Проблеми боротьби з організованою злочинністю в Польщі та в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА імені В.М. КОРЕЦЬКОГО

СЕРВАТКО Тадеуш

УДК 343. 9(4/9)

Проблеми боротьби з організованою злочинністю в Польщі та в Україні

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор

Костенко Олександр Миколайович,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,

завідувач відділом проблем кримінального права, кримінології та судоустрою.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Глушков Валерій Олександрович,

Центр організації, координації науково-дослідної роботи вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України, начальник центру;

кандидат юридичних наук,

Петров Володимир Васильович,

Відкритий міжнародний університет розвитку людини, завідувач кафедрою права.

Провідна установа:

Національна академія внутрішніх справ України МВС України, кафедра кримінології та соціології, Київ.

Захист відбудеться 25.09.2002р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ - 1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ - 1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 23.08.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук І.М. Кучеренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

злочинність організований україна польща

Актуальність теми. Проблема злочинності і боротьби з нею завжди була у центрі уваги не лише фахівців державних інститутів правоохоронних органів, але й широкого кола вчених у цій галузі. Одна з причин такого інтересу - зростаюча соціальна гострота вказаної проблеми, яка безпосередньо торкається важливих сфер існування громадян і держави. Ця проблема переросла сьогодні національні межі і стала однією з найбільш гострих світових проблем.

Для демократичного і економічного розвитку світового співтовариства на початку ХХІ століття найбільшою небезпекою залишається інтенсивно зростаюча національна і транснаціональна злочинність, яка включає в себе і традиційно кримінальні, і економічні, і терористичні, та інші загрози. Домінуючою кримінологічною тенденцією на початку нового тисячоліття залишається зростання організованої злочинності у світі, підвищення її тяжкості та суспільної небезпеки при одночасному відставанні соціально-правового контролю від подальшої криміналізації суспільних відносин.

Вирішення проблеми боротьби з організованою злочинністю вимагає подолання національних кордонів і поглиблення соціального контролю над різноманітною і динамічно змінюваною організованою злочинністю в рамках дотримання фундаментальних прав людини. Боротьба з нею у новому столітті ще більшою мірою об'єднає зусилля різних правоохоронних органів на міждержавному рівні, зробить більш інтенсивною взаємодію вчених і дослідників в галузі міжнародної кримінології. Вказана проблема є актуальною як для Польщі, так і для України. Масові пограбування населення, вбивства на замовлення, захоплення заручників, відкрите насильство на вулицях, рекет - сьогодні це стає дедалі більш звичним явищем повсякденного життя польських та українських громадян, і не може хвилювати тих, хто відповідальний за правопорядок у цих країнах і самих громадян.

Організована злочинність за своєю природою схильна до порушення національних кордонів. Тому суміжні держави повинні об'єднувати свої зусилля у боротьбі з цим небезпечним явищем. Про необхідність взаємодії Польщі та України у боротьбі зі злочинністю, і організованою особливо, свідчать статистичні матеріали. Так, за даними Головної Комендатури поліції Польщі щороку в країні затримується близько 6 тисяч іноземних громадян за підозрою у вчиненні злочинів, з них - від 2800 до 3500 - громадяни України. При цьому близько 35-40% - це члени організованих злочинних груп. Наведені дані переконливо свідчать про необхідність об'єднання зусиль і координації спільних дій правоохоронних органів обох держав для боротьби з цією небезпечною тенденцією. Тому особливої уваги потребує створення науково обґрунтованої концепції боротьби з проявами організованої злочинності, як у Польщі, так і на Україні.

Кримінологічні явища і процеси, які відбуваються в Польщі та Україні, потребують постійного наукового спостереження і глибокого дослідження кримінальної реальності, внесення відповідних коректив у стратегію і тактику боротьби правоохоронних органів з організованою злочинністю.

Розробка поняття організованої злочинності є складною і багатогранною проблемою, оскільки вона обумовлена багатьма різними факторами, у тому числі етнічними. Враховуючи цей аспект, необхідно відмітити, що у поглядах на організовану злочинність серед польських і українських вчених немає єдності. Сьогодні серед польських вчених, таких як Е.Пливачевський, М.Сердьковський, І.Урбанович, Б.Холист, І.Штунський, В.Ясинський продовжуються активні дискусії, оскільки вчені не можуть прийти до згоди по питанню однорідності проявів організованої злочинності, чи по питанню її організаційної структури. Така ситуація обумовлена тим, що організована злочинність адаптує свої різноманітні форми до змін соціально-економічної структури польського суспільства і швидко реагує на суспільний і правовий контроль з метою його уникнення. Більшість польських вчених-кримінологів, що займаються проблемами організованої злочинності, вважають можливість визначення її за національними ознаками проблематичним. З точки зору порівняльної кримінології більше заслуговує на увагу проблема розробки концепції організованої злочинності та її критеріїв, рішення якої дозволить вивчити і осмислити самі різноманітні форми її прояву.

