Спадкування за заповітом та за законом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Спадкування за заповітом

1.1 Поняття та значення спадкування та спадкового права

1.2 Основні поняття спадкового права

1.3 Права заповідача

1.4 Коло спадкоємців за заповітом і змістом заповіту

1.5 Право на обовязкову частку в спадщині

2. Спадкування за законом

2.1 Поняття спадкування за законом. Суб'єкти та об'єкти спадкування

2.2 Розподіл майна померлого між спадкоємцями при спадкуванні за законом

Актуальні проблеми вдосконалення правового регулювання в галузі спадкування за заповітом

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Інститут спадкового права в усіх правових системах, як стародавніх так і сучасних, є одним із найважливіших. Його значимість обумовлюється також тим, що об'єктом спадкування переважно є право власності. Що залишається після смерті власника, кому має перейти майно, в якому порядку та обсязі - всі ці проблеми спадкового права з найдавніших часів і до нашого часу залишаються в центрі уваги суспільства та держави, законодавців та дослідників, кожної людини, оскільки в тій чи іншій мірі торкається його інтересів. спадкове цивільний майно

В рефераті буде зроблений аналіз історичного аспекту спадкування за заповітом та за законом, переглянутий досвід попередніх та теперішніх держав з даного питання, розглянуті чинні законодавчі акти, що стосуються теми роботи та будуть викладені побажання щодо бачення нового Цивільного кодексу з приводу заповідального права взагалі та спадкування за заповітом з точки зору теперішніх соціальних та економічних умов

1. Спадкування за заповітом

1.1 Поняття та значення спадкування та спадкового права

Після смерті громадянина всі його майнові права та обовязки, а також деякі його немайнові права переходять до інших осіб. Такий перехід майна померлого до іншої особи або інших осіб називається спадкуванням.

Умови та порядок спадкування регламентуються рядом цивільно-правових норм, що в своїй сукупності складають окремий інститут цивільного права - спадкове право.

Виходячи з вищесказаного, спадкове право - це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють правовідносини, що виникають внаслідок переходу майна померлого до іншої особи чи інших осіб.

Спадкове право надає можливість кожному громадянину розпорядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Це означає, що воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже кому буде належати належне спадкодавцю майно після його смерті.

1.2 Основні поняття спадкового права

Щоб зрозуміти процес спадкового права, для початку треба визначитись з такими поняттями як спадкоємець, спадкодавець та спадкове майно (спадкова маса).

Спадкодавець - це громадянин, майно якого після смерті переходить у спадщину до іншої особи чи інших осіб. Спадкодавцем може бути лише фізична особа. Причому ця фізична особа може бути спадкодавцем незалежно від віку, статі, стану здоровя, кольору шкіри тощо. Спадкування може відбуватися як після смерті дієздатних, так і недієздатних осіб. Однак заповідати майно може лише повністю дієздатна особа.

Спадкоємець - це особа, яка у випадку смерті того чи іншого громадянина набуває права одержати його спадкове майно. Спадкоємцем може бути як фізична так і юридична особа, а також держава. Фізична особа може стати спадкоємцем незалежно від віку, статі, стану здоровя, кольору шкіри тощо.

Таким чином спадкоємцями можуть бути не лише дієздатні, але й недієздатні фізичні особи. В останньому випадку відповідні дії, необхідні для прийняття спадщини, здійснюють їх законні представники - батьки, усиновителі та опікуни.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України спадкоємцями можуть бути особи, які були живими, на момент смерті спадкодавця, а також діти спадкодавця, що були зачаті при його житті і народжені після його смерті (постули).

За статтею 528 Цивільного кодексу України не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку. Правила цієї статті застосовуються також і до права на заповідальний відказ.

Спадкове майно - це сукупність прав та обовязків спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців. Для визначення цього поняття також часто використовують терміни « спадщина » або « спадкова маса » які є тотожними поняттями.

Серед майнових прав, що переходять до спадкоємців насамперед треба назвати право власності на різноманітне майно. Сюди входить право власності на будинок, автомашину, предмети домашнього вжитку та право на інші речі. До майнових прав, що входять до спадщини, належить не лише право власності на майно, а й право вимоги, яке випливає з укладених спадкодавцем договорів. Також у спадщину входить право на одержання неодержаної спадкодавцем заробітної платні, майнові права авторів літературних, художніх творів та творів мистецтва, майнові права авторів відкриттів, винаходів та раціональних пропозицій.

