Податковий борг. Особливості погашення податкового боргу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально - науковий інститут права та масових комунікацій

Навчально - консультативний пункт у м. Полтаві

Кафедра правових основ підприємницької діяльності

Реферат

з дисципліни: «Податкове право»

тема «Податковий борг. Особливості погашення податкового боргу»

Виконав студент

Варіант 15

курсу 3 групи ПЗ зм 12-11П

Міщенко Антон Ігорович

0501838365

Полтава

2014р.

Зміст

1. Податковий борг

2. Особливості погашення податкового боргу

Список використаної літератури

1. Податковий борг

Як свідчать статистичні дані, одним з найбільш агресивних кредиторів в Україні є державні податкові органи.

Слід зазначити, що органи державної податкової служби не зацікавлені у тому, щоб підприємства, які мають податкову заборгованість, банкрутіли, адже мета органів державної податкової служби - зберегти платника податків як такого. Орієнтація на ліквідацію шляхом банкрутства стосується лише так званих „мертвих" підприємств, які фактично припинили свою підприємницьку діяльність, але не ліквідовані у встановленому порядку і продовжують знаходитися на обліку як платники податків.

Питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу регламентуються Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Податкові борги підприємства можуть бути охарактеризовані з використанням зазначених нижче класифікаційних ознак.

І. Залежно від механізму формування виокремлюють такі типи (складові) податкового боргу:

- нестачею у встановлені строки податкові зобов'язання, які, в свою чергу, можуть бути двох підвидів:зобов'язання, самостійно нараховані та зазначені в поданій податковій декларації, але не сплачені у встановлені терміни; борг податковий облік погашення

- зобов'язання, донараховані органами державної податкової служби у ході документальних або камеральних перевірок у зв'язку з виявленими порушення дотримання вимог законодавства, але не сплачені; за умови відсутності своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання

- податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;

- штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;

- нестачена плата за користування відстрочкою (розстрочкою) -сума плати за користування відстрочкою (розстрочкою), не сплачена у встановлені строки.

II. Залежно від характеру заходів стягнення, що застосовуються до платника податку, податковий борг може перебувати у інертному або дієвому статусі.

Інертний статус - це статус, у якому органами ДПС не застосовуються ніякі заходи стягнення, крім вручення податкових вимог, реєстрації податкової застави в держреєстрі застав нерухомого майна

Розрізняють три види інертного статусу, до яких може бути віднесений податковий борг платника:

до 1-ої податкової вимоги;

1-а податкова вимога;

2-а податкова вимога.

Дієвий статус - це статус податкового боргу боржника, у якому зменшення такого боргу відбувається завдяки певним діям, що здійснює працівник відділу стягнення податкової заборгованості ОДПС - податковий керуючий, застосовуючи надані йому повноваження відповідно до законодавства.

Розрізняють п'ять видів дієвого статусу, до яких може бути віднесений податковий борг:

активний;

пасивний;

при процедурі банкрутства;

розстрочка (відстрочка);

безнадійний.

ІІІ. Залежно від підходу до оцінки розміру для обліку податкових боргів платників податку використовуються зазначені нижче звітні показники.

Податковий борг на початок періоду - це сума податкового боргу, яка зафіксована на перший день визначеного періоду за певною кількістю боржників

Сформований податковий борг за період -- це сума податкового боргу, що виникла протягом визначеного періоду, без врахування сум, які призвели до зменшення податкового боргу за той же період. Податковий борг виникає по платежу за певний період як різниця між нарахованими та сплаченими сумами податкових зобов'язань, а його абсолютна величина визначається від'ємним сальдо розрахунків з бюджетом на фіксовану дату. Сформований податковий борг за період може виникнути у разі несплати у граничний термін: узгоджених поточних податкових зобов'язань платника; донарахованих за результатами документальних перевірок узгоджених податкових зобов'язань (у тому числі пені та штрафних санкцій); штрафних санкцій, а також нарахованої пені; відстрочених (розстрочених) податкових зобов'язань.

Податковий борг на кінець періоду - це сума податкового боргу, яка зафіксована на початок визначеного періоду за певною кількістю боржників, збільшена на суму сформованого податкового боргу за період та зменшена на суму, зараховану в погашення (зменшення) податкового боргу за такий період. Складовою показника „Податковий борг на кінець періоду" є показник „Новостворений податковий борг на кінець періоду".