Проблеми організованої злочинності отримали досить широке висвітлення в працях українських вчених. Серед українських дослідників у галузі кримінального права і кримінології внесок у розробку даної проблеми внесли П.П.Андрушко, В.М. Всеволодов, В.О. Глушков, Н.О. Гуторова, І.М.Даньшин, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, О.О.Кваша, М.Й. Коржанський, О.М.Костенко, Т.П. Кудлай, Є.К. Марчук, М.І. Мельник, А.А.Музика, В.О. Навроцький, В.В.Петров, Б.В. Романюк, В.В. Скибицький, В.Я.Тацій, І.К. Туркевич, В.П. Філонов, М.І.Хавронюк, В.І. Шакун, С.Д. Шапченко, С.С. Яценко та інші. Аналіз підходів до проблеми організованої злочинності свідчить про те, що і в українській юридичній науці є розбіжності у питанні визначення її сутності, змісту та визначальних ознак.

Все вищезазначене обумовило необхідність спеціального дослідження організованої злочинності в Україні та Польщі, а також засобів і методів боротьби з нею. Аналіз національних законодавств цих країн, літературних джерел, статистичних матеріалів, судово-слідчої практики дозволяє стверджувати, що на сучасному етапі вирішення проблеми боротьби з організованою злочинністю в кримінології потребує якісно нових підходів відносно її розуміння, зокрема комплексного аналізу всіх аспектів поняття організованої злочинності.

Вищеназвані аспекти і обумовили актуальність даної проблеми для юридичної науки Польщі та України і необхідність її дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України “Актуальні проблеми кримінологічної безпеки в Україні” на 2000-2003 роки (номер державної реєстрації 01014001007).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у всебічній теоретичній розробці принципів, критеріїв та рекомендацій, що мають значення для підвищення ефективності боротьби правоохоронних органів Польщі та України з організованою злочинністю.

З врахуванням мети дослідження були поставлені наступні задачі:

- проаналізувати сучасні наукові підходи до визначення організованої злочинності;

- провести порівняльно-правовий аналіз чинного законодавства Польщі та України у боротьбі з організованою злочинністю;

- визначити сутність і основний зміст організованої злочинності як складного соціально-правового явища;

- проаналізувати процес виникнення і становлення організованої злочинності;

- дослідити основні сфери діяльності організованих злочинних угруповань у Польщі;

- виявити особливості стратегії і тактики дій правоохоронних органів Польщі та України у боротьбі з організованою злочинністю;

- сформулювати висновки і практичні рекомендації для подальшого підвищення ефективності боротьби правоохоронних органів Польщі і України з організованою злочинністю.

Об'єкт дослідження - становлення і тенденції розвитку організованої злочинності в Польщі та в Україні.

Предмет дослідження - кримінологічні проблеми боротьби правоохоронних органів Польщі та України з організованою злочинністю, а також шляхи удосконалення правотворчої діяльності, правозастосовчої практики і системи заходів, спрямованих на протистояння організованій злочинності.

Методи дослідження. В дисертаційному дослідженні автор використовував певний комплекс загальнонаукових, а також спеціально-наукових методів, які забезпечили об'єктивність відображення предмета дослідження і стали основою всебічного вивчення актуальних проблем боротьби правоохоронних органів Польщі та України з організованою злочинністю. У ході дослідження автором використовувався загальнофілософський діалектичний метод пізнання і принцип системності для характеристики організованої злочинності. Завдяки застосуванню таких загальнонаукових методів як структурно-функціональний, формально-логічний, конкретно-історичний і порівняльний, визначені сутність, зміст і закономірності розвитку організованої злочинності. Кримінально-статистичний метод використовувався у процесі обробки статистичних матеріалів, які свідчать про розповсюдження організованої злочинності в Польщі та в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що в межах цілісного наукового дослідження комплексно аналізується таке соціально-правове явище як організована злочинність, а також пропонуються нові форми і механізми боротьби правоохоронних органів Польщі та України з організованою злочинністю.

Новизна дисертації полягає в наступних положеннях:

1. На відміну від традиційного структурно-організаційного підходу до розгляду організованої злочинності запропоновано використання системного підходу, при якому ключовим поняттям є “злочинне підприємство, що здійснює оборот кримінального капіталу” чи “злочинна діяльність по забезпеченню обороту злочинного капіталу”. Перевагою даного підходу є можливість визначення в його межах генезису, сутності і форм виявлення організованої злочинності, а також можливість чіткого відмежування її від традиційної злочинності, при якому не вимагається встановлення у суб'єктів злочинної діяльності нечітких у правовому відношенні, оціночних і “нематеріальних” ознак стійкості, згуртованості, організованості.

2. Створення ієрархічної структури визначено важливим засобом реалізації злочинної мети, що полягає в одержанні значних прибутків шляхом проникнення кримінального капіталу в легальну і “тіньову” економіку. Пошук, створення, експлуатація джерел надприбутків складає спрямованість основних зусиль організованої злочинності у цілому та її складових.

3. Запропоновано визначення організованої злочинності як сукупності дій по створенню і функціонуванню стійких, що становлять підвищену суспільну небезпеку, злочинних груп, банд, злочинних організацій, злочинних співтовариств, а також підприємств, які використовуються організованою злочинністю в якості прикриття для ведення злочинної діяльності чи здійснюють допоміжні дії.

4. Визначені основні фактори, які перешкоджають ефективній боротьбі правоохоронних органів Польщі та України з організованою злочинністю: недосконалість права (кримінального, податкового, адміністративного, митного, торгового та інших галузей); наявність фінансових, кадрових, організаційних проблем в діяльності органів кримінального переслідування і судочинства; відсутність координації між митними, податковими, фінансовими і поліцейськими / міліцейськими службами.

