Особливості правового становища відкритих акціонерних товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості правового становища відкритих акціонерних товариств

Державні органи, з одного боку, виступають а рівних засадах з іншими учасниками цивільних відносин, але з іншого, -- основною метою діяльності держави є забезпечення перш за все публічних інтересів, у відповідності з якими вона має здійснювати свої цивільні права й обов'язки. Зазначене, безумовно, впливає на зміст цивільних відносин за участю державних органів. Однією з форм участі держави у цивільних відносинах є заснування відкритих акціонерних товариств (далі -- ВАТ) у процесі приватизації, що триває в Україні з метою трансформації відносин власності, появи нових ефективних власників. Правове становище таких ВАТ має особливості порівняно з акціонерними товариствами, які створюються в загальному порядку.

ВАТ, які створюються у загальному порядку.

Створення акціонерних товариств у процесі приватизації пов'язано із застосуванням такого способу приватизації, як продаж акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах (ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна»). Причому створюватися у процесі приватизації майна державних підприємств, як визначено статтею 15 цього Закону, можуть лише відкриті акціонерні товариства (за винятком об'єктів малої приватизації). У процесі приватизації ВАТ можуть створюватися на базі майна державних, орендних підприємств, підприємств із змішаною формою власності, підприємств агропромислового комплексу. У даній статті пропонується розглянути особливості правового становища ВАТ, які створюються в процесі приватизації майна державних підприємств. Аналізуючи правове становище ВАТ у процесі приватизації, на нашу думку, цей процес умовно можна поділити на два етапи. Перший починається з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства до виконання плану розміщення акцій (завершення приватизації), що, власне, і буде предметом розгляду цієї статті. Другий -- це існування такого ВАТ у післяприватизаційний період у випадках, коли план розміщення акцій частково реалізовано або якщо акції закріплено у державній власності, тобто частина акцій залишається у державній власності.
Перш за все потрібно зазначити, що особливості у порядку створення і діяльності таких ВАТ до моменту скликання загальних зборів акціонерами, які набули право власності на акції у процесі приватизації, обумовлені метою їх створення. Адже якщо ВАТ є способом утворення (концентрації) значного за розмірами капіталу, то ВАТ у процесі приватизації створюється з протилежною метою. Воно створюється з метою передачі майна, що належить одному власнику -- державі, фізичним і юридичним особам, які як приватні власники забезпечать ефективне його використання.

Процедура створення ВАТ у процесі приватизації детально регламентована законодавством про приватизацію. Зокрема, серед нормативно-правових актів, які регулюють цей порядок, слід зазначити Закон України «Про приватизацію державного майна»; Порядок перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. № 1099; Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 квітня 2000 р. № 39. Враховуючи значний за обсягом масив норм, який регулює порядок створення ВАТ у процесі приватизації, вважаємо за доцільне зупинитися на найбільш суттєвих, на наш погляд, його особливостях порівняно із загальною процедурою: 1) утворення ВАТ у розпорядчому порядку шляхом перетворення державного підприємства; 2) засновником виступає одна особа -- державний орган приватизації; 3) до засновників не застосовуються обмеження, передбачені ст. 30 Закону України «Про господарські товариства»; 4) спеціальний порядок формування статутного фонду.

ВАТ у загальному порядку створюються на договірній основі, тобто шляхом укладення установчого договору між засновниками, в якому визначається порядок спільної діяльності з його утворення. Процедура створення ВАТ на базі майна державного підприємства має розпорядчий характер, суть якого полягає в тому, що орган виконавчої влади приймає рішення про створення ВАТ та затверджує його статут. Акціонерні товариства можуть створюватися двома способами -- шляхом заснування і шляхом реорганізації, яка, в свою чергу, також може здійснюватися у різних формах. У процесі приватизації ВАТ створюється лише шляхом реорганізації у формі перетворення державного підприємства.

