Правове регулювання соціального захисту громадян України
Дисертація присвячена дослідженню соціального захисту населення з двох взаємопов’язаних позицій: соціальний захист розглядається як правовий інститут у системі права соціального забезпечення, по-друге, як інститут розвиненого громадського суспільства.
Рубрика | Государство и право |
Вид | автореферат |
Язык | русский |
Дата добавления | 06.07.2014 |
Размер файла | 40,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ЧУТЧЕВА ОЛЬГА ГЕННАДІЇВНА
УДК 349.3
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
Спеціальність: 12.00.05 - трудове право;
право соціального забезпечення
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків - 2003
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті ім. Володимира Даля, Міністерство освіти та науки України (м. Луганськ)
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
ЛАЗОР Лідія Іванівна, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, завідувач кафедри правознавства, декан юридичного факультету
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, доцент,
ЧАНИШЕВА Галія Інсафівна, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри трудового права і права соціального забезпечення, декан соціально-правового факультету
кандидат юридичних наук, доцент,
ПРИЛИПКО Сергій Миколайович, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, докторант
Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра трудового, аграрного та екологічного права Міністерства освіти та науки України (м. Львів)
Захист відбудеться “ 14 ” листопада 2003 р. о “1000” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розісланий “ 11 ” жовтня 2003 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Чалий Ю.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Інтенсивний розвиток ринкових відносин у сучасній Україні впливає як на правову систему в цілому, так і на окремі її галузі й інститути. Нові економічні процеси потребують корінного реформування, перш за все, найголовніших суспільних відносин, врегульованих правом. Не випадково, законодавство України, як соціальної держави, визнає людину найвищою соціальною цінністю, вважаючи своїм обов'язком утвердження й забезпечення її прав і свобод, створення відповідних умов для реалізації людини як особистості.
Існує багато поглядів на стратегію розвитку нашої держави, але всіх їх поєднує думка: ми повинні створити суспільство, головним принципом якого було б надійне партнерство між державою, ринком та людиною. При цьому в ході реформування законодавства держава повинна, з одного боку, йти шляхом забезпечення його ринкового спрямування з метою реалізації творчого потенціалу, закладеного у кожній особистості, а з іншого - активно захищати своїх громадян від можливих соціальних ризиків, які супроводжують людину протягом усього її життя та загострюються під час трансформації суспільного буття, зокрема за ринкових умов. Цю подвійну задачу держава покликана вирішувати, головним чином, у результаті модернізації права соціального забезпечення.
Зазначена галузь права зараз нестримно розвивається. Будучи самостійною галуззю українського права, право соціального забезпечення стає сьогодні ефективним засобом оновлення всієї соціальної сфери у державі та потужним бар'єром на шляху розвитку негативних наслідків ринкових перетворень. Закони приймаються один за одним, розробляються проекти законів, яких раніше не було. Розширюється сфера регулювання соціальних питань: система соціального забезпечення поступово трансформується у систему соціального захисту. Вказані процеси впливають на теоретичні положення науки права соціального забезпечення. Змінюються наукові уявлення щодо предмету правового регулювання, його механізму, правових принципів, суб'єктів та інших категорій.
У зв'язку з цим стає гострим відчуття недостатності уваги фахівців до загальної частини цієї галузі права, зокрема інституту соціального захисту населення, з яким пов'язано багато дискусійних питань. На відміну від існуючих монографій і статей, у дисертації сконцентровано увагу на соціальному захисті з двох взаємопов'язаних позицій: по-перше, соціальний захист розглядається як правовий інститут у системі права соціального забезпечення, по-друге, як інститут розвиненого громадського суспільства. Проте справа зовсім не в тому, щоб доводити роль соціального захисту для певної галузі права як окремого правового інституту. Важливі всебічний аналіз цієї правової категорії та її всебічна юридична оцінка. Необхідно створити чітку правову модель, яка б відповідала вимогам комплексного регулювання соціально-забезпечувальних відносин у цілях усталеного розвитку державно організованого суспільства.
Окремі питання у сфері соціального захисту були предметом дослідження у наукових працях відомих українських та російських вчених: В.С. Андреєва, В.М. Андріїва, К.С. Батигіна, Я.І Безуглої, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоц, І.В. Гущина, П.І. Жигалкіна, В.В. Жернакова, М.Л. Захарова, Л.І. Лазор, О.Є. Мачульскої, Р.І Іванової, М.І. Полупанова, І.М. Сироти, Н.М. Стаховської, Б.І Сташківа, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенка, О.І Процевського, Р.І Іванової, В.Г. Ротаня, З.К. Симорота, Б.С. Стичинського, С.М. Сивак, Е.Г. Тучкової, Н.М.Хуторян, Г.І. Чанишевої, Я.М. Фогеля, В.Ш. Шайхатдінова та ін., а також вчених, відомих на міжнародній арені своїми працями з проблем соціального розвитку: І. Гофа, Б. Дікона, Л. Дояла, П. Стабса, Л. Єрхарда та ін. та ін.
