Розвиток механізму державного управління виробничою інфраструктурою підприємств вугільної галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

РОЗВИТОК МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ ІНФРАСТРУКТУРОЮ ПІДПРИЄМСТВ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

Спеціальність: Механізми державного управління

ЄПІШЕНКОВА ГАННА ОЛЕКСАНДРІВНА

Донецьк, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процес реформування вітчизняної промисловості, її галузевих комплексів обумовив руйнування багатьох соціально-економічних зв'язків, вертикалі управління та активізував пошук нових форм організації та управління виробництвом з урахуванням нестійкості ринкового середовища, що формується. Перехід до ринкового механізму господарювання ставить перед підприємствами, а також перед відповідними державними органами нові завдання. Основа нестабільного економічного стану країни полягає у невідповідності структури управління реальним ринковим умовам. Структурна перебудова економіки України може значною мірою здійснюватися у взаємозв'язку з комплексом виробничої інфраструктури всіх галузей промисловості, причому реалізація цього завдання полягає, насамперед, в аспекті механізму державного управління суб'єктами господарювання.

Механізми державного управління національним виробництвом призначені управляти комплексним розвитком усіх галузей промисловості і за рахунок цього одержувати додатковий ефект від синергії взаємодії всього промислового комплексу. Паливно-енергетичний комплекс є основою функціонування всього комплексу національного виробництва, забезпечує велику кількість робочих місць.

Вугледобувна галузь є базисом енергетичної безпеки України, тому неефективність її функціонування, високі виробничі витрати і собівартість вугілля, що видобувається, обумовлюють пріоритетний інтерес державного управління до всіх аспектів її діяльності.

На перший план наукового пошуку висуваються питання формування виробничої інфраструктури, здатної забезпечувати необхідні обсяги видобутку вугілля і знизити собівартість продукції з достатнім рівнем адаптивності до змін потреб зовнішнього середовища. Проблема розробки організаційного механізму державного управління виробничою інфраструктурою вугільної галузі, що враховує специфіку функціонування і необхідність реагування на зміну умов виробничої діяльності, є актуальною.

Теоретичним і прикладним аспектам питань структурної перебудови в Україні присвячено роботи О.І. Амоші, В.М. Гейця, Д.В. Богині, М.І. Долішнього, С.Ф. Поважного, М.Г. Чумаченка. Формування ефективного механізму державного управління виробничою інфраструктурою досліджувалося в роботах учених України та СНД - В.Є. Акбердіна, О.А. Бурбела, М.Є. Залманова, О.Й. Шевцової.

Необхідність досліджень обумовлена особливостями економіки перехідного періоду та важливістю розвитку механізму державного управління всіма складовими комплексу галузей держави як фундаменту перспективного зростання національної економіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління за темою "Дослідження і аналіз впливу організації виробничої інфраструктури на економічні показники роботи підприємств вугільної галузі" (номер держ. реєстрації 0105U004416). У рамках цієї теми автором на основі аналізу державної політики у сфері управління регіональним розвитком вугледобувної промисловості виявлено особливості функціонування виробничої інфраструктури вугільних підприємств відповідно до сучасних тенденцій розвитку економіки, розроблено пропозиції щодо вдосконалення форм і механізмів державного управління підрозділами виробничої інфраструктури в умовах ринкової економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення механізму державного управління виробничою інфраструктурою підприємств вугільної промисловості на основі розмежування впливу системи державного управління на вугільні підприємства та об'єкти виробничої інфраструктури.

Для досягнення мети поставлено та вирішено такі завдання:

- визначено особливості і фактори формування виробничої інфраструктури в умовах трансформації економіки;

- здійснено комплексний аналіз сучасного стану системи управління виробничою інфраструктурою підприємств вугільної промисловості, визначення основних напрямів її розвитку в умовах реструктуризації галузі;

- проаналізовано стан виробничої інфраструктури вугільних підприємств на основі трансакційних витрат;

- досліджено науково-теоретичні засади державного управління інфраструктурним комплексом вугільної галузі;

- визначено умови і напрями вдосконалення методів державного управління виробничою інфраструктурою вугільної галузі на прикладі ділянок дегазації;

- розроблено і обґрунтовано організаційні механізми державного управління розвитком енергетичної інфраструктури вугільних підприємств на засадах застосування змішаних форм власності та реалізації інвестиційних проектів.

