Державний контроль та нагляд за забрудненням атмосферного повітря

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Кафедра цивільно-правових дисциплін

РЕФЕРАТ

З навчальної дисципліни «Екологічне право»

Державний контроль та нагляд за забрудненням атмосферного повітря

Виконала:

студентка групи ЮД-141

Гуніна Я.Я.

Перевірила: Легеза Ю.О.

Дніпропетровськ-2013

Зміст

Вступ

1. Системи контролю за забрудненнями повітря та води, контроль за якістю атмосферного повітря

2. Відповідальність за правопорушення у сфері охорони атмосферного повітря

3. Заходи органів внутрішніх справ щодо забезпечення охорони атмосферного повітря

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми: дослідження за контролем, відповідальністю за забруднення атмосферного повітря, та інших факторів, що зумовлюють більш широко вивчати екологічне право.

Предмет дослідження: атмосферного повітря є Закони України, які забезпечуються право контролю, захисту атмосферного повітря від шкідливих чинників.

Об'єктом дослідження виділяють конкретні заходи органів внутрішніх справ, щодо забезпечення охорони атмосферного повітря, а також виконання екологічних зобов'язань, визначених законодавством.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у формуванні концептуального підходу до вивчення Законів України «Про охорону атмосферного повітря» та інших нормативно-правових актів, як джерел економічного права.

Зазначена мета зумовила потребу вирішити такі завдання:

1. Визначити правопорушення у галузі атмосферного повітря.

2. Встановити відповідальність за правопорушення.

3. Розібрати заходи органів внутрішніх справ щодо забезпечення охорони атмосферного повітря.

1. Системи контролю за забрудненнями повітря та води, контроль за якістю атмосферного повітря

Закон про охорону атмосферного повітря створює необхідні умови для підвищення ефективності системи спостереження за станом атмосферного повітря. Такий контроль здійснюється в багатьох містах. Він є складеним елементом загальнодержавної служби спостереження і контролю за рівнем забруднення природних середовищ, організованої в нашій країні Держгідрометом. Контролюють забруднення атмосфери за допомогою стаціонарних і пересувних станцій. Усередині компактно розміщена складна апаратура, призначена для вимірів кількості забруднюючих речовин.

Основна програма контролю якості повітря включає 4 види забруднення: пил, двоокис сірки, окисли азоту й окис вуглецю, тобто речовини, що присутні в повітрі, а також ряд специфічних речовин (у разі потреби).

Контроль стану (рівнів) забруднення повітряного басейну здійснюється в містах і промислових центрах. Систематичні спостереження проводяться на стаціонарних і маршрутних посадах. Додатково ведуться періодичні спостереження більш ніж на промислових підприємствах. У лабораторіях щорічно виконується близько 5 млн. аналізів проб повітря. На основі інформації в 120 містах і промислових центрах регулярно складаються прогнози можливих рівнів забруднення повітря, відповідно до яких підприємства тимчасово знижують викиди в атмосферу при Настанні несприятливих метеоумов. Розрахунки фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосфері, необхідні для встановлення гранично припустимих викидів, виконані приблизно в 4/5 контрольованих міст. [1]

Важлива роль при вивченні і контролі забруднення атмосфери і ґрунтів належить дослідженням хімічного складу атмосферних опадів, закономірностей тимчасових і просторових змін складу речовин, що випадають на ґрунт, і оцінці їхніх кількостей. Збір атмосферних опадів виконується на 70 станціях. Станції розташовані в різних природних зонах з урахуванням впливу промислових центрів. Відповідно до рекомендацій Всесвітньої метеорологічної організації в пробах визначаються іони SO₄²-; NO₃^-; NH₄⁺; НСО₃^-; Mg²⁺, Na⁺, K⁺, Ca²⁺, а також важкі метали. Виміряються концентрація іонів водню (величина рН) питому електропровідність, по величині якої можна судити про сумарну кількість мінеральних речовин у пробі.