Новостворений податковий борг на кінець періоду - це та частина суми сформованого податкового боргу за період, яка відповідно до існуючого порядку обліку платежів у картках особових рахунків платників податків залишилася непогашеною на останній день такого періоду. Відповідно до існуючого порядку обліку платежів у картках особових рахунків будь-які надходження насамперед направляються в рахунок зменшення того податкового боргу, що виник за хронологією раніше.

Облік податкових боргів ведеться за допомогою спеціально розробленого програмного продукту АС „Облік боржників та заходів стягнення" (умовне позначення проекту АС „Боржники"). АС „Боржники" є робочим документом працівників підрозділів стягнення податкової заборгованості ОДПС, реалізованим як складова частина програмного комплексу АІС „Облік податків та платежів".

Органи державної податкової служби мають право надавати розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань (боргу) платникам податків згідно з пунктом 9 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" (із внесеними змінами і доповненнями) та статтею 14 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

Крім того, податкові органи мають право приймати рішення у процедурах санації про прощення (списання) та (або) відстрочку (розстрочку) сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

2. Особливості погашення податкового боргу

Податкова заборгованість в Україні в окремі роки досягала двох третин доходів зведеного бюджету. Останнім часом вона дещо скоротилася, наблизившись до значення 1/8 усіх надходжень скарбниці. Однак навіть за таких обсягів податкова заборгованість являє собою загрозу національній безпеці, створюючи умови для наступного недофінансування важливих загальносуспільних потреб.

Разом з тим питання податкового боргу, на жаль, не часто стають об'єктом наукових досліджень і висвітлюються у науковій літературі. Серед небагатьох наявних ґрунтовних праць, де досить широко відображена дана тема, слід виокремити роботу В.А. Онищенка „Податковий контроль (основи організації)”. У контексті дослідження загальної проблематики оподаткування питанням податкового боргу також неодноразово приділяли увагу відомі вітчизняні вчені А.М. Соколовська, І.О. Луніна, Ю.Б. Іванов та ін.

Продовжуючи започатковані шанованими авторами дослідження, вважаємо за необхідне звернути увагу на багатогранність прояву даної проблеми. Так, потребують поглибленого вивчення її моральні, правові та соціально-економічні аспекти, тісно взаємопов'язані між собою. На цій підставі можливе вироблення методів попередження та шляхів зменшення боргу платників податків перед бюджетом, серед яких не остання роль належить адмініструванню податків. Викладене і є метою даної публікації.

Кожен платник податків має суто моральний обов'язок щодо участі у фінансуванні загальносуспільних потреб, громадсько-політичних та управлінських утворень. Держава як об'єднання громадян, політична організація суспільства покликана захищати інтереси усіх разом і кожного зокрема. При цьому фінансування витрат щодо такого захисту здійснюється консолідовано. Виокремити потребу та призначення витрат щодо кожного окремого громадянина технологічно неможливо. Це означає, що недофінансування держави кимсь із конкретних членів суспільства означатиме недоотримання послуг із правового, фізичного та соціального захисту всіма громадянами. Звідси моральна відповідальність кожного за порушення інтересів громади та громадян.

Суспільство диктує правила поведінки окремих своїх членів, оформляючи їх законодавчими актами держави. Одним з їх лейтмотивів є недопущення порушення інтересів більшості членів. Тому сплата податків юридично закріплена як обов'язок, за невиконання якого передбачається досить сувора відповідальність. Складність перерозподільних відносин вимагає правової урегульованості питань сутності податкової заборгованості, порядку її погашення, відповідальності за несвоєчасну сплату коштів до бюджету. Останнє доводить, що податковий борг є одночасно і правовою проблемою.

За даними ДПА України, податковий борг у 2000-2005 рр. скоротився в 2 рази і за станом на 01.01.2006 року становив 17 413 млн грн. При цьому співставлення відповідних показників з доходами бюджету дає більш повне уявлення про масштаби проблеми заборгованості по податках і зборах. За аналізований період сталося скорочення податкового боргу з 73 % загальних доходів Зведеного бюджету України до 13 %. Але в будь-якому випадку його розміри значно перевищують розміри дефіциту бюджету (наприклад, у 2004 році - у 2 рази). Це означає, що за умови повного погашення податкової заборгованості в Україні не лише можна було б покрити дефіцит бюджету, а й запланувати додаткові витрати, в яких суспільство відчуває нагальну потребу. Цікаво, що обсяги такого додаткового фінансування за даними того ж таки 2004 року могли б скласти до +12 % від фактично здійснених.