Об'єкт дослідження - державна політика у сфері управління регіональним розвитком виробничої інфраструктури вугільної галузі. Предметом дослідження є методи і прикладні аспекти вдосконалення механізму державного управління виробничою інфраструктурою вугільної галузі. Методологічну основу дисертаційної роботи становлять ключові положення теорії державного управління, праці вітчизняних і зарубіжних учених різних галузей знань, у яких висвітлено аспекти державного управління структурною перебудовою економіці. Теоретичною основою стали методологія і загальнонаукові принципи комплексних досліджень. Нормативні та законодавчі документи, щодо діяльності підприємств вугільної галузі забезпечили правове поле дослідження.

У роботі використано такі методи: історичного та логічного аналізу літературних та інформаційних джерел з метою дослідження еволюції постановки проблеми, підходів і способів вирішення, структурно-логічного аналізу - для визначення методичних підходів до дослідження сутності інфраструктури, статистичного, техніко-економічного аналізу - для оцінки сучасного стану галузі і підрозділів виробничої інфраструктури, функціонального аналізу - для визначення взаємозв'язків підрозділів виробничої інфраструктури. Використання принципів системного підходу надало можливість дослідити механізм державного управління діяльністю виробничої інфраструктури вугільної галузі.

Інформаційну базу дисертації становлять закони України, нормативно-правові акти і матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, щорічні звіти і статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства вугільної промисловості, державних підприємств вугільної галузі, матеріали досліджень міжнародних організацій із проблем утилізації метану.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці пропозицій щодо вдосконалення механізму державного управління виробничою інфраструктурою вугільної галузі у контексті реалізації державної енергетичної політики в Україні.

Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому…

Уперше: запропоновано розмежувати вплив системи державного управління вугільною галуззю та розвиток об'єктів енергетичної інфраструктури шляхом створення відокремлених підрозділів виробничої інфраструктури. У зв'язку з цим обґрунтовано необхідність втручання держави у формування механізмів управління даними підрозділами на засадах реалізації державних програм з енергозбереження.

Удосконалено:

- логічну схему методичних підходів до дослідження сутності інфраструктури з позицій функціонального та галузевого напрямів дослідження з урахуванням ієрархічних рівнів функціонування інфраструктурного комплексу країни;

- визначення місця основних видів інфраструктурної діяльності в системі національної економіки в межах макроекономічного кругообігу потоків сукупних витрат та національного продукту з визначенням базових форм функціонування інфраструктури в ринкових умовах;

- механізм державного управління інфраструктурними підрозділами в умовах структурної перебудови вугільної галузі з урахуванням визначення ролі і місця держави в забезпеченні управління розвитком виробничої інфраструктури сучасних вугільних підприємств та напрямів державного управління інвестиційними проектами у підрозділах виробничої інфраструктури вугільних підприємств.

Дістали подальшого розвитку:

- підходи до механізму розробки і реалізації державних програм з енергозбереження у контексті розвитку виробничої інфраструктури на підприємствах вугільної галузі;

- організаційний механізм переходу підрозділів виробничої інфраструктури до ринкових відносин із визначенням організаційної структури управління і системи функціональних зв'язків.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що впровадження механізму державного управління переходом підрозділів виробничої інфраструктури на ринкові умови функціонування з визначеними організаційними структурами і функціональними зв'язками нового утворення дозволить підвищити ефективність діяльності об'єктів виробничої інфраструктури і вугільних підприємств. Результати наукового дослідження прийнято для використання відділом координації наукової діяльності Управління перспективного розвитку Міністерства вугільної промисловості України (довідка №9-7-12/5 від 07.06.2007.), а також у навчальному процесі Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України при викладанні навчальної дисципліни "Економіка, організація і управління виробничою інфраструктурою промислових підприємств" (довідка №01-12/498 від 01.06.2007).

