Функції держави

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА НАН УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

Функції держави

Виконав Замотайло Олена Євгенівна

І курс заочно-дистанційної форми навчання

Київ - 2013



Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика функцій держави

1.1 Поняття функцій держави

1.2 Форми та методи здійснення функцій

2. Види функцій держави

2.1 Внутрішні функції держави

2.2 Зовнішні функції держави

3. Реалізація основних функцій України на сучасному етапі

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Наукове пізнання держави будь-якого історичного типу обов'язково ставить за мету розгляд його цілей, задач і функцій, які втілюють найголовніші якісні характеристики та орієнтири не тільки держави, а й суспільства. Питання про функції держави одні з важливіших не лише теорії, а й практики державотворення. Функції держави виражають соціальну природу країни та конкретизують її суть. Отже, у першу чергу необхідно з'ясувати, суть, характеристики та ознаки «держави».

Держава - це особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, володіє спеціальним апаратом управління і примусу, здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили і здійснювати керівництво суспільством [1].

Державу слід розглядати з точки зору сучасності та у історичному її розрізі. Існують різні підходи до теорії виникнення держави. В теоретичній науці існує багато теорій її виникнення. Теологічна теорія виводила державу з точки зору божественних начал, як дещо, що надано людству по волі божій.

Органічна теорія по суті порівнювала державу з живим організмом, частинами якого начебто є люди та їх об'єднання. Що стосується теорії насильства, то вона пояснювала виникнення держави шляхом завоювань та війн. Тоді як договірна теорія виходила з того, що держава виникла в результаті добровільної угоди між людьми для захисту їх спільних інтересів. Патріархальна теорія пояснювала державу як велику сім'ю, яка з плином часу розросталася, на чолі з батьком, а згодом монархом. У той час, коли соціально-економічна або марксистська теорія, яка визначала, що «поштовхом для виникнення держави стало вдосконалення знарядь праці, яке привело до поділу на класи, а також до появи апарату держави - нової організації влади» [2,с.43]. Також вчені висувають й інші теорії, а саме космічну, психологічну, географічну та демографічну.

Проте у теорії держави та права відсутній єдиний погляд на закономірності виникнення держави. Всі теорії мають свої особливості виникнення держави у різних народів. Але жодна з них не володіє достатніми доказами, щоб можна було прийняти її за основу.

Розгляд теорій походження держави є органічним елементом даної курсової роботи, бо дає можливість зрозуміти питання функцій держави в різні періоди історичного становлення сучасних держав.

У історії людства існувала велика кількість держав, вони змінювали одна одну та змінювали свій устрій, саме тому, всебічно розкрити поняття, зміст, багатогранність, властивості та риси держави - можливо лише при вивченні зв'язків і взаємодії держави з економікою, соціально-політичним і духовним життям суспільства. Значну роль в даному процесі відіграє - вивчення функцій держави, які несуть в собі найголовніші якісні характеристики і орієнтири держави. Враховуючи усе вище наведене, я вважаю, що дана тема є досить актуальною та потребує дослідження.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є функції держави.

Предметом дослідження у курсовій роботі є розкриття поняття функцій держави, а також визначення форм та методів здійснення цих функцій.

Мета роботи спробувати висвітлити основні форми та методи здійснення функцій держави.

Завдання дослідження:

1) розкрити поняття функцій держави;

2) розглянути форми та методи здійснення функцій держави;

3) дослідити види функцій, як внутрішні так і зовнішні;

4) проаналізувати реалізацію основних функцій України на сучасному етапі.



1. Загальна характеристика функцій держави

1.1 Поняття функцій держави

З самого початку свого виникнення держава, як політична форма людського соціуму, виступає суб'єктом управління суспільними справами. її управлінське (функціональне) призначення полягає в тому, що, здійснюючи вплив на суспільні процеси в різних сферах життя, вона долає суперечності між інтересами різних соціальних груп і таким чином забезпечує нормальний розвиток суспільства. Цей вплив здійснюється завдяки різним видам діяльності держави, основні з яких у теорії держави і права мають назву функцій.

Отже, на думку професора М.В. Цвіка [3], функції держави - це основні напрямки її діяльності, які виражають її сутність і соціальне призначення в галузі управління справами суспільства. Вираження у функціях держави її сутності показує, заради чого вона існує, інтересам яких соціальних груп, політичних сил служить. З'ясувати це означає встановити, якою мірою її воля та зусилля спрямовані на задоволення потреб і інтересів усього суспільства, а якою - певної панівної еліти.

