Міжнародно-правовий захист прав жінок і дітей у період кризових ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур

УДК 341.231.14-055. 2-053.2

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ ЖІНОК І ДІТЕЙ У ПЕРІОД КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2002



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Баймуратов Михайло Олександрович,

проректор Одеської національної юридичної академії Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Буроменський Михайло Всеволодович,

член-кореспондент Академії правових наук України, професор кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого,

кандидат юридичних наук, доцент Вінгловська Олена Іванівна, заступник декана юридичного факультету Міжнародного Соломонова університету.

Провідна установа - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародного права (м. Київ).

Захист відбудеться “10” червня 2002 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

Автореферат розісланий “7” травня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.П. Кучерявенко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 51/88 від 12 грудня 1996 р., присвяченій святкуванню 50-ї річниці прийняття Загальної декларації прав людини, містяться керівні ідеї по підготовці до ювілейних заходів, серед яких привертають особливу увагу, нарівні з ідеями універсального характеру, що стосуються всіх жителів планети Земля - “права людини - спільна мова людства - побудова універсальної культури прав людини - освіта у сфері прав людини на всіх рівнях і для всіх людей - побудова глобального партнерства заради прав людини - сприяння толерантності в дусі прав людини в усьому світі”. Ряд ідей, що безпосередньо належать до соціально уразливих груп населення - “повага до гідності всіх людей: свобода, рівність, відсутність дискримінації - особливі права вразливих груп: дітей, меншостей, місцевого корінного населення, біженців, переселенців, недієздатних осіб і робітників-мігрантів”; “права жінок, боротьба з усіма формами насильства над жінками - повноправна участь жінок у розвитку - сприяння рівноправності статейок” виступають не тільки як ідеологічні парадигми світового співтовариства, але є й своєрідним планом конкретних дій для його держав-членів.

Актуальність теми дослідження визначає ще ряд обставин, статутарного й функціонального характеру, що знаходять свій прояв як у процесі міжнародного співробітництва держав на міжнародній арені, так і в результаті об'єктивного зростання необхідності міжнародного захисту прав жінок і дітей від негативних чинників, що виникають в умовах ординарного й екстраординарного функціонування держав.

По-перше, до статутарних обставин належить те, що в сучасному міжнародному праві склався й утвердився новий, невідомий раніше традиційному міжнародному праву, принцип загальної поваги до основних прав і свобод людини. Разом з тим жінки і діти, залишаючись найменш захищеними соціальними групами населення, незважаючи на зусилля більшості держав-членів світового співтовариства, залишаються основними суб'єктами-об'єктами системної дискримінації, що посилюється особливо в умовах кризових ситуацій у функціонуванні державності (збройні конфлікти, економічна криза та її наслідки). Не випадково на Міжнародному симпозіумі, присвяченому теорії та методам, використовуваним у міжнародному праві (1999 р.), серед семи виділених напрямів була зазначена феміністська юриспруденція, основною метою якої виступає аналіз впливу міжнародних норм на становище жінки усередині держави й яка виявляється у вигляді системи гендерного домінування, спрямованої на радикальне викорінювання дискримінації жінок і дітей. Разом з тим дискримінація зазначених категорій населення виступає як одна зі сторін дихотомії тенденції зростання, що виявляється у ролі жінки в житті суспільства й усвідомлення соціумом і державою такої ролі - об'єктивується визнання їхнього істотного внеску в економічний, політичний, культурний розвиток держав, визнається велика роль жінок у вихованні молодого покоління.

По-друге, раніше в практиці міждержавних відносин відбувалися окремі випадки укладення договорів і угод - по боротьбі з рабством і работоргівлею, торгівлею жінками й дітьми, договори щодо захисту прав релігійних і національних меншин, у яких починалися спроби регламентації окремих питань захисту прав людини. Але вони мали лише загальний, декларативний характер, тому що не містили конкретні зобов'язання держав-учасниць і механізми контролю за їх виконанням. У сучасний період відсутність таких договорів з широкого кола питань захисту прав жінок і дітей істотно збіднює міждержавне співробітництво в рамках світового співтовариства, робить його недостатньо ефективним. Це все більш очевидно на фоні процесів глобалізації - важливих чинників, що впливають на міжнародне право, визначають і модифікують його характер, зміст, механізм дії, формують мегатренди світового розвитку, до яких належить проблема становлення правового статусу жінок і дітей, його міжнародний захист.

По-третє, розвиток принципу загальної поваги до основних прав і свобод людини прямо пов'язаний з актуалізацією проблеми захисту прав жінок і дітей як в ординарних умовах функціонування державності, так і в умовах кризових ситуацій. Збройні конфлікти, що призводять до величезних людських жертв і страждань, значних матеріальних утрат, кризи в економіці окремих держав і у світовій економічній системі, ведуть до масового безробіття, істотному зниженню життєвого рівня населення, погіршенню його медичного обслуговування, зниженню якості й обсягу освітніх і інших найважливіших послуг і, як результат, до зростання насильства в сім'ях, їх розпаду, появі соціального сирітства, проституції, зростання наркоманії, негативно впливають на становище жінок і дітей, що обумовлює необхідність їх захисту не тільки на внутрішньодержавному, але і на міжнародному регіональному й універсальному рівнях. Ці явища лежать в основі здійснення міжнародних злочинів - торгівлі людьми, їхніми органами і зброєю, контрабанди наркотиків і ін., боротьба з якими є однім із основних завдань співробітництва в рамках ООН.

