною підставою для скасування судового рішення 5.

У відповідності Кодексу адміністративного судочинства України 5 склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний. Цією частиною статті встановлюється загальне правило про незмінність складу суду під час розгляду адміністративної справи. Йдеться у даному випадку про склад суду, який здійснює розгляд справи у суді однієї інстанції.

Список використаних джерел

1. Вищий адміністративний суд України - Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/ua/history_administrative__legal.html

2. Вищий господарський суд України - Режим доступу: http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/1

3. Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ - режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/istorija_stvorennja_vssu.html.

4. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

5. Кодекс адміністративного судочинства України - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10

7. Конституція України - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

8. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Виправно-трудовий кодекс України. - К.: Істина, 2001.

9. Курочка М.Й., Каржач П.И. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник / МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [За ред. проф. Е.О. Дідоренка]. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. - 424 с.

10. Маляренко В.Т..Суд, правоохоронні та правозахисні органи України /Маляренко В.Т. - К.: Юрінком Інтер, 2007

11. Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой та ін.) /К.: ТОВ «Одіссей», 2006

12. Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у дисертації, і списку опублікованих робіт, який еаводять в авторефераті» - Режим доступу: http://neurology.mif-ua.com/archive/issue-129/article-6305/

13. Стефанюк В.С. Закон «Про судоустрій України» у контексті судово-правової реформи // Вісн. Верховного Суду України. - 2002. - №3 (31).

14. Судові та правоохоронні органи України (А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова) - Режим доступу: http://uristinfo.net/2011-01-16-19-18-47/140-apgel-ta-in-sudovi-ta-pravoohoronni-organi/3696-rozdil-2-sudova-sistema-ukrayini.html

15. Указ Президента України «Про Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ» - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/810/2010

Размещено на Allbest.ru