Головні завдання і цілі держави на тій чи іншій стадії розвитку обумовлюються економічними, політичними та соціальними умовами в суспільстві. Здійснення функцій держави має постійний, систематичний характер, а також відбувається протягом усього часу існування умов, що спричинили появу функцій. Усебічне пізнання держави припускає вивчення того, як цей соціальний інститут діє, змінюється, розвивається, як реалізує своє соціальне призначення. Держава тільки тоді функціонує продуктивно, коли її функції повною мірою відповідають об'єктивним потребам суспільства [4].

Кожна функція держави має свій зміст та об'єкти впливу. Зміст становить множина однорідних доцільних постійних дій, через які держава здійснює вплив на конкретні сфери суспільного життя і через які розкривається її соціальне призначення. З'ясування змісту функцій дає відповідь на питання: що робить держава; які цілі переслідує; які завдання вирішує вона на певному етапі її розвитку. В сукупності функції дають уявлення про державу з точки зору її динаміки, тобто як вона живе, діє, розвивається, змінюється.

Об'єктом функції є певна сфера суспільних відносин (економіка, політика, культура та ін.), на яку спрямований державний вплив. Об'єкт є критерієм розмежування функцій держави [3].

Функції держави відносно суспільства - це основні напрями її діяльності, націлені на вирішення загальних справ суспільства. Необхідність їх вирішення ставить перед державою певні завдання. Пояснити функції держави - значить пояснити завдання, що постають перед нею, та способи їх здійснення. Слід мати на увазі, що внутрішні та зовнішні функції здійснюються відносно суспільства, у якому існує держава. Все це допомагає виділити наступні найбільш істотні ознаки функцій держави.

- Функція держави не будь-який, а саме основний, головний напрям її діяльності.

- У функціях предметно виявляється її класова і загальнолюдська сутність, її соціальне призначення. Функції держави як вираження її соціального призначення показують, у чому знаходить своє виявлення вплив держави на суспільство, її регулююча роль.

- Виконуючи свої функції, держава тим самим вирішує завдання, що постають перед нею.

- Функції держави конкретизують цілі державного управління. Виконуючи свої функції, держава вирішує завдання з управління суспільством.

- Реалізуються функції у певних формах і особливими, характерними для державної влади методами.

- Функції держави мають об'єктивний, конкретно-історичний характер [4].

1.2 Форми та методи здійснення функцій держави

Держава здійснює функції через свій механізм шляхом використання різних форм і методів. Серед форм діяльності держави пріоритетне місце посідають правові форми. Правові форми діяльності держави - це визначений законом (юридично оформлений) порядок здійснення компетентними органами і особами юридично значущих дій, спрямованих на здійснення функцій, Вихідне та заключне призначення цих дій полягає у забезпеченні впливу держави на суспільні відносини шляхом створення нормативних приписів, прийняття нормативно-правових актів та забезпечення їх реалізації. Головними правовими формами здійснення функцій держави є такі:

1. правотворча діяльність - сукупність дій, спрямованих на розробку, прийняття, зміну та систематизацію нормативних приписів, нормативно-правових актів; за її допомогою держава здійснює вплив на суспільні відносини шляхом закріплення або встановлення нормативно-правової основи їх регулювання;

2. правозастосовча діяльність - сукупність юридично значущих дій органів держави, посадових осіб по створенню індивідуально-правових приписів, які є засобом застосування правових норм відповідно до конкретних життєвих ситуацій; через них відбувається індивідуалізація загальних правових правил поведінки;

3. правоохоронна діяльність, предметом якої є ті юридичні питання, що пов'язані з можливим або наявним порушенням норм права. Вона спрямована на захист закріплених в нормах права суспільних відносин від усяких посягань, відновлення правового стану у разі нанесення шкоди суб'єктам права, інтересам суспільства, правопорядку;

4. контрольно-наглядова діяльність - здійснення дій по нагляду за відповідністю закону змісту правових актів, їх приписів, а також додержанням, виконанням та застосуванням норм права суб'єктами суспільних відносин;

5. інтерпретаційно-правова діяльність уповноважених на те державою суб'єктів права по офіційному тлумаченню чинних норм права, результатом чого є видання спеціального інтерпретаційного акта;

6. засновницька (установча) діяльність - сукупність юридично значущих дій, спрямованих на створення, формування, перебудову державних органів, їх структурних підрозділів та державних установ [3].

