Захист права на комп'ютерну програму (авторсько-правовий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет внутрішніх справ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ЗАХИСТ ПРАВА НА КОМП'ЮТЕРНУ ПРОГРАМУ (АВТОРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право

Селіванов Максим Володимирович

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ МВС України, м.Харків.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент, Жуков Віктор Іванович, Приватний інститут інтелектуальної власності “Жуков і син”, директор.

Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, доцент Підопригора Оксана Опанасівна, Міжнародний Соломонів університет, завідувач кафедри правознавства.

- кандидат юридичних наук, доцент Крижна Валентина Миколаївна, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри цивільного права.

Провідна установа - Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, відділ цивільного і трудового права, м.Київ.

Захист відбудеться 22 червня 2002 р. о “ 12 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 21 травня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Е.Кириченко

АНОТАЦІЇ

Селіванов М.В. Захист права на комп'ютерну програму (авторсько-правовий аспект). -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. -Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню актуальних питань теоретичного і правозастосовчого характеру, пов'язаних із захистом права на комп'ютерну програму (авторсько-правовий аспект). Дисертація складається з двох розділів.

Перший розділ містить аналіз норм національного і міжнародного законодавства, судової практики, пов'язаної із захистом права на комп'ютерну програму. Досліджується форма комп'ютерної програми як об'єкта авторської правовідносини і відзначається її нове трактування. Описуються окремі авторські правомочності на комп'ютерну програму.

В другому розділі розглядається конкретна процесуальна проблема, пов'язана з захистом права на комп'ютерну програму - забезпечення доказів. З урахуванням специфіки комп'ютерної програми вказується на необхідність негайного і раптового виконання рішення суду про забезпечення доказів і про застосування тимчасових заходів.

Ключові слова: комп'ютерна програма, авторське право на комп'ютерну програму, порушення авторського права на комп'ютерну програму, забезпечення доказів, тимчасові заходи.

Селиванов М.В. Защита права на компьютерную программу (авторско-правовой аспект). -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс, семейное право, международное частное право. -Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена исследованию актуальных вопросов теоретического и правоприменительного характера, связанных с защитой права на компьютерную программу (авторско-правовой аспект). Актуальность темы предопределяется необходимостью юридико-технического анализа форм произведений в авторском праве в целом и форм, в которых выражаются приравненные к литературным произведениям "компьютерные программы", в частности. Цель исследования заключается в изучении отдельных аспектов гражданско-правовой защиты авторского права на компьютерную программу и выработке практических рекомендаций по их реализации, а также обоснование и внесение конкретных предложений для усовершенствования материального и процессуального законодательства, регулирующего правоотношения с компьютерными программами.

Особенностью правовой охраны компьютерной программы является возможность так называемой множественной охраны, т.е. параллельного использования юридико-технических средств ряда институтов права - авторского, патентного, договорного, деловых секретов (ноу-хау), недобросовестной конкуренции, товарных знаков.

Автором осуществлено комплексное исследование защиты права на компьютерную программу с учетом действующего украинского законодательства, международно-правовых актов, законодательства других стран, правоприменительной практики, а также научной цивилистической литературы. Такой детальный сравнительный подход обусловлен тем, что действующее гражданское законодательство Украины претерпевает существенные изменения в связи с интеграцией в Европейское содружество и гармонизацией национального законодательства с международно-правовыми актами, прежде всего с Директивами Совета Европы и соглашением TRIPS.

В результате проведенного анализа сделан вывод, что в ближайшем обозримом будущем компьютерные программы в основном будут охраняться институтом авторского права. В связи с этим под компьютерной программой как охраноспособным объектом авторского права предлагается понимать структуру последовательности выполнения операций, ее логическую организацию, детализированную в степени, достаточной для определения набора команд, и аудиовизуальные отображения, порождаемые программой.

Компьютерной программе как объекту правоотношения объективно присущи следующие свойства: делимость, возможность быть составной, быстрота копирования, идентичность копий. При введении компьютерной программы в гражданский оборот она способна приносить доходы, а при ее эксплуатации может быть получена продукция. Подчеркивается, что компьютерная программа является нетелесной вещью. В гражданском обороте она не может выступать как таковая (per se). Объектом гражданского правоотношения является право на компьютерную программу. В этой связи дается характеристика и содержание этого права.

Важно то, что компьютерная программа не является литературным произведением! Она лишь приравнена к ним. И именно это обстоятельство дает основание утверждать, что авторские правомочия на литературное произведение присущи компьютерным программам, но последние наполнены специфическим содержанием. В этой связи анализируются конкретные правомочия совместно с их ограничениями и нарушениями.

Исследование материальных правоотношений, связанных с компьютерной программой, дополняется анализом процессуальной проблемы - обеспечением доказательств. Акцентируется внимание на немедленном и внезапном проведении процессуальных действий. Изучение процессуального порядка рассмотрения заявления об обеспечении доказательств и о применении временных мер позволило обосновать необходимость внесения изменений и дополнений в процессуальное законодательство. С учетом специфики компьютерной программы указывается на необходимость немедленного и внезапного исполнения решения суда об обеспечении доказательств и о применении временных мер.

