Правове регулювання відносин по розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12. 00. 05 - трудове право; право соціального забезпечення

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ПО РОЗСЛІДУВАННЮ ТА ОБЛІКУ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ

Кравцов Данило Маркович

ХАРКІВ - 2003

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

правовий нещасний виробництво розслідування

Актуальність теми дослідження. Створення безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань та виробничого травматизму, усунення небезпечних та шкідливих виробничих факторів є однією з найголовніших турбот держави.

Політика держави, яка спрямована на покращення становища охорони праці, потребує істотних змін у трудовому законодавстві, адже окремі його норми є неузгодженими між собою. Головною причиною цього є відсутність чіткого визначення правової природи окремих інститутів трудового права, зокрема, інститутів розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві та відповідальності роботодавця за нещасні випадки, що трапилися на його підприємстві. Сприяння полегшенню та оздоровленню умов праці, запобігання травматизму та професійних захворювань є головною метою законодавства про охорону праці. Якщо норми про охорону праці не були належним чином виконані і стався нещасний випадок, Закон покликаний сприяти виявленню причин нещасних випадків, їх усуненню та відшкодуванню шкоди потерпілому. Цій меті служать норми про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, як складової частини законодавства про охорону праці.

На жаль, нещасні випадки на виробництві зараз дуже поширені. Протягом 2002 року на виробництві постраждало 34552 особи, в тому числі смертельно 1 477 осіб Звіт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про страхову діяльність, стан охорони праці в народному господарстві, соціальний захист потерпілих на виробництві, використання страхових коштів за 2002 рік // Урядовий кур'єр.- 2003.- № 89.- 17 травня.. Тому дуже важливо неухильно виконувати приписи правових норм, які визначають порядок розслідування і обліку нещасних випадків, на підставі чого розробляються заходи по їх запобіганню.

Актуальність теми дисертації обумовлена і тим, що увага науковців традиційно була спрямована на дослідження питань охорони праці як умови трудового договору, або навіть у широкому їх розумінні - як принципу трудового права. Єдиним дисертаційним дослідженням, предметом якого були правовідносини по розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві, є праця Ю.М. Коршунова, що була захищена у 1977 році. У працях С.А. Голощапова, Г.С. Гончарової, Я.Л. Кисєльова, В.І. Семенкова, Г.С. Симоненко, висвітлюються лише окремі аспекти правового регулювання розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, які мають важливе значення.

Поряд з цим, не применшуючи значення наукових праць названих вчених, слід відзначити, що комплексного дисертаційного дослідження, присвяченого всебічному аналізу правовідносин по розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві, в умовах формування державності та становлення демократії в Українї, ще не проводилось, що й зумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної цільової програми “Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових та соціальних прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070864).

Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обгрунтування і визначення правової природи розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві як підінституту трудового права, підготовка конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України про працю при розслідуванні причин нещасних випадків на виробництві та розробка на підставі взятих на облік та проаналізованих випадків профілактичних заходів, спрямованих на покращення становища в сфері охорони праці в країні.

Окреме місце в роботі займає дослідження питання відповідальності власника підприємства за ушкодження здоров'я працівника при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні були поставлені та вирішувалися наступні задачі:

- визначити поняття нещасного випадку на виробництві;

- визначити місце норм про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві в системі норм права;

- проаналізувати підстави диференціації видів нещасних випадків на виробництві;

- виявити причини їх виникнення та правові засоби усунення;

- встановити недоліки нормативного регулювання розслідування нещасних випадків на виробництві та матеріальної відповідальності власника підприємства за ушкодження здоров'я працівника при виконанні ним своїх трудових обов'язків і розробити пропозиції щодо їх усунення;

- визначити основні напрямки та шляхи підвищення ефективності юридичних гарантій здорових та безпечних умов праці усім працівникам в Україні.

Об'єкт дослідження становлять правовідносини, які виникають між власником підприємства, установи, організації, державними органами та працівником при проведенні розслідування нещасного випадку та при вирішенні питання про відшкодування заподіяної нещасним випадком шкоди здоров'ю працівника.