Від правових форм слід відрізняти фактичні (організаційні) форми реалізації функції держави. Вони являють собою такі фактичні дії, які спрямовані на сприяння реалізації функцій держави. До них відносять:

1. організаційно-господарська діяльність - сукупність поточних господарських, оперативно-технічних дій по матеріальному забезпеченню виконання різних функцій держави (економічне обґрунтування, оперативно-ревізійна діяльність, бухгалтерський облік, статистика, організація постачання і т. ін.);

2. організаційно-регламентаційна діяльність - здійснення оперативної поточної організаційної роботи по вирішенню тих чи інших конкретно-політичних завдань, техніко-організаційному забезпеченню функціонування різних ланок державного механізму.

При здійсненні своїх функцій держава використовує також різноманітні методи, а саме: законності, інформаційного впливу, переконання, заохочення, примусу, рекомендації, стимулювання, прогнозування, планування та інших [6,с. 3].

Метод законності знаходить своє втілення в організації суспільних відносин шляхом видання та неухильного здійснення правових законів, інших правових актів. Метод призваний виконувати функцію гаранта від можливих проявів суб'єктивізму, волюнтаризму в діяльності державного механізму, провідника в суспільне життя принципів верховенства права та закону.

Метод інформаційного впливу на суспільство полягає в проведенні через ЗМІ роботи по повідомленню населення про прийняті державні та правові рішення, по формуванню суспільної думки, цілеспрямованому регулюванню інформаційних потоків і т. ін.

Метод переконання зводиться до заохочення суб'єктів суспільних відносин до певних дій (поведінки, діяльності), які відповідають їх волі без застосування силового тиску, таким чином забезпечуючи свободу вибору [3].

Метод примусу опосередковується через правові норми та виступає у формі правового примусу, що конкретизується у примусових заходах, які застосовуються компетентними державними органами до особи, вина котрої у вчиненні певного проступку була доведена у встановленому законом порядку, а також як допоміжний засіб здійснення державного управління, як засіб впливу на об'єкти управління [5].



2. Види функцій держави

2.1 Внутрішні функції держави

Роль держави в управлінні суспільними справами, у вирішенні основних питань соціального розвитку реалізується через її функції, які спрямовані на задоволення різноманітних інтересів та потреб як окремих осіб, еліт, соціальних груп, так і суспільства в цілому.

В залежності від того, які невідкладні проблеми й стратегічні завдання необхідно вирішувати суспільству, встановлюються функції держави. Сьогодні існує досить широка номенклатура наукової літератури з класифікації державних функцій.

Одним з найпоширеніших підходів є розподіл функцій держави на зовнішні та внутрішні.

Серед основних напрямків діяльності держави по управлінню внутрішнім життям суспільства відрізняють економічну, соціальну, політичну, правоохоронну, екологічну функції [7].

М.В. Цвік вважає, що серед внутрішніх функцій держави важливе місце посідає політична функція, яка спрямована на забезпечення народополітичних конфліктів діяльність держави по здійсненню політичних функцій складна, багатогранна, по суті, створює умови для ефективного виконання інших функції. При виконанні політичної функції держава із усього спектру політичних інтересів вибирає найсуттєвіші.

Політична функція забезпечує реалізацію волевиявлення народу шляхом прийняття відповідних законів та інших державних рішень, реалізацію прав громадян на участь у формуванні державної влади і прийнятих нею рішень. Вона спрямована на створення умов для самоорганізації і самоврядування народу, його залучення до вирішення державних справ, формування демократичного громадянського суспільства.

Політична функція виконується також шляхом реформування державного механізму; вироблення правових статутів для діючих у суспільстві політичних сил; здійснення нагляду за їх діяльністю; прийняття відповідно до закону необхідних заходів з метою упередження, припинення незаконних дій; виконання дій, спрямованих на налагодження всебічних зв'язків з населенням країни.

Провідну роль у здійсненні політичної функції відіграє робота по реалізації національної політики. Йдеться не тільки про регламентацію взаємовідносин між різними етносами. Першорядне значення має створення сприятливих умов для розвитку державо утворюючого етносу, його культури, мови, історичних традицій, налагодження відносин із діаспорою, якщо вона сфор­мувалась за кордоном. Саме найменування держави бере свій генезис у найменуванні провідної (титульної) нації. Водночас держава повинна виявляти і узгоджувати національні інтереси інших етносів, враховувати їх у своїй політиці, в тому числі при прийнятті державних рішень, своєчасно виявляти джерела загострення напруги в національних відносинах та використовувати державно-правові механізми для вирішення демократичним шляхом національних протиріч.

Безпосереднім продовженням політичної функції в демократичній державі є функція по охороні прав і свобод людини та громадянина [8]. В її основі лежить політика визнання людини найвищою соціальною цінністю, невідчуженості та непорушності її основних конституційних прав та свобод. Виходячи із верховенства права над державою, права і свободи людини визначають зміст, сенс і напрямки всієї діяльності законодавчих, виконавчих, судових органів. Вони становлять основу політики у відносинах з іншими державами і з усім світовим співтовариством. Сьогодні відбувається інтернаціоналізація проблеми прав людини внаслідок переростання її із внутрішньої справи держави у фактор міжнародної політики.