Ключевые слова: компьютерная программа, авторское право на компьютерную программу, нарушение авторского права на компьютерную программу, обеспечение доказательств, временные меры.

Selivanov M.V. Protection of the right on the computer program (copyright aspect). -Manuscript.

Thesis for a Candidate of Sciences degree in Law, speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. - National University of Internal Affairs. - Kharkiv, 2002.

The dissertation is devoted to research of pressing questions theoretical and practical the character, connected with sewed up the right on the computer program (copyright aspect). The dissertation consists of two sections.

The first section contains the analysis of norms of the national and international law, the judiciary practice connected to protection of the right on the computer program. The form of the computer program as object copyright and it's new treatment is marked is investigated. Separate author's competences to the computer program are described.

In the second section the concrete's author remedial problem connected to protection of the right on the computer program - maintenance of proofs is considered. In view of specificity of the computer program it is underlined necessity of immediate and sudden performance of the decision of court about maintenance of proofs and about application of provisional measures.

Key words: the computer program, the copyright to the computer program, a copyright infringement on the computer program, maintenance of proofs, provisional measures.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначається економічними і юридичними чинниками.

Економічні чинники. Як відомо, на створення комп'ютерних програм витрачаються великі кошти, що не йдуть в порівняння з витратами на їх незаконне копіювання. Організація Business Software Alliance (BSA) підрахувала, що обсяг продаж комп'ютерних програм у 2000 році склав 148,9 млрд. доларів США. В Україні ця цифра становить близько 300 000 доларів США (0,001% світового обсягу). При цьому незаконне використання комп'ютерних програм принесло світовій економіці збитки на суму 11,75 млрд. доларів США. Регіоном з найвищим рівнем незаконного використання програмного забезпечення є Східна Європа. Цей регіон держить "лідерство" у звітах BSA з 1994 року. Самими "піратськими" країнами в ньому вважаються Росія й Україна, де за рік було незаконно установлено відповідно 88 і 89 % комп'ютерних програм.

Наведені цифри красномовно говорять, що виробники комп'ютерних програм зазнають багатомільярдних збитків від незаконного копіювання, а значить мають потребу в правовому захисті своїх інтересів.

Юридичні чинники. Принципово здійснення захисту прав на комп'ютерні програми є можливим на підставі одного з інститутів права: авторського, патентного, договірного, ділових секретів (ноу-хау), недобросовісної конкуренції, товарних знаків, або на так називаній множинній охороні (multiple protection), тобто шляхом паралельного використання юридико-технічних засобів низки інститутів права.

Відомо, що для авторів і фірм-виробників комп'ютерних програм була б бажаною охорона на основі інституту патентного права, оскільки в цьому випадку в них виникало б виключне право безпосередньо на алгоритм (ідею), а не на одну з окремих форм його прояву - комп'ютерну програму. Однак вирішення даної проблеми на рівні вимог патентного права пов'язано з пошуком аналогів заявленого алгоритму, зі встановленням юридичного механізму виявлення його прототипу, із вмінням описати формулу алгоритму, із визначенням його новизни, із наявністю класифікації алгоритмів подібно міжнародній класифікації винаходів і, нарешті, зі встановленням факту протиправного використання алгоритму. Дотепер перераховані вище окремі задачі залишаються практично не розв'язаними.

Тому розвиток охорони комп'ютерних програм у світі інтенсивно пішов шляхом застосування норм авторського права. Авторське право, маючи предметом своєї охорони форму, а не зміст, охороняє форму комп'ютерної програми, а не сам алгоритм (ідею), що лежить у її основі. Відповідно, законодавець і правозастосовча практика виходять із правил: 1) якщо той самий алгоритм виражений на зовні у різних формах, доступних для сприйняття третіми особами, то кожна з цих форм одержує охорону авторським правом; 2) запозичивши чужу ідею (алгоритм) і надавши їй іншої форми, можна законно її використовувати.

У цьому зв'язку виникла низка проблем, які вимагають більш тонкого юридико-технічного аналізу форм творів в авторському праві в цілому і форм, у яких виражаються прирівняні до літературних творів комп'ютерні програми, зокрема.

Рівень наукових розробок за даною темою на базі діючого в Україні цивільного законодавства є недостатнім. Більшість із наявних публікацій засновані на законодавстві, яке діяло в Україні раніше, - Основах цивільного законодавства Союзу РСР і ЦК Української РСР. До числа аналогів цієї роботи варто віднести публікації І.Е.Маміофи, А.Б.Гельба, В.І.Жукова, Л.І.Подшибіхіна, І.В.Савельєвої, А.П.Безсонової. Однак слід зазначити, що всі ці роботи проводилися на базі законодавства СРСР. Тому постає висновок, що серед аналогів немає жодного прототипу даної роботи на основі законодавства України.