У процесі приватизації ВАТ засновується однією особою -- державним органом приватизації, тоді як відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства» акціонерне товариство може бути створене принаймні двома і більше особами. Слід зазначити, що новий Цивільний кодекс України передбачає можливість створення ВАТ однією особою (ст. 153). Оскільки засновником виступає одна особа, то юридичною підставою створення ВАТ є рішення органу приватизації про перетворення державного підприємства, яке приймається на підставі плану приватизації державного підприємства і фактично виконує функції установчого договору. Єдиним установчим документом товариства є статут, який має відповідати вимогам Типового статуту відкритого акціонерного товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 12 грудня 1994 р. № 787, Міністерства економіки України від 13 грудня 1994 р. № 177.

Відповідно до частини першої ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» до засновників акціонерного товариства, яке створюється в процесі приватизації, не застосовуються обмеження, передбачені частиною першою ст. ЗО Закону України «Про господарські товариства». На них не поширюється вимога, що засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду і строком не менше двох років. В.Ливинець висловлює думку, що таке обмеження має застосовуватися і до засновників ВАТ у процесі приватизації, оскільки таким чином держава знімає відповідальність за ефективне функціонування акціонерного товариства. Вважаємо, що у застосуванні таких обмежень немає потреби, оскільки, по-перше, ефективність діяльності товариства залежить від багатьох чинників, зокрема від управління товариством, що здійснюється його органами. По-друге, це обмеження застосовується з іншою метою. Насамперед, як зазначає В.М.Вінник, це «превентивний захід з боку законодавця», спрямований на запобігання зловживанням з боку засновників акціонерного товариства, метою яких може бути не створення юридичної особи, а зібрання коштів у власних інтересах

Суттєва різниця між порядком створення ВАТ у процесі приватизації і загальним порядком, на нашу думку, полягає у формуванні статутного фонду. У ВАТ він формується шляхом проведення засновниками відкритої підписки на акції, її мета -- зібрати кошти для створення відкритого акціонерного товариства, адже саме для таких цілей існує дана організаційно-правова форма, тоді як акціонерне товариство в процесі приватизації створюється на базі державного підприємства і є його правонаступником. Статутний фонд ВАТ формується за рахунок майна вже існуючого підприємства, а саме: акції випускаються на всю вартість майна державного підприємства (ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»). Тобто відкрита підписка на акції ВАТ, яке створюється у процесі приватизації, не проводиться, а інформація про випуск акцій обов'язковій реєстрації та публікації не підлягає. Це зафіксовано у Положенні про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації, затвердженому рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 квітня 2000 р. № 39. Причому Законом України «Про приватизацію державного майна» (ст. 18) встановлено обмеження щодо виду акцій, які можуть випускатися, -- тільки прості акції. Очевидно, це пов'язано з наданням покупцям однакових прав при придбанні акцій.

Торкаючись проблеми створення ВАТ у процесі приватизації, слід зупинитися ще на одному важливому питанні, яке вже було предметом розгляду в юридичній літературі. Так, власником першого випуску акцій (100 відсотків) такого ВАТ стає держава в особі органу приватизації. Акції, які спочатку перебувають у власності держави, підлягають продажу на конкурсних засадах відповідно до плану їх розміщення. Кошти від їх продажу згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» повністю зараховуються до державного бюджету. В даному випадку держава в особі органу приватизації виступає власником акцій, якими вона розпоряджається шляхом укладення договору купівлі-продажу, за що отримує еквівалентну суму коштів, які надходять до державного бюджету. Але, з іншого боку, не повною мірою реалізується мета приватизації -- підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки. Тому слушно у юридичній літературі пропонується частину коштів, отриманих від продажу акцій, направляти приватизованому підприємству на його розвиток і технічне переоснащення.