Предметом дослідження є нещасний випадок на виробництві, його види, кваліфікуючи ознаки, причини, засоби попередження, а також система нормативних актів і судова практика, пов'язана з його розслідуванням і обліком.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. Відносини, що виникають між сторонами трудового договору та іншими суб'єктами трудового права при розслідуванні нещасного випадку на виробництві розглядаються в роботі як складова частина предмету трудового права та пізнаються в процесі їх руху та розвитку, що дозволило виявити притаманні їм зв'язки, наявні в них суперечности, оцінювати їх з кількісного та якісного боків.

В роботі також використовувалися формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-структурний та історичний методи дослідження. Наведені в дисертації висновки та рекомендації грунтуються на вимогах логіки щодо визначеності, послідовності та несуперечності суджень. Засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу дослідження, надали можливість проаналізувати нещасний випадок на виробництві як цілісне правове явище. Визначено специфічні риси та загальні ознаки ушкоджень здоров'я працівника при виконанні ним трудових обов'язків, що дало змогу виділити декілька їх видів, які мають різні правові наслідки і особливості розслідування та кваліфікації.

Під час аналізу порівняльно-правових аспектів проблеми досліджується досвід правового регулювання відносин по розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві в інших державах.

Основні положення та висновки, подані в роботі, грунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, особливостей його застосування, досягнень загальної теорії права, трудового права, інших галузей юридичної науки України та інших країн, міжнародних договорів України, узагальнень судової практики.

Емпиричною основою дослідження є практика розслідування нещасних випадків на підприємствах різних форм власності та господарювання, судова практика, пов'язана з вирішенням спорів щодо встановлення обставин нещасного випадку, його кваліфікації, тощо.

Теоретичну базу наукового дослідження становлять праці таких вчених, як: О.А. Абрамова, М.Г. Александров, В.С. Андрєєв, В.С. Венедиктов, С.А. Голощапов, Г.С. Гончарова, П.І. Жигалкін, І.В. Зуб, В.В. Караваєв, І.Я. Кисельов, Ю.М. Коршунов, Р.З. Лівшиць, А.М. Міхайліч, Н.А. Муцинова, В.Г. Ротань, В.І. Семенков, Г.С. Симоненко, В.Т. Смирнов, О.В. Смирнов, П.Р. Стависький, Б.С. Стичинський, В.І. Прокопенко, О.І. Цепін, Ю.М. Явич, К.Б. Ярошенко.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що ця робота є першим в українській правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, виходячи з концептуальних засад обов'язковості для держави та суспільства забезпечення прав і свобод людини, в тому числі права на здорові і безпечни умови праці та права на відшкодування заподіяної здоров'ю працівника шкоди.

У дисертації сформульовано та обгрунтовано ряд наукових положень, висновків і пропозицій, які характеризуються достатньою обгрунтованістю, новизною і практичною цінністю. У роботі вперше комплексно досліджуються проблеми диференціації та кваліфікації нещасних випадків, методики проведення їх розслідування, обліку та аналізу їх причин.

Поняття розслідування та обліку нещасного випадку розглянуто з якісно нової сторони, тобто на перше місце стає розслідування для повної компенсації потерпілому робітнику шкоди, яку спричинив нещасний випадок, а на друге - захист власності та інтересів власника підприємства де він мав місце.

Елементи новизни проявляються в наступних науково-теоретичних положеннях:

- дістав подальшого розвитку висновок про трудоправову природу обов'язку роботодавця створити на підприємстві здорові та безпечні умови праці і відшкодувати заподіяну здоров'ю працівника шкоду;

- вперше диференційовано види та форми ушкоджень здоров'я людини під час праці, які згідно із законодавством дають потерпілому право на відшкодування шкоди;

- вперше в науці обгрунтовано позицію щодо обов'язковості взяття на облік всіх нещасних випадків, які мали місце на підприємстві без урахування форми правового зв'язку “підприємство - працівник”, форми вини сторін тощо;

- вперше запропоновано створення такої системи відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника, яка б з одного боку, поєднувала соціальне страхування від ушкодження здоров'я на виробництві та відповідальність роботодавця за нормами трудового права, гарантувала працівникам швидке отримання відшкодування, а з іншого - становила форму реалізації санкцій, встановлених за порушення власником підприємства роботодавчого обов'язку створити працівнику здорові і безпечні умови праці;

- вперше обгрунтовано доцільність припущення презумпції заподіяння нещасним випадком працівнику моральної шкоди та презумпції заподіяння моральної шкоди членам сім'ї загиблого від нещасного випадку;