Крім цього, слід зазначити, що на сьогодні джерела права з даної проблеми оновлені. Україна приєдналася до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право. Йде процес інтеграції і гармонізації національного законодавства з законодавством країн Європейського Союзу (насамперед приведення у відповідність до Директив Ради ЄС) і Всесвітньої торгової організації (Угода про торгові аспекти права інтелектуальної власності - TRIPS). Верховною Радою прийнято новий Цивільний кодекс України (далі - ЦК України). Відповідно до книги IV "Право інтелектуальної власності" ЦК України будуть внесені зміни і доповнення в спеціальні закони, які регулюють відносини, пов'язані з інтелектуальною власністю, у тому числі і комп'ютерними програмами. Це зумовлює і зміну Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно, на сьогодні в Україні необхідно розв'язати проблеми:

1) приведення спеціального національного законодавства України в галузі охорони прав авторів і виробників комп'ютерних програм у відповідність до вимог нового ЦК України, угоди TRIPS, Директив ЄС, міжнародних стандартів, угод, учасником яких є або має намір стати Україна;

2) внесення змін і доповнень до процесуального законодавства України з урахуванням особливостей розв'язання спорів, пов'язаних із захистом прав на комп'ютерні програми, і вимог TRIPS.

У силу зазначених вище причин тема дослідження видається нам дуже актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексної цільової програми “Правові проблеми здійснення майнових та особисто немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867), Постанови Верховної Ради по розробці і прийняттю нового ЦК України, а також “Пріоритетними напрямками фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково - дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.” (п.1.2.2).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні окремих аспектів цивільно-правового захисту авторського права на комп'ютерну програму і розробці практичних рекомендацій щодо їх реалізації.

Для досягнення мети ставляться такі задачі:

1. виявити й описати охоронопридатну форму комп'ютерної програми відповідно до норм авторського права;

2. виявити й описати властивості комп'ютерної програми як "матеріального" об'єкта правовідносин;

3. обґрунтувати і внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства відповідно до норм міжнародного права;

4. розглянути існуючий процесуальний порядок забезпечення доказів стосовно справ, пов'язаних із захистом прав на комп'ютерну програму.

Об'єктом дослідження є “комп'ютерна програма” як об'єкт авторських правовідносин.

Предметом дослідження є:

· властивості комп'ютерної програми як об'єкта авторського права;

· суб'єктивне авторське право на комп'ютерну програму;

· процесуальний порядок забезпечення доказів у справах, пов'язаних із захистом прав на комп'ютерну програму.

Методологічна основа дослідження. В основу методології дослідження покладений комплексний підхід до аналізу проблем захисту права на комп'ютерну програму, що поєднує ряд методів. Зокрема, системний метод дозволив дисертанту вивчити об'єкт дослідження як єдине ціле, виявити різноманітні типи зв'язків у ньому й об'єднати їх у теоретичних положеннях. Методом порівняльно-правового аналізу досліджувалися нормативно-правові акти України й інших країн світу. На підставі методу прогнозування зроблено висновок щодо тенденцій розвитку в правовій охороні комп'ютерних програм як на Україні, так і у світі. У роботі широко застосовувалися категорії і засоби формальної логіки: поняття, визначення, доказ, спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення і т.п. Принципи, закони і категорії діалектики активно використовувалися в синтезі нових наукових уявлень, які знаходяться у взаємозв'язку з емпіричними і теоретичними уявленнями науки цивільного права. За допомогою діалектичного методу поняття "комп'ютерна програма" розглядалося за схемою „об'єкт Ю модель Ю метод Ю алгоритм Ю вихідний код Ю об'єктний код”. У процесі дослідження застосовувалися також інші загальнонаукові методи, традиційні для сучасної юриспруденції.

Теоретичну базу дисертації склали наукові праці Ч.Н.Азімова, Б.С.Антимонова, А.П.Безсонової, П.А.Варул, Г.В.Віталієва, Є.П.Гаврилова, А.Б.Гельба, М.В.Гордона, В.П.Грібанова, Р.О.Денисової, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, В.А.Дозорцева, В.І.Жукова, І.А.Зеніна, О.С.Іоффе, В.О.Калятіна, В.В.Комарова, В.І.Корецького, С.М.Коссака, В.М.Крижної, Н.С.Кузнецової, Я.М.Магазінера, І.Е.Маміофи, В.А.Мусіна, В.Л.Мусіяки, І.Б.Новицького, І.А.Носової, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, Л.І.Подшибіхіна, О.А.Пушкіна, І.В.Решетнікової, З.В.Ромовської, В.А.Рясенцева, І.В.Савельєвої, Ю.І.Свядосца, О.П.Сергєєва, В.І.Серебровського, Л.С.Симкіна, Є.А.Суханова, В.І.Тертишнікова, Л.П.Тимофєєнко, М.К.Треушнікова, К.А.Флейшиц, Р.О.Халфіної, В.Л.Черткова, Н.О.Чечиної, Д.М.Чечота, П.Г.Чистобородова, Г.Ф.Шершеневича, Я.М.Шевченко, Р.Б.Шишки, М.Й.Штефана, А.Шубера (A.Scheuber), Р.Штерна (R. Н. Stern), О.К.Юрченка і багатьох інших.

