Службове розслідування в органах внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Службове розслідування в органах внутрішніх справ України

Забезпечення розбудови в Україні демократичної, правової держави залежить в першу чергу від належного виконання своїх функцій державними органами. Важливу роль виконує Міністерство внутрішніх справ України, яке здійснює свою діяльність у напружених умовах, які обумовлені бурхливими внутрішніми соціально-політичними процесами. Триває приведення законів України у відповідність до світових стандартів, відповідно переглядаються і відомчі нормативно-правові акти МВС. У даний час основна увага приділяється реформуванню “зовнішньої” діяльності органів внутрішніх справ (пов'язаної з виконанням основних функцій, таких як охорона правопорядку та боротьба зі злочинністю), яка, безперечно, є пріоритетною. Але ефективна зовнішня діяльність не можлива за відсутності бездоганної внутрішньої, яка має забезпечувати безперебійне функціонування системи. Відомо, що найбільш впливовим у кожній соціальній системі є людський фактор. Правоохоронна діяльність працівників органів внутрішніх справ пов'язана з прийняттям та реалізацією рішень, що безпосередньо зачіпають права і свободи фізичних та юридичних осіб.

У зв'язку з цим потребують врегулювання питання, пов'язані з персоналом, і, особливо, у напрямку зміцнення законності та дисципліни. Досі мають місце факти безкарності корупційних діянь, інших службових порушень працівників, що викликає відчуження громадян, підрив авторитету органів внутрішніх справ і всієї правоохоронної системи.

Позитивний вплив на стан законності та дисципліни здійснюють своєчасні і якісні службові розслідування, хоча й вони іноді проводяться з порушеннями конституційних прав працівників та громадян. Це породжує негативне ставлення до осіб, які їх здійснюють, створює нездоровий морально-психологічний клімат у колективах.

Таке положення в певній мірі обумовлено тим, що основні нормативні джерела, які закладають основи правого статусу персоналу органів внутрішніх справ - Закон України “Про міліцію”, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ - прийняті ще за часів СРСР і, незважаючи на деякі зміни, що вносилися до них, не в повній мірі відповідають вимогам сьогодення. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ (далі - Інструкція) затверджена 6 грудня 1991 року. З того часу було прийнято багато актів МВС України із зазначеного питання як нормативного, так і ненормативного характеру, які нерідко суперечать один одному і роблять правову базу службових розслідувань заплутаною і громіздкою.

Потреби якісно нового підходу до службових розслідувань в органах внутрішніх справ, створення належної нормативної бази, яка відповідала б сучасному законодавству, обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов'язаних з їх проведенням, а також подальшим удосконаленням.

Окремим теоретичним та практичним проблемам, пов'язаним з діяльністю органів внутрішніх справ, були присвячені роботи Бандурки О.М., Берлача А.І., Венедиктова В.С., Гіди О.Ф., Голосніченка І.П., Демського Е.Ф., Калюжного Р.А., Клюшніченка А.П., Колодкіна Л.М., Колпакова В.К., Кондратьєва Я.Ю., Кравченка Ю.Ф., Михайленка П.П., Осадчого В.І., Плішкіна В.М., Сущенка В.Д. та інших учених-юристів. Ряд авторів, серед яких Ануфрієв М.І., Ілясов С.Г., Лихолоб В.Г., Новіков В.В., Парасюк М.В., Попов С.В., Синявська О.Ю., Сливка С.С., Стародубцев А.А., Шкарупа В.К., Шмоткін О.В., Щербина В.І. та ін., досліджував різні аспекти законності та дисципліни в органах внутрішніх справ. Їхні праці стали науковим підґрунтям для подальших досліджень функціонування органів внутрішніх справ. Питанням службових розслідувань юридична наука досі не приділяла належної уваги. До нашого часу жодна праця не була присвячена цим проблемам, хоч вони давно перебувають серед найбільш гострих, особливо в світлі реформування МВС України. Актуальність роботи полягає в:

науковій і практичній важливості вивчення проблем службових розслідувань в органах внутрішніх справ України і з'ясування перспектив їх подальшої розробки;