Всі майнові права, що входять до складу спадкового майна, становлять спадковий актив.

До складу спадкового майна також входять і майнові обовязки спадкодавця. Це означає, що коли за життя спадкодавець мав борги, то вони разом з майновими правами переходять до спадкоємців.

Сукупність обовязків спадкодавця, що переходять до спадкоємця становлять спадковий пасив.

Не всі майнові права і обовязки спадкодавця можуть переходити до інших осіб у спадщину. Так, не можуть переходити до спадкоємців майнові права та обовязки, що тісно повязані з особою спадкодавця. Не переходять до спадкоємців права і обовязки, що виникають з договору доручення, не переходять до спадкоємці вправа спадкодавця на одержання ним пенсії, аліментів, право на відшкодування завданої здоровю шкоди, право членства в громадських організаціях оскільки ці права тісно повязані з особою спадкодавця.

Відповідно до статті 564 Цивільного кодексу України Порядок розпорядження на випадок смерті вкладами в банківських установах за спеціальними вказівками вкладників визначається статутами названих кредитних установ і виданими в установленому порядку правилами.

Якщо вкладник не зробив розпорядження ощадній касі або банку, то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах за загальними правилами спадкування.

1.3 Права заповідача

Заповідачу належать слідуючі права:

1). Заповісти на свій розсуд усе своє майно одній або кільком особам-спадкоємцям, визначивши частки кожного спадкоємцям першої та другої черги.

2). Заповісти усе майно одній особі або декільком особам які не належать ні до першої ані до другої черги спадкоємців за законом.

3). Право заповісти усе своє майно юридичній особі або кільком юридичним особам, що знаходяться в Україні.

4) Право на свій розсуд заповісти усе майно державі Україна.

5) Право на свій розсуд заповісти все своє майно іноземним громадянам, іноземним фірмам, іншій державі, крім випадків, коли Україна перебуває з цими державами в стані війни.

6). Право на свій розсуд залишити частину свого майна одній або кільком особам що входять або не входять до кола спадкоємців за законом, а іншу частину не заповідати взагалі, і в такому випадку вона буде успадковуватися на загальних умовах спадкування за заповітом.

7). На свій розсуд позбавити права спадкування законних спадкоємців шляхом прямого позбавлення, після якого спадкове майно стає виморочним і переходить у власність держави, або шляхом побічного позбавлення - заповідач ігноруючи спадкоємців за законом заповідач заповідає все майно одній особі.

8). Заповідач має право у будь-який час змінити зміст заповіту. Зміна заповіту може проводитись лише заповідачем особисто шляхом складання тексту нового заповіту або подання нотаріусу заяви про зміну певних пунктів заповіту.

9). Право скасувати заповіт шляхом складання нового заповіту, або поданням заяви нотаріусу.

10). Право на особливі заповідальні розпорядження.

1.4 Коло спадкоємців за заповітом і змістом заповіту

Відповідно до Цивільного кодексу України кожний громадянин має право залишити все своє майно або частину свого майна (включаючи предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку) одній, чи кільком особам, які можуть бути як з кола спадкоємців за законом, так і з осіб, що не входять до кола спадкоємців за законом. Також можна заповісти все своє майно або частину його державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям (стаття 543 Цивільного кодексу України).

Таким чином заповіт на користь далекого родича чи сторонньої особи буде дійсним і втому випадку, коли на момент відкриття спадщини будуть живі спадкоємці за законом (наприклад діти, батьки, дружина та інші).

За заповітом заповідач може залишити все своє майно або його частину спадкоємцю другої черги незважаючи на наявність осіб, які належать до першої черги спадкоємців за законом. Також заповідач може за заповітом залишити все своє майно або частину майна онуку, незважаючи на те, що син або дочка спадкодавця, тобто батьки онука чи онучки, є живими.

Вищенаведені приклади свідчать про те, що заповідач не звязаний ні колом спадкоємців за законом, ні черговістю закликання до спадкування, ні правом представлення.

