Предмет та поняття права неплатоспроможності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Предмет та поняття права неплатоспроможності

Зміст

Вступ

1.Предмет регулювання відносин неплатоспроможності

2.Поняття права неспроможності

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Для досягнення мети правового регулювання законодавець визначає умови, за яких до боржника можуть бути застосовані процедури відновлення платоспроможності, а також умови, за яких до боржника застосовується ліквідаційна процедура, та встановлює правовий порядок здійснення відповідних процедур. Умови застосування певних правових режимів законодавець визначає починаючи зі ст. 1 Закону про банкрутство через тлумачення термінів та їх значення. Практика застосування Закону про банкрутство показала, що основною проблемою для нормального функціонування інституту права відновлення платоспроможності та інституту права банкрутства є різне праворозуміння їх положень. Серед них - неоднозначне розуміння або нерозуміння конкурсної природи права, прав та обов'язків учасників конкурсного та судового процесу (провадження), юридичного змісту прав сторін, завдань конкурсного провадження, ототожнення практиками та науковцями понять "неплатоспроможність", "неспроможність" та "банкрутство" тощо. Для правильного осягнення інститутів права, субінститутів права, правових категорій і понять, що застосовуються в Законі про банкрутство, правильного застосування правових норм, якими Закон про банкрутство регулює численні матеріальні і процесуальні відносини, слід звернутися до основ теорії конкурсного права та конкурсного процесу. Важливою умовою правильного застосування норм права є володіння знаннями про галузеву належність інститутів права відновлення платоспроможності та права банкрутства, які дають можливість більш чітко скласти уявлення про предмет і метод правового регулювання цих суспільних відносин, їх знання надасть можливість визначити орієнтири для руху вперед при вирішенні питань порушення справи про банкрутство, визначенні правового статусу учасників провадження у справі про банкрутство, розуміння правових можливостей сторін у справі та інших учасників провадження і планування юридичних результатів провадження.

1. Предмет регулювання відносин неплатоспроможності

Предметом права є суспільні відносини, що регулюються правом. Загальним предметом правового регулювання Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є суспільні відносин з управління господарською діяльністю та організацією виробничого процесу підприємства-боржника, визнаного господарським судом неспроможним, але здатним виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами шляхом відновлення платоспроможності в процедурах розпорядження майном, санації чи через укладання мирової угоди, а також суспільні відносини з продажу майна боржника в процедурі ліквідації банкрута, не здатного відновити свою платоспроможність і виконати повністю свої грошові зобов'язання.

Правове положення неплатоспроможної юридичної особи походить від конкурентних відносин у підприємництві, безпосередньо випливає з відносин господарювання та має органічний (генетичний) зв'язок з предметом правового регулювання господарського права. У науці господарського права існує утверджена позиція, яку висловлюють такі вчені як В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахуліна, Л. А. Жук, В. С. Щербина, В. С. Мілаш та інші, що загальним предметом господарського права є господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності і управління нею. Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Визначаючи свій предмет регулювання ГК характеризує здійснювану господарську діяльність двома термінами: "організація" (ст. 1 ГК) та "управління" (ч. б ст. З ГК). Хоча ці поняття не розкриваються в нормах ГК, їх розуміння широко розкривається теорією права у наукових працях та статтях. боржник неплатоспроможний закон банкрутство

Суб'єктами господарювання згідно з положеннями ГК є господарські організації - юридичні особи та громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарською організацією або господарством, як вірно зазначає Г.Л. Знаменський, є виробництво, яке утворене та організоване. Воно являє собою сферу життєдіяльності людини, її взаємодії з природою, створенням та обігом матеріальних благ. Господарювати, означає раціонально організувати взаємодію виробничих сил.

В економічній теорії під виробничими силами розуміють органічно поєднану сукупність майнових активів та живої праці людей, які необхідні для виробництва (створення) з предметів природи речей, здатних задовольнити людські потреби. Лише сукупність цих сил, які піддаються організації та управлінню, здатні здійснювати господарську діяльність.