- вперше обгрунтовано правило, за яким на працівників, які виконують на підприємстві, в установі або організації певні види робіт відповідно до цивільно-правових договорів, законодавство про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві має поширюватися лише у частині обов'язкового їх обліку, а законодавство про відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю працівника при виконанні їм своїх трудових обов'язків - лише за умови сплати цими особами добровольних страхових внесків у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

- запропоновано надати характеру примірного переліку обставин нещасного випадку, при яких він може бути визнаним не пов'язаним з виробництвом. При цьому він має містити лише загальні умови, за яких нещасний випадок може бути кваліфікований саме так;

- запропоновано нові положення щодо вдосконалення методики розслідування нещасних випадків, суб'єктного составу комісій по розслідуванню та їх повноважень.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки і пропозиції мають як теоретичне, так і практичне значення. Вони спрямовані на подальше вдосконалення правових гарантій реалізації права на працю, на здорові та безпечні умови праці, дотримання законності в трудових відносинах.

Теоретичне значення полягає в тому, що дослідження підінституту “розслідування та облік нещасних випадків на виробництві”, методики проведення розслідування, визначення прав і обов'язків відповідних суб'єктів цих правовідносин, визначення причин, які викликають виробничий травматизм та засоби боротьби з ним, спрямовані на подальший розвиток вчення про охорону праці.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що окремі пропозиції та висновки можуть бути використані при розробці нового Трудового кодексу України, а також окремих нормативно-правових актів, які регулюватимуть питання розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, матеріальну відповідальність роботодавця за нестворення безпечних і здорових умов праці на підприємстві, а також за ушкодження здоров'я працівника при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Крім того, основні положення дисертації можуть застосовуватись при розробці нових підручників, методичних вказівок з курсу “Трудове право України” та при викладанні цього курса студентам вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Рузультати дисертаційного дослідження використовувалися при проведенні практичних занять при викладанні курсу “Трудове право та право соціального забезпечення” зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Результати проведеного дослідження апробовані на наступних наукових конференціях в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого: „Актуальні проблеми юридичної науки” - наукова конференція молодих учених та аспірантів (2000 рік), „Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” - Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених (27 грудня 2000 року), „Конституція - основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” - наукова конференція молодих учених (30 червня 2001 року), „Проблеми реформування трудового та соціального законодавства України” - Всеукраїнська науково-теоретична конференція (26-27 листопада 2002 року), „Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” - наукова конференція молодих учених (25-26 грудня 2002 року); в Київському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України: „Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення” - Всеукраїнська науково-теоретична конференція (30 січня 2003 року); на науково-практичному семінарі робітників Прокуратури Харківської області: „Проблеми загального нагляду за додержанням законодавства про охорону праці” (Харківська обласна прокуратура, 2001 рік).

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділені на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (147 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 201 сторінка, з них основного тексту - 186 сторінок.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 5 наукових статей та 6 тез виступів на наукових семінарах та конференціях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета і задачі дослідження, розкриваються сутність і стан наукової проблеми, теоретичне та практичне значення основних положень дисертації, її наукова новизна, ступінь апробації результатів дослідження. Найбільш важливі висновки аргументуються по ходу викладення матеріалу і сформульовані у заключній частині.

Перший розділ „Становлення законодавства про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві”, який складається з двох підрозділів, присвячено історичному аналізу правового регулювання питань розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, дослідженню правової природи обов'язку власника підприємства провести розслідування нещасного випадку та взяти його на облік в межах існуючого трудового правовідношення.

У підрозділі 1.1. „Історія розвитку правового регулювання розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві” проводиться ретельний аналіз законодавства, яке визначало порядок розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві з часів існування Російської імперії - моменту фактичного виникнення законодавства, що регулює ці питанні, до теперешнього часу. Особлива увага зосереджена на аналізі Положень про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві 1959, 1990, 1993 та 2001 року. Дисертант відслідковує зв'язок цього законодавства із нормативно-правовими актами про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника трудовим каліцтвом, законодавством про соціальне страхування.

Враховуючи соціальні та економічні фактори, що впливали на розвиток законодавства, досліджено вплив на обсяг і зміст прав та юридичних гарантій працівників при ушкодженні їх здоров'я на виробництві тієї чи іншої соціально-економічної формації. Висвітлюються позитивні та негативні сторони положень, що регламентували процедурні питання розслідування та обліку нещасних випадків.

