Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

МВС УКРАЇНИ

УДК 340.1; 340.12; 321.01

Спеціальність: 12.00.12 -філософія права

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

ВДОВИНА Ганна Анатоліївна

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, у відділі теорії держави і права

Науковий керівник кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Бобровник Світлана Василівна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Козюбра Микола Іванович, Конституційний Суд України, суддя

доктор філософських наук, професор Рижко Володимир Антонович, Центр гуманітарної освіти НАН України, директор

Провідна установа Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Захист відбудеться “1”листопада 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 007. 01 Національної академії внутрішніх справ України (03035, м.Київ, Солом'янська пл., 1).З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м.Київ, Солом'янська пл., 1.

Автореферат розісланий “25”вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Казміренко Л.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток філософії права у ХХ ст. відзначається не лише переосмисленням існуючих правових вчень, але й створенням цілого ряду нових концепцій. Бурхливі соціальні перетворення загострювали суперечки між різними типами праворозуміння і породжували як оновлення методологічних підходів до вивчення права, так і докорінний перегляд правових цінностей.

Актуальність дослідження тенденцій розвитку філософії права ХХ ст. обумовлена необхідністю визначення перспектив, вибору шляхів правового розвитку, врахування досвіду і помилок минулого в процесі формування нових концепцій і підходів. При цьому для країн, які стали на шлях подолання наслідків тоталітаризму і побудови демократії, у тому числі для України, особливо актуальним є звернення саме до західних філософсько-правових концепцій, що обґрунтовують загальносоціальне призначення права.

Увага до правової думки Великобританії та США пояснюється як наявністю усталених демократичних традицій у цих країнах, так і багатим досвідом використання права в якості інструменту соціальних перетворень. Таким чином, доробки західних, зокрема англійських та американських, вчених у сфері філософії права могли б стати цінним орієнтиром в процесі визначення подальшого шляху правового розвитку України.

Новітня західна філософія права не досліджена у вітчизняній літературі. Щоправда, за радянських часів проводились деякі наукові розробки на дану тематику. Серед радянських дослідників англо-американської філософії права слід назвати С.Боботова, Н.Галкіну, І.Грязіна, А.Старченко, В.Туманова, В.Желтову, А.Кулікова, М.Нур Фарахата, А.Яковлева та інших. В Україні досліджувалися лише окремі змістові аспекти деяких напрямків англо-американської правової думки. Вони проаналізовані у працях В.Забігайла, М.Козюбри, В.Колесника, М.Костицького, В.Скиби, В.Титова та інших.

Не заперечуючи цінність праць вищезазначених авторів, відзначимо, що в сучасних умовах назріла потреба в нових дослідженнях з цієї тематики. Це зумовлюється тим, що, по-перше, радянським дослідникам була властива певна упередженість стосовно “буржуазної” філософії права і це потрібно визнати і врахувати. По-друге, з часу написання наявних наукових робіт відбулися значні зміни в англо-американській правовій думці. Концепції, що тривалого часу користувались широким визнанням, поступилися місцем іншим, новим концепціям.

Відсутність у вітчизняній науковій літературі розробок передумов, напрямків та загальних тенденцій розвитку англо-саксонської правової думки ХХ століття зумовлює актуальність обраної автором теми та визначає вибір об'єкта і предмета дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане в межах планової тематики науково-дослідної роботи відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України і є складовою частиною загальних тем “Теоретико-правові проблеми законності” (номер державної реєстрації 0101V001010).

Мета і задачі дослідження. Виходячи із сучасного стану наукового дослідження проблеми, метою роботи є загальнотеоретичне дослідження та комплексний аналіз шкіл та напрямків філософії права, які визначили розвиток англо-американської правової доктрини ХХ ст. та їх впливу на світове та вітчизняне праворозуміння.

Означена мета дослідження зумовила відповідну постановку задач:

визначити соціальні фактори, якими був обумовлений процес розвитку англо-американської правової доктрини у ХХ ст.;

виявити особливості правових шкіл і вчень філософії права ХХ ст. та знайти прийнятні критерії до їх класифікації;

з'ясувати тенденції розвитку та взаємодії правового позитивізму і теорії природного права;

прослідкувати генезис ідеї живого права, її роль у розвитку філософії права та практичний вплив;

висвітлити концептуальне розуміння основних ціннісних категорій відродженої теорії природного права та їх зв'язок з позитивним правом;

визначити основні ідеї, які характеризують англо-американську філсофію права XX ст. в цілому та з'ясувати їх теоретичне та практичне значення на сучасному етапі розвитку правової науки.

Об'єкт дослідження - сукупність шкіл і напрямків філософії права, поширених у XX ст. у країнах англо-саксонської правової сім'ї.

Предмет дисертаційного дослідження - теоретичні проблеми та закономірності розвитку новітньої англо-американської філософії права в цілому та окремих її шкіл і напрямків.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети були використані методи як загальнонаукового, так і конкретно-правового характеру:

-історичний - при розкритті змін, яких зазнала та чи інша концепція протягом досліджуваного періоду.

-системний аналіз - при дослідженні критеріїв класифікації основних шкіл та напрямків новітньої філософії права.

-порівняльно-правовий аналіз - при виявленні розбіжностей між правовими доктринами Англії та США.

-оброблення джерельного матеріалу, збір та логічне опрацювання історичних фактів - при дослідженні соціальних чинників впливу на розвиток філософії права.

-узагальнення - при виведенні основних ідей, які характеризують сучасну англо-американську філософію права в цілому.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного аналізу новітньої англо-американської філософії права, з'ясуванні соціальних детермінант її розвитку та виявленні її впливу на сучасну гносеологію права. Вона деталізується в наступних теоретичних положеннях:

- здійснено вперше комплекскний аналіз економічних, політичних та інших соціальних факторів, які обумовили основні поворотні моменти розвитку англо-американської правової доктрини ХХ ст.;

- запропоновано підхід до класифікації шкіл та напрямків філософії права у відповідності до трактовки ними співвідношення між правом, правовими цінностями та суспільними реаліями;

- вдосконалено характеристику живого права як ціннісного орієнтиру для правотворчості;

- уточнено визначення основних ціннісних категорій природного права, зокрема таких як “справедливість” та “невід'ємні права людини”. Виділено два основні шляхи побудови концепції справедливості: перший полягає в умоглядному відкритті об'єктивної моральної реальності, другий - в узагальненні буденних уявлень про переваги і недоліки різних соціальних інституцій.

- дістала подальший розвиток ідея поєднання зусиль теорії природного права і соціологічної юриспруденції, коли перша визначатиме належні цілі правового розвитку, а друга розроблятиме механізм реалізації цих цілей.

- визначено основні ідеї, які характеризують англо-американську філсофію права XX ст. в цілому та з'ясовано їх вплив на сучасному етапі розвитку правової науки.

- з'ясовано загальні тенденції розвитку філософії права в країнах англо-саксонської правової сім'ї. Встановлено наявність необхідного чергування періодів панування правового позитивізму та періодів відносної переваги теорії природного права.

Практичне значення одержаних результатів. Оціночна характеристика найпоширеніших правових вчень показує можливість використання ідей західної філософії права для створення загальної концепції правової реформи в Україні.

Основні висновки, пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях, у правотворчій роботі, при підготовці підручників та навчальних посібників, у процесі викладення нормативних курсів “Теорія держави та права”, “Історія політичних та правових вчень”, а також спецкурсу “Філософія права”.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана та обговорена у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. Положення дисертаційного дослідження викладені у шести наукових працях, серед яких три статті у фахових виданнях.

Окремі результати дисертації висвітлені в доповідях на міжнародній науково-практичній конференції “Права і свободи людини та сучасний суспільний прогрес” (Ужгород, 1999 р.); “Проблеми захисту прав та свобод людини і громадянина” (Київ, 1999 р.); “Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика” (Ужгород, 2000 р.).

Окрім того, основні результати дисертаційного дослідження апробовувалися у науково-освітній сфері в процесі викладання нормативних курсів “Теорія держави і права”, “Історія політичних і правових вчень” та спецкурсу “Філософія права” в Ужгородському державному інституті інформатики, економіки і права.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 165 сторінок. Список використаних джерел (кількістю 179 найменувань) займає 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, ступінь наукової дослідженості обраної теми, визначено об'єкт, предмет і методологію дослідження, охорактеризовано його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, а також дана інформація про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ “Передумови формування правових доктрин англо-саксонської правової системи ХХ ст.” присвячений аналізу соціальних умов та внутрішніх закономірностей розвитку новітніх англійських та американських правових доктрин.

У підрозділі 1.1. “Фактори впливу на процес зародження і розвитку правової доктрини” розглядаються в хронологічній послідовності зміни в економічному, політичному, культурному житті США, які відбувалися протягом ХХ ст. і обумовлювали той чи інший поворот розвитку правової думки. В аналогічному порядку розглядаються фактори, що вплинули на процес виникнення британської правової доктрини, хоча й у значно меншому обсязі у зв'язку з тим, що в розвитку останньої не відбувалося радикальних змін на протязі обумовленого рамками дослідження часового відрізку.

Прослідковується характер і ступінь впливу різного роду соціальних факторів на правову доктрину. Проводиться цілий ряд узагальнень щодо характеру детермінованості правового розвитку соціальними змінами (чи, у певних випадках, характеру добровільної адаптації правової думки до соціальних змін, що сталися). Так, історико-правовий аналіз свідчить, що економічні кризи супроводжуються зростанням правового нігілізму і поширенням правових вчень критичної спрямованості, які не містять у собі конструктивних положень.

Виділено також політичний фактор, який включає в себе внутрішню і зовнішню політику держави. Розстановка сил на політичній арені визначає вибір з усього розмаїття правових вчень панівної доктрини. Наприклад, реформаторська діяльність уряду стимулює розвиток соціологічної юриспруденції, орієнтованої на використання права в якості інструмента суспільних перетворень.

До соціальних чинників впливу на еволюцію правової думки віднесено, по-перше, соціальну структуру суспільства, а по-друге, суспільні настрої і очікування, громадську думку. Згуртованість суспільства сприяє відносній монолітності правової думки, суспільне розшарування спричиняє крайній плюралізм філософско-правових вчень (особливо виражений у США в 90-ті роки XX ст).

Крім того, проаналізовано дію культурно-національного, релігійного, наукового, позитивно-правового, особистісного факторів впливу на правову доктрину.

У підрозділі 1.2. “Особливості правових шкіл і вчень філософії права ХХ ст.” міститься перелік та системний аналіз шкіл і напрямків філософії права, визнаних в країнах англо-саксонської правової сім'ї. За основу беруться праці відомих англійських та американських дослідників філософії права, зокрема, представників правового прагматизму (О.-В.Холмса, Р.Паунда, К.Ллевелліна), теорії природного права (Л.Фуллера, Дж.Фінніса, Дж.Ролса); правового позитивізму (Г.Харта, Дж.Раца, Л.Уайнреба), критичних правових вчень (Р.Ангера), вчення “економіка і право” (Р.Познера) та інших.

Виявлено особливості, яких набуває той чи інший напрямок філософії права в умовах англо-саксонської правової системи. Проаналізовано основні критичні зауваження, які висуваються проти тієї чи іншої правової школи її опонентами. З'ясовано ступінь впливу кожного напрямку на панівну у суспільстві правову доктрину та імовірні перспективи їх подальшого розвитку.

З використанням методів формальної логіки здійснено перегляд деяких підходів до класифікації західних правових вчень. Показано непридатність для вивчення сучасної філософії права ще й досі розповсюдженого у літературі дихотомічного поділу всіх правових вчень, коли природно-правовим називають будь-яке вчення, що пропонує змістовні критерії дійсності права, а всі інші вчення відносять до позитивізму. Доведено, що прагматична юриспруденція базується на новому розумінні дійсності права, відмінному як від позитивістського, так і від природно-правового. Наявність трьох різних типів праворозуміння не виключає, однак, можливості застосування однієї розмежувальної лінії на гносеологічному рівні.

У підрозділі 1.3. “Юридичний позитивізм та школа відродженого природного права: від протистояння до толерантності” розглядаються еволюційні зміни, які відбулися у цих двох напрямках філософії права на протязі XX ст. в результаті тривалої полеміки і відповідного поступового звільнення кожного вчення від традиційних недоліків. Така постановка питання включає наступні аспекти: критерії розмежування між юридичним позитивізмом і теорією природного права; співставлення класичного юридичного позитивізму з неопозитивізмом і виявлення змін у позитивістській аргументації; аналогічне співставлення класичної теорії природного права з відродженою теорією природного права; зміни характеру і предмету полеміки між представниками двох вчень; тенденції подальшого розвитку обох вчень.

Піддається сумніву розповсюджене твердження про перспективи цілковитого злиття правового позитивізму і теорії природного права у майбутньому. Доведено, що правовий позитивізм і теорія природного права - це не що інше, як дві методології правознавства, кожна з яких має свою сферу застосування. Крім того, вказано на неминучі зміни співвідношення між позитивізмом і теорією природного права, які обумовлюються соціальними факторами і в цілому носять циклічний характер. Виведено необхідну послідовність періодів панування позитивізму у правовій думці суспільства, періодів загострення полеміки між двома методологічними підходами і, нарешті, періодів відносної переваги теорії природного права.

Другий розділ “Соціологічна юриспруденція як напрям розвитку американської правової думки” присвячений аналізу основних ідей американської соціолологічної юриспруденції та виявленню їх теоретичного та практичного значення.

У підрозділі 2.1. “Ідея “живого права” та її вплив на американську правову доктрину” автор намагається прослідкувати генезис ідеї живого права, її розвиток у працях класиків соціологічної юриспруденції першої половини XX ст., а також з'ясувати вплив цієї ідеї на сучасну правову науку, освіту та практику.

Проведений аналіз свідчить, що ідея живого права породила дві протилежні тенденції у правовій думці. Конструктивна тенденція полягає у пошуку можливостей подолання розриву між “живим” і “паперовим” правом, який прослідковується вже у прагматичній юриспруденції Р.Паунда. Але особливо детально досліджувалась ця проблема у соціологічній юриспруденції другої половини століття - як на теоретико-світоглядному рівні, так і на рівні співставлення “паперового” і “реального” вигляду конкретних правових інститутів і норм.

У той же час посилена увага до життя права призводить і до певних деструктивних наслідків, коли нормативне начало в праві не намагаються привести у відповідність до життєвих реалій, а взагалі ігнорують. Розрив між живим і паперовим правом оголошують нездоланним. Природним наслідком такого постулату стає заперечення правового характеру писаних норм. Право починають зводити до судових рішень у конкретних справах. Тим самим заперечується можливість свідомого визначення, чи навіть передбачення, питань правового життя.

Розкриття того, що відбувається в реальності, не може бути кінцевою метою правознавства. Це є лише початком перетворюючого процесу, спрямованого на максимальне зближення життя права з правовими нормами і цінностями, уявленнями про належне. Джерелом пізнання цих цінностей і уявлень виступає знову ж таки соціальна практика. Таким чином, логіка і життя права підлягають вивченню у діалектичному взаємозв'язку.

У підрозділі 2.2. “Потреби та інтереси як критерії оцінки об'єктивності права” аналізуються особливості розуміння представниками американської соціологічної юриспруденції таких категорій соціології як “потреби” та “інтереси”.

Автор намагається прослідкувати спроби поставити об'єктивність права в залежність від його відповідності цим категоріям. У зв'язку з цим розглядаються різні погляди на соціологічну природу потреб і інтересів, підходи до їх юридичної оцінки, співвідношення індивідуальних і колективних інтересів.

Ідея пріоритету суспільних потреб над індивідуальними правами була актуальною у США в пору кардинальних змін в економіці на рубежі ХІХ і ХХ ст., і пізніше - під час світових воєн, економічної кризи 30-х років. Натомість у другій половині ХХ ст. утверджується пріоритет індивідуальних прав над загальним благом - принцип, звичайно, не новий для правової філософії США, опрацьований ще у XVIII - XIX століттях.