Важливим напрямком діяльності держави по забезпеченню основних прав і свобод є розширення змісту і характеру системи їх гарантій. Так, у сфері політичних прав - це створення належних демократичних умов для участі громадян у справах держави, демократичних виборах тощо; у сфері економічних прав - створення умов для вільного володіння власністю тощо. Особливого значення набувають юридичні гарантії, які надають людині мож­ливість самій використовувати та захищати свої права і свободи. Для цього законодавець у законі повинен передбачати способи їх здійснення, встановлювати процедури їх захисту, особливо у сфері правосуддя.

Виконання функції захисту прав та свобод людини і громадянина здійсняється системою державних органів, серед яких важлива роль належить органам правосуддя, внутрішніх справ, державної безпеки тощо [3].

На думку вченої Мамонтової Е.В. [7] економічна функція держави полягає у створенні організаційно-правових умов ефективної економічної діяльності суспільства.

Тоді як М.В. Цвік схиляється до думки, що економічна функція держави спрямована на. забезпечення нормального формування, функціонування та розвитку економіки країни, на захист існуючих форм власності та створення умов для їх розвитку.

В умовах ринкової економіки ця економічна функція конкретизується в цілому ряді напрямків діяльності держави. Передусім йдеться про:

- розробку економічної політики в масштабах країни;

- управління підприємствами і організаціями, які становлять державну власність та мають загальнодержавне значення (ядерна енергетика, діяльність у космосі, загальнодержавний транспорт, зв'язок та ін.);

- встановлення правових основ ринку, зокрема для забезпечення рівноправності усіх форм власності, правового захисту власника, припинення недобросовісної конкуренції (монополізму), охорони прав споживача від недобросовісного виробника тощо;

- здійснення дотацій, фінансування окремих форм економіки;

- регулювання в опосередкованій формі ціни та заробітної плати (податки, встановлення мінімуму заробітної плати і т. ін.);

- здійснення контролю за дотриманням законності підприємцями, юридичними особами, а також різними організаціями, які займаються підприємницькою діяльністю тощо [3].

Мамонтова Е.В. у своїй науковій праці «Внутрішні та зовнішні функції держави:символічний аспект» розкриває суть соціальної функції держави у тому, що вона сприяє забезпеченню нормальних умов життя для всіх членів суспільства, регулювання відносин між громадянами, соціальними групами з приводу їхнього місця в суспільстві [7].

Ґрунтовніше з приводу соціальної функції подає свою точку зору М.В. Цвік. Зокрема, те, що дана функція спрямована на створення умов, які забезпечують нормальні умови життя людини, її вільний розвиток, створення рівних можливостей для усіх громадян у досягненні суспільного добробуту (гарантованого з боку держави прожит­кового мінімуму), соціальної захищеності особистості. її здійснення відбувається у двох важливих напрямках: перший - забезпечення права кожного на свободу праці, зайнятості населення, міграції робочої сили, контролю за безпекою умов праці та відповідністю їх вимогам гігієни, соціального забезпечення і страхування; другий - соціальний захист тих, хто потребує дер­жавної підтримки, - безробітних, інвалідів, літніх людей, багатодітних сімей, сиріт, дітей в неповних сім'ях, пенсіонерів, студентів. В умовах міжнаціональних конфліктів до цієї категорії додаються біженці і вимушені переселенці. Належне виконання державою соціальної функції багато в чому залежить від матеріальних можливостей суспільства, від наявності певної матеріальної бази [3].

Екологічна функція, або функцій охорони природи та раціонального використання природних ресурсів, спрямована на забезпечення екологічного благополуччя громадян і екологічної безпеки країни. Вона виникла у зв'язку з розвитком науковотехнічної революції, яка, створюючи великі блага для людей, разом з тим неминуче втягувала і втягує довкілля у суспільне виробництво. Це спричинило різні негативні явища в екологічних системах: забруднення повітря і водних джерел, підвищення радіації, що стало серйозною загрозою рослинному і тваринному світу, здоров'ю та життю людини. За цих умов проблема екології стала основною не тільки в межах окремої країни, але і в глобальному міжнародному масштабі, перетворившись на проблему рятування землі, усього людства.

