Інтелектуальна власність

Рис.3. Логотип Всесвітньої організації інтелектуальної власності (від 26 квіт.2010р.)

Отже, Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ, англ.WIPO) - міжнародна міжурядова організація, створена на основі Конвенції, ухваленої в Стокгольмі у 1967 році державами-членами Паризького союзу з охорони промислової власності, Бернського союзу з охорони творів літератури та мистецтва та інших спеціалізованих союзів.

У 1974 році ВОІВ стає спеціалізованою установою ООН.

Її Секретаріат - Міжнародне бюро ВОІВ - розташовано у Женеві з 1974 року.

Україна входить до всіх керівних органів ВОІВ, а також бере активну участь у діяльності Комітетів ВОІВ.

ВОІВ здійснює адміністративні функції міжнародних угод у сфері інтелектуальної власності з метою сприяння охороні інтелектуалної власності у всьому світі.

За активної участі країн-членів, ВОІВ здійснює діяльність, спрямовану на:

§ формування глобальної політики у сфері інтелектуальної власності;

§ узгодження національних законів і процедур у сфері інтелектуальної власності;

§ надання послуг міжнародним заявникам щодо отримання прав на об'єкти промислової власності;

§ обмін інформацією;

§ надання технічної, організаційної та консультативної допомоги державам-членам ВОІВ;

§ сприяння у розв'язанні спорів у сфері інтелектуальної власності між суб'єктами приватного права тощо.

На сьогодні Україна як член ВОІВ є учасницею численних всесвітніх і міжнародних конвенцій і договорів у сфері інтелектуальної власності (таб.1).

Таб.1. Перелік міжнародних нормативно-правових актів у сфері інтелектуальної власності, ратифікованих Україною

* Прим.: жирним шрифтом виділені нормативно-правові акти, що містять норми стосовно авторського права

авторський право інтелектуальний творчість

Конвенцією, що засновує ВОІВ не наведено власне визначення термінів «інтелектуальна власність» та «право інтелектуальної власності», натомість у статті 2 «Визначення» Конвенції, наведено перелік прав, що входять до її складу і стосуються певних об'єктів відповідно до наведеного переліку (рис.3).

Відтак, перелік конкретних видів виняткових прав, зазначених Конвенцією, має приблизний характер і може бути доповнений іншими результатами інтелектуальної діяльності. Так, наприклад, специфічними об'єктами інтелектуальної власності є сорти рослин, комерційна таємниця та деякі інші.

Рис.3. Об'єкти права інтелектуальної власності

У вітчизняному ж законодавстві (ЦКУ, ст.418, ч.1) право інтелектуальної власності визначається, як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом.

Відповідно до форми втілення і способу вираження об'єктів права інтелектуальної власності, а також способу захисту таких прав на законодавчому рівні відбувається їх класифікація на групи (рис.4).

Рис.4. Класифікації об'єктів права інтелектуальної власності

Відтак, правовий захист об'єктів права промислової власності забезпечується за допомогою патентів чи свідоцтв за чітко визначеними процедурами.

Захист об'єктів авторського і суміжних прав передбачає права їх авторів дозволяти або забороняти протягом певного періоду часу ті чи інші спроби використання їх творів.

Особливим видом нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності є наукові відкриття, визначені Женевською угодою про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978р.) як «пізнання явищ, властивостей або законів матеріального світу, які досі не були досліджені та перевірені». Хоча наукові відкриття і є найбільш вагомими результатами інтелектуальної діяльності, права власності на них законодавчо не захищені - дозволяється лише привласнювати науковим відкриттям імена їх першовідкривачів.

Правовий захист будь-якого об'єкта інтелектуальної власності передбачає відповідно і захист його складових - особистого немайнового права автора на створений ним об'єкт (результат інтелектуальної діяльності) та майнового права на нього як результат власної творчості (рис.5).

Рисунок 5. Складові права інтелектуальної власності

Право користування об'єктом інтелектуальної власності, як і будь-якої іншої, означає право її власника на отримання певного доходу від її використання у господарському обороті, з чого випливає утворення джерела доходів за рахунок використання об'єкта інтелектуальної власності, що має явними ознаки монополії.

