Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Проведення законотворчої роботи, спрямованої на удосконалення кримінально-процесуального законодавства в напрямку його демократизації й приведення у відповідність до нової Конституції України та міжнародно-правових стандартів стало вагомим внеском в здійснення судово-правової реформи в Україні. Вітчизняне кримінальне судочинство поступово позбавляється інквізиційних проявів, які були характерними для радянського кримінального судочинства. Суди, що входили в командно-адміністративну систему як її невід'ємний елемент і відігравали роль слухняного знаряддя тоталітарної влади, поступово перетворюються у реальний механізм охорони й захисту порушених конституційних прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, в тому числі і у сфері кримінального судочинства.

Водночас із цим економічні та соціальні реалії суспільного життя свідчать про високий рівень криміналізації українського суспільства, загальний зріст як побутової злочинності, так і її організованих форм. Небезпечні тенденції поширення серед населення антисоціальних установок та їх реалізація зовні у актах протиправної поведінки вимагають невідкладного реагування на них із боку компетентних державних органів. Тому на перший план виходить проблема ефективності боротьби із злочинністю. Покращення правових та організаційних засад діяльності правоохоронних органів та судів, спрямованої на досягнення завдань кримінального судочинства, є одним із вихідних положень судово-правової реформи, розпочатої у державі. У зв'язку з цим, особливого значення набуває правотворча робота, метою якої є впровадження нових, ще невідомих кримінально-правовому блоку законодавства, інститутів, так і діяльність щодо удосконалення тих, що вже існують у цих галузях права, життєздатність яких перевірена правозастосовчою практикою. Одними з таких інститутів є звільнення від кримінальної відповідальності в кримінальному праві та закриття кримінальних справ із нереабілітуючих підстав у кримінально-процесуальному праві.

Можливість звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання осіб, які вчинили злочини, що не являють великої суспільної небезпеки, носить гуманний і демократичний характер, є одним із проявів тих засад, на яких будується кримінально-правова політика Української держави.

Загальновідомо, що діяння, які посягають на суспільні відносини та соціальні блага, котрі знаходиться під охороною кримінального закону, а також особистість правопорушника не можуть залишатись незмінними, константними величинами. В результаті певних об'єктивних змін соціальної дійсності вони отримують іншу оцінку з боку суспільства, хоч їх оцінка з боку права і залишається незмінною. Саме тому законодавець передбачив можливість застосування слідчим, прокурором та судом процедури звільнення винної у вчиненні кримінального делікту особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, що здійснюється шляхом закриття кримінальних справ. Закриття кримінальних справ внаслідок зміни обстановки має на меті звільнення від кримінальної відповідальності правопорушника, суспільна небезпечність якого відпала, або ж вчинене ним діяння перестало бути суспільно небезпечним. Можливості такого вирішення по суті кримінальних справ відіграють роль раціонального та ефективного інструменту здійснення гуманного й демократичного правосуддя, оскільки пов'язуються законодавцем із досягненням цілей кримінального покарання без його застосування. Цим, насамперед, забезпечується економія ресурсів судової влади при здійсненні правосуддя в кримінальних справах, зберігаються необхідні час і сили для посилення уваги провадженню в справах про інші, більш небезпечні для суспільства злочини.

Не менш важливе в сучасних умовах і виховне значення звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання внаслідок зміни обстановки. Демонструючи терпимість до порушників кримінального закону, держава, одначе, реагує на вчинені злочини, порушуючи кримінальну справу. Уповноважені нею органи імперативно залучають правопорушників у сферу кримінального судочинства, але за наявності на те законних підстав звільняють їх від небажаних наслідків у вигляді кримінальної відповідальності й покарання. Цим забезпечується значний морально-психологічний ефект, пов'язаний, насамперед, із нереабілітуючим характером такого звільнення.