Особистий внесок здобувача. Формулювання наукових положень, розробки та висновки, викладені в дисертації, є результатом самостійно проведеного автором дослідження у сфері функціонування виробничої інфраструктури вугільної галузі. Внесок автора в колективно опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні результати, висновки і рекомендації дисертаційної роботи доповідались і були схвалені на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи в ДонДУУ (2002-2007 рр., м. Донецьк), на VIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта» (2004 р., м. Дніпропетровськ), на Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення» (2005 р., м. Київ), на Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми управління розвитком об'єктів і процесів ринкової економіки» (2006 р., м. Запоріжжя), на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційна модель розвитку промислового регіону: проекти, управління, результати» (2007 р., м. Донецьк).

Публікації.

Основні положення і результати дослідження опубліковано у 19 наукових працях (6 - у фахових виданнях), з яких 2 статті у наукових журналах, 7 - у збірниках наукових праць та 10 - тези доповідей у матеріалах наукових конференцій, а також у навчальному посібнику. Загальний обсяг публікацій - 6,2 д. а., у тому числі особисто автору належить 5,0 д. а.

Структура й обсяг дисертації.

Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 192 сторінки комп'ютерного тексту, у тому числі 25 рисунків на 25 сторінках, 17 таблиць на 17 сторінках, список використаних джерел із 180 найменувань на 19 сторінках, 2 додатки на 6 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Державна політика у сфері управління розвитком виробничої інфраструктури підприємств вугледобувної промисловості.

Рис. 1. - Організаційний механізм державного управління інфраструктурним комплексом країни:

У сучасних умовах одним із шляхів інтенсифікації розвитку національної економіки є ліквідація диспропорцій у її структурі за рахунок реструктуризації інфраструктурного комплексу країни. Відокремлення інфраструктурної діяльності від основного виробництва на конкурентних засадах дозволить адекватно реагувати на світові тенденції розвитку економіки та створювати не тільки умови функціонування основного виробництва, але і джерела їх фінансування та вдосконалення. З огляду теоретичних і практичних досліджень можна констатувати недостатній для сучасних вимог ринку розвиток виробничої інфраструктури, що спричинено наслідками тривалих прорахунків у системі управління, слабкістю правового базису реструктуризації підприємств із метою відокремлення інфраструктурної діяльності та об'єктивною обмеженістю матеріальних, фінансових і виробничих ресурсів щодо її розвитку.

Державне регулювання інфраструктурного комплексу є необхідною визначальною передумовою успішного використання його потенціалу для досягнення цілей національної економіки: забезпечення як стабільного поліпшення виробничих умов промислового виробництва, так і стабільного соціального забезпечення населення країни. Організаційний механізм державного управління інфраструктурним комплексом зображено на рис.1.

Сучасна виробнича інфраструктура ринкового типу припускає, що окремі елементи інфраструктури створюються державою, інші - самими підприємницькими структурами.

При цьому держава має визначати основні правові умови функціонування інфраструктури та окремих її елементів, а ринок обумовлює кон'юнктуру необхідних послуг - їх обсяг, вартість, види.

Завдання державного управління розвитком виробничого комплексу мають зважуватися як на державному, так і на регіональному рівні з урахуванням тенденцій світової економічної інтеграції і глобалізації. При формуванні виробничої інфраструктури необхідно враховувати зростаючу інтеграцію економіки України у світові економічні й інформаційні системи при обов'язковому дотриманні національних інтересів.

