Теорія та практика захисту моральних благ цивільним законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Національний університет внутрішніх справ

УДК 347.51 +347.922

Павловська Наталія Володимирівна

Теорія та практика захисту моральних благ

цивільним законодавством України

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права Національної академії внутрішніх справ України, МВС України.

Науковий керівник: - доктор юридичних наук, доцент Підопригора Оксана Опанасівна, Міжнародний Соломонів університет, завідувачка кафедри правознавства;

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України, професор Азімов Чингізхан Нуфатович, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права; кандидат юридичних наук, доцент Сліпченко Святослав Олександрович, Національний університет внутрішніх справ України;

Провідна установа: Одеська національна юридична академія, кафедра цивільного права, Міністерство освіти та науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться "20" квітня 2002 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.03 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27

Автореферат розісланий " 19 " березня 2002 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Кириченко В.Є.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Ставлення цивілізованої правової держави неможливо без забезпечення захисту прав, які мають першорядне значення. В сучасних умовах захист прав людини стає однією з домінант суспільного прогресу, основою якого є загальнолюдський інтерес, пріоритет загальнолюдських цінностей. Дійсний прогрес у незалежній державі Україна неможливий без належного забезпечення захисту моральних благ людини: життя, здоров'я, честі, гідності, ділової репутації та інших благ, які належать громадянам від народження або в силу закону, які є невідчужуваними і непередаваними іншим чином.

Жодна держава не в змозі не помічати, приймаючи ті або інші рішення, проблем захисту прав людини. Без цього неможливо уявити моральну і політичну основу нашої держави. У суспільства немає майбутнього, якщо воно не поважає права і свободи особи. Дуже важливо створити дійсно правову державу, бо правова держава і права людини невіддільні одне від одного: правова держава - гарантія реальності прав людини в плані їхнього захисту від порушень, а права людини - своєрідний гуманістичний, людський вимір правової державності.

Конституція України значно поширила коло прав і свобод людини, привівши їх у відповідність із загальновизнаними міжнародними нормами і принципами. Вперше наша держава офіційно визнала людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку - вищою соціальною цінністю, а їхнє забезпечення - головним своїм обов'язком. Закріплення прав і свобод людини в Основному Законі й інших основоположних джерелах прав людини визначає орієнтацію на їхнє забезпечення всіх державних органів, а суспільство - на здійснення контролю за тим, як ці права і свободи забезпечуються владою в повсякденному практичному житті.

Але саме по собі визнання пріоритету прав і свобод ще не свідчить про реальність їхньої реалізації. Держава повинна не декларувати їх, а створювати відповідний правовий механізм реалізації. Службові особи, що представляють, по суті, державні повноваження, зобов'язані чітко виконувати положення Конституції і законів України, не перешкоджати громадянину оскаржити в суді рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування при порушенні своїх прав. Основним Законом передбачене право кожної людини на компенсацію за рахунок держави або органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної їхніми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю, що є однією з головних правових гарантій дотримання прав і свобод людини.

Проблема компенсації моральної шкоди є однією з найбільш дискусійних у сучасній вітчизняній юриспруденції. Новизна норм, що регулює подібні відносини, суперечливість судової практики визначають прогалини в чинному законодавстві і недоліки практики його застосування відносно критеріїв визначення розміру моральної шкоди та недосконалість механізмів її компенсації. Тому, вирішення теоретичних та практичних аспектів цієї проблеми є надзвичайно важливим для дотримання конституційних прав громадян.

Закріплення основних конституційних прав громадян на життя, здоров'я, свободу і особисту недоторканність викликало необхідність розробки механізму забезпечення і реалізації захисту моральних благ, а саме компенсації моральної шкоди чинним цивільним законодавством України. Можливість забезпечення здійснення прав громадян України на компенсацію моральної шкоди може бути виявлена на основі аналізу емпіричного матеріалу, судової практики, а також аналізу чинного законодавства України, прийнятого Цивільного Кодексу України.

Деякі особливості визначення компенсації моральної шкоди виникли ще до 1917 року у роботах таких вчених, як С. А. Бєляцкіна, П. Н. Гусаковського, А. Зейца, А. Мантеле, Л. І. Петражицького, І. А. Покровського, Б. Утевського, Г. Ф. Шершеневича. Пізніше була продовжена такими вченими: М. М. Агарковим, Б. С. Антімоновим, С. Н. Братусем, М. С. Малеіним, Є. А. Флейщиц. Ця тема активно досліджувалась і продовжує досліджуватися А. М. Бєляковою, О. В. Бєлявським, С. Є. Донцовим, О. С. Йоффе, Ю. Х. Калмиковим, Л. А. Майданик, В. А. Тарховим, М. Я. Шиміновою. Серед сучасних українських і закордонних вчених слід назвати Ч. Н. Азімова, Д. В. Боброву, М. І. Гошовського, І. П. Домбровського, А. І. Загорулько, Л. О. Корчевну, Л. О. Красавчикову, М. М. Малеїну, Д. Миргородського, М. Невалінного, В. П. Паліюка, О. А. Підопригору, О. О. Підопригору, З. В. Ромовську, Н.О. Саніахметову, Ш. Т. Тагайназарова, А. М. Ерделєвського, С. І. Шимон та інш.