Виходячи з наведеного є підстави стверджувати, що питання, пов'язані з визначенням юридичного змісту зміни обстановки, яка нейтралізує суспільну небезпечність діяння або ж особи, котра його вчинила, а також удосконалення процесуального порядку застосування вказаного виду звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання залишаються актуальними як з точки зору правотворчої діяльності, так і у правозастосовчій практиці. Особливої значущості дослідження за цією проблематикою набуває після прийняття законодавцем нового Кримінального кодексу України 2001 року, в якому дещо по-іншому в порівнянні з попереднім кримінальним законом викладаються правові умови застосування зміни обстановки як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, що, в свою чергу, вимагає приведення кримінально-процесуального законодавства як форми (способу) життя матеріального права у відповідність із ним.

Зазначені обставини і зумовили необхідність дослідження інституту звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, проведення теоретичного аналізу його змісту та вивчення практики його реалізації у конкретних життєвих ситуаціях. Таке дослідження дасть можливість виробити на ґрунті зібраної інформаційної бази науково обґрунтовані рекомендації для удосконалення процесуальної регламентації даного виду звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання та успішної його реалізації у практичній діяльності правоохоронних органів і судів.

Об'єктом дисертаційного дослідження є врегульовані нормами кримінального блоку законодавства відносини, що виникають у сфері кримінального судочинства під час реалізації органами, що ведуть кримінальний процес, наданих їм повноважень по звільненню особи від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки.

Предметом дисертаційного дослідження стали правові норми, що визначають юридичну природу звільнення від кримінальної відповідальності і покарання та регламентують процесуальний порядок закриття кримінальних справ внаслідок зміни обстановки, що містяться в чинній Конституції України, в Кримінальному кодексі України, у Кримінально-процесуальному кодексі України, інших законодавчих актах України, а також нормативні акти Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Республіки Болгарія, Латвійської Республіки, США, ФРН, Швеції - у порівняльному аспекті. Предметом дослідження стали також постанови Пленуму Верховного Суду України та окремі норми проекту Кримінально-процесуального кодексу України, що торкається зазначеної проблематики. Зазначені документи є водночас основним нормативно-інформативним джерелом дисертаційної роботи.

Емпірична база дисертації ґрунтується на матеріалах як узагальненої у науково-практичних, методичних та інформаційних виданнях слідчої та судової практики, так і неузагальненої правозастосовчої практики з питань правової регламентації порядку звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки. Використано також необхідні дані, що містяться в наукових дослідженнях загальнотеоретичного, філософського та соціологічного характеру. Емпіричну базу дослідження складають також результати вивчення понад 190 кримінальних справ, закритих провадженням за ст. 7 КПК України внаслідок зміни обстановки в період з 1991 по 2001 роки слідчими й судами Чернівецької області, а також аналіз статистичних даних щодо кількості кримінальних справ, закритих внаслідок зміни обстановки в зазначений період в Україні.

Основна мета дисертаційного дослідження полягає у з'ясуванні сутності зміни обстановки як юридичної підстави для звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання, а також у тому, щоб на основі проведення всебічного комплексного теоретичного аналізу правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері кримінального судочинства, та на базі сучасних досягнень процесуальної науки і нових підходів у кримінальній політиці нашої держави розробити науково обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню діяльності державних органів і посадових осіб щодо закінчення провадження в кримінальних справах шляхом їх закриття або постановлення обвинувального вироку без призначення покарання внаслідок зміни обстановки, підготовці нового та уточненні положень чинного вітчизняного кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до поставленої мети в дисертації зроблена спроба вирішити наступні вузлові питання і розв'язати такі завдання:

- з'ясувати юридичну природу звільнення від кримінальної відповідальності покарання внаслідок зміни обстановки, розкривши на основі проведеного аналізу зміст цього поняття з точок зору як суспільно небезпечного діяння, так і особи, яка його вчинила;

- визначити основні кримінально-правові ознаки зміни обстановки з урахуванням вітчизняної слідчої й судової практики;

- дослідити юридичну природу норм, що регулюють відносини, пов'язані із закриттям справи внаслідок зміни обстановки;

- визначити коло суб'єктів, які наділені компетенцією закінчити провадження у справі її закриттям або постановленням обвинувального вироку без призначення покарання внаслідок зміни обстановки;

- з'ясувати питання, що пов'язані з порядком реалізації повноважень державних органів і посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, щодо звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки;

- дослідити особливості процесуального становища інших суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, пов'язаного із прийняттям рішення про закриття справи або постановлення обвинувального вироку без призначення покарання внаслідок зміни обстановки;

- розробити рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки та його застосування, а також на усунення неузгодженостей та прогалин у правовому регулюванні питань, пов'язаних із закриттям кримінальних справ та постановленням обвинувальних вироків без призначення покарання внаслідок зміни обстановки.