Виробнича інфраструктура має ряд особливостей, що обумовлюють проблеми її розвитку і управління: по-перше, результати функціонування інфраструктури виступають як корисний ефект і не мають речової форми, виступаючи як послуги універсального характеру, по-друге, значна капіталомісткість основних фондів виробничої інфраструктури спричиняє довготривалий термін окупності і низьку інвестиційну привабливість комплексу. Удосконалення управління підрозділами виробничої інфраструктури обумовлює скорочення всіх видів витрат на основному виробництві, створює умови для поглиблення розподілу праці, підвищення мобільності ресурсів та використання альтернативних джерел енергетичних ресурсів. Світові тенденції розвитку економіки обумовлюють інтернаціоналізацію національних економік, взаємопроникнення соціально-економічних процесів у межах регіонів, підвищення послугомісткості ВНП розвинутих країн, широке розповсюдження досягнень НТП та одночасне поглиблення енергетичної проблеми постіндустріального суспільства.

Головними у світовій торгівлі стають товари-об'єкти у вигляді технологічних комплексів. З врахуванням цієї тенденції, а також зазначених в урядових документах пріоритетів доцільним є розвиток напряму з використання альтернативних енергоресурсів для виробництва теплової та електричної енергії. Подібні проекти можуть здійснюватися у підрозділах виробничої інфраструктури вугільної промисловості.

Необхідна переорієнтація структурної політики країни, регіонів на першочерговий розвиток виробничої інфраструктури. При цьому спочатку може відбуватися тимчасове зниження темпів економічного зростання, що надалі компенсується більш високими темпами зростання і підвищенням ефективності використання виробничих ресурсів.

Особливості державного управління виробничою інфраструктурою підприємств вугільної галузі в умовах трансформації форм власності. Характерні ознаки виробничої інфраструктури обумовлюють ряд проблем, що уповільнюють її розвиток.

Залишковий принцип фінансування підрозділів спричинив значне відставання технічної бази інфраструктурних послуг, що автоматично відображається на показниках основного виробництва. Так, характерними ознаками інфраструктурної діяльності у вугільній промисловості є значна трудомісткість та низька механізація робіт, які не дозволяють забезпечити зниження витрат на допоміжні операції у собівартості готової продукції. Усі рівні державного управління інфраструктурним комплексом взаємодіють та взаємопроникають у своїй діяльності, тому потребують комплексного підходу до реструктуризації не тільки окремих підрозділів виробничої інфраструктури, але всього комплексу виробничої інфраструктури як окремої галузі, так і регіонального та національного рівнів управління.

Використання прав власності характеризується трансакційними витратами, дослідження яких на вугільних підприємствах визначило перевагу зовнішніх трансакційних витрат.

Найбільшу питому вагу мають витрати на зовнішнє транспортування готової продукції та виробничі послуги з обробки вугілля, що дозволяє стверджувати про необхідність створення вертикальних корпоративних структур для мінімізації трансакційних витрат і зменшення собівартості як основного виробництва, так і витрат на інфраструктурні підрозділи.

Аналіз енергоспоживання вугільних підприємств Донецької області підтвердив значну енергоємність виробничих процесів з видобутку вугілля.

Так, витрати на електроенергію у структурі собівартості складають до 16% від собівартості.

Збільшення витрат за споживану електроенергію відбувається внаслідок підвищення тарифів значно більшими темпами, ніж зростання цін на вугільну продукцію та об'єктивними умовами сучасного стану вугільної промисловості.

Сьогодні з'являються нові організаційні форми підприємств виробничої інфраструктури, що обумовлено як розвитком нових структур, так і зміною місця інфраструктурної діяльності в економіці в умовах функціонування ринку.

Базові організаційні форми підприємств виробничої інфраструктури наведено на рис. 2.