Спадкодавець має право заповідати все своє майно або його частину державі, або державним, кооперативним, та іншим громадським організаціям, незважаючи на те, що існують спадкоємці за законом.

За спадкодавцем залишається право розподілити майно між спадкоємцями за законом або сторонніми особами в будь-яких частках. Наприклад одному спадкоємцю він може залишити 7% від спадкової маси, а іншому - 93% її. При чому все це стосується всякого майна, в тому числі і предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку (стаття 543 Цивільного кодексу України).

Законодавством України не передбачено особливого режиму для хатнього майна при спадкуванні за заповітом. Заповідач має право розпоряджатися ним так само, як і всім іншим майном. Це значить, що заповідач має право залишити своє хатнє майно особам, які з ним не проживали, навіть за наявності таких законних спадкоємців, які проживали з ним спільно більше року до його смерті.

1.5 Право на обовязкову частку в спадщині

Свобода заповідальних розпоряджень обмежується в інтересах неповнолітніх і непрацездатних дітей спадкодавця (в тому числі й усиновлених), утриманців та інших непрацездатних спадкоємців першої черги.

Це обмеження полягає у встановленні обовязкової частки, яка надається неповнолітнім або непрацездатним дітям спадкодавця, непрацездатній дружині або чоловіку спадкодавця, батькам і утриманцям померлого. Ці особи, незалежно від змісту заповіту успадковують незалежно від змісту заповіту не менше ніж дві третини частки, що б належала кожному з них при спадкуванні за законом.

Як вже було сказано, цю частку, на яку за всіх обставин мають право вищезазначені особи, називають обовязковою часткою. Якщо в заповіті заповідач позбавить обовязкової частки своїх неповнолітніх або непрацездатних дітей або інших непрацездатних спадкоємців, то заповіт у цій частині буде недійсним.

Наведений перелік осіб, які мають право на обовязкову частку є вичерпним. Спадкоємці другої черги не мають права на обовязкову частку при спадкуванні за заповітом. Отже, якщо громадянин складе заповіт на користь сторонньої особи, а на момент відкриття спадщини виявиться, що у спадкоємця є непрацездатний брат, то все майно перейде до спадкоємця за заповітом, оскільки брат, як спадкоємець другої черги за законом права на обовязкову частку не має.

Також не мають права на обовязкову частку онуки та правнуки спадкодавця, в тому числі і за умови, що вони неповнолітні або непрацездатні. В своїй практичній діяльності нотаріальні контори керуються цим правилом при завіренні заповіту, і нотаріус має розяснити значення статті 535 Цивільного кодексу України.

2. Спадкування за законом

2.1 Поняття спадкування за законом. Суб'єкти та об'єкти спадкування

Однією з підстав спадкування, передбаченою чинним ЦК України є спадкування за законом.

Спадкування за законом відбувається в усіх випадках, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

При спадкуванні за законом майно померлого переходить до осіб, зазначених у законі. Закон встановлює порядок переходу майна померлого до цих осіб.

Коло спадкоємців за законом. Статті 1261--1266 ЦК України визначають коло спадкоємців за законом.

Спадкоємці за законом поділяються на 5 черг.

До складу спадкоємців першої черги входять такі особи:

1. Діти. Після смерті матері діти у всіх випадках визнаються спадкоємцями за законом. Після смерті батька діти не завжди закликаються до спадкування.

Після смерті батька діти визнаються спадкоємцями за законом, якщо між батьком і дитиною є правовий зв'язок, зокрема:

а) коли діти народилися від батьків, що перебували в зареєстрованому шлюбі;

б) якщо походження дітей від батьків, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, встановлено на підставі спільної заяви батька та матері дитини в державні органи запису актів громадянського стану;

в) коли походження дитини від даного батька встановлено в судовому порядку;

г) якщо діти народилися до 8 липня 1944 р. від батьків, що не перебували у зареєстрованому шлюбі, проте даний громадянин був записаний їх батьком у книгах запису актів громадянського стану.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Діти, зачаті або народжені у шлюбі, визнаному недійсним, мають такі самі спадкові права, що й діти, народжені в дійсному шлюбі.

Спадкоємцями за законом нарівні з дітьми померлого визнаються усиновлені.

