Види та особливості адміністративної юрисдикції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: Види та особливості адміністративної юрисдикції

Зміст

Вступ

1. Види адміністративної юрисдикції

2. Особливості адміністративної юрисдикції

Висновок

Список використаної літератури

Вступ адміністративний юрисдикція закон

Адміністративна юрисдикція визначалась також як урегульована законом діяльність уповноваженого органу державної влади, посадової особи щодо вирішення індивідуальних адміністративних справ (спорів), пов'язаних з адміністративно-правовими відносинами громадянина або недержавної організації з державним органом (його посадовою особою) при здійсненні цим органом публічної влади, як правило, виконавчої. На думку А. Т. Комзюка, таке визначення адміністративної юрисдикції не зовсім виправдане, оскільки в цьому випадку зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності розширено до меж розгляду будь-якої індивідуальної справи, тобто до меж всього адміністративного процесу.

Отже, юрисдикційна діяльність органів виконавчої влади може полягати у розгляді скарг громадян і юридичних осіб органами виконавчої влади, хоча і така діяльність повинна супроводжуватися прийняттям рішення про усунення порушень режиму законності і застосування при необхідності державно-примусових заходів до правопорушника. Тому можна погодитися із думкою окремих вчених, згідно з якою до системи юрисдикційних проваджень входять і провадження по скаргах громадян.

Разом з тим необхідно зазначити, що значну масу серед суспільних відносин, регулювання яких забезпечується під час адміністративно-юрисдикційної діяльності органів виконавчої влади, усе ж становлять адміністративно-деліктні відносини, які мають свої особливості і породжують права і обов'язки, змістом яких є обов'язок порушника нести відповідальність і повноваження суб'єкта адміністративної юрисдикції застосувати до нього передбачений законом захід адміністративного стягнення. Дане твердження знаходить своє відображення в законодавстві України. Визначення терміна "адміністративна юрисдикція" відсутнє в законодавстві України, але використання його, наприклад у ст. 16 КУпАП, дає можливість логічно пов'язати адміністративну юрисдикцію з накладанням адміністративних стягнень, оскільки йдеться про "імунітет від адміністративної юрисдикції України іноземців", які користуються ним згідно з чинними законами та міжнародними договорами України. В інших значеннях термін "адміністративна юрисдикція" в законодавстві України не використовується.

1. Види адміністративної юрисдикції

Узагальнюючи погляди вчених-адміністративістів на сутність адміністративної юрисдикції. С. М. Гусаров зазначає, що адміністративно-юрисдикційна діяльність має такі риси, властиві лише їй:

1) наявність правового спору (або правопорушення). Юрисдикція виникає тільки тоді, коли необхідно вирішити спір про право або у зв'язку з порушенням чинних правових норм. Щодо адміністративної юрисдикції такі спори виникають між сторонами суспільних відносин, що регулюються адміністративно-правовими нормами, набуваючи характеру адміністративно-правових спорів;

2) основою адміністративно-правових спорів, у процесі вирішення яких здійснюється правова оцінка поведінки (дій) сторін, є індивідуальні адміністративні справи. Розгляд тільки спірних конкретних справ становить зміст юрисдикцій його адміністративного процесу (наприклад, розгляд справ про адміністративне правопорушення, скарг громадян);

3) адміністративно-юрисдикційна діяльність через свою суспільну значущість потребує належного процесуально-правового регулювання. Установлення та доведення подій і фактів, їх юридична оцінка здійснюються в рамках особливої процесуальної форми, що є важливою й обов'язковою для юрисдикції. Адміністративна юрисдикція значно відрізняється від інших видів юрисдикційної діяльності, що існують у рамках кримінального та цивільного процесів. Вона є менш деталізованою процесуальною діяльністю.