На сьогоднішній день проблема захисту моральних благ висвітлювалась лише частково, комплексний підхід дослідження моральної шкоди в Україні взагалі відсутній, тому обрана дисертантом тема дисертаційного дослідження є актуальною у теоретичному та практичному значенні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно плану наукових досліджень кафедри цивільного права Національної академіїї внутрішніх справ України та цільової програми "Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0186.0.070867).

Об'єктом дослідження виступає інститут правового регулювання та захисту моральних благ фізичних та юридичних осіб, судова практика розгляду справ, пов'язаних із компенсацією моральної шкоди.

Предметом дослідження є особливості компенсації моральної шкоди як одного із способів захисту моральних благ, виявлені в результаті узагальнення та аналізу цивільного законодавства України та судової практики.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в узагальненні уснуючого стану наукової розробки у сфері відносин, що виникають внаслідок завдання моральної шкоди, вивчення практики її застосування, порівняння цивільного законодавства України з аналогічним законодавством зарубіжжя, узагальнення літератури з даної проблеми та розробка пропозиції про сутність, місце та роль захисту моральних благ, компенсації моральної шкоди, а також про належне її регулювання в новому цивільному законодавстві України, в прийнятому Цивільному Кодексі України.

Завдання дослідження полягає у виявленні історико-філософського, психологічного аспекту ставлення та розвитку моральної шкоди і формуванні основних ознак та змісту даної норми; умови виникнення права на компенсацію громадянами моральної шкоди; характеристиці сучасної цивільно-правової регламентації щодо компенсації цієї шкоди і суперечностей та недоліків чинного законодавства, а також обгрунтуванні пропозицій і рекомендацій теоретичного і практичного плану стосовно удосконалення механізму цивільно-правового регулювання моральної шкоди та порядку її компенсації.

Методологічна основа дисертаційного дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають використані автором методи:гносеологічне дослідження правовідносин, історично-правовий розвиток, логіко-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, який застосувався для позитивного досвіду, зокрема Російської Федерації та інші загальнонаукові та спеціальні методи. Нормативну базу даного дисертаційного дослідження складають: Конституція України, міжнародно-правові акти стосовно прав людини, нормативно-правові акти України і зарубіжних країн стосовно досліджуваної теми, прийнятий Цивільний Кодекс України й інші законодавчі акти. Висновки і положення дисертаційного дослідження грунтуються на загальнотеоретичних, емпіричних даних, запозичених із статистичної звітності, судової та правоохоронної практики.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що проведено комплексне дослідження цивільно-правових аспектів регулювання інституту захисту моральних благ, зокрема компенсації моральної шкоди. У дисертації розглянуто історико-філософський, психологічний, філологічний процес виникнення, становлення і розвитку моральної шкоди; ставлення законодавства взагалі і цивільного зокрема до регламентування цієї норми; визначено цивільно-правові гарантії здійснення та захисту суб'єктивних та особистих прав громадян у разі спричинення моральної шкоди; обгрунтовано необхідність удосконалення цивільно-правового законодавства щодо регулювання інституту моральної шкоди; визначені особливості моральної шкоди як цивільно-правової категорії, умови виникнення права на компенсацію моральної шкоди, порядок її компенсації при посяганнях: на честь, гідність та ділову репутацію, на життя та здоров'я та інш.; при порушеннях прав фізичних та юридичних осіб; при заподіянні моральної шкоди під час військових конфліктів та глобальних катастроф, а також висунуто тезу стосовно необхідності термінового прийняття нових базисних законодавчих актів, необхідність в їх систематизації стосовно регулювання інституту моральної шкоди.

Проведене дисертаційне дослідження щодо компенсації моральної шкоди дозволило авторові сформулювати та обгрунтувати наступні суттєві положення і висновки, що виносяться на захист:

1. Вноситься і обгрунтовується пропозиція щодо зміни редакції ст. 440¹ чинного Цивільного Кодексу України та доповнення її положеннями як особистого, так і немайнового характеру, що найбільш повно розкриватиме суть моральної шкоди. Змінити термін "моральна шкода" на термін "психологічна шкода".

2. В. ч. 2 ст 440¹ чинного Цивільного Кодексу України додати "засіб" та "розмір відшкодування викладається судом з урахуванням позовних вимог" - змінити на "з урахуванням вимог розумності та справедливості, матеріального складу винної сторони".

3. Вноситься і аргументується пропозиція щодо доповнення нормативної бази, тобто Законів України "Про статус ветеранів війни в Афганістані", "Про статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильскої катастрофи", стосовно компенсації моральної шкоди. Тобто, визначається нове коло осіб, яким компенсується моральна шкода.