Пасинки та падчерки не є спадкоємцями після вітчима та мачухи, крім випадків, коли мало місце усиновлення їх або факт утримання. Однак у цьому разі вони одержать спадщину не як пасинки та падчерки, а відповідно як усиновлені чи утриманці.

2. Дружина померлого. Як дружина спадкувати може лише особа, яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим на момент відкриття спадщини. Проте жінка визнається спадкоємцем після смерті чоловіка, а чоловік є спадкоємцем після смерті жінки незалежно від того, чи підтримували вони фактично шлюбні відносини, чи проживали разом, чи надавали один одному матеріальну допомогу, а також незалежно від характеру особистих стосунків між ними: важливо, щоб у момент відкриття спадщини вони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Коли ж на момент відкриття спадщини шлюб було у встановленому законом порядку розірвано, то колишня дружина не має права на спадщину.

3. Батьки померлого. Мати завжди є спадкоємцем після смерті своїх дітей. Батько ж є спадкоємцем після смерті своїх дітей за тих самих умов, за яких і діти визнаються спадкоємцями після смерті свого батька, тобто коли між ними існує правовий зв'язок.

Спадкоємцями є також усиновителі померлого. Вітчим та мачуха не є спадкоємцями після смерті пасинка або падчерки, крім випадків, коли мало місце їх усиновлення чи факт утримання ними відповідно вітчима або мачухи. Однак у цих випадках вони спадкуватимуть вже як усиновителі або утриманці.

4. Онуки та правнуки померлого. Онуки та правнуки спадкодавця належать до першої черги спадкоємців, але вони мають право одержати спадщину лише за умови, коли їх мати чи батько (відповідно дід або баба), які мали право на спадщину, померли ще до її відкриття, тобто за правом представлення (cт. 1266 ЦК).

До складу спадкоємців другої черги відповідно до ст.1262 ЦК входять такі особи:

1. Рідні брати та сестри померлого. Спадкоємцями визнаються як повнорідні, так і неповнорідні брати та сестри (такі, що мають спільних матір та батька, і такі, що мають спільну матір і різних батьків або спільного батька й різних матерів). Зведені брати та сестри померлого спадкоємцями не визнаються.

2. Дід і баба померлого. Як зазначено в статті 1262 ЦК України, спадкоємцями є дід і баба як з боку матері, так і з боку батька.

Відповідно до ст.1263 ЦК України до складу спадкоємців за законом третьої черги входять рідні дядько і тітка спадкодавця.

Відповідно до ст.1264 ЦК України до четвертої черги спадкоємців відносять осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

До п'ятої черги спадкоємців за законом згідно ст.1265 ЦК України входять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступень споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Також у п'яту чергу одержують право на спадкування утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Таким чином, спадкоємцями за законом визнаються не тільки найближчі родичі померлого, а й сторонні особи за умови їх непрацездатності та перебування на утриманні померлого не менше 5 років до його смерті. Непрацездатність особи встановлюється залежно від віку і стану здоров'я.

За чинним законодавством, непрацездатними вважаються особи у віці до 16 років (а ті, що навчаються, до 18 років), жінки, які досягли 55-річного, та чоловіки, які досягай 60-річного віку, а також інваліди І, II та III груп.

Аналіз судової практики свідчить, що непрацездатні особи можуть бути зараховані до зазначеної категорії спадкоємців лише за наявності таких умов:

а) непрацездатна особа має перебувати на утриманні померлого не менше одного року безпосередньо перед його смертю;

б) допомога, яку надавав померлий цій непрацездатній особі, повинна бути основним джерелом її існування (хоч не обов'язково, щоб вона була єдиним джерелом існування);

в) допомога має надаватися систематично.

Порядок закликання до спадкування. Не всі спадкоємці за законом одночасно закликаються до прийняття спадщини.

ЦК України передбачає черговість закликання до спадкування зазначених черг спадкоємців.

Коли є спадкоємці першої черги -- діти, дружина, батьки померлого, а також онуки та правнуки (за вищезазначених умов), право на одержання спадщини виникає лише у цих осіб. Спадкоємці другої черги до спадкування в цьому випадку не закликаються. Коли немає спадкоємців першої черги або коли вони не прийняли спадщини, а також якщо всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, до спадкування закликатимуться спадкоємці другої черги -- брати, сестри, дід та баба померлого.