пропозиціях щодо удосконалення законодавчих та підзаконних нормативних актів, які врегульовують інститут службових розслідувань як в органах внутрішніх справ України, так і в інших державних структурах;

доведенні необхідності врегулювання на якісно новому рівні питань службових розслідувань відносно працівників органів внутрішніх справ та удосконалення їх порядку;

відсутності комплексних наукових досліджень у цьому напрямі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.1.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.) і Національної академії внутрішніх справ України (п. 60 Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на 2003 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення юридичної природи службового розслідування в органах внутрішніх справ, аналіз стану цього інституту та наукове обґрунтування комплексу пропозицій, спрямованих на вдосконалення відомчої нормативної бази і правозастосовчої практики з цього питання.

Для досягнення цієї мети автором поставлені такі завдання:

- розкрити правову природу службового розслідування в органах внутрішніх справ, визначити його поняття;

- визначити ціль (мету) службового розслідування та його завдання;

- з'ясувати фактичні підстави проведення службового розслідування, згрупувати їх в залежності від характеру обставин, що підлягають вивченню під час провадження;

- запропонувати науково обґрунтовану систему стадій службового розслідування, при цьому звернути увагу на додаткові стадії, які є найменш дослідженими;

- розглянути специфіку прав та обов'язків осіб, які причетні до проведення службового розслідування, дати їх класифікацію;

- проаналізувати основні недоліки правового та організаційного характеру, які мають місце під час проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ;

- на основі проведеного дослідження сформулювати основні положення і пропозиції, спрямовані на вдосконалення нормативної бази службових розслідувань в органах внутрішніх справ та діяльності, пов'язаної з їх проведенням.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при проведенні службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Предметом дослідження є порядок службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, діяльність та правовий статус осіб, які мають пряме чи опосередковане відношення до їх проведення.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використана сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правової практики у сфері, яка є предметом дослідження. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади правового статусу осіб, причетних до службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-процесуальної діяльності, організаційні проблеми службових розслідувань, а також порівняти їх з аналогічними провадженнями в інших державних структурах України. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, провести анкетування співробітників практичних органів внутрішніх справ, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дослідження.

Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали МВС України, що дають уявлення про кількість та характер службових розслідувань в органах внутрішніх справ, висвітлюють діяльність підрозділів, які їх проводять; архівні матеріали службових розслідувань; результати авторських соціологічних досліджень. При написанні дисертації здобувач використав особистий досвід проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ. Обсяг узагальнених теоретичних та практичних матеріалів дозволяє стверджувати про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше в межах юридичної науки розглянуті організаційно-правові питання проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. При цьому були досліджені сутність службового розслідування, загальні засади його проведення та правовий статус причетних до нього осіб.

Запропонована робота є першою такого плану. За результатами проведеного наукового дослідження правового регулювання та практики службових розслідувань в органах внутрішніх справ України автор сформулював ряд нових положень, найбільш значущими з яких є:

- зміст правової природи службового розслідування в органах внутрішніх справ України;

- висновок про процесуальний характер цього інституту, який представлений адміністративно-правовою формою;

- визначення службового розслідування в ОВС як адміністративно-процесуальної діяльності компетентного суб'єкта (працівника ІОС, УВБ, галузевої служби) по встановленню обставин порушень, вчинених працівниками ОВС, надзвичайних подій з їх участю, інших фактів, які тягнуть правові наслідки, з метою забезпечення законності і дисципліни у функціонуванні системи МВС шляхом надання керівництву інформації, достатньої для юридичної оцінки подій і належного на них реагування, що передбачає внесення пропозицій щодо заходів до припинення порушень, усунення негативних наслідків і причин, що їм сприяли, відповідальності причетних осіб (у разі необхідності - передачі матеріалів до органів досудового слідства), а також реалізацію правового статусу працівників, які зазнали моральної, фізичної чи матеріальної шкоди у зв'язку з проходженням служби в ОВС;

