Попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПОПЕРЕДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

Спеціальність: Ювенальна юстиція

Квітка Яніна Михайлівна

КИЇВ, 2002 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах глибокого реформування Української державності, створення нових галузей законодавства, що регулюють відносини в різних сферах життя суспільства, змін та удосконалення структури органів державної влади і місцевого самоврядування досить актуальними постають проблеми забезпечення прав і свобод людини, особливо дитини, чіткого правового регулювання статусу неповнолітніх, підвищення ефективності заходів, спрямованих на надійне забезпечення їх правового захисту, підвищення ефективності діяльності державних органів з попередження правопорушень серед цієї категорії осіб. Можна впевнено стверджувати, що правопорушення неповнолітніх та молоді є важливою проблемою в українському суспільстві. Адже це не лише кримінологічне й деліктологічне питання, але й моральне, педагогічне, соціально-психологічне, пов'язане із формуванням життєвої позиції молодих громадян - майбутнього нашої держави.

Емпіричні дані, між тим, свідчать про несприятливі криміногенні та деліктогенні тенденції в країні, особливо - в середовищі неповнолітніх. Ситуація, яка склалася в суспільстві, серйозні труднощі, пов'язані з глибокою кризою в усіх сферах соціального життя, нагально диктують потребу активізувати попередження правопорушень серед неповнолітніх, протиправна поведінка яких щоденно якісно змінюється, стає дедалі більш зухвалою і цинічною. Правоохоронні органи дедалі частіше зустрічаються з непоодинокими фактами залучення підлітків до організованої злочинної діяльності. Мають місце випадки створення організованих злочинних угруповань з числа неповнолітніх, які спеціалізуються на вчиненні тяжких злочинів і успішно конкурують зі злочинними угрупованнями дорослих.

Особливо слід наголосити на тому, що останніми роками також систематично зростає кількість адміністративних правопорушень, які вчиняються неповнолітніми. На наш погляд, вимагає значного удосконалення правова база протидії цим протиправним явищам. З одного боку, спостерігається її очевидна нестабільність (наявність численних протиріч, прогалин, непослідовність законодавця в прийнятті рішень тощо), з іншого - зростає правовий нігілізм на місцях, наявною є певна конкурентність між нормами законодавства та рішеннями місцевих органів влади і управління. Як наслідок - знижується ефективність протидії правопорушенням та злочинній діяльності.

Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, прийнятий Верховною Радою 24 січня 1995 року, Указ Президента України №200/98 від 18 березня 1998 р. “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві” закріпили загальні принципи організації профілактики правопорушень серед неповнолітніх, окресливши напрями удосконалення правового забезпечення цієї діяльності. Однак, на жаль, на практиці багато з положень цих нормативних актів так і залишаються нереалізованими, до того ж відсутній механізм їх втілення у життя.

Слід звернути увагу і на те, що традиційний розгляд діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень серед неповнолітніх у юридичній літературі, як правило, пов'язувався переважно з ідеологічними і політичними нашаруваннями, певним декларуванням та невизначеною лінією поведінки суб'єктів управління. Ця практика призвела до серйозного відставання діяльності органів управління від вимог життя, психологічного не сприйняття нового і, зрештою, до використання застарілих форм і методів роботи. Звичайно, актуальність, складність та багатоплановість проблем, пов'язаних із правопорушеннями серед неповнолітніх, їх профілактикою, теоретична і практична значимість цих питань визначили особливу зацікавленість до них з боку юристів, психологів та педагогів. Однак на сьогоднішній день з проблематики, пов'язаної із профілактикою правопорушень взагалі, найбільшою мірою дослідженими є питання превенції злочинності, у той час як сутність, правове й організаційне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх вивчені недостатньо.

При розробці проблеми дисертант керувався рядом документів ООН, Ради Європи, зокрема Конвенцією ООН про права дитини, Керівними принципами ООН з попередження злочинності серед неповнолітніх, Резолюцією Ради Європи (78)63 щодо злочинності серед неповнолітніх та соціальних перетвореннях, Рекомендацією Ради Європи R(79)17 щодо захисту дітей від жорстокого поводження та Рекомендацією Ради Європи R(85)4 щодо насильства в сім'ї тощо.

У дисертаційному дослідженні знайшли відображення наукові погляди зарубіжних вчених: Х. Вільсон, І. Анденеса, М. Раттера.

Проте, у більшості робіт, присвячених дослідженню причин правопорушень і їх превенції, адміністративні проступки підлітків називаються в числі “інших”, або “фонових”, незважаючи на їх істотну специфіку. Зазвичай, у багатьох неповнолітніх правопорушників, з одного боку, відсутні будь-які помітні схильності до злочинної поведінки, але з іншого, порушення антиалкогольного законодавства, дрібне хуліганство і сьогодні в середовищі неповнолітніх є нормою.

Розгляд названих вище проблем у рамках цього дослідження дозволяє розширити традиційний підхід до попереджувальної діяльності, пов'язати питання попередження правопорушень не тільки з профілактикою злочинів серед неповнолітніх, але й виробити заходи, спрямовані на запобігання адміністративних правопорушень цієї категорії осіб.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 р.”), Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2000-2004 рр.”). Крім того, напрям роботи відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Указам Президента України від 18 березня 1998 р. “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві” та “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності“ від 28 січня 2000 р., Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція - партнери”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення детермінантів протиправної поведінки, соціальних протиріч, що впливають на формування особистості неповнолітніх правопорушників, аналіз різноманітних концептуальних підходів відносно визначення суті попередження адміністративної деліктності підлітків, а також розробка науково-обґрунтованих пропозицій з визначення та здійснення сучасних правових та організаційних основ діяльності органів внутрішніх справ з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх.

Згідно з поставленою метою здійснено спробу вирішити такі завдання:

- сформулювати ознаки, що визначають спеціальний адміністративно-правовий статус неповнолітнього;

- визначити врегульовані правом групи суспільних відносин, учасниками яких безпосередньо є неповнолітні;

- дослідити фактори, що обумовлюють деліктогенну ситуацію та визначити її поняття;

- проаналізувати та охарактеризувати діючі нормативні акти і практичну діяльність певних підрозділів органів виконавчої влади;

- розкрити поняття “попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх” на підставі виявлення його сутності, відмінностей і взаємозв'язків з загальним попередженням злочинів;

- визначити завдання і компетенцію органів, що здійснюють профілактику адміністративних правопорушень підлітків, внести пропозиції з удосконалення і систематизації правових основ цієї діяльності, поліпшення інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ;

- всебічно розглянути та проаналізувати діяльність щодо попередження правопорушень серед підлітків - суб'єктів профілактичної діяльності згідно з Законом України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”;

- класифікувати основні форми і методи діяльності міліції з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх, в тому числі у взаємодії з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Об'єктом дослідження є правовідносини у сфері здійснення адміністративно-правового попередження правопорушень серед неповнолітніх.

Предметом дослідження є:

- діяльність органів виконавчої влади, форми та методи їх діяльності з попередження правопорушень серед неповнолітніх;

- дослідження правових актів, які встановлюють адміністративно-правовий статус неповнолітніх, статистичні дані, що характеризують стан деліктності серед зазначеної категорії осіб.

Методи дослідження обрані з урахуванням специфіки об'єкта та предмета дослідження, керуючись метою дослідження, а також комплексністю проблем, що розглядаються. Основним загальнонауковим методом є системний підхід, який дозволив визначити коло досліджуваних проблем, а також виробити пропозиції щодо їх розв'язання. Системно-структурний метод та метод класифікації задіяні для здійснення аналізу чинного законодавства у сфері попередження правопорушень серед неповнолітніх. З метою визначення відповідності попередження адміністративної деліктності неповнолітніх сучасним вимогам демократичної держави застосовувався порівняльний та логіко-юридичний методи. За допомогою структурно-функціонального, системно-логічного методів з'ясовані сутність, функції і механізм правового регулювання попередження правопорушень серед неповнолітніх. Завдяки використанню логіко-семантичного методу поглиблено розуміння понятійного апарату, визначені загальні засади адміністративно-правового статусу неповнолітніх громадян України. Використовувались загальнонаукові методи: положення матеріалістичної діалектики, системно-структурний, структурно-функціональний, історико-правовий та ін.

Аналіз значного обсягу теоретичного і емпіричного матеріалу, який стосується обраної теми, дозволив багато в чому по-новому підійти до дослідження та проаналізувати чимало проблем, що мають значне практичне значення, але до цього часу залишалися поза увагою науковців.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вона за характером, сутністю і змістом є однією з перших в Україні, в якій у теоретичній та практичній площинах комплексно досліджується проблема сутності функцій і механізму попередження органами внутрішніх справ та іншими суб'єктами профілактики адміністративних правопорушень серед неповнолітніх.

Ґрунтуючись на наукових узагальненнях учених-правознавців, автор пропонує своє вирішення низки складних і дискусійних питань, що істотно розширюють і поглиблюють зміст, структуру та понятійний апарат теорії адміністративної деліктології, формулює пропозиції з удосконалення правової бази, яка регулює діяльність суб'єктів профілактичної діяльності з даного питання.

Це дало змогу автору обґрунтувати ряд положень, висновків, рекомендацій і пропозицій, які відображають новизну дослідження, зокрема:

1. Обґрунтовано положення про те, що неповнолітні, як суб'єкти опіки і піклування, володіють ознаками, які дозволяють виокремити їх в особливу соціальну групу;

2. Проаналізовані положення щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх в міжнародних правових актах і національному законодавстві та:

- обґрунтована теза про те, що найдійовішим засобом попередження правопорушень серед цієї вікової категорії є дотримання їх прав і законних інтересів;

- сформульовано основні засади щодо молодіжної політики, сім'ї і взаємин держави та сім'ї які, на думку дисертанта, можуть позитивно вплинути на стан роботи з попередження правопорушень серед неповнолітніх і захист прав дитини.

3. Досліджено особливості формування системи елементів адміністративно-правового статусу неповнолітнього та визначено його поняття, як сукупність юридичних прав і обов'язків підлітків у суспільстві, реалізація яких забезпечується економічними, правовими й організаційними гарантіями;

4. Доведено існування адміністративної деліктності неповнолітніх як самостійного явища і як структурної частини деліктності в цілому;

5. Сформульовано поняття “адміністративна деліктність неповнолітніх” під яким розуміється сукупність діянь, які посягають на встановлений порядок управління, власність, права і свободи громадян, вчинених неповнолітніми на визначеній території за певний період, за які законодавством передбачена адміністративна відповідальність;

6. Запропонована класифікація форм і методів діяльності органів внутрішніх справ (міліції) з попередження адміністративної деліктності неповнолітніх з використанням ЕОМ;

7. Розглянуто діяльність державних органів, створених у відповідності до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”;

8. Сформульовано авторське бачення термінів: “бездоглядна дитина”, “дитина, що перебуває в соціально небезпечному становищі”, “родина, що перебуває у соціально небезпечному становищі”, “профілактика адміністративної деліктності неповнолітніх” які, на погляд дисертанта, потребують свого законодавчого закріплення;

9. На основі аналізу міжнародно-правових актів та законодавства України обґрунтовано доцільність:

- прийняття Закону України “Про основи системи профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх”;

- внесення до Кодексу України про адміністративні правопорушення розділу “Про адміністративну відповідальність за порушення прав дитини і сім'ї”;

- невідкладної розробки проекту Закону “Про ювенальні суди”;

- внесення до статті 213 розділу ІІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення змін в частині доповнення переліку органів, які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, службою у справах неповнолітніх;

- внесення до чинного законодавства, що регулює відносини у сфері профілактики серед неповнолітніх, роз'яснень щодо ознаки злісності невиконання батьками чи особами, які їх заміняють, обов'язків по вихованню і навчанню неповнолітніх дітей.

10. З метою поліпшення охорони прав дитини і вдосконалення правової бази, яка регулює діяльність суб'єктів профілактики з попередження правопорушень серед неповнолітніх запропоновано:

- запровадження інституту Уповноваженого з прав дитини на всіх рівнях, починаючи із селищної Ради;

- введення державного контролю за виділенням і дотриманням квоти робочих місць для підлітків на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й організаційно-правових форм, виділення в місцевому бюджеті фінансування роботодавців у зв'язку з додатковими витратами на забезпечення таких робочих місць, або введення для них пільгового оподатковування;

- забезпечення реалізації і зміцнення державних соціальних гарантій життєзабезпечення дітей, у першу чергу, на безкоштовну медичну, включаючи наркологічну, допомогу, на безкоштовне загальнодоступне навчання, охорону здоров'я, соціальну підтримку і захист.

11. Розроблена комплексна програма, яка передбачає скоординовану діяльність установ різної відомчої підпорядкованості та громадських формувань з попередження правопорушень неповнолітніх (на адміністративній одиниці).

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження містить висновки, конкретні пропозиції та рекомендації, які спрямовані на вдосконалення профілактичної діяльності органів державної влади з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх та поліпшення захисту їх прав і законних інтересів. Пропозиції були використані при розробці “Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті” та Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція - партнери”. Положення і висновки дослідження можуть бути використані:

- при впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи і Концепції реформи адміністративного права, що стосується діяльності органів виконавчої влади з питань попередження правопорушень серед неповнолітніх;

- у навчальному процесі при вивченні відповідних тем курсів “Адміністративне право” та “Адміністративна діяльність внутрішніх справ”;

- у науково-дослідній роботі слухачів, курсантів і студентів, у просвітницькій роботі - для підвищення рівня правових знань населення;

- при доопрацюванні та прийнятті проекту нового Кодексу про адміністративні правопорушення й інших законодавчих актів;

- при розробці комплексних загальнодержавних, регіональних та локальних спеціальних програм і заходів, спрямованих на підвищення ефективності попередження правопорушень серед неповнолітніх;

- у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів та громадських формувань при забезпеченні дотримання прав дитини та попередженні адміністративної деліктності серед неповнолітніх.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться в дисертації, обговорювалися на спільному засіданні кафедр адміністративного права, управління, економічної безпеки, адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України і дістали позитивний відгук. Окремі положення дисертації висвітлювались автором: на науково-практичній конференції “Забезпечення захисту прав людини у правоохоронній діяльності” 21-25 лютого 2000 року (м. Київ) на Другій зустрічі, організованій Радою Європи при співробітництві з Національною академією внутрішніх справ України “Нелегальна міграція та торгівля людьми” 3-4 травня 2000 року (м. Київ) на міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” у повідомленні 22-23 березня 2001 року (м. Київ).

Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження знайшли своє відображення у 4 публікаціях у наукових фахових виданнях. За безпосередньою участю дисертанта був розроблений посібник “Знаємо та реалізуємо свої права” для програми ООН/ЮНЕЙДС “Сприяння просвітницькій роботі “рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя”.

Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці пошуку, та вимогам ВАК України, складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних та цитованих джерел (248 найменувань), додатків (обсягом 14 сторінок). Повний обсяг роботи становить 226 сторінок, з яких основного тексту - 189.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність і ступінь дослідженості теми дисертації, мета і завдання роботи, об'єкт, предмет і методи дослідження, визначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, їхня наукова новизна, вказуються форми апробації результатів дисертаційної роботи.

Перший розділ “Правовий статус неповнолітніх та попередження адміністративної деліктності серед них” складається з чотирьох підрозділів.

Далі розділ 2 “Попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх в адміністративній діяльності міліції, перспективи та шляхи її удосконалення” складається з чотирьох підрозділів.

У висновках узагальнюються результати дослідження, формулюються основні наукові положення, і робляться наступні концептуальні висновки:

1. В Україні спостерігаються тенденції до загострення соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів, які детермінують деструктивну поведінку неповнолітніх. Значна кількість адміністративних деліктів, вчинених неповнолітніми, і подальша тенденція до їх зростання вимагають, на наш погляд, розробки власного понятійного визначення профілактики адміністративної деліктності та системи заходів щодо боротьби з нею. Під “профілактикою адміністративної деліктності неповнолітніх” - дисертант розуміє діяльність суб'єктів профілактики по виявленню та усуненню причин і умов, які сприяють здійсненню адміністративних проступків підлітками, попередження і припинення вчинених ними деліктів, застосуванню до осіб, які їх вчинили заходів виховного впливу або адміністративного примусу. Сукупність обставин, які складають ситуацію, що сприяє вчиненню підлітком адміністративних правопорушень можна, на наш погляд, визначити як деліктогенну ситуацію;

2. Ґрунтуючись на загальноприйнятих положеннях адміністративного права про наявність у суспільстві окремих груп громадян з особливим правовим статусом, обумовленим необхідністю захисту їх законних прав і інтересів, неповнолітніх можна віднести до суб'єктів адміністративної опіки, що зумовлює особливості профілактичної роботи серед них;

3. Дослідивши особливості використання методів державного управління в адміністративній діяльності міліції по попередженню правопорушень неповнолітніх, дисертант зробив висновок про те, що основна відмінність профілактики злочинів від попередження адміністративних правопорушень полягає в тому, що в першому випадку попереджувальна робота починається після вчинення підлітком правопорушення і вважається ранньою профілактикою, а попередження адміністративних правопорушень підлітків завжди повинно починатися з виявлення умов і обставин, що сприяють їх здійсненню;

4. Заходи ранньої профілактики правопорушень серед підлітків повинні бути спрямовані на попередження формування антигромадської спрямованості особистості, ресоціалізацію тих підлітків, у яких ця спрямованість виявлена. У цьому зв'язку зростає значення діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з попередження адміністративної деліктності неповнолітніх;

5. Форми діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх надзвичайно різноманітні. Вибір же будь-якої конкретної форми чи знаходження раціонального сполучення між формами і методами профілактичної діяльності детерміновані такими факторами, як види і напрями профілактики, обставини вчинення правопорушень, особливості об'єктів і суб'єктів профілактики тощо;

6. З огляду на вищевикладене, можна виділити наступні етапи діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх:

- виявлення й організація комплексного впливу на негативні умови формування особистості;

- безпосередня профілактична робота з неповнолітніми;

- виявлення й усунення деліктогенних ситуацій.

7. Визначені основні теоретичні положення, що характеризують сутність і специфічні особливості попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх у діяльності органів внутрішніх справ (міліції):

- вікові, психологічні особливості, своєрідність соціального та правового статусу неповнолітніх;

- неможливість розглядати попередження правопорушень неповнолітніх ізольовано від сім'ї, близького оточення, під впливом яких формуються антигромадські установки;

- включення в предмет профілактичної діяльності проступків, які мають ознаки адміністративних, що вчинили підлітки, які не досягли віку адміністративної відповідальності;

- здійснення у процесі профілактичної роботи з неповнолітніми захисту їхніх прав і законних інтересів шляхом реалізації додаткових для цієї категорії громадян юридичних гарантій;

- використання у правозастосовчій практиці по відношенню до неповнолітніх додаткових можливостей диференціації й індивідуалізації адміністративної відповідальності і форм її реалізації;

- поєднання роботи по корекції особистості неповнолітніх і припиненню джерел негативного впливу на них, з усуненням ситуацій, які сприяють деліктній поведінці;

- необхідність у спеціальній підготовці співробітників міліції, які працюють з неповнолітніми.

8. Правовий статус міліції в частині попередження адміністративної деліктності неповнолітніх повинен розвиватися в наступних напрямах:

- надання основних функцій попереджувальної діяльності міськрайорганів;

- посилення вимог дотримання законності, забезпечення прав і законних інтересів неповнолітніх громадян;

- послідовне утвердження в діяльності ОВС принципу високого професіоналізму;

- врахування оптимального поєднання видів профілактики правопорушень неповнолітніх: соціальної, спеціальної, загальної, групової та індивідуальної, ранньої, безпосередньої тощо;

- розвиток інформаційно-аналітичної основи діяльності ОВС, використання методів прогнозування, планування, програмування тощо.

На основі теоретичного узагальнення ряду наукових праць і аналізу законодавства України та практики його реалізації автором сформульовані рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання та практичної діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх, які, зокрема, викладені у висновках першого і другого розділів.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Квітка Я.М. Проблема правого захисту дітей в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2000. - №3. - с. 107-113.

2. Квітка Я.М. Актуальні проблеми профілактики сексуальних зловживань щодо неповнолітніх // Науковий вісник НАВСУ. - 2001. - №3. - с. 254-260.

3. Квітка Я.М. Актуальні проблеми вдосконалення роботи органів внутрішніх справ з профілактики правопорушень серед неповнолітніх // Науковий вісник НАВСУ. - 2002. - №1. - с. 247-251. правопорушення законодавство юстиція

4. Квітка Я.М. Захист прав неповнолітніх в період попереднього слідства // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Київ. 2001. - с. 171.

5. Посилення відповідальності батьків за виховання дітей як превентивний засіб профілактики правопорушень серед неповнолітніх // Науково-практичний збірник Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. - 2002. - №12. (Додаток до журналу “Міліція України”) - с. 15-20.

6. Знаємо та реалізуємо свої права. / Денисова О., Квітка Я.М., Ковганіч Г.Г., Константінов С.Ф. - К.: Міленіум. 2002. - 164 с.

Размещено на Allbest.ru