5. На підставі аналізу норм КК України і КК Польщі зроблено висновок про більш високий рівень регулювання проблем боротьби з організованою злочинністю в Кримінальному кодексі України, що виражається в закріпленні визначень організованої групи і злочинної організації, форм діяльності організатора злочину, особливостей відповідальності організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації, окремої норми в Особливій частині “Створення злочинної організації”. Запропоновано вдосконалити КК Польщі з врахуванням досвіду українського кримінального законодавства.

6. Обґрунтована необхідність розробки і прийняття законодавчим органом Польщі комплексного закону “Про боротьбу з організованою злочинністю”, який би інтегрував в собі кримінально-правові, кримінологічні, організаційні і власне оперативно-розшукові заході, спрямовані на посилення боротьби з організованою злочинністю.

7. Внесено пропозицію про створення при відповідних державних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю постійно діючої Ради експертів, завданням якої буде підготовка рекомендацій щодо оцінки доказів з метою визначення норм кримінального законодавства, які можуть бути застосовані в конкретному випадку, а також обсягу доказового матеріалу, який повинен бути зібраний в процесі слідства.

8. Доведено, що у роботі органів по боротьбі з організованою злочинністю спостерігається дублювання і відсутність координації дій, оскільки немає чітких критеріїв поділу компетенцій між ними. У зв'язку з цим запропоновано в Україні запровадити досвід Польщі щодо створення при розслідуванні конкретних кримінальних справ “груп призначень” за участі всіх органів, що займаються профілактикою і боротьбою з організованою злочинністю (міліція, органи прокуратури, митні органи, органи податкової і контрольно-ревізійної служб, органи служби безпеки, підрозділи Прикордонних військ). Це надасть змогу діяти у тісній взаємодії, скоординовано і максимально оперативно у розслідуванні справ з ознаками організованої злочинності.

9. Обґрунтовані основні напрямки розвитку міжнародного співробітництва Польщі та України у сфері боротьби з організованою злочинністю: прискорення розробки і підписання міждержавних угод про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах; професійне співробітництво в оперативно-розшуковій діяльності; участь в конференціях і семінарах; участь у навчаннях, що проводяться в країні і за кордоном із залученням іноземних експертів; організація і проведення регулярних зустрічей керівників відповідних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю прикордонних територій сусідніх держав з метою виявлення організованих злочинних угруповань з міжнародними зв'язками; розробка Програми спільних заходів по боротьбі з організованою злочинністю на території Польщі та України, яка повинна являти собою певну конструкцію, складові частини якої можна було б інтегрувати у галузеві закони без шкоди для цілісності всієї системи національних законодавств цих країн.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, є певним внеском в теорію і практику протидії організованій злочинності і можуть бути використані у законотворчій діяльності: розробці та удосконаленні національних законодавств Польщі та України, спрямованих на подальшу боротьбу з організованою злочинністю, створення міждержавної програми спільних дій у боротьбі з організованою злочинністю на території цих держав, а також у практичній діяльності: широке використання правоохоронними органами Польщі та України узгоджених спеціальних оперативно-розшукових заходів у боротьбі з організованою злочинністю.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на міжнародній конференції “Процедура відмивання “брудних” грошей” (Польща, Міколайкі, 1993 р.), на конференції “Проблеми оцінки дотеперішньої діяльності слідчих органів” (Польща, Щитно, 1995 р), на науковому симпозіумі “Кримінальні та правові проблеми сучасної злочинності” (Польща, Щитно, 1995 р.).

Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, викладені у трьох статтях, які надруковані у наукових фахових виданнях України та Польщі.

Структура дисертації обумовлена її метою та поставленими задачами і складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що складає 194 найменування. Повний обсяг дисертації - 207 сторінок, із них список використаних джерел - 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження, висвітлюється стан розробки наукової проблеми, її актуальність, мета і задачі дослідження; розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наводяться дані щодо апробації отриманих результатів.

Перший розділ “Концептуальна характеристика організованої злочинності в сучасній кримінології” складається з двох підрозділів. Розділ присвячено розгляду підходів до визначення організованої злочинності, що існують у світовій юридичній науці, критеріям розмежування організованої злочинності від інших видів злочинності, виробленню найбільш оптимального визначення даного поняття, а також дослідженню витоків, становлення та структурної будови організованої злочинності.

У підрозділі 1.1. “Поняття організованої злочинності” досліджується стан розроблення поняття організованої злочинності в Польщі, України, а також в інших країнах.

В роботі зазначається, що цілісної системи вивчення даного соціально-правового феномену не існує ні в Польщі, ні в Україні. Зробивши огляд існуючих визначень поняття організованої злочинності дисертант прийшов до висновку про відсутність в юридичній науці обох країн оптимального визначення організованої злочинності, яке б задовольнило потреби правоохоронних органів, що ведуть боротьбу з цим найнебезпечнішим видом злочинності. Розробка поняття організованої злочинності є складною і багатогранною проблемою, яка тісним чином пов'язана з детальним вивченням інших видів злочинності. Вироблення універсальної дефініції даного поняття є метою кримінологів в усьому світі, однак до цього часу такої дефініції не віднайдено. В роботі підкреслюються, що реалізація цієї мети можлива лише за умов однакового тлумачення багатьох інших кримінально-правових та кримінологічних понять, зокрема, таких, як тероризм, бандитизм, професійна злочинність. Разом з тим створення оптимального поняття організованої злочинності є необхідним, а відсутність її у законодавстві тієї чи іншої країни являє суттєву прогалину.

