Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Захист прав авторів об'єктів науково-технічної творчості в галузі комп'ютингу

Вступ

Світ не стоїть на місці, а завжди рухається у тому, чи іншому напрямку. У теперішні часи, коли увесь світ поринув у економічні відносини, коли люди, намагаючись досягти якихось успіхів, вигадують якісь винаходи, пристрої, розробляють нові теорії тощо, дуже важливим стає питання прав авторів на результати їхньої праці.

Набутки людського розуму стали об'єктами економічного обігу. Економічної цінності набула й інформація, що є основним виробничим продуктом засобів масової інформації. Нині тиражування матеріальних носіїв - об'єктів авторського права - сформувалося в потужну індустріальну галузь, яка містить підгалузеві структури.

На цьому тлі особливо актуально постало питання правомірності використання цих творів - об'єктів авторського права та визначення обсягу прав на них. Вирішення таких завдань здатна забезпечити лише держава, тому що авторське право у своїй основі є юридичним проявом усвідомлення державою важливості охорони культури як гаранту розвитку суспільства. Підтримка і захист творчості, охорона результатів інтелектуальної діяльності безпосередньо пов'язані із захистом свободи слова та прав людини.

Сучасна Україна будує незалежну правову державу, засновану на системі ринкових економічних відносин. Незалежність, як складне суспільне явище, серед інших необхідних умов, передбачає постійний розвиток інтелектуального потенціалу держави. Без переходу до загальноприйнятих правових засобів забезпечення прав створювачів об'єктів права інтелектуальної власності, неможливі вихід на ринки сучасних технологій та участь у міжнародних інтелектуальних проектах. Гарантування прав кожної окремої особи щодо створених нею результатів є необхідною умовою інтеграції України до системи світових досягнень, участі у міжнародному розподілі праці, торгівлі тощо. Невід'ємною частиною становлення в Україні цивілізованих відносин у всіх сферах суспільного життя є становлення і всебічний розвиток нормативно-правової бази, зокрема інститутів права інтелектуальної власності. А враховуючи те, що в Україні не все гаразд у законодавчій сфері, нормативна база правового регулювання у сфері права інтелектуальної власності потребує значного розвитку і вдосконалення.

1. Права авторів та їхні ознаки

Законодавство України в галузі охорони авторських прав розроблено на базі положень Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, до якої Україна приєдналась 23 грудня 1993 року, і Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року), учасницею якої наша держава стала 31 травня 1995 року, офіційно підтвердивши своє правонаступництво щодо угод колишнього СРСР.

Частина друга статті 472 розділу IV «Авторське право» Цивільного кодексу України встановлює: «Відносини, що складаються у зв'язку із створенням і використанням об'єктів авторського права і суміжних прав, регулюються Законом України «Про авторське право і суміжні права» та іншими законодавчими актами України». Вищезгаданий Закон було прийнято 23 грудня 1993 року і він є основним нормативним актом, регулюючим охорону авторського права в Україні.

Державна служба інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України повідомляє, що у зв'язку з прийняттям низки нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності, лист Державної служби інтелектуальної власності від 04.07.2002 р. №16-07/2151 [v2151585-02] втратив чинність. Згаданий Лист замінити наступним роз'ясненням Державної служби інтелектуальної власності щодо дотримання авторських прав на комп'ютерні програми. Комп'ютерні програми є об'єктом авторського права й охороняються як літературні твори відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24.07.71 р. [995_051], із змінами від 02.10.79 р., Закону України від 23.12.93 р. №3792-XII [3792-12] «Про авторське право і суміжні права», в редакції Закону від 11.07.2001 р. №2627-III [2627-14] (далі - Закон), Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV [435-15] (далі - ЦК), інших нормативно-правових актів.

Згідно Статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах); база даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі - електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів;

Авторське право на комп'ютерну програму виникає внаслідок самого факту її створення і не потребує реєстрації, спеціального оформлення, чи дотримання будь-яких інших формальностей (стаття 437 ЦК [435-15]). Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор комп'ютерної програми, тобто фізична особа, яка своєю творчою працею створила програму і якій належать особисті немайнові та майнові права на цю програму. Крім того, суб'єктами авторського права можуть бути інші фізичні та юридичні особи, які набули права на комп'ютерну програму відповідно до договору або Закону [2627-14].