Емпіричною базою дослідження було чинне законодавство України, ЦК України, прийнятий Верховною Радою України, міжнародно-правові угоди і конвенції, судова практика, публікації.

Наукова новизна отриманих результатів. Пріоритет дослідження полягає в тому, що дана дисертація є першою у вітчизняній цивілістичній науці, яка присвячена проблемі захисту права на комп'ютерну програму (авторсько-правовий аспект) та виконана на базі чинного законодавства України і міжнародно-правових угод.

Дисертант стверджує, що наукові результати є невідомими для наукового співтовариства у порівнянні з рівнем стану наукової розробленості цієї проблеми в Україні. Новизна дисертації полягає у вдосконаленні раніше відомих наукових положень стосовно "комп'ютерних програм" на базі чинного законодавства України і міжнародно-правових нормативних актів. При цьому під "рівнем стану наукової розробленості цієї проблеми в Україні" автор має на увазі всі аналогічні наукові результати, які стали загальнодоступними науковому співтовариству шляхом їх публікації.

Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних основних положеннях:

1. У найближчому майбутньому комп'ютерні програми в основному будуть охоронятися інститутом авторського права. Нині поступово починає формуватися субінститут інституту авторського права, норми якого "враховують" специфіку комп'ютерної програми, відмінну від традиційного твору літератури і мистецтва. Становлення даного субінституту характеризується тим, що має місце тенденція відходу від класичного положення авторського права про охорону тільки форми і неохоронопридатності змісту. На сьогодні за ці "традиційні канони" інститут авторського права не виходить, але вже охороняє форму комп'ютерної програми як будь-яке об'єктивне вираження структури послідовності виконання операцій і її логічної організації, деталізованої в ступені, достатній для визначення набору команд.

2. Об'єктивною формою вираження комп'ютерної програми можуть бути підготовчий матеріал, вихідний і об'єктний коди. Під підготовчим матеріалом слід розуміти будь-які матеріали розробки, деталізовані до ступеня, достатнього для визначення набору команд. Вихідний код є формою вираження комп'ютерної програми, яка безпосередньо відображає індивідуальність автора по стилю програмування, у зв'язку з чим можливим є встановлення на неї авторства. Стиль програмування - поняття збірне, він може бути охарактеризований тим, як програміст "пише" програму. Стиль виражається в: 1) способі скорочення імен перемінних, процедур і функцій; 2) змістовності (інформативності) коментарів у тексті програми; 3) оформленні тексту програми; 4) розміщенні частин програми в одному файлі і/чи в окремих файлах. Об'єктний код є формою вираження комп'ютерної програми, одержуваної шляхом машинного перекладу вихідного коду.

3. Комп'ютерній програмі як об'єкту правовідносин об'єктивно притаманні такі властивості: подільність, можливість бути складеною, швидкість копіювання, ідентичність копій. При введенні комп'ютерної програми в цивільний обіг вона здатна приносити доходи, а при її експлуатації може бути отримана продукція.

4. Ім'я автора (чи псевдонім) може бути відображене у вихідному коді; в аудіовізуальних зображеннях, породжуваних комп'ютерною програмою; у супровідній документації і на упаковці носіїв екземпляра програми. При цьому ім'я автора (чи псевдонім) може бути зазначене як звичайним чином, так і з використанням знака охорони авторського права (латинської букви "С" у колі - ©). Місце розміщення знака охорони залежить від виду, у якому представлена комп'ютерна програма. У вихідному коді програми знак може бути розміщений на початку тексту програми. В аудіовізуальних відображеннях місць, де може бути розміщений знак, буде декілька.

5. Ознайомлення з ідеями і принципами, алгоритмами, що лежать в основі комп'ютерної програми, може здійснюватися тільки за допомогою спостереження, вивчення, дослідження (перевірки) функціонування комп'ютерної програми, а не її коду. Об'єктом спостереження, вивчення, дослідження (перевірки) не може бути код програми (вихідний чи об'єктний).

6. Місцем опублікування комп'ютерної програми шляхом надання доступу через електронні системи інформації (Інтернет) варто вважати те місце, де вжито достатніх заходів для організації такого доступу (місце перебування провайдера).

7. Надання доказів факту порушення авторського права на комп'ютерну програму, як правило, зв'язано з труднощами, зумовлюваними її властивостями - швидкістю копіювання і знищення. Ці властивості викликають необхідність розгляду заяви про забезпечення доказів без участі відповідача і негайного та раптового виконання рішення суду про забезпечення доказів. Зазначені обставини слід врахувати при прийнятті нового Цивільно-процесуального кодексу України, а також при внесенні змін у Господарсько-процесуальний кодекс України.

8. Тимчасові заходи, передбачені ч. 3 ст. 53 Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права” від 11 липня 2001 року № 2627-ІІІ, є способом забезпечення доказів і повинні розміщуватися в процесуальних кодексах (ЦПК та ГПК). Швидкість і раптовість для відповідача виконання визначення суду про забезпечення доказів (про застосування тимчасових заходів) може бути досягнута шляхом включення визначення про забезпечення доказів і про застосування тимчасових заходів у перелік виконавчих документів, які повинні виконуватися негайно і на які не поширюється добровільне виконання. Для забезпечення прав відповідача, у цьому випадку, необхідно зобов'язати державного виконавця повідомити боржника про проведені виконавчі дії по забезпеченню доказів (про вжиті тимчасові заходи) негайно після їх проведення.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати проведеного дослідження можуть бути використані як у теоретичному аспекті, у науці цивільного права, так і в практиці застосування чинного законодавства України при розгляді спорів, пов'язаних із правом на комп'ютерну програму. Вони можуть бути використані також при підготовці навчальних видань.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільно-правових дисциплін права Національного університету внутрішніх справ, де неодноразово було проведено її обговорення і резензування. Основні наукові висновки викладені в публікаціях, пройшли апробацію на конференціях: науково-практичній конференції "Проблеми інтелектуальної власності й удосконалення цивільного законодавства України", (Харків, ХПІ, 23.02.2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми вдосконалення цивільного законодавства України", присвяченій 50-річчю наукової, педагогічної і громадської діяльності проф. О.А.Пушкіна (Харків, травень 1999 р.); науково-практичній конференції "Проблеми цивільного права" (Харків, 21 травня 2001 р.). Отримані автором результати використовувалися в лекціях і на семінарах Національного університету внутрішніх справ, м. Харків.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені в чотирьох наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації визначена метою і задачами дослідження. Дисертація складається з вступу, двох розділів, які включають п'ять підрозділів, висновків до кожного підрозділу і розділу, а також загального висновку і списку використаних джерел (складається з 192 джерел). Обсяг рукопису складає 180 сторінок машинописного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, ступінь розробленості проблеми, визначається об'єкт і предмет дослідження, мета і задачі дослідження, його методологічна основа, нормативна й емпірична база, наукова новизна, теоретичне і практичне значення, апробація і впровадження результатів дослідження, формулюються положення, які виносяться на захист.

Розділ 1 "Характеристика комп'ютерної програми як об'єкта авторських правовідносин" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Основні правові доктрини охорони комп'ютерних програм" ставиться юридична задача дослідження - визначити вид абсолютної правової охорони, найбільш адекватний для комп'ютерних програм, - і аналізується її можливе розв'язання.

Визнається, що для авторів і виробників комп'ютерних програм необхідною є правова монополія, тобто встановлення абсолютного права. Як пише В.А.Дозорцев: “Встановлення абсолютного права -- необхідна передумова товарних, ринкових відносин, економічного обігу. Виключне право виконує стосовно нематеріальних об'єктів ту ж функцію, що і право власності щодо матеріальних речей” .

Але який вид виключних прав є найбільш адекватним для комп'ютерних програм: авторське право чи патентне право?

Ця проблема, виникнувши наприкінці 50-х років, не знайшла свого остаточного розв'язання і дотепер.

Комп'ютерні програми бажано охороняти патентним правом, насамперед тому, що в цьому випадку виключне право виникло б безпосередньо на алгоритм (ідею), а не на одну з приватних форм його зовнішнього прояву у вигляді програми. Як відзначає В.І.Жуков, із правової точки зору на сьогодні не одержали повного вирішення проблеми, пов'язані, зокрема, з пошуком аналогів заявленого алгоритму, виявленням його прототипу, складанням опису і формули, визначенням новизни, а також установленням факту його протиправного використання. Пояснюється це тим, що алгоритм не є матеріальним об'єктом, і тому важко встановити як подібність, так і розходження між ними і тим самим прирівняти його до технічного рішення .

Дослідження патентно-правової охорони комп'ютерних програм проводиться на основі аналізу судової практики США, Канади, Великобританії, ФРН. Робиться висновок, що комп'ютерні програми й алгоритми як такі (per se) непатентоспроможні. Однак при їх комбінації, наприклад, із промисловим способом чи машиною, ця комбінація може бути визнана патентоспроможною.

Авторсько-правова охорона комп'ютерних програм становить великий інтерес, тому що вона більш проста, дешева, а в зв'язку із неприйняттям патентно-правової охорони видається дуже привабливою.

Однак для надання авторсько-правової охорони необхідно, щоб об'єкт був творчим добутком і мав вираження в об'єктивній формі, яка розпізнається людиною. З цього виникло протиріччя. Вихідний код програми пишеться мовою, зрозумілою для людини (наприклад, мови FORTRAN, COBOL, BASIC), тому в цілому його можна розцінювати як "твори" чи "оригінальні авторські роботи". Об'єктний код незрозумілий людині. Роздрукування об'єктного коду є незрозумілою навіть для кваліфікованого фахівця, а значить він не підлягає авторсько-правовій охороні.

Законодавство і судова практика більшості країн світу для розв'язання даного протиріччя прирівняли вихідний і об'єктний коди комп'ютерних програм до охранопридатних об'єктів. Об'єктивна форма вираження комп'ютерної програми, будь-то вихідний код чи об'єктний код, не має значення для одержання правової охорони нормами авторського права. На кваліфікацію комп'ютерної програми як об'єкта авторського права не впливає та обставина, що програма не сприймається безпосередньо органами чуттів, а стає об'єктом людського сприйняття тільки за допомогою машини. Важливо лише, щоб мало місце відчуження продукту творчої діяльності від особистості творця.