Однак, існуюча методологічна основа не дозволяє своєчасно побачити особливості поточного моменту, створення нормативних актів йде шляхом вирішення окремих конкретних проблем без необхідного ступеня їх узагальнення. За таких умов неминуче виникають суперечливі тенденції у розвитку законодавства, і це є тим небезпечніше, що ці тенденції не індиферентні одна одній, а відображають політичну й соціально-економічну боротьбу, яку ведуть між собою різні шари і прошарки українського суспільства, і, отже, саме ці тенденції вступають в активне протиборство. Саме тому набуває актуальності глибокий науковий аналіз нових правових категорій, які найбільш адекватно відображають об'єктивну сутність явищ та процесів соціальної сфери у правових нормах. Важливість і нагальність таких наукових пошуків визначається необхідністю вдосконалення шляхів реформування сучасної системи соціального захисту за умов ринкової економіки, які викладені в Основних напрямках соціальної політики на період до 2004 року, схвалених Указом Президента України від 24 травня 2000 року.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексних цільових програм університету “Теоретичні дослідження структурного перебудування великих промислових підприємств й управління за умов нестабільного макроекономічного середовища” (номер державної реєстрації 0100У006296), “Систематизація (інкорпорація) законодавства України щодо умов праці Відкритого Акціонерного Товариства “Луганськнафтопродукт” (Ю-1-01), а також на підставі затвердженого Академією правових наук плану науково-дослідницької роботи кафедри правознавства “Актуальні питання розвитку українського законодавства на сучасному етапі”.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у концептуалізації правових явищ і елементів, які характеризують ставлення державно організованого суспільства щодо проблеми подолання стану нужденності окремого індивіда як об'єктивного чинника ризику неможливості задоволення першочергових потреб у випадках, визнаних законом соціально поважними.
Для досягнення поставленої мети дослідження вважається за необхідне вирішення наступних завдань:
Узагальнити погляди науковців щодо правової природи соціального захисту населення та його місця у системі права соціального забезпечення.
Розкрити основні засади, особливості й тенденції щодо історико-правового розвитку соціального захисту громадян як важливого явища суспільного розвитку.
Визначити зміст права на соціальний захист та юридичний механізм його реалізації.
Виявити специфічні риси правового регулювання підтримки й захисту нужденних осіб у державах з різними стратегіями підтримки добробуту громадян.
Сформулювати висновки щодо напрямків розвитку системи соціального захисту громадян в Україні та рекомендацій стосовно можливостей вдосконалення правового регулювання суспільних відносин з приводу соціального захисту.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які характеризують прагнення суспільства огородити своїх членів від загрози неможливості задоволення першочергових найнеобхідніших потреб, яка виникла з причин визнаних ним соціально поважними у цілях усталеного розвитку суспільства як єдиної спільноти, та закономірності їх розвитку за умов переходу до ринкової економіки.
Предметом дослідження є визнані державно організованим суспільством організаційно-правові форми підтримки індивіда у разі, коли він перебуває у стані нужденності.
Методи дослідження. При написанні дисертаційної роботи були використані як загальнонаукові, так і спеціальні сучасні методи дослідження. Методологічну основу складають основні положення матеріалістичної діалектики, як загальний метод пізнання закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення. Для проведення аналізу проблемних питань використовувались історичний, формально-логічний, порівняльний, соціологічний, структурно-функціональний та інші методи пізнання соціальних процесів та явищ, а також юридичні методи аналізу та тлумачення правових норм. Історичний метод дозволив досліджувати процес розвитку правового регулювання суспільних відносин щодо подолання нужденності у різні історичні проміжки часу. Засоби формальної логіки, поєднані з використанням структурно-функціонального методу дослідження, надали можливість проаналізувати інститут соціального захисту як правовий інститут у системі права соціального забезпечення. Порівняльний метод використовувався при аналізі вітчизняного законодавства та законодавства окремих зарубіжних країн. За допомогою соціологічного методу вивчався стан соціальної сфери в Україні та у державах з різними режимами підтримки добробуту громадян.
Емпіричну основу дослідження склали Конституція України, законодавство України щодо соціального захисту населення; міжнародно-правові акти та акти зарубіжного соціального права; у роботі використані матеріали соціологічних досліджень щодо стану соціальної сфери в Україні.
Використання зазначеного методологічного й теоретичного інструментарію дозволило вирішити поставлені задачі, одержати науковий результат, новизна якого відображена у положеннях, що виносяться на захист. Основні положення та висновки, подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства та особливостей його застосування; досягнень у сфері загальної теорії права, права соціального забезпечення, інших галузей юридичної науки України та інших країн.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем правового регулювання соціального захисту населення за умов ринкової економіки. Наукова новизна дослідження полягає у формулюванні ряду нових концептуальних у теоретичному плані та практично важливих положень, що стосуються правового регулювання відносин з соціального захисту громадян.