4. Висувається та обгрунтовується пропозиція про можливість чіткого відображення термінології в діючому законодавстві: моральні та фізичні страждання або переживання; моральні блага: життя, здоров'я та інш.; диференціації понять честі, гідності та ділової репутації.

5. Вноситься та аргументується пропозиція про можливість та необхідність виділення в окремий вид юридичної відповідальності за цивільним законодавством України, а також прийняття окремої норми, яка визначає правове регулювання інституту моральної шкоди.

6. Дається оцінка та аналіз норми прийнятого Цивільного Кодексу України про компенсацію моральної шкоди та вноситься пропозиція щодо чіткого визначення суб'єктивних та об'єктивних обставин, що призводять до застосування особливої санкції цивільного права.

7. Дається чітке викладення умов настання цивільної відповідальності за завдану моральну шкоду. Пропонується для виникнення відповідальності враховувати характер зв'язку між потерпілим і завданням шкоди.

8. Вноситься і аналізується теза стосовно застосування обов'язкового державного захисту моральних благ суб'єктів цивільно-правових відносин в Конституції, законах, нормативно-правових актах України, які надають право на компенсацію моральної шкоди.

9. Компенсацію моральної шкоди необхідно застосовувати у всіх галузях цивільно-правових відносин, охоплювати захист істотних прав як фізичних, так і юридичних осіб.

10. Дається оцінка та аналіз ст. 1245 прийнятого Цивільного Кодексу України, яка встановлює випадки, порядок, способи компенсації моральної шкоди та вноситься пропозиція стосовно детального регулювання компенсації моральної шкоди.

11. Вноситься пропозиція: при стягненні грошових сум за завдання моральної шкоди слід враховувати реальні можливості фізичної особи для її компенсації.

Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що положення даної роботи можуть бути використані в ході подальшого розвитку цивільно-правової науки щодо компенсації моральної шкоди, а також у науково-дослідній роботі і навчальному процесі. Крім того, одержані висновки і пропозиції можуть бути використані в ході подальшого вдосконалення окремих законодавчих актів: Цивільного Кодексу України, Закону України "Про захист прав споживачів", інших законодавчих актів.

Апробації та впровадження результатів дослідження проводилися в процесі читання лекцій і проведення семінарських та практичних занять з курсу цивільного та сімейного права України для студентів та курсантів 1-го курсу юридичного факультету та 2-го курсу факультету підготовки кадрів кримінальної міліції Національної академіїї внутрішніх справ України. Про основні положення і висновки дисертаційного дослідження неодноразово доповідалося на засіданнях кафедри цивільного права Національної академїї внутрішніх справ України, а також на науково-практичних конференціях були представлені такі роботи:

Відшкодування моральної шкоди при порушенні трудових спорів (Міжнародна практична конференція, присвячена 50-річчю створення Ради Європи "Європа на порозі нового тисячоліття") від 5 травня 1999 р., м. Київ;

Відшкодування моральної шкоди при посяганні на честь, гідність та ділову репутацію (Науково-практична конференція "Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності") від 24-25 вересня 1999 р. м. Дніпропетровськ;

Відшкодування моральної шкоди як цивільно-правовий спосіб захисту честі, гідності та ділової репутації (Міжнародна практична конференція "Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням") від 20 червня 2000 р., м. Донецьк;

Особливості відшкодування моральної шкоди в цивільному та кримінальному законодавстві (Наукова-практична конференція: Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання) від 8 грудня 2000 р., м. Запоріжжя;

Виступ на радіо "Континент" в юридичній програмі "Імперія-плюс" з доповіддю на тему: "Відшкодування моральної шкоди при порушенні прав споживачів" від 28 лютого 2001 року.

Структура роботи визначена метою та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел - 193 найменування. Повний обсяг дисертації 198 сторінок.

моральна шкода правове компенсація

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, зв'язок з науковими програмами, ступінь розробленості проблеми, визначається об'єкт і предмет, мета і завдання дослідження, його методологічна основа, нормативна та емпірична база, наукова новизна, теоретичне і практичне значення, особистий внесок автора в отриманні наукових результатів, викладених у дисертації, апробація та впровадження результатів дослідження, структура роботи.

Розділ 1 "Гносеологія захисту моральних благ" складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню історичного розвитку, процесу становлення та правового регулювання інституту моральних благ, компенсації моральної шкоди як одного із способів захисту моральних благ, завданої як фізичним, так і юридичним особам, з'ясуванню їх юридичної природи та проведенню систематизації зазначених прав.

Підрозділ 1.1. "Поняття моральних благ". У ноьму розглядаються питання, які пов'язані з визначенням поняття моральних благ як самостійної групи об'єктів цивільних прав, які охороняються цивільним законодавством України, у випадках та межах, в яких застосування способів захисту цивільних прав виникає із сутності порушеного морального блага та наслідків цього порушення. Під шкодою в цивільному праві розуміються сприятливі зміни в блазі, що охороняє закон, яке може бути як майнове, так і немайнове.