У цілому, аналіз норм національного і міжнародного законодавства і судової практики дають підставу стверджувати, що в найближчому майбутньому комп'ютерні програми в основному будуть охоронятися інститутом авторського права.

У підрозділі 1.2. "Комп'ютерна програма як об'єкт авторських правовідносин" визначається обсяг авторсько-правової охорони комп'ютерної програми.

Для цього з декількох теорій щодо об'єкта цивільних правовідносин обрано теорію дії зобов'язаного суб'єкта, яка дозволяє розділити юридичний об'єкт правовідносин (дія зобов'язаної особи) і матеріальний об'єкт правовідносин (благо, комп'ютерна програма). Цінність даної теорії про об'єкт правовідносин полягає в тому, що вона концентрує увагу не стільки на тілесній чи нетілесній речі, скільки на їх властивостях, з яких за законом повинні випливати певні обов'язкові дії людей, суб'єктів права. Як пише в цьому зв'язку В.І.Жуков, саме ці властивості повинні стати шуканими в дослідженнях, спрямованих на об'єкти інформатики. Стосовно до об'єкта дослідження необхідно встановити властивості комп'ютерної програми.

Однак, перш ніж виявити властивості комп'ютерної програми як "матеріального" об'єкта правовідносини і зв'язати з ними зміст певних прав і обов'язків, необхідно визначити саме поняття "комп'ютерна програма".

Шляхом порівняльного аналізу визначень терміна "комп'ютерна програма", закріплених у Законі "Про авторське право і суміжні права" у редакції від 23 грудня 1993 року, у редакції Закону від 11 липня 2001 року, типових положеннях ВОІВ, угоди TRIPS і інших міжнародно-правових актах, робиться висновок про неприпустимість його законодавчого закріплення, недосконалість існуючих визначень і необхідність дати наукове визначення.

У зв'язку з цим, ґрунтуючись на тому, що авторсько-правова охорона поширюється на форму твору, з урахуванням світової судової практики пропонується під комп'ютерною програмою як охранопридатним об'єктом авторського права розуміти структуру послідовності виконання операцій, її логічну організацію, деталізовану в ступені, достатньому для визначення набору команд, і аудіовізуальні відображення, породжувані програмою.

Проводячи порівняння між властивостями речі і комп'ютерної програми як "матеріальних" об'єктів правовідносини, робиться висновок, що комп'ютерна програма являє собою індивідуально-визначену нетілесну річ, яка швидко копіюється і легко знищується, подільну, яка володіє властивістю бути складеною, при експлуатації і з введенням до громадського обігу здатну приносити доходи, при використанні якої може бути отримана продукція. При цьому властивості ідентичності копій комп'ютерної програми, швидкість їх створення і знищення повинні враховуватися при забезпеченні доказів у цивільному процесі.

У підрозділі 1.3. "Суб'єктивне авторське право на комп'ютерну програму" розкривається загальна характеристика і зміст окремих правомочностей на комп'ютерну програму.

Згідно п. 4 ст. 435 нового ЦК України і ст. 18 Закону від 11 липня 2001 р. "Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори". Аналогічні формулювання містить TRIPS (ст. 10 TRIPS) і Договір ВОІВ по авторському праву (ст. 4 Договору). Важливим є те, що комп'ютерна програма не є літературним твором! Вона лише прирівняна до нього. І саме ця обставина дає підставу стверджувати, що авторські правомочності на літературний твір притаманні комп'ютерним програмам, але останні наповнені специфічним змістом.

Спільним для кожного з розглянутих нижче прав є те, що ці права абсолютні і виключні. При цьому, виключне авторське право на комп'ютерну програму означає заборону всім особам на здійснення певних дій і забезпечує особі, якій належить це право, можливість дозволяти здійснення цих дій. Закон визначає перелік названих дій і пов'язує з ними конкретні авторські правомочності.

Першими серед них виділяється право авторства і право на авторське ім'я. Автор комп'ютерної програми може поставити своє ім'я (псевдонім) у тексті вихідного коду, ім'я автора може бути відбите в аудіовізуальних зображеннях, нею породжуваних, супровідній документації і на упаковці носіїв з екземпляром програми. Авторство може бути зазначено звичайним способом і з використанням знака охорони авторського права - латинської букви С в колі - ©, імені (найменування) особи, що має авторське право, і року першої публікації твору.

Для комп'ютерної програми важливим специфічним моментом є спосіб і місце поставлення знака охорони. У відповідності до ст. 3 Всесвітньої Конвенції знак, ім'я і рік випуску повинні бути зазначені у такий спосіб і на такому місці, щоб було ясно видно, що права автора охороняються.

Місце поставлення залежить від вигляду, в якому представлена комп'ютерна програма. У вихідному коді програми ознаці "ясно видно, що права автора охороняються" відповідає початок тексту програми. При відкритті файлу з вихідним кодом завжди показується його початок, а, отже, у будь-якому випадку буде видно знак охорони.