Відповідно до поставленої мети і задач дисертації на захист виносяться такі нові положення:
вперше поставлено під сумнів правомірність існування побудованої згідно з позитивістською теорією старої концепції механізму правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з подоланням нужденності. Пропонується визначення соціального захисту як правового інституту, який зародився у надрах права соціального забезпечення й визначив трансформаційні процеси сучасної правової системи, пов'язані з утворенням її нового елементу - соціального права;
вперше здійснюється історико-правовий аналіз розвитку ідей, а також практики ставлення держави та суспільства до проблем подолання нужденності; виокремлюються історичні етапи, особливості та тенденції зародження та становлення системи соціального захисту на території сучасної України;
дістало подальшого розвитку обґрунтування пропозиції щодо прийняття єдиного кодифікованого нормативно-правового акта, який би став основою системи законодавства у сфері соціального захисту - Соціального кодексу;
вперше розкривається правовий зміст категорії “право на соціальний захист”. Проводиться тлумачення права на соціальний захист як сукупності двох повноважень: 1) права громадян на доступ до соціальних благ, які визнаються державно організованим суспільством необхідними та достатніми для нормального відтворення людини, 2) права на компенсацію при неможливості доступу до соціальних благ у зв'язку з виникненням соціальних ризиків, які визначені на законодавчому рівні;
на підставі аналізу й уточнення існуючих підходів до визначення правосуб'єктності у праві соціального забезпечення автором удосконалені критерії правосуб'єктності громадян як суб'єктів соціально-забезпечувальних правовідносин;
для ефективного використання організаційно-правових механізмів подолання нужденності, які зарекомендували себе в інших державах, вперше в праві соціального забезпечення пропонується визначити на законодавчому рівні соціально-правовий експеримент як один з механізмів правового регулювання подолання нужденності;
дослідження теорії та практики соціальної держави доводять специфіку соціальної сфери як об'єкта управління. Аналіз практики становлення соціальної держави за умов сучасної модернізації в Україні свідчить про динаміку цього процесу й супроводжується виникненням одного з основних компонентів керуючої системи соціальної держави - системи соціального права. В зв'язку з чим в роботі дістали подальшого розвитку теоретичні положення щодо існування соціального права як самостійної галузі національної системи права України;
доводиться необхідність розробки нормативного акту - Закону “Про соціальне партнерство”, норми якого визначали б правові засади та порядок функціонування системи соціального партнерства як системи взаємодії між виконавчою владою, недержавними комерційними організаціями та громадськими організаціями з приводу вирішення соціальних проблем;
дістало подальшого розвитку обґрунтування пропозиції щодо впровадження організаційно-правових механізмів взаємодії соціальних партнерів при вирішенні соціально важливих питань.
Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість роботи полягає в тому, що дисертаційне дослідження спрямоване на розвиток науки права соціального забезпечення, реалізацію конституційного права громадян на соціальний захист; одержані результати можуть бути використані для наповнення відповідним змістом нормативно-правових актів України, що регулюють відносини у сфері соціального захисту громадян на сучасному етапі.
Положення, викладені у дисертаційному дослідженні, і висновки, зроблені на їх підставі, можуть бути використані: у науково-практичних цілях - для подальших розробок теорії подолання нужденності у праві соціального захисту; теоретичних досліджень соціальної сфери; розробки прогресивних правових норм, що регулюють відносини з подолання нужденності за сучасних умов; здійснення конвергенції правових норм до соціального законодавства України; у законотворчій роботі - як теоретичний матеріал для законодавчих актів, що регулюють соціально-забезпечувальні відносини на сучасному етапі; у правозастосовчій практиці - для вдосконалення організаційно-правових механізмів взаємодії суб'єктів соціального захисту за умов ринкових відносин; у навчальному процесі - при підготовці навчальних посібників у викладанні курсу права соціального забезпечення, а також у науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорено на науково-методичній раді юридичного факультету Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції викладалися на науково-практичній конференції “Проблеми розвитку соціально спрямованої економіки в регіоні” (Луганськ, 1997), міжрегіональній науково-практичній конференції “Університет і регіон” (Луганськ, 2002), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь, 2003).
Результати роботи використовуються у навчальному процесі при вивченні права соціального забезпечення на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, у тому числі при виконанні студентами науково-дослідних робіт.
Публікації. Основні положення дослідження викладені у 7 публікаціях, включаючи 6 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура дисертації. Структура дисертації відбиває мету, задачі та основні напрями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (197 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 165 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
населення захист соціальний
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми; зазначається ступінь її наукової розробки; мета й задачі дослідження; визначається практичне значення основних положень дисертації, її наукова новизна, ступінь апробації результатів дослідження.
У першому розділі “Соціальний захист як правова категорія”, який складається з трьох підрозділів, досліджуються вихідні теоретичні положення й концептуальні підходи до правового регулювання суспільних відносин щодо подолання нужденності, у тому числі поняття соціального захисту як самостійного інституту в системі права, конституційного права на соціальний захист, розглядається генезис відносин щодо подолання нужденності державно організованим суспільством як важливе явище суспільного розвитку.
У підрозділі 1.1 “Поняття соціального захисту громадян” досліджується категорія “соціальний захист”.
На основі аналізу думок вітчизняних та іноземних вчених з'ясовуються теоретичні підходи до визначення змістовного навантаження соціального захисту як економічної, соціальної та правової категорії. Як економічна категорія, соціальний захист постає відповідним інструментом державно організованого суспільства щодо вирішення одного із найгостріших питань - проблеми нерівності особистих доходів громадян, що не є наслідком нерівності продуктивності праці та ефективності виробництва.
Надання людині державно організованим суспільством відповідних благ, коли вона з незалежних від неї обставин потребує підтримки, гарантує соціальний комфорт, відновлює статус повноцінного члена суспільства. У зв'язку з чим соціальний захист є дуже важливою соціальною категорією.
Як правова категорія, соціальний захист постає сукупністю правових норм, які регулюють суспільні відносини, що характеризують прагнення суспільства огородити своїх членів від загрози неможливості задоволення потреб, визнаних ним важливими в цілях усталеного розвитку суспільства як єдиної спільноти. Пропонується визначення соціального захисту як правового інституту, який зародився у надрах права соціального забезпечення й визначив трансформаційні процеси сучасної правової системи, пов'язані з утворенням її нового елементу - соціального права.