- уточнення цілей та завдань службового розслідування з точки зору юридичних і соціальних результатів, на досягнення яких воно направлене, з розподілом їх на основні та допоміжні;

- доведення, що підставою для службового розслідування слід розглядати фактичні дані про вчинення працівниками органів внутрішніх справ певного службового правопорушення або про надзвичайну подію, до якої вони причетні, перелік видів таких підстав;

- визначення приводів для призначення розслідування як нормативно встановлених джерел первинних відомостей про події за участю працівників органів внутрішніх справ, на підставі яких відповідні посадові особи зобов'язані здійснити перевірку інформації, що міститься в них;

- обґрунтування системи стадій службового розслідування, їх поділ на обов'язкові та необов'язкові (факультативні);

- розроблена класифікація осіб, які причетні до проведення службового розслідування, визначено перелік їх прав та обов'язків;

- обґрунтовано пропозиції щодо:

· порядку перевірки дотримання законності та дисципліни в діяльності органів внутрішніх справ;

· використання в діяльності ОВС результатів аналізу і оцінки причин та умов порушень, надзвичайних подій;

· визначення в Інструкції ознак порушень з боку працівників ОВС, що не потребують розслідування;

· закріплення в якості приводу для проведення службового розслідування письмової вимоги працівника органів внутрішніх справ;

· покращення нормативного врегулювання термінів службових розслідувань, порядку їх продовження;

· доповнення Інструкції розділом “Порядок оскарження рішення, прийнятого за результатами службового розслідування”;

· визначення повноважень керівників на призначення розслідування в залежності від посади працівника, у відношенні якого воно має проводитися;

· механізму забезпечення незалежності особи, яка проводить розслідування;

· доповнення прав та обов'язків суб'єктів розслідування;

· виділення в якості окремого суб'єкту розслідування “третіх осіб”;

· покращення правового захисту працівників, у відношенні яких проводиться розслідування, реального забезпечення їх права на честь та гідність, ділову репутацію;

· впровадження інституту відсторонення особи, відносно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень за посадою, та визначення його порядку;

· переліку порушень та надзвичайних подій, за настання яких участь у розслідуванні спеціаліста (експерта) є обов'язковою.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і обґрунтовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення порядку проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, покращення практичної діяльності інспекцій з особового складу та підрозділів внутрішньої безпеки, посилення правового захисту працівників, а також підвищення ефективності діяльності щодо зміцнення законності і дисципліни в системі Міністерства внутрішніх справ України.

Результати роботи поглиблюють наукові знання про правове регулювання службових розслідувань в органах внутрішніх справ і можуть бути використані як наукова база при подальшому вивченні зазначеної проблеми. Матеріали дисертаційного дослідження, крім цього, можуть бути використані в навчальному процесі при проведенні різних видів занять, для підготовки навчально-методичної літератури, а також в системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ.

Положення дисертаційного дослідження щодо порядку призначення та проведення службових розслідувань, організації перевірок органів і підрозділів внутрішніх справ з питань дотримання дисципліни і законності, були впроваджені в діяльність Управління внутрішньої безпеки та розслідувань і Відділу дізнання МВС України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України, представлена і обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.

Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідалися авто-ром на міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.), на всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні” (Донецьк, 13 грудня 2002 р.), на регіональному круглому столі “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.); неодноразово на засіданнях кафедри адміністративного права НАВСУ.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано сім наукових статей, з яких шість у наукових фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації - 198 сторінок, з них 2 сторінки займають 3 таблиці, 11 сторінок - 9 додатків і 18 сторінок - бібліографія (193 найменування).

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації та її актуальність, визначаються її зв'язок з науковими планами, мета і задачі дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація результатів дисертації і публікації.

Розділ перший - “Поняття службового розслідування в органах внутрішніх справ України” - складається із п'яти підрозділів, в яких розглядаються правова природа службового розслідування в органах внутрішніх справ, його цілі та завдання, підстави і приводи проведення, а також стадії.

У підрозділі 1.1. “Юридична природа інституту службового розслідування в органах внутрішніх справ” аналізуються значення службового розслідування для системи МВС України, його місце в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ та правова природа.