Рис. 2. - Базові організаційні форми функціонування виробничої інфраструктури в сучасних умовах:

Спрямованість вугільної галузі на реструктуризацію створює умови для розробки механізмів державного управління відокремленням інфраструктурних підрозділів, зокрема енергетичного господарства та служб дегазації як виробничих модулів з наданням їм прав і обов'язків юридичної особи. Ряд факторів визначає динаміку розвитку виробничої інфраструктури вугільної галузі, а саме: доступність застосування змішаних форм власності, стабільність економічної системи та інвестиційна політика держави, посилення процесів демонополізації економіки та стан ринкової кон'юнктури, взаємна узгодженість здійснення податкової, фінансової політики та державної підтримки розвитку об'єктів виробничої інфраструктури, стан інституціональної інфраструктури та матеріального виробництва. Зазначені фактори можуть як сприяти розвитку енергетичної інфраструктури вугільних підприємств, так і не уможливити її відокремлення. Розроблені урядові документи, зокрема Концепція енергетичної безпеки країни, програма «Українське вугілля 2010», створили мотивування розвитку інвестиційних проектів у підрозділах енергетичної інфраструктури вугільних підприємств. Тому актуальним є напрям щодо вдосконалення організаційних механізмів державного управління виробничою інфраструктурою вугільної промисловості на засадах поширення конкурентних відносин у підрозділах енергетичної інфраструктури та ділянках дегазації шляхом упровадження інвестиційних проектів використання шахтного метану для виробництва теплової та електричної енергії та послаблення руйнівного впливу на довкілля.

Удосконалення механізму державного управління виробничою інфраструктурою підприємств вугільної промисловості в контексті реалізації державної енергетичної політики України. Стратегія розвитку вугільної промисловості в сучасних умовах обґрунтовує поєднання вимог енергетичної безпеки та принципів ринкової економіки на раціональній основі. Стратегія передбачає поєднання активної політики у сфері державного регулювання та лібералізації економічних відносин.

Недоліки управління пронизують усю структуру вугільної галузі України і становлять загальну проблему, яка потребує вирішення для успішного реформування та оздоровлення галузі. Найважливіші з них - це непрозора структура власності, ціноутворення і процесів збуту продукції та неефективний розподіл бюджетних коштів.

Одним із перспективних шляхів, що застосовується у світовій практиці державного управління енергозбереженням, є використання альтернативних нетрадиційних джерел енергетичних ресурсів. Для України, а особливо Донецької області, механізм державного управління розвитком підрозділів виробничої інфраструктури вугільної промисловості має містити сполучення державного впливу шляхом реалізації різноманітних національних, галузевих програм (безпосередньо щодо енергозбереження) та ринкових механізмів економічного середовища.

Один із таких напрямів розвитку - трансформування ділянок дегазації, які є структурними елементами енергетичного господарства вугільних підприємств, у відокремлені підрозділи з розмежуванням управлінського впливу органів держаного управління, підприємств-інвесторів та управляючого вугільного підприємства (рис. 3).

Рис. 3. - Механізм державного управління підрозділами виробничої інфраструктури вугільної промисловості:

Пріоритетне значення для розвитку виробничої інфраструктури шляхом трансформування відносин власності є обрана стратегія розвитку вугільної галузі. Саме прорахунки в управлінні структурною і бюджетною політикою цієї галузі спричинили тяжке становище галузі та унеможливили розвиток виробничої інфраструктури як фактору інтенсифікації основного виробництва.

Рис. 4. - Механізм державного управління структурною перебудовою вугільної галузі:

На рис. 4 зображено принципову схему механізму державного управління структурною перебудовою вугільної галузі, що у результаті специфічних особливостей галузі має відношення безпосередньо до сфери державного впливу.

У рамках державного управління розвитком галузі, роздержавлення та приватизації підприємств адміністративне державне втручання має тенденцію до звуження з одночасним розширенням впливу опосередкованих економічних засобів.

Державне управління розвитком вугільної галузі в контексті забезпечення енергетичної безпеки країни здійснюється у взаємодії декількох міністерств, що забезпечує комплексність підходу до вирішення проблем.

Структурна перебудова вугільної промисловості створює умови для трансформації організаційних форм управління виробничою інфраструктурою.

В умовах пріоритетності розвитку енергозбереження і пошуку альтернативних енергоресурсів особливої актуальності набуває процес реорганізації підрозділів виробничої інфраструктури шахт для впровадження проектів з використання шахтного метану.