Підрозділ 1.2 “Історико-правовий розвиток концепції соціального захисту громадян” присвячений історико-правовому дослідженню виникнення та розвитку концепції подолання нужденності, починаючи з виникнення християнства за часів Київської Русі. Безперечно, що з моменту народження людини поряд з нею завжди існує проблема виживання й суттю її завжди було забезпечення пристойної якості життя. Але людство не відразу визнало необхідність збереження життя, підтримки пристойного чи достатнього рівня його якості. Тільки у державно організованому суспільстві на певному етапі його розвитку з'явилися усвідомлення й визнання причин виникнення стану нужденності як об'єктивного чинника ризику і, відповідно, виникають перші спроби колективного захисту від їх настання.
На підставі історико-правового дослідження нормативно-правового регулювання соціального захисту автор зробив висновок, що ставлення державно організованого суспільства до проблеми подолання нужденності має історичні типи: особистого милосердя (на цьому етапі почуття милосердя та заснована на цьому почутті благодійність стосовно тих, хто потребує сторонньої допомоги, має за мету не тільки підтримку знедоленого, а, перш за все, особисту благодійність, як вираз особистого релігійного почуття); державної репресії (виникає новий напрямок соціального захисту, який характеризується виникненням ідеї щодо соціального захисту як галузі державного управління); соціального захисту (виникає ідея про необхідність участі всього суспільства щодо вирішення проблем подолання нужденності).
У підрозділі 1.3 “Право громадян на соціальний захист” з'ясовується теоретичне навантаження категорії “право на соціальний захист” за сучасних соціально-економічних умов та у зв'язку з істотними змінами, які відбуваються щодо сучасного тлумачення права. Сучасний етап розвитку наукових досліджень характеризується переходом від позитивістської теорії права до природничо-правової теорії. Концептуально протилежна теорія походження права зумовила кардинально новий підхід до визначення поняття і змісту права на соціальний захист та спрямувала загальнотеоретичні дослідження у якісно нове русло. Порівнюються юридичні конструкції “право на соціальне забезпечення” та “право на соціальний захист”.
Юридична конструкція “право на соціальний захист” відображає тенденцію переносу законодавцем центру тяжіння соціальної діяльності держави з акцій допомоги до формування системи умов щодо можливого більш повного використання трудового, інтелектуального та підприємницького потенціалу громадян, а також стимулювання їх особистої відповідальності щодо самозабезпечення.
Поява “права на соціальній захист” як права третього покоління засвідчує включення у сферу права таких цінностей людства як соціальна інтеграція та партнерство, що спочатку мали виключно моральний зміст. Проводиться тлумачення права на соціальний захист як сукупності двох повноважень: 1) права громадян на доступ до соціальних благ, які визнаються державно організованим суспільством необхідними та достатніми для нормального відтворення людини, 2) права на компенсацію при неможливості доступу до соціальних благ у зв'язку з виникненням соціальних ризиків, які визначені на законодавчому рівні.
У другому розділі “Суб'єкти соціального захисту громадян”, який складається з чотирьох підрозділів, проводиться аналіз організаційно-правових механізмів подолання нужденності у розвинених державах світу, досліджуються основні положення щодо поняття та класифікації суб'єктів права соціального забезпечення та держави як основного суб'єкта соціального захисту, аналізуються теоретичні та практичні аспекти соціального партнерства у системі організаційно-правових механізмів соціального захисту населення.
Підрозділ 2.1 “Порівняльний аналіз організаційно-правових механізмів соціального захисту: світовий досвід” присвячено аналізу теоретичних та порівняльно-правових аспектів організації соціального захисту населення у розвинених країнах світу. З метою успішного провадження порівняльного аналізу в роботі використовуються два основних критерії - функціональної тотожності та однойменності для визначення кола суспільних відносин, які складають об'єкт дослідження, та організаційно-правових механізмів соціального захисту.
Як показує світова практика, суспільства добробуту сьогодні можна поділити на ліберальні (вільноринкові) режими (США), консервативні корпоративістські режими або режими з соціально-ринковою економікою (Німеччина), соціально-демократичні режими (Швеція) та змішані ліберально-колективістські або лейбористські режими (Великобританія, Австрія).
Здобувач робить висновок, що для багатьох економічно розвинених країн світу характерно існування двох принципів, які відображають ставлення державно організованого суспільства до проблем подолання нужденності: 1) принципу функціональної децентралізації, коли держава втручається у проблему лише тоді, коли використані можливості громадських об'єднань на місцях; 2) перехід провідної ролі та відповідальності до держави, коли це стосується забезпечення людині нормальних умов для життєдіяльності.
Аналіз організаційно-правових механізмів подолання нужденності у розвинених країнах світу дозволяє дійти висновку щодо існування різних ефективних режимів добробуту, які побудовані, виходячи з різної цільової мотивації, з характерними механізмами організаційно-структурного, нормативно-регулюючого та функціонально-управляючого впливу на формування та розвиток соціально-забезпечувальних відносин.
Пропонується використати теорію конвергенції для впровадження позитивного досвіду розвинених країн світу щодо організаційно-правових механізмів подолання нужденності в Україні.