В дисертації підкреслюється, що у діяльності ОВС постійно виникає потреба проведення службових розслідувань, тобто розгляду і вирішення адміністративних справ з приводу правопорушень, вчинених особами рядового і начальницького скла-ду, надзвичайних подій за їх участю.

Розглядаючи місце службового розслідування в адміністративній (управлінській) діяльності органів державного управління, автор дійшов висновку, що воно (розслідування) є адміністративно-процесуальною діяльністю, оскільки є нічим іншим, як діяльністю виконавчо-розпорядчих органів з вирішення адміністративних справ на підставі адміністративно-процесуальних норм. Розвиваючи це положення, здобувач зазначає, що адміністративно-процесуальна діяльність у справі службового розслідування є адміністративним провадженням.

У роботі значну увагу приділено розгляду існуючих визначень поняття “службове розслідування в органах внутрішніх справ”. Відмічається, що нормативне визначення в актах, які складають правову базу службових розслідувань в ОВС, відсутнє. Більшість науковців, які тим чи іншим чином торкалися проблем службових розслідувань, вважають, що вони проводяться у випадках лише винних діянь, за вчинення яких має наставати відповідальність. Здобувач підкреслює, що поза увагою цих авторів залишилися випадки, коли службові розслідування проводяться для вивчення обставин, які не пов'язані з порушеннями з боку працівників ОВС. Наслідками таких розслідувань можуть бути: констатація факту, який має юридичне значення, заохочення осіб, відносно яких проводилося службове розслідування.

Вищенаведене дозволило дисертанту визначити службове розслідування в ОВС як адміністративно-процесуальну діяльність компетентного суб'єкта по встановленню обставин порушень, вчинених працівниками ОВС, надзвичайних подій з їх участю, інших фактів, які тягнуть правові наслідки, з метою забезпечення законності і дисципліни у функціонуванні системи МВС шляхом надання керівництву інформації, достатньої для юридичної оцінки подій і належного на них реагування, що передбачає внесення пропозицій щодо заходів до припинення порушень, усунення негативних наслідків і причин, що їм сприяли, відповідальності причетних осіб (у разі необхідності - передачі матеріалів до органів досудового слідства), а також реалізацію правового статусу працівників, які зазнали моральної, фізичної чи матеріальної шкоди у зв'язку з проходженням служби в ОВС.

У підрозділі 1.2. “Цілі та завдання службового розслідування в органах внутрішніх справ” автором відзначається, що юридично коло цілей службового розслідування ніде не закріплене. Вони побічно випливають зі змісту норм, що формулюють задачі МВС України, його структурних підрозділів, обов'язків керівників, а також безпосередньо з норм, що встановлюють завдання службового розслідування.

Аналіз завдань службового розслідування, визначених Інструкцією, дозволив виділити серед них основні (повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин правопорушення чи надзвичайної події; встановлення причетних осіб; точне і правильне застосування відповідних правових норм) та додаткові (виявлення, узагальнення і аналіз причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушень чи призвели до надзвичайної події; розробка заходів та рекомендацій, спрямованих на їх усунення, зміцнення законності і дисципліни у системі МВС; виховання особового складу в дусі точного і безумовного дотримання чинного законодавства).

Застосування заходів реагування за результатами службових розслідувань є одним із засобів забезпечення дисципліни та законності в діяльності ОВС як таких властивостей функціонування, які визначають ефективність їх діяльності, належне виконання покладених на них завдань і функцій. Виходячи з цього, під цілями розслідування можна в загальній формі розуміти забезпечення дисципліни та законності і створення тим самим умов для успішного виконання завдань системи МВС.

Наведене бачення цілей підтверджується рядом міркувань. Передусім з філософської точки зору цілі можуть бути ближніми та перспективними, а пропонована система цілей відповідає діалектиці співвідношення категорій “ціль”, “засіб”, “результат”. Слід мати на увазі, що в соціальному управлінні мета ніколи не може бути тотожною результату. Так, виявлення порушення і реагування на нього як результат (поточна ціль) службового розслідування разом із масою попередніх і майбутніх результатів за іншими провадженнями і разом з рядом правових, виховних, соціальних та інших заходів є засобом досягнення загальної мети - забезпечення законності та дисципліни спочатку в системі МВС, потім - на міжгалузевому і державному рівнях.