Таким чином, адміністративну юрисдикцію можна поділити на три види:

а) адміністративно-регулятивну, тобто компетентність вирішування адміністративних справ, що виникають за іншими підставами, крім виникнення спору про право і здійснення адміністративного правопорушення (справи про видачу ліцензій, державну реєстрацію автотранспортних засобів тощо);

б) адміністративно-судочинну, тобто компетентність адміністративних судів щодо вирішення відповідних справ;

в) адміністративно-деліктну, тобто компетентність щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення та винесення по них постанов.

Тому підкреслимо, що нами термін "адміністративна юрисдикція" буде використовуватись у вузькому розумінні, тобто фактично буде ототожнюватися з діяльністю щодо здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення та винесення по них відповідних постанов - адміністративно-деліктною юрисдикцією.

Також слід зазначити, що поняття адміністративно-деліктної юрисдикції слід відрізняти від поняття "адміністративно-каральна юрисдикція", яке є лише її складовою.

У цьому можна пересвідчитись провівши аналіз ст. 284 КУпАП. Так, відповідно до її змісту, за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення орган адміністративно-деліктної юрисдикції виносить не лише постанови про накладення адміністративних стягнень та про застосування заходів впливу до неповнолітніх, а й постанову про закриття справи, яка не несе в собі покарання особи, хоча це не означає, що вона не є суб'єктом правопорушення (наприклад, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП є підставою для винесення постанови про закриття справи і звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності).

У той же час результатом діяльності органів адміністративно-деліктної юрисдикції є винесення постанови про накладення адміністративного стягнення або про застосування заходів впливу до неповнолітніх.

Виходячи з вищевказаного, на нашу думку, під адміністративно-каральною юрисдикцією слід розуміти діяльність уповноважених органів, спрямовану на розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень.

В юридичній літературі виокремлюються такі особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ: широке коло суспільних відносин, що охороняються в адміністративно-юрисдикційний спосіб; великий обсяг прав щодо накладання адміністративних стягнень порівняно з іншими суб'єктами юрисдикції; широке коло посадових осіб, які мають право застосовувати адміністративно-правові санкції; визначена нормативно-правовими актами спеціалізація щодо розгляду адміністративних справ; право накладати адміністративні стягнення на місці вчинення правопорушення.

2. Особливості адміністративної юрисдикції

Здійснивши аналіз науково-юридичної літератури та практичної діяльності органів і підрозділів МВС України, С. М. Гусаров виокремлює такі особливості їх адміністративно-юрисдикційної діяльності:

1) передусім адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ певною мірою зумовлена завданнями, функціями і характером управлінської діяльності органів внутрішніх справ, є частиною їх виконавчо-розпорядчої діяльності. Останню, як відомо, з урахуванням конкретизації її завдань і змісту в адміністративно-правовій науці визначають як адміністративну діяльність органів внутрішніх справ;

2) адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ, як і будь-яка інша їх діяльність, є підзаконною. Вона грунтується на суворому дотриманні чинного законодавства. Компетентні посадові особи органів внутрішніх справ, які реалізують надані їм адміністративно-юрисдикційні повноваження, зобов'язані діяти в рамках законів та інших нормативних положень. Відступ від цих положень призводить, як правило, до порушень принципу законності і, як наслідок, до скасування постанови (рішення) за справою. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ не тільки базується на суворому дотриманні норм права, але й реалізовується шляхом застосування таких норм, тобто є діяльністю правозастосовною. За своїм головним призначенням вона також є діяльністю правоохоронною;

3) адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ здійснюється в офіційному порядку від імені держави в особі того або іншого працівника органу внутрішніх справ. Предметом адміністративної юрисдикції органів внутрішніх справ є головним чином розгляд та вирішення підвідомчих їм адміністративних спорів, її зміст характеризують збирання, дослідження та оцінка інформації щодо певної події, а також ухвалення рішення за справою в установлених законом формах і порядку. Установлення й доведення події та інших обставин правопорушення, їх юридична оцінка, винесення постанови за справою та її виконання відбуваються в рамках адміністративно-процесуального регламенту. Тому адміністративно-юрисдикційні норми, а також адміністративно-юрисдикційні правовідносини ділять на матеріальні та процесуальні;