Таким чином, створюючи заборгованість перед бюджетом, платники податків фактично самовільно отримують кредит від держави. Причому така операція, на відміну від стандартного кредитування, не є добровільною з обох сторін. Фактично держава поставлена перед фактом непогодженого використання суспільних коштів.

При цьому зазначимо, що у практиці адміністрування податків в Україні прийняті такі термінологічні позначення статусів і типів податкового боргу:

- інертний статус - це статус, в якому фіскальні служби не застосовують ніяких заходів стягнення, крім вручення платнику податкових вимог, реєстрації податкової застави, опису заставленого майна та, як виключний випадок, арешту активів;

- дієвий статус - це статус, в якому в результаті певних дій фіскальних служб відбувається зменшення податкового боргу. У дієвому статусі розрізняють активний, пасивний та безнадійний типи податкового боргу. Активний тип передбачає збереження можливостей застосування до боржника всіх стягнень, передбачених законодавством. Пасивний тип означає неможливість застосування до боржника заходів стягнення через об'єктивні причини (підготовка документів для ініціювання справи про банкрутство платника (до прийняття ухвали суду про порушення справи про банкрутство); порушення провадження у справі про банкрутство прийняття рішення судом про призупинення стягнення; підготовка документів для ініціювання справи про звернення стягнення боргу на майно платника (до прийняття відповідної ухвали суду); розшук платника-боржника; відсутність активів). Безнадійним податковий борг вважається у таких випадках: платник визнаний банкрутом і його активів недостатньо для задоволення вимог; платник - фізична особа - у судовому порядку визнаний зниклим або померлим, а майна недостатньо для задоволення вимог; минули терміни позовної давності (за відсутності сум податкового боргу, стосовно яких граничний термін стягнення ще не настав); заборгованість виникла внаслідок форс-мажорних обставин; юридична особа визнана фіктивною. Також у складі активного статусу може окремо розглядатися борг до прийняття органом податкової служби рішення про відстрочку (розстрочку) на підставі затвердженої судом мирової угоди та податковий борг, за яким уже прийнято рішення про розстрочку (відстрочку).

У випадку, коли сума боргу не дозволяє притягти до кримінальної відповідальності, (особливо за банкрутства фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) доцільно було б застосовувати поступові вирахування із заробітної плати, а для офіційно не працевлаштованих - примус праці боржника на громадських роботах аж до повного погашення податкового боргу. Все це диктує необхідність внесення змін до Кримінального кодексу та законодавства, що встановлює адміністративну відповідальність.

Пасивний податковий борг також у більшості складових не може передбачати особливих заходів з боку фіскальних служб щодо його погашення. Тут залишається лише чекати результатів оперативно-розшукової роботи податкової міліції та рішень судових органів. Однак у випадку внесення до законодавства запропонованого вище (в частині можливої відповідальності банкрутів) податкова служба зможе активізувати проведення роз'яснювально-попереджувальних співбесід з тими боржниками, у яких відсутні активи та які потенційно можуть бути визнані банкрутами. Метою таких співбесід слід визначити інформування платника щодо заходів, які можуть бути застосовані у випадку непогашення податкового боргу, отримання інформації від боржника про можливості погашення. Практика їх проведення співробітниками податкової служби за іншими типами боргів демонструє високу ефективність щодо самостійного (без застосування додаткових заходів впливу) внесення платниками належних сум.

Крім того, стосовно усіх складових як пасивного, так і активного боргу, без внесення змін у діюче законодавство податковою службою може бути розроблено положення про інформування громадськості про податкову заборгованість платників. Так, щодо боржників, суми зобов'язань яких доведені і не оскаржуються у будь-якому порядку, можна практикувати публікації у місцевій пресі та оголошення по радіо і телебаченню з повідомленням імен посадових осіб чи фізичних осіб - суб'єктів підприємництва, та сум їхньої заборгованості перед бюджетом (з перерахунком на кількість заробітних плат освітян чи працівників системи охорони здоров'я, які могли б бути профінансовані за умови погашення боргу). Вплив на імідж людини та на її репутацію у відповідному середовищі часто дозволяє досягти вищих результатів, ніж судове переслідування, що, враховуючи менталітет українських громадян, інколи сприймається неоднозначно.