У підрозділі 1.3. “Підстави проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ”, виходячи із загальних правил юридичного процесу, фактичними підставами проведення службового розслідування здобувач визначає наявність даних про вчинення працівниками ОВС службового правопорушення або про надзвичайну подію, до якої вони причетні. Вказується на термінологічну помилку, допущену розробниками Інструкції, в якій підставами названо різні джерела інформації, що фактично є приводами.

У зв'язку з недоліками чинної Інструкції пропонується навести в її новій редакції повний перелік підстав для розслідування, і окремо визначити підрозділи, які мають його здійснювати. Першу підставу запропоновано сформулювати як “порушення кримінальної справи відносно працівників ОВС або за фактами вчинення ними злочинів”, другу - “вчинення працівниками ОВС правопорушень, що не підпадають під ознаки злочинів”. Третю підставу можливо визначити як “надзвичайна подія за участю працівників ОВС”. Під такими подіями слід розуміти застосування зброї, самогубства або загибель працівників, їх поранення тощо. Здобувач подає власну редакцію переліку цих подій.

Розглядаються особливості службових розслідувань самогубств, загибелі та поранень працівників ОВС, дорожньо-транспортних пригод за їх участю, фактів заподіяння ними матеріальної шкоди державі.

Вивчення нормативної бази в ОВС показало, що у чинних актах немає ознаки, за якою б можна було виділити порушення, які не потребують службових розслідувань, оскільки очевидно, що їх проведення у всіх випадках є недоцільним. Широкий підхід до проведення службових розслідувань за всіма фактами порушень дисципліни і законності в діяльності ОВС, а в деяких випадках двозначність нормативних формулювань з цього приводу, створюють сприятливу передумову для порушення прав і законних інтересів працівників.

Висловлюється думка про те, що службове розслідування повинне проводитися саме тоді, коли цього вимагають вагомі обставини справи, а не в будь-якому випадку порушення.

У підрозділі 1.4. “Приводи проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ” запропоновано їх визначення як нормативно визначених джерел первинних відомостей про події за участю працівників органів внутрішніх справ, на підставі яких відповідні посадові особи зобов'язані здійснити перевірку інформації, що міститься в них.

Уточнюються приводи для призначення службового розслідування, передбачені Інструкцією. Такий привід, як звернення громадян, тлумачиться більш розширено. Обґрунтовуються в якості приводу звернення іноземців та представництв іноземних держав.

Науковому аналізу піддано форму і зміст повідомлень тих державних органів, що направляють їх у зв'язку з виконанням своїх основних функцій щодо забезпечення правопорядку (Верховна Рада, адміністрація Президента, Міністерство юстиції, Служба безпеки України тощо), а також громадських орга-нізацій та засобів масової інформації.

Обґрунтовано необхідність вжиття дієвих заходів по реалізації положень Законів України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” і “Про телебачення і радіомовлення” щодо спростування недостовірної інформації про неправильну поведінку працівників ОВС, що сприятиме підвищенню авторитету правоохоронної системи в цілому.

Розглянуті такі приводи, як повідомлення органів дізнання, досудового слід-ства, прокуратури, суду. Уточнені терміни службових розслідувань, приводом до призначення яких є протест прокурора чи його постанова про порушення дисциплінарного провадження.

Значну увагу приділено таким приводам, як повідомлення працівників ОВС про допущені або виявлені порушення. Підкреслюється, що, згідно чинного законодавства, у випадках порушень, допущених працівниками при використанні повноважень щодо застосування фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї, вони зобов'язані повідомити про це свого керівника. В інших випадках повідомлення про допущені порушення не є обов'язковим. У той же час працівники, яким стало відомо про порушення з боку їх колег, зобов'язані доповісти про це керівництву.