Для ефективного використання організаційно-правових механізмів подолання нужденності, які зарекомендували себе в інших державах, необхідно на законодавчому рівні визначити соціально-правовий експеримент як один з механізмів правового регулювання соціального захисту громадян. Важливо мати на увазі, що правові експерименти відбуваються у процесі функціонування відповідних форм подолання нужденності, тому виникає можливість за допомогою експерименту водночас управляти цими формами. Таким чином, експеримент дозволяє поєднувати вивчення соціального явища та управління ним.
Правовий експеримент може мати таке призначення як перевірку ефективності дії: 1) моделі майбутньої правової норми; 2) звичайної правової норми за нових умов; 3) звичайної правової норми за звичайних умов, але у різні історичні проміжки часу.
Підрозділ 2.2 “Поняття та класифікація суб'єктів права соціального забезпечення” присвячений аналізу поняття та видів суб'єктів правовідносин з подолання нужденності та суб'єктів права соціального забезпечення, галузевої правосуб'єктності у праві соціального забезпечення.
Термін “суб'єкти права” є ширшим, ніж термін “суб'єкти правових відносин”. Для того, щоб стати суб'єктом права соціального забезпечення необхідна єдина передумова - володіння правоздатністю, тобто можливістю мати права та обов'язки. Умовами володіння нею є автономне існування індивіду чи організації та наявність власного імені, власної індивідуальності та власного майна для організацій. У зв'язку з чим вважаємо за необхідне зробити висновок щодо доцільності виділення таких видів суб'єктів права соціального забезпечення як фізичні особи, державні органи та юридичні особи (комерційні організації та громадські організації, виходячи з характеру їх суспільно-корисної діяльності).
Галузева правоздатність фізичних осіб у праві соціального забезпечення виникає з моменту народження людини та закінчується зі смертю. Немає сенсу у поділі соціально забезпечуючої дієздатності на багато видів, як у цивільному праві. Дієздатність фізичних осіб може бути загальною та спеціальною, що передбачається для окремих випадків. Загальна дієздатність виникає з 14 років, з появою таких необхідних фактів: потреба особи щодо тих чи інших соціальних благ, забезпечуючих її нормальну життєдіяльність, або необхідність у додаткових витратах, виникнення яких обумовлене життєвими обставинами, визначеними законом соціально поважними; юридичний факт, з яким пов'язана необхідність правової регламентації відповідних суспільних відносин (соціальний ризик); волевиявлення особи на одержання того чи іншого соціального блага; рішення органу соціального захисту чи іншого компетентного органу щодо надання відповідного соціального блага. Спеціальна дієздатність виникає в осіб, які мають додатково спеціальні ознаки (військовослужбовці, донори крові, хворі на СНІД) з моменту виникнення відповідної ознаки.
Визначення правосуб'єктності юридичних осіб як суб'єктів правовідносин у праві соціального забезпечення співпадає з цивільно-правовим визначенням. Правоздатністю наділені державні органи й юридичні особи. Перші здійснюють управлінську діяльність у сфері соціального захисту й для цього наділені владними повноваженнями, тобто компетенцією. Організації є правоздатними за наявності у них статусу юридичної особи. Правоздатність останньої виникає у момент її створення й припиняється під час внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.
У підрозділі 2.3 “ Держава як головний суб'єкт соціального захисту” досліджуються природа, специфіка та закономірності соціальної діяльності суспільства як об'єкта управління соціальної держави.
Автор досліджує еволюцію теорії та практики соціальної держави, починаючи з другої половини Х1Х століття, з моменту виникнення ідеї соціалізації влади до держави загального добробуту, та доходить висновку щодо існування відповідної динаміки руху України у напрямку тяжіння до соціальної держави соціал-демократичного типу.
Визначаються інституційні та процесуальні компоненти системи управління соціальної держави. Як важливий інституційний компонент системи управління соціальної держави визначаються юридичні норми соціального права. У зв'язку з чим пропонується прийняття Соціального кодексу, як нового соціального контракту держави, громадян та суспільно-політичних інститутів, які є представниками їх інтересів (партії, профспілки, благодійні організації тощо). Відстоюється думка про можливість співіснування ринкової економіки та соціальної справедливості у контексті соціальної держави.
Підрозділ 2.4.”Соціальне партнерство в системі правових механізмів соціального захисту” дисертації присвячено питанням законодавчо закріплених механізмів взаємодії соціальних партнерів: виконавчої влади, недержавних комерційних організацій та громадських організацій з приводу вирішення соціальних проблем.
Відстоюється думка щодо розширення тред'юніонського розуміння соціального партнерства. З метою суттєвого поліпшення стану соціального захисту необхідно розробити та прийняти нормативний акт - Закон “Про соціальне партнерство”, норми якого визначали б правові засади та порядок функціонування системи соціального партнерства як системи взаємодії між виконавчою владою, недержавними комерційними організаціями та громадськими організаціями з приводу вирішення соціальних проблем. У законі потрібно визначити можливі організаційно-правові механізми (форми) соціального партнерства: державне соціальне замовлення, ліцензування соціального обслуговування, державне соціальне спонсорство (пільги та переваги фізичним та юридичним особам), стимулювання соціальної активності прямим фінансуванням (конкурсне фінансування діяльності суспільно корисних програм).