Вказано, що ст. 252 прийнятого Цивільного Кодексу визначає життя и здоров'я, гідність особи, особисту недоторканність, честь та ділову репутацію, недоторканність особистого життя, особисту та сімейну таємницю, право вільного пересування, вибору місця перебування та проживання, право на ім'я, право авторства та інші моральні блага, які належать громадянину від народження або в силу закону, невідчужені та непередавані іншим чином. Специфіка моральних благ визначає вибір способів та меж захисту, а саме можливість використання загальних способів захисту: відшкодування збитків і компенсації моральної шкоди. Саме тому юридична сутність цих благ у дисертаційному дослідженні визначена через гносеологічний та історичний аспекти розвитку і становлення моральних благ, їх захисту і відношення цивільного законодавства до їх правового регулювання.

Звертається увага, що в юридичних джерелах зустрічаються тотожні поняття "нематерільні блага", "особисті немайнові права", "особисті блага" та інш. Вважається, що споконвічно поняття благо - це благополуччя, задоволення потреб, а право, як наслідок, категорія, яка охороняється державою, узаконена можливість, свобода що-небудь виконувати. Тому об'єктом відносин, пов'язаним із правовим регулюванням моральних благ, є: право на життя, право на здоров'я, право на свободу і особисту недоторканність та інш.

Здобувач обгрунтовує положення про те, що повного визначення поняття моральної шкоди як способу захисту моральних благ у чинному законодавстві України не існує, має лише більш дискусійний характер. Так, зокрема, вказується на те, що безпідставно відокремлюються моральні та фізичні страждання, оскільки фізичні страждання неодмінно викликають страждання моральні.

Аналізується думка деяких вчених-юристів щодо визначення моральних благ та моральної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку у визначенні того, що є джерелом моральної шкоди. З чого витікає, що моральна шкода виникає в результаті моральних страждань. Але ж саме моральні страждання і визначають моральну шкоду. Робиться висновок, що більш придатним видається визначення, в якому поняття моральної шкоди розкривається через специфіку благ, що порушуються при її заподіянні.

Підрозділ 1.2. "Розвиток правового регулювання захисту моральних благ". У даному підрозділі аналізуються тенденції розвитку та правового регулювання захисту моральних благ. Проводиться хронологія становлення інституту компенсації моральної шкоди, починаючи з ранніх пам'яток Давньої Русі і завершуючи прийнятим Цивільним Кодексом України. На сьогоднішній день основою для регулювання цього правового інституту є Конституція України (ст.32, 56, 62, 152), чинний Цивільний Кодекс України (ст.6, 7, 440¹), прийнятий Цивільний Кодекс України (ст. 23, 190-192, 1245, 1281, 1292) та спеціальні закони України, які регулюють певні види суспільних відносин та передбачають право на компенсацію моральної шкоди.

Зроблений порівняльний аналіз всієї ієрархії законодавчих норм, які передбачають компенсацію моральної шкоди, що дозволяє визначити загальні принципи компенсації моральної шкоди:

моральна шкода компенсується у разі порушення або посягання на особисті нематеріальні блага та майнові права громадян;

моральна шкода за загальним правилом компенсується за наявністю вини, крім випадків, передбачених законом;

моральна шкода компенсується незалежно від відшкодування майнової шкоди, тобто як поряд з нею, так і самостійно;

моральна шкода компенсується в грошовій формі.

Автором зроблений висновок, що має місце принцип презумпції моральної шкоди, тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Визначається коло осіб, які мають право на компенсацію моральної шкоди, а саме: споживачі, громадяни, які постраждали внаслідок бойових дій в Афганістані, внаслідок катастрофи на Чорнобильскої АЕС та інш. Розглядаються питання, пов'язані з визначенням членів їх сімей. Робиться висновок про те, що в разі смерті потерпілого розриваються сімейні відносини, а тому його членам сім'ї та родичам завдаються душевні, фізичні страждання та переживання, а також втрати немайнового характеру, які настали внаслідок цих страждань та переживань. Зокрема, це стосується трудових відносин, заподіяння моральної шкоди посадовими особами та ін.

Розділ 2 "Компенсація моральної шкоди, завданої фізичним і юридичним особам" складається із чотирьох підрозділів. Даний розділ присвячений дослідженню правовідносин стосовно компенсації моральної шкоди, а саме підставам виникнення права на компенсацію та її суб'єкти.

Підрозділ 2.1. "При посяганні на немайнові права". Розглядаються питання, які спрямовані на дослідження інституту компенсації моральної шкоди при посяганнях: на життя та здоров'я, на свободу та особисту недоторканність, на честь, гідність та ділову репутацію, недоторканність особистого життя, особисту та сімейну таємницю фізичних та юридичних осіб.