4) юрисдикція органів внутрішніх справ завжди є адміністративною, здійснюється спеціально уповноваженими органами і посадовими особами. Отже, до її здійснення тією або іншою мірою причетна значна кількість працівників органів внутрішніх справ. Наприклад, правом розгляду справ про адміністративні проступки, застосування до винних осіб адміністративних стягнень відповідно до чинного законодавства наділено цілу низку посадових осіб органів внутрішніх справ (їх перелік буде наведено у другому розділі роботи). А розглядати справи про дисциплінарні проступки та скарги мають право в порядку підлеглості уповноважені посадові особи структурних підрозділів органів внутрішніх справ, які таким правом наділені. Крім того, значна частина посадових осіб органів внутрішніх справ виконує великий обсяг дій юрисдикційного характеру на підготовчій стадії провадження;

5) адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ характеризується тим, що завжди має виключно державно-владний характер і здійснюється тільки офіційним порядком. Для її здійснення органи внутрішніх справ наділяються широким колом повноважень, у рамках яких вони реалізують право, що їм належить, щодо вирішення адміністративних спорів. Органи внутрішніх справ є одним з основних суб'єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності. Це пояснюється тим, що ніякий інший орган адміністративної юрисдикції, крім суду, не наділений таким великим обсягом юрисдикційних повноважень. З урахуванням визначеного обсягу повноважень можна стверджувати, що органи внутрішніх справ є одними з головних виконавчих і правозастосовних органів щодо реалізації норм адміністративного законодавства;

6) головним у здійсненні юрисдикційних повноважень органів внутрішніх справ є виконання ними в особі уповноважених органів і посадових осіб правоохоронних функцій, що випливає передусім з призначення цих органів. Так, головними завданнями міліції відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліцію" є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень тощо. Таким чином, адміністративно-правова охорона зазначених вище об'єктів є визначеним законом функціональним обов'язком органів внутрішніх справ, зокрема міліції. При цьому захист суспільних відносин, що охороняються законом, забезпечується і неюридичними охоронними діями органів внутрішніх справ, зокрема здійсненням їх працівниками офіційного нагляду з метою попередження і виявлення порушень встановленого адміністративного режиму: запобіжні дії постових і патрульних працівників міліції, дільничних інспекторів міліції, інспекторів дорожнього нагляду; різноманітні інструктажі, консультації; затримання правопорушників, установлення й опитування потерпілих, свідків, усунення протиправних ситуацій та ін.;

7) до особливостей адміністративної юрисдикції органів внутрішніх справ варто віднести тільки одноособове її здійснення. Якщо деякі органи адміністративної юрисдикції мають виключно колегіальні повноваження (адміністративні комісії, виконавчі комітети селищних, сільських рад), то системі органів внутрішніх справ властива тільки одноособова форма адміністративної юрисдикції. У загальних випадках адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ щодо розгляду індивідуально-конкретних справ з метою доступності та зрозумілості реалізується за нескладною формою і змістом. Вона не пов'язана зі здійсненням великої кількості процесуальних дій. Тут не залучається багато учасників процесу, як під час здійснення кримінально-процесуальної юрисдикції (збір доказів у справі, висунення обвинувачення, складання обвинувального висновку, оформлення значної кількості необхідних процесуальних документів тощо);

8) в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ спостерігається відповідна спеціалізація. Вона дозволяє більш якісно і диференційовано підходити до планування й організації цієї діяльності в окремих службах та підрозділах органів внутрішніх справ, деталізувати аналітичну й профілактичну діяльність, у цілому підвищувати ефективність боротьби з різними адміністративними правопорушеннями, правильна юридична оцінка котрих зазвичай вимагає належного рівня спеціальної та професійної підготовки.