Особисті немайнові права авторів (право: на ім'я, на заборону його використання, на псевдонім та на недоторканність твору) тісно пов'язані з особистістю, а тому є невідчужуваними. Майновими правами інтелектуальної власності на комп'ютерну програму є право на використання твору (що згідно зі статтею 441 ЦК [435-15] включає права на: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад, переробку, адаптацію та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних тощо; продаж, передання в найм (оренду); імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо), виключне право дозволяти використання твору іншими особами та право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання.

Зазначені права можуть бути передані повністю або частково іншій особі на умовах, визначених договором щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на комп'ютерну програму відповідно до статті 1107 ЦК [435-15] здійснюється на підставі: ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності; ліцензійного договору; договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; іншого договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності має бути укладеним у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є недійсним. Передача авторського майнового права на комп'ютерну програму здійснюється також на підставі авторського договору, порядок укладення та істотні умови якого визначено статтями 31-34 Закону [2627-14].

Як вже зазначалося, згідно зі статтею 441 ЦК [435-15] використанням твору є, зокрема, його продаж або передання в найм (оренду), тобто, відповідно, реалізація примірників комп'ютерних програм за плату чи надання в тимчасове користування з метою одержання вигоди. Автор комп'ютерної програми або інший власник авторських прав на цю програму може розповсюджувати її шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або через передання в майновий найм чи прокат. Якщо примірники комп'ютерної програми правомірно введені в цивільний обіг шляхом першого їх продажу в Україні, то допускається їх подальше розповсюдження через продаж, дарування тощо без згоди автора або іншого власника авторських прав.

Більшість примірників комп'ютерних програм розповсюджується разом з так званою «обгортковою» ліцензією, умови якої, що можуть бути викладені в тому числі у самих примірниках програм, регулюються статтею 634 ЦК [435-15] про договір приєднання. Відповідно до цієї статті договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору «в цілому» без зміни його окремих положень і акцепт таких договорів здійснюється, зокрема, користувачем комп'ютерної програми, шляхом будь-яких дій, що свідчать про використання програми у будь-який спосіб.

Застосування подібного виду ліцензійної угоди передбачає розташування його тексту на зовнішній стороні упакувань екземплярів комп'ютерної програми, розповсюджуваних серед масових користувачів. Така форма представлення застосовується, якщо обсяг тексту ліцензійної угоди допускає можливість подібного розміщення. Текст ліцензійної угоди може розміщатися усередині запечатаного упакування з передпродажним ознайомленням покупця про його зміст і нанесення на упакування відповідної попереджувального напису.

Останнім часом з текстом «обгорткових» ліцензій можна ознайомитися вже на моніторі комп'ютера при установці (інсталяції) програми. У такому випадку конклюдентною дією з боку користувача буде натискання відповідної кнопки з текстом «Згодний», «Приймаю», «Так» і т. п. Незгоду з текстом ліцензії приводить до неможливості подальшої інсталяції.

Підсумовуючи зазначимо, що для правомірного використання комп'ютерної програми у своїй діяльності покупець повинен отримати ліцензію або укласти один з наведених вище договорів з автором комп'ютерної програми чи з особою, яка правомірно володіє авторськими майновими правами на таку комп'ютерну програму. А при придбанні ліцензійних примірників комп'ютерних програм або примірників програм вільного користування покупець має отримати від продавця документальне підтвердження правомірності використання комп'ютерних програм, якими будуть слугувати саме перераховані вище ліцензії та договори. Крім того, слід пам'ятати, що примірники комп'ютерних програм, що реалізуються на дисках для лазерних систем зчитування (CD-дисках), обов'язково мають бути марковані контрольними марками.

Реєстрація авторського права на комп'ютерну програму необхідна для фіксації авторства державою, так як з плином часу буде важко довести своє авторство. Також свідоцтво на об'єкт авторського права - хороший додаток до договору про розпорядження майновими правами (договір передачі авторських прав, ліцензійний договір, інше). Не варто забувати те, що свідоцтво - важливий інструмент при судових розглядах пов'язаних з порушенням прав автора або власника прав.

При реєстрації право власності на об'єкт авторського права завіряється свідоцтвом. Об'єктом авторського права є письмово-літературні, художні, архітектурні, музичні та аудіовізуальні твори, комп'ютерні програми та інше. Термін отримання свідоцтва на об'єкт авторського права - 2 місяці. Офіційний збір: 63,75 грн. для фізичних осіб, 187 грн. для юридичних.