Активний податковий борг залишає найбільше можливостей для застосування різних методичних прийомів адміністрування з метою його погашення. На сьогодні застосовувані податковою службою України основні заходи щодо стягнення податкової заборгованості можна класифікувати так:

- заходи морально-психологічного впливу на платника (співбесіди з боржниками чи їх посадовими особами);

- заходи взаємного узгодження позицій та оцінок (податковий компроміс, податкова порука);

- заходи примусу (податкова застава та призначення податкового керуючого, адміністративний арешт активів, продаж активів, що перебувають у податковій заставі, застосування процедури банкрутства).

У роботі з боржниками працівникам відповідних підрозділів перш за все рекомендовано проведення співбесід з платниками. Часто саме в результаті співбесіди відбувається погашення податкового боргу. Однак, організовуючи таку роботу, зокрема, з боржниками - фізичними особами, підрозділи податкової служби досить часто стикаються з додатковими проблемами розшуку тих громадян, що змінили місце проживання. Це один із прикладів невідлагодженості взаємодії служб (ДПС та МВС). Вирішити таку проблему можна шляхом спільної розробки (ДПА та МВС) змін до існуючих положень про взаємодію органів внутрішніх справ і податкової служби. Ними слід передбачити, що при зверненні до реєстраційних служб у разі зміни місця свого проживання громадянин зобов'язаний надати довідку від органів податкової служби про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів). У випадку наявності податкового боргу відповідні органи МВС направляли б до податкової інспекції, де платник перебуває на обліку, інформацію про зміну останнім місця реєстрації. Підрозділи обліку платників заносили б отриману інформацію до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, та інших облікових реєстрів.

У випадках, коли платники не визнають своєї заборгованості перед державою, не погоджуються з висновками податкової служби та оскаржують нараховані суми, - заходи морально-психологічного впливу не справляють практично ніякої дії у напрямі створення умов щодо погашення боргу. Якщо при цьому в податковому органі існують докази, що розгляд скарги у господарському суді буде тривалим та, можливо, призведе до неповного надходження відповідних сум до бюджету, то може бути прийняте рішення щодо податкового компромісу.

Боржник, що погоджується з сумами боргу, однак не мав обігових коштів для його своєчасного погашення і опинився на порозі застосування заходів примусового стягнення, має право звернутися до поручителів і застосувати податкову поруку.

Якщо ж охарактеризовані засоби не підтвердили свою дієвість у конкретному випадку, то застосовуються заходи примусового стягнення податкового боргу. Найчастіше вони фактично спрямовані на забезпечення боргу активами платника.

Першочерговим із таких заходів вважається передача майна та майнових прав платника у податкову заставу з метою їх збереження у власності боржника. Для узгодження платником операцій зі своїми активами з боку органу податкової служби призначається податковий керуючий. У випадку непогашення податкової заборгованості здійснюється продаж частини майна боржника. Однак окремі положення Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” не дозволяють ефективно зорганізувати роботу з погашення податкового боргу. Так, у ньому міститься вимога про те, що активи платника звільняються з податкової застави з дня закінчення строку позовної давності щодо податкового боргу. Дане положення дозволяє окремим платникам ухилятися від виконання своїх фінансових зобов'язань перед державою. На нашу думку, це не є вадою лише податкового законодавства, оскільки терміни позовної давності визначаються й Цивільним кодексом. Але специфіка відносин оподаткування потребує окремого регулювання плину та закінчення відповідних термінів. Вважаємо, що доцільно передбачити, що у випадках, коли термін позовної давності збігає, з моменту прийняття рішення про податкову заставу плинність його припиняється до моменту звільнення активів із застави на підставі погашення податкового боргу чи прийняття відповідного рішення суду. При цьому доцільно встановити термін звернення податкового органу до суду, наприклад, не пізніше 20 днів із моменту прийняття рішення про податкову заставу. Дане положення завадило б уникненню окремими платниками погашення зобов'язань лише на підставі збігання терміну давності та браку часу на звернення до суду з боку податкової служби. У комплексі із запропонованими вище заходами щодо законодавчого передбачення вирахувань із заробітної плати та примусу праці засновників боржника, це дозволило б значно скоротити обсяги списання податкових боргів.