Основний зміст екологічної функції становить державне управління і координація діяльності в галузі охорони довкілля. Так, держава здійснює: планування і державне нормування якості довкілля; вживає заходів для відвернення екологічно шкідливої діяльності, попередження і ліквідації аварій, стихійного лиха, катастроф; державне страхування громадян, утворення резервних фондів допомоги для відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю громадян внаслідок забруднення природи та інших шкідливих впливів; державний контроль за додержанням природно-охорон­ного законодавства, притягнення до відповідальності осіб і організацій, які винні в порушенні екологічних вимог.

На думку В.В. Костицького [9], екологічна функція держави почала особливо виокремлюватися в останні десятиліття, що повґязано з прогресуючим погіршенням стану навколишнього природного середовища планети. Ця функція обґєктивно (адже планета єдина) виходить за межі держави, стає спільною для всіх держав. Нині укладено багато міжнародних угод про захист довкілля (рослинного світу, атмосферного повітря тощо) [10]. Вперше про це обґрунтовано написали О.С. Колбасов та Ю.С. Шемшученко [11]. Нині це є тим більш актуальним з огляду на глобалізацію екологічних проблем, протистояти яким спроможні високоорганізовані та добре координовані державно-організовані суспільства, що відстоюють спільні цивілізаційні цінності та рухаються одним шляхом розвитку.

Екологічні цілі суспільного розвитку повинні розглядатися як однопорядкові поряд з економічними інтересами. Саме з цього виходить та сприйнята більшістю країн світового співтовариства концепція сталого розвитку. Вона, як відомо, ґрунтується на тому, що економічний розвиток не може здійснюватися на довгостроковій основі, якщо природоресурсна база вичерпується та погіршується. Водночас не можна забезпечити повноцінної охорони довкілля, коли економічне зростання не враховує власне економічних, матеріальних та інших втрат, повґязаних з деградацією природного середовища.

Правоохоронна функція держави реалізується у встановленні та охороні правопорядку, діяльності по забезпеченню точного та повного виконання положень законодавства громадянами, організаціями та державними установами.

За організацію створення та забезпечення зберігання культурної спадщини та доступу громадян до неї відповідає культурна (духовна) функція держави.

Інформаційна функція держави полягає у забезпеченні системи отримання, використання, поширення та збереження інформації.

Дехто з дослідників відокремлює демографічну функцію держави, яка пов'язана з гарантуванням демографічної безпеки та збереженням людських ресурсів.

2.2 Зовнішні функції держави

Основні напрями діяльності держави на світовій арені визначають її зовнішні функції: дипломатичну, зовнішньоекономічну, зовнішньополітичну, інформаційно-культурну, та функцію глобальної співпраці [7]. Однак М.В. Цвік виокремлює ще одну функцію - військову. Позитивними проявами цієї функції є збройний захист цілісності і недоторканності власної території, виконання міжнародних зобов'язань. У разі застосування, на противагу мирним засобам, збройних сил держави для вирішення міжнародних конфліктів, що виникають, знаходить свій прояв негативна сторона цієї функції.

Військова функція має чи не найбільше значення впродовж існування держави. У сучасних умовах превалює позитивний бік цієї функції.

Робота по обороні країни може здійснюватися за різними напрямками:

- вироблення оборонної стратегії;

- зміцнення збройних сил;

- відбиття агресії;

- охорона державних кордонів.

Виконання завдань відповідно до міжнародних договорів повинно бути спрямоване на зміцнення, підтримання системи колективної безпеки [3].

На думку Мамонтової Е.В. дипломатична функція держави спрямована на підтримку цивілізованих стосунків з іншими державами, суб'єктами міжнародного права та забезпечує гідне представництво держави на міжнародній арені .

В її основі лежать принципи незастосування сили, мирне вирішення спорів, рівної безпеки держав, подолання актів агресії тощо. Після Другої світової війни стало зрозумілим, що тільки вна­слідок спільної діяльності держав можна забезпечити мир на земній кулі, встановити і підтримувати світовий порядок [7].

Найголовнішими напрямками цієї функції є проведення роботи по роззброєнню, нерозповсюдження зброї масового уражен­ня, додержання зобов'язань по забороні ядерних випробувань, поступової ліквідації ядерної зброї.

Усе більш значущим стає напрямок діяльності по співробітництву організації колективних дій у сфері боротьби з міжнародним тероризмом. Постійною турботою держави є участь у боротьбі з організованою злочинністю, в тому числі з контрабандою всіх її видів, наркобізнесом тощо.

