Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України

У науковому дослідженні обґрунтовується об'єктивна необхідність взаємного контролю прокуратури й суду, розглядаються основні його форми, підкреслюється, що концепція взаємного контролю суду та прокуратури не протирічать ідеї розширення юрисдикції суду і затвердження судової влади як головного гаранта прав та свобод людини і громадянина.

У підрозділі 3.4. “Проблеми взаємовідносин прокуратури з органами державного контролю” досліджуються питання встановлення і підтримки оптимальних взаємовідносин прокуратури з органами державного контролю, підкреслюється, що на теоретичному рівні контроль у своїй сукупності утворює самостійну гілку влади, відмінну від інших специфікою завдань і характером діяльності.

Підтримуючи висловлену в літературі ідею В.Я. Тація і Ю.М. Грошового щодо відокремлення контрольної влади як самостійної і включення її до системи контрольної влади прокуратури, дисертант зазначає, що прокуратуру правомірно відносити до названої системи лише в тій частині її діяльності, яка пов'язана з наглядом за виконанням і додержанням законів. Інша її частина, пов'язана з функцією обвинувачення (кримінальним переслідуванням осіб, які здійснили злочин), не “вписується” в систему контрольної влади і може розглядатися як елемент системи кримінальної юстиції.

Дослідником з'ясовується також питання про співвідношення прокурорського нагляду і контролю державних органів як видів державної діяльності.

Розділ IV. “Проблеми організаційного устрою прокурорської системи України”, як видно з його назви, присвячено устрою прокуратури України.

У підрозділі 4.1. “Поняття і загальна характеристика прокурорської системи в Україні” розглядається прокурорська система України, зазначається, що вона складається з територіальних і спеціалізованих прокуратур, пов'язаних між собою загальними функціональними завданнями і єдиним керівництвом, здійснюваним Генеральним прокурором України. Ієрархічний зріз прокурорської системи утворюють: Генеральна прокуратура України - перший рівень; прокуратура Автономної Республіки Крим, обласні і прирівняні до них військові та інші спеціалізовані прокуратури - другий; прокуратури великих міст з районним розподілом - третій; міські, районні, міжрайонні і прирівняні до них військові та інші спеціалізовані прокуратури - четвертий рівень.

Підкреслюється, що основною ланкою прокурорської системи України є міські, районні, міжрайонні та прирівняні до них прокуратури, які, будучи максимально наближеними до населення, постійно знаходяться на “передньому краї” боротьби зі злочинністю, здійснюють охорону прав та законних інтересів людини і громадянина.

У підрозділі 4.2. “Теоретичні основи структурування апаратів Генеральної прокуратури України, обласних, районних і прирівняних до них прокуратур” розглядаються теоретичні основи побудови апаратів Генеральної і нижчестоящих прокуратур. При цьому акцентується, що організаційні структури Генеральної прокуратури, а також інших органів прокурорської системи знаходяться в органічному зв'язку з функціями цих органів. Останні, у свою чергу, зумовлені, з одного боку, загальними функціями прокурорської системи, а з іншого - організаційно-управлінською роллю вищестоящих прокуратур щодо нижчестоящих.

Зазначається, що залежно від рівня прокурорського органу, функціональних обов'язків його структуру утворюють: головні управління, управління, відділи й окремі посади. Організаційно-правове відокремлення структурних підрозділів виявляється в певній організаційній самостійності всередині цього органу, в наділенні структурних підрозділів відносно самостійними завданнями й повноваженнями (компетенцією), у визначенні відповідальності за конкретну ділянку роботи.

Виходячи з аналізу практики функціонування Генеральної прокуратури України, діяльності нижчестоящих прокуратур, а також відповідної літератури, автор дисертації вносить конкретні пропозиції по вдосконаленню організаційних структур органів прокурорської системи.

У підрозділі 4.3. “Розмежування компетенції між вищестоящими і нижчестоящими прокуратурами” дисертант наголошує на тому, що ефективне функціонування прокурорської системи передбачає розмежування компетенції між вищестоящими і нижчестоящими прокуратурами. Важливе практичне значення в розглядуваному аспекті має розмежування компетенції між прокурорами різних рівнів у сфері управління органами прокуратури.

Відправним моментом у розв'язанні цього питання є те, що основним суб'єктом управління органами прокуратури є Генеральний прокурор України, який згідно з Законом про прокуратуру спрямовує роботу органів прокуратури, здійснює контроль за їх діяльністю, призначає працівників прокуратури на посаду, затверджує штати і структуру Генеральної прокуратури, виконує інші організаційно-управлінські функції.

З урахуванням того, що при розв'язанні кадрових та організаційних питань велику роль відіграє суб'єктивний чинник, дослідник вносить низку пропозицій, спрямованих на попередження суб'єктивізму в цій справі. Зокрема, пропонується змінити порядок затвердження штатів і структури Генеральної прокуратури, повернувши це право Верховній Раді України; змінити порядок призначення заступників Генерального прокурора, передбачивши обов'язок Генерального прокурора погоджувати ці питання з парламентом.

Розглядаючи співвідношення управлінської діяльності Генерального прокурора і прокурорів обласних і прирівняних до них прокуратур, автор вказує на те, що прокурор області на обслуговуваній ним території, є представником Генерального прокурора і в цій якості організує виконання його наказів, розпоряджень і завдань. З іншого боку, прокурор області сам є керівником підлеглих йому органів і вже в цій якості він спрямовує і контролює роботу підлеглих йому прокуратур.

Значне місце в дисертації відводиться питанням розмежування компетенцій прокуратур різних рівнів у межах основних напрямів прокурорської діяльності: при підтримці державного обвинувачення в суді; в межах функції прокурорського представництва в суді; стосовно нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють ОРД, дізнання й досудове слідство; щодо нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах та ін.

У підрозділі 4.4. “Горизонтальне розмежування компетенцій органів і структурних підрозділів прокуратури” зазначається, що необхідність у вирішенні цього завдання зумовлена тим, що до прокурорської системи нарівні з територіальними прокуратурами, що функціонують у межах адміністративно-територіальних утворень, входять також спеціалізовані прокуратури.

Підкреслюється, що розмежування компетенцій між територіальними і спеціалізованими прокуратурами - це лише одна сторона розглядуваної проблеми. Іншу утворює розподіл функціональних обов'язків між структурними підрозділами органів прокуратури. Дисертантом вносяться пропозиції по практичному вирішенню цього питання.

Розділ V. “Основні принципи організації і діяльності прокуратури України” аналізує основоположні принципи організації і діяльності прокуратури.

У підрозділі 5.1. “Поняття, значення і загальна характеристика основних принципів організації і діяльності прокуратури” дається визначення цих принципів. На думку автора дослідження, під принципами організації і діяльності прокуратури потрібно розуміти закріплені в Конституції та інших законах України основоположні вимоги, які виражають соціальне й державне призначення прокуратури, окреслюють завдання і повноваження прокурорів, зміст і характер правових засобів та методів діяльності прокурорів по здійсненню покладених на них функцій, а також містять ознаки та якості, що визначають організаційний устрій прокуратури, відмінність її від інших державних органів, у тому числі й від правоохоронних.

З урахуванням викладеного дослідник вважає, що до спеціальної норми Закону про прокуратуру, присвячену основним принципам організації і діяльності прокуратури, необхідно включити наступні принципи: єдність і централізм; незалежність і підпорядкованість тільки Конституції та законам України; верховенство закону і законність; поєднання інтересів громадянина і держави на підставі пріоритету прав людини і громадянина; гласність, безпартійність.

Названі принципи, з точки зору дисертанта, можуть бути класифіковані на організаційні і функціональні.

У підрозділі 5.2. “Основні принципи організації прокуратури України” розглядаються основні принципи організації або, за іншою термінологією, організаційного устрою прокуратури. На думку автора, до них належать: єдність, централізація і незалежність органів прокуратури від інших органів державної влади, управління та громадських організацій.

У роботі розкривається значення кожного з названих принципів, показується, з одного боку, їх самостійність, а з іншого - тісний взаємозв'язок. Автором наукового дослідження обґрунтовується необхідність подальшого зміцнення основних принципів організації прокуратури; він розглядає це завдання як найважливішу умову ефективного функціонування прокурорської системи.

У підрозділі 5.3. “Основні принципи діяльності прокуратури” аналізуються принципи прокурорської діяльності, до яких належать: законність, гласність і поєднання інтересів громадянина й держави на основі пріоритету прав та свобод людини і громадянина; розкривається їх зміст щодо діяльності прокуратури.

Особлива увага приділяється принципу законності. Підкреслюється, що зміцнення законності - головне завдання прокуратури. Разом із тим, наголошує автор законність є найважливішим принципом діяльності самої прокуратури і будь-який відступ від закону в прокурорській діяльності не тільки підриває авторитет прокуратури як органу нагляду, а й наносить істотні збитки справі зміцнення законності в країні. Розглядаються основні гарантії законності та інших принципів прокурорської діяльності, вносяться пропозиції по зміцненню цих гарантій.

У підрозділі 5.4. “Основні принципи взаємовідносин прокурорів з іншими державними і громадськими організаціями” вказується на те, що органи прокуратури, реалізуючи свої повноваження, діють у відповідному соціальному середовищі, вступають у взаємовідносини з різними державними органами і громадськими організаціями. У зв'язку з цим дуже важливо визначити основні принципи взаємовідносин із цими органами й організаціями.

Дисертантом вирізняється декілька таких принципів, основними з яких є безпартійність прокурорських працівників, неучасть у депутатській роботі, заборона займатися підприємницькою діяльністю, заборона на поєднання прокурорської діяльності з іншою роботою в державних чи недержавних організаціях.

У дисертації розкривається зміст названих принципів.

У висновках викладено загальні положення дисертаційного дослідження. Сформульовані положення, що складають наукову новизну одержаних результатів. Зокрема, зроблено висновок про те, що на сучасному етапі розвитку української державності прокуратура може і повинна функціонувати як прокуратура змішаного типу, для якої функція обвинувачення (кримінального переслідування) і функція нагляду за виконанням законів є пріоритетними й рівнозначними. Розкрито основні й додаткові функції прокуратури України, обґрунтовується думка, що незалежність прокуратури від інших органів державної влади - це лише одна сторона теорії поділу влади. Іншу сторону становить ідея, що всі державні органи, у тому числі й прокуратура, функціонують у режимі стримувань і противаг. Наведено схему, яка відбиває відносини прокуратури з законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. Описано модель організаційного устрою прокуратури на сучасному етапі, розкрито зміст принципів організації і діяльності прокуратури.

Основні положення дисертації викладено в таких роботах

І.Монографії, брошури, навчальні посібники

1.Мичко М.І. Функції та організаційний устрій прокуратури: Монографія.- Донецьк: Донеччина, 2001. - 272 с.

2.Мичко М.І. Прокуратура України: роль і місце в системі державної влади: Монографія. - Донецьк: Донеччина, 1999. - 256 с.

3.Мичко М.І. Прокуратура європейських держав постсоціалістичної системи: Наукове видання. - Донецьк: ДІВС, 2001. - 325 с.

4.Давиденко Л.М., Каркач П.М., Мичко М.І., Руденко Н.В. Органи прокуратури України, Російської Федерації й США (порівняльний аналіз законодавства): Навч. посібник / За ред. Л.М. Давиденка. -Харків: Медіагрупа, 1999. - 38 с.

5.Давиденко Л.М., Мичко М.І., Гусаров В.Н., Каркач П.М. Організація роботи в органах прокуратури: Текст лекцій. - Харків: 1996. - 87 с.

II.Статті в наукових фахових виданнях

1.Мичко М., Долежан В. Реформування прокуратури: проблеми і перспективи // Право України. - 1999. - № 3. - С.78-80.

2.Мичко М. Проблеми взаємовідносин прокуратури з органами державного контролю // Держава і право. - 1999. - № 3. - С.77-83.

3.Мичко М. Деякі проблеми представництва прокурором інтересів громадян і держави в суді // Вісн.Вищого арбітр. суду України. -1999.-№4.-С.206-212.

4.Мичко М. Щодо взаємодії прокуратури з судовою владою // Право України. - 1999. - № 12. - С.53-55.

5.Мичко М. Про функції прокуратури // Вісн. Донецьк. ун-ту: Серія В: Економіка і право. - 2000. - № 1. - С. 163-167.

6.Мичко М.І. Функція одна, завдання - різні // Держава і право. - 2000. - Вип.5.-С.131-137.

7.Мичко М. Функцї прокуратури у кримінальному судочинстві // Юрид. вісн. - 2000. - № 1. - С. 100-104.

8.Мичко М. Поняття і загальна характеристика прокурорської системи в Україні // Держава і право. - 2000. - Вип.7. - С. 152-159.

9.Мичко М. Проблеми горизонтального розмежування прокурорської компетенції в органах прокуратури // Актуал. пробл. політики. - Донецьк. - 2000. -Вип.9.-С.46-52.

10.Мичко М., Голова Н. Конституційні основи діяльності органів прокуратури країн постсоціалістичної системи // Укр. право. - 2000. -№1.-С.110-113.

11.Мичко М. Проблеми взаємовідносин прокуратури із законодавчою владою і Президентом України // Правничий часопис Донецьк. ун-ту. - Донецьк. - 2000. - № 1 (4). - С.3-5.

12.Мичко М. Загальні принципи взаємовідносин прокурорів з державними та громадськими організаціями // Зб. наук. ст. Донецьк. ін-т внутр. справ. - Донецьк. - 2000. - № 3. - С.225-230.

13.Мичко М., Голова Н. Теоретичні основи структурування апаратів органів прокуратури // Держава і право. - 2000. - Вип.8. - С.118-125.

14.Мичко М. Поняття, значення і загальна характеристика основних принципів організації й діяльності прокуратури // Юрид. вісн. - Донецьк. -2000. - № 4. - С.94-98.

15.Мичко М. До питання про загальнонаглядову діяльність прокуратури // Право України. --2000. - № 4. - С. 50, 51.

16.Мичко М. Про розмежування компетенції між вищестоящими і нижчестоящими органами прокуратури // Право України. - 2000. - № 10. -С.71-75.

17.Мичко М. Про основні принципи організації прокуратури // Право України. - 2000. - № 12. - С.74-76.

18. Мичко М. Про статус прокуратури в європейських державах постсоціалістичного простору // Право України. - 2001. - № 3. - С.10-121.

19.Мичко М.І. Про принципи діяльності органів прокуратури України // Актуал. пробл. політики: Зб. наук. праць. - Одеса. - 2001. -Вип.Ю-П. - С.19-25.

20.Мичко М. Про функції та організаційний устрій прокуратур європейських держав постсоціалістичної системи // Держава і право. - 2001. -С.164-174.

III.Статті, виступи, тези доповідей, які додатково відбивають наукові результати дисертації.

1.Мичко М.І. Організація роботи в обласних прокуратурах потребує свого удосконалення // Пробл. розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави: Матер. респ. наук.-практ.конф. - К.: 1996. - С.63-66.

2.Мичко М., Давиденко Л. До питання про становлення і розвиток інституту прокуратури в Україні // Наук. вісн. Волинськ. ун-ту. - 1998. - № 11. - С.26-31.

3.Мичко М.І. Причини й умови скоєння правопорушень і злочинів в сфері зовнішньоекономічної діяльності // Удосконалення правового регулювання зовнішньоекономічної господарської діяльності: Зб. наук. праць. - Донецьк: ИЗПИ НАН України. - 1998. - С.77-82.

4.Мичко М., Давиденко Л. Дебати - поганий помічник прокуратури / Голос України. - 1999. - 6 квіт.

5.Грошовий Ю., Давиденко Л., Мичко М. Новий Закон України “Про прокуратуру”: яким йому бути? // Зб. наук. праць. - Харків: 1999. -С.4-13.

6.Мичко М.І. Цілі-завдання прокуратури як критерії виміру ефективності її діяльності // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності: 3б. наук. праць. - Харків. - 1999.-С.99-103.

7.Мичко М.І. Деякі аспекти реалізації функції прокуратури щодо підтримання державного обвинувачення // Конституція України - основа модернізації держави та суспільства: Матер. наук. конф. -Харків: 2001. - С.393-396.

АНОТАЦІЯ

Мичко М.І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню функцій прокуратури й організаційному устрою прокурорської системи України перехідного періоду. На підставі історико-правового аналізу інституту прокуратури, особливостей його виникнення й розвитку української державності прокуратура України повинна функціонувати як прокуратура змішаного типу, для якої функція звинувачення (кримінального переслідування) і функція нагляду за виконанням і дотриманням законів є пріоритетними й рівнозначними. Розкривається змістовна сторона функцій, що виконуються прокуратурою України.

Показано місце прокуратури в механізмі державної влади, досліджуються форми її взаємовідносин і взаємодії з органами законодавчої, виконавчої, судової влади й органами державного контролю.

Значне місце в дисертації відводиться дослідженню проблем організаційного устрою прокуратури України. Зазначається, що прокурорська система складається з територіальних і спеціалізованих прокуратур, а ієрархічний аспект створюють: Генеральна прокуратура України; прокуратура Автономної Республіки Крим; прокуратури областей і прирівняні до них прокуратури; прокуратури великих міст з районним поділом; міські, районні та прирівняні до них прокуратури.

Розглядаються основні принципи організації і діяльності прокуратури.

Ключові слова: функції прокуратури, завдання прокуратури, повноваження прокурорів, прокурорська система, організаційна структура, принципи організації і діяльності прокуратури.

АННОТАЦИЯ

Мычко Н.И. Проблемы функций и организационного устройства прокуратуры Украины.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.10 -- судоустройство; прокуратура и адвокатура. -- Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена исследованию функций прокуратуры и организационному устройству прокурорской системы Украины переходного периода. На основании историко-правового анализа института прокуратуры, особенностей его возникновения и развития в нашей стране сделан вывод, что на современном этапе развития украинской государственности прокуратура Украины должна функционировать как прокуратура смешанного типа, для которой функция обвинения (уголовного преследования) и функция надзора за исполнением и соблюдением законов являются приоритетными и равнозначными.

В диссертации отмечается, что вопрос о функциях прокуратуры является наиболее важным и дискуссионным. На основании анализа Конституции Украины и действующего законодательства сделан вывод, что функции прокуратуры могут быть классифицированы на основные (названные в ст. 121 Конституции) и дополнительные (надзор за исполнением и соблюдением законов, досудебное следствие, координация действий правоохранительных органов по борьбе с преступностью). Раскрывается содержание этих функций.

Показано место прокуратуры в механизме государственной власти; исследуются формы ее взаимоотношений и взаимодействия с органами законодательной, исполнительной, судебной власти и органами государственного контроля. Поддерживается тезис, что в системе разделения власти прокуратура не относится ни к одной из ее ветвей, занимает в ее структуре относительно самостоятельное место, активно при этом взаимодействует со всеми ветвями государственной власти.

Дается определение и раскрывается содержание прокурорской системы Украины. Отмечается, что прокурорская система состоит из территориальных и специализированных прокуратур, а иерархический аспект образуют: Генеральная прокуратура Украины; прокуратура Автономной республики Крым; прокуратуры областей и приравненные к ним прокуратуры; прокуратуры крупных городов с районным делением; городские, районные и приравненные к ним прокуратуры.

Значительное место в диссертации отводится проблемам организационного устройства прокуратуры Украины. Показывается значение организационного устройства прокурорской системы в целом и ее отдельных подразделений и структур. Подчеркивается, что структура системы (органа) тесно связана с ее (его) функциями, однако ведущая роль в этой связке принадлежит последним.

Раскрывается содержание основных принципов организации и деятельности прокуратуры. Вопреки распространенному мнению о неразрывности принципов организации и деятельности выдвигается и обосновывается тезис о том, что данные принципы могут и должны рассматриваться раздельно. Показано теоретическое значение такого подхода к решению данной проблемы.

Ключевые слова: функции прокуратуры, задачи прокуратуры, полномочия прокуроров, прокурорская система, организационная структура, принципы организации и деятельности прокуратуры.

ANNOTATION

N.I. Mychko. Problems of functioning and organizational structure of the Prosecution Service of Ukraine.

The thesis for degree of Doctor of Judicial Sciences (for Doctor's degree), area of expertise 12.00.10 - Judicial system; Prosecution Service and the Bar -National Judicial Academy of Ukraine named by Y. Mudryy, Kharkov, 2002.

The thesis is dedicated to research of the Prosecution service functions and organizational structure of Prosecution system of Ukraine in the transition period. Basing on historical-judicial analysis of Prosecution as an institution, peculiarities of its origin and development in our country author makes conclusion that Prosecution of Ukraine on current stage of developing Ukrainian state system has to function as Prosecution of mixed type with priority and equality of prosecution function (criminal prosecution) and supervision at execution and observance the laws.

It is also mentioned in the thesis that issue about Prosecution service functions is the most important and debatable. The conclusion is made on the basis of analysis of the Constitution of Ukraine and current legislation and it says: Prosecution service functions can be classified as: basic (named in the article 121 of the Constitution of Ukraine); additional (supervision at execution and observance the laws, preliminary investigation (proceeding), coordination of activities of authorities which investigate crimes as for crimes prevention). Also the context of these functions is shown.

The place of Prosecution service within the mechanism of state power is pointed; also the forms of relationships are investigated as for mutual cooperation between legislative, executive, judicial power bodies and state supervision bodies.

A significant place of the thesis is dedicated to the problems of organizational structure of the Prosecution service of Ukraine. It is noted that Prosecution system consists of territorial and specialized Prosecution services, and as for hierarchical aspect of the matter it's Prosecution General of Autonomy Republic of Crimea, Oblast (regional) Prosecution services and equal to them; Prosecution services of big cities with district division; city, district (region) and equal to them Prosecution services.

Also the main principles of organization and functioning of Prosecution Service are considered.

Key words: Prosecution service functions, tasks, authorities of prosecutors, prosecutors' system, organizational structure, principles of Prosecution service organization and functioning.

Размещено на Allbest.ru