Типовим місцем вказування знака охорони авторського права в аудіовізуальних відображеннях програми є його наведення в спеціальних вікнах. Виклик цього вікна типовий у багатьох програмах і здійснюється через пункт "Про програму" у розділі "Довідка".

Крім цього, авторство і знак охорони авторського права можуть бути зазначені в підготовчих матеріалах, супровідній документації і на упаковці носіїв з екземпляром програми. Вираження комп'ютерної програми на цих носіях подібно до книг і сприймається безпосередньо органами чуттів. Тому знак охорони авторського права проставляється аналогічно ним. Так, у супровідній документації і на упаковці носіїв з екземпляром програми цей символ розташовується на титульному аркуші або на сторінці, що йде за ним, або наприкінці.

Розглядаючи право на недоторканність комп'ютерної програми, право на внесення до неї змін, право на її адаптацію, робиться висновок, що внесення змін у комп'ютерну програму допускається для забезпечення функціонування програми на технічних засобах користувача і для усунення очевидних помилок.

При аналізі права на обнародування комп'ютерної програми встановлено, що ознайомлення з ідеями і принципами, які лежать в основі будь-якого елемента комп'ютерної програми, може здійснюватися тільки за допомогою спостереження, вивчення, дослідження (перевірки) функціонування комп'ютерної програми, а не коду програми.

Специфіку здійснення права на відтворення комп'ютерної програми складає можливість легального власника екземпляра комп'ютерної програми копіювати один екземпляр безпосередньо на комп'ютер, для надання комп'ютеру працездатності, і один екземпляр для архівних цілей. Тобто одночасно в нього може бути три екземпляри однієї комп'ютерної програми. У випадках втрати, пошкодження чи непридатності придбаного екземпляра власник має право замінити його архівним екземпляром і знову створити архівний екземпляр. Відповідно дані дії не є порушенням права на відтворення комп'ютерних програм.

Особливе значення надається праву на розповсюдження комп'ютерної програми. Особливість правового регулювання даних відносин у порівнянні з літературним твором складає "вичерпання прав". Легальний власник екземпляра комп'ютерної програми може без згоди правоволодільця продати його, обміняти, подарувати, і не може без такої згоди передати екземпляр у тимчасове користування. Здавання в найом чи комерційний прокат ЕОМ із установленими законно придбаними програмами є порушенням авторського права.

У розділі 2 "Забезпечення доказів у справах, пов'язаним із захистом авторського права на комп'ютерну програму" досліджується процесуальна проблема захисту права на комп'ютерну програму - забезпечення доказів. Структурно розділ поділяється на два підрозділи.

Підрозділ 2.1. "Негайне забезпечення доказів" починається із дослідження ролі суду в забезпеченні доказів, пов'язаних із захистом прав на комп'ютерну програму. Аналізуючи ст.ст. 15, 151, 30 ЦПК, зроблено висновок про те, що ці норми не ставлять за обов'язок суду встановлювати об'єктивну істину в справі. Підкреслюється, що відмовлення від принципу об'єктивної істини в цивільному процесі веде до зміни вимог, які відносяться до оцінки доказів.

Зроблено спробу ввести в сучасне процесуальне право замість вимоги винесення судових рішень на основі встановлення істини в справі тезу про розв'язання справ на підставі "переваги доказів".

Через те, що тільки сторони й інші особи, які беруть участь у справі, можуть надавати докази, для звичайних цивільних справ знання суду про фактичний бік справи повинно бути у формі простої імовірності, тобто відповідно до принципу "більш імовірно, ніж ні". У справах про захист права власності знання про фактичний бік справи повинно бути високо ймовірним.

Суд у межах своєї компетенції позбавлений ініціативи в зборі доказів. Суд сприяє стороні у витребуванні доказів за умови, що (1) сторона подала до суду докази, які підтверджують підстави позову, (2) вказала на необхідні їй докази, котрі знаходяться в розпорядженні іншої сторони, і (3) довела, що в неї виникли певні труднощі при одержанні цих доказів.

Випадками, коли суд сприяє стороні у витребуванні доказів, є забезпечення доказів і застосування тимчасових заходів. Поняття "тимчасові заходи" є новим для цивільного процесу. Ця назва була запозичена законодавцем з Угоди TRIPS (розділ 3 зветься "Тимчасові заходи") і відтворено в частині 3 ст. 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права". За своєю суттю це правила забезпечення доказів. У цивільному процесі вони можуть застосовуватися не тільки щодо авторсько-правових спорів, але і до інших спорів, зв'язаних із правом інтелектуальної власності. Норми, що закріплюють "тимчасові заходи", рекомендовано розмістити в ЦПК і ГПК.

Зміст заяви про забезпечення доказів (про застосування "тимчасових заходів") повинне відповідати вимогам ст. 37 ЦПК України і ч. 3 ст. 53 Закону від 11 липня 2001 року.