Методологічну основу дисертаційної роботи склали класичні наукові принципи об'єктивності та історизму, а також дослідницькі методи, що ґрунтуються на них, зокрема: формально-догматичний, порівняльно-правового дослідження, соціологічний, системний, структурно-функціональний, інструментальний, аксіологічний, звернення до інших юридичних наук, статистичної обробки емпіричного матеріалу, живого пізнання, особистого спостереження та ряд інших. Кожен із них у конкретному випадку використовувався у поєднанні з іншими методами.

1. Поняття зміни обстановки як правової підстави для звільнення від кримінальної відповідальності і покарання

Юридична природа звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки.

Досліджені об'єктивні передумови існування інститутів звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання. В центр уваги автора поставлені питання визначення ролі принципів гуманізму, економії заходів кримінальної репресії, індивідуалізації покарання з точки зору звільнення особи, яка вчинила кримінальний делікт, від кримінальної відповідальності і від покарання. Водночас в роботі підкреслюється, що вихідним моментом, із яким більшість авторів пов'язують можливість звільнення правопорушника від обов'язку нести кримінальну відповідальність й зазнати впливу заходів кримінальної репресії, є вирішення органами, що ведуть кримінальний процес, питання про досягнення цілей, які переслідує кримінальне покарання.

Сутність зміни обстановки, внаслідок якої діяння втрачає характер суспільно небезпечного.

Присвячено аналізу об'єктивних перетворень дійсності різного масштабу, які призводять до втрати кримінально-караним діянням властивостей суспільної небезпеки. В цілому, підтримуючи думку про можливість зміни обстановки, що призводить до втрати діянням суспільної небезпечності на локальному рівні, автор зазначає, що на місцевому рівні зміна обстановки можлива лише за виняткових умов, коли самі обставини, які зумовили чи підвищили суспільну небезпечність вчиненого, носять місцевий характер.

Розкриваючи сутність зміни обстановки, внаслідок якої діяння втрачає характер суспільно небезпечного, автор пропонує на розгляд наступне визначення її поняття: під зміною обстановки, внаслідок якої вчинене особою діяння втрачає суспільну небезпечність, вважаються такі суттєві зміни у зовнішніх умовах дійсності, що не залежать від волі особи і стосуються об'єкту та об'єктивної сторони злочину, які призводять до малозначності або повної втрати суспільної небезпечності кримінально-караним діянням, що породжує право компетентних державних органів на звільнення особи, яка вчинила це діяння, від кримінальної відповідальності.

На думку автора, у наведеному визначенні перелічені всі істотні ознаки зміни обстановки як правового явища.

Сутність зміни обстановки, внаслідок якої особа перестає бути суспільно небезпечною.

Автор зазначає, що втрата особою, яка вчинила злочин, властивостей суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки у будь-якому випадку є питанням конкретного, об'єктивного факту, наявність чи відсутність якого встановлюється відповідними органами досудового розслідування, прокурором та судом. При цьому, факт зміни обстановки, внаслідок якої особа перестає бути суспільно небезпечною, повинен бути доведеним. Це означає, що в особистості винної особи як сукупності всіх рис, що мають соціальне значення, внаслідок об'єктивних перетворень дійсності відбулися такі зміни, що дозволяють правоохоронним органам і судові зробити висновок, що ця особа перестала створювати загрозу суспільним відносинам і соціальним цінностям, які знаходяться під охороною кримінального закону.

2. Процесуальний порядок звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки суддею за мотивованою постановою слідчого та прокурора

Поняття та значення закінчення досудового розслідування направленням справи до суду для вирішення питання про її закриття внаслідок зміни обстановки.