В дисертації зазначається, що прийнятий в юридичній науці Польщі і України структурно-організаційний підхід до визначення організованої злочинності спирається на фундаментальні поняття суб'єкту, що діє в сфері організованої злочинності, - організована група, злочинна організація, злочинне співтовариство. При такому підході поняття організованої злочинності визначається через набір функціонально-структурних ознак, які часто носять оціночний, розпливчастий характер і які досить важко встановлювати в практичній діяльності правоохоронних органів, зокрема, це організованість, стійкість, згуртованість. Тому автор пропонує використовувати для визначення організованої злочинності системний підхід, який містить в собі ключові поняття на кшталт ““злочинне підприємство, що здійснює оборот кримінального капіталу” чи “злочинна діяльність по забезпеченню обороту злочинного капіталу”. Акцентування уваги на змістовному аспекті дозволить чітко розмежовувати організовану злочинність від інших видів злочинності, зокрема, групової і професійної.

Дисертант відокремлює ознаки організованої злочинності, види та організаційні форми організованої злочинної діяльності. Метою функціонування організованої злочинності є одержання значних прибутків шляхом проникнення кримінального капіталу в легальну і “тіньову” економіку, при цьому основним засобом досягнення цієї мети є створення ієрархічної структури. Наведені висновки дозволили автору запропонувати визначення організованої злочинності як сукупності дій по створенню і функціонуванню стійких, що становлять підвищену суспільну небезпеку, злочинних груп, банд, злочинних організацій, злочинних співтовариств, а також підприємств, які використовуються організованою злочинністю в якості прикриття для ведення злочинної діяльності чи здійснюють допоміжні дії. Сутність організованої злочинності являє собою соціально-економічний процес обертання злочинного капіталу в кримінальній сфері із залученням широких кіл населення, проникненням до вищих органів влади, використанням корупції і усього, що може сприяти накопиченню злочинного капіталу.

У підрозділі 1.2. "Генезис і структура організованої злочинності" обґрунтовується положення про те, що хоча в основі організованої злочинності лежить економічний фактор, загалом це складне соціально-правове явище детермінується цілим комплексом причин, як економічних, так і соціальних, ідеологічних, організаційних, тощо.

Простежуючи генезис організованої злочинності в Польщі та Україні, автор звертається до ситуації, яка утворилася в економіці колишнього СРСР і ПНР у 60-70 роки минулого століття. Саме в цей період значно збільшилась питома вага злочинів у сфері економіки, і відповідно була створена економічна база організованої злочинності. Наприкінці 80-х - початку 90-х років в різних сферах кооперативного руху протиправна діяльність стає для злочинців джерелом одержання значних прибутків. Водночас із змінами в економіці відбуваються докорінні зміни і в соціальній сфері, руйнується система державного контролю. Всі ці чинники разом з відсутністю адекватних коректив в галузі права, в умовах лібералізації правозастосовчої діяльності при вкрай недостатньому бюджетному фінансуванні створили сприятливе середовище для утвердження організованої злочинності і подальшого зростання її рівня.

Отже, кримінологічна ситуація значно випереджала розвиток законодавства Польщі і України. Кримінальне законодавство не було ефективним засобом у боротьбі правоохоронних органів з організованою злочинністю, на його основі успішним було лише викриття найнижчих ланок організованої злочинності. Водночас професійна і психологічна підготовка співробітників правоохоронних органів цих країн також перестала відповідати реальній ситуації. Адже, за досить короткий термін організована злочинність із сукупності розрізнених груп перетворилася на систему інтелектуально і технічно забезпечених, добре законспірованих, структурованих злочинних співтовариств.

Узагальнення відомих у науковій літературі підходів до цієї проблеми, даних судово-слідчої практики дозволило автору визначити три рівні структурування організованої злочинності в процесі її становлення. Дисертант наголошує, що при розгляді рівнів організованої злочинності аналізу піддаються рівні організації суб'єктів, які діють в структурі цього виду злочинності, залежно від етапу формування структури та рівня організованості. Найнижчий рівень - звичайні злочинні групи, наступний рівень - групи, що мають корумповані зв'язки і певну структурованість, найвищий рівень - ієрархічно структуровані злочинні організації з корумпованими зв'язками. В дисертації доводиться, що триступенева структура характерна для організованої злочинності як України, так і Польщі. Цей висновок автор підкріплює результатами досліджень польської організованої злочинності, структура якої складається з організованої злочинної групи, організованого злочинного угруповання, організованого злочинного співтовариства. Кожний рівень організованої злочинності обумовлений конкретними соціально-економічними протиріччями та іншими факторами.

У другому розділі “Кримінологічні основи боротьби з організованою злочинністю в Польщі”, який складається з двох підрозділів, визначені основні напрямки діяльності організованих злочинних угруповань, проблеми і труднощі, які заважають ефективній боротьбі правоохоронних органів з цим видом злочинності, а також шляхи їх подолання.

Підрозділ 2.1. “Основні сфери діяльності організованих злочинних угруповань у Польщі” розкриває напрямки і тенденції розвитку організованої злочинності в Польщі.