Право інтелектуальної власності і є монопольним правом її власника, але обмежене в часі - на останньому із п'яти етапів життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності (рис.6), тобто після закінчення юридично визначеного строку дії прав, він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання і будь-хто може його використовувати без дозволу правовласника.

Будь-який дохід від використання прав інтелектуальної власності може бути забезпечений лише за належного рівня охорони таких прав. Необхідною умовою для ефективного створення і використання об'єктів інтелектуальної власності є наявність системи правової охорони її об'єктів.

Рис.7. Ознаки твору як умови визнання його об'єктом правової охорони, визначені Бернською Конвенцією

Відповідно до Бернської конвенції твори як оприлюднені, так і не оприлюднені, виражені у будь-якій об'єктивній формі, незалежно від призначення і обсягу твору, є об'єктами авторського права, що підлягають правовій охороні за умови їх відповідності чотирьом ознакам (рис.7).

Захист авторського права в Україні на законодавчому рівні базується на Конституції України і складається з відповідних норм ЦКУ (глава 36 «Авторське право»), закону «Про авторське право та суміжні права».

Окремі положення щодо охорони і захисту авторських та суміжних прав містять закони України «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про рекламу», низка Указів Президента України, Постанов КМУ та нормативних актів профільних міністерств та відомств тощо.

Власне визначення поняття авторського права та об'єктів авторського права в Україні на законодавчому рівні відсутнє. Проте якщо звернутися до міжнародно-правових актів, то у роз'ясненнях Міжнародного бюро ВОІВ можна знайти таке наступне визначення:

Авторське право -- це надане законом виключне право автора твору оголосити себе творцем цього твору, відтворювати його, розповсюджувати або доводити його до відома публіки будь-якими способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір визначеним способом.

В преамбулі до загальних положень Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що авторське право - це особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Якщо ж виходити зі змісту ст. 433 ЦК України та інших нормативно-правових актів України, то можна запропонувати таке визначення авторського права відповідно до змісту: авторське право являє собою сукупність відносин, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням його (авторського права) об'єктів - творів науки, літератури і мистецтва.

Отже, в об'єктивному значенні авторське право являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів, в суб'єктивному значенні - це особисті немайнові і майнові права, що належать особам, які створили такі твори.

Економічна мета авторського права та суміжних прав полягає у забезпеченні адекватної компенсації за використання творів, відшкодуванні капіталовкладень та одержанні винагороди.

Зокрема, у Директиві Європарламенту 2001 року «Про гармонізацію деяких аспектів авторського права та суміжних прав в інформаційному суспільстві» визначено, що захист об'єктів авторського права та суміжних прав має фундаментальне значення з точки зору культурного розвитку, оскільки безпосередньо сприяє збереженню та розвитку творчої діяльності в інтересах авторів, виконавців, виробників, споживачів, культури, промисловості та публіки взагалі, захищаючи та стимулюючи розроблення та комерційний збут нових товарів та послуг, а також створення та використання їхнього творчого змісту.

Що ж стосується визначення об'єктів авторського права, то не зважаючи на відсутність власне визначення терміну, в міжнародних та вітчизняних нормативно-правових актах міститься перелік таких об'єктів (рис.8) і певні вимоги, за умови додержання яких той чи інший результат творчої діяльності може бути визнаним відповідно до закону об'єктом авторського і отримати відповідну правову охорону та захист.

Як бачимо з аналізу змісту нормативно-правових актів, вітчизняне законодавство порівняно з міжнародним надає більш розгалужений та майже вичерпний перелік об'єктів авторського права. Зокрема, відповідно до норм ЦКУ, перелік таких об'єктів окрім літературних та художніх творів доповнений комп'ютерними програмами, та компіляціями даних (базами даних).

Також відповідно до пп.1 п.1 ст.433 ЦКУ власне деталізований перелік об'єктів авторського права, визначених як літературні та художні твори:

§ романи, поеми, статті та інші письмові твори;

§ лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

§ драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

§ музичні твори (з текстом або без тексту);

§ аудіовізуальні твори;

§ твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори;

§ твори ужиткового мистецтва;

§ ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

§ переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

§ збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

Крім того, чинним законодавством визначено перелік об'єктів, які не є об'єктами авторського права і, відповідно, не охороняються (рис.9).