Підрозділ 1.5. “Стадії службового розслідування в органах внутрішніх справ” присвячено аналізу їх системи та змісту кожної стадії.

Автор обґрунтовує виділення наступних стадій службового розслідування:

1. Обов'язкові: а) призначення розслідування; б) власне розслідування; в) завершення розслідування.

2. Необов'язкові (факультативні): а) перегляд рішення у порядку оскарження; б) перегляд рішення у порядку нагляду.

Починається службове розслідування прийняттям компетентною посадовою особою відповідного рішення (за наявності підстав та приводів). Друга стадія полягає у встановленні обставини порушення (надзвичайної події) шляхом здійснення тих чи інших дій (опитування, вивчення документів, консультації спеціалістів, огляд тощо). При розгляді даної стадії аналізуються наявні недоліки у нормативному регулюванні термінів розслідувань, зокрема тих, що проводяться за зверненнями громадян. Запропоновано власний варіант приведення відомчих нормативних актів у відповідність до актів вищих органів влади, порядок продовження термінів службового розслідування. Третя обов'язкова стадія полягає в узагальненні отриманої інформації, складанні висновку та його затвердженні.

Характеризуючи факультативні стадії перегляду рішення у порядку оскарження та нагляду, автор наводить аргументи на користь їх існування, визначає завдання цих стадій, коло осіб, які можуть ініціювати перегляд, та його можливі результати. Пропонується власна редакція розділу Інструкції “Порядок оскарження рішення, прийнятого за результатами службового розслідування”.

Розділ другий - “Суб'єкти службового розслідування в органах внутрішніх справ України” - складається із чотирьох підрозділів, в яких розглядаються система суб'єктів, їх правовий статус та процесуальні функції.

У підрозділі 2.1. “Суб'єкти, які здійснюють провадження у справі службового розслідування в органах внутрішніх справ” розглядається компетенція керівника, який призначив службове розслідування та контролює його проведення, і працівника, який безпосередньо його здійснює. Відзначається, що повноваження призначати службове розслідування за наявності підстав для цього є обов'язком, а не правом посадової особи, як це визначено Інструкцією. Аналізується компетенція керівників щодо призначення розслідування в залежності від посади працівника, у відношенні якого воно має проводитися. Подається варіант визначення такого права: крім керівника, який може призначати на посаду, службове розслідування має право порушувати його заступник по роботі з персоналом.

У роботі підкреслюється важливість створення механізму забезпечення незалежності працівника, який проводить службове розслідування. Визначається коло осіб, які можуть його здійснювати: працівники інспекцій з особового складу, підрозділів внутрішньої безпеки, галузевих служб, помічники керівників по роботі з персоналом, відповідальні за стан дисципліни та законності. Висловлюється думка про необхідність доповнення обов'язків цих працівників та забезпечення реалізації ними своїх прав, передбачених Інструкцією. З цього приводу вносяться конкретні пропозиції.

У підрозділі 2.2. “Суб'єкти, у відношенні яких проводяться службові розслідування в органах внутрішніх справ” розглядається правовий статус працівників, причетних до порушень чи надзвичайних подій.

Піддаються аналізу передбачені Інструкцією права цієї групи суб'єктів. На підставі законодавства та судової практики обґрунтовується необхідність закріплення в Інструкції додаткових прав: подавати під час розслідування скарги не лише вищестоящому керівництву, як це закріплено чинною Інструкцією, а й до суду, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і навіть міжнародних правозахисних організацій; знайомитися після завершення службового розслідування з його матеріалами; захищати свої права за участю захисника.

Аналогічним чином обґрунтовується і потреба закріплення в Інструкції обов'язків працівника, у відношенні якого триває провадження: не заважати розслідуванню, поважати честь та гідність інших його суб'єктів, не чинити перепон на шляху реалізації ними своїх прав, законних інтересів; з'являтися на всі виклики осіб, які проводять (призначили) розслідування; за наявності відповідних підстав пройти огляд на стан сп'яніння.