В роботі підкреслюється, що відкриття кордонів, практично неконтрольоване переміщення осіб і товарів, наявність реєстраційно-митних недоліків сприяли розвитку міжнародних зв'язків польських злочинних угруповань, а також проникненню іноземних кримінальних груп у Польщу. За свідченням міжнародних експертів Польща є місцем виключного інтересу наркомафії як транзитна країна для перевезення наркотиків. Сьогодні Польща - це і країна переміщення крадених автомобілів із Заходу на Схід. Організовані, високопрофесійні групи діють як на території Польщі, так і в Німеччині, Бельгії, Голландії. Більшість крадених автомобілів переміщується в Україну, Білорусію, Росію.

Однією із сфер діяльності організованих груп є вчинення злочинів проти власності, які охоплюють: серійні крадіжки і привласнення дорогих автомобілів; крадіжки тютюнових виробів; предметів мистецтва і антикваріату; дорогих годинників; крадіжки важливих державних документів і бланків, а також у великих кількостях зброї, вибухових матеріалів і запалювальних засобів. У цій сфері існують дві організаційних підструктури: з одного боку, постачальники, з іншого - скупники викраденого. Нелегальна торгівля зброєю у Польщі в останні роки відбувається у двох напрямках: перший - забезпечення одержувачів в інших країнах, другий - задоволення потреб “внутрішнього ринку”.

З метою легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом, організована злочинність у Польщі використовує банки, страхові компанії, казино та обмінні пункти, при цьому саме банки займають провідне становище.

Головною тенденцією, що спостерігається з 2000 року у сфері організованої злочинності, є мультизлочинна діяльність кримінальних груп, а також входження таких груп у сфери нелегальної і легальної господарської діяльності, пов'язаної з фінансовими і товарними махінаціями, з включенням злочинного прибутку у легальний господарський і фінансовий оборот.

Аналіз статистичного матеріалу, судово-слідчої практики, результати наукових експертних досліджень, на думку дисертанта, переконливо доводять посилення тенденцій до подальшої інтеграції організованої злочинності. З метою протидії правоохоронним органам і розширення сфер впливу лідери організованих злочинних угруповань вдаються до наступних дій: об'єднання легального і нелегального капіталу; висунення одного лідера із своєї сфери; поступове підкорення впливу найбільш сильного лідера у даному регіоні; налагодження зв'язків із злочинними групами сусідніх країн.

На підставі проведеного аналізу напрямків діяльності і тенденцій розвитку суб'єктів організованої злочинності дисертант робить висновок про завершення до кінця минулого століття стрімкого саморозвитку злочинних груп і становлення процесу інтенсивного формування структурованих злочинних співтовариств.

Автор наголошує, що організована злочинність у Польщі розвивається за тими ж принципами, що й організована злочинність у всьому світі. Пріоритетними видами злочинів, вчинюваних членами організованих угруповань, є вимагання, вбивства і викрадення людей, напади на вантажні автомобілі, вимагання викупу, нелегальний оборот вогнепальної зброї, підробка платіжних засобів (вітчизняних і закордонних), хабарництво, контрабанда алкогольних напоїв і тютюнових виробів, шахрайство у фінансовій сфері, відмивання “брудних” грошей, наркобізнес.

Підрозділ 2.2. “Особливості боротьби правоохоронних органів Польщі в боротьбі з організованою злочинністю” містить в собі розкриття основних напрямків, принципів, і механізмів протидії правоохоронних органів організованій злочинності, аналіз проблем і труднощів у даній сфері, а також надаються рекомендації щодо підвищення ефективності цієї боротьби.

Ефективне протистояння сучасній організованій злочинності можливе лише з врахуванням національних особливостей, що ускладнюють цю боротьбу. Неефективність функціонування польського апарату кримінального переслідування обумовлена багатьма чинниками, але стає перш за все помітною на фоні досконалої організації злочинних угруповань. Методи злочинної діяльності кримінальної групи детально продумані і чітко реалізуються при жорсткому самоконтролі, організація форм і методів підтримання внутрішніх контактів у більшості випадків законспірована. У зовнішніх контактах злочинна група зберігає повну конспірацію, користуючись фальшивими документами при заснуванні фірми для здійснення бізнесу чи відмивання “брудних грошей”.

Боротьба із озброєнням злочинних груп ускладнюється через відсутність органу контролю за придбанням зброї та незаконності поліцейської провокації. Результативній боротьбі з організованою злочинністю заважає і відсутність у поліції Польщі технічних засобів. За даними Головної Комендатури поліції у 2001 році було порушено 1275418 кримінальних справ, а розкрито злочинів - лише 753940 (53,8 %).

Одне з найважливіших місць серед факторів, які ускладнюють боротьбу з організованою злочинністю, на думку дисертанта, займає недосконалість права. Так, понятійний апарат чинного кримінального законодавства Польщі у сфері боротьби з організованою злочинністю досі не розроблено повною мірою. КК Польщі не містить понять організатора, керівника і рядового учасника організованого злочинного угруповання, особливостей їх відповідальності, як і не називає і не визначає понять видів злочинних груп (вони представлені лише в науці кримінального права Польщі). У КК існують норми, які можуть служити “допоміжним інструментом” у боротьбі з організованою злочинністю, але вони не можуть компенсувати відсутність фундаментальних понять, що регулюють відповідальність за організовану злочинну діяльність.