Заява про застосування тимчасових заходів подається до пред'явлення позову чи до початку розгляду справи за участю іншої сторони. Частина друга п.3. ст. 53 Закону від 11 липня 2001 року передбачає розгляд даної заяви судом чи суддею тільки за участю заявника в дводенний термін. При цьому, у випадку застосування тимчасових заходів до подачі позовної заяви, позивач зобов'язаний подати позов про порушення авторських прав не пізніше 15 календарних днів із дня застосування тимчасових заходів. Тобто процесуальний порядок розгляду заяви про застосування тимчасових заходів відрізняється від загального порядку розгляду заяви про забезпечення доказів, передбаченого ст. 38 ЦПК України, у таких моментах:

1. заява про забезпечення доказів згідно ст. 38 ЦПК України розглядається з повідомленням зацікавлених осіб, а в невідкладних випадках тільки за участю заявника. Можна зробити висновок, що у відповідності зі ст. 53 Закону від 11 липня 2001 року справи, пов'язані з порушенням авторського права, прямо віднесені законодавцем до "невідкладних випадків";

2. термін розгляду заяви про забезпечення доказів згідно ст. 38 ЦПК - десять днів, а на розгляд заяви про застосування тимчасових заходів Закон відводить два дні, що забезпечує належну оперативність;

3. строго обмеженим є термін подачі позовної заяви - 15 календарних днів із дня застосування тимчасових заходів. Ст. 38 ЦПК України такого обмеження не містить.

Вищевикладене дозволяє стверджувати, що порядок застосування тимчасових заходів не суперечить загальному порядку забезпечення доказів, і ще раз підтверджує необхідність розміщення норм, які закріплюють тимчасові заходи, у ЦПК і ГПК.

Процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення доказів і про застосування тимчасових заходів у принципі дозволяє розглянути їх досить швидко, без участі відповідача і його оповіщення. Однак у цілому зроблено висновок про недосконалість чинного процесуального законодавства і необхідність його зміни.

У підрозділі 2.2. "Негайне виконання рішення суду про забезпечення доказів" висвітлено заключну стадію витребування доказів - виконання рішення.

У цьому зв'язку розглянуто стадії виконавчого провадження стосовно забезпечення доказів. Поставлено задачу негайного і раптового виконання. Для її позитивного вирішення необхідно внести низку доповнень до Закону "Про виконавче провадження" і Інструкції “Про проведення виконавчих дій”. Зокрема обгрунтовується необхідність не допустити можливість добровільного виконання даного рішення відповідачем, проведення виконавчих дій без його оповіщення, але при дотриманні його прав.

комп'ютерна програма авторський право

ВИСНОВКИ

Вказуються теоретичні узагальнення і найбільш важливі наукові і практичні результати.

У дисертації проведено основну авторську ідею, суть якої полягає в тому, що захист прав і законних інтересів як авторів комп'ютерних програм, так і їхніх виробників нормами авторського і патентного права протягом більш ніж 50 років не дав світовому співтовариству очікуваних результатів.

Новий, нетрадиційний об'єкт цивільного права виявився настільки "міцним горішком" для традиційних інститутів права, що напрошується сама по собі думка про те, що, якщо протягом скількох десятиліть світове співтовариство не досягло бажаних результатів, то чи не йде воно невірним шляхом або чи не застосовує воно невірні методи?

Тому в роботі було зроблено спробу вийти "за межі" традиційного уявлення про комп'ютерну програму як об'єкт цивільного права, що включає всього два коди - вихідний і об'єктний, - і співвіднести їх тріадою "модель - метод - алгоритм", яка передує їм.

Що ж стосується проблем, пов'язаних із належним захистом у суді прав авторів комп'ютерної програми, прав виробників комп'ютерної програми, то при розгляді справи необхідно враховувати об'єктивно властиві програмі особливості: ідентичність копій оригіналу /а/, швидкість їхнього створення /б/ і знищення /в/. Виходячи з цього, при підготовці нових процесуальних кодексів України (ЦПК, ГПК) необхідно передбачити такий порядок розгляду заяви про забезпечення доказів, при якому позивач може жадати від суду:· забезпечення доказів без участі відповідача; · забезпечення доказів без оповіщення відповідача; а від державного виконавця - негайного і раптового для відповідача виконання рішення суду про забезпечення доказів.

Внесення відповідних правил до ЦПК України, ГПК України повною мірою буде відповідає вимогам TRIPS.

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНА ТАКІ РОБОТИ

1. Селіванов М.В. Поняття та значення авторського договору //Вісник Університету внутрішніх справ. -1999. -№ 6. - С.124-128.

2. Селіванов М.В. Правові підстави та докази визнання права на комп'ютерну програму //Вісник Університету внутрішніх справ. -2000. -Спецвипуск. -С.197-200.

3. Селиванов М.В. Иск о признании права на компьютерную программу //Технический прогресс и эффективность производства: Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Спецвыпуск "Интеллектуальна собственность". Выпуск 93. -2000. -256 с. - С.150-152.

4. Селіванов М.В. Право на копіювання і розповсюдження комп'ютерних програм //Вісник Національного університету внутрішніх справ. -2001. -№16. -С.319-325.

Размещено на Allbest.ru

...