Для розміщення і збереження необхідного устаткування на стаціонарній посаді встановлюються спеціальний павільйон з комплектом лабораторного устаткування і газоаналізаторами, комплект приладів і устаткування для добору проб повітря на газові, аерозольні домішки і проведення метеорологічних вимірів, щогла для установки датчика вітру. Визначаються такі розповсюджені атмосферні забруднення, як пил і сажа (вміст), сірчистий газ, оксид вуглецю і двооксид азоту. У тих містах, де існують джерела специфічного забруднення, спостереження організуються також і за їх вмістом в атмосфері. До контрольованих речовин відносяться пари сірчаної кислоти, аміаку, сірководень, сірковуглець, фенол, фтористий водень, хлор, метилмеркаптан і ін. Важливе місце приділяється визначенню концентрації важких металів у повітрі деяких міст (ртуть, свинець, залізо, марганець, нікель, хром, олово, ванадій, цинк і ін.).[2]

Розвивається снігомірна мережа контролю випадань забруднюючих речовин з атмосфери. Використання сніжного покриву як планшета-нагромаджувача домішок, що випадають, уже в даний час дозволяє одержати представлення про просторовий розподіл сульфатів і кислотності (рН) для більшої частини територій країни (близько 19 млн. км²) зі стійким сніжним покривом, Інформація снігомірної мережі використовується також при оцінці трансграничного переносу і для характеристики фонових концентрацій сульфатів в атмосфері. Для цього виду контролю застосовуються снігомірні зйомки, виконувані для визначення вологозапасу по стандартній програмі на 980 метеостанціях. Снігомірна мережа дає також інформацію про випадання важких металів, нітратів. Останнім часом населення ряду міст нашої країни одержує інформацію про забруднення атмосферного повітря. Приведені за останнім часом показники досить тривожні: середня концентрація пилу перевищував санітарні норми в 2-3 рази. В окремі дні в центральній частині міста збільшується склад токсичних домішок у вихлопних газах. Підприємствам і службам, відповідальним за ці відхилення, спрямовані перші претензії з боку ДАІ й інспекції по охороні атмосфери.[3]

Розроблено високоефективні дистанційні й автоматичні засоби контролю якості атмосферного повітря. У Центральній аерологічній обсерваторії розробляються автоматичні прилади, в основу роботи яких покладені спектроскопічні методи. Подібні технічні засоби дозволяють дистанційно контролювати забруднені ділянки атмосфери. Досліджувану область прошивають променем. По зниженню інтенсивності потоку світла, що повернувся з розвідки, судять про чистоту повітря. Переваги цих способів контролю перед звичайним узяттям проб повітря незаперечні. Результат практично виходить миттєво і з великих площ, та й сам контроль можна вести фактично безупинно.

Оптичний вимірник потужності викидів діоксиду азоту в атмосферу численними ТЕЦ і підприємствами хімічної промисловості зовні нагадує фіксатор швидкості, широко використовуваний працівниками Державтоінспекції. Варто тільки навести об'єктив на цікавлячу ділянку, і на екрані відразу ж з'являються цифри, які свідчать про ступінь забруднення.

Настільки ж оперативно служить і лазерної газоаналізатор, чуттєвий до наявності в навколишнім середовищі оксиду вуглецю, основним «постачальником» якого є автотранспорт. Цей автомат дає одразу результати і веде безперервний контроль за процесом нагромадження чадного газу. У недалекому майбутньому такі аналізатори будуть стежити за станом атмосфери найбільш завантажених транспортних магістралей. І потоки машин будуть регулюватися з обліком не тільки пропускної здатності дороги, але і гранично припустимого рівня чадного газу в навколишнім середовищі.[4]

2. Відповідальність за правопорушення у сфері охорони атмосферного повітря

Законом України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено такі правопорушення у галузі охорони атмосферного повітря:

1) Порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;

2) Перевищення лімітів та нормативів гранично допустимих випадків забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

3) Перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря;

4) Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення без дозволу спеціально вповноважених на те державних органів;

5) Здійснення незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

6) Впровадження відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технологічних систем, речовин і матеріалів, а також експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають встановленим вимогам щодо охорони атмосферного повітря;

7) Порушення утилізації промислових та побутових відходів транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, що спричиняють забруднення атмосферного повітря;

8) Проектування і будівництво об'єктів з порушенням норм і вимог щодо охорони і використання атмосферного повітря;

9) На виконання розпорядження та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони та використання атмосферного повітря;

10) Відмова від надання своєчасної, повної та достатньої інформації про стан атмосферного повітря, джерело забруднення, а також приховування перекручення відомостей про стан екологічної обстановки, яка сталася в наслідок забруднення атмосферного повітря.[5]

Також законами України може встановлюватися відповідальність і за інші правопорушення.

Винні особи не суть адміністративну цивільно-правову, кримінальну і дисциплінарну відповідальність.

Адміністративна відповідальність.