Обгрунтовується, що законодавчого визначення таких понять, як життя та здоров'я, не існує. Практичну цінність представляє визначення моментів початку життя особи та її кінець, тому що вони визначають момент початку та кінця дії відповідних правових норм стосовно конкретної особи. Право громадянина на охорону здоров'я є самостійним особистим немайновим благом, тісно пов'язаним з правом на здоров'я, у зв'язку з чим пошкодженням здоров'я визнається дія або бездія, наслідком якої є втрата громадянином повного фізичного або психічного благополуччя. Право громадян на здоров'я визначається як особисте немайнове право громадян знаходитися в стані повного фізичного та психічного благополуччя. Відповідно, це право має абсолютний характер, тому що йому відповідає обов'язок всіх громадян не завдавати дій, які порушують це право.

Дисертантом визначається, що при посяганні на честь, гідність та ділову репутацію виникає ряд проблем щодо суб'єктивного складу, у зв'язку з тим, хто має право вимагати компенсації моральної шкоди особа: (фізична або юридична) або тільки громадянин. На основі тлумачення норм чинного законодавства робиться висновок, що громадянину належить право вимагати відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих опороченням його честі, гідності та ділової репутації; юридичній особі належить право вимагати відшкодування збитків, завданих опороченням ділової репутації. Юридичні особи вступають в різні ділові відносини, тому правове та економічне значення для них має тільки ділова репутація.

Автором проаналізовані види цивільно-правової відповідальності за правопорушення, завданого опороченням честі, гідності та ділової репутації громадянина та юридичної особи, а саме: спростування розповсюджених відомостей, відшкодування збитків, компенсації моральної шкоди.

Автором зроблений висновок, що перераховані права і блага характеризуються наступними спільними ознаками:

мають абсолютний характер;

виникають незалежно від волевиявлення їх власника в результаті факту народження особи (життя, честь, гідність) або в силу закону (право авторства);

невідчужувані та непередавані іншим чином.

Підрозділ 2.2. "При порушенні майнових прав" спрямований на розгляд питань, пов'язаних з порушенням прав споживачів, зокрема водія як споживача; при наданні туристичних послуг; при порушенні трудових прав, авторських прав.

Вказується, що на сьогоднішній день закон, який передбачає можливість компенсації моральної шкоди у разі порушення майнових прав громадян, є тільки Закон "Про захист прав споживачів".

Вказується, що ст. 54 Конституції України передбачає, що громадянам гарантується захист моральних благ, які виникають у зв'язку з різними видами творчості, інтелектуальної власності (авторських прав). Разом з тим, ця норма не вказує на право компенсації моральної шкоди. Однак, положення цієї статті можна віднести до норм Конституції, які визнають це право, оскільки моральні інтереси, що виникають у зв'язку з порушенням різних видів духовної діяльності, завжди пов'язані з душевними, фізичними стражданнями та моральними переживаннями громадян як суб'єктів авторських прав.

Зазначається, що суди в більшості випадків не встановлюють, які види страждань відчував позивач, в чому конкретно вони виявляються, не обгрунтовують визначений розмір компенсації моральної шкоди. Так, за законодавством України розмір компенсації можливий в грошовій або іншій матеріальній формі. Законодавець визначає як мінімальний, так і максимальний розмір компенсації моральної шкоди при наявності окремих випадків. Тому робиться висновок, що взагалі не існує єдиного підходу до визначення розміру компенсації. Вноситься пропозиція щодо компенсації моральної шкоди в повному обсязі, можливість компенсації не тільки в грошовій формі, а і в матеріальній (майно і т.п.).

Підрозділ 2.3. "При заподіянні громадянам під час військових конфліктів та глобальних катастрофах" присвячений аналізу особливостей застосування норм цивільного законодавства, які регулюють зобов'язання із заподіяння моральної шкоди бойовими діями та глобальними катастрофами, зокрема статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і теперішньому положенню ветеранів війни в Афганістані.

Розглядаючи дане питання, висловлюється думка, що відповідно до Конституції України і цивільного законодавства громадянину повинна бути відшкодована шкода в повному обсязі у будь-який момент, якщо він пред'являє претензії. Тому важливо, щоб нові пропозиції щодо удосконалення норм, які регулюють ці відносини, не обмежували ці права, щоб не виникли протиріччя з Конституцією України та прийнятим Цивільним Кодексом України. Пропонується такий правовий механізм, який не перешкоджає зверненню до суду за повною компенсацією, якщо громадянин того забажає, незалежно від існування цього закону. Визначаються суб'єкти права на компенсацію моральної шкоди, так, у разі смерті постраждалого, який не одержав компенсації, то на компенсацію мають права всі спадкоємці за законом, незалежно від того, чи постраждали вони особисто, у разі смерті годувальника право на компенсацію моральної шкоди має його дружина та діти. Для виключення псевдопостраждалих пропонуються варіанти доказування тих подій, у зв'язку з якими громадянин буде звертатися за компенсацією.

Обгрунтовується поняття "джерело підвищеної небезпеки" в прийнятому Цивільному Кодексі України, відмічається, що володар джерела підвищеної небезпеки відповідає незалежно від наявності вини (не доводиться намір, необережність).