ВИСНОВКИ
Нові підходи до вирішення проблем правового опосередкування суспільних відносин щодо підтримки індивіда у разі, коли він перебуває у стані нужденності за соціально поважних причин дали можливість на підставі теоретичного узагальнення розробити науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, яке регулює соціально-забезпечувальні відносини. У заключній частині дисертації на підставі проведеного дослідження сформульовано наукові та практичні результати роботи, зокрема:
В історії соціального захисту як соціального феномену можна виділити три історичних типи, які характеризують ставлення державно-організованого суспільства до проблеми подолання нужденності: особистого милосердя (на цьому етапі почуття милосердя та заснована на цьому почутті благодійність стосовно тих, хто потребує сторонньої допомоги, має за мету не тільки підтримку знедоленого, а, перш за все, особисту благодійність, як вираз особистого релігійного почуття); державної репресії (виникає новий напрямок соціального захисту, який характеризується виникненням ідеї щодо соціального захисту як галузі державного управління); соціального захисту (виникає ідея про необхідність участі всього суспільства щодо вирішення проблем нужденності). У зв'язку з чим пропонується використати історично вивірені організаційно-правові форми опікування, забезпечення та страхування для правового регулювання соціально-забезпечувальних правовідносин у Соціальному кодексі України.
Ототожнення понять “право на соціальне забезпечення” та “право на соціальний захист” недоречне. Право на соціальний захист - це сукупність двох повноважень: 1) права громадян на доступ до соціальних благ, які визнаються державно організованим суспільством необхідними та достатніми для нормального відтворення людини, 2) права на компенсацію при неможливості доступу до соціальних благ у зв'язку з виникненням соціальних ризиків, які визначені на законодавчому рівні.
З правової точки зору соціальний захист необхідно розглядати як сукупність правових норм, регулюючих суспільні відносини, які характеризують прагнення суспільства огородити своїх членів від загрози неможливості задоволення потреб, визнаних ним важливими у цілях усталеного розвитку суспільства як єдиної спільноти.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства склалися реальні соціально-економічні умови щодо об'єктивної потреби правового регулювання соціально-забезпечувальних суспільних відносин нормами якісно нового, більш високого рівня - системою соціального права.
Аналіз організаційно-правових механізмів подолання знедоленості у розвинених державах дозволяє зробити висновок, що сьогодні існує декілька ефективних режимів добробуту, які з формальної точки зору представляють конкуруючі формальні типи соціальної організації, побудовані, виходячи з різної цільової мотивації, з характерними механізмами організаційно-структурного, нормативно-регулюючого та функціонально-управляючого впливу на формування та розвиток соціально-забезпечувальних відносин. У зв'язку з чим щеплення навіть явного позитивного досвіду може супроводжуватися різними негативними непередбачуваними наслідками. Для ефективного використання організаційно-правових механізмів подолання нужденності, які зарекомендували себе в інших державах, необхідно визначити на законодавчому рівні соціально-правовий експеримент як один з механізмів правового регулювання подолання нужденності. У законі необхідно передбачити, які органи мають право проводити соціально-правові експерименти та приймати відповідні правові норми; визначити коло норм та відносин щодо соціального захисту, які мають бути апробовані за допомогою соціально-правового експерименту; загальну процедуру щодо соціально-правового експерименту.
Галузева правоздатність у праві соціального забезпечення виникає з моменту народження людини та закінчується зі смертю. Дієздатність фізичних осіб може бути загальною та спеціальною. Загальна дієздатність виникає з 14 років, з появою таких необхідних фактів: потреба особи щодо тих чи інших соціальних благ, які забезпечують її нормальну життєдіяльність, або необхідність у додаткових витратах, виникнення яких обумовлене життєвими обставинами, визначеними законом соціально поважними; юридичний факт, з яким пов'язана необхідність правової регламентації відповідних суспільних відносин (соціальний ризик); волевиявлення особи на одержання того чи іншого соціального блага; рішення органу соціального захисту чи іншого компетентного органу щодо надання відповідного соціального блага. Спеціальна дієздатність виникає у осіб, які мають додатково спеціальні ознаки (військовослужбовці, донори крові, хворі на СНІД) з моменту виникнення відповідної ознаки.
З метою суттєвого поліпшення стану соціального захисту необхідно розробити та прийняти нормативний акт - Закон “Про соціальне партнерство”, норми якого визначали б правові засади та порядок функціонування системи соціального партнерства як системи взаємодії між виконавчою владою, недержавними комерційними організаціями та громадськими організаціями з приводу вирішення соціальних проблем. У законі потрібно визначити можливі організаційно-правові механізми (форми) соціального партнерства: державне соціальне замовлення, ліцензування соціального обслуговування, державне соціальне спонсорство (пільги фізичним та юридичним особам), стимулювання соціальної активності прямим фінансуванням (конкурсне фінансування діяльності суспільно корисних програм).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Чутчева О.Г. Функции субъектов социальной защиты в условиях глобализации социальной политики // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту, 2000 . - № 1 (2). - С. 209-217.
Чутчева О.Г. Социальная деятельность государственно-организованного общества как объект правового регулирования // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту, 2002 . - № 3. - С. 175-183.
Чутчева О.Г. Социальные права: возможности устойчивого развития // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту, 2002 . - № 4. - С. 76-82.
Чутчева О.Г. Право на социальную защиту: вопросы теории // Підприємництво, господарство і право. - 2002 . - № 8. - С. 62-64
Чутчева О.Г. Становление системы социальной защиты в Украине // Підприємництво, господарство і право. - 2003 . - № 2. - С. 48-52.