Отже, як бачимо, об'єктом авторського права є матеріальне втілення, певна речова форма результату інтелектуальної, творчої праці, тобто об'єктивізація твору. Водночас виходячи із вищенаведеного не можна стверджувати, що поняття «об'єкт авторського права» є тотожним поняттю «твір».

Твір законодавець визначає як родове поняття, до якого можуть бути віднесені твори науки, літератури, мистецтва, а відтак «твір» за своєю суттю є більш широким поняттям, аніж «об'єкт авторського права». З цієї позиції твір можна визначити як результат інтелектуальної, творчої праці, який втілюється у доступну для сприйняття матеріальну, об'єктивно виражену форму. Можна повністю погодитися з існуючою позицією в теорії авторського права, згідно із якою твір розглядається як такий, що має нематеріальну сутність, а форма його втілення є матеріальним носієм.

Отже, розглянемо детальніше форми втілення об'єктів авторського права.

Значну групу об'єктів авторського права складають літературні твори. Літературні твори залежно від форми їх вираження поділяються на письмові та усні. До усних творів можуть належати виступи, лекції, доповіді, промови, проповіді тощо. Усна форма твору ускладнює визначення його приналежності у разі порушення авторських прав. Якщо хтось записав усний твір і потім почав його використовувати як свій, то автору треба буде довести, що це його твір. Тому в принципі усної форми вираження твору краще уникати.

Літературні письмові твори поділяються на два основні види -- художні і наукові. До художніх творів належать романи, повісті, поезія, новели, оповідання, ноти, інші белетристичні твори. До наукових -- монографії, підручники, навчальні посібники та інші наукові книги, брошури, статті. До письмових творів належать також комп'ютерні програми. Безперечно, до письмових наукових творів належать звіти про науково-дослідну роботу та інші письмові твори будь-якого характеру.

До письмових творів слід віднести також твори будь-якого характеру незалежно від їх цінності, жанру, призначення, зафіксовані на магнітному носії. До письмових творів належать листи, щоденники, інтерв'ю, а також твори, написані особливою математичною мовою (рівняння, геометричні фігури тощо), мовою коду або спеціальною технічною мовою.

До письмових творів належать також музичні твори незалежно від жанру (гімни, хорові твори, пісні, оперети тощо), твори для одного виконавця (соло), для виконання на кількох інструментах (соната, камерна музика) або для виконання на багатьох інструментах (твори для оркестрів і ансамблів) тощо.

Самостійним видом об'єктів авторського права, але в письмовій формі, є різноманітні карти і технічні креслення тощо.

Об'єктами авторського права є переклад твору з однієї мови на іншу, обробки, анотації, реферати, резюме, інсценізації, музичні аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва та обробки фольклору (похідні твори) незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, на основі яких створені похідні твори, без заподіяння шкоди охороні оригінальних творів, на яких вони засновані.

До об'єктів авторського права належать збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини.

Об'єктами авторського права визнаються драматичні твори в усіх їх жанрових різновидах, методах сценічного втілення і формах об'єктивного вираження. Драматичні твори -- це літературні твори, написані в діалогічній формі і призначені для виконання на сцені, але вони можуть бути опубліковані шляхом їх видання.

Значну групу об'єктів авторського права складають музичні твори будь-якого жанру, художнього рівня, теми і композиції. Вони можуть бути призначені для виконання лише на музичному інструменті або на інструменті і голосом, з текстом і без тексту. Об'єктами авторського права є також різні способи використання музичних творів. Це можуть бути ноти або фонограми, відтворення, виконання, передача по радіо чи телебаченню, інші форми публічного повідомлення, аранжування, використання як фонової музики або як частини аудіовізуального твору. Електронна сучасна музика також є об'єктом авторського права, але як результат роботи конкретного автора.

Сценічні твори - складають окрему групу об'єктів авторського права. Зазначені твори стають об'єктом авторського права незалежно від того, чи є вони результатом переробки чужого розповідного або драматичного твору, чи є оригінальними. Специфіка цих творів полягає в тому, що вони призначені для виконання на сцені. Цю групу складають багато видів сценічних творів, кожний з яких має свою специфіку. Сценічні твори реалізуються у формі аудіофільмів, спектаклів, масових видовищ.