Зазначені чинники актуалізують міжнародне співробітництво у сфері захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій. Але “розкид” міжнародних профільних норм по різноманітних актах, високий ступінь їхньої декларативності об'єктивують необхідність підвищення ефективності й результативності такого співробітництва за допомогою прийняття нових кодифікованих міжнародних актів, що закріплюють нові форми співробітництва держав у зазначеній сфері.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося як складова частина тематики досліджень, проведених на кафедрі загальноправових дисциплін і міжнародного права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова за темою “Державно-творчі, правові й соціально-політичні процеси в Україні” (державна реєстрація № 240).

Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи є концептуальне обґрунтування необхідності міжнародного захисту жінок і дітей, дослідження міжнародних правовідносин, що виникають у процесі становлення і функціонування системи міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій, створення й вивчення її науково-теоретичної моделі, а також розробка практичних рекомендацій з удосконалення інституту захисту прав жінок і дітей у міжнародному публічному праві.

Зазначена мета дослідження зумовила постановку й вирішення таких завдань:

- проаналізувати соціальні й міжнародні процеси становлення й розвитку системи захисту прав людини й системи захисту прав жінок і дітей як її найважливішої складової частини, що обумовлюють і супроводжують її міжнародно-правову регламентацію;

- узагальнити практику укладення міжнародних договорів щодо захисту прав жінок і дітей у рамках світового співтовариства та їх імплементації в національне законодавство держав-учасниць;

- розробити правові засоби міжнародно-правового захисту прав жінок і дітей в ординарних умовах функціонування державності й в екстраординарних умовах кризових ситуацій;

- виявити соціальні детермінанти і сфери дискримінації прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій як об'єкт міжнародно-правового регулювання;

- визначити стан і ефективність міжнародно-правової регламентації й інституціональних механізмів захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій і формування відповідного національного законодавства держав-членів світового співтовариства;

- розробити конкретні науково-практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення інституту захисту прав жінок і дітей.

Об'єктом дослідження виступають міжнародні правовідносини публічного характеру, що виникають у процесі захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій.

Предметом дисертаційного дослідження виступають правотворча і правозастосовча діяльність держав, як основних суб'єктів міжнародного публічного права, у рамках світового співтовариства й міжнародних організацій, а також у процесі розробки й реалізації національного (внутрішньодержавного) законодавства у процесі захисту прав жінок і дітей в ординарних і екстраординарних умовах функціонування державності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є наукові методи, що базуються на вимогах об'єктивного і всебічного аналізу суспільних явищ міжнародно-правового характеру, до яких належить захист прав жінок і дітей і його нормативна регламентація. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи й підходи з визначення вихідних параметрів становлення, функціонування й розвитку захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій. З цією метою при дослідженні системи міжнародного захисту прав жінок і дітей, її значення в механізмі міжнародного захисту прав людини використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування й інші. У процесі розробки проблеми соціальних детермінант і сфер дискримінації прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій використовувалися формально-логічний, метод системного підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий (компаративний), історичний і інші методи дослідження.

У дослідженні використовувалися праці радянського періоду - Н.Т. Блатової, І.П. Блищенка, Ю.Р. Боярса, Г.К. Дмитрієвої, В.А.Зоріна, В.А. Карташкіна, А.П. Мовчана, Л.А. Моджорян, П.Є.Недбайла, У.В. Рудницького, Г.І. Тункіна, С.В. Черниченка, В.М. Чхиквадзе й інших дослідників. Відмічаючи значний внесок зазначених авторів у розробку теоретичних основ становлення міжнародного захисту прав людини, прав жінок і дітей, слід зазначити, що вони в основному розглядали їх як соціально-класові явища, обумовлені й нерозривно пов'язані виключно з діяльністю соціалістичної держави.

Після набуття Україною незалежності й становлення в юридичній науці національної школи міжнародного права почався процес формування сучасних поглядів на міжнародно-правову проблематику захисту прав людини, зокрема становлення інституту захисту прав жінок і дітей. Ця проблематика знайшла особливе місце в працях М.О. Баймуратова, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, О.І. Венгловської, В.Н. Денисова, В.І. Євинтова, С.В. Ісаковича, В.В.Костицького, М.П. Орзіх, І.М. Панкевича, П.М. Рабиновича, Ю.І. Римаренка й інших учених.

При науковому дослідженні окремих аспектів становлення й розвитку міжнародної системи захисту прав людини, прав жінок і дітей використовувалися праці відомих учених минулих століть і сучасних учених - істориків, правознавців і міжнародників - Л.А.Алексидзе, І. Бентама, І. Блоха, В.Г. Грива, Г. Гроція, Т.Джефферсона, В.М. Додонова, І. Канта, А. Кассезе, Ю.М.Колосова, К.М. Коршунової, Дж. Локка, І.І. Лукашука, Дж.-С.Милля, Д.А. Митрані, Ш.-Л. Монтеск'є, Р.А. Мюллерсона, В.С. Нерсесянца, В.П. Панова, А.Н. Робертсона, О.Г. Румянцева, Ж.Ж. Руссо, Б.-Б. Спінози, а також праці відомих арабських учених у сфері міжнародного права - Абделя Каріма Аль-Вана, Аль-Ауомле Мансура, Аль-Канаді, Гассана Аль-Джунді, Хазбуна Джорджа й інших.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є самостійною, завершеною роботою, першим в Україні комплексним науковим дослідженням, у процесі якого проаналізовано міжнародно-правовий захист прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій. Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку правових механізмів, що розглядаються в роботі.

У дисертації обґрунтовується ряд нових концептуальних у науковому плані й важливих для практики понять, положень і висновків, отриманих особисто здобувачем:

1. По-новому сформульовано висновок про те, що права людини, які виступають як одна з найважливіших сфер співробітництва держав на міжнародній арені, нормативно формулюють ті умови й засоби життєдіяльності людей, що об'єктивно необхідні для забезпечення нормального функціонування індивіда, суспільства, держави й, в остаточному підсумку, всього світового співтовариства.

2. Аналіз конституювання й інституціоналізації прав жінок і дітей уперше призвів до висновку про те, що, будучи невід'ємною частиною прав людини й розвиваючись разом із ними в історичній ретроспективі, вони відрізняються диверсифікаційністю підходу конкретних держав і міжнародних організацій, який знаходить свій прояв у сучасній практиці світового співтовариства, що регламентує права жінок і дітей: а) поряд із правами і свободами людини, припускаючи їх як членів людського співтовариства; б) окремо - з урахуванням фізіологічних, вікових, статевих особливостей жінок і дітей, виходячи з істотної соціальної вразливості цих категорій населення.

3. Удосконалено тезу про те, що в результаті співробітництва держав сформувався міжнародно-правовий механізм захисту прав людини (що містить в собі міжнародні норми, принципи і спеціальні міжнародні інституції, які здійснюють контрольні функції), в якому механізм захисту прав жінок і дітей є істотно складовим.

4. Доведено, що застосування системного підходу до виявлення соціальних детермінантів у становленні прав жінок і дітей сприяло виявленню: а) їх прямого зв'язку з державною ідеологією, якою й обумовлюються сфери дискримінації цієї категорії населення; б) ролі і значення позитивного формування правового становища жінок і дітей, котрі виступають як мегатренд світового розвитку, що впливає на всі основні процеси в сучасному світі і прямо пов'язаний із практично неконтрольованим зростанням народонаселення; в) негативних тенденцій у визначенні соціального статусу жінки, що визначається державою й суспільством шляхом порівняння і протиставлення зі статусом чоловіка, який перетворює жінку в заздалегідь установлений об'єкт-суб'єкт соціальної дискримінації; г) позиції Ісламу стосовно поділу чоловіка й жінки, що трактує його відповідно до істинної логіки уродженої властивості.

5. Використання розширювального тлумачення соціальної вразливості жінок і дітей привело до об'єктивізації й актуалізації необхідності розгляду проблеми міжнародного захисту жінок і дітей в умовах кризових ситуацій, виявленню відповідних їм соціальних сфер і форм дискримінації, обґрунтуванню виділення цього субінституту як одного з найважливіших у сучасних умовах міжнародного співробітництва держав.

6. Дослідження механізму сприйняття міжнародних норм, які регламентують права людини, національною системою права Йорданії й України привело до висновку, що в цих державах у процесі імплементації реалізуються схожі засоби трансформації норм міжнародних договорів, що, зокрема, стосуються прав і свобод людини.

7. Розгляд питань міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів міжнародного й неміжнародного характеру привів до обґрунтування необхідності кодифікації норм міжнародного гуманітарного права, що стосуються захисту цієї категорії населення в окремому міжнародно-правовому акті договірного характеру.

8. Аналіз міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах економічної кризи, що супроводжується системною дискримінацією, дозволив виявити істотну роль і визначити важливе значення в цьому процесі національних механізмів захисту, що, у свою чергу, об'єктивує активізацію діяльності держав-членів світового співтовариства по боротьбі з наслідками економічної кризи, зокрема із проституцією, торгівлею людьми й людськими органами.

9. Сформульовано конкретні пропозиції з удосконалення міжнародно-правової (виділення окремого субінституту міжнародного права) й національної законодавчої бази щодо удосконалення захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій.

Практичне значення отриманих результатів дисертації полягає в тому, що сформульовані в ній положення й висновки у своїй сукупності дають певну цілісну картину захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій і можуть бути використані надалі по таких напрямах: а) науково-дослідному - для поглиблення наукових знань, пов'язаних із становленням, розвитком і діяльністю міжнародної й національної систем захисту прав людини, прав жінок і дітей в ординарних і екстраординарних умовах функціонування державності, створення для цього необхідної теоретичної бази; б)науково-освітньому - сприяти вдосконаленню навчального процесу при викладанні курсів міжнародного публічного права, спеціальних дисциплін з міжнародно-правової гуманітарної й гендерної проблематики, а також при підготуванні відповідних навчальних видань; в) інформаційно-аналітичному - застосовуватися у процесі поширення знань і пропаганди про міжнародно-правовий захист прав людини, прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій; г) правотворчому - враховуватися в період розробки, обговорення й висновку (затвердження) міжнародно-правових документів з питань співробітництва держав у сфері захисту прав людини. Висновки, концептуальні підходи, що містяться в дисертації, можуть бути використані в законотворчій роботі парламентів Йорданії й України при розробці проектів законодавчих актів і прийнятті законів, що регламентують правовий статус жінок і дітей, при ратифікації міжнародних договорів Йорданії й України; д)зовнішньополітичному - використовуватися в роботі Міністерств закордонних справ Йорданії й України при формуванні зовнішньополітичного курсу держав із питань співробітництва у сфері прав людини.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі загальноправових дисциплін і міжнародного права Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.

Положення дисертації обговорювалися на міжвузівській науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (Донецьк, 27 квітня 2001 р., тези опубліковані) й науково-практичній конференції “Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи” (Одеса, 25 травня 2001 р., тези опубліковані).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що він самостійно розробив концептуальне обґрунтування необхідності міжнародно-правового захисту прав жінок і дітей у період кризових ситуацій і виділив її в окремий субінститут міжнародного права. У співавторстві з М.О. Баймуратовим опублікована стаття “Международно-правовая защита прав ребенка”. Внесок автора в її написання полягає в розробці концептуальних положень захисту прав дитини.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли свій відбиток у шести статтях, що розміщені в спеціальних наукових виданнях, які входять у перелік, затверджений ВАК України, а також у двох тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура й обсяг дисертації обумовлені метою й завданнями дослідження. Структура складається з вступу, двох розділів, що поділені на п'ять підрозділів, висновку і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 215 сторінок, в тому числі список використаних джерел 20 сторінок (295 джерел).

жінка дитина право захист

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність і ступінь дослідження теми, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначені мета й завдання, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, охарактеризована його методологічна основа, розкривається наукова новизна роботи і практичне значення отриманих результатів, містяться зведення про публікації результатів дисертації, структуру й обсяг роботи.

Перший розділ “Концептуальне обґрунтування необхідності міжнародно-правового захисту прав жінок і дітей” присвячений дослідженню місця захисту прав жінок і дітей у механізмі міжнародного захисту прав людини, аналізу соціальних детермінантів і сфер дискримінації прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій як об'єкта міжнародно-правового регулювання, розгляду питань імплементації міжнародних стандартів прав жінок і дітей у національному законодавстві Йорданії та України.

Зазначається, що проблема прав людини є однією з актуальніших проблем сучасності. Права людини виступають як одна з найважливіших сфер співробітництва держав на міжнародній арені. Повага й дотримання їх органами конкретної держави та її посадовими особами є переконливим доказом прихильності цієї держави до ідеалів світового співтовариства, загальновизнаних норм і принципів сучасного міжнародного права, спрямованого на підтримку міжнародного миру й безпеки, повагу й дотримання прав людини.

Дослідження концептуальних основ прав людини приводить до висновку, що вони фактично є нормативною формою взаємодії людей, упорядкування їхніх зв'язків, координації їхніх вчинків і діяльності, запобігання суперечностям, протиборству, конфліктам. За своєю суттю вони нормативно формулюють ті умови і способи життєдіяльності людей, що об'єктивно необхідні для забезпечення нормального функціонування індивіда, суспільства, держави і, в остаточному підсумку, усього світового співтовариства.

Дисертант підкреслює, що до питання становлення прав людини необхідно підходити конкретно історично. У сучасному розумінні права людини, механізм їх міжнародного захисту сформувалися у другій половині ХХ сторіччя після Другої світової війни й пов'язані з процесами конституювання та інституціоналізації ООН і її органів.

Права жінок і дітей, будучи невід'ємною частиною прав людини і розвиваючись разом із ними в історичній ретроспективі, відрізняються диверсифікаційністю підходу конкретних держав і міжнародних організацій. Світове співтовариство прийняло цілий ряд договорів, що містять міжнародні стандарти прав жінок і дітей, які є обов'язковими до виконання для їхніх держав, що підписали, і мають за мету регламентацію прав жінок і дітей як поряд із правами і свободами людини, розуміючи їх як членів людського співтовариства, так і окремо - з урахуванням їхніх фізіологічних, вікових, статевих особливостей, виходячи з істотної соціальної вразливості цих категорій населення.