У підрозділі 1.2. „Місце норм про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві в системі норм права” визначається місце правових норм щодо розслідування та обліку нещасних випадків у структурі інституту трудового права - охорона праці. Зроблено висновок, що ці норми складають окремий підінститут.

У роботі наголошується на неразривному правовому зв'язку між нормами, які регулюють розслідування та облік нещасних випадків на виробництві та нормами, що регламентують відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника в процесі праці.

Проаналізовано зміст правовідносин у частині обов'язку роботодавця створити для працівника здорові та безпечні умови праці та обгрунтовано висновок про трудоправову природу обов'язку роботодавця відшкодувати шкоду, заподіяну здоров'ю працівника. Аналіз відповідних питань обумовлюється відсутністю в юридичній літературі єдиної точки зору на юридичну природу відповідальності власника підприємства. Тут традиційно превалювали правила і конструкції цивільного права, а саме: або ці питання спеціально закріплювалися в цивільному законодавстві, або цивільно-правові норми застосовувалися за аналогією до трудових відносин. Зараз ці питання взагалі регулюються правом соціального забезпечення, але аналіз цих норм дав змогу здобувачу зробити висновок про трудоправову природу цієї відповідальності. Це дозволило зробити висновок - юридична відповідальність роботодавця є своєрідною санкцію за порушення роботодавцем обов'язку створити для працівника здорові та безпечні умови праці. У зобов'язаннях, що витікають із заподіяння шкоди, такий елемент фактичного складу правопорушення як протиправність діяння, яке спричинило шкоду, визначається відповідно до норм трудового права, тому що воно полягає в порушенні норм, що регламентують охорону праці.

Автором запропонований перелік випадків матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну ним працівнику, обгрунтовано доцільність припущення презумпції заподіяння трудовим каліцтвом (чи смертю працівника) моральної шкоди працівнику та членам його сім'ї та невідповідність закону законодавчого обмеження розміру відшкодування за заподіяну моральну шкоду.

Другий розділ дисертації „Види нещасних випадків на виробництві” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню окремих видів нещасних випадків на виробництві. Намагання дослідити як загальні, так і специфічні ознаки, які характеризують ці види, не дозволяє побудувати процес дослідження в рамках єдиного критерію класифікації. Виходячи зі способу заподіяння шкоди, обставин, за яких вона була заподіяна та кваліфікаційних ознак нещасного випадку, можна виділити два основних види нещасних випадків на виробництві:

1. Нещасні випадки виробничого характеру.

2. Нещасні випадки не пов'язані з виробництвом.

Дослідження відбувалось в межах визначених видів і базувалося на пошуку спільних рис та відмінностей, що дозволило найповніше осягнути природу та особливості кожного з видів нещасних випадків.

Підрозділ 2.1. „Нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, і нещасні випадки, пов'язані з роботою” присвячений дослідженню терміну „випадок” та „нещасний випадок” у філосоіському і правовому значенні. На підставі цього порівняльного аналізу здобувач дійшов до висновку про те, що характерними рисами нещасного випадку в трудовом праві є раптовість події і обмеженість у часі. Ця подія пов'язана із заподіянням шкоди здоров'ю, що спричинило тимчасову або постійну втрату працездатності або смерть; ушкодження здоров'я має місце в результаті впливу небезпечного або шкідливого виробничого фактору або середовища; випадковість даного впливу; заподіяння шкоди не будь-якій особі, а тільки тій, що знаходиться із заподіювачем у трудових правовідносинах, тобто робітнику або службовцю; заподіяння шкоди здоров'ю пов'язано з виробництвом або з роботою потерпілого.

Виділяючи нещасні випадки, що пов'язані з виробництвом, та такі, що пов'язані з роботою, автор відзначає їх схожість, але не тотожність. Вони різняться за кваліфікуючими ознаками: а) місце заподіяння шкоди; б) час заподіяння шкоди; в) характер діяльності працівника, під час заподіяння шкоди.

Підводячи підсумок, дисертант пропонує дефініції :

Нещасний випадок, пов'язаний з роботою - вплив на працівника або іншу особу небезпечного виробничого фактора, середовища або іншої зовнішньої сили, пов'язаний із здійсненням трудової або іншої діяльності, що спричинило втрату працездатності або смерть.

Нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом - раптовий та обмежений в часі випадковий вплив на працівника небезпечного або шкідливого виробничого фактора або середовища, що мав місце при виконанні їм своїх трудових обов'язків, внаслідок чого заподіяна шкода здоров'ю, що спричинило тимчасову або постійну втрату працездатності або смерть.

У підрозділі 2.2. „Нещасні випадки невиробничого характеру” автор аналізує закріплений у законодавстві перелік обставин, за яких нещасний випадок за результатами розслідування може бути визнений не пов'язаним із виробництвом. Висловлюючи критичне ставлення до поглядів деяких науковців (Г.С. Симоненко), дисертант приходить до висновку, що цей перелік не може бути вичерпним. Комісія з розслідування нещасного випадку на підставі фактичних даних робить висновок про зв'язок конкретного нещасного випадку з виробництвом, чи його відсутність. Положення має визначати загальні умови, за яких той або інший нещасний випадок буде розглядатися як виробничий (місце, час, виконання працівником своїх трудових обов'язків), і, виключно умови, за яких нещасний випадок може і не визнаватися пов'язаним із виробництвом.

Дисертант наголошує, що заходи безпеки, забезпечення яких є обов'язком власника, не завжди можуть бути детально регламентовані і втілені в конкретних правилах з техніки безпеки.

Це пояснюється декількома причинами: по-перше, за нинішніх темпів розвитку техніки практично неможливо усе передбачити в правилах і нормах; по-друге, специфічні умови праці на підприємстві вимагають вжиття заходів, жодними правилами не передбачених. Але наявність правил з техніки безпеки є цілком виправданою і необхідною. Вони є матеріалом для наповнення тих правових норм, які загальним способом визначають обов'язок підприємства забезпечити безпечні умови праці.

На думку автора, порушення загального обов'язку забезпечити безпеку праці, передбаченого правовими нормами, є достатнім для визнання дії протиправною, хоча б воно і не було сполучено з порушенням певного правила з техніки безпеки. Підставою відповідальності за каліцтво на виробництві є порушення правових норм, внаслідок якого стався нещасний випадок.

Дисертантом також встановлено, що вина працівника у нещасному випадку не відіграє вирішальної ролі при його кваліфікації. При встановленні факту впливу на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів або середовища, такий нещасний випадок, незалежно від наявності вини працівника, повинен бути визнаний пов'язаним з виробництвом, а при вирішенні питання про відшкодування працівнику заподіяної шкоди, його розмір не може бути зменшений незалежно від ступеня вини. Це підтвержено ст. 13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, де вказано, що нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком і не звільняє страховика (Фонд) від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Таким чином, необхідно встановити порядок, у відповідності з яким будь-який нещасний випадок розслідувався і обліковувався роботодавцем.

Третій розділ дисертації „Процедурні питання розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві” присвячений аналізу процедурних та процесуальних питань розслідування та обліку трудових каліцтв. Він складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. „Розслідування нещасних випадків на виробництві власником підприємства, установи, організації” автор дає визначення терміну „розслідування” та наводить відмінності розслідування у трудовому праві від розслідування в кримінально-процесуальному праві.

Погодившись з позицією О.В. Смирнова, на підставі дослідження змісту правового статусу комісії з розслідування нещасного випадку дисертантом обгрунтовано висновок про її належність до суб'єктів трудового права.

Аналізуючи коло правомочностей комісії з розслідування нещасного випадку, автор дійшов до висновку, що воно не повинно обмежуватись законодавством. Комісія повинна наділятися правом вчиняти будь-які, не заборонені законодавством дії, для встановлення об'єктивних причин трудового каліцтва.

Запропоновано найближчим часом внести в трудове законодавство та законодавство про соціальне страхування від нещасного випадку зміни, якими повинно бути упорядковано документальне оформлення результатів розслідування нещасного випадку.

Дисертант пропонує проводити розслідування та реєстрацю всіх нещасних випадків, а не тільки таких, що викликали втрату працездатності, оскількі вони також свідчать про незадовільний стан роботи з охорони праці на підприємстві і потребують уваги з боку роботодавців.