Заходи щодо забезпечення належного порядку розслідування не повинні обмежуватися лише покладенням обов'язку на особу, у відношенні якої воно проводиться, не заважати провадженню. З метою попередження впливу на хід службового розслідування в практику діяльності ОВС України доцільно впровадити інститут відсторонення особи, у відношенні якої воно проводиться, від виконання повноважень за посадою, в Інструкції визначити порядок відсторонення.

Висвітлюються особливості службового розслідування в залежності від підрозділу, в якому проходить службу особа, у відношенні якої воно проводиться.

У підрозділі 2.3. “Суб'єкти, які беруть участь у справі службового розслідування в органах внутрішніх справ” розглядаються права та обов'язки заявників, потерпілих, третіх осіб, захисників та представників.

Аналіз змісту Інструкції показує, що заявник наділяється рядом прав, якими може користуватися в ході розслідування. Разом з тим, було б доцільно закріпити в Інструкції і його обов'язки: поважати честь та гідність інших суб'єктів; з'являтися на виклик особи, яка проводить розслідування, для надання пояснень, пред'явлення доказів тощо.

Автор відмічає, що згідно Інструкції потерпілий наділений приблизно такими ж правами, як і особа, щодо якої проводиться службове розслідування, крім права знайомитися з висновком та матеріалами провадження. Обґрунтовується потреба закріпити його право на честь та гідність, правовий захист; можливість судового оскарження, ознайомлення з матеріалами та висновком розслідування. Крім прав, в Інструкції слід передбачити і обов'язки потерпілого, аналогічні обов'язкам заявника.

Розглядаються такі можливі учасники провадження, як треті особи. Вивчення нормативних актів, що регулюють проведення службового розслідування в державних органах, показало, що в якості третьої особи виступає адміністрація органу, працівником якого вчинено порушення. Наведене дало здобувачу підстави для пропозиції врегулювати в Інструкції правовий статус керівництва (адміністрації) органу, діяння працівників якого розслідуються. Подається рекомендований перелік прав та обов'язків керівництва.

Підкреслюється, що в даний час у службовому розслідуванні не діють інститути захисту та представництва. На підставі Конституції України обґрунтовується право особи, у відношенні якої проводиться розслідування, користуватися послугами адвоката, іншої особи, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Аналогічним чином обґрунтовується і право потерпілого залучати до участі в розслідуванні представника.

У підрозділі 2.4. “Допоміжні суб'єкти службового розслідування в органах внутрішніх справ” висвітлюються місце і роль, правовий статус таких суб'єктів, як свідки та спеціалісти.

Здобувачем відзначається, що їх права і обов'язки чинними актами не визначено навіть в загальних рисах. Що стосується свідків, то вони у службовому розслідуванні виконують ті ж функції, що й у кримінальному і цивільному процесі. Разом з тим їх правове становище в службовому розслідувані залишається невизначеним. Вони не несуть відповідальності за відмову давати показання або завідомо неправдиве показання, за неявку в орган, який розглядає справу. Тому пропонується закріпити права та обов'язки свідків у Інструкції.

Важливі процесуальні функції у службових розслідуваннях іноді виконуються експертами чи спеціалістами, в той час як їхнє правове становище, порядок призначення експертизи, потребує закріплення в Інструкції. Їх можливо визначити відповідно до загальних правил юридичного процесу.

Вносяться пропозиції щодо обов'язкової участі у провадженні спеціаліста (експерта) у випадках окремих порушень чи надзвичайних подій: у випадках будь якого застосування (використання) вогнепальної зброї та спеціальних засобів працівниками ОВС, у випадках втрати або викрадення зброї, патронів та спецзасобів, у випадках самогубств, загибелі чи поранення працівників ОВС, у випадках дорожньо-транспортних пригод з їх участю.

У висновках стисло сформульовані основні положення та пропозиції, спрямовані на вдосконалення нормативної бази службових розслідувань в органах внутрішніх справ та діяльності, пов'язаної з їх проведенням.