Відповідно до статей 78-83 АК України за правопорушення законодавство про охорону атмосферного повітря штрафу підлягають особи, винні у таких порушеннях законодавства щодо охорони атмосферного повітря:

Порушення порядку здійснення порядку викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів;

Порушенні порядку здійснення діяльності, спрямованої та штучної зміни стану атмосфери і атмосферних явищ;

Введення експлуатацію нових реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, які не відповідають вимогам щодо охорони атмосферного повітря;

Порушення правил експлуатації, а також не використанні встановлених споруд, устаткування, апаратури для очищення і контролю випадів в атмосферу;

Недотримання екологічних вимог під час проживання, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд;

Випуску експлуатацію автомобілів, літаків, суден та інших пересувних засобів і установок, у яких в міс забруднюючих речовин у викидах, а також рівень шуму, утворюваного ними під час роботи, перевищує установ ленні нормативи;

Експлуатації автотранспортних та інших пересувних засобів з перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах;

Порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідація та використання промислових та побутових відходів;

Порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідація та захоронення пестицидів агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших представників[6]

Цивільно-правова відповідальність - застосовується у випадках нанесення матеріальних збитків.

У статті 45 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», зазначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, заподіяні порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

В Україні немає спеціального органа, який би визначав розмір і порядок відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

В таких випадках застосовується загальні норми цивільного права, що регулюють зобов'язання, які настають у зв'язку з нанесенням збитків (статті 440 і 441 Цивільного кодексу України). В цих випадках матеріальна відповідальність повинна наставати в повному обсязі. Зменшення тут допускається лише у виключних випадках, враховуючи майновий стан правопорушника.[7]

Відповідні посадові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, установи й організації нанесли втрати, пов'язані з відшкодуванням збитків, несуть перед цими підприємствами матеріальну відповідальність за трудовим законодавством.

Одним із видів матеріального впливу на винних у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря є позбавлення премій за основні результати господарської діяльності. Дана міра впливу застосовується головним чином до керівників підприємств і організацій, їх замісників, головних інженерів, які винні в невиконанні планів і заходів щодо охорони атмосферного повітря.

Цивільно-правова відповідальність передбачена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. Згідно зі ст. 48 цього Закону, підприємства, установи, організації, підприємці і громадяни, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, травної або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов'язані відшкодувати збитки всім потерпілим, а також, компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідемічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрат лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги населенню.[8]

Якщо добровільно не відшкодовується збитки то спір розглядається в судовому порядку.

Кримінальна відповідальність - передбачена статтями 241, 242, 243 Кримінального кодексу України.

Відповідна діяльність або бездіяльність посадових осіб у галузі охорони атмосферного повітря може кваліфікуватись як посадовий злочин, зокрема, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального Кодексу України), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 Кримінального кодексу).[9]

За результатами перевірок здійснених протягом 2012 року з питань охорони атмосферного повітря Держекоінспекцією нараховано збитки на суму 1040,589 тис. грн. Зокрема, за відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та за наднормативні викиди забруднюючих речовин ПАТ «Миколаївцемент» зараховано збитки на суму 626,369 тис. грн., КП «Жовкватеплоенерго» - 190,506 тис. грн., ВАТ НПК «Галичина» - 152,541 тис. грн.

Прокуратурою Сокальського району за результатами скерованих у 2011р. Держекоінспекцією матеріалів перевірки по ВП «Шахта Зарічна» ДП «Львіввугілля» порушено кримінальну справу по факту викиду забруднюючих речовин в атмосферу без дозволу на викиди. Матеріали перевірок щодо ПАТ «Миколаївцемент», КП «Жовкватеплоенерго» та ВАТ НПК «Галичина» також скеровано на розгляд в прокуратуру Львівської області.

Дисциплінарна відповідальність застосовується до осіб, які порушили правила про охорону атмосферного повітря.

Відповідна відповідальність наступає в тих випадках, коли є невиконання працівником трудових обов'язків відповідно до законодавства про працю.

державний контроль атмосферний правоохоронний

3. Заходи органів внутрішніх справ щодо забезпечення охорони атмосферного повітря

Заходи щодо забезпечення охорони атмосферного повітря забезпечує діяльність Державної автомобільної інспекції (ДАІ), контрольні функції якої охоплюють сферу дотримання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Тут мова йде про нагляд за технічним станом двигунів автомобілів та заборону використання технічно несправних транспортних засобів.

ДАІ - проводять щорічні огляди автотранспортних засобів та періодичний контроль їх стану., відвідують транспортні підприємства, мають право вимагати від їх керівників пред'явлення необхідної документації: давати рекомендації щодо утримання від експлуатації автотранспортних засобів з технічно несправними двигунами, які забруднюють атмосферного повітря понад установлений мінімум.