Встановлюючи такий порядок закликання до спадкування утриманців, законодавець виключає можливість, коли б стороння особа могла усунути від спадкування близьких родичів померлого -- братів, сестер, діда та бабу.

Згідно ст.1266 ЦК України спадкування відбувається за правом представлення.

1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живі на час відкриття спадщини.

2. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

У разі відсутності спадкоємців нотаріус має повідомити про це заінтересованих осіб -- представників територіальної громади за місцем відкриття спадщини і спадкова справа має передаватися до суду для розгляду справи про визнання спадщини від умерлої.

2.2 Розподіл майна померлого між спадкоємцями при спадкуванні за законом

При спадкуванні за законом спадкове майно поділяється на рівні частини між особами, які закликані до спадкування у порядку черговості.

Наприклад, після смерті Н. залишилися дружина, двоє дітей та брат померлого. Право на одержання спадщини у цьому випадку мають дружина і двоє дітей, оскільки вони є спадкоємцями першої черги. Спадкове майно буде поділене між ними в рівних частках, тобто кожний з них має право на одержання 1/3 частини спадщини. Брат не закликатиметься до спадкування, оскільки він є спадкоємцем другої черги.

Коли хтось із спадкоємців не прийме спадщини, тоді його частка переходить до інших спадкоємців, закликаних до спадкування.

Проте, перш ніж визначити конкретно частку кожного із спадкоємців, слід встановити, яке майно належало померлому, зокрема треба визначити частку дружини (що лишився в живих) у майні, яке було спільно придбане подружжям під час сумісного життя, і виключити її зі складу спадкового майна. Наприклад, коли під час сумісного життя подружжя придбало будинок, то після смерті одного з них треба визначити, яка частка в праві власності на будинок належала померлому, і тільки в цій частині і відкривається спадщина. Це стосується й іншого майна.

Правило, згідно з яким спадкове майно при спадкуванні за законом поділяється у рівних частках між особами, закликаними до спадкування, не застосовується лише в двох випадках.

Перший випадок стосується поділу майна між онуками та правнуками. Онуки та правнуки можуть не одержати частку, рівну часткам інших спадкоємців. Як уже зазначалося, онуки та правнуки закликаються до спадкування з іншими спадкоємцями першої черги лише тоді, коли на момент відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, який мав би одержати спадщину. При цьому вони успадковують порівну в тій частці, яка б належала при спадкуванні за законом одному з їх померлих батьків.

Наприклад, якщо після смерті громадянина Н. залишилися дочка і троє дітей померлого раніше сина, то ці троє онуків поділять між собою частку їхнього померлого батька (тобто половину спадкового майна) і таким чином кожний з них одержить по 1/6 частині спадкового майна, дочка ж одержить половину спадщини. Діти ж дочки взагалі не закликатимуться до спадкування.

Другий випадок стосується предметів домашньої обстановки та вжитку.

Законодавством України встановлено особливі правила щодо спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку. Відповідно до ст. 1279 ЦК України предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку переходять за законом до спадкоємців, які проживали спільно зі спадкодавцем не менше одного року до його смерті незалежно від черги цих спадкоємців і належної їм спадкової частки.

Так, громадянин Н. проживав зі своїм братом. Діти Н. -- дочка та син -- мешкали окремо від свого батька. Після смерті Н. всі предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку перейдуть до його брата, незважаючи на те що брат є спадкоємцем другої черги, а діти -- спадкоємці першої черги. Решту майна, яке не належить до предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, буде поділено в рівних частках між дочкою і сином спадкодавця, оскільки вони як спадкоємці першої черги закликаються до спадкування.

Норма ст. 1279 ЦК України спрямована на захист інтересів членів сім'ї, які проживали разом із спадкодавцем.

Зрозуміло, що короткий строк проживання спільно зі спадкодавцем (наприклад, протягом кількох тижнів чи місяців) не може створювати будь-яких переваг для такого спадкоємця щодо спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку. Треба визнати цілком обґрунтованим і доцільним встановлення у законодавстві річного строку, який (як мінімум) повинен прожити спадкоємець спільно зі спадкодавцем для того, щоб одержати переваги в спадкуванні зазначених предметів.