При з'ясуванні можливостей управління підприємством-боржником визначається його економічний, підприємницький, виробничий потенціал. У вітчизняній економічній літературі цей термін трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі, тобто сукупність реальних нагромаджених ресурсів. До складових потенціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ресурсів, які забезпечують необхідний рівень організації виробництва, розподілу і збуту продукції та управління цими процесами в режимах відновлення платоспроможності боржника, ключове значення в яких має "господарська діяльність" і можливість її продовження.8 Господарською діяльністю є процес існування і забезпечення життєдіяльності суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва. Зазначені ознаки суб'єкта господарювання визначають доктрину господарського права в Україні, відповідно до якої ця галузь права регулює відносини діючих платоспроможних суб'єктів господарювання, утворених на основі майна, забезпечених людськими ресурсами, які організовані під єдиним управлінням для виробництва товарів, робіт, послуг.

Наведені ознаки суб'єкта господарювання визначають доктрину господарського права в Україні, відповідно до якої ця галузь права регулює відносини діючих платоспроможних суб'єктів господарювання, утворених на основі майна, забезпечених людськими ресурсами, які організовані під єдиним управлінням для виробництва товарів, робіт, послуг.

Визнання суб'єкта господарювання неплатоспроможним відповідно до положень ст.ст. 209-215 ГК викликає необхідність застосування до боржника спеціальних норм права, які у своїй сукупності встановлюють порядок здійснення господарської діяльності суб'єктом, якого визнано неспроможним, або регулюють умови і порядок його ліквідації при визнанні банкрутом. Зазначені норми є частиною норм господарського законодавства, однак вони прямо не регулюють відносин неплатоспроможності, є загальними та відсильними, оскільки вказують на регулювання цих відносин спеціальним законом - Законом про банкрутство. Суб'єкти господарювання у разі неплатоспроможності відповідно до ГК можуть бути визнані або неспроможними, або банкрутами (ст. 209 ГК) із застосуванням до них процедур відновлення платоспроможності або припинення господарської діяльності з подальшою їх ліквідацією (ст.ст. 212,213 ГК).

Відновлення платоспроможності неможливе без належної організації управління виробничими силами - майновими та людськими ресурсами господарювання. Управління майном у господарському праві розглядається не лише як одна з правомочностей власника, а як діяльність (функція) його органів управління, функція керівника господарюючого суб'єкта. Як справедливо зазначають В. І. Семчик, Г. Я. Знаменський, В. К. Мамутов та інші, функція організації господарства та управління ним здійснюється адміністрацією та службовими особами підприємства, які, в залежності від свого правового положення в системі органів управління, наділені власною компетенцією з управління майном. Поняття "організовувати", наприклад, в словниках, тлумачиться так: 1) створювати, засновувати що-небудь, залучаючи до цього інших, спираючись на них; 2) здійснювати певні заходи громадського значення, розробляючи їх підготовку і проведення; 3) згуртовувати, об'єднувати кого-небудь з певною метою; 4) чітко налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь. Під управлінням, як зазначають В. Конопльов, Ю. Битяк та інші, в загальному його змісті можна розуміти цілеспрямовану сукупність дій, які забезпечують погодження і координацію спільної праці з метою досягнення суспільно значущих цілей та вирішення поставлених завдань.

Г. Ф. Шершеневич свого часу також розглядав підприємство як велику торгову або промислову справу (бізнес), що організована і працює. В. В. Вітрянський, поділяючи погляди Г. Ф. Шершеневича, вказує, що реабілітаційні конкурсні процедури відкриваються над самим господарством боржника, але не над боржником.

З викладеного ми можемо стверджувати, що з порушенням справи про банкрутство управління господарством (підприємством, майном, людьми) суб'єкта господарювання стає об'єктом права, з приводу якого стикаються інтереси боржника (власника, засновників, керівника) та кредиторів. Саме цей об'єкт права підлягає контролю з боку розпорядника майна в процедурі розпорядження майном, а в подальшому - з боку кредиторів та, при необхідності, контролюється господарським судом.