Для подання заяви на реєстрацію авторського права на комп'ютерну програму необхідні наступні документи:

1. Витвір в матеріальній формі.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію (для приватних підприємців та юридичних осіб).

3. Реквізити для укладення договору (р/р, ідентифікаційний код, назва банку). Для реєстрації авторського права готується анотація або реферат витвору. Згідно Статті 18 (Авторське право на комп'ютерні програми), комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження. Згідно Статті 24 (Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм):

1. Особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму: (Абзац перший частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом №850-IV (850-15) від 22.05.2003)

1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право;

2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним;

3) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:

а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право;

4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.

2. Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп'ютерну програму.

Згідно Статті 25 (Вільне відтворення творів у особистих цілях) допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24 цього Закону тощо;

2. Порушення прав авторів і їх види

Будь-яке право можна вважати реальним лише при наданні правовласникові достатніх засобів для запобігання порушення, а також для відновлення порушених прав. Виконання цього завдання здійснюється за допомогою застосування різноманітних засобів захисту авторських прав та відповідальності за їхнє порушення. Слід зазначити, що сьогодні питання «боротьби з піратством» стало для нашої країни надзвичайно актуальним. Основна причина такої актуальності й популярності цього питання для преси та політиків загальновідома - це застосування торгово-промислових санкцій та підготовка України до вступу до ЄС. Саме тому на кожній сесії Верховна Рада розглядає декілька законопроектів, які стосуються інтелектуальної власності. Це призвело до неодноразових змін режиму відповідальності за порушення авторських прав протягом останніх двох років. Розглянемо умови застосування відповідальності, які діють нині. Почнемо з визначення порушень. Це питання є дійсно цікавим, оскільки фрази «піратство», «контрафактний примірник твору», «порушення авторських прав» мало не щодня лунають з екранів телевізорів та вживаються в інших засобах масової інформації Але чи знаємо ми правильний зміст цих словосполучень?

Згідно Статті 50, порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права, з яких без дозволу суб'єктів авторського права вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Статтею 50 Закону «Про авторське право» встановлено, що відтворення, розповсюдження та інше використання, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право, примірників творів, фонограм, програм мовлення є порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту. Примірники творів, фонограм, виготовлених і розповсюджених з порушенням авторського права, є контрафактними. З метою запобігання комп'ютерному, аудіо - та відеопіратству цією же статтею встановлено, що ввезення на територію України примірників творів і фонограм, що охороняються на території України відповідно до цього Закону, із держави, в якій ці твори і фонограми не охоронялись або перестали охоронятись, визнається порушенням авторського права.

У разі порушення авторських прав осіб, до складу яких, як вже зазначалось вище входять особисті і майнові права, їх захист може здійснюватися в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

За формами порушення авторське право, що зустрічається в процесі придбання та використання комп'ютерних програм, можна виділити наступні:

1. Придбання контрафактних примірників комп'ютерної програми, встановлених шляхом запису на CD дисках та їх розповсюдження за цінами, значно нижчими за оригінал;

2. Придбання комп'ютерної техніки з попередньо встановленим на жорсткі диски таких продуктів неліцензійного ПЗ.

3. Створення в організації примірників комп'ютерної програми та запис їх на CD, а також встановлення на жорсткі диски ПК у об'єми, що перевищує кількість, дозволену ліцензією.

3. Захист прав авторів

В розвинутих країнах комп'ютери почали широко використовувати в 60-х роках XX ст. Спочатку жодних проблем у використанні комп'ютерних програм не існувало, оскільки вони продавались лише разом з комп'ютерами і, відповідно, охоронялись як невід'ємна частина останніх - промислова власність. Проте після поділу ринків комп'ютерів («hardware») і комп'ютерних програм («software») з'явилась необхідність у забезпеченні ефективної охорони цих об'єктів, тим більше, що вони невпинно дорожчали. Фахівці з права інтелектуальної власності довго дискутували з приводу того, який вид охорони даних об'єктів обрати. Пропонувалося три варіанти:

1) за допомогою патентів, тобто на праві промислової власності;

2) за допомогою засобів авторського права;

3) в режимі конфіденційної інформації або промислових секретів.