У результаті багатостороннього продуктивного міжнародного співробітництва держав сформувався міжнародно-правовий механізм захисту прав людини, що включає в себе міжнародні норми, принципи і спеціальні міжнародні інституції, які здійснюють контрольні функції, що являють собою квінтесенцію міжнародного захисту прав людини. Стверджується, що міжнародний механізм захисту прав жінок і дітей є складовою й однією із суттєвих частин міжнародно-правового механізму захисту прав людини.

Визначаються соціальні детермінанти у становленні прав жінок і дітей, що прямо пов'язані з державною ідеологією, більш того - у ній самій кореняться й вона обумовлює сфери дискримінації цієї категорії населення. Водночас правове становище жінок і дітей виступає як мегатренд світового розвитку, що впливає навряд чи не на всі основні процеси в сучасному світі та прямо пов'язаний з практично неконтрольованим зростанням народонаселення.

З іншого боку, становище жінки й дитини в суспільстві являє собою найскладніше суспільне явище. Воно є соціально-історичним феноменом, що виник у результаті взаємодії економічних, політичних, культурних, соціальних, правових, етнічних колізій життя суспільства, релігійних, наукових і побутових норм, догм, теорій, нововведень.

Аналізується соціальний статус жінки, обумовлений і формований державою й суспільством, акцентується увага на негативний характер його інституціоналізації - за допомогою порівняння і протиставлення зі статусом чоловіка, що істотно принижує роль і значення жінки в сучасному соціумі, робить її апріорі другорядною, перетворюючи в заздалегідь установлений об'єкт-суб'єкт соціальної дискримінації. Водночас, у вирішенні цієї проблеми, Іслам йде своїм реалістичним шляхом, усвідомлюючи й оцінюючи вроджений характер людської натури. Чоловік і жінка зрівнюються й поділяються істинною логікою вродженої властивості.

Соціальний статус жінки (як нормативний, так і фактичний) характеризується інтегративністю й об'єднує в собі велику кількість параметрів, що характеризують жінку як рівноправного члена соціуму й водночас суб'єкта, котрий несе основну вагу з відтворення людської популяції й виховання дітей. Стверджується, що така соціальна дихотомія лежить в основі соціальної дискримінації й об'єктивно детермінує необхідність державного й міжнародно-правового захисту жінок і дітей.

У результаті соціальної дискримінації, що має системний характер і здійснюється в рамках конкретної держави, жінок і дітей можна вважати належними до соціально вразливих категорій населення, які мають потребу в особливому захисті міжнародного права.

Виходячи з предмета й об'єктів міжнародно-правового регулювання захисту прав жінок і дітей, а також розширювального тлумачення соціальної вразливості, можна говорити про зростання різноманітних форм дискримінації цієї соціальної групи в умовах кризових ситуацій, що об'єктивує й актуалізує необхідність як самого міжнародно-правового регулювання профільного характеру, так і його удосконалення.

Розширювальне тлумачення соціальної вразливості жінок і дітей, що прямо має вихід на кризові ситуації, дозволяє говорити не тільки про різке зростання такої вразливості в цих ситуаціях, але і про посилення, зростання різноманітних форм дискримінації цієї соціальної групи. Виходячи з цього, запропонована класифікація кризових ситуацій і форм дискримінації з виділенням рівневих параметрів: а) на макрорівні - виникають у результаті світових і локальних війн, глобальної економічної кризи, що веде до масового порушення прав людини й насамперед жінок і дітей (безробіття, голод, торгівля людьми, інші міжнародні злочини); б) на мезорівні - у межах конкретної держави (збройні конфлікти неміжнародного характеру, економічна криза, надзвичайні події, порушення прав національних меншостей і т.д.); в) на мікрорівні - на рівні людського мікроколективу (колективні й індивідуальні трудові суперечки й конфлікти, насильство в сім'ї, порушення прав трудящих-мігрантів, біженців, іноземців, девіації правового статусу замужньої жінки-іноземки, питання вибору громадянства чоловіка й дітей і т.д.).

Відзначається продуктивний потенціал такої класифікації, що дозволяє виявити рівні й форми дискримінації, визначити об'єкти міжнародно-правового регулювання й запропонувати договірні форми контролю у процесі взаємодії і співробітництва держав на міжнародній арені у сфері захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій.

Дисертант звертає увагу на те, що наростаючі інтеграційні процеси об'єктивно обумовлюють більш тісну взаємодію національного й міжнародного права, причому їхній взаємовплив стає потужним чинником правового розвитку в сучасному світі. У цьому контексті проводиться дослідження механізму сприйняття міжнародних норм, що регламентують права людини, національною системою права Йорданії й України. Звертається увага на те, що в цих державах у процесі імплементації реалізуються подібні засоби трансформації норм міжнародних договорів, зокрема, що стосуються прав і свобод людини.

У другому розділі “Міжнародно-правова регламентація й інституціональні механізми захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій” досліджується захист прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів і економічної кризи, а також в інших екстраординарних умовах функціонування державності.