Вони уважно стежать за організацією дорожнього руху, вносять пропозиції щодо скорочення зупинок біля світлофорів, де автотранспортні засоби змушені працювати на холостому ходу і таким чином сильно забруднюють повітря, намагаються сприяти безперервному руху автомобілів міськими дорогами, а також розвантажити автомагістралі міста від транзитного транспорту.

До заходів впливу, які застосовуються працівниками ДАІ, відносяться:

А) заборона випуску на лінію транспортних засобів у несправному технічному стані;

Б) зняття з автомобілів номерних знаків за перевищення норм вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах;

В) заборона руху по певних дорогах і провулках.

Працівники ДАІ також складають протоколи щодо перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах автотранспортних засобів, які направляють до адміністративних комісій при виконавчих органах районних, місцевих, районних в містах, селищних і сільських Рад народних депутатів.[10]

Природоохоронна діяльність працівників інспекції визначається Положенням про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997р.

В основі діяльності органів внутрішніх справ щодо охорони атмосферного повітря від забруднення лежать також заходи, передбачені ст. 19 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»:

переведення транспортних засобів на менш токсичні види енергії і палива;

виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста автотранспортних підприємств, автозаправних станцій, вантажного транзитного автомобільного транспорту;

впровадження в містах автоматизованих систем регулювання дорожнього руху та інші заходи.

Також працівникам міліції варто пам'ятати і про заходи охорони атмосферного повітря на випадок аварійності ситуації.

Стаття 17 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» зобов'язує підприємства, установи й організації, викиди забруднюючи речовин яких при аваріях та несприятливих метеорологічних умовах можуть призвести до надзвичайних екологічних ситуацій, мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря. Такі заходи погоджуються з органами Міністерства України та природних ресурсів, Міністерства Охорони Здоров'я, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Органа внутрішніх справ сприяють виконанню вимог щодо охорони атмосферного повітря при видобуванні корисних копалин та проведенні вибухових робіт. Суть однієї з вимог полягає в тому, щоб зазначені виробничі процеси проводились з додержанням правил, спрямованих на відвернення або зниження рівнів забруднення атмосферного повітря.

Друга вимога сточується розміщення териконів.

Згідно зі ст. 21 Закону «Про охорону атмосферного повітря» розміщення в населених пунктах нових териконів і відвалів, які можуть бути джерелами забруднення атмосферного повітря або іншого шкідливого впливу на нього, забороняється.

Також органи внутрішніх справ приділяють увагу відверненню і зниженню шуму, подають пропозиції і зауваження щодо розміщення підприємств, транспортних магістралей, аеродромів та інших об'єктів з джерелами шуму при плануванні і забудові населених пунктів, їх працівники небайдужі до питань утримання в належному стані залізничних і транспортних колій, автомобільних шляхів, вуличних покриттів, поліпшення конструкції транспортних засобів та умов їхньої експлуатації.

Вони беруть участь в здійсненні організаційних заходів для відвернення і зниження виробничих, комунікативних, побутових і транспортних шумів.

Висновок

Державний контроль у галузі охорони навколишнього середовища здійснюють місцеві органи влади, природоохоронні та інші спеціально уповноважені державні органи. Завдання контролю полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища усіма державними органами, підприємствами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Закон про охорону атмосферного повітря створює необхідні умови для підвищення ефективності системи спостереження за станом атмосферного повітря. Контролюють забруднення атмосфери за допомогою стаціонарних і пересувних станцій. Усередині компактно розміщена складна апаратура, призначена для вимірів кількості забруднюючих речовин. B системі охорони водного середовища існує близько 2 тис. санітарно-епідеміологічних станцій.

Список використаної літератури

1. Кобецька Надія Романівна. Екологічне право України: навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 351c.

2. Андрейцев В.I. Екологічне право: підручник / В.І. Андрейцев. - К.:Вентурі, 2011. - 616 с.

3. Андрейцев В.І. Екологічне право: Особлива частина: підручник / В.І. Андрейцев. - К.: Істина, 2011. - 580 с.

4. Екологічне право України. Академічний курс: підручник для студ. вищих навч. закл. / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького; Київський ун-т права / Юрій Сергійович Шемшученко (заг.ред.). - 2-ге вид. - К.: Юридична думка, 2008. - 720с.

5. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 21.06.2001 року// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 50, ст.678

6. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р.(із змінами та доповненнями) // Відомості ВР України.- 2005.- № 2.- ст.38.

7. Екологія та екологічне право: [навч. посібник] / Р.А. Кизима (ред.). - Вид. 2-ге, допов. - Т.: Підручники і посібники, 2009. - 334с.

Размещено на Allbest.ru