Висловлювалося багато аргументів за і проти. Так, прихильники охорони комп'ютерних програм за допомогою засобів права промислової власності відзначали, що комп'ютерні програми не носять літературного чи художнього характеру, що режиму охорони тільки форми вираження, але не ідей, недостатньо для комп'ютерних програм, що термін охорони авторських прав є надто тривалим для охорони комп'ютерних програм. Противники охорони шляхом застосування норм авторського права підкреслювали, що користувач комп'ютерної програми повинен мати в своєму розпорядженні архівну копію програми, що не вписується в доктрину авторського права, і що включення такого специфічного об'єкта, як комп'ютерні програми, до сфери дії авторського права може призвести конструкцію авторського права до ослаблення й розвалу. Врешті-решт аргументи прихильників авторсько-правової охорони комп'ютерних програм перемогли. Було визнано, що:

1) комп'ютерні програми є творами, а авторське право охороняє твір незалежно від жанру, цінності, призначення та форми вираження;

2) введення комп'ютерної програми в пам'ять комп'ютера є рівнозначним відтворенням, а відображення на екрані комп'ютера - показом, отже, для комп'ютерних програм може застосовуватись модель майнових авторських прав, яке забезпечує закріплення виключних прав за автором і правовласником.

Вперше в світі комп'ютерну програму зареєстрували як об'єкт авторського права в листопаді 1961 р. в США. Але американці продовжували дослідження щодо доцільності застосування моделі авторського права до комп'ютерних програм, і лише в 1980 р. внесли відповідне доповнення до свого закону про авторське право. Цікаво, що першим законом, який включив комп'ютерні програми до переліку об'єктів авторського права, в 1972 р. став Закон про охорону інтелектуальної власності, прийнятий у Філіппінах. У 1985 р. авторсько-правова охорона програм була встановлена у Франції, Німеччині, Японії, Великобританії; в 1987 р. - в Іспанії; а в 1988 р. - у Канаді. В Російській Федерації комп'ютерні програми стали охороняти на підставі спеціального Закону «Про правову охорону електронних обчислювальних машин і баз даних», прийнятого в 1992 р. В Україні комп'ютерна програма стала користуватись охороною з набранням чинності Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. №3792-ХП (далі - Закон про авторські права). Причому, ст. 5 цього закону визначала комп'ютерну програму як один з видів літературних письмових творів.

На міжнародному рівні питання охорони комп'ютерних програм вперше обговорювала в 1971 р. Консультативна група урядових експертів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі - ВОІВ). У 1978 р. ВОІВ схвалила Типові положення про охорону програмного забезпечення обчислювальних машин. Слід зазначити, що найважливіша міжнародна конвенція в сфері авторського права - Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1971 р. (далі - Бернська конвенція) - чітко не визначає комп'ютерну програму як об'єкт авторського права. Але таку охорону цим об'єктам надають Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності і Договір ВОІВ з авторського права (ДАП). Причому ці документи визначають, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори відповідно до Бернської конвенції.

В рамках ЄС даному питанню також приділялась увага. Так, глава 5 звіту Комісії ЄС з авторсько-правової охорони, підготовленого в 1988 р., присвячувалась комп'ютерним програмам. На підставі цього звіту в 1991 р. Рада ЄС прийняла відповідну Директиву (директива Ради 91/250/ЄЕС від 14 травня 1991 р.), яка встановила мінімальний перелік норм з авторського права, що мали бути введені до національних законодавств країн-учасниць ЄС не пізніше січня 1993 р. Отже, на сьогоднішній день практично в усьому світі прийнята авторсько-правова модель охорони комп'ютерних програм, хоча на теоретичному рівні суперечки щодо ефективності такої охорони не вщухають. З іншого боку, в багатьох країнах комп'ютерні програми також визнаються і об'єктами патентної охорони, якщо виконуються всі умови патентоспроможності (новизна, винахідницький рівень, промислова придатність). Як правило, мова йде про ті випадки, коли комп'ютерна програма є частиною технологічного процесу, технічного пристрою тощо й сумісно з ними може бути визнана об'єктом патентної охорони.