Автор відзначає, що становлення міжнародного захисту прав жінок і дітей у період збройних конфліктів бере свій початок із XIV століття у формі взаємних обов'язків воюючих сторін.

Звертається увага на те, що питання міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів міжнародного й неміжнародного характеру, розробки спеціальної конвенції з цього питання є дуже актуальними внаслідок того, що під час таких дій найбільша кількість жертв із числа мирного населення припадає саме на ці категорії.

У загальному міжнародному праві в рамках міжнародного гуманітарного права (далі: МГП) створена достатньо ефективна система захисту прав людини, що включає міжнародний захист прав жінок і дітей, основою якого є Женевські конвенції 1949 р. і Додаткові протоколи до них 1977 р. Систематичний аналіз цього міжнародно-правового масиву дає можливість виділити два основних напрями міжнародно-правового захисту жінок в умовах збройних конфліктів: а) як частини цивільного населення; б) захист жінок-учасниць військових дій. Перший напрям у залежності від періоду початку й вирішення збройного конфлікту можливо диференціювати на: а) захист жінок від дурного поводження з ними стороною в конфлікті, у владі якої вони опинилися; і б) захист жінок від наслідків військових дій. У другому напрямі виділяється: а)дотримання статусу жінок-комбатантів; б) поводження з жінками-комбатантами й військовополоненими. Аналогічний аналіз норм МГП стосовно захисту дітей приводить до висновку, що діти користуються особливою повагою й відповідно до міжнародних правоположень їм має бути забезпечений захист від будь-якого роду непристойних посягань.

Стверджується, що в міжнародних актах, які у своїй сукупності складають МГП, існує особливий конвенційно-інституціональний механізм захисту прав мирного населення в період збройних конфліктів, що включає ряд заходів організаційно-правового характеру, спрямованих на забезпечення дотримання норм МГП і захист прав жінок і дітей. Дуже важливою гарантією позитивної реалізації норм МГП є можливість застосування загального механізму захисту прав людини, що функціонує в рамках світового співтовариства.

Відзначається, що розкиданість положень щодо заходів для захисту жінок і дітей по текстах Женевських конвенцій і Додаткових протоколів і, як результат, відсутність системності в їх викладі прямо й дуже негативно впливає на дотримання й виконання державами-учасницями цих міжнародних угод. Вихід із цього дисертант бачить у розробці і прийнятті спеціальної Конвенції профільного характеру про особливий захист прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів, яка б ввійшла в масив МГП.

Автор вважає, що необхідність прийняття такої угоди обумовлюється підвищенням числа й інтенсивності збройних конфліктів, застосуванням під час таких конфліктів зброї та характером каральних мір, застосовуваних сторонами, що воюють, до мирного населення, перманентним зростанням людських утрат серед мирного населення й насамперед жінок і дітей. Зазначається, що особлива роль у розробці такого документа має належати Міжнародному Комітету Червоного Хреста.

Виходячи з того, що профільні положення МГП є міжнародними стандартами й визначають мінімальні вимоги до захисту прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів, пропонується доповнити їх новими правилами, спрямованими на якісне й кількісне підвищення таких гарантій щодо поваги до жінок-військовополонених у період їх захоплення в полон, забезпечення продуктами харчування всіх дітей, котрі перебувають на окупованих територіях, підвищення вікової межі для участі дітей у збройних конфліктах.

Аналіз міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах економічної кризи привів до висновку, що він супроводжується системною дискримінацією цієї категорії населення.

Істотна роль у процесі захисту прав жінок і дітей в умовах економічної кризи належить національним механізмам захисту; їх становлення й розвиток, зокрема в Йорданії, носить об'єктивний характер.

Діяльність держав-членів світового співтовариства по боротьбі з наслідками економічної кризи, зокрема з проституцією, наркоманією, торгівлею людьми й людськими органами, об'єктивується й актуалізується внаслідок їхнього різко негативного впливу на ординарне функціонування державності, дотримання прав людини і громадянина, зберігання й розвиток генофонду націй і народів.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснені теоретичне узагальнення й нормативний аналіз наукової проблеми, запропоновані заходи для її практичного вирішення, що виявляється в необхідності виділення в окремий субінститут міжнародного права міжнародний захист прав жінок і дітей у період кризових ситуацій. Автор сформулював і узагальнив найважливіші результати дисертаційного дослідження, зокрема зазначається:

1. Концептуальне обґрунтування необхідності міжнародного захисту прав жінок і дітей, проведений у контексті історико-правового становлення системи міжнародного захисту прав людини й механізму такого захисту, прав жінок і дітей у національному й міжнародному праві, показало, що їх захист виступає складовою частиною міжнародного захисту прав людини й нерозривно пов'язаний із діяльністю світового співтовариства.