Отже, існує необхідність комплексних змін матеріального, процесуального і виконавчого права, метою яких, повинні стати, зокрема, введення результативної програми охорони свідків і модифікація невідповідних потребам боротьби з організованою злочинністю матеріальних і процесуальних положень. У цьому плані своєчасним виявилось запровадження інституту “коронного” свідка (Закон Польщі “Про коронного свідка” від 6.12.2000р.).

У роботі суб'єктів боротьби з організованою злочинністю спостерігається дублювання і відсутність координації дій, оскільки не існує чітких критеріїв розподілу компетенцій між ними. Одним з найбільш вдалих кроків на шляху подолання цього недоліку, на думку автора, є створення “груп з питань координації дій поліції в частині контролю за боротьбою з організованою злочинністю” (розпорядження Голови Ради Міністрів Польщі № 323 від 15 квітня 1997 р). Створення таких груп доцільно продовжувати в Польщі і започаткувати на Україні, де також спостерігається негативна тенденція дублювання дій співробітників різних служб у боротьбі з цим небезпечним видом злочинності.

В законодавстві обох країн пропонується закріпити право відповідних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, вимагати безоплатно від державних органів, підприємств, установ і організацій інформацію стосовно конкретних осіб чи установ, що необхідна для вирішення задач. Утруднено підбір співробітників високої кваліфікації (знання іноземних мов, комп'ютерної і електронної техніки тощо) внаслідок низької заробітної плати. Важливе місце в ускладненні роботи правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю займають і психологічні фактори.

Дисертант стверджує, що пріоритетним напрямком діяльності правоохоронних органів є персоніфікований підхід, тому особлива увага повинна приділятись оперативному контролю над лідерами (організаторами) злочинних угруповань, оскільки зі всіх учасників організованої злочинної діяльності саме вони являють найбільшу суспільну небезпеку. Боротьба з організованою злочинністю повинна здійснюватись як з системним соціально-правовим явищем, а сьогодні вона являє собою переважно реакцію на результати його прояву.

У розділі 3 “Взаємодія Польщі та України у боротьбі з організованою злочинністю” йдеться про міжнародне співробітництво в сфері боротьби з організованою злочинністю, наводяться конкретні кроки на шляху до реалізації такого співробітництва, напрямки його удосконалення, а також аналізуються правові основи протистояння організованій злочинності в Україні і особливості двостороннього співробітництва Польщі і України у боротьбі з організованою злочинністю. Розділ складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1. “Основні напрямки міжнародного співробітництва правоохоронних органів Польщі у боротьбі з організованою злочинністю" присвячений розгляду питання про важливість і необхідність міжнародного співробітництва у боротьбі з організованою злочинністю, аналізу причин існування проблем у цій сфері і шляхи покращення міжнародної співпраці.

Організована злочинність сьогодні не має кордонів і носить транснаціональний характер, тому міжнародне співробітництво є однією з найважливіших складових стратегії дій у боротьбі з нею і необхідною умовою удосконалення діяльності правоохоронних органів. Така міжнародна взаємодія повинна базуватися на загальноприйнятих правилах і юридичних нормах, з врахуванням законодавства взаємодіючих держав та на основі міжнародних договорів і угод.

Основним причинами проблем у сфері міжнародного співробітництва у боротьбі з організованою злочинністю автор вважає наступні: відмінності національних правових систем; недоліки законодавства; відмінності поліцейських/ міліцейських структур і різний рівень їх кваліфікації; відсутність знань мов; відсутність необхідної координації дій і відповідних центрів; відсутність у деяких країн баз даних. Своєчасним рішенням вважає автор створення для врегулювання цих проблем в структурі Центрального Бюро Розслідувань Польщі Відділу VIII, до компетенції якого входять питання координації співробітництва з іноземними поліціями.

Одне з найважливіших місць у міжнародному співробітництві правоохоронних органів Польщі у боротьбі з організованою злочинністю займає Україна. Тому дисертант пропонує здійснити розробку Програми спільних заходів по боротьбі з організованою злочинністю на території Польщі та України, яка повинна являти собою цілісний акт, положення якого можна було б інтегрувати у національні законодавства.

Підрозділ 3.2. “Правове регулювання і координація діяльності правоохоронних органів України у боротьбі з організованою злочинністю” містить аналіз чинного кримінального законодавства України в частині регулювання боротьби з організованою злочинністю, його порівняння із попереднім кримінальним законом і положеннями КК Польщі, розгляд функцій і принципів діяльності органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю.

З точки зору дисертанта, Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 року, в частині відповідальності за організовану злочинну діяльність, є більш прогресивним, ніж КК 1960 року. При його прийнятті були враховані сучасний стан, тенденції розвитку і підвищена суспільна небезпечність організованої злочинності в України. Серед позитивних властивостей КК, які повинні сприяти підвищенню ефективності боротьби з організованою злочинністю, дисертант виділяє наступні:

- закріплення визначення форм співучасті (ст..28) і видів співучасників (ст..27);

- розширення і деталізація поняття організатора злочину і форм його діяльності;

- збільшення кількості (порівняно з попереднім КК) складів злочинів, які утворюють конкретні дії організаторського характеру: організація озброєної банди (ст.. 257), створення не передбачених законом збройних формувань і керівництво ними (ст.. 260), організація незаконного переправлення осіб через державний кодон України, керівництво такими діями (ч.1 ст..322) та інші;

- відповідальність за створення злочинної організації передбачена окремою нормою в Особливій частині КК (ч.1. ст..255);

- збільшення кількості складів злочинів, в яких кваліфікуючою ознакою є вчинення злочину організованою групою, наприклад: торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ч.3 ст. 149), грабіж (ч.5 ст.186), розбій (ч.4 ст.187), вимагання (ч.4 ст.189), шахрайство (ч.4 ст.190) та інші;

- вчинення злочину організованою групою є обставиною, що обтяжує покарання (п.2 ч.1 ст. 67 КК);

- встановлення відповідальності за вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації (ст.258 КК);

- диференційована відповідальність організаторів та інших учасників організованої групи чи злочинної організації (ст. 30 КК).