Пропонується при відновленні моральних благ, зокрема права на житло, компенсація у вигляді реального житла, а не грошова, право громадян звертатися в житлові організації за місцем проживання або перебування, де їх повинні поставити на облік.

У даному підрозділі визначаються критерії компенсації моральної шкоди, визначаються суб'єкти відповідальності, відповідачі в суді, джерела фінансування. Визначається необхідність розробки механізму реалізації норм про компенсацію моральної шкоди. Пропонується, наприклад, під боргові зобов'язання - приватизація майна, розділ громадян на категорії в залежності від ступеня потреби.

Підрозділ 2.4. "При заподіянні незаконними діями посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду" В даному підрозділі аналізуються норми, зокрема прийнятого Цивільного Кодексу України, пов'язані з компенсацією моральної шкоди, завданої незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням як запобіжного заходу взяття під варту чи підписки про невиїзд, незаконним затриманням, незаконним накладенням адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт. Вказується, що прийнятий Цивільний Кодекс України поширив сферу правових відносин, в межах яких може бути завдана моральна шкода. Так, в ст. 1253 шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок прийняття незаконного рішення, ухвали, постанови з цивільної справи, відшкодовується державою в повному обсязі - лише за наявності у діях судді (суддів) складу злочину, встановленого вироком, що набрав чинності. Зокрема, прийнятий кодекс регулює не тільки кримінально-правові відносини, але і цивільно-правові. Однак, конкретного визначення "моральна шкода" в цих відносинах немає.

Вносяться пропозиції щодо компенсації моральної шкоди при самообмові, тому, що самообмова є причиною незаконного засудження, незаконного притягнення у виді обвинуваченого та інш., тобто причиною виникнення моральної шкоди.

Дисертантом проаналізована проблема правової природи інституту компенсації моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними діями посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду та зроблений висновок, що ця проблема є предметом цивільного права.

Сформульовані рекомендації щодо удосконалення інституту компенсації моральної шкоди, тобто внесення подальших розробок і впроваджень в діюче цивільне законодавство, завданої фізичним або юридичним особам незаконними діями посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Розділ 3 "Практика зарубіжного законодавства компенсації моральної шкоди" складається з двох підрозділів і присвячений правовому регулюванню інституту компенсації моральної шкоди в законодавстві зарубіжних країн: США, Англії, Німеччині та Росії.

Підрозділ 3.1. "Особливості компенсації моральної шкоди в США, Англії, Німеччині". У теперішній час інститут компенсації моральної шкоди правові країни досить таки ефективно застосовують для захисту моральних благ. Зокрема, країни англосаксонської правової системи та країни континентального права. В даному підрозділі аналізуються законодавство і досвід застосування інституту компенсації моральної шкоди в деяких найбільш розвинених державах англосаксонського (Англія, США) і романо-германського (Німеччина) права. Автором проводиться порівняльний аналіз українського цивільного законодавства з правовою системою цих країн щодо компенсації моральної шкоди. Відмічається, що варіації визначення моральної шкоди в праві Англії і США багаточисельні: "психічна шкода", "психіатрична шкода", "нервовий шок", "нервове потрясіння", "загальний шок" та "загальне потрясіння". Це свідчить про те, що в цих країнах, на відміну від українського законодавства, існує інше правове регулювання зобов'язань із заподіяння шкоди. Тобто, англосаксонське право визначає суттєво різні підстави відповідальності в залежності від заподіяння шкоди у формі наміру та необережності. Визначається, що правова мета компенсації моральної шкоди має компенсаційний характер при умовах заподіяння шкоди за необережністю та штрафний характер у разі навмисного заподіяння шкоди. В українському законодавстві не визначається така різниця в підставах відповідальності за заподіяння моральної шкоди, а штрафний характер відповідальності виражається в залежності від ступеня вини спричинителя шкоди у разі визначення розміру компенсації.

Вказується, що сьогоднішній стан інституту компенсації моральної шкоди в англійському праві є предметом постійних дискусій. Спірними на сьогоднішній день є такі питання, як: наявність психічної шкоди, не пов'язаної із заподіянням тілесних ушкоджень; застосування спеціальних відмежувань до вимог розумного передбачення правопорушником можливості заподіяння моральних страждань свідку пригоди; визначеність кола суб'єктів, які знаходяться в дуже близьких стосунках та багато інш. Також в роботі приділяється увага особливостям компенсаціі психічної шкоди при дифамації (розповсюдження відомостей, які принижуют честь та гідність потерпілого).

Автором визначається, що спільність правових систем Англії та США обумовлює схожість і в правовому регулюванні відносин, які виникають у зв'язку із заподіянням психічної шкоди. Підкреслюється, що підстави відповідальності за заподіяння психічної шкоди в США в основному такі ж самі, як і в англійському праві. Однак кожний штат США має власну правову ситему, тому підхід до компенсації психічної шкоди може відрізнятися в залежності від права конкретного штату. Але ж все таки існуюють загальні критерії при визначенні наявності підстав відповідальності за заподіяння психічної шкоди для всіх штатів. Автором відмічається, що в американському праві визначається компенсація психічної шкоди, завданої простою необережністю, навмисно або внаслідок грубої необережності.

Аналізуючи правову систему Німеччини, автор звертає увагу на виникнення права на грошову компенсацію за страждання, тобто на наявність об'єктивного та суб'єктивного елементів складу правопорушення. Моральна шкода в законодавстві Німеччини визначається як "гроші за страждання" або "грошова компенсація за страждання". Компенсація за страждання вказана в спеціальній нормі, яка регулює відносини, які виникають у зв'язку із заподіянням шкоди. Об'єктами правового захисту є тіло, здоров'я і свобода, тобто ця норма прямо передбачає можливість компенсації за страждання, якщо вони є наслідком порушення тілесної недоторканності, заподіяння шкоди здоров'ю або незаконного позбавлення волі. Взагалі існує таке поняття, як "справедлива компенсація".

Автором даного дослідження визначається, що суди при розгляді справ щодо компенсації моральної шкоди враховують наступні умови: яке немайнове право позивача було порушено; було це порушення значним; наявність і вид вини відповідача (намір або необережність) та інш. обставини в залежності від характеру правопорушення.

Підрозділ 3.2. "Особливості компенсації моральної шкоди в Росії" В даному підрозділі особлива увага приділяється окремим особливостям компенсації моральної шкоди, притаманим російському законодавству, а саме: розміру компенсації моральної шкоди, методиці визначення розміру, урахуванню індивідуальних особливостей потерпілого, впливу майнового стану потерпілого на розмір компенсації.

Аналізується встановлені законодавцем критеріі, які необхідно враховувати судом при визначенні розміру компенсації моральної шкоди. Одним із критеріїв є ступінь фізичних та моральних страждань, що пов'язані з індивідуальними особливостями особи, якій заподіяна шкода. Індивідуальними особливостями потерпілого вважається обставина, що підлягає доказуванню, яку суд повинен встановити процесуальним законодавством способами і приймати до уваги при оцінці дійсної глибини (ступеня) фізичних або моральних страждань і визначення відповідного розміру компенсації. Зокрема, законодавець вважає, що необхідним критерієм розміру компенсації у всіх випадках є середня "глибина страждань", або презюмована моральна шкода для визначеного виду правопорушення. Автором робиться акцент на визначенні презюмованої моральної шкоди - це страждання, що, за загальним уявленням, повинна відчувати (не може не відчувати) "середня", "нормально" реагуюча на скоєння відносно неї протиправної дії людина. По суті, презюмована моральна шкода відображає суспільну оцінку протиправної дії.

Обгрунтовується необхідність стосовно вимоги розумності та справедливості щодо визначення розміру компенсації моральної шкоди, необхідно застосовувати її не тільки до конкретного судового складу, але і до всієї судової системи в цілому. Тобто, повинні існувати писані, єдині для всіх судів базисний рівень розміру компенсації і методика визначення її остаточного розміру, зокрема, конкретний судовий склад буде визначати розмір компенсації так, як вказує закон, тобто з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Автором аналізується розроблена шкала розмірів до різних видів порушень особистості, а також рекомендована формула для визначення розміру компенсації моральної шкоди.

Вказується, що існує одинична спроба пропозиції загального методу визначення розміру компенсації моральної шкоди, яка належить російському досліднику О.М. Ерделєвському, який визначає перелік благ, що захищаються шляхом компенсації моральної шкоди, що він має постійну тенденцію до розширення і впорядкування.

Важливої уваги заслуговують обставини, які підвищують та знижують розмір компенсації моральної шкоди.

Проведений автором аналіз законодавства та судової практики Росії, Англіі, США і Німеччини відносно компенсації моральної шкоди вказує на значну схожість проблем, які виникають при застосуванні цього правового інституту:

відсутність детального законодавчого регулювання інституту компенсації моральної шкоди;

компенсація моральної шкоди застосовується в розглянутих правових системах як спосіб правового захисту в основному особистих немайнових прав и благ;

існує тенденція упорядкування системи визначення розмірів компенсації.

У висновках автором сформульовані найбільш суттєві положення і пропозиції, одержані внаслідок дисертаційного дослідження цієї теми, визначено рекомендації стосовно удосконалення механізму цивільно-правового регулювання інституту компенсації моральної шкоди, судового розгляду та вирішення справ за позовами про компенсацію моральної шкоди.

За темою дисертаційної роботи опубліковані такі наукові статті

Павловська Н.В. Відшкодування моральної шкоди при посяганні на честь, гідність та ділову репутацію //Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей: - Дніпропетровськ.: Дніпропетровський інститут МВС України, 1999 р.-№2 -С. 381-387.

Павловська Н.В. Відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю. //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -К., 2000 р., №3, -С. 95-99.

Павловська Н.В. Відшкодування моральної шкоди при посяганні на недоторканність особистого життя. //Право України. -К., 2001 р., №3 -С. 45-47.

Павловська Н.В. Особливості відшкодування моральної шкоди при порушенні прав споживачів. //Підприємництво, господарство і право. -К., 2001р., №4 -С. 71-72.

Павловська Н.В. Особливості відшкодування моральної шкоди в цивільному та кримінальному законодавстві. //Держава і право: Інститут ім. Корецького, -К., 2001р., №13. -С.228-234.

АНОТАЦІЇ

Павловська Н.В. Теорія та практика захисту моральних благ цивільним законодавством України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Національний університет внутрішніх справ МВС України. - Харків, 2002 р.

У дисертації проводиться теоретичний та практичний аналіз правового інституту захисту моральних благ в справах про компенсацію моральної шкоди, завданої фізичним і юридичним особам.

Досліджується гносеологічна та правова природа інституту моральних благ, їх способи захисту, а саме: компенсації моральної шкоди, історичний аспект розвитку, форми захисту, галузеву природу правовідносин, що досліджуються, конкретні проблеми і перспективи розвитку цього інституту. Формулюються і пропонуються рекомендації по удосконаленню законодавчої регламентації захисту майнових і немайнових прав як фізичних, так і юридичних осіб, інституту судового розгляду по справах про компенсацію моральної шкоди.

Особлива увага приділяється питанню про компенсацію моральної шкоди при заподіянні громадянам під час військових конфліктів та глобальних катастрофах.

Ключові слова: моральні блага, компенсація моральної шкоди, способи захисту майнових та немайнових прав, аналіз чинного цивільного законодавства, прийнятого Цивільного Кодексу України.

Павловская Н.В. Теория и практика защиты нравственных благ гражданским законодательством Украины. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. -Национальный университет внутренних дел МВД Украины. -Харьков, 2002 г.

В диссертации произведен теоретический и практический анализ правового института защиты нравственных благ по делам о компенсации морального вреда, причиненного физическим и юридическим лицам.

Исследуется гносеологическая и правовая природа института нравственных благ, их способы защиты, непосредственно компенсация морального вреда, исторический аспект развития, формы защиты, отраслевая природа правоотношений, которые исследуются, основные проблемы и перспективы развития этого института. Обосновываются и предлагаются рекомендации по усовершенствованию законодательной регламентации защиты имущественных и неимущественных прав как физических, так и юридических лиц, института судебного рассмотрения по делам о компенсации морального вреда.

Анализируется существующая проблема, которая состоит в отсутствии на сегодняшний день, законодательно сформулированных точных критериев определения размеров компенсации морального вреда и общего метода количественной оценки ее размеров. Определяются основные факторы, которые воздействуют на размер компенсации данного вреда.

Рассмотрены условия ответственности за причинение морального вреда, в которую входят: наличие этого вреда, противоправные действия (бездействия) причинителя, причинная связь между противоправным поведением причинителя и моральным вредом, вина причинителя.

Особому вниманию уделяется вопрос о компенсации морального вреда, причиненного гражданам во время военных конфликтов и глобальных катастрофах.

В данной работе комплексно и детально освещены проблемы компенсации морального вреда по законодательству Украины, проанализированы законодательство и судебная практика Англии, Германии, США и России.

В выводах диссертации изложены основные результаты научного исследования. Сформулированы и предложены рекомендации по внесению изменений в действующее законодательство Украины, которое регулирует отношения в области компенсации морального вреда.

В приложениях приведены образцы исковых заявлений о компенсации морального вреда при нарушениях прав отдельных категорий граждан.

Ключевые слова: нравственные блага, компенсация морального вреда, способы защиты неимущественных и имущественных прав, анализ действующего законодательства и принятого Гражданского Кодекса Украины.

Pavlovskya N.V. The theory and practice of the moral wealth protection by the civil legislation of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of jurisprudence on a speciality 12.00.03 - civil law and civil process; the family law; the international private law. National University of Internal Affairs of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. - Kharkiv, 2002.

The dissertation presents the theoretical and practical analysis of legal institute of the moral wealth protection on affairs dealing with indemnity of the moral harm caused to physical and legal persons.

The gnosiological and legal nature of institute of the moral wealth, their ways of protection, indemnity of moral harm, historical aspect of development, the form of protection, a branch nature of law-relations which are investigated, the basic problems and prospects of development of this institute are under investigation. Recommendations for improvement of a legislative regulation of property and non-property rights protection both physical, and legal persons, institute of judicial consideration on an indemnification of moral harm affairs are substantiated and offered.

Special attention is payed to the question of moral harm indemnity caused to citizens during military conflicts and global accidents.

In the given work problems of moral harm indemnity according to the legislation of Ukraine are covered in complex and details, as well as, the legislation and judicial practice of England, Germany, USA and Russia are analyzed. In appendices there are presented samples of statements of claim on indemnity of moral harm violation of separate categories of citizens` rights.

Key words: the moral wealth; indemnity of moral harm; ways of protection non-property and property rights; the analysis of the current legislation and the adopted Civil Code of Ukraine.

Размещено на Allbest.ru

...