Державне управління внутрішньогалузевою кооперацією є важливим важелем регулювання безпосередньо основного виробництва з видобутку вугілля, а також має координувати розвиток інфраструктурного комплексу галузі шляхом встановлення перехресних зв'язків підрозділів виробничої інфраструктури підприємств різних форм підпорядкування.

Актуальним напрямом забезпечення реалізації ефективної державної політики енергозбереження є, з одного боку, створення умов для зниження енергоємності виробництва, а з іншого - активізація пошуку альтернативних джерел енергоресурсів.

У рамках цього напряму необхідною є розробка національної програми забезпечення енергозбереження.

На рис. 5 наведено принципову схему процесу розробки та реалізації програм з енергозбереження.

Рис. 5. - Механізм державного управління розробкою національних програм щодо енергозбереження:

З метою сприяння реалізації програми необхідно насамперед виділити у державному бюджеті окрему статтю «Фінансування державних програм з енергозбереження» зі створенням у Мінвуглепромі Координаційної ради, до якої входили б представники учасників програми та заступники голови облдержадміністрації відповідного регіону.

Кошти держбюджету, які виділяються для капітальних вкладень на розвиток діючих вугледобувних підприємств, необхідно надавати на конкурсній основі з умовою їх часткового повернення.

Критеріями відбору інвестиційних проектів для бюджетного фінансування мають стати строки їх виконання і строки повернення бюджетних коштів, визначені із запланованої ефективності їх використання. Бюджетні витрати варто часткового відшкодовувати після реалізації проектів в обов'язковому порядку незалежно від фактично досягнутих результатів:

- рентабельними підприємствами - шляхом систематичних відрахувань (у спеціальний фонд) заздалегідь встановленої частки доходу від продажу вугільної продукції протягом заздалегідь встановленого певного строку;

- збитковими - шляхом зниження поточних дотацій на заздалегідь передбачену величину або ліквідації дотацій.

Такий порядок державного фінансування може створити дієву конкуренцію за одержання бюджетних коштів, стимулюватиме їх ефективне використання, сприятиме розширенню інвестиційного потенціалу галузі. Необхідним є комплексний вплив системи державного управління як з боку утворення сприятливих економічних, правових та міжнародних умов для залучення недержавних фінансових і реальних інвестицій, так і як джерела державної підтримки за рахунок бюджетних та спеціальних програм.

Для реалізації проектів з використання теплоенергетичних модулів для виробництва тепло- та електроенергії на вугільних підприємствах необхідна перш за все реструктуризація системи управління підрозділами виробничої інфраструктури. Розроблений організаційний механізм управління переходом до нових форм господарювання інфраструктурних підрозділів шахти передбачає зміни структури управління в умовах реалізації проекту з використання шахтного метану у когенераційних модулях із залученням недержавних інвестицій. Здійснено оцінку можливих результатів реалізації проекту теплоенергетичних модулів при 100-процентному недержавному фінансуванні за умов реалізації положень Кіотського протоколу.

Організація відокремленого підрозділу дозволить окреслити центри відповідальності, створить економічні стимули для ефективної роботи підрозділу, підвищить особисту відповідальність керівництва підрозділом за результати діяльності підприємства в цілому. Організаційна структура управління підрозділом дозволяє безпосередньо персоналу приймати широке коло питань як технічної спрямованості, так і економічної, соціальної та питань правової відповідальності. Реорганізація не потребує додаткових коштів саме для переходу до нової форми організації діяльності підрозділу виробничої інфраструктури, але потребує комплексної розробки питань розподілу прав і обов'язків усіх учасників проекту, повноти декларативних статей у статутних документах та розробки нових посадових інструкцій для персоналу відокремленого підрозділу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі дістали подальшого розвитку питання вдосконалення механізмів державного управління виробничою інфраструктурою вугільної галузі з використання альтернативного енергоресурсу на базі організаційних механізмів переходу до ринкових відносин. Узагальнення теоретичного дослідження та одержаних у процесі аналізу результатів дозволило зробити такі висновки:

