Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Всесвітня інформаційна мережа Інтернет вже стала повсякденним засобом передачі інформації будь-якого характеру, який є доступним кожному, хто має персональний комп'ютер, та, завдяки засобам супутникового зв'язку, з кожної точки на планеті.

Інформація передається Інтернетом у вигляді об'єктів, що потенційно охороняються авторським правом: літературних, музичних та аудіовізуальних творів, фотографій, ілюстрацій, карт, планів, малюнків тощо. Обробка і передача даних мережею та саме її функціонування відбувається завдяки іншому об'єкту авторсько-правової охорони - комп'ютерним програмам, а зберігання і пошук інформації часто здійснюється за допомогою електронних баз даних, які також можуть охоронятися авторським правом.

Фіксація перелічених об'єктів авторсько-правової охорони в електронній формі та транскордонний характер Інтернету спрощує можливість порушення прав авторів та їхніх правонаступників. Збільшення ж обсягу авторських прав або введення складної процедури їх здійснення, натомість, призведе до обмеження прав користувачів Інтернету. Тому завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів суб'єктів авторських прав та користувачів творів, розміщених в Інтернеті.

Систематизація та реформування авторського права у сфері охорони матеріалів, що передаються Інтернетом, є нагальною потребою і для України, особливо в умовах теперішніх ринкових перетворень в країні, коли інформація стає все вагомішим фактором виробництва та все ціннішим об'єктом цивільного обігу.

Вищенаведеними технологічними та правовими реаліями сьогодення і зумовлено актуальність теми даного дослідження. Авторсько-правові аспекти функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет потребують негайного та всебічного вивчення з тим, щоби величезний потенціал Інтернету в усіх сферах суспільного життя реалізувався в повній мірі повсюди в світі та, зокрема, в Україні.

Як українські науковці (Ч.Н. Азімов, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, Р.В. Дроб'язко, Р.А. Калюжний, В.О. Жаров, В.І. Жуков, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, Р.Б. Шишка та ін.), так і іноземні спеціалісти з права інтелектуальної власності (М.М. Богуславський, А.Б. Гельб, М.Х. Ліфті, Ф.П. Сергеєв, Т.Дж. Шмедінгхофф, О. Ханс тощо) неодноразово звертали свою увагу на окремі проблеми, що постали перед авторським правом у зв'язку із стрімким розвитком інформаційних технологій. Проте комплексного дослідження проблем охорони розміщених в мережі Інтернет творів, в якому б розглядались питання недосконалості правового регулювання в даній сфері, а також прогалини та суперечності, що містять відповідні національні закони та міжнародні договори, на даний час ані в Україні, ані в інших країнах здійснено не було.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у системному аналізі сучасного стану охорони літературних та художніх творів в Інтернеті та розробка рекомендацій щодо вдосконалення чинного авторсько-правового законодавства України у сфері охорони розміщених в Інтернеті творів з метою підвищення рівню захищеності прав авторів та їхніх правонаступників на такі твори.

З огляду на мету дослідження, його основними задачами є:

1. Встановити юридичну природу охорони авторських прав на розміщені в Інтернеті твори та особливості цієї охорони.

2. Визначити, які з матеріалів, доступних через Інтернет, підлягають охороні за авторським правом.

3. Здійснити порівняльний аналіз підходів, що існують в різних країнах, до питань правової охорони конкретних категорій розміщених в Інтернеті творів.

4. Розглянути та комплексно проаналізувати міжнародні правові акти у сфері охорони творів, розміщених в Інтернеті.

5. Обґрунтувати необхідність врахування технологічних, соціокультурних та економічних чинників, що мають вплив на стан охорони літературних та художніх творів в Інтернеті, при виборі оптимальної моделі функціонування Інтернету з точки зору дотримання авторських прав.

1. Технологічна та юридична природа Інтернету як всесвітньої інформаційної мережі та проблеми, що виникли в авторському праві у зв'язку з появою цього нового феномену

Історія та правові засади створення мережі Інтернет, її будова та послуги, які вона пропонує своїм користувачам.

Інтернет було започатковано Міністерством оборони США наприкінці 60-х. Створена військовими комп'ютерна мережа надавала можливість доступу до всіх наявних на той час обчислювальних ресурсів Сполучених Штатів багатьом користувачам одночасно.

Існування цієї мережі, що об'єднала головні обчислювальні центри країни, та використання технології передачі інформації, поділеної на автономні пакети, дозволило розпочати роботи по створенню гнучкої структури, до якої могли б входити комп'ютери будь-якого типу. Використання їх “спільної мови” - протоколів TCP/IP, які швидко сприйняли військові у своїй окремій мережі MILnet та університети, було підтримано Національною науковою фундацією (NSF) при створенні п'ятьох великих обчислювальних центрів, обладнаних супер-комп'ютерами, з метою забезпечення доступу всієї наукової громадськості країни до інформації, що містилась в цих комп'ютерах. Згодом всі найбільші університетські обчислювальні центри були підключені до мережі, створеної NSF, яка стала “скелетом” для всіх цих менших мереж. Починаючи з цього часу, став можливим доступ до будь-якої точки мережі за допомогою будь-якого підключеного до неї комп'ютера.

Протягом останнього десятиріччя Інтернет дійсно став прообразом та основою “інформаційної супер-магістралі” майбутнього. Розвиваючись сьогодні темпами, що вражають уяву, ця “мережа мереж” перетворилась із засобу спілкування в освітянських та дослідницьких колах на арену напруженої конкурентної боротьби. Все більше і більше підприємств користується Інтернетом в цілях реклами, маркетингу, надання послуг, укладання контрактів, здійснення та отримання платежів, внутрішнього та зовнішнього зв'язку, ринкових досліджень, розробки моделей власного розвитку, обміну професійною інформацією, управління персоналом та найму працівників.

Проблеми, що виникли з появою Інтернету в сучасному праві взагалі та в авторському праві зокрема.

Розвиваючись надзвичайно швидкими темпами, Інтернет змінює звичні нам соціально-економічні парадигми. І сучасне право не є виключенням. Нажаль, право сьогодення, базуючись на реаліях світу, яким він був до того, як “цифрова революція” стала реальністю, в більшості випадків виявляється нездатним адекватно реагувати на зміни у суспільних відносинах, викликані появою інформаційних технологій.

Вже сьогодні Інтернет ставить багато питань у сфері оподаткування, договірного права, кримінального права та права інтелектуальної власності. І з часом цих питань стає все більше. Головна проблема при їх вирішенні полягає в тому, що право в сучасному його вигляді має справу з матеріальними носіями інформації. Сучасне право має також територіальний характер, тобто воно обмежене у застосуванні тільки щодо осіб та відносин між ними в рамках території держави або її певної складової частини.

Проте Інтернет не знає ані державних кордонів, ані паперу чи інших традиційних носіїв інформації. Тому старі правові поняття та концепції, що вироблялися віками, мають змінюватися. І це вже відбувається. Але цей процес дуже повільний і часто вимагає зміни поглядів на нього тих, від кого залежить його хід. На жаль, як законодавці, так і ті, хто покликаний тлумачити закони, не завжди розуміють природу та значення нових досягнень науки.

Авторське право є чудовим прикладом того, як право може досить вдало пристосовуватися до появи нових технологій. Ця галузь права зазнала багато змін, викликаних появою таких технологій, як фотографія, звукозапис, радіо, супутникове телебачення, надаючи сьогодні адекватний захист мистецьким творам в усіх цих сферах.

Серед правових проблем, викликаних появою Інтернету, чи не найперше місце посідають авторсько-правові. По мірі того, як Інтернет буде все більше використовуватися як метод продажу і доставки інформації та результатів творчої діяльності, який не знає паперу та державних кордонів, питання охорони прав інтелектуальної власності на матеріали, доступні через Інтернет, будуть набувати все більшої важливості.

Авторське право є одним з найважливіших видів охорони інтелектуальної власності в Інтернеті в силу, як мінімум, двох причин. По-перше, більшість матеріалів, що передаються Інтернетом (тексти, зображення, звукові сигнали) є творами в юридичному сенсі і, таким чином, є предметом авторського права. По-друге, оскільки сама природа електронних телекомунікацій вимагає багатократного копіювання даних в процесі передачі їх каналами зв'язку та ознайомлення з ними необмеженого кола споживачів, природно, постають питання стосовно дотримання при такому копіюванні авторських прав.

Будь-яка поведінка користувачів в Інтернеті зачіпає права авторів та їх правонаступників. Інакше кажучи, неможливо нічого зробити в Інтернеті, що б потенційно не порушувало чиїсь авторські права. Перегляд Web-сторінок, збереження їх вмісту в пам'яті комп'ютера, переадресація повідомлення електронної пошти - всі ці дії включають відтворення об'єктів авторсько-правової охорони.

Матеріали, розміщені в Інтернеті, піддаються тесту на охороноздатність за авторським правом. З цією метою визначається, які саме матеріали, доступні користувачам Інтернету, охороняються авторським правом і які вимоги пред'являються авторським правом до них як до об'єктів охорони. Детально розглядаються також формальності, виконання яких з боку суб'єктів авторських та суміжних прав заохочується нормами авторського права.

Авторське право всіх країн світу (тих, в яких воно існує) охороняє твори у галузі літератури, науки та мистецтва. Як правило, національні закони і міжнародні конвенції з авторського права містять примірний перелік об'єктів правової охорони та зазначають, що цей перелік не є вичерпним. Зазвичай в цих переліках згадуються літературні, музичні та аудіовізуальні твори, фотографії, картини, малюнки, ілюстрації, карти, плани, ескізи тощо.

Всі вищезгадані літературні та художні твори можна зустріти в Інтернеті у великій кількості, і всі вони можуть претендувати на захист авторським правом. Але тільки претендувати. Бо однієї лише приналежності до тієї чи іншої категорії творів, зазначеної в законі, недостатньо.

Для того, щоби отримати захист за законами про авторське право, вищезгадані твори повинні відповідати певним критеріям. По-перше, вони мають бути оригінальними в юридичному сенсі, а по-друге, вони мають бути вираженими у тій чи іншій об'єктивній формі.

На основі аналізу норм законодавства України, США, Росії та країн Західної Європи, а також положень Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів доводиться, що інформація передається Інтернетом переважно у вигляді творів, які підлягають охороні авторським правом будь-якої з країн Бернського Союзу нарівні з творами, закріпленими в більш традиційних формах, за умови відповідності встановленим законодавством країни критеріям охорони. При цьому виконання яких-небудь формальностей та факт опублікування твору значення не має.

З'ясовується, які конкретно види творів зустрічаються в Інтернеті, якими саме творами вони представлені, та в чому полягають особливості авторсько-правової охорони кожного з цих видів.

Приділено увагу наступним видам об'єктів авторських та суміжних прав: літературні твори (в тому числі комп'ютерні програми); фотографії та інші нерухливі зображення; музичні твори та фонограми; аудіовізуальні твори; похідні твори; збірники та інші складені твори (в тому числі бази даних, Web-сайти та мультимедійні твори).

Розглядаються особливості розміщених в Інтернеті творів як предмета авторського права та проблеми їх правової охорони. Аргументується, що особливості розміщених в Інтернеті творів як предмета авторського права викликані специфічною формою їх фіксації. Цифрова форма фіксації цих творів уможливлює їхні унікальні фізичні якості та спричинює значні проблеми їх правової охорони.

Досліджуються технологічні фактори, яким підвладні твори, розміщені в Інтернеті, та викликані цими факторами юридичні проблеми. Доводиться, що володільці авторських прав стикаються зі значними ризиками, обумовленими існуванням інформаційних технологій. Транскордонний характер Інтернету та цифрова форма фіксації розміщених в ньому творів значно ускладнюють здійснення авторами та їх правонаступниками своїх прав. Незважаючи на це, численні об'єкти інтелектуальної власності продовжують створюватися, в тому числі виключно для їх розповсюдження через Інтернет.

Поряд з технічними та юридичними аспектами, що мають значний вплив на стан справ з охороною творів, розміщених в Інтернеті, звернуто увагу і на деякі основні проблеми, пов'язані зі ставленням користувачів до інтелектуальної власності взагалі і до авторського права зокрема. Розглядаються характерні соціологічні та культурні риси Інтернет-громади та їх можливий вплив на бажання користувачів платити за використання творів, розміщених в Інтернеті, а значить, бажання використовувати об'єкти охорони авторського права згідно з його нормами. Наголошується на тому, що спроби подолати прояви правового нігілізму, викликаного соціальними та культурними факторами, виключно методами авторського права не матимуть бажаного ефекту.

2. Зміст та обсяг авторських прав в контексті Інтернету

Розглядаються як майнові, так і особисті немайнові права авторів та їхніх правонаступників на розміщені в Інтернеті твори, питання охорони технічних засобів захисту творів та інформації про управління правами на них, а також обставини, за яких дозволяється вільне використання творів.

Серед майнових прав авторів та їхніх правонаступників детально аналізуються наступні: право на відтворення; право на розповсюдження; право на публічне виконання; право на публічний показ; право на публічне сповіщення; нові права на публічне сповіщення та на надання доступу публіці за Договорами ВОІВ.

При аналізі кожного із зазначених прав розглядаються положення відповідного законодавства України, США, Європейського Союзу та його держав-членів. Висловлюється думка про те, що розв'язати проблеми, що постали в авторському праві у зв'язку із застосуванням авторських прав в контексті Інтернету, можливо лише шляхом докладання спільних зусиль всіх зацікавлених сторін: держав, міжнародних організацій та організацій, що представляють як інтереси володільців авторських прав, так і інтереси споживачів.

Великим кроком на цьому шляху стало укладання Договорів ВОІВ 1996 року - Договір ВОІВ про авторське право та Договір ВОІВ про виконання і фонограми. В контексті досліджуваних питань розглядається хід імплементації норм Договорів ВОІВ у США та країнах Європейського Союзу, а також їх вплив на законодавство України у сфері авторського права. Вітається підписання Україною Договорів ВОІВ як таке, що відповідає її національним інтересам та сприятиме інтеграції країни до світових та європейських економічних структур.

Досліджується правові питання охорони технічних засобів захисту та інформації про управління правами на твори, розміщені в Інтернеті.

Договорами ВОІВ передбачено, що у державах-учасницях має бути встановлено заборону обходу технічних засобів захисту та внесення змін до інформації про управління правами.

Аргументується, що технічними засобами захисту в контексті Інтернету є комп'ютерні програми, які регулюють доступ до розміщених в мережі творів. Це можуть бути програми, якими захищено певну інформацію від отримання її відвідувачами Web-сайту, яким не було надано на це попередній дозвіл, або криптографічні коди, якими обмежується доступ до інформації, збереження її в пам'яті комп'ютерів користувачів або друк без відповідного дозволу.

Доводиться, що хоча інформація про управління правами складається з імені володільця авторських прав, умов використання твору (ліцензії) та іншої подібної інформації, вона не є взаємозамінною із знаком охорони авторського права.

Розглядаються підходи США та держав Європейського Союзу до імплементації відповідних положень Договорів ВОІВ, а також норми останньої редакції Закону України про “Авторське право і суміжні права”, присвячені питанням охорони технічних засобів захисту та інформації про управління правами.

Наголошується на тому, що окрім майнових, авторам розміщених в Інтернеті творів також належать і особисті немайнові права. В тій чи іншій мірі ця категорія прав авторів визнається в усіх країнах Бернського союзу та включає всі чи кілька з наступних прав: право авторства; право на ім'я; право на недоторканість твору; право на обнародування твору.

Легкість маніпулювання творами, зафіксованими в електронній формі, викликає численні питання, пов'язані з охороною особистих немайнових прав в Інтернеті, де твори постійно модифікуються, видозмінюються та заново розповсюджуються як самими авторами, так і іншими користувачами мережі. Застосування концепції немайнових прав щодо розміщених в Інтернеті творів є настільки ускладненим, що деякі дослідники навіть висловлюються за повну відмову від цієї категорії прав авторів.

Визнається очевидним, що в тих юрисдикціях, де визнаються особисті немайнові права, розповсюдження за допомогою Інтернету твору із зміненим іменем автора або без його зазначення (якщо твір був підписаний) є протиправним діянням. Зміна без дозволу автора твору, розміщеного в Інтернеті, також не дозволяється, якщо це може зашкодити його честі чи репутації. Така зміна може бути результатом зменшення розміру, “обрізання”, невдалої заміни кольорів, “розфарбування”, сканування чи надмірного редагування твору тощо.

Розглядаються випадки вільного використання творів. Особливої уваги надається підставі вільного використання творів, дія якої в Інтернеті викликає найбільшу кількість ускладнень, - ліцензії, що припускається.

З дозволу суб'єкта авторських прав користувачі можуть вчиняти з твором певні дії, як, наприклад, відтворення та розповсюдження примірників твору, що за відсутності такого дозволу вважалось би порушенням авторських прав.

Дозвіл суб'єкта авторських прав може набувати багатьох форм. В більшості випадків дозвіл має форму ліцензійної угоди - контракту між володільцем авторських прав та іншою особою, яким цій особі надаються права, які звичайно належать лише суб'єкту авторських прав. Така форма надання дозволу є явною, чітко визначеною ліцензією на використання твору в той чи інший спосіб. Проте в Інтернеті такі ліцензії надаються вкрай рідко, найчастіше володільці авторських прав не дбають про укладання ліцензійних угод, залишаючи права користувачів без належної уваги.

Доводиться, що в багатьох випадках, однак, існування ліцензії на певне використання твору можна припустити. Якщо ліцензійна угода не укладається в письмовій формі, про її існування та умови можна судити, виходячи з таких факторів як необхідність, звичай та загальноприйнята практика, а також поведінка сторін.

3. Проблемні питання захисту авторських прав на твори, розміщені в Інтернеті

Піддається аналізу технічні і правові засоби та методи ведення бізнесу, які дозволяють суб'єктам авторських прав ефективно захищати свої права на розміщені в Інтернеті твори як до моменту їх порушення, так і після, а також розглядаються перспективи реалізації в Інтернеті економічної концепції перехресного субсидування.

Вивчаються як технологічні та правові засоби, так і маркетингові прийоми, які надають володільцям авторських прав можливість контролювати використання розміщених в Інтернеті творів, запобігати порушенням своїх прав, перевіряти кількість випадків використання творів та стягувати платню за таке використання до моменту порушення.

З числа правових засобів найбільша увага приділяється ліцензійним договорам та запобіжним заходам. Останні мають бути передбачені національним законодавством будь-якої держави-члену Світової організації торгівлі (СОТ) згідно з вимогами Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, включаючи торгівлю контрафактними товарами (Угода TRIPS). В Україні, яка зараз знаходиться у процесі приєднання до СОТ, були здійснені заходи з приведення національного законодавства у відповідність до вимог Угоди TRIPS, зокрема щодо запобіжних заходів. Так, новою редакцією Закону “Про авторське право і суміжні права” передбачено можливість їх застосування судами за заявою суб'єкту авторських чи суміжних прав. Незважаючи на критику деяких недоліків та неточностей формулювань, положення про запобіжні заходи нової редакції Закону визначаються як такі, що в цілому відповідають вимогам Угоди TRIPS.

Міститься аналіз проблем, що виникають з поданням суб'єктом авторських прав позову до порушника його прав на розміщені в Інтернеті твори як у країні порушника, так і у власній країні. Крім того, розглянуто арбітраж як альтернативу судовому розгляду справи, а також питання, пов'язані з визнанням та виконанням іноземних судових та арбітражних рішень.

На прикладі України розглядаються перешкоди, з якими стикаються суб'єкти авторських прав на розміщені в Інтернеті твори при судовому переслідуванні порушника їхніх прав у країні порушника, а на прикладі США - проблеми, які виникають з поданням володільцем авторських прав позову у власній країні.

З'ясовуються переваги арбітражу як швидшого, дешевшого та менш формалістичного способу розв'язання цивільних спорів порівняно з державними судами. Досліджується два проекти ВОІВ з міжнародного комерційного арбітражу в галузі авторського права - Центр ВОІВ з арбітражу та посередництва та Проект Віртуального Магістрату.

Акцентується увага на тому, що іноземне судове чи арбітражне рішення може бути або взагалі не визнаним в країні порушника, або його виконання може бути пов'язане з великою кількістю ускладнень. Спираючись на проведене дослідження, доводиться, що за відсутності ефективного та всеохоплюючого міжнародного механізму виконання іноземних судових та арбітражних рішень, рішення іноземного суду чи арбітражу може не стати адекватним засобом захисту прав авторів та їхніх правонаступників.

Вивчаються можливості перехресного субсидування створення об'єктів авторських прав.

З огляду на те, що жоден з технологічних чи правових засобів не може гарантувати абсолютного захисту авторських прав на розміщені в Інтернеті твори, володільці цих прав змушені шукати таких методів ведення бізнесу, які б дозволяли їм отримувати доходи, не стягуючи платні за користування об'єктами їхніх авторських прав. Велика кількість моделей перехресного субсидування дозволяє їм досягти цієї мети. При цьому ключового значення набуває “право на посилання”, яке є одним з найважливіших прав авторів та їхніх правонаступників в контексті Інтернету.

В роботі аргументується точка зору, згідно з якою баланс інтересів суб'єктів авторських прав та користувачів Інтернету в значній мірі залежить від технологічних засобів, доступних першим, та тих маркетингових прийомів, які вони застосовують. У поєднанні із соціокультурними тенденціями, що впливають на ставлення користувачів до інтелектуальної власності та їхнє уявлення про майбутнє Інтернету, еволюція згаданих засобів та прийомів призведе до зниження ролі авторського права як регулятора суспільної поведінки в Інтернеті. Це в жодному разі не означає, що слід взагалі відмовитися від авторського права, навіть якщо Інтернет згодом стане головним чи навіть єдиним каналом розповсюдження примірників творів. Однак, посилення правового регулювання в даній сфері призведе до порушення хиткого балансу інтересів, який існує в Інтернеті сьогодні.

Багато з аномалій, що виникли в авторському праві у зв'язку з появою Інтернету, нині досить вдало вирішуються завдяки технологічним та економічним інноваціям. З цього не випливає, що вони мають стати сурогатом авторського права в Інтернеті, але виглядає доречним доручити авторському праву регулювання лише найбільш екстремальної суспільної поведінки в Інтернеті, залишивши решту спектру ринковим важелям впливу на неї.

юридичний авторський цивільний арбітражний

Висновки

У висновках викладаються найважливіші результати дослідження та висуваються пропозиції щодо реформування авторського права України у сфері функціонування мережі Інтернет. Аргументується, що ліквідувати той величезний розрив, який існує нині в Україні між авторським правом та суспільними відносинами, що виникають у зв'язку з використанням Інтернету та інших інформаційних технологій, можливо лише за допомогою систематизації авторського права України та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів, що склались на сьогодні в даній галузі. Уявляється доречним, щоби цей процес відбувався у формі розробки і прийняття спеціальних законів, покликаних регулювати суспільні відносини з приводу використання творів в інформаційних мережах, з одночасним включенням їх положень цивільно-правового характеру до Книги Четвертої “Право інтелектуальної власності” нового Цивільного кодексу України.

Під час кодифікаційних робіт мають враховуватися прийняті Україною на себе зобов'язання за міжнародними договорами, стороною яких вона є, а рівно і положення інших міжнародних документів, які, не накладаючи на держави жодних зобов'язань, є, тим не менш, визнаними міжнародними стандартами в галузі авторського права (насамперед, Типовий закон ВОІВ про авторське право і суміжні права та Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронну комерцію). Необхідно також вжити необхідних заходів для найшвидшого приведення законодавства України у відповідність до вимог Угоди TRIPS, як це передбачено Указом Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні”.

Література

1. Пастухов О. “Цифрова революція” та право: нові погляди на відомі речі // Українське право. - 1998. - № 1. - С. 170-172.

2. Пастухов О.М. Особливості розміщених в Інтернеті творів як предмета авторського права та проблеми їхньої правової охорони // Адвокат. - 2001. - № 1-2. - С. 15-16.

3. Пастухов О.М. Напрямки реформування авторського права України в контексті розвитку інформаційних технологій // Адвокат. - 2002. - № 1. - С. 22-23.

4. Пастухов О. Інтернет: що він робить для нас і що нам тепер робити з ним? // Українське право. - 1998. - № 2. - С. 96-101.

5. Пастухов О.М. Комп'ютерні програми як особливий вид літературних творів, що передаються мережею Інтернет, та доцільність їх охорони за авторським правом // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2001. - № 1. - С. 68-71.

6. Пастухов О.М. Що є об'єктом охорони авторського права в Інтернеті? // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2000. - № 4. - С. 154-160.

Размещено на Allbest.ru