Порядок створення ВАТ на базі майнових комплексів державних підприємств у процесі приватизації дістав назву акціонування, хоча цей термін ширший за змістом. Відповідно до визначення, яке міститься в юридичній літературі, акціонування -- це реорганізація юридичної особи шляхом перетворення її на акціонерне товариство. Акціонування державного підприємства в процесі приватизації слід відрізняти від процесу корпоратизації, хоча корпоратизація у широкому розумінні може розглядатися як одна із форм приватизації. У цьому аспекті поняття корпоратизації досліджувалося, наприклад, В.В.Колесником та О.П.Бичковським. Дійсно, Указом Президента України від 15 червня 1993 р. № 210/93 «Про корпоратизацію» визначена мета його прийняття, зокрема, це підготовка державних підприємств до приватизації. Однак незважаючи на те, що корпоратизація і приватизація мають спільну мету, на нашу думку, їх можна розглядати як різні способи утворення акціонерних товариств. Крім того, основна відмінність між акціонуванням державних підприємств у процесі приватизації і корпоратизацією полягає в тому, що акціонування в процесі приватизації передбачає перетворення державного підприємства у ВАТ з одночасним затвердженням плану реалізації його акцій, на відміну від корпоратизації, де не передбачається обов'язкового продажу акцій. Тобто 100 відсотків акцій ВАТ, створеного у процесі корпоратизації, можуть перебувати необмежений час у державній власності, поки не буде прийнято рішення про приватизацію ВАТ.

Управління ВАТ у процесі приватизації також відрізняється від загальних принципів, визначених Законом України «Про господарські товариства», різними є і підходи до формування органів управління ВАТ. Вказаний Закон лише в загальних рисах визначає порядок формування, компетенцію органів управління акціонерного товариства. Тому велику роль відіграють внутрішні документи підприємства, насамперед статут. Не є винятком і ВАТ, яке створюється в процесі приватизації. Так, відносини управління ВАТ регулюються, окрім Закону України «Про господарські товариства»; Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, також Типовим статутом відкритого акціонерного товариства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 12 грудня 1994 р. № 787, Міністерства економіки України від 13 грудня 1994 р. № 177

Органами управління ВАТ у процесі приватизації відповідно до положень Типового статуту є вищий орган товариства, спостережна рада, правління товариства, ревізійна комісія

Вищим органом товариства у період до набуття в процесі приватизації прав власності на акції товариства іншими акціонерами та проведення перших загальних зборів акціонерів є засновник (орган приватизації) як єдиний акціонер. У Типовому статуті визначено, що державний орган приватизації здійснює управління товариством шляхом прийняття рішень (розпоряджень) з питань, віднесених до компетенції вищого органу товариства. Тобто орган приватизації як орган виконавчої влади приймає рішення у вигляді наказів, розпоряджень тощо. Але, з іншого боку, він виконує функції загальних зборів, рішення яких відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» оформлюються протоколом загальних зборів. У зв'язку з цим в юридичній літературі висловлюються різні думки. Ми вважаємо, що слід погодитися з пропозицією Д.Пяткова. Він доводить, що «збори акціонерів» -- це в першу чергу назва органу юридичної особи, який тільки за загальним правилом складається з багатьох осіб, тому рішення з питань, віднесених до компетенції зборів акціонерів, мають оформлятися як рішення зборів акціонерів, тобто протоколом. Дійсно, вищим органом управління будь-якого акціонерного товариства є лише збори акціонерів, незалежно від того -- один акціонер чи декілька. Заперечуючи існування загальних зборів при єдиному акціонерові, потрібно заперечувати й існування акціонерного товариства з одним акціонером, оскільки товариство -- це група осіб.