Чутчева О.Г. Гуманистическая направленность правового опосредования социально-обеспечительных отношений в условиях рыночной экономики // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки (19-20 травня 2003 р.). - Харків, 2003. - С. 239-244.
Чутчева О.Г. Громадяни як суб'єкти соціально забезпечувальних правовідносин: теорія і практика // Право України. - 2003. - № 7. - С.65-69.
АНОТАЦІЇ
Чутчева О.Г. Правове регулювання соціального захисту громадян України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право, право соціального забезпечення. - Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2003.
Дисертація присвячена дослідженню соціального захисту населення з двох взаємопов'язаних позицій: по-перше, соціальний захист розглядається як правовий інститут у системі права соціального забезпечення, по-друге, як інститут розвиненого громадського суспільства. Визначаються нові підходи до теорії соціально-забезпечувальних правовідносин відповідно до сучасних процесів реформування національної системи соціального захисту. Особлива увага приділяється історико-правовому аналізу феномену соціального захисту населення. Проведено порівняльно-правовий аналіз регулювання суспільних відносин, пов'язаних з подоланням нужденності у державах з різними режимами добробуту. Обґрунтовані рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України щодо організаційно-правових механізмів взаємодії суб'єктів соціального захисту.
Ключові слова: соціальний захист, суб'єкти соціального захисту, конституційне право на соціальний захист, соціальні ризики, соціальна держава, соціальне право, соціальне партнерство.
Чутчева О.Г. Правовое регулирование социальной защиты граждан Украины. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право, право социального обеспечения. - Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2003.
В условиях построения современного правового социального государства, перехода от административно-командных отношений к рыночным, правовое регулирование социальной защиты населения нуждается в новом концептуальном подходе.
Диссертационное исследование является одним из первых в Украине научных исследований, которое посвящено комплексному анализу феномена социальной защиты населения в новых социально-экономических условиях.
Работа посвящена исследованию социальной защиты населения с двух взаимосвязанных позиций: во-первых, социальная защита рассматривается как правовой институт в системе права социального обеспечения, во-вторых, как институт развитого гражданского общества.
Проведено историко-правовое исследование возникновения и развития идеи отношения государственно-организованного общества к проблеме преодоления нуждаемости. На основании проведенного анализа выявлено три исторических типа, характеризующих отношение государственно-организованного общества к проблеме преодоления нуждаемости: личного милосердия, государственной репрессии, социальной защиты.
В работе раскрываются и обосновываются понятия “право на социальное обеспечение” и “право на социальную защиту”, их соотношение. Отстаивается необходимость разработки и принятия Социального кодекса - основного нормативно-правового акта в праве социального обеспечения, который бы стал ядром всей системы специального законодательства по социальной защите.
На основании анализа и уточнения существующих подходов к определению правосубъектности в праве социального обеспечения, определяются критерии правосубъектности граждан как субъектов социально-обеспечительных правоотношений.
Для эффективного использования организационно-правовых механизмов преодоления нуждаемости, которые зарекомендовали себя в других государствах, предлагается на законодательном уровне определить социально-правовой эксперимент как один из механизмов правового регулирования социальной защиты граждан. Социально-правовые эксперименты осуществляются в процессе функционирования соответствующих форм преодоления нуждаемости, поэтому возникает возможность, с помощью эксперимента, одновременно управлять этими формами, таким образом, эксперимент позволяет объединять изучение социального явления и управление им.
Исследованы особенности организационно-правовых механизмов взаимодействия субъектов социальной защиты населения. Предлагается разработать и принять закон “О социальном партнерстве”. Обосновываются предложения по использованию организационно-правовых механизмов взаимодействия социальных партнеров при решении социальных проблем.
Ключевые слова: социальное государство, социальная защита, социальные иски, субъекты социальной защиты, конституционное право на социальную защиту, социальное право, социальное партнерство.
Chutcheva O.G. Legal regulation of social protection of Ukrainian people. - Manuscript.
The thesis for Candidate Degree on specialty 12.00.05. - labor law; social security law. - National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2003.
Legal regulation of population social protection is needed in a new concept approach in the conditions of creation of a new legal social state during, the transition from administrative-command relations to marketing ones.
This thesis research is one of the first scientific investigations in Ukraine, which is devoted to complex analysis of the phenomenon social protection under new social-economic conditions.The work deals with the research of population from two interconnected positions: firstly, social protection is the system of social security law; secondly, as an institute of a developed civil society. Historical-legal research of origin and development of the problem of overcoming the need was carried out. On the base of fulfilled analysis three historical periods, characterising the state-organisational society relations to the problem of overcoming the needs are grounded. They are personal mercy, state repressions and social protection.
Such notions as the “right on social security” and “social protection right”, their correlation are discussed in this paper. The necessity of the development and adoption of social code - which is the law of social security and which would become the core of the special legislature system on social protection is proved. On the base of the analysis and verification of existed approaches to the definition of legal - subjects in the law of social security such criteries as subjects of socio-security legal relations are determined.
The pecularities of organisation - legal mechanisms of interactions of population social protection have been investigated. The suggestions on the fundamental normative - legal act in the law of social security and which usage of organisation-legal mechanisms of interactions of social partners while solving social problems are grounded. It is suggested to work out and adopt the law “On Social partnership”.