У підрозділі 3.2. „Облік нещасних випадків на виробництві” розглядаються питання остаточного документального оформлення результатів розслідування нещасного випадку.

Обгрунтовується висновок про необхідність реєстрації нещасного випадку з працівником, відрядженим з іншого підприємства, виключно за місцем, де він відбувся. Для цього потрібно внести зміни до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, зокрема, друге речення п. 24 Положення викласти в такій редакції: „Такий нещасний випадок береться на облік підприємством, де стався нещасний випадок”.

Піддано критиці адміністративний порядок оскарження потерпілим від нещасного випадку рішення про відмову у виплаті відшкодування за трудове каліцтво. Не можна наділяти повноваженнями по розгляду спорів орган, що приймає оскаржуване рішення, навіть якщо до його складу включаються і незалежні спеціалісти. З посиланням на акти міжнародного права, зокрема, акти МОП, запропоновано розглядати ці питання у спеціально створених органах трудової юстиції. Здобувачем наведено приблизну структуру та зміст законопроекту „Про трудові суди в Україні”.

Розділ четвертий „Правові засоби попередження нещасних випадків на виробництві” присвячений аналізу причин нещасних випадків та засобів, які дозволяють запобігти виробничому травматизму.

У підрозділі 4.1. „Причини нещасних випадків на виробництві” наведена класифікація причин нещасних випадків, зокрема, виділені причини безпосередні та ті, які тількі обумовлюють можливість нещасного випадку, причини суб'єктивного та об'єктивного характеру, технічні, організаційні та психологічні причини.

На підставі аналізу факторів, які здебільшого зумовлюють виробничий травматизм, виділено перелік найбільш розповсюджених порушень законодавства про охорону праці з боку працівників та роботодавців, а також запропоновано засоби їх усунення.

Підрозділ 4.2. „Засоби профілактики виробничого травматизму” присвячений аналізу системи заходів, за допомогою яких знижається рівень або навіть ліквідується виробничий травматизм. Автором виділяються заходи інженерно-технічного, організаційно-методичного, правового та економічного характеру. Особливу увагу приділено заходам другої та третьої групи, до яких належать: створення на підприємстві органов надзору та контролю за забезпеченням виконання законодавства про охорону праці, планування заходів щодо поліпшення умов праці, розробка та прийняття локальних нормативних актів з цих питань, проведення медичних оглядів працівників, інструктажів та навчання з охорони праці.

Обгрунтовано позицію, згідно з якою кожен працівник, незважаючи навіть на те, що його робота не пов'язана з джерелами підвищеної небезпеки, повинен проходити навчання та інструктаж з безпеки праці.

ВИСНОВКИ

В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми розслідування та обліку нещасних випадків, зокрема, визначені види нещасного випадку, їх кваліфікаційні ознаки, досліджено обов'язки роботодавця забезпечити працівникам здорові та безпечні умови праці, розслідувати нещасні випадкі, запобігати їм у майбутньому, нести відповідальність за нестворення для працівників безпечних умов праці. У заключній частині дисертації на підставі проведеного дослідження сформульовано наукові та практичні результати роботи, зокрема:

1. Запропоновано нові діфініції понятійного апарату трудового права: нещасний випадок пов'язаний з роботою, нещасний випадок виробничого характеру, які дозволяють відмежувати ці поняття від суміжних.

2. У роботі визначено кваліфікаційні ознаки нещасного випадку виробничого характеру, що дозволить, під час розслідування та вирішення питання про відшкодування потерпілому шкоди, уникати помилок у кваліфікації.

3. Обгрунтовано необхідність створення такої системи відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника, яка поєднує соціальне страхування від ушкодження здоров'я на виробництві та відповідальність роботодавця за нормами трудового права

4. У новому Трудовому кодексі України слід закріпити обов'язок роботодавця організувати працевлаштування постраждалого на роботі на власному підприємстві із збереженням за ним попереднього заробітку та забезпечити навчання його іншій професії з урахуванням ступеня його працездатності.

5. Заподіяння моральної шкоди потерпілому від нещасного випадку трудовим каліцтвом, а членам сім'ї потерпілого - його смертю слід визнати правовими презумпціями. Це підвищить рівень соціального захисту вказаних осіб, адже компенсація моральної шкоди є джерелом коштів на відновлення фізичного та психічного здоров'я потерпілих.