Типовим статутом передбачена обов'язковість створення спостережної ради. Відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства» створення спостережної ради є обов'язковим лише в акціонерних товариствах, які налічують понад 50 акціонерів. Не вдаючись до аналізу доцільності існування спостережної ради в такому ВАТ, зазначимо, що, на наш погляд, обов'язковість створення спостережної ради ВАТ у процесі приватизації має бути передбачена в першу чергу законом. Це підтверджується і положеннями нового Цивільного кодексу України у ст. 160 якого визначено, що випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Завданням спостережної ради ВАТ у процесі приватизації до проведення перших загальних зборів акціонерів є контроль за діяльністю правління товариства з метою захисту інтересів держави та акціонерів. Згідно із Законом України «Про господарські товариства» спостережна рада створюється з числа акціонерів. У ВАТ, створеному в процесі приватизації, до її складу, окрім представника державного органу приватизації, входять також представники банківської установи, трудового колективу, галузевого міністерства чи іншого органу виконавчої влади, місцевого органу виконавчої влади -- для підприємств-монополістів -- і представник Антимонопольного комітету. 2 2 в обов'язковому порядку створюється спостережна рада товариства, яка формується і діє відповідно до Положення про спостережну раду, затвердженого постановою КМУ від 19.07.1993 р. № 556; метою діяльності спостережної ради с захист інтересів держави та інших акціонерів; до складу спостережної ради в обов'язковому порядку включаються представники: засновника; банківської установи, що обслуговує акціонерне товариство; трудового колективу товариства; органу приватизації; а якщо корпоратизоване підприємство в установленому порядку визнано монополістом, - представник Антимонопольного комітету; персональний склад спостережної ради затверджується спільною постійно діючою комісією Міністерства економіки України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України за поданням засновника;

Порядок реєстрації та випуску акцій корпоратизованого підприємства регулюється Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р.№39);

Особливі вимоги до персонального складу спостережної ради передбачені для ВАТ, акції яких підлягають закріпленню у державній власності (лист Фонду державного майна України від 21 квітня 1998 р. № 10-17-4149 «Про порядок утворення та затвердження спостережних рад в акціонерних товариствах, створених у процесі приватизації»)А саме: у разі закріплення в державній власності пакета акцій ВАТ у розмірі 25 відсотків плюс 1 акція -- до складу спостережної ради обов'язково повинні входити представники Кабінету Міністрів України або органу, визначеного Кабінетом Міністрів України і Фондом державного майна України; 50 відсотків плюс одна акція -- головою спостережної ради ВАТ обирається особа, кандидатуру для обрання якої рекомендовано Прем'єр-міністром України або відповідним віце-прем'єр-міністром України.

Виконавчим органом, на якого покладається керівництво поточною діяльністю товариства, є правління. Виконання обов'язків голови та членів правління товариства покладається на керівника державного підприємства, що перетворюється у ВАТ, та посадових осіб, визначених державним органом приватизації за поданням відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Наступного голову правління товариства призначає вищий орган товариства, персональний склад правління затверджується спостережною радою за поданням голови правління. На наш погляд, обрання спостережною радою органу, діяльність якого вона ж має і контролювати, є не досить вдалим рішенням. Нами підтримується позиція, яка сьогодні закріплена у новому Цивільному кодексі України, а саме: відповідно до ст. 159 Кодексу утворення і відкликання виконавчого органу віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. корпоратизований правовий акціонерний товариство

Ревізійна комісія відповідно до ст. 49 Закону України «Про господарські товариства» є органом, який здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю акціонерного товариства. Тому фактично важко назвати ревізійну комісію органом управління товариства. Згідно з Типовим статутом вона проводить перевірку господарсько-фінансової діяльності товариства, дочірніх підприємств, філій та представництв. Перевірки здійснюються за дорученням вищого органу товариства, споетережної ради, за власною ініціативою ревізійної комісії або на вимогу акціонерів, що володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Такий порядок формування органів управління ВАТ у процесі приватизації зберігається до моменту скликання перших загальних зборів. У подальшому управління акціонерним товариством здійснюється на загальних засадах відповідно до Закону України «Про господарські товариства».