Аудіовізуальні твори -- кінофільми, теле- і відеофільми тощо, розраховані на слухове і видове сприйняття. Це можуть бути фільми різного призначення -- художні, документальні, науково-популярні, навчальні, розважальні, мультиплікаційні тощо. Вони можуть вирізнятися також і за обсягом -- повнометражні, короткометражні, багатосерійні. Аудіовізуальні твори об'єднують слайдо-фільми, діафільми та інші кіно- і телетвори.

Авторами аудіовізуальних творів можуть бути митці різних жанрів, оскільки ці твори є поєднанням багатьох інших творів -- сценарію, пісні, музики, декорацій, ескізів, малюнків тощо. У створенні аудіовізуального твору беруть участь сценаристи, художники, постановники, оператори, режисери, артисти, композитори, диригенти та інші митці. Аудіовізуальний твір може складатися як із уже готових творів, так і з замовлених творів, які ще мають бути створені спеціально для фільму. Автор кожної частини аудіовізуального твору зберігає авторське право на свою частину і може її використовувати на свій розсуд незалежно від фільму.

Велику групу об'єктів авторського права складають різноманітні твори образотворчого мистецтва. Ці твори мають свою характерну особливість -- здебільшого вони існують в одиничному примірнику і тісно пов'язані з матеріальним носієм, у який вони втілені. Образотворче мистецтво охоплює живопис, скульптуру і графіку.

Живопис -- вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь поверхню. Живопис є важливим засобом художнього відображення і тлумачення дійсності.

Скульптура -- вид образотворчого мистецтва, твори якого мають тримірну форму і виконуються із твердих або пластичних матеріалів.

Графіка -- вид образотворчого мистецтва, твори якого є поєднанням малюнка і друкованого художнього зображення (гравюра, літографія).

Оскільки твір образотворчого мистецтва втілений в єдину матеріальну форму, яка може бути власністю не автора, а іншої особи, в такому разі буває важко відрізнити об'єкт авторського права від об'єкта права власності. Власник має право на матеріальний носій, автор -- на художній зміст твору.

При цьому слід мати на увазі, що об'єктом правової охорони є також ескізи, окремі малюнки чи інші вираження підготовчої роботи митця. Часто вони є також об'єктом цивільного обігу.

Твори декоративно-ужиткового мистецтва -- художні твори, що використовуються у промисловості. Це сфера декоративного мистецтва, що має своїм призначенням прикрашення нашого побуту. Цей вид мистецтва можна поділити на дві частини. Перша частина -- створення художніх виробів -- різного роду прикраси, речі побуту тощо. Другу частину складають способи і форми прикрашення промислових виробів -- меблів, одягу, посуду тощо.

Декоративно-ужиткове мистецтво є близьким до дизайну. Дизайном є різні види проектувальної діяльності, яка має метою формування естетичних і функціональних якостей предметного середовища. У вузькому значенні -- це художнє конструювання. Якщо дизайн досягає рівня мистецтва, то може бути об'єктом авторського права.

Сучасні технічні засоби фотографування зумовили виникнення досить широкого кола фотографічних творів. Закон України «Про авторське право і суміжні права» надання правової охорони творам фотографії не обумовлює ніякими застереженнями. Правовій охороні підлягають будь-які фотографії незалежно від жанру і призначення.

Об'єктом авторського права можуть бути твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва.

Архітектура (зодчество) -- це мистецтво проектування і будівництва споруд різного призначення. Об'єктом правової охорони є як проектна документація, так і її реалізація. Поняття «твори архітектури» охоплює ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, а також самі будівлі і споруди.

Твори містобудування -- це результати теоретичних розробок, практики планування і забудови міст та інших населених пунктів.

Окремим об'єктом авторського права є твори хореографії і пантоміми. Зазначені твори призначаються для виконання на сцені. Хореографія в сучасному значенні -- мистецтво створення танцю. Це композиція рухів для танцю на сцені або будь-яка інша об'єднана одним задумом система жестів, створена для виконання.

Пантоміма -- вид сценічного мистецтва, у творі якого основним засобом створення художнього образу є пластика, жест, міміка виконавця. Це виконання твору, почуття і драматичні дії якого доносяться до глядача засобами жестів, пози, міміки без використання слів. Пантоміма сприймається лише зором. Твори хореографії і пантоміми охороняються з моменту їх оприлюднення.