2. Аналіз соціальних детермінантів прав жінок і дітей указує на їхній зв'язок із державною ідеологією, що обумовлює сфери дискримінації прав цих суб'єктів, в основі якої лежить негативний шлях визначення соціального статусу жінки за допомогою порівняння і протиставлення зі статусом чоловіка. Щодо цього варто звернути увагу на досвід Ісламу, який оцінює цю проблему, виходячи з уродженого характеру людської натури: чоловік і жінка зрівнюються й поділяються там, де це диктується істинною логікою вродженої властивості.

3. Правове становище жінок і дітей виступає мегатрендом світового розвитку, прямо пов'язаним із практично неконтрольованим зростанням народонаселення.

4. Виходячи з тлумачення категорії соціальної вразливості стосовно жінок і дітей, запропонована класифікація кризових ситуацій і форм дискримінації з виділенням рівневих параметрів: а)на макрорівні - виникають у результаті світових і локальних війн, глобальної економічної кризи, що веде до масового порушення прав людини і насамперед жінок і дітей (безробіття, голод, торгівля людьми, інші міжнародні злочини); б) на мезорівні - у межах конкретної держави (збройні конфлікти неміжнародного характеру, економічна криза, надзвичайні події, порушення прав національних меншостей і т.д.); в) на мікрорівні - на рівні людського мікроколективу (колективні й індивідуальні трудові суперечки й конфлікти, насильство в сім'ї, порушення прав трудящих-мігрантів, біженців, іноземців, девіації правового статусу замужньої жінки-іноземки, питання вибору громадянства чоловіка й дітей і т.д.).

5. Імплементація міжнародних стандартів прав жінок і дітей у національне законодавство Йорданії й України проходить за допомогою схожих засобів трансформації міжнародних норм і, зокрема, норм договорів, що стосуються прав і свобод людини.

6. Міжнародний захист прав жінок в умовах збройних конфліктів здійснюється по двох основних напрямах міжнародно-правового захисту жінок в умовах збройних конфліктів: а) частини цивільного населення; б) жінок-учасниць військових дій. Діти в МГП користуються особливою повагою, й відповідно до його норм їм має бути забезпечений захист від будь-якого роду непристойних посягань.

7. Розкиданість правових норм щодо заходів для захисту жінок і дітей у МГП по різноманітних актах і, як результат, відсутність системності в їх викладі негативно впливають на дотримання й виконання державами-учасницями своїх зобов'язань, що актуалізує необхідність кодифікації таких норм у єдиній конвенції по особливому захисту прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів.

8. Системний характер дискримінації прав жінок і дітей в умовах економічної кризи актуалізує не тільки необхідність розробки й удосконалення в першу чергу національних механізмів захисту, але об'єктивує діяльність світового співтовариства по боротьбі з наслідками економічної кризи, зокрема із проституцією, торгівлею людьми і людськими органами.

Запропоновані висновки й положення складають елементний склад цілісної теорії становлення міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій як субінституту міжнародного публічного права. Формулюються основні напрями розвитку й удосконалення цього субінституту, даються науково-практичні рекомендації, що спрямовані на вирішення цього політичного й організаційно-правового завдання.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦІЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Баймуратов М.А., Мохаммад Абдель Карим Мусса Аль-Нсур. Международно-правовая защита прав ребенка // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 1999. - Вип. 5. - С.159-164.

2. Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод про права дитини і жінки // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 2001. - Вип. 10-11. - С. 119-125.

3. Мохаммад Абдель Карим Мусса Аль-Нсур. Роль ООН в легализации женского фактора в развитии // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 2001. - Вип. 12. - С. 330-334.

4. Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Актуалізація проблеми міжнародно-правового захисту жінок і дітей // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 1. - С. 62-66.

5. Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Норми, що регулюють взаємини між чоловіком і жінкою в Ісламі // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 2. - С. 102-104.

6. Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Міжнародно-правовий захист політичних прав жінок // Правова держава. - 2001. - № 3. - С. 153-156.

7. Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Дотримання міжнародних стандартів прав дитини в законодавстві України // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф., Донецьк, 27 квітня 2001 року / Гол. ред. І.Г. Кириченко. - Донецьк: ДІВС, 2001. - С. 146-155.

8. Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Міжнародно-правові стандарти прав дитини та законодавство України // Охорона дитинства. - Одеса: Юридична література, 2001. - С. 225-230.

АНОТАЦІЯ

Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Міжнародно-правовий захист прав жінок і дітей у період кризових ситуацій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11. - міжнародне право. - Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню міжнародно-правових проблем захисту прав жінок і дітей у період кризових ситуацій. Розглядаються концептуальне обґрунтування необхідності такого захисту, соціальні детермінанти і сфери дискримінації цих категорій населення в умовах кризових ситуацій (збройні конфлікти, економічна криза й ін.) як об'єкт міжнародно-правового регулювання, аналізуються питання імплементації міжнародних стандартів прав жінок і дітей у національному законодавстві України та Йорданії.

Ключові слова: права людини, права жінок, права дітей, міжнародно-правовий захист прав жінок і дітей, захист прав жінок і дітей у період кризових ситуацій, міжнародне гуманітарне право, захист прав жінок і дітей в умовах економічної кризи, торгівля людьми, насильство в сім'ї.