Доведено, що службове розслідування є процесуальною діяльністю, яка реалізується адміністративно-правовій формі компетентними суб'єктами - працівниками інспекції з особового складу, галузевої служби тощо, завданнями якої є встановлення обставин порушень, вчинених працівниками ОВС, надзвичайних подій з їх участю, інших фактів, які тягнуть правові наслідки, внесення пропозицій щодо заходів до припинення порушень, усунення негативних наслідків і причин, що їм сприяли, відповідальності причетних осіб (у разі необхідності - передачі матеріалів до органів досудового слідства), а також щодо визнання певних обставин, які є підставою для надання компенсацій працівникам, які зазнали моральної, фізичної чи матеріальної шкоди у зв'язку з проходженням служби в ОВС.

Визначено підстави проведення службового розслідування - як фактичні дані про вчинення працівниками органів внутрішніх справ певного службового правопорушення або про надзвичайну подію, до якої вони причетні, та приводи для призначення розслідування -нормативно закріплені джерела первинних відомостей про події за участю працівників органів внутрішніх справ, на підставі яких відповідні посадові особи зобов'язані здійснити перевірку інформації, що міститься в них.

Службовому розслідуванню притаманні як обов'язкові, так і необов'язкові (факультативні) стадії. До перших належать призначення розслідування, власне розслідування, завершення розслідування, а до других - перегляд рішення у порядку оскарження та у порядку нагляду.

За характером процесуального статусу суб'єктів службового розслідування пропонується розділити на такі групи:

- суб'єкти, які здійснюють провадження та діяльність яких пов'язана з ним: а) керівник, який призначив службове розслідування та контролює його проведення; б) працівник, який безпосередньо його проводить.

- суб'єкти, у відношенні яких здійснюється провадження - працівники ОВС, причетні до правопорушень чи надзвичайних подій.

- суб'єкти, які беруть участь у провадженні: а) заявники (потерпілі) та треті особи - з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів; б) захисники та представники - з метою захисту прав і законних інтересів інших осіб.

- суб'єкти, які не беруть участі у провадженні (не мають самостійного інтересу): а) особи, які володіють інформацією про обставини справи - свідки; б) особи, які володіють спеціальними знаннями - експерти, спеціалісти.

Обґрунтовано ряд змін та доповнень в Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, зокрема щодо: уточнення підстав службового розслідування; доповнення переліку приводів; врегулювання термінів службових розслідувань; визначення компетенції керівників щодо призначення розслідування в залежності від посади працівника, у відношенні якого воно має проводитися; доповнення обов'язків особи, яка проводить розслідування, забезпечення реалізації його прав; врегулювання статусу керівництва (адміністрації) органу, діяння працівників якого розслідуються тощо.

Список опублікованих праць

правовий службовий внутрішній справа

1. Гурін В.В. Проблеми правового регулювання термінів службових розслідувань та шляхи їх подолання // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2001. - № 5. - С. 103-109.

2. Гурін В.В. Впорядкування нормативної бази службових розслідувань в органах внутрішніх справ // Науково-практичний збірник “Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених” (додаток до журналу “Міліція України”). - 2002. - № 12. - С. 12-15.

3. Гурін В.В. Вивчення загального стану дисципліни і законності в діяльності органів внутрішніх справ під час проведення службових розслідувань // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 1. - С. 226-236.

4. Гурін В.В. Деякі питання правового захисту працівників органів внутрішніх справ // Науково-практичний збірник “Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених” (додаток до журналу “Міліція України”). - 2002. - № 13. - С. 10-13.

5. Гурін В.В. Забезпечення права працівників органів внутрішніх справ на честь та гідність під час проведення службових розслідувань // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності (збірник наукових праць Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті). - 2002. - № 2. - С. 137-146.

6. Гурін В.В. Юридична природа службового розслідування в органах внутрішніх справ України та його поняття // Держава і право. - 2002. - Вип. 18. -С. 173-178.

7. Гурін В.В. Забезпечення права працівників органів внутрішніх справ на честь та гідність під час проведення службових розслідувань // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - Спецвипуск № 1. - Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.). - С. 252-253.

Размещено на Allbest.ru