Key words: social state, social protection, social risks, social protection subjects, Constitutional law on the social protection, social law, social partnership.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Активна і пасивна спрямованість соціального захисту. Гарантії соціального захисту в Конституції України. Аналіз передумов необхідності соціального захисту населення в суспільстві ринкових відносин. Здійснення реформ у сфері соціального захисту населення.
реферат [23,4 K], добавлен 24.06.2010Правове регулювання соціального захисту окремих груп малозабезпечених громадян України, їх характеристика. Органи управління та соціальна підтримка в даній сфері. Норми міжнародного права про соціальний захист та страхування, шляхи удосконалення.
дипломная работа [104,4 K], добавлен 18.01.2014Вивчення питань становлення та розвитку соціального захисту населення. Обґрунтування основних особливостей соціального страхування та соціальної допомоги населенню. Виявлення основних проблем та напрямків забезпечення соціального захисту населення.
статья [27,2 K], добавлен 22.02.2018Поняття соціального захисту як системи державних гарантій для реалізації прав громадян на працю і допомогу. Соціальні права людини. Основні види соціального забезпечення. Предмет права соціального забезпечення. Структура соціальної політики України.
презентация [432,9 K], добавлен 04.11.2016Аналіз сутності, змісту, структури, основних функцій та рівнів соціального захисту. Характеристика сучасних реалій розвитку держави. Переосмислення сутності соціального захисту населення, головні механізми його здійснення, що адекватні ринковим умовам.
статья [20,7 K], добавлен 18.12.2017Дослідження особливостей та поняття правовідносин в сфері соціального захисту, з’ясування їх правової природи. Елементи, класифікації правовідносин у сфері соціального захисту. Аналіз чинних нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 01.02.2009Історія розвитку законодавства сучасної України про соціальний захист малозабезпечених громадян. Норми міжнародного права про захист населення країни. Удосконалення ринку соціального страхування на добровільних засадах та підтримці з боку держави.
дипломная работа [91,3 K], добавлен 22.01.2014Розгляд принципу відносин людина - держава, закріпленого Конституцією України як гарантії соціального забезпечення в системі захисту прав і свобод громадян. Аспекти доктринальної характеристики загальнообов'язкового державного соціального страхування.
реферат [40,3 K], добавлен 15.05.2011Дослідження основних проблем у процесі імплементації європейських стандартів у національне законодавство. Основні пропозиції щодо удосконалення законодавчої системи України у сфері соціального захисту. Зміцнення економічних зв’язків між державами.
статья [20,0 K], добавлен 19.09.2017Соціальний захист як складова соціальних гарантій населенню. Законодавче регулювання правовідносин соціального забезпечення, його види та джерела фінансування. Склад видатків бюджетів на соціальне забезпечення. Діяльність соціальних та благодійних фондів.
курсовая работа [33,8 K], добавлен 12.08.2011Загальні засади соціального захисту інваліда. Особливості правового регулювання праці осіб зі зниженою правоздатністю, правове регулювання їх працевлаштування. Правові питання робочого місця інваліда: створення, облаштування, атестація, заміщення.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 08.11.2013Поняття та специфічні риси права соціального забезпечення, його суб'єкти та об'єкти, характеристика основних інститутів. Мета та методи соціального забезпечення, джерела та нормативні акти даного права. Правовідносини в сфері соціального забезпечення.
лекция [16,3 K], добавлен 16.03.2010Загальна характеристика галузевих та внутрігалузевих принципів права соціального забезпечення. Зміст принципів пенсійного, допомогового та соціально-обслуговувального права. Змістовні і формальні галузеві принципи права соціального забезпечення.
курсовая работа [39,3 K], добавлен 12.08.2011Дослідження основних проблем правового регулювання зайнятості населення та забезпечення соціального захисту безробітних в Україні. Характеристика розробки проектів законів, спрямованих на розвиток трудового потенціалу та його ефективного використання.
реферат [29,5 K], добавлен 28.04.2011Сутність концептуальних технологій, принципів та критеріїв соціальної роботи в Україні. Розгляд питань державного управління процесами соціального захисту дітей та підлітків в Україні. Розробка основних напрямів оптимізації цих механізмів управління.
дипломная работа [120,0 K], добавлен 11.10.2013Характеристика видів державної допомоги сім'ям з дітьми. Порядок забеспечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту. Умови надання і тривалість виплати допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.
контрольная работа [50,5 K], добавлен 26.01.2010Аналіз особливостей правового регулювання соціального забезпечення населення в окремих країнах Європи та Америки, механізмів його реалізації. Соціально-правове становище людини, рівень її добробуту, ефективність дії соціально-забезпечувального механізму.
статья [25,0 K], добавлен 17.08.2017Принципи сімейного права України. Регулювання сімейних відносин. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей. Право людини на поважання її особистого та сімейного життя. Система закладів соціального обслуговування сім'ї.
контрольная работа [18,6 K], добавлен 19.10.2012Дослідження прав сімей із дітьми в сфері соціального захисту. На основі вивчення наукових напрацювань надання визначення гарантій права на соціальний захист, здійснення їх класифікації. Характеристика конституційних гарантій соціальних прав сімей.
статья [24,8 K], добавлен 11.09.2017Охорона здоров’я як галузь соціального захисту населення: поняття, характеристика, мета, система державного регулювання, концепція розвитку. Реформування законодавчої бази галузі в Україні, моделі державної політики, порівняння із європейським досвідом.
курсовая работа [96,6 K], добавлен 23.04.2011