На думку автора, КК України здатен стати надійною базою для ефективної боротьби правоохоронних органів з організованою злочинністю. Водночас в роботі визначено основні задачі, які повинні вирішувати правоохоронні органи в процесі цієї боротьби. До найважливіших і першочергових автор відносить: організацію роботи по виявленню і кримінальному переслідуванню злочинних формувань високого ступеня організованості, що мають сітьову структуру будови, міжрегіональні (міжнародні) кримінальні зв'язки; здійснення системи заходів по боротьбі з корупцією, попередження встановлення корумпованих зв'язків державних службовців і посадових осіб з кримінальними елементами; здійснення інформаційно-аналітичної роботи з метою: вивчення, виявлення і усунення причин і умов, що сприяють розповсюдженню організованої злочинності і корупції; дослідження форм і методів проникнення організованих груп в легальні економічні, політичні, соціальні структури суспільства; прогнозування тенденцій розвитку криміногенної ситуації і внесення відповідних пропозицій щодо попередження негативних наслідків; посилення координації і узгодженості дій всіх підрозділів і служб, що здійснюють профілактику і боротьбу з організованою злочинністю; покращення міжнародного співробітництва у боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю.

У висновках викладено основні положення і результати проведеного дослідження, які мають теоретичне і практичне значення. Визначено найбільш оптимальне поняття організованої злочинності, відокремлені специфічні, відмінні риси організованої злочинності, які дозволяють відрізняти її від інших видів злочинності.

Причини виникнення організованої злочинності та тенденції її розвитку, а також фактори, що заважають ефективній боротьбі з нею в Польщі та Україні в своїй основі однакові, тому висновки, рекомендації та пропозиції, визначені автором, мають значення для законотворчої діяльності і правозастосовчої практики обох держав.

Для створення надійної і ефективної правової бази боротьби з організованою злочинністю на законодавчому рівні доцільним є:

- прийняття нового закону, який би включав в себе визначення поняття організованої злочинності та норми різних галузей права з метою узгодженого поєднання кримінально-правових, кримінологічних, організаційних, оперативно-розшукових заходів, спрямованих на боротьбу з організованою злочинністю;

- закріплення права підрозділів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, вимагати безоплатно від державних органів, підприємств, установ чи організацій інформацію щодо осіб чи установ, яка є необхідною для вирішення задач по боротьбі з організованою злочинністю;

- введення в Україні надійної програми охорони свідків (на зразок інституту “коронного” свідка у Польщі);

- закріплення в кримінальному законодавстві Польщі понять форм співучасті, видів і відповідальності співучасників.

Для покращення рівня боротьби правоохоронних органів з організованою злочинністю необхідним є:

- організація в Україні груп з питань координації дій в частині боротьби з організованою злочинністю за участю представників всіх органів, що займаються профілактикою і боротьбою з організованою злочинністю (міліція, органи прокуратури, митні органи, органи податкової і контрольно-ревізійної служб, органи служби безпеки, підрозділи Прикордонних військ) з метою усунення дублювання і неузгодженості в їх діях;

- створення при відповідних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю Ради експертів, що буде надавати рекомендації щодо оцінки доказів з метою визначення норм кримінального законодавства, які можуть бути застосовані в конкретному випадку;

- створення групи експертів по вивченню вибухових пристроїв, що дозволить швидше встановлювати їх походження і враховувати отриману інформацію у подальшій оперативній і аналітичній роботі;

- з метою підвищення ефективності підготовки міліцейських кадрів, покликаних боротися з організованою злочинністю, створення спеціального відділення чи факультету по боротьбі з організованою злочинністю в одному з вищих навчальних закладів МВС України, головними завданнями якого будуть підвищення знань майбутніх правоохоронців про організовану злочинність, її структуру і визначальні, відмінні ознаки, проведення досліджень і обміну досвідом в частині аналізу злочинності у фінансово-економічній діяльності, організаційно-технічних проблем попередження і розкриття “організованих злочинів”.

Організована злочинність все більше набуває міжнародного характеру, збільшується кількість транснаціональних злочинних організацій, тому ефективне протистояння цьому небезпечному явищу не можливе без міжнародного співробітництва. Між Польщею та Україною налагоджено досить ефективне двостороннє співробітництво у цій сфері, проте покращити його може прийняття Програми спільних заходів по боротьбі з організованою злочинністю на території Польщі та України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:

1. Tadeusz Serwatko. Wybrane problemy przestepczosci popelnianej przez cudzoziemcow // Policyjny Biuletyn Szkoleniowy. - 1994. - № 3-4. - Str. 94 -98.