Для новітньої правової думки США характерний оціночно-диференційований підхід до наявних потреб, інтересів, вимог. Для задоволення тієї чи іншої потреби недостатньо лише підрахунку кількості її носіїв, необхідно також прораховувати потенційні наслідки її виконання для суспільства в цілому і окремих осіб, в тому числі для незацікавленої меншості.

Найбільшою проблемою прагматистської концепції є відсутність методології виміру та порівняння за ступенем інтенсивності потреб та інтересів, що унеможливлює застосування концепції на практиці при вирішенні конкретних конфліктів. В той же час прагматистська концепція потреб і інтересів є корисною при застосуванні у правотворчій діяльності, зокрема при розробці системи заохочень та негативних санкцій.

У підрозділі 2.3. “Мета в праві: значення та підходи до її визначення” прослідковується розвиток концепцій цілепокладання в англо-американській філософії права. Розглядаються, зокрема, різні підходи до розуміння глобальної мети права, а також до проблеми визначення мети конкретної норми у правозастосовчій діяльності. Представники американської соціологічної юриспруденції по-різному ставились до співвідношення цілей і засобів: одні робили головний акцент на соціальній корисності цілей (телеологічний підхід), інші детально розробляли механізм досягнення цих цілей, безвідносно до їх змісту та соціальної спрямованості (технологічний підхід).

Автор доводить, що технологічний підхід, який фактично ставить право на сулжбу будь-яким цілям владних суб'єктів, сам по собі непридатний ні до наукового забезпечення правотворчої діяльності, ні до розв'язання конфліктів. В той же час показана можливість його застосування при одночасному використанні того чи іншого телеологічного підходу, спрямованого на визначення соціальних цілей правової діяльності.

Незважаючи на окреслені концептуальні відмінності, між телеологічним і технологічним підходами не існує непримиренного протиріччя. Вони спрямовані до використання в різного роду дослідженнях, предметом яких є різні сфери правових відносин. Так, правотворчість завжди, усвідомлено чи несвідомо, керується тією чи іншою телеологічною концепцією. Тоді як вирішення конкретного спору супроводжується використанням права у якості технології перемоги, успіху, досягнення тієї чи іншої мети. Втім, надмірна “технологізація” стримується самим інститутом права, що підтверджується, зокрема, нетривалістю панування технологічних концепцій в американському правознавстві.

У третьому розділі “Характеристика та значення відродженої теорії природного права для розвитку англо-саксонської правової сім'ї” розглядається філософське підгрунтя відродженої теорії природного права, її основні ідеї та їх теоретичне і практичне значення.

У підрозділі 3.1. “Пошуки джерел і раціонального підґрунтя теорії природного права” розглядаються основні способи доказування дійсності та реальності природного права. Встановлено, що кожен представник досліджуваної теорії пропонує критерії дійсності природного права з урахуванням потреб часу, особливостей тієї чи іншої культури. Цим пояснюються відмінності між принципами різних напрямків теорії природного права і практично унеможливлюється звернення до певної абсолютної і незмінної системи норм.

У зв'язку з цим автор наголошує на необхідності використання соціологічного інструментарію для наповнення природно-правових конструкцій конкретним змістом. В той же час підкреслено необхідність виведення певного принципу, який об'єднує ці напрямки досліджуваної теорії. У якості такого об'єднуючого принципу автор наводить утвердження розуміння права як соціального інституту, що має своє об'єктивне підґрунтя поза межами влади і розмежування на цій підставі влади і права.

У цілому, змістовні критерії юридичної сили правових норм встановлювати необхідно, оскільки їх відсутність розкриває шлях для владного свавілля. Але спроба визначити джерела цих критеріїв і обґрунтувати їх знаходження десь поза суспільством, ззовні, завжди буде проблематичною.

Підрозділ 3.2. “Категорія “справедливість” та її значення для теорії природного права” містить у собі аналіз різних підходів до концептуального розуміння справедливості та основних моделей її зв'язку з правом. При цьому беруться за основу концепції справедливості, висвітлені у працях Ф.Хайека, Дж.Ролса, Р.Нозіка. Автор виділяє два найбільш поширені шляхи побудови концепції справедливості. Перший, притаманний теорії природного права, базується на ставленні до справедливості як до об'єктивної моральної реальності, яка не створюється людиною чи суспільством, а відкривається ними.

Другий шлях - це конструювання концепції справедливості на основі узагальнення буденних уявлень про переваги і недоліки різних соціальних інституцій. Концепції, побудовані таким шляхом не дозволяють стверджувати, що справедливість об'єктивно існує, що її принципи дані раз і назавжди. Однак вони цінні тим, що відображають досвід багатьох поколінь, відповідають об'єктивним умовам життєдіяльності соціальної спільноти і перевірені суспільною практикою. У правовій сфері такого роду дослідження мають важливе значення також як інформаційна з'єднуюча ланка між задумом творця права і очікування адресатів правових норм.

У той же час друга модель не дозволяє врахувати погляди соціальних меншин на справедливість. Тому беззастережне слідування другій моделі неминуче призводить до диктату більшості і є особливо небезпечним в умовах низького рівня правосвідомості громадян.

У зв'язку з цим автор вказує на можливість і доцільність побудови концепції справедливості на основі поєднання переваг обох основних шляхів, коли умоглядні міркування звіряються з практичним осмисленням буденних уявлень про правову справедливість.

Підрозділ 3.3. “Права людини як основна категорія та ідея природного права” присвячений аналізу поглядів англійських та американських вчених на природу прав людини, проблему обмеження природних прав позитивним законом, співвідношення індивідуальних та колективних прав, обгрунтування необхідності захисту природних прав, не закріплених у законодавстві.

Аналіз досліджень свідчить, що теоретики школи природного права не висунули такої концепції прав людини, яка б стала загальновизнаною. Водночас багатовекторність пошуків і різноманітність підходів до вивчення проблеми прав людини цією школою збагатили теорію права та остаточно утвердили розуміння прав людини як невід'ємних прав, що стало загальновизнаним принципом для усіх теоретичних шкіл і напрямків.

Досвід наукових досліджень, проаналізований нами, дозволяє стверджувати, що існують три аспекти проблеми прав людини: 1) визнання природних прав, виведених із концептуального розуміння людини як біологічного і соціального явища; 2) відображення природних прав у позитивному законодавстві, і, в результаті, набуття людиною юридичних прав; 3) реальні можливості суспільства і держави щодо забезпечення прав людини.

Ці три аспекти досліджувалися трьома провідними напрямами філософії права сучасного західного світу і обгрунтовані, відповідно, теорією природного права, правовим позитивізмом і прагматичною юриспруденцією.

Розрив між природними, юридичними та реальними правами притаманний, у більшій чи меншій мірі, усім сучасним суспільствам, оскільки повна реалізація прав людини - це ідеал, до якого людство весь час наближується, ніколи повністю не досягаючи. Максимальне наближення до цього ідеалу і є метою суспільного розвитку. І необхідною умовою такого поступального руху є усвідомлення наявності природних прав, рівно як і їх фактичної відмінності за обсягом від реально гарантованих прав, а також прагнення держави і суспільства в цілому звести цю різницю до мінімуму.

У підрозділі 3.4. “Вплив ідей філософії права XX ст. та англо-американських правових ідеї на розвиток гносеології сучасного права” висвітлюються правові ідеї, які виникли на протязі XX ст. в рамках англо-американської правової культури і вчинили суттєвий вплив на гносеологію сучасного права як в у країнах сім'ї загального права, так і за межами цієї системи. Незважаючи на суперечності між різними школами і напрямками правової думки, можна говорити про ідеї, притаманні англо-саксонській філософії права в цілому. Представники всіх її напрямків (за винятком критичних правових вчень) при розгляді сутності і функцій права зосереджують значну увагу на охороні приватного життя і приватної власності, захисті від насильства, вирішенні конфліктів.

Особливу увагу приділено значенню цих ідей для оновлення методологічного підґрунтя осмислення правових явищ в Україні: як вже наявним фактам впливу, так і значенню тієї чи іншої ідеї для подальшого правового розвитку.

При науковому забезпеченні правової реформи в Україні атор пропонує звертатися до поширених останнім часом на Заході спроб поєднання соціологічного і природно-правового підходів до вивчення права. Вказано також на практичну корисність новітніх релятивізованих природно-правових концепцій, які дозволяють врахувати при побудові системи цінностей особливості даної культури та епохи.

ВИСНОВКИ

Виведено загальні тенденції розвитку англо-американської філософії права в ХХ ст., які полягають у наступному:

1. Зберігається розмежування між правовим позитивізмом і теорією природного права. У процесі тривалої полеміки обидва вчення поступово вдосконалюються, звільняючись від багатьох традиційних недоліків та логічних помилок. На сьогоднішній день доцільно розглядати позитивізм і природне право вже не як протилежні ідеології, а як дві методології або інструменти, придатні для різного типу досліджень.

2. Неопозитивісти намагаються відмежуватися від традиційного постулату позитивізму про необхідність обмеження сфери дослідження правознавства. Глобальні соціальні перетворення і потрясіння, які відбувалися в новітні часи, показали недосконалість описового формального підходу до вивчення права. І позитивісти намагаються розширити сферу дослідження, включаючи в неї близькі до права питання моралі, соціальні цінності. Тим не менше, незважаючи на численні компроміси з природно-правовою традицією, у правовому позитивізмі збереглося логічне розмежування між моральністю та юридичною дійсністю права.

3. Незважаючи на зростання релятивізму і поширення концепцій з мінливим змістом, збереглися принципи, на яких базувалися теорії природного права всіх часів - це визнання необхідності ціннісного підходу до права, розмежування на цій підставі права і влади. Представники відродженого природного права не зруйнували цих давніх принципів, але пристосували їх до нових умов існування.

4. Протиріччя між позитивізмом і теорією природного права завжди загострювались напередодні соціальних катаклізмів. Природним правом обґрунтовувалась необхідність змін у правовій системі. Після закінчення процесу перетворень і настання відносної стабільності посилювалися позиції правового позитивізму. Нарешті, після радикальних змін в суспільстві наступала переоцінка цінностей і на перший план знову виходила теорія природного права.

5. Панування прагматичної юриспруденції, яке тривало у США з початку XX ст. до 50-х років, залишило помітний слід в американській правовій думці. Так, погляд на право як на засіб досягнення соціальних цілей був сприйнятий в рамках інших шкіл і напрямків, які замінили собою прагматичну юриспруденцію. Зокрема, відроджене природне право отримало чітко виражене соціологічне забарвлення.

6. Протягом другої половини XX ст. поступово втратили визнання основні змістовні пропозиції прагматичної юриспруденції, зокрема ідея пріоритету загального блага над індивідуальними правами, доцільності перед законністю, конкретного владного рішення перед абстрактною нормою. Втім, зміна ідейної спрямованості відбувалася в умовах збереження і подалшого вдосконалення методологічних напрацювань правознавців-прагматиків.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Проблеми реалізації природних прав // Проблеми захисту прав та свобод людини і громадянина: Тези доп. учасників студ. конф. / Ін-т адвокатури. - Київ, 1999. - С.112-116.

2. Концепція природних прав людини та її відображення у Конституції України // Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика: Мат. міжнар. наук.-практ. конф. 1-3 червня 2000р. - Ужгород, 2000. - С.102-106.

3. Позитивізм і теорія природного права в ХХ ст.: від протистояння до конвергенції // Держава і право: Зб. наук. праць: Юрид. і політ. науки / Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. --Київ, 2000. - Вип.8. - С.26-30.

4. Проблеми природних прав людини в американській правовій думці ХХ ст. // Держава і право: Зб. наук. праць: Юрид. і політ. науки / Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. --Київ, 2000. - Вип.6. - С.3-10.

5. Процедурний природно-правовий підхід (погляди Л.Фуллера) // Держава і право: Зб. наук. праць: Юрид. і політ. науки / Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. --Київ, 2000. - Вип.10. - С.79-86.

6. Новітні англо-американські теорії природного права та їх обґрунтування // Часопис Київського університету права. - 2001. - № 1. - С.9-16.

Размещено на Allbest.ru