У випадках порушення платником правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, від'їзду боржника фізичної особи за кордон, визнання платника неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові, відмови платника від проведення документальної перевірки (за наявності її законних підстав) або від допуску службовців фіскальних органів для проведення обстежень, відсутності у платника документів про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, постановку на податковий облік, необхідних ліцензій, патентів, сертифікатів може бути застосовано адміністративний арешт активів. Він передбачає заборону вчиняти будь-які операції зі своїми активами (крім спрямованих на підтримання належного стану, охорону, забезпечення збереження). Розрізняють повний та умовний арешт активів. Повним встановлюється виключна заборона на реалізацію прав розпорядження та користування активами (можливо навіть з їх вилученням). За умовного ж арешту платник повинен отримати попередній дозвіл керівника податкового органу на здійснення операцій з активами, що надається на підставі висновку податкового керуючого. Законодавством знову ж таки досить чітко регламентовано порядок застосування арешту активів, функції виконавців рішень, порядок зупинення арешту.

Однак проведений нами аналіз нормативних актів показує, що як при застосуванні податкової застави, так і при податковому арешті неоптимальними є повноваження податкових керуючих. Законом „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” лише передбачено, що правила призначення, звільнення, а також компетенцію податкового керуючого визначає центральний податковий орган. На підставі цієї норми визначена компетенція податкових керуючих, що, на нашу думку, є досить широкою і мала б належати не одній особі, а, наприклад, спеціальній раді. Одноосібні висновки щодо звільнення окремих видів активів з-під податкової застави, видання приписів про заборону здійснення операцій з активами, визначення складу активів, що підлягають продажу, прийняття рішень про продаж майнових комплексів створюють умови для можливої участі окремих співробітників фіскальних органів у здійсненні корупційних схем. Хоча окремі зазначені рішення в кінцевому рахунку затверджуються керівництвом податкової інспекції, та все ж основу їх складає обґрунтування, що виражає думку (інколи досить суб'єктивну) однієї особи - податкового керуючого. Таким чином, можливе виникнення ситуацій, за яких вчасне і повне погашення податкового боргу (чи навпаки - дотримання окремих прав платника) не знаходитиме логічної реалізації. Вихід вбачаємо у законодавчому передбаченні створення ради податкового нагляду із залученням представників громадськості. Цьому органу доцільно було б передати згадані вище функції податкових керуючих. Залучення ж представників громадськості дозволило б реально впровадити принципи громадського контролю за діяльністю фіскальних організацій та окремих їхніх співробітників.

Податкові органи, упевнившись у безнадійності податкової заборгованості, як крайній захід можуть зініціювати процедуру банкрутства боржника. Формально звернення з відповідною заявою до суду можливе у випадку, коли борг платника перевищує 300 мінімальних заробітних плат, термін його виникнення понад 3 місяці і строк давності не минув. У випадку, коли процедура банкрутства розпочата з ініціативи самого боржника чи інших його кредиторів, податкова служба виступає заявником кредиторських вимог.

Варто зазначити, що за умови банкрутства шанси на повне погашення податкової заборгованості досить малі, однак частково вона покривається за рахунок активів. Інша ж частина списується як безнадійний борг. Вище уже йшлося про можливості посилення відповідальності банкрутів за непогашення податкового боргу.

Список використаної літератури

1. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. - Харьков: Консум, 2005.

2. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. Т. ІІ: Введение в теорию налогового права. - Х.: Легас, 2004.

3. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. Т. ІІІ: Учение о налоге. - Х.: Легас; Право, 2005.

4. Колісник Т.В., Пономарчук О.О. Податкове право (курс лекцій). - Харків: ТОВ «Прометей-Прес», 2007.

5. Податкове право: Посібник у схемах та цифрах .- Гетманець О.П.- Харків, Національний університет внутрішніх справ, 2001.

Размещено на Allbest.ru