На підставі аналізу наявних у літературі точок зору щодо інституту закриття кримінальних справ автор робить висновок, що направлення справи до суду для вирішення питання про її закриття, в тому числі і внаслідок зміни обстановки, є завершальним етапом досудового розслідування, самостійною формою закінчення досудового слідства, яка повинна бути прямо відображена в диспозиції ст. 212 КПК. За своєю суттю направлення справи до суду для вирішення питання про її закриття внаслідок зміни обстановки є кримінально-процесуальною дією, якою закінчується діяльність по збиранню, перевірці та оцінці доказів в стадії досудового розслідування. Змістом цієї дії є виражена в процесуальному акті відмова органів досудового слідства від кримінального переслідування й заходів кримінальної репресії щодо особи, яка вперше вчинила кримінально-каране діяння невеликої чи середньої тяжкості. Закриттям ж кримінальної справи суддею вирішується справа по суті, без винесення вироку. І відбувається це внаслідок втрати діянням чи особою, яка його вчинила, суспільної небезпечності.

Процесуальний порядок направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про її закриття внаслідок зміни обстановки.

На підставі аналізу статистичних даних дисертант відзначає, що запорукою від збільшення чисельності закриття кримінальних справ внаслідок зміни обстановки в результаті поспішного, безпідставного, а тому і незаконного порушення кримінальних справ, у яких відсутня реальна судова перспектива, є суворе дотримання вимог закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи. Встановлення істини є необхідною передумовою закінчення кримінального провадження, яке закривається в подальшому внаслідок зміни обстановки. При закритті кримінальної справи судом внаслідок зміни обстановки зміст істини в кримінальному процесі, на погляд дисертанта, визначається відповідністю рішення про звільнення від кримінальної відповідальності обставинам зміни обстановки, в силу якої діяння втрачає характер суспільно небезпечного, або особа перестає бути суспільно небезпечною. Окремо досліджуються й конкретизуються особливості предмету доказування по даній категорії кримінальних справ. Зокрема, вказується, що окрім обставин, які входять в предмет доказування у будь-якій кримінальній справі і прямо встановлених ст. 64 КПК, необхідно з'ясувати обставини, що свідчать про зміну обстановки як об'єктивного факту дійсності, внаслідок якого діяння, що містить ознаки злочину, втратило характер суспільно небезпечного або особа, яка його вчинила, перестала бути суспільно небезпечною. Досліджуються також питання, пов'язані із процесуальним становищем суб'єктів у зв'язку із прийняттям рішення про направленням справи до суду для вирішення питання про її закриття внаслідок зміни обстановки.

3. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки в судових стадіях кримінального процесу

Порядок закриття кримінальних справ внаслідок зміни обстановки в стадії попереднього розгляду справи суддею.

Присвячено спірним питанням реалізації судом своїх повноважень щодо закриття кримінального провадження в стадії попереднього розгляду з нереабілітуючих підстав.

Аналізуючи теоретичний матеріал і нормативну базу дисертантом зроблено висновок, що суд слід звільнити від повноваження закривати провадження внаслідок зміни обстановки в стадії попереднього розгляду, оскільки при вирішенні питання про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки для закриття кримінальної справи в цій стадії судді необхідно виходити за рамки наданих йому повноважень і, по суті, вирішувати питання доведеності вини особи та питання відповідності фактичних даних обставинам справи поза межами судового слідства. В той же час дисертант пропонує ввести до кримінально - процесуального законодавства окремий інститут, який регламентував би порядок провадження при вирішенні суддею питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з матеріально-правових підстав.

Порядок закриття кримінальної справи та постановлення обвинувального вироку без призначення покарання внаслідок зміни обстановки в стадії судового розгляду.

Дисертант зазначає, що повноваження суду на звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки в стадії судового розгляду шляхом закриття справи є гуманною нормою кримінально-процесуального законодавства. Такий порядок вирішення справи по суті, без постановлення вироку, значно спрощує діяльність суду по розгляду кримінальної справи, дозволяє зекономити необхідні ресурси судової влади. Крім того, можливість саме закриття справи внаслідок зміни обстановки під час судового розгляду без постановлення обвинувального вироку відповідає законним інтересам особи, яка таким чином звільняється не тільки від негативних наслідків у вигляді покарання, а й від засудження - шляхом звільнення від кримінальної відповідальності. Разом з цим, на думку автора, кримінально-процесуальне законодавство повинно бути доповнено нормою, яка передбачала б можливість постановлення обвинувального вироку без призначення покарання внаслідок зміни обстановки щодо засуджених, які на попередніх стадіях і в суді заперечували проти закриття справи за цією підставою і наполягали на проведенні провадження у звичайному порядку, з метою забезпечення прав і законних інтересів цих осіб.