Підтримання світового порядку здійснюється шляхом участі міжнародного світового співтовариства в урегулюванні локальних конфліктів, під час яких порушуються права людини, особливо стосовно національних меншин, що вимагає міжнародного втручання. При цьому слід наголосити на підвищеній відповідальності за підтримку світової стабільності і порядку в сучасному світі таких держав, як США, Англія, Франція, Німеччина, Італія, Росія, Україна та ін. В основному збройними силами саме цих країн про­водяться воєнні акції (операції) по припиненню збройних конфліктів, встановленню та підтримці миру в певних регіонах [3].

За розвиток взаємовигідного економічного співробітництва з державами та групами держав, за участь у світовому поділу праці та обміні новітніми технологіями, за координацію фінансово-кредитного і товарообігу відповідає зовнішньоекономічна функція держави.

Зовнішньополітична функція держави включає підтримку світового порядку та загальних норм міжнародного права з метою запобігання глобальних конфліктів.

За взаємний інформаційний обмін та культурне співробітництво відповідає інформаційно-культурна функція держави.

Функція глобальної співпраці полягає у співробітництві у вирішенні глобальних проблем сучасності (економічних, енергетичних, демографічних тощо).

В цілому зовнішні функції держави покликані вирішувати такі завдання: захист інтересів і суверенітету держави в усіх сферах державних відносин та з'ясування й реалізація міждержавних й міжнародних інтересів через дипломатичні відносини і служби, а також участь у роботі міжнародних організацій, союзів, об'єднань. Інакше кажучи, головними напрямками діяльності держави у зовнішньому середовищі є забезпечення державної безпеки та міжнародне співробітництво.

Враховуючи те, що у сучасному глобалізованому світі громадське життя все більше інтернаціоналізується, межа між внутрішніми та зовнішніми функціями поступово зникає. Практично кожна з функцій держави має як зовнішній, так і внутрішній аспекти [7].

Дещо відрізняється класифікація функцій держави у вченого О.Ф. Скакуна:

1) політична (дипломатична) - встановлення та підтримання дипломатичних зносин з іноземними державами відповідно до загальновизнаних норм і принципів міжнародного права;

2) економічна - встановлення та підтримання торгово-економічних відносин з іноземними державами; розвиток ділового партнерства та співробітництва в економічній сфері з усіма державами, незалежно від їх соціального ладу та рівня розвитку; інтеграція до світової економіки;

3) екологічна - підтримання екологічного виживання на планеті;

4) культурна (гуманітарна) - підтримання та розвиток культурних і наукових зв'язків з іноземними державами; забезпечення збереження історичних пам'ятників та інших об'єктів, що мають культурну цінність; вжиття заходів щодо повернення культурних цінностей свого народу, які знаходяться за кордоном;

5) інформаційна - участь у розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами;

6) оборона держави - захист державного суверенітету від зовнішніх посягань як економічними, дипломатичними, так і воєнними засобами;

7) підтримання світового правопорядку - участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами [12].



3. Реалізація основних функцій України на сучасному етапі

З переходом нашої держави до ринкових відносин, вільного підприємництва та конкуренції, визнанням прав кожного бути власником, з проведенням політичної реформи та затвердженням демократичної державності відбувається еволюція як внутрішніх, так і зовнішніх функцій Української держави. Генеральною тенденцією в розвитку сучасних функцій держави є саморегулювання, початок самоорганізації та самодіяльності.

Держава виконує тепер менш по обсягу, але обновлений набор функцій. При цьому регулювання деяких суспільних процесів держава здійснює жорсткими імперативними мірами, наприклад, податковою політикою, встановленням правил конкуренції, відповідальності за порушення економічної безпеки тощо. В інших сферах використовуються більш м'які засоби, наприклад, підтримка розвитку науки, культури та ін. Аналіз реальної дійсності дозволяє зробити висновок, що сучасній Українській державі присутні такі внутрішні функції:

1. забезпечення народовладдя (реалізація волевиявлення народу у формі законодавства; забезпечення державного суверенітету, тобто здійснення вищої влади у відношенні своєї території і повітряного простору над нею: визначення правового положення конкретних територій і управління ними; офіційне представництво суспільства, тобто будучи носієм політичної влади, держава є як юридична особа, суб'єкт права; захист конституційного ладу, який реалізується органами (конституційним судом), так і безпосередньо народом шляхом здійснення права всупереч любої спроби насильницьких змін або усунення існуючого конституційного);

2. економічно-соціальна функція (вибору економічної політики; управління підприємствами і організаціями, які складають державну власність; встановлення правових основ ринку та цінової політики, зокрема стимулювання державними засобами підприємництва та вільної праці, забезпечення рівноправності усіх форм власності, правового захисту власника прийняття мір для заборони монополізму та нечесної конкуренції, охорони прав споживача тощо;регулювання зовнішньоекономічних відносин держави; соціальна функція - забезпечить суспільне благополуччя, створення рівних можливостей для усіх громадян в його досягненні);