2. Tadeusz Serwatko. Przestepczosc na Ukrainie w 1998 roku // Przeglad Policyjny. - 3 (55). - Szczytno, 1999. - Str. 204-208.

3. Тадеуш Серватко. Актуальні проблеми боротьби з наркотичною злочинністю у Польщі // Держава і право. Збірник наукових праць. - Випуск 8. - К., 2000. - С. 391-395.

Серватко Тадеуш. Проблеми боротьби з організованою злочинністю в Польщі та в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена кримінологічному дослідженню організованої злочинності та проблем боротьби з нею в Польщі та в Україні. На підставі системного підходу запропоноване визначення поняття організованої злочинності. Дослідження базується на досягненнях сучасної кримінологічної теорії, положеннях кримінального права, аналізі статистичних матеріалів, враховує міжнародний досвід боротьби з організованою злочинністю. Висвітлюються структура і відмінні ознаки організованої злочинності, процес її виникнення та закономірності розвитку. Розглядаються основні напрямки діяльності організованих злочинних угруповань та особливості діяльності правоохоронних органів у протистоянні цьому небезпечному соціально-правовому явищу. Обґрунтовується необхідність взаємодії міжнародного співтовариства у сфері боротьби з організованою злочинністю та аналізуються шляхи її розвитку. Виносяться пропозиції щодо удосконалення правової бази боротьби з організованою злочинністю та практики її застосування, а також шляхи покращення польсько-українського співробітництва у боротьбі з організованою злочинністю.

Ключові слова: організована злочинність, структура організованої злочинності, організована злочинна діяльність, боротьба з організованою злочинністю, організоване злочинне угруповання.

Серватко Тадеуш. Проблемы борьбы с организованной преступностью в Польше и в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена криминологическому исследованию организованной преступности и проблем борьбы с ней в Польше и в Украине. Диссертация основывается на достижениях современной криминологической теории, положениях уголовного права, анализе статистических материалов, учитывает международный опыт борьбы с организованной преступностью.

Организованная преступность и в Польше, и в Украине, детерминируется целым комплексом причин - как экономических, так и социальных, идеологических, организационных, социально-психологических и т.д. Необходимо создание целостной системы изучения данного социально-правового явления в каждом государстве.

Разработка понятия организованной преступности является сложной и многогранной проблемой, которая самым тесным образом переплетена с детальным изучением многих других видов преступности. Для получения универсальной дефиниции данного понятия необходимо единообразное толкование многих других уголовно-правовых понятий, криминологически значимых явлений, в частности, таких как терроризм, бандитизм, профессиональная преступность.

На основании системного подхода, который является приоритетным по отношению к традиционному структурно-организационному подходу, предложено определение понятия организованной преступности. Как сложное и разноплановое явление организованная преступность имеет различные уровни структурирования и организации, основные закономерности развития организованной преступности. Ее цель состоит в получении значительных преступных доходов максимально незаконными способами, а важнейшим средством реализации данной цели является создание иерархической структуры.

Установлены основные факторы, которые препятствуют эффективной борьбе правоохранительных органов Польши и Украины с организованной преступностью: несовершенство права; финансовые, кадровые и организационные проблемы; дублирование, отсутствие координации действий и оперативного взаимного обмена информацией между таможенными, налоговыми, финансовыми и полицейскими/милицейскими службами. Определены основные задачи, которые спецподразделения по борьбе с организованной преступностью Польши и Украины должны решать в процессе своей деятельности.

Обоснована необходимость улучшения международного сотрудничества в борьбе с организованной транснациональной преступностью. На основе анализа опыта международного сотрудничества Польши и Украины в борьбе с организованной преступностью автором обобщены основные причины наличия проблем в этой сфере, а также предложены пути развития такого взаимодействия.

В работе также формулируются предложения и рекомендации, направленные на совершенствование правовой базы борьбы с организованной преступностью и улучшение правоприменительной практики правоохранительных органов, ведущих борьбу с этим видом преступности

Ключевые слова: организованная преступность, структура организованной преступности, организованная преступная деятельность, борьба с организованной преступностью, организованная преступная группировка.

Serwatko Tadeush. Issues of fighting organized crime in Poland and Ukraine. Manuscript.

A dissertation for the Candidate of Sciences degree under the speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal-executive law. - V.M.Koretsky Institute of State and Law under the NAS of Ukraine, Kyiv, 2002.

The dissertation is concerned with the criminological study of organized crime and issues of fighting it in Poland and Ukraine. On the basis of system approach, a definition of the organized crime has been proposed. The study relies on achievements of the present-day criminological theory, provisions of the criminal law, an analysis of statistical data, it takes into account international experience in fighting organized crime. The structure and special characteristics of organized crime, as well as the process of its formation and patterns of development, have been elucidated. Basic areas of activities of organized crime groups and peculiarities of work of the law-enforcement bodies in opposing this dangerous social-and-legal phenomenon have been considered. The necessity of cooperation within the international community in fighting organized crime has been substantiated and the ways of developing such cooperation have been analyzed. Measures towards upgrading the legal framework for fighting organized crime and the practice of its application have been suggested, as well as ways to improving Polish-Ukrainian collaboration in fighting organized crime.

Key words: organized crime, organized crime structure, organized criminal activities, fighting organized crime, organized criminal group.

Размещено на Allbest.ru

...