Висновок

Дослідження перелічених вище особливостей адміністративно-юрисдикційної діяльності дає можливість визначити поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ. Так, Д. П. Калаянов бачить адміністративно-юрисдикційну діяльність органів внутрішніх справ як урегульований нормами адміністративного права (адміністративного законодавства) спеціальний різновид адміністративної діяльності, який полягає у виявленні протиправних діянь, збиранні й оцінці матеріалів (а також доказів), кваліфікації адміністративних правопорушень, а також у здійсненні адміністративного провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Шильник В. Ю. під адміністративно-юрисдикційною діяльністю органів внутрішніх справ розуміє самостійний вид державної, підзаконної, правозастосовної та правоохоронної діяльності, що полягає у розгляді та вирішенні в передбаченому нормативно-правовими актами порядку правових спорів з метою охорони громадських відносин у різноманітних галузях управління. Існує і таке визначення: адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ - урегульована нормами адміністративного права специфічна форма їх адміністративної діяльності, пов'язана з розглядом та вирішенням по суті підвідомчих їм справ про адміністративні правопорушення, а також зі здійсненням інших адміністративно-юрисдикційних дій забезпечувального характеру.

У свою чергу, нами пропонується визначення адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції громадської безпеки (МГБ) залежно від двох підходів до її розуміння: вузького та широкого.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність МГБ у вузькому змісті є врегульованою переважно нормами адміністративного права діяльністю відповідних підрозділів (посадових осіб) щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, що належать до її компетенції, і накладення адміністративних стягнень на осіб, що вчинили такі правопорушення.

У широкому змісті під адміністративно-юрисдикційною діяльністю МГБ пропонується розуміти врегульовану переважно нормами адміністративного права діяльність відповідних підрозділів (посадових осіб) щодо розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ конфліктного характеру, а саме справ про адміністративні правопорушення, дисциплінарних справ і справ за скаргами громадян, а також пов'язаних із ними адміністративно-процесуальних заходів.

З метою більш повного висвітлення сутності адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції громадської безпеки у другому підрозділі посібника буде розкрито її зміст через аналіз стадій адміністративно-юрисдикційного провадження.

Список використаної літератури

1. Адміністративна діяльність. Частина особлива [Текст]: підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки. - X.: Ун-т внутр. справ, 1998. - 305 с

2. Адміністративне право. Загальна частина [Текст]: навч. посіб / С. М. Алфьоров, С. В. Ващенко, М. М. Долгополова, А. П. Куши. - К. Центр учб. л-ри, 2011. - 216 с.

3. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая [Текст]: учебник; под ред. А. П. Коренева. - Изд. 3-е. - М.: Моск. акад. МВД России: Щит-М, 2000.- 304 с.

4. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Особенная : учебник; под ред. А. П. Коренева. - Изд. 3-е, неправ, и доп. -М.: "Щит-М", 2001. - 360 с.

5. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ (Загальна частина) [Текст]: підручник ; авт. кол. Ю. І. Римаренко, Є. М. Моісеєв, В. І. Олефір - керівники. - К.: КНТ, 2008. -816 с.

6. Адміністративна діяльність міліції [Текст]: підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки. - X.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2004. - 448 с.

7- Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина [Текст]: підруч. для слухачів та курсантів вузів МВС України / за ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьева. - К.: КМУЦА, 1999. -178 с.

8. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина [Текст] : підручник ; кол. авт.; кер. С. М. Алфьоров. - К.: УАВС, 1995.- 177 с.

9. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Особлива частина [Текст]: підручник / кол. авт.; кер. С. М. Алфьоров. - К. : МВС України, 2011.-280 с.

10. Адміністративна діяльність. Частина особлива [Текст]: підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки. - X.: Вид-во Ун-ту внутр. справ : Еспада, 2000. - 368 с.

9. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України "Про засади запобігання та протидії корупції", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) від 06.10.2010 № 21 -рн/2010 [Текст] // Вісн. Конституц. Суду України. - 2010. - № 6. - С. 7.

10. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" (справа про строки адміністративного затримання) від 11.10.2011 № 10-рп/2011 [Текст]// Офіц. вісн. України. - 2011. - 7 листоп. (6 84). -С. 117.

Размещено на Allbest.ru