3. оподаткування (обумовлена тим, що бюджет держави, як і бюджет її регіональних одиниць, складається з різного роду податків, збору мита та інших обов'язкових платежів);

4. екологічна функція (забезпечення екологічної безпеки для населення держави);

5. охорони прав та свободи громадян, забезпечення законності та правопорядку (Конституція України закріпила широке коло основних прав і свободи людини. Вони існують в якості не відчужених, які належать йому від народження. Держава гарантує кожному судовий захист його прав, свободи і законних інтересів.).

До зовнішніх функцій слід віднести функції:

1. Інтеграції у світову економіку, зовнішньо економічного партнерства і державної підтримки іноземних інвестицій; оборони країни; підтримки світового правопорядку: співробітництво з іншими державами по рішенню глобальних проблем сучасності (економічної, сировинної, енергетичної та ін.).

2. Функція зовнішньоекономічного партнерства та державної підтримки іноземних інвестицій. На сьогоднішній день широке розповсюдження отримали сумісні підприємства з іноземними капіталовкладеннями, які стали головною формою залучення у державу іноземних інвестицій.

3. Функція оборони базується на принципі підтримки достатнього рівня обороноздатності держави, що відповідає вимогам національної безпеки України, а її Збройні сили призначаються виключно для захисту незалежності і територіальної цілостності держави, а також для виконання міжнародних обов'язків.

4. Функція підтримки світового порядку передбачає діяльність по збереженню миру, застереження війн, роззброєння, ліквідація ядерної зброї. Процес оздоровлення міжнародної обстановки, укріплення довір'я між державами зробили можливість досягти реального роззброєння і домовленості про обмеження ядерних випробувань тощо. Забезпечення світового правопорядку сприяє співробітництву нашої держави з іншими державами у таких сферах як боротьба з організованою злочинністю, зокрема контрабандою, наркобізнесом, тероризмом.

5. Функція співробітництва з іншими державами у рішенні глобальних проблем з'явилась у постконфронтаційний період відношень між різними країнами, їх фундамент складає пошук взаємовигідних вирішень проблем, які торкають інтереси кожного народу і людства в цілому і вимагають міжнародного регулювання.

6. Функція охорони природних ресурсів та навколишнього середовища від крупномасштабної шкоди, що причиняється токсичними викидами промислового виробництва, витік нафти з танкерів і нафтопроводів, забруднення радіоактивними відходами тощо.

держава політичний правоохоронний саморегулювання

Висновки

В роботі були розглянуті різні види функцій держави, а також функції держави в сучасних умовах, тобто при переході до демократичної правової держави. Відзначимо, що держава виконує надзвичайно багато функцій, які аналізуються загальною теорією держави і окремими галузевими науками і в першу чергу конституційним (державним) правом.

Держава - це особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, володіє спеціальним апаратом управління і примусу, здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили і здійснювати керівництво суспільством.

Існує багато класифікацій функцій держави. Це пояснюється різними класифікаційними критеріями. В якості основ класифікації вибираються об'єкти і сфери державної діяльності, територіальний масштаб, спосіб державного впливу на суспільні відносини тощо.

Функції держави багатопланові, їх формування проходить в процесі становлення, укріплення і розвитку держави. Всі функції держави діалектично розвиваються, основні стають другорядними (неосновними) і навпаки, одні зникають і з'являються нові, яких раніше не існувало.

Послідовність виникнення функцій залежить від черговості задач, які стають перед суспільством в її історичному розвитку, цілей, які вона переслідує. В різні історичні періоди пріоритетне значення набувають ті або інші задачі, а значить і різні функції держави. На одних етапах більше уваги приділяється сфері економіки, в інших-області політики. Таким чином, кожна функція держави має визначений зміст, оскільки передбачає діяльність в конкретній сфері суспільного життя.

З переходом України до ринкових відносин, з проведенням політичної реформи затвердження демократичної державності відбувається еволюція функцій держави. Генеральною тенденцією сучасних функцій держави є саморегулювання, початок самоорганізації і самодіяльності. Але в період створення нової державності практично не можливо обійтись без хворобливого періоду нестабільності, так як держава і право перехідного періоду поєднують в собі всі елементи нового і старого, зароджуючи правові інститути і попередні юридичні норми.