Для визнання спадкоємця таким, який проживав спільно зі спадкодавцем, достатньо встановити факти їх сумісного проживання в одній кімнаті чи в одній квартирі (строком не менше одного року) та спільного користування предметами домашньої обстановки та вжитку.

Коли серед спадкоємців за законом відсутні такі, які б проживали спільно зі спадкодавцем, все майно, в тому числі і предмети домашньої обстановки та вжитку, поділяється на рівні частки між усіма спадкоємцями, закликаними до спадкування в порядку черговості.

На мою думку, законодавець, встановлюючи коло спадкоємців за законом, має включити до нього таких осіб, яких вірогідніше назвав би сам спадкодавець у заповіті, якби він його залишив.

Проте в житті між спадкодавцем і такими особами, як свекруха, невістка, зять, теща (які практично частіше представлятимуть цю чергу спадкоємців за законом) виникають не дуже добрі стосунки і саме тоді, коли вони проживають разом. Якби спадкодавець складав заповіт, навряд чи він призначив би когось з цих осіб своїм спадкоємцем, а тому не слід було б визнавати цих осіб і спадкоємцями за законом.

Мабуть, автори чинного ЦК вважали, що факт проживання спадкодавця тривалий строк із членами сім'ї свідчить про наявність добрих стосунків між ними. Але так думати -- значить забути про реалії нашого життя, про те, що житлова проблема в нашій країні далеко не вирішена, що різні сім'ї, сторонні люди, які недоброзичливо, а іноді й вороже ставляться один до одного, не роки, а десятки років змушені проживати в одній квартирі, бо не мають можливості купити чи найняти собі інше житло.

На мою думку, немає підстав перебільшувати значення факту тривалого проживання спадкодавця із членами сім'ї для визнання їх спадкових прав.

Здається, що наведених міркувань достатньо для висновку, що норму ст. 1264 ЦК має бути з нього виключено. У проекті ЦК України передбачені інші (порівняно з чинним законодавством) порядок та умови спадкування утриманцями спадкодавця.

ЦК України передбачає, що до спадкування закликаються всі утриманці незалежно від їх працездатності та строку перебування на утриманні спадкодавця. Але водночас суттєво звужено можливості утриманців отримати спадщину за рахунок принципової зміни в чинному ЦК України порядку їх закликання до спадкування. утриманці відносяться до п'ятої черги спадкоємців за законом. Отже вони не часто закликатимуться до спадкування. На мою думку, це правильно, адже утриманці не повинні спадкувати за законом на загальних підставах з іншими спадкоємцями за законом.

3. Актуальні проблеми вдосконалення правового регулювання в галузі спадкування за заповітом

В економічно-соціальній ситуації, в якій на даний момент опинилася Україна є сенс в зміні деяких положень спадкового права взагалі, і конкретно спадкування за заповітом. Так на даному етапі інтеграції України з Європейською Спільнотою важливим є приведення правових норм до відповідності із загальними нормами Європейського та міжнародного права. Так, зокрема, є сенс у впровадженні в Україні п'яти класів спадкоємців за законом, як це є в Західно-Європейських державах. Також важливим є врегулювання спадкування предметів особистого вжитку, так як за чинним законодавством у цьому питанні виникає розбіжність між статтями Цивільного кодексу України. Одним із важливих напрямків розвитку в спадковому праві може бути напрямок, за яким би органічно розвивався принцип охорони інтересів сім'ї. Розвиток цього принципу сприяв би зміцненню сімейно-шлюбних відносин, і, в недалекому майбутньому, сприяв би подоланню демографічної кризи на Україні.

Отже, проаналізувавши всі вищенаведені факти, ми можемо дійти до висновку, що Україна потребує оновленого Цивільного кодексу, з оновленим інститутом спадкування. Новий Цивільний кодекс має відповідати всім вимогам нового суспільства, що стоїть на засадах ринкової економіки. Також хотілося б побажати щоб новий Цивільний кодекс був максимально наближений до сучасних Європейських та світових стандартів, що б сприяло швидшій інтеграції України з Європейською Спільнотою і всім розвиненим світом взагалі.

Висновок

В економічно-соціальній ситуації, в якій на даний момент опинилася Україна є сенс в зміні деяких положень спадкового права взагалі, і конкретно спадкування за заповітом. Так на даному етапі інтеграції України з Європейською Спільнотою важливим є приведення правових норм до відповідності із загальними нормами Європейського та міжнародного права. Так, зокрема, є сенс у впровадженні в Україні п'яти класів спадкоємців за законом, як це є в Західноєвропейських державах. Також важливим є врегулювання спадкування предметів особистого вжитку, так як за чинним законодавством у цьому питанні виникає розбіжність між статтями Цивільного кодексу України. Одним із важливих напрямків розвитку в спадковому праві може бути напрямок, за яким би органічно розвивався принцип охорони інтересів сім'ї. Розвиток цього принципу сприяв би зміцненню сімейно-шлюбних відносин, і, в недалекому майбутньому, сприяв би подоланню демографічної кризи на Україні.

Отже, проаналізувавши всі вищенаведені факти, ми можемо дійти до висновку, що Україна потребує оновленого Цивільного кодексу, з оновленим інститутом спадкування. Новий Цивільний кодекс має відповідати всім вимогам нового суспільства, що стоїть на засадах ринкової економіки. Також хотілося б побажати щоб новий Цивільний кодекс був максимально наближений до сучасних Європейських та світових стандартів, що б сприяло швидшій інтеграції України з Європейською Спільнотою і всім розвиненим світом взагалі.

Список використаної літератури

1. Конституція України, від 24.06.1996

2. Цивільний кодекс України

3. Закон України “ Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР” від 18.07.1963

4. Навчальний посібник “ Цивільне право” за редакцією О.А. Підопригори та Д.В. Бобрової, Київ, “Вентурі”, 1996 рік.

5. Закон України “Про нотаріат” від 02.09.1993

6. Гришаев С.М. Наследственное право:Учеб. пособие. -М., 2002.

7. Власов Ю.Я., Калинин В.В. Наследования по закону и по завещанию. -М., 2000

8. Фурса С.Я.,Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика: Навч. Посібник. - К.2002

9. Серебровский В. Наследственное право // Сов. юстиция. -1937. -№10-11

10. Антимонов Б., Граве К. Право наследования // Соц. законность. - 1956. -№6.-с.19

11. Цивільне право України: Підручник у 2кн. / За ред. Дзери О.В., Кузнецової Н.С. - Кн.2 - К., 2002 - с. 614.

12. Заіка Ю.О., Співак В.М. Право власності. Спадкове право: Навч. посібник. -К., 2000. - с. 117.

13. Передмова до проекту Цивільного кодексу України // Українське право. -1999, число 1. - с.23.

14. Коментар до Федерального закону «Про введення в дію частини 3 Цивільного Кодексу УКРАЇНИ» від 1.03.2002 // Збір законодавства УКРАЇНИ. - 2002 №15. - ст.1557.

15. Власов Ю.Н., Калинин В.В. Спадкове право: курс лекцій. - К., «Основи», 2002. - с.272.

16. Власов Ю.Н., Калинин В.В. Успадкування згідно із законом і заповіту. - К. «Лібра», 2003. - 115ст..

17. Гаврилов В.Н. Питання вдосконалення спадкового права // Сучасні проблеми підприємництва. - 2003 №3. - с.38-48.

18. Цивільне право. Підручник. Частина 3. / під ред. А.Н. Сергєєва, Ю.К. Товстого. - К., Проспект, 2004. - с.89-194.

19. Цивільне право. Підручник. / Під ред. Масляева А.В. - К., «Либідь», 2000. - з. 118-154.

20. Гущин В.В. Спадкове право. Навчальний посібник. - К. «Фенікс», 2002. - с.15-62.

21. Дегиченко А. Спадкове право в проекті третьої частини ЦК УКР. // Українська юстиція. - 1999 №12. - с.54-67.

22. Маковський А.Л. Як краще гарантувати успадкування. // Адвокат - 2003№1/2 - с.85-93.

23. Петренко Л.Ю. Довіреність і заповіт. // Вісник УАН - 2001№6 - с.575-577.

Размещено на Allbest.ru

...