Порядок закриття кримінальних справ внаслідок зміни обстановки в стадіях апеляційного та касаційного проваджень.

Автор наголошує на тому, що для постановлення рішення про скасування обвинувального вироку і закриття справи внаслідок зміни обстановки судом апеляційної та касаційної інстанції необхідно перевірити усю сукупність зібраних у справі доказів та оцінити їх, а також джерела, в яких вони містяться.

При цьому, важливо звернути увагу на те, що в результаті закриття кримінальної справи внаслідок зміни обстановки в апеляційній та касаційній інстанції, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності і від покарання, оскільки необхідною умовою такого закриття процесуальним законом передбачене скасування обвинувального вироку. Вказаними процесуальними актами з особи знімається засудження, проведене вироком суду першої інстанції, але як і в стадії попереднього розгляду, разом із таким звільненням від кримінальної відповідальності вона не реабілітується. Саме закриття справи внаслідок зміни обстановки в цих стадіях кримінального судочинства з попереднім скасуванням обвинувального вироку, а не його зміна, дозволяє провести звільнення правопорушника від обов'язку нести відповідальність за кримінальним законом перед державою та суспільством. Інакше вирішується питання звільнення від покарання вищестоящим судом, коли він визнає, що особу, яка вчинила злочин, в силу наступної бездоганної поведінки і чесного ставлення до праці, не можна вважати суспільно небезпечною. Звільнення від покарання в цьому випадку проводиться шляхом зміни обвинувального вироку, яким призначене покарання, а не скасуванням його і закриттям справи, оскільки таке вирішення означало б визнання вироку неправильним не тільки в частині призначення покарання, але і в частині встановлення винності засудженого. Скасування обвинувального вироку для закриття справи за ч. 1 ст. 7 КПК повинно проводитися в стадіях апеляційного та касаційного провадження з мотивів невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, зокрема, коли висновки суду не підтверджуються доказами, розглянутими в судовому засіданні, та коли суд не прийняв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Слід визначити, що при закритті справи внаслідок зміни обстановки у суду апеляційної та касаційної інстанцій не повинно бути жодних сумнівів щодо істинності висновків суду першої інстанції про винність засудженого у вчиненні злочину. Разом із тим, обвинувальний вирок скасовується, оскільки при його постановлені не були враховані фактичні дані, які свідчать про втрату суспільної небезпечності діянням або особою, яка його вчинила, що призвело до призначення засудженому необґрунтованого покарання. Саме у скасуванні такого вироку, а не його зміні, знаходять свій найбільший прояв ревізійні начала апеляційного та касаційного проваджень, підкреслюється їх гуманний зміст.

Порядок виконання процесуального рішення про звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки в судових стадіях кримінального процесу.

Автор аналізує процесуальні особливості виконання рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки. Ці особливості стосуються, насамперед, самого змісту звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки, оскільки одразу після проголошення ухвали (постанови) про закриття справи, обвинувального вироку без призначення покарання, повинен бути скасований не тільки запобіжний захід, пов'язаний з триманням під вартою, але й будь-який інший захід процесуального примусу. Тому вказівка про це повинна бути прямо зазначена у процесуальному законі.

кримінальний правовий слідчий

Література

1. Юридична природа інституту звільнення від кримінальної відповідальності // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 45. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 1999. - С. 185.

2. Прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю закриття кримінальних справ в стадії попереднього розслідування // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 48. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 1999. - С. 99.

3. Зміна обстановки як підстава для закриття кримінальної справи на попередньому слідстві // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 62. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 1999. - С. 100.

4. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності та покарання внаслідок зміни обстановки в судових стадіях кримінального процесу // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 103. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 1999. - С. 93.

Размещено на Allbest.ru