Діяльність держави дуже різнобічна та всеохоплююча. З моменту виникнення держави й дотеперішнього часу завдання держави не залишаються незмінними. Деякі здійснюються до кінця, на зміну їм приходять інші, більш складні. Але в основу будь-якої діяльності завжди покладена ідея. Розглядаючи діяльність держави не можна не брати до уваги сучасну українську національну ідею, в центрі якої стоїть особистість, її життя, добробут, культура, все з чим пов'язане життя людини, її щастя, благополуччя. Саме для людини, в ім'я людини існують суспільство і держава, діють різні громадські структури. Ця ідея домінує і в сфері правового регулювання, де особливе місце займають права людини і громадянина, що повністю відповідає демократичним світовим стандартам [14,с.308]. Ця ідея закріплена в основному законі нашої держави (стаття 3 Конституції України).

Різноманітні функції держави, які виникають як необхідність суспільства під час його розвитку, характеризують державу, як розвинуту чи ту що розвивається, в залежності від свого виконання.

Після зробленого аналізу і дослідження такої категорії, як функції держави, вважаю, що поставлені завдання виконані та мета роботи досягнута. Було досліджено розвиток функцій держави під час історичного становлення власне держави, розвиток та виконання функцій в нашій країні на сучасному етапі, а також визначити і обґрунтувати за допомогою наукових джерел цю правову категорію.



Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К., 1996. - 119 с.

2. Адміністративне право: навч. посіб. / З.Р. Кісіль, Р.В. Кісіль. - 3-тє вид. // - К.: ЦУЛ, 2011. - 696 с.

3. Ведєрніков Ю.А. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Ю.А. Ведєрніков, В.С. Грегул. - 4те вид., доп. і переробл. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 224 с.

4. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. // - К.: МАУП, 2003. - 240 с.

5. Загальна теорія держави і права: Підручник. / За загальною редакцією М.С. Кельмана, О.Г. Мурашина. // К.: Кондор, 2008. - 477 с.

6. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / [Колодій А.М., Копейчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін.]; за ред. В.В. Копейчикова. - Стер. вид. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.

7. Загальна теорія держави і права // За редакцією проф. М.В. Цвіка, доц. В.Д. Ткаченка, проф. О.В. Петришина // - Харків «Право», 2002.

8. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права / Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. - Львів: Новий світ, 2003. - 581 с.

9. Кельман М.С. Словник термінів та визначень з курсу «правознавства».-Львів,1997.

10. Котюк В.О. Основи держави і права: Навч. посіб. Вид. 3тє, доп. і перер. / Котюк В.О. - К.: Вентурі, 2001. - 432 с.

11. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / Котюк В.О. - К.: Атіка, 2005. - 592 с.

12. Колбасов О.С. Экология: политика - право. - М.: Наука, 1976; Шемшученко Ю.С. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в СССР. - К.: Наукова думка, 1976; Мухамеджанов Б.А. Экологическая функция советского государства. - Алма-Ата, 1990.

13. Костицький В.В. Політичні партії в системі «громадянське суспільство і держава» // Право України. - 1995. - № 12;

14. Костицький В.В. Процеси державотворення - складові розвитку багатопартійності в Україні (політико-правовий аналіз). - Київ, 2002. - 60 с.

15. Кравчук М.В. Проблеми теорії держави і права: Навч. посіб. / Кравчук М.В. - К.: Професіонал, 2004. - 398 с.

16. Мамонтова Е.В. Внутрішні та зовнішні функції держави: символічний аспект / Е.В. Мамонтова // - Національна академія державного управління при Президентові України Одеський регіональний інститут державного управління / Інтелектуальна власність. - 2007.

17. Марчук В.М. Основні поняття та категорії права: Навч. посіб. / В.М. Марчук, Л.В. Ніколаєва - К.: Істина, 2001. - 144 с.

18. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права: Навч. посіб. / В.М. Марчук, Л.В. Ніколаєва. - К.: Істина, 2001. - 304 с.

19. Олійник А.Ю. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 176 с.

20. Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г. Гончаренка //- К.: Український інформаційно-правовий центр. - 2002.

21. Правознавство: Навч. пос./ За ред. Копєйчикова В.В. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 480c.

22. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посіб. Вид. 5е, зі змінами. / Рабинович П.М. - К.: Атіка, 2001. - 176 с.

23.Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.

24. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Сухонос В.В. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. - 536 с.

25. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посіб. / О.В. Бабкіна, К.Г. Волинка. - К.: МАУП, 2004. - 144 с.: іл. Бібліогр.: с. 144

26. Теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. С.Л. Лисенкова. - К.: 2004. - 368 с.

27. Теорія держави і права: Підруч. / [Лисенков С.Л. та ін.] - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 448 с.

Размещено на Allbest.ru

...