6. Також запропоновано скасувати законодавче обмеження максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що підвищить рівень соціальних гарантій працівників та сприятиме наближенню законодавства України до європейських соціальних стандартів.

7. Аргументовано висновок про обов'язковий облік нещасних випадків з особами, які виконують певні роботи за цивільно-правовими угодами на підприємствах, в установах, організаціях, де він трапився.

8. Вина працівника у нещасному випадку, що стався на виробництві, не має вирішальної ролі при його кваліфікації комісією з розслідування нещасного випадку або судом. Вина роботодавця є головною умовою покладання або звільнення його від відповідальності за нестворення здорових та безпечних умов праці на виробництві.

9. Пропонується до складу членів комісії з розслідування нещасного випадку включити потерпілого або його довірену особу і наділити їх рівними правами з іншими членами. Це сприятиме об'єктивності розслідування та зміцненню гарантій їх прав.

10. У Положенні про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві необхідно передбачити, що в обов'язковому порядку підлягають розслідуванню всі нещасні випадки, в тому числі і такі, що не викликали втрати працездатності. Результати розслідування останніх повинні оформлюватись актами довільної форми або довідкою, а вони самі мають обліковуватися на підприємстві в спеціальному журналі. Це дозволить підвищити ефективність профілактичних заходів.

11. Зазначено, що перелік небезпечних виробничих факторів, що містить ДСТУ 12.0.003-74 “Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Класифікація” застарів і потребує внесення негайних змін у зв'язку з появою значної кількості нових небезпечних виробничих факторів.

12. Обгрунтовано необхідність запровадження в новому Трудовому кодексі єдиної глави, яка б регламентувала взаємну матеріальну відповідальність сторін трудових правовідносин. Вона має регламентувати з-поміж інших і питання відповідальності за ушкодження здоров'я працівника при виконанні ним трудових обов'язків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кравцов Д.М. К вопросу о расследовании несчастных случаев на производстве // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.- Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. - Вип. 35. - С. 100 - 106.

2. Кравцов Д.М. Место норм о расследовании несчастных случаев на производстве и возмещении ущерба здоровью в системе норм права // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 46. - С. 84 - 88.

3. Кравцов Д.М. Проблемы квалификации несчастных случаев с педагогическими работниками высших учебных заведений // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 51. - С. 115-122.

4. Кравцов Д.М. Нещасний випадок виробничого характеру: істотні ознаки та відмінності від суміжних понять // Право України. - 2002. - № 12. - С. 108 - 111.

5. Кравцов Д.М. Значення вини сторін трудових правовідносин при кваліфікації трудового каліцтва // Вісник Львівського університету: Серія правова. - Львів: Львівський державний універсітет, 2002. - Вип. 37. - С. 363 - 367.

6. Кравцов Д.М. У вопросу об увольнении работников за систематическое неисполнение трудовых обязанностей // Актуальні проблеми правознавства України: Тези доп. і наук. повідомлень студ. наук. конф. за підсумками науково-дослідницької роботи за 1996 - 1997 навч. рік / За заг. ред. М.І. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1997. - С. 77 - 79.

7. Кравцов Д.М. К вопросу об учете несчастных случае на производстве // Актуальні проблеми юридичної науки: Тези доп. і наук. повідомлень наук. конф. молодих учених та аспірантів / За ред. М.І. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - С. 52 - 53.

8. Кравцов Д.М. Питання кваліфікації нещасних випадків, що трапилися з працівниками по дорозі на роботу та з роботи на транспорті підприємства // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. і наук. повідомлень Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. М.І. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - С. 72 - 74.

9. Кравцов Д.М. Причини виробничого травматизму та засоби боротьби з ним // Конституція - основа державно-правового будівництва соціального розвитку України: Тези доп. і наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - С. 127 - 129.

10. Кравцов Д.М. До питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника при виконанні ним трудових обов'язків // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті: Тези доп. і наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених до дня науки за мир і розвиток (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.) / За ред. М.І. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. - С. 109 - 111.

11. Кравцов Д.М. Розвиток гарантій соціальних прав трудящих у новому законодавстві про охорону праці // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 30 січня 2003 р.) / За ред. Н.Б. Болотіної. - К.: „МП Леся”, 2003. - С. 91 - 92.

Размещено на Allbest.ru