Ще одна особливість правового становища ВАТ у процесі приватизації полягає в тому, що товариство до закінчення приватизації має обмежену правоздатність: ВАТ обмежується у праві розпоряджатися майном. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства стосовно цього підприємства припиняється чинність частин третьої, п'ятої, шостої ст. 10, частин першої, третьої ст. 12, частини другої ст. 24, частини третьої ст. 25 Закону України «Про підприємства в Україні» в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації. Обмеження, пов'язані з розпорядженням майном ВАТ у процесі приватизації, передбачені також пунктом 3. 11 Типового статуту. Так, у період до прийняття рішення про продаж акцій товариства, що є у державній власності, при вирішенні питання відчуження майна, яке входить до складу основних фондів товариства, на нього поширюються норми чинного законодавства, встановлені для державних підприємств. На нашу думку, ця норма потребує уточнення, а саме -- які нормативні акти поширюються на ВАТ, що усуне можливість неоднозначного розуміння цього положення Статуту.
Таким чином, відповідно до ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» та Типового статуту фактично припиняється вчинення будь-яких дій з майном підприємства з моменту прийняття рішення про його приватизацію. Але постає запитання: коли припиняється дія встановлених обмежень і підприємство набуває комплексу всіх належних йому прав? Закон України «Про приватизацію державного майна» такої відповіді не дає, тому у деяких підзаконних актах це питання врегульовується по-різному. Так, відповідно до Типового статуту норми чинного законодавства, встановлені для державних підприємств в частині відчуження майна, що входить до складу основних фондів товариства, поширюються на ВАТ до прийняття рішення про продаж акцій. Проте у пункті 1.4 Порядку погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 6.02.2001 р. № 163, йдеться про те, що Фонд державного майна (його регіональне відділення) приймає рішення щодо погодження умов договорів застави майна підприємств до виконання плану приватизації (розміщення акцій) підприємства. Момент виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначений у Державній програмі приватизації на 2000--2002 роки (стаття 39). Він вважається виконаним тоді, коли завершено продаж усіх акцій, передбачених планом приватизації (розміщення акцій) до продажу, та оформляється наказом відповідного державного органу приватизації. У разі закріплення у державній власності пакета акцій план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним за умови продажу всіх акцій, за винятком закріплених. На мою думку, треба на законодавчому рівні встановити строк закінчення дії встановлених обмежень, яким визначити момент скликання загальних зборів (що відповідно до положень Закону України «Про господарські товариства» є можливим у випадку продажу більш як 60 відсотків акцій ВАТ). Зазначені вимоги, пов'язані з розпорядженням майном, є загальними для всіх підприємств, які перебувають у процесі приватизації. Але законодавством передбачені додаткові обмеження для певного кола підприємств, які мають важливе значення для економіки держави. Це стосується підприємств, які на момент прийняття рішення про приватизацію займали монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг або мали стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Так, відповідно до пункту 140 Державної програми приватизації на 2000--2002 роки товариству, акції якого підлягають закріпленню у державній власності, та державним органам приватизації до виконання плану приватизації (розміщення акцій) або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, забороняється: відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ; приймати рішення про реорганізацію ВАТ шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення; змінювати номінальну вартість або кількість акцій без зміни розміру статутного фонду ВАТ; приймати рішення про збільшення або зменшення статутного фонду, крім випадків збільшення статутного фонду на суму збільшення вартості власного капіталу товариства. Яка мета передбачених чинним законодавством обмежень? Це пов'язано передусім із захистом прав акціонерів у процесі приватизації та у післяприватизаційний період. Метою є забезпечення реальної вартості акцій, адже вчинення дій з майном товариства може мати наслідком його зменшення. Крім того, невідповідність статутного капіталу реальній вартості майна товариства є одним із факторів, які сприяють витіканню активів із акціонерного товариства у післяприватизаційний період.

На підставі викладеного вище можна зробити висновок, що правове становище відкритих акціонерних товариств у процесі приватизації є особливим (специфічним), порівняно з акціонерними товариствами, які створюються в загальному порядку. Ці особливості проявляються через порядок створення ВАТ; формування і склад його органів управління; розпорядження майном. Зумовлені вони метою приватизації, насамперед існуванням одного засновника (акціонера), до продажу належних державі акцій та потребою захисту прав фізичних і юридичних осіб, які набувають право власності на акції у процесі приватизації.

Відносини, пов'язані з перетворенням державних підприємств, мають важливе значення для подальшої діяльності акціонерного товариства. Крім того, сьогодні це один із основних способів утворення відкритих акціонерних товариств. Враховуючи наведене, пропонується особливості правового становища ВАТ у процесі приватизації визначити на законодавчому рівні (шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про господарські товариства»).

Размещено на Allbest.ru