АННОТАЦИЯ

Мохаммад Абдель Карим Мусса Аль-Нсур. Международно-правовая защита прав женщин и детей в период кризисных ситуаций. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11. - международное право. - Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 2002.

В диссертации исследуются международно-правовые проблемы защиты прав женщин и детей в период кризисных ситуаций. Концептуальное обоснование необходимости защиты прав этих субъектов рассматривается в контексте историко-правового становления системы международной защиты прав человека и механизма такой защиты, прав женщин и детей в национальном и международном праве. Особо подчеркивается, что защита прав женщин и детей выступает составной частью международной защиты прав человека, а становление ее системы неразрывно связано с деятельностью мирового сообщества.

Анализ социальных детерминантов прав женщин и детей указывает на их связь с государственной идеологией, обусловливающей сферы дискриминации прав этих субъектов, ведь социальный статус женщины до сих пор определяется негативным путем: посредством сравнения и противопоставления со статусом мужчины. Проблему мужчины и женщины Ислам оценивает, исходя из врожденного характера человеческой натуры: они уравниваются и разделяются там, где это диктуется истинной логикой врожденного свойства.

В то же время правовое положение женщин и детей выступает мегатрендом мирового развития, напрямую связанным с практически неконтролируемым ростом народонаселения.

На основе толкования категории социальной уязвимости применительно к женщинам и детям предложена классификация кризисных ситуаций и форм дискриминации с выделением уровневых параметров: а) на макроуровне - возникают в результате мировых и локальных войн, глобального экономического кризиса, ведущего к массовому нарушению прав человека и прежде всего женщин и детей (безработица, голод, торговля людьми, другие международные преступления); б) на мезоуровне - в пределах конкретного государства (вооруженные конфликты немеждународного характера, экономический кризис, чрезвычайные происшествия, нарушение прав национальных меньшинств и т.д.); в) на микроуровне - на уровне человеческого микроколлектива (коллективные и индивидуальные трудовые споры и конфликты, насилие в семье, нарушение прав трудящихся-мигрантов, беженцев, иностранцев, девиации правового статуса замужней женщины-иностранки, вопросы выбора гражданства супруга и детей и т.д.).

Имплементация международных стандартов прав женщин и детей в национальное законодательство Иордании и Украины проходит посредством сходных способов трансформации международных норм и, в частности, норм договоров, касающихся прав и свобод человека.

Международная защита прав женщин и детей в условиях вооруженных конфликтов является весьма актуальной в силу того, что в их ходе наибольшее число жертв из числа мирного населения приходятся на эти категории населения. Поэтому в рамках международного гуманитарного права (МГП) создана эффективная система защиты прав человека, основой которой являются Женевские конвенции 1949 г. и Дополнительные протоколы к ним 1977 г. Систематический анализ этих актов ведет к выделению двух основных направлений международно-правовой защиты женщин в условиях вооруженных конфликтов: а) части гражданского населения; б) женщин-участниц военных действий. Дети в МГП пользуются особым уважением и, согласно его нормам, им должна быть обеспечена защита от любого рода посягательств.

Разбросанность положений относительно мер по защите женщин и детей по текстам указанных актов и, как результат, отсутствие системности в их изложении напрямую и весьма негативно влияют на соблюдение и исполнение государствами-участниками своих обязательств. Выход из этого положения видится в принятии единой конвенции по особой защите прав женщин и детей в условиях вооруженных конфликтов.

Международная защита прав женщин и детей в условиях экономического кризиса проходит с использованием механизмов защиты прав человека, действующих в рамках мирового сообщества. Системный характер их дискриминации актуализирует необходимость разработки и совершенствования в первую очередь национальных механизмов защиты, но объективирует деятельность мирового сообщества по борьбе с последствиями экономического кризиса, в частности с проституцией, торговлей людьми и человеческими органами.

Ключевые слова: права человека, права женщин, права детей, международно-правовая защита прав женщин и детей, защита прав женщин и детей в период кризисных ситуациях, международное гуманитарное право, защита прав женщин и детей в условиях экономического кризиса, торговля людьми, насилие в семье.



SUMMARY

Mohammad Abdel Kareem Mosa Al-Nsour. International Legal Protection of Women's and Children's Rights in Critical Situations. - Manuscript.

The Ph. D. thesis in Law, Speciality 12.00.11 - International Law. - Odessa National University. - Odessa. - 2002.

The thesis is devoted to a research of international legal problems of protection of women's and children's rights in critical situations. A conceptual substantiation of the necessity of such protection, social determinants and spheres of discrimination of these categories of people in critical situations (armed conflicts, economic crisis, and others) are investigated as an object of international legal regulation. Issues concerning the implementation of international standards of women's and children's rights in national law of Ukraine and Jordan are analysed.

Key words: human rights, women's rights, children's rights, international legal protection of women's and children's rights, protection of women's and children's rights in critical situations, international humanitarian law, protection of women's and children's rights in the conditions of an economic crisis, men-trade, violence in a family.

Размещено на Allbest.ru

...