1. Стан та динамічність розвитку виробничої інфраструктури промисловості, її здатність забезпечувати умови функціонування підприємств базових галузей обумовлюють рівень ефективності національного виробництва. Об'єктивна необхідність існування і розвитку інфраструктурної діяльності є передумовою посилення ключової ролі держави в управлінні виробничою інфраструктурою всіх рівнів підпорядкування в контексті угод і міжнародних документів Світового товариства. Сучасний стан виробничої інфраструктури, зокрема вугільної галузі, засвідчує результати залишкового принципу фінансування і безпосередньо відсутність достатньої уваги системи державного управління до відокремлення впливу держави на розвиток об'єктів виробничої інфраструктури. Тільки за умов посилення контролю за державним управлінням розвитком виробничої інфраструктури вугільної галузі можливе отримання додаткових джерел підвищення ефективності діяльності підприємств; державний власність юридичний

2. Доведено, що інфраструктурна діяльність має свої особливості: по-перше, результати функціонування інфраструктури виступають як корисний ефект і не мають речової форми, виступаючи як послуги універсального характеру, по-друге, значна капіталоємність основних фондів виробничої інфраструктури спричиняє довготривалий термін окупності і низьку інвестиційну привабливість комплексу. З огляду теоретичних і практичних досліджень можна констатувати недостатній для сучасних вимог ринку розвиток виробничої інфраструктури, що спричинено наслідками тривалих прорахунків у системі управління, слабкістю правового базису реструктуризації підприємств з метою відокремлення інфраструктурної діяльності та об'єктивною обмеженістю матеріальних, фінансових і виробничих ресурсів на її розвиток;

3. Визначено провідну роль держави в механізмі управління виробничою інфраструктурою підприємств вугільної галузі та доведено, що статичність та неефективність роботи підрозділів виробничої інфраструктури спричинені саме переважанням адміністративно-директивних організаційних форм управління. Існуюча сьогодні система управління виробничою інфраструктурою підприємств вугільної галузі заснована на державній формі власності та передбачає відсутність самостійності підрозділів в межах вугільних підприємств і об'єднань. Це обумовлює відсутність конкуренції, незадовільний матеріально-технічний рівень та низьку інвестиційну привабливість підрозділів. Для усунення недоліків управління запропоновано розмежувати вплив державної системи управління підприємствами вугільної галузі та об'єктами енергетичної інфраструктури шляхом створення відокремлених підрозділів виробничої інфраструктури;

4. Дослідження стану електроспоживання вугільних підприємств Донецької області та рівня трансакційних витрат підрозділів виробничої інфраструктури доводить високу енергоємність не лише видобутку вугілля, але і діяльності допоміжних господарств. Одержані результати підтверджують необхідність реструктуризації вугільних підприємств за рахунок відокремлення інфраструктурної діяльності на підставі альтернативного забезпечення підприємств тепловою та електричною енергією за рахунок упровадження проектів з утилізації шахтного метану;

5. Дослідження зарубіжного досвіду державного управління вугільною промисловістю свідчить, що виробнича інфраструктура вугільної галузі може стати джерелом підвищення показників виробничо-господарської діяльності вугільних підприємств у рамках реалізації пріоритетного напряму державної енергетичної політики щодо енергозбереження і використання альтернативних енергоресурсів. Але в даний час ще не створено адекватних умов для реалізації проектів з розвитку об'єктів енергетичної інфраструктури вугільних підприємств. Виробнича інфраструктура і вугільна галузь у цілому мають велику кількість проблем, до яких належать: відсутність базового законодавчого документу, в якому необхідно визначити механізм державних гарантій і процес взаємодії учасників здійснення проектів в енергетичній інфраструктурі вугільних підприємств, недостатня підтримка відповідних наукових розробок і програм, низька інвестиційна привабливість вугільної галузі за рахунок непрозорості встановлення цін, збуту продукції та відносин власності;

6. Запропоновано механізм управління розробкою державних програм щодо енергозбереження. Зазначено інструменти державного управління діяльністю підприємств вугільної промисловості з конкретизацією умов застосування для розвитку виробничої інфраструктури підприємств галузі. Згідно із запропонованою концепцією, кошти державного бюджету, що направляються на розвиток вугледобувних підприємств, необхідно надавати на конкурсній основі із зазначенням умов їх повернення. Рентабельні підприємства відшкодовуватимуть кошти шляхом систематичних відрахувань у спеціальний фонд, а збиткові - шляхом зниження поточних дотацій, що створить умови дієвої конкуренції за одержання бюджетних коштів та стимулюватиме їх ефективне використання;

7. Зазначено, що процеси переходу до змішаних форм власності є об'єктивною умовою розвитку будь якого об'єкта ринкової економіки. З цієї точки зору розроблено організаційний механізм державного управління переходом до ринкових відносин підрозділів дегазації у складі виробничої інфраструктури вугільних шахт. Першочергового значення в рамках реалізації концепції державної енергетичної політики набуває енергетична інфраструктура вугільних підприємств як об'єкт удосконалення енергозбереження галузі та джерело використання альтернативного енергоресурсу - шахтного метану. Існуючі організаційні структури управління підрозділами дегазації мають істотні недоліки, що перешкоджають упровадженню ринкових принципів здійснення господарської діяльності. Для усунення даних недоліків розроблено напрями вдосконалення організаційного механізму державного управління підрозділами виробничої інфраструктури шахт, що сприятимуть підвищенню особистої відповідальності із зазначеним переліком контрольних показників та впровадження економічних стимулів роботи. Для цього вдосконалено організаційну структуру управління відокремленим підрозділом ділянки дегазації при реалізації проектів з утилізації шахтного метану з розробкою переліку повноважень, обов'язків і функціональних зв'язків підрозділу. Оцінено можливі результати діяльності підрозділу в умовах розповсюдження дії Кіотського протоколу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Епишенкова А.А. Особенности управления затратами промышленного предприятия в условиях рыночного хозяйствования / А.А. Епишенкова // Проблеми управління комплексним розвитком промислових підприємств: зб. наук. праць Донецької державної академії управління. - Донецьк, 2002. - Т. IІІ, вип. 15, сер. "Державне управління". - С. 143-151.

2. Єпішенкова Г.О. Управління перетвореннями підприємств виробничої інфраструктури в умовах структуризації / Г.О. Єпішенкова, В.О. Кузін // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2004. - Т. V, вип. 39, сер. "Державне управління". - С. 119-127.

3. Єпішенкова Г.О. Удосконалення механізму державного управління виробничою інфраструктурою вугільної галузі / Г.О. Єпішенкова // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць Харківського регіонального ін-ту Нац. академії держ. упр. при Президентові України. - Х., 2005. - №3(26). - С. 302-308.

4. Епишенкова А.А. Особенности функционирования энергетических хозяйств шахт / А.А. Епишенкова, С.И. Севостьянова // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2005. - Т. VІ, вип. 52, сер. "Державне управління". - С. 182-189.

Особистий внесок автора: розроблено підхід до впорядкування функцій підрозділу енергетичної інфраструктури відповідно до її організаційної структури управління на вугільних підприємствах.

5. Епишенкова А.А. Перспективы развития конкурентных отношений на предприятиях угольной промышленности / А.А. Епишенкова, В.А. Кузин, В.Г. Васильев // Менеджер. - 2005. - №3. - С. 104-110.

6. Єпішенкова Г.О. Механізми державного управління виробничою інфраструктурою вугільної промисловості в контексті реалізації енергетичної стратегії розвитку економіки України / Г.О. Єпішенкова // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2007. - Т. VІІІ, вип. 87, сер. "Державне управління". - С. 42-54.

Размещено на Allbest.ru