Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку науки і техніки більшість традиційних ресурсів людського прогресу поступово втрачає своє первинне значення. На зміну їм приходить новий ресурс, єдиний продукт, що не зменшується, а зростає з часом, - інформація. Вона стає на сьогодні головним фактором науково-технічного і соціально-економічного розвитку світової спільноти. Чим інтенсивнішим є впровадження якісної інформації у соціальну і виробничу сфери, тим вищими є життєвий рівень народу, економічний, оборонний і політичний потенціал країни.

Значної ролі в інформатизації набуває процес комп'ютеризації суспільства. Комп'ютерні системи почали використовуватися в усіх сферах діяльності людини, з кожним днем розширюючи свій вплив. На тлі позитивних тенденцій розвитку інноваційних технологій виникло абсолютно нове негативне явище, що отримало назву "комп'ютерна злочинність". Згідно з даними, одержаними дослідниками у цій сфері, шкода від прояву зазначеного виду злочинності на сьогодні є сумірною із коштами, що перебувають у незаконному обігу наркотичних засобів та зброї. У наш час комп'ютерна злочинність залишається новим негативним явищем з урахуванням короткого періоду його розвитку і відповідної протидії. Використовуючи новітні технічні досягнення, остання становить одну із центральних проблем сучасного суспільства. Кількість кримінальних справ, порушених за статтями розділу XVI КК України, неухильно зростає. Зокрема, згідно з даними МВС, у 2002 році було порушено 32 кримінальних справи, у 2003 - 66, у 2004 - 65, у 2005 - 60, у 2006 - 87, за перше півріччя 2007 року - 72. Проте комп'ютерна злочинність характеризується високою латентністю, зумовленою технічними і соціальними особливостями, низьким технічним рівнем працівників правоохоронних органів. Необхідність досліджень у цій сфері, у свою чергу, підтверджується порівнянням кількісних характеристик комп'ютерної злочