За допомогою статистичного методу досліджено динаміку транзитних перевезень територією України та визначено проблеми застосування нормативно-правової бази в цій сфері.

Використання спеціальних методів, як от: формально-юридичного, порівняльно-правового, тлумачення правових норм і узагальнення юридичної практики дозволило проаналізувати позитивні та негативні особливості системи джерел транзиту з урахуванням світових стандартів в цій сфері, і, перш за все, досвіду Європейського Співтовариства та Росії. На основі методу правового моделювання визначено специфічні ознаки транзиту і напрями вдосконалення системи джерел розглянутого режиму.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше проведено комплексне монографічне дослідження одного з найважливіших для нашої держави митно-правових режимів - транзиту. В роботі системно розглядається порядок транзитного переміщення товарів та правила проведення митних процедур, досліджується специфіка адміністративної відповідальності за порушення митних правил щодо транзиту. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому:

3. Удосконалено класифікацію видів режиму транзиту та запропоновано наступні критерії для її проведення: за джерелами права щодо транзиту; за призначенням (кінцевою метою) переміщення товарів та інших предметів; за об'єктами переміщення; за видами транспорту переміщення; за способом транспортування.

7. Визначено перелік об'єктів порушення митних правил і встановлено, що до нього належать: порядок переміщення товарів та інших предметів (далі - товарів) через митний кордон України; порядок пропуску товарів через митний кордон України; порядок здійснення митного контролю та митного оформлення товарів; порядок обкладання митними платежами та їх сплати. Запропоновано внести цей перелік в статтю 319 “Поняття порушення митних правил” нового Митного кодексу України.

Класифіковано транзит за різними критеріями. В залежності від джерел права щодо транзиту можна умовно виділити міжнародний транзит як сукупність правових норм, що містяться у міжнародних угодах та конвенціях за участю України, та транзит, зміст якого становлять норми національного законодавства про митну справу. Останній, в свою чергу, закріплює прохідний та внутрішній види транзиту. В залежності від призначення (кінцевої мети) переміщення товарів та інших предметів необхідно умовно розрізняти: 1) транзит у рамках неторгового обігу - сукупність правових норм, що регулюють переміщення фізичних осіб (громадян) з речами особистого користування, які не стануть у країні призначення об'єктом купівлі-продажу або обміну, тобто транзит з некомерційною метою; 2) транзит у рамках торгового обігу - сукупність правових норм, що регулюють переміщення товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності через митну територію України під митним контролем з метою продажу (оплатної передачі) в країні призначення. За ознакою об'єкта треба відокремити транзит товарів, транспортних засобів, валюти, цінності, речей. За видами транспорту переміщення виділяється транзит авіаційним, автомобільним, залізничним, морським, річковим, трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач. В залежності від способів транспортування розрізняється транзит у прямому або комбінованому сполученні.

У другому підрозділі “Система джерел митно-правового режиму транзиту” досліджується сукупність офіційних форм вираження і закріплення правових норм, що регулюють порядок транзитного переміщення товарів митною територією України. правовий митний транзит

Належної уваги приділено аналізу норм щодо транзиту Митного кодексу України від 11 липня 2002 року, який набуває чинності з 1 січня 2004 року. Детально досліджено зміст законів, регламентуючих транзитні перевезення і, передусім, Закону України “Про транзит вантажів” 1999 року. Особливого значення надано аналізу міжнародних договорів України щодо транзиту, зокрема, Конвенції про міжнародні дорожні перевезення 1975 року, та показано їх вплив на розвиток української системи законодавства у визначеній сфері. Розглянуто динаміку обсягів транзиту митною територією України за 1996 - 2000 роки. У 1996 році було перевезено 41 511843 тон товарів, у 1997 році - 43 305817 тон; у 1998 - 66 585 470 тон; у 1999 - 160 158 165 тон; у 2000 - 184 502 433 тон. На відміну від періоду з 1991 по 1995 рік, коли обсяги транзиту в Україні скоротилися майже в 3,5 рази, зараз спостерігається тенденція збільшення кількості перевезень товарів всіма видами транспорту в режимі транзиту. Автор вважає, що однією з основних передумов цього процесу є приєднання України до міжнародних договорів і конвенцій, які закріплюють спрощений та ефективний порядок транзиту і прийняття закону “Про транзит вантажів”, який встановив принцип свободи транзиту.

Розглядається міра відповідності положень підзаконних нормативних актів щодо транзиту МКУ і законам України як актам вищої юридичної сили. Проведений аналіз свідчить, що вітчизняній системі джерел митно-правового режиму транзиту притаманні недостатній рівень систематизації, наявність численних прогалин та неврегульованість багатьох аспектів переміщення товарів у відповідності з розглянутим режимом, з одного боку, та дублювання норм - з іншого, і як наслідок - поява великої кількості підзаконних нормативних актів. За таких умов одним з основних факторів, здатних підвищити роль України як транзитної держави, стає створення більш досконалої системи джерел митно-правового режиму транзиту, яка має бути упорядкована та сприятиме укріпленню законності, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України та міжнародних перевезень територією нашої держави, розширенню міжнародної торгівлі.

На думку автора, потребує вдосконалення структура нового Митного кодексу України. Адже на даний момент транзиту присвячені: 1) глава 22 розділу 6 “Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем” та 2) глава 33 розділу 8 “Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України”. Підкреслюючи необхідність систематизації норм права шляхом кодифікації з угрупуванням норм за предметом правового регулювання, а також з метою виключити випадки дублювання норм, дисертант пропонує врегулювати в Кодексі транзит в рамках глави 33 “Транзит” розділу 8 МКУ, відповідно вилучивши норми щодо розглянутого митного режиму з Розділу 6, що має суттєво полегшити правозастосування. При цьому рекомендовано внести зміни у визначення транзиту, закріплене статтею 200 нового Митного кодексу - закріпити як об'єкти митного режиму товари та інші предмети. На думку автора, термін “митний режим транзиту” має бути визначено як “переміщення товарів та інших предметів під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого їх використання на митній території України”.

Розділ другий “Правове регулювання митних процедур щодо транзиту в Україні” присвячений визначенню шляхів та засобів вдосконалення нормативно-правової бази митного оформлення та митного контролю транзиту.

У першому підрозділі “Порядок митного оформлення товарів, що переміщуються через митну територію України в режимі транзиту” відзначається, що необхідними передумовами розміщення товарів у режимі транзиту є проведення митних процедур. На підставі аналізу національної нормативно-правової бази встановлено, що такими процедурами є митне оформлення, митний контроль, справляння передбачених законом податків та зборів.

Розглядається існуючий порядок митного оформлення, що здійснюється у визначеній послідовності і полягає у перевірці вантажної митної декларації; перевірці заявленої митної вартості; нарахуванні митних платежів, які підлягають сплаті; огляді товарів та транспортних засобів, що використовуються для їх переміщення; оформленні вантажної митної декларації (далі - ВМД) та інших документів, накладенні митного забезпечення. Зазначається, що одним з головних факторів, які перешкоджають використанню транзитних можливостей України у повному обсязі на даному етапі є велика складність та тривалість проведення митних процедур і, зокрема, митного оформлення.

На підставі з'ясування особливостей правового регулювання митного оформлення транзиту розробляються пропозиції щодо скорочення строків та одночасного спрощення процедури. Відзначено, що підвищенню ефективності митного оформлення сприятиме нормативне розмежування функцій митниці відправлення та митниці призначення щодо митного оформлення транзиту та закріплення на рівні Наказу Державної митної служби України ( далі - ДМСУ) відповідного переліку функцій посадової особи митниці призначення. При цьому запропоновано поділити їх на дві групи в залежності від змісту та призначення дій: 1) функції контролю, до яких належать: перевірка наявності транзитної ВМД у Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) ДМСУ; перевірка відповідності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах, та самого товару відомостям, зазначеним в електронній копії ВМД; перевірка дотримання строку доставки товару, зазначеного у ВМД; огляд транзитного товару (за необхідності, після врахування факторів ризику); 2) функції реєстрації та митного оформлення ВМД: накладення митних забезпечень, що засвідчують закінчення митного оформлення; передача четвертого основного аркушу ВМД до відділу контролю за доставкою вантажів митниці призначення; за відсутності зауважень надання дозволу на пропуск транзитного товару за межі митної території України. На думку дисертанта, закріплення розширеного переліку дій, що їх мають здійснити митники, ні в якому разі не призведе до ускладнення процедури митного оформлення, а, навпаки, допоможе скоротити її строки за рахунок чіткої нормативної регламентації послідовності операцій.

Обґрунтовано необхідність закріплення правила заповнення ВМД типу “транзит” виключно в електронному вигляді, враховуючи те, що проект закону “Про електронні документи та електронний документообіг”, нормами якого підтверджено юридичну силу електронного документу, на даний момент пройшов друге читання у Верховній Раді України; контроль за переміщенням товарів в режимі транзиту здійснюється за допомогою електронної системи контролю; митною службою України використовуються додаткові заходи гарантування доставки підакцизних товарів в митниці призначення. На наш погляд, встановлення даного принципу сприятиме спрощенню та прискоренню митного оформлення транзитних товарів; виключить випадки підробки митних забезпечень у ВМД (в той же час свідоцтвом проведення митного контролю щодо транзиту будуть виступати митні пломби, які накладаються посадовими особами митних органів на транспортні засоби та контейнери і відмітки на товаросупровідних документах, що залишаються у перевізника на весь час переміщення в режимі транзиту митною територією України, поряд з відмітками інших контролюючих служб); дозволить не використовувати голографічний захист ВМД від підробок і, відповідно, виключить матеріальні витрати на подібні запобіжні заходи.

У другому підрозділі “Організація митного контролю за транзитом” дисертант визначає, що контроль транзитних товарів є діяльністю спеціально уповноважених органів виконавчої влади та їх посадових осіб у пунктах пропуску через державний кордон України по перевірці відповідності транзитних товарів і транспортних засобів транзиту вимогам митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного, екологічного та інших видів контролю.

Досліджуючи підходи вітчизняних та зарубіжних фахівців до визначення митного контролю, автор дійшов висновку, що сутність митного контролю під час транзиту полягає у здійсненні посадовими особами митних органів заходів, спрямованих на дотримання фізичними і юридичними особами порядку транзиту товарів через митну територію України, що передбачені Митним кодексом України, законами та міжнародними договорами України та мають на меті захист економічних інтересів держави і внутрішнього споживчого ринку; контроль за додержанням законодавства України про митну справу; забезпечення сплати належних митних платежів; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон держави; попередження контрабанди і порушень митних правил.

Автор висловлюється на користь практичного запровадження системи оцінки і аналізу факторів ризику, що стане надійним підґрунтям використання принципу вибірковості митного контролю під час транзиту та значно скоротить загальні витрати на транзитні перевезення.

Специфіка транзиту вимагає від митних органів особливо пильного контролю за переміщенням товарів, які повинні бути доставлені в митницю призначення у визначений строк та в незмінному стані. Докладно розглядаються такі заходи гарантування доставки транзитних товарів до митниці призначення, як фінансові гарантії щодо транзиту підакцизних товарів; охорона і супроводження підакцизних товарів підрозділами митної варти; перевезення товарів митним перевізником. Аналіз сутності всіх засобів забезпечення фінансової гарантії: грошової застави, гарантійного листа банку, договору страхування фінансової відповідальності перевізника, дає можливість зробити пропозицію щодо необхідності приоритетного використання грошової застави. Її застосування максимально відповідає інтересам як митних органів щодо виконання завдань митного контролю, так і перевізників транзитних підакцизних товарів. Справа в тому, що з введенням інституту уповноваженого ДМСУ незалежного фінансового посередника (гаранта) перевізники, у випадку обрання страхування фінансової відповідальності чи гарантійного листа, несуть додаткові витрати, оскільки мають оплатити послуги як гаранту, так і банку чи страховій компанії. В той же час застосування грошової застави скорочує мережу суб'єктів (залишається тільки незалежний фінансовий посередник) та, відповідно, витрати перевізника на оплату їх послуг. В свою чергу, митні органи до початку транзиту територією України вже мають у розпорядженні суму забезпечення митних платежів та не залежать від різних затримок при подальшому її стягуванні, можливих в інших випадках. За обставин, коли перевізник самостійно перераховує суму застави на спеціальний рахунок митних органів, будь-які додаткові витрати відсутні.

Розглядаються результати роботи підрозділів митної варти, які здійснюють охорону та супроводження транзитних підакцизних товарів. Так, у 2000 році було супроводжено 3 042 автомобілів (1649 конвоїв). За цей період було отримано за супроводження 5 395 938 гривень. В результаті внесок до доходу держави склав 23 742 746 гривень. Лише за шість місяців 2001 року було супроводжено 1 160 автомобілів, за що власники товарів сплатили 2 371 818 гривень. Автор відмічає, що охорона та супроводження підрозділами митної варти - один з найбільш ефективних та надійних заходів гарантування виконання перевізниками зобов'язань щодо транзиту та забезпечення здійснення фіскальної та правоохоронної функцій митних органів.

Визначається, що виконання завдань митного контролю щодо транзиту, підвищення ефективності діяльності митних органів в цій галузі безпосередньо пов'язані з вдосконаленням нового Митного кодексу, Законів України та нормативної бази ДМСУ, яке має запроваджуватися комплексно, з поступовим наближенням до загальновизнаних міжнародних норм. При цьому відправними принципами повинні стати наступні: стандартизація відповідно до міжнародних норм і спрощення процедури митного контролю, безперервний розвиток та вдосконалення його технологій; розробка механізму координації митного контролю з іншими видами контролю транзитних товарів, що здійснюються в пунктах пропуску; максимальне використання системи контролю за доставкою товарів (негайне повідомлення митниці призначення) на базі застосування сучасних інформаційних систем (подальшими етапами мають стати використання системи контролю за доставкою транзитних товарів повітряним, річковим, морським транспортом та практичне запровадження системи оцінки і аналізу факторів ризику; що ж стосується підакцизних товарів, то система контролю тут повинна використовуватися тільки в комплексі з заходами гарантування доставки, серед яких найбільш ефективною здається грошова застава); створення умов захисту інформації, яка міститься в електронній системі контролю митних органів; розробка та запровадження механізму проведення вибіркового митного контролю на підставі аналізу попередньої інформації про товари та транспортні засоби.

У підрозділі першому “Поняття та види порушень митних правил щодо транзиту” розділу третього “Адміністративна відповідальність за порушення порядку переміщення товарів в режимі транзиту” автор зазначає, що нормативна невизначеність багатьох аспектів діяльності митників щодо виявлення та припинення порушень митних правил знижує результативність роботи митних органів України і створює умови для зростання тіньового сектору економіки.

Порушуючи питання про необхідність вдосконалення чинного законодавства щодо порушень митних правил (далі - ПМП), необхідно враховувати, що в нових ринкових умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності потребує певної відкритості митних кордонів, спрощеного порядку проведення митного контролю та оформлення. Водночас запровадження подібних демократичних змін не повинне перешкоджати захисту економічних інтересів держави.

Зроблено спробу визначити повний перелік об'єктів порушення митних правил. Проведений порівняльно-правовий аналіз відповідної нормативно-правової бази та, насамперед, нового Митного кодексу України, дає підстави констатувати, що до переліку об'єктів розглянутого виду адміністративного правопорушення належать: порядок переміщення товарів та інших предметів (далі - товарів) через митний кордон України; порядок пропуску товарів через митний кордон України; порядок здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, переміщуваних через митний кордон України; порядок обкладання митними платежами та їх сплати. Враховуючи той факт, що у статті 319 “Поняття порушення митних правил” нового МКУ закріплений єдиний об'єкт правопорушення - порядок переміщення товарів через митний кордон України, запропоновано відповідним чином розширити перелік об'єктів порушення митних правил.

Докладно розглядаються ПМП, що вчинюються під час транзиту. В роботі обґрунтовується висновок, згідно з яким диспозиція статті 352 нового Митного кодексу України “Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю” фактично містить два окремих склади порушень митних правил, які мають різні об'єкти посягання. Об'єктом порушення, яке полягає у приховуванні від митного контролю з використанням тайників та інших засобів, що утруднюють виявлення товарів, наданні одним товарам вигляду інших є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, порядок проведення митного контролю. Об'єктом порушення, що полягає у поданні митному органу України підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів, які містять неправдиві дані, є встановлений порядок пропуску через митний кордон України, порядок проведення митного контролю та митного оформлення. Дисертант вважає за доцільне виділити у окрему статтю склад порушення у вигляді подання митному органу України підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, тощо. Запропоновано внести в дефініцію статті нову кваліфікуючу ознаку - подання неналежно оформлених документів. Таким чином, диспозиція статті має бути визначена як: “Обманне використання документів. Подання митному органу як підстави для переміщення товарів через митний кордон України підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів, що містять неправдиві дані, а також неналежно оформлених документів”.

Підрозділ другий “Адміністративна відповідальності за порушення митних правил” присвячений з'ясуванню особливостей, яких набуває адміністративна відповідальність у випадку скоєння порушення митних правил, зокрема щодо транзиту. Автор підтримує та обґрунтовує думку, згідно з якою юридична особа є суб'єктом адміністративної відповідальності (Є.В. Додін, Д.М. Лук'янець, В.С. Стефанюк, І.П. Голосніченко та інші). Юридична особа несе адміністративну відповідальність за вчинення ПМП, передбаченого законодавством України про митну справу. Тому, вважає дисертант, необхідно закріпити в статтях нового Митного кодексу принцип відповідальності юридичної особи (а не її керівника чи посадової особи підприємства).

На підставі аналізу норм чинного законодавства України дисертантом зроблено спробу встановити повний перелік адміністративних стягнень за порушення митних правил. До них належать: передбачені новим МКУ попередження, штраф та конфіскація товарів - безпосередніх предметів ПМП, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів ПМП від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів ПМП через митний кордон України; закріплені законом “Про зовнішньоекономічну діяльність” індивідуальний режим ліцензування та тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, які автор відносить до групи “позбавлення спеціальних прав”; встановлені нормативними актами Держмитслужби відкликання ліцензії чи кваліфікаційного атестату. Стосовно останніх, дисертант підкреслює, що практика митних органів України щодо закріплення нових видів адміністративних стягнень у підзаконних нормативних актах неправомірна, оскільки суперечить вимогам пункту 22 статті 92 Конституції України: “… діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них визначаються виключно законами України”. Враховуючи водночас ефективність подібних заходів, запропоновано включити як додаткове стягнення у вигляді відкликання ліцензії чи кваліфікаційного атестату до переліку видів адміністративних стягнень за порушення митних правил, що міститься в новому Митному кодексі України (стаття 322). На думку автора, накладатися ці санкції мають за неодноразове ПМП щодо особливих видів діяльності, передбачених ліцензією чи кваліфікаційним атестатом на власників митних складів, магазинів безмитної торгівлі, складів тимчасового зберігання, митних брокерів, перевізників, декларантів.

ВИСНОВКИ

Корпус джерел і літератури з проблеми, який складається з наукових робіт вітчизняних та зарубіжних дослідників митної справи, теорії держави та права, адміністративного права; нового Митного кодексу та законів України, нормативних матеріалів дозволяє, за умови критичного до нього ставлення, всебічно проаналізувати митно-правовий режим транзиту в Україні.

Запропоновано провести упорядкування понятійного апарату (“митно-правовий режим” та “митний режим”) з метою полегшення правозастосування та виключення випадків підміни понять. При цьому розмежування між категоріями “митний режим” та “митно-правовий режим” можна провести за наступним критерієм: митно-правовий режим складається виключно з норм права, тобто є нормативно закріпленою частиною положень, що становлять зміст митного режиму. В свою чергу, елементами митного режиму є не тільки положення, які знайшли своє вираження в нормах права та відповідно є загальнообов'язковими, формально визначеними, охоронюваними державою, а технічні та інші норми (наприклад, такий вид соціальної норми, як корпоративні).

Доцільним здається внесення змін у пункт 16 статті 1 нового Митного кодексу України, де митний режим визначено як “…сукупність правових норм…”. Пропонуємо викласти розглянутий пункт у наступній редакції: “Митний режим - сукупність положень, що, залежно від заявленої мети переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України, визначають порядок такого переміщення; умови перебування товарів та інших предметів на чи поза митною територією; встановлюють коло прав та обов'язків учасників правовідносин, які при цьому виникають; обсяг і зміст митних процедур, що здійснюються митними органами держави”.

Концептуальною засадою дисертаційної роботи є визнання того, що одним з головних чинників підвищення ролі України як транзитної держави є спрощення порядку проведення митного контролю та митного оформлення транзиту. З цією метою автором визначено ряд засобів підвищення ефективності процедур. Зокрема, доведено необхідність розмежування функцій митного оформлення митниці відправлення та митниці призначення транзиту; нормативного закріплення переліку дій, що їх має проводити інспектор митниці призначення; встановлення правила заповнення вантажної митної декларації типу “транзит” виключно в електронному вигляді.

Проведене дослідження надає підстави констатувати, що до переліку об'єктів такого виду адміністративного правопорушення, як порушення митних правил, належать: порядок переміщення товарів та інших предметів (далі - товарів) через митний кордон України; порядок пропуску товарів через митний кордон України; порядок здійснення митного контролю та порядок митного оформлення товарів, переміщуваних через митний кордон України; порядок обкладання митними платежами та їх сплати. Враховуючи той факт, що в новому Митному кодексі України (стаття 319) закріплений єдиний об'єкт розглянутого правопорушення - порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, запропоновано внести доповнення в статтю 319 та відповідним чином розширити перелік об'єктів порушення митних правил.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ ЗДОБУВАЧА

Україна і митний союз країн СНД // Вісник Запорізького юридичного інституту. - № 2. - Запоріжжя, 2000. - С.48-56.

Процесуальні особливості розслідування митними органами України справ про контрабанду // Вісник Запорізького юридичного інституту. - № 4. - Запоріжжя, 2000. - С.213-222.

Державне управління в галузі митної служби в Україні // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 11- Київ, 2001. - С.220-224.

Порушення митних правил: напрями вдосконалення законодавства // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 13 - Київ, 2001 - С.166-170.

Митні режими. Гармонізація національного митного законодавства з
законодавством ЄС // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 35. Частина II (у двох частинах). - Київ, 2002. - С. 67-72.

Транзит в таможенном законодательстве Украины и Франции // Актуальні проблеми підготовки фахівців для митної служби на сучасному етапі. ДМСУ/АМСУ. - Дніпропетровськ, 1998. - С.48-52.

Уніфікація національної системи законодавства про митну справу в контексті глобалізації світової економіки // Світова цивілізація і міжнародні відносини. - № 2 (4) - Дніпропетровськ, 2002. - С.120-124.

Контроль за доставкою транзитних товарів у митниці призначення: напрями вдосконалення законодавства України // Вісник Академії митної служби України. - № 2. - Дніпропетровськ, 2002. - С.5-9.

Митний режим транзиту. Навчальний посібник. - Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2002. - 134 с. (у співавторстві з О.Л. Калашниковою).

Проблемы унификации норм, регулирующих таможенный режим транзита в Украине // Матеріали міжнародної наукової конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть”. - Дніпропетровськ, 2001. - С.416-419.

Правовые основы сотрудничества республики Беларусь и Украины в области транзитных перевозок // Материалы II межвузовской научно-практической конференции “Проблемы унификации правовых систем Республики Беларусь и Российской Федерации”. - Брест, 2001. - С.16-18.

АНОТАЦІЇ

Бережна К.В. Митно-правовий режим транзиту в Україні. - Рукопис (210 стор.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2003.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням проблем митно-правового режиму транзиту в Україні. В роботі визначено поняття митно-правового режиму, розкрито зміст одного з його видів - транзиту, встановлено місце та роль розглянутого режиму в системі зовнішньоекономічній діяльності України, проведено класифікацію транзиту за різними критеріями. На основі аналізу норм чинного адміністративного законодавства та законодавства про митну справу надано пропозиції щодо вдосконалення системи джерел митно-правового режиму транзиту та практичної діяльності митних органів в цій сфері.

Обґрунтовано необхідність спрощення порядку проходження митного контролю та митного оформлення щодо транзиту та запропоновано ряд нових засобів підвищення ефективності процедур. З'ясовано сутність та підстави адміністративної відповідальності за порушення митних правил, особливо в частині порушення порядку транзиту та напрацьовано пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази в цій сфері.

Ключові слова: митно-правовий режим, митний режим, транзит, митний кордон, переміщення товарів, митні процедури, митний контроль, вантажна митна декларація, митне оформлення, порушення митних правил, адміністративна відповідальність.

Бережная Е.В. Таможенно-правовой режим транзита в Украине. - Рукопись (210 стр.)

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2003.

Диссертация является комплексным научным исследованием проблем таможенно-правового режима транзита в Украине. В работе определено понятие таможенно-правового режима, раскрыто содержание транзита как одного из видов таможенно-правового режима, установлено его место и роль в системе внешнеэкономической деятельности Украины. Выявлен перечень условий, требований и ограничений рассмотренного режима; проведена классификация транзита по различным критериям. В диссертации проанализирована система источников права, регламентирующих осуществление транзитных перевозок, разработаны предложения относительно ее усовершенствования; обоснована необходимость систематизации путем кодификации с группировкой норм по предмету правового регулирования. В частности, с целью устранить дублирование норм в новом Таможенном кодексе Украины, предложено регламентировать транзит исключительно в Разделе 8, посвященном таможенным режимам, в главе 33 “Транзит”.

Дана характеристика таможенных процедур, осуществление которых является необходимой предпосылкой размещения товаров под режим транзита. Установлено, что такими процедурами являются таможенное оформление, таможенный контроль и взыскание таможенных платежей; определены особенности их проведения во время транзита; аргументирована необходимость упрощения порядка прохождения таможенного контроля и таможенного оформления. В работе предложен ряд рекомендаций по усовершенствованию нормативно-правовой базы таможенного контроля и таможенного оформления транзита с целью повышения их эффективности, таких, как: заполнение грузовой таможенной декларации типа “транзит” исключительно в электронном виде; размежевание функций таможни отправления и таможни назначения относительно таможенного оформления транзита; определение конкретного перечня функций должностного лица таможни назначения.