Традиційно виділяють дві форми захисту прав:

1. Неюрисдикційну - передбачає дії юридичних або фізичних осіб щодо захисту своїх авторських прав самостійно, без звернення до державних та інших компетентних органів. При цьому, мається на увазі використання лише законних засобів захисту, як, наприклад, повідомлення порушника про існування авторських прав і пропозиція вирішення спору шляхом проведення переговорів, пропаганда дотримання авторських прав та інформування широкого кола осіб про їх існування, тощо.

2. Юрисдикційну - передбачає діяльність уповноважених державних органів щодо захисту порушених прав. Зміст такої форми полягає в тому, що особа, права якої порушені неправомірними діями, може звернутись за їх захистом у відповідні державні установи.

Види юрисдикційної форми прав:

1. Цивільно-правовий - полягає у відновленні порушених прав та компенсації збитків шляхом звернення з позовом до суду. Відповідно до положень статті 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

- застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

- зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

- вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;

- вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

- застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

- опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Стаття 432 із змінами, внесеними згідно із Законом №1111-V (1111-16) від 31.05.2007

2. Адміністративно-правовий - полягає застосуванні до порушника авторських прав норм адміністративного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України.

Стаття 51-2 КУпАП (порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності).

Незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян* з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

(Кодекс доповнено статтею 51-2 згідно із Законом №4042-12 від 25.02.94, із змінами, внесеними згідно із Законом №55/97-ВР від 07.02.97, в редакції Закону №2362-III (2362-14) від 05.04.2001)

* НМНГ - відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Указу Президента України від 25.08.1996 №762/96 складає 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Стаття 164-9 КУпАП (незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних)

Розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, упаковки яких не марковані контрольними марками або марковані контрольними марками, що мають серію чи містять інформацію, які не відповідають носію цього примірника, або номер, який не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

(Кодекс доповнено статтею 164-9 згідно із Законом №1587-III (1587-14) від 23.03.2000, в редакції Закону №1098-IV (1098-15) від 10.07.2003)

Стаття 164-13 КУпАП (порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва)

Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 164-13 згідно із Законом №2953-III (2953-14) від 17.01.2002)

Стаття 345 Митного кодексу України (переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності)

Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням права інтелектуальної власності, а на посадових осіб підприємств - від тридцяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням права інтелектуальної власності.

(Стаття 345 в редакції Закону №359-V (359-16) від 16.11.2006)

3. Кримінально-правовий - застосовується щодо фізичної, осудної особи, яка досягла віку кримінальної відповідальності, у разі вчинення нею суспільно-небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Стаття 176 КК України (порушення авторського права і суміжних прав)

1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо - та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.

4. Примітка. У статті 176 цього Кодексу матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян**, у великому розмірі - якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

5. (Стаття 176 в редакції Закону №850-IV (850-15) від 22.05.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами №3423-IV (3423-15) від 09.02.2006, №1111-V (1111-16) від 31.05.2007)

6. ** НМНГ - для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів чи правопорушень, сума неоподаткованого мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, передбаченої п. 6.1.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та складає 50% мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного періоду. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», розмір мінімальної заробітної плати складає 400 гривень.

Стаття 203-1 КК України (незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва)

7. Незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, - карається штрафом від однієї до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

8. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

9. Примітка. Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

10. (Кодекс доповнено статтею 203-1 згідно із Законом №2953-III (2953-14) від 17.01.2002; в редакції Закону №2734-IV (2734-15) від 06.07.2005)

4. Режим правової охорони програмного забезпечення в Україні

Сьогодні українське законодавство визначає комп'ютерні програми виключно як об'єкти авторського права. Так, ст. 8 Закону про авторські права в редакції від 11 липня 2001 р., що діє на даний момент, визначає комп'ютерні програми як окремий об'єкт авторського права; ст. 18 цього ж закону в повній відповідності з міжнародними конвенціями, учасницею яких є й Україна, встановлює, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори незалежно від способу чи форми вираження програм. Разом з тим, ч. З ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. з наступними змінами й доповненнями визначає, що комп'ютерні програми не можуть одержати охорону згідно з цим законом. З іншого боку, п. З ст. 8 Закону про авторські права стверджує, що передбачена цим законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані в творі. Це означає, що в Україні охороняються лише форма виразу програм (по-суті, вихідний та об'єктний коди), а їхні структура, алгоритми й ідеї, що лежать в основі програм, не підлягають охороні й можуть вільно використовуватись третіми особами. До речі, країни англо-американської правової системи цей недолік авторсько-правової охорони комп'ютерних програм вирішили за допомогою судових прецедентів. Так, 4 серпня 1986 р. Апеляційний суд США прийняв принципове рішення про обсяг охорони комп'ютерних програм, в якому зазначалося, що охорона комп'ютерних програм не обмежується випадками прямого або часткового копіювання, а поширюється на структуру програми й на переклад з однієї машинної мови на іншу. Доцільність охорони структури, алгоритмів та ідей, які лежать в основі програми, поряд з охороною форми її виразу, призводить до висновку про необхідність введення особливого режиму охорони комп'ютерних програм. Численні публікації з цього приводу доводять інтерес як науковців, так і практиків (юристів і програмістів) до цієї проблеми. Однак ситуація досі залишається невирішеною. Отже, комп'ютерна програма в Україні є об'єктом авторського права й охороняється як літературний твір.