Різного роду карти -- географічні, геологічні, політичні, фізичні, кліматичні та інші також складають групу об'єктів авторського права.

Окремим об'єктом авторського права є колективний твір, тобто такий, що створюється групою фізичних осіб. До них належать енциклопедії та енциклопедичні словники, фільми, періодичні збірники і збірники, що продовжуються, збірники наукових праць, газети, журнали та інші періодичні видання. Особи, які організовують створення колективних творів, не визнаються авторами цих творів. Проте їм належать виключні права на використання таких творів у цілому. Видавець має право за будь-якого використання такого твору зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.

Об'єктами авторського права можуть бути тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів.

Правовій охороні підлягають компіляції даних (бази даних). Це об'єктивна форма подання й організації даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені й опрацьовані за допомогою комп'ютера. Творчий характер цього об'єкта проявляється в особливому підборі й організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об'єктами авторського права.

Ноу-хау як продукт інтелектуальної власності

Ноу-хау (від англ. "знаю як") - не захищені охоронними документами та не оприлюднені повністю чи частково знання, досвід, навички технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового характеру тощо, які мають комерційну цінність і можуть виступати об'єктами відповідних угод.

Відповідно до Європейського законодавства “ноу-хау“ визначається як сукупність незапатентованої практичної інформації, що є результатом досвіду або випробувань і яка є:

§ секретною, тобто не загальновідомою або легко доступною;

§ значимою, тобто важливою та корисною для виробництва товарів за угодою;

§ визначеною, тобто описаною у достатньо повний спосіб так, що можна підтвердити, що вона відповідає критеріям секретності та значимості.

Міжнародною асоціацією з охорони промислової власності запропоновано наступне визначення “ноу-хау“: це знання і практичний досвід технічного, комерційного, управлінського та іншого характеру, які мають практичне застосування у виробництві та професійній практиці

Слід звернути увагу, що безпосереднє ототожнення понятть «комерційна таємниця» або «конфіденційна інформація» і «ноу-хау» є помилковим. Визначення терміну “комерційна таємниця“ в Цивільному кодексі України у порівнянні з визначенням “ноу-хау“ у вітчизняному та міжнародному законодавстві дає певні підстави для віднесення “ноу-хау“ до категорії конфіденційної інформації, що становить комерційну таємницю.

Ноу-хау - технічні знання, досвід, дані, методи або комбінація перерахованих об'єктів, що представляють цінність, використовуються або можуть бути використані, відомі лише обмеженому колу експертів і в своєму повному вигляді ніде не публікувалися і не отримали захисту як промислова власність.

Можливі об'єкти ноу-хау - патентоспроможні, але не запатентовані* (*наприклад, через відсутність можливості легального виявлення прав патентовласника), об'єкти промислової власності та інші непатентоспроможні об'єкти інтелектуальної власності (рис.10).

Рис.10 Можливі об'єкти ноу-хау

Різновидність „ноу-хау“ - особистий досвід. Не відчужується від носіїв виробничих секретів. Може передаватися роботодавцю разом із фізичними особами - працівниками.

До ноу-хау не відносяться:

§ інформація щодо собівартості товарів та кредитоспроможності підприємств;

§ дані поточного бухгалтерського обліку;

§ зміст реклами до обнародування;

§ інформація про небезпечні для людей або довкілля властивості товарів;

§ інформація про заходи безпеки, яких треба дотримуватись при експлуатації, збереженні, утилізації товарів.

Ноу-хау є нетрадиційним об'єктом інтелектуальної власності і, на відміну від інших охоронюваних об'єктів інтелектуальної власності, ноу-хау в більшості держав не має прямого правового захисту.

Передача ноу-хау може відбуватися багатьма способами (рис.11).

Рис,11. Способи передачі ноу-хау

Підставою для виникнення майнових прав на ноу-хау є існування первинного об'єкта у вигляді інформації: оригінальні (виготовлені авторами) документи, натурні зразки тощо, копії оригінальних носіїв інформації.

Сутність майнових прав на ноу-хау визначає власник (рис.12) і застосовує до них відповідну форму правового захисту.

Рис.12. Різновиди майнових прав на ноу-хау