Отже, умовою застосування процедур відновлення платоспроможності до боржника, окрім майна, є наявність достатніх виробничих сил, які організовані і керуються органом управління, здатні забезпечити матеріальне виробництво для задоволення публічних та приватних інтересів сторін у справі. В іншому випадку, за відсутності виробничих сил як основи платоспроможності, реабілітаційні процедури не застосовуються, а встановлення факту відсутності або недостатності виробничих сил, їх неорганізованість, є умовою для визнання боржника банкрутом.

2. Поняття права неспроможності

Виходячи із наведеного визначення предмета правового регулювання Закону про банкрутство, а також поглядів різних вчених виникає потреба з'ясування суті поняття "неспроможність" та поняття "банкрутства" для розуміння їх значення, оскільки ці терміни застосовуються законодавцем в різних нормах права та, очевидно, для позначення різних економічних (фінансових) станів боржника або різних юридичних фактів у відносинах неплатоспроможності.

Право неспроможності та право банкрутства забезпечують ефективність господарських правовідносин в економічних відносинах, оскільки господарська діяльність - це діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг, їх (продукції, товарів) розподілу та обміну ними, організацію процесу вказаного виробництва, розподілу, обміну, заснована на використанні майна її учасників і спрямована на задоволення їхніх потреб і інтересів, а також потреб та інтересів суспільства в цілому. Взагалі в господарському правовому порядку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності підпорядковується суспільним інтересам. Під час дії процедур неплатоспроможності, окрім загального суспільного інтересу, боржник має враховувати безпосередні інтереси спільноти більш вузького кола - кредиторів та їх органу (комітету кредиторів), арбітражного керуючого тощо.

Ми розглядаємо терміни "неспроможність" та "банкрутство" з позицій предмета правового регулювання та дійсного господарського (економічного, фінансового) і юридичного значення цих понять, оскільки кожне слово має своє власне значення, особливо в правовій науці. Основна теза, яка буде супроводжувати цей коментар, полягає в тому, що поняття "неспроможність" та поняття "банкрутство" не є синонімами, а означають різні юридичні категорії - факти-стани. Розмежування цих понять має важливе значення не тільки для визначення предмета і метода правового регулювання відносин, які унормовані Законом про банкрутство, а й для теорії і практики застосування закону.

Правом неспроможності слід вважати передбачену нормами Закону про банкрутство юридичну можливість неплатоспроможного боржника, у якого недостатньо готівкових коштів для сплати поточних грошових вимог, за наявності реальної економічної можливості для продовження майнової діяльності і отримання доходу, зберегти за собою право з управління господарською діяльністю та організацією виробничого процесу підприємства з метою відробітку боргу та збереження справи (бізнесу) через застосування судових процедур розпорядження майном, санації, мирової угоди, мораторію та інших юридичних інструментів відновлення платоспроможності.

Суб'єктами неспроможності є лише суб'єкти підприємницької діяльності, до яких можливе застосування судових процедур відновлення платоспроможності-розпорядження майном, санації, мирової угоди.

Право банкрутства - це система норм, за допомогою яких кредитор (кредитори) та боржник, зобов'язання якого є неоплатними, у передбаченому Законом про банкрутство порядку реалізують свої права з ліквідації банкрута та припинення його зобов'язань шляхом погашення кредиторської та дебіторської заборгованості сторін. Для кредитора суть права банкрутства полягає у можливості оголосити банкрутом свого боржника та вимагати його ліквідації. Для боржника право банкрутства полягає у можливості оголосити себе банкрутом і припинити свої грошові зобов'язання перед кредитором (кредиторами).

Виходячи з визначення терміну "банкрутство", що наведене у ст. 1 ЗВБ, банкрутом є особа, стосовно якої Господарським судом встановлено факт нездатності боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і задовольнити грошові вимоги кредиторів, а погашення грошових вимог кредиторів можливе лише через застосування ліквідаційної процедури.

Суб'єктами банкрутства в Україні є суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, щодо яких прийнято рішення про ліквідацію, або в період здійснення ліквідації яких виявлена недостатність майна для задоволення вимог кредиторів. Важливо усвідомити, що до суб'єктів банкрутства-непідприємців не застосовуються процедури відновлення платоспроможності - розпорядження майном, санація. Не можуть бути суб'єктами відновлення платоспроможності такі юридичні особи як, наприклад, громадські об'єднання, політичні партії тощо.

Деякі вчені, визначаючи предмет правового регулювання, вважають, що ним є відносини неспроможності, а поняття "неспроможність" та "банкрутство" розглядають як рівнозначні. Так, наприклад, Е. В. Сгара вважає, що терміни "неспроможність" та "банкрутство" в законодавстві України вживаються як ідентичні поняття, а тому вони є синонімами. Така наукова позиція призводить до того, що цими вченими комплекс норм права, включений до тексту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вважається інститутом права. Одні (Е. В. Сгара) об'єднують зазначені два терміни та номінують інститутом "неспроможності (банкрутства)", інші (О. О. Степанов) - іменують його інститутом "банкрутства (неспроможності)". Вчені, які вважають досліджуваний нами комплекс норм права підгалуззю господарського права, також не мають однієї думки з приводу найменування цієї підгалузі в доктрині права. Так, В. В. Джунь висловлює неоднозначну позицію, номінуючи цю підгалузь права "правом банкрутств", водночас поділяючи погляди інших дослідників про те, що ключовим терміном для номінації національної доктрини є термін "неспроможність" з огляду на його ширше використання у сучасному світі порівняно з терміном "банкрутство".

Б. М. Поляков називає цю підгалузь господарського права "правом неспроможності (банкрутства)", що на перший погляд також вказує на ототожнення значення цих понять. Втім, Б. М. Поляков, так само як і більшість дослідників, розмежовує ці поняття за їх внутрішнім змістом. Так, він вказує, посилаючись на Г. Ф. Шершеневича, що неспроможністю є недостатність готівкових коштів для сплати поточних вимог, яка виникає внаслідок неплатоспроможності, а під банкрутством розуміє неоплатність зобов'язань боржника.

Висновок

Викладене свідчить про те, що питання номінації (єдиної назви) самої доктрини права в Україні ще знаходиться в стадії вирішення. Неоднозначно воно вирішується і в різних країнах, де доктрина іменується конкурсним правом або правом неспроможності (банкрутства) тощо. В Німеччині, наприклад, справа про банкрутство розпочинається з відкриття конкурсного провадження, яке за своєю правовою природою відповідає постанові про визнання боржника банкрутом. Тут цю галузь законодавства можна без перебільшення назвати правом банкрутства. У той же час, визнання особи банкрутом за німецьким правом, на відміну від українського, не означає введення процедури ліквідації боржника. Галузь права в Німеччині іменується неплатоспроможністю (Insolvenz). Ця галузь складається з одного генерального інституту права - інституту банкрутства, що включає в себе субінститут відновлення платоспроможності. Останній застосовується за наявності ймовірності (вірогідності) продовження господарської роботи підприємства та лише за волевиявленням кредиторів. У цьому проявляється так звана прокредиторська модель регулювання відносин неплатоспроможності в Німеччині.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Основний Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 142.

2. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2009. - № 38 - Ст. 534.

3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 12. - Ст. 120.

4. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 12. - Ст. 120.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 10. - Ст. 108.

6. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - N 10. - Ст. 108.

7. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2009. - № 43. - Ст. 641.

8. Податковий кодекс України // Голос України. - 2010. - 3 грудня.

9. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2009. - № 5. - Ст. 40.

10. Цивільний процесуальний кодекс країни // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 12. - Ст. 120.

11. Лімська декларація керівних принципів контролю.- 23.04.2001 р. (Прийнята IX Конгресом Міжнародної організації вищих контрольних органів (INTOSAI) в 1977 році).

12. Декларація про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць СНД.

Размещено на Allbest.ru