На комп'ютерні програми поширюються правила про об'єкти, суб'єкти, зміст і терміни охорони авторських прав. Слід зазначити, що на сьогодні Закон про авторське право встановлює досить довгий строк охорони авторських прав - 70 років з моменту смерті автора або останнього із співавторів. На комп'ютерні програми поширюються всі випадки вільного використання творів, крім вільного використання в особистих цілях. Особливості режиму охорони саме комп'ютерних програм як особливого виду творів визначає ст. 24 Закону про авторські права. Слід звернути увагу на таке виключне майнове авторське право, як дозвіл або заборона подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором (пп. 9 п. З ст. 15 Закону про авторські права). Цей вид використання в першу чергу застосовується до комп'ютерних програм і їхнього використання в комп'ютерних мережах, в тому числі в Інтернеті. Отже, законодавство визначає, що розміщення твору, в тому числі комп'ютерної програми, в Інтернеті без дозволу автора або правовласника є забороненим і вважатиметься порушенням авторських прав. Використання розміщеного в Інтернеті твору без дозволу автора або правовласника також є порушенням авторських прав.

Використання майнових авторських прав на твори (відтворення, публічний показ, переклад, переробка тощо), в тому числі комп'ютерні програми, третіми особами є можливим лише на підставі особливих авторських договорів. Але це правило не застосовується щодо права розповсюдження правомірно введених в обіг примірників творів. Пункт 7 ст. 15 Закону про авторські права визначає, що якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені до цивільного обігу шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їхнє повторне введення до обігу шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) й без виплати авторської винагороди (так зване «вичерпання прав» автора та правовласника). Отже, будь-які заборони правовласника, видавця або продавця програм відчужувати придбаний користувачем примірник програми не мають сили на території України. Правовласник може лише при укладенні авторського договору з усіма істотними умовами, яких вимагає законодавство, заборонити подальшу передачу авторських прав, але не перепродаж примірника програми. Пункт 7 ст. 15 Закону про авторські права також передбачає, що навіть у випадку правомірного придбання примірника твору право здавання в майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право. Тобто для того, щоб здати програму в оренду, необхідно укласти авторський договір із правовласником. Використання комп'ютерних програм у комп'ютерних клубах вважається здаванням програм у комерційний найм або прокат і потребує укладення авторського договору. Слід зазначити, що на відміну від багатьох країн світу, в тому числі й Російської Федерації, в нашій країні статус «обгорткової ліцензії» як особливого виду договору, який міститься на примірниках програм і укладається між користувачами програм і правовласником, не визначений. Торкнемося питання закритих і відкритих вихідних кодів комп'ютерних програм, а також безоплатних («free-ware») та умовно-безоплатних («shareware») програм. Програмісти в процесі написання програм працюють з так званим «вихідним» кодом. Але для нормальної дії програми її необхідно «компілювати», тобто перетворити з вихідного коду в цифрову форму. Загальнодоступним залишається «об'єктний» код. У разі, якщо програма є досить складною, процес декомпіляції ускладнюється або стає майже неможливим. Скопіювати таку програму (з закритим вихідним кодом) можна, але коректно внести зміни або запозичити щось для написання іншої програми - ні. Саме в таких випадках компанії-розробники дорогих комерційних програм із закритим вихідним кодом охороняють цей код як конфіденційну інформацію. Разом з тим, в Інтернеті можна знайти безліч програм з відкритими вихідними кодами, що поширюються на умовах різних спеціальних ліцензій. Найбільш розповсюдженою з них є так звана Генеральна публічна ліцензія (GRL), що проповідує принцип «авторського ліва» («Copyleft»). Цей принцип означає, що автор дозволяє використовувати свою розробку кожному користувачеві, однак за умови, що останній також поширюватиме свою програму з відкритим вихідним кодом і дозволить використовувати її на тих самих умовах. Таким чином, принцип «авторського ліва» спрямований не на обмеження прав суспільства на користь автора, а на розширення кола користувачів програми, яка використовується з метою створення «вільного програмного забезпечення» на противагу закритим дорогим комерційним програмам. Проте у випадку порушення користувачами умов Генеральної публічної ліцензії захист прав автора здійснюється засобами авторського права, оскільки комп'ютерна програма залишається об'єктом авторського права.

Боротьба з порушеннями прав на програмне забезпечення.

Будь-яке право можна вважати реальним лише при наданні правовласникові достатніх засобів для запобігання порушення, а також для відновлення порушених прав. Виконання цього завдання здійснюється за допомогою застосування різноманітних засобів захисту авторських прав та відповідальності за їхнє порушення. Слід зазначити, що сьогодні питання «боротьби з піратством» стало для нашої країни надзвичайно актуальним.

5. Суперечки, що вирішуються в судовому порядку

Згідно Статті 53 Способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права:

1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене цим Законом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних, а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту.

2. За наявності достатніх даних про вчинення такого порушення авторського права, за яке відповідно до закону передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення розшуку і накладення арешту на:

а) примірники творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також засоби обходження технічних засобів захисту;

б) матеріали й обладнання, призначені для їх виготовлення і відтворення;

в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення протиправних дій.

3. У разі, якщо відповідач по справі порушення авторського права відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди особі, яка має авторське прав, або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено, суд або судя одноособово мають право за заявою заявника застосувати тимчасові заходи до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача) шляхом:

а) винесення ухвали про огляд приміщень, в яких, як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням авторського права.

б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення;

в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення (чи підтверджують наміри вчинення порушення) авторського права.

Заява про застосування тимчасових заходів розглядається тільки за участю заявника у дводенний строк з дня її подання. Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю заявника. До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів, зазначених в абзаці першому цієї частини, суд має право вимагати від заявника обґрунтування того, що він є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені, а також видати заявнику судову ухвалу щодо внесення застави або еквівалентної гарантії, достатньої для того, щоб запобігти зловживанню тимчасовим заходом. Застава полягає у внесенні на депозит суду заявником чи іншими особами грошей чи передачі інших матеріальних цінностей. Розмір застави (гарантії) визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути меншим від 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більшим від розміру заявленої шкоди. У разі застосування визначених в абзаці першому цієї частини тимчасових заходів відповідач має право вимагати їх зміни чи скасування, а заявник зобов'язаний подати позов до суду про захист порушених авторських чи суміжних прав не пізніше 15 календарних днів від дня застосування тимчасового заходу.

Застава повертається повністю заявникові при відмові суду у прийнятті позову до розгляду чи задоволенні позову повністю або частково. У противному разі застава звертається на виконання рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої застосуванням тимчасових заходів.

При скасуванні визначених в абзаці першому цієї частини тимчасових заходів або якщо при розгляді справи з'ясується відсутність факту порушення чи загрози порушення авторського права, суд має право на клопотання відповідача прийняти судове рішення щодо надання відповідачу належної компенсації позивачем за будь-яку шкоду, завдану цими заходами.

6. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

Ця Конвенція багато разів переглядалася і останній раз - у Парижі 24 липня 1971 р. зі змінами від 2 жовтня 1979 р. Багаторазовий перегляд Конвенції зумовлювався і буде зумовлюватися розвитком суспільних відносин у сфері літературно-художньої діяльності. Це об'єктивний і закономірний процес удосконалення міжнародної охорони творів науки, літератури і мистецтва.

У преамбулі Бернської конвенції проголошується її мета: охороняти настільки ефективно і однаково, наскільки це можливо, права авторів на їхні літературні і художні твори. Держави, що підписали Конвенцію чи приєдналися до неї, утворили Союз для охорони прав авторів на їхні літературні і художні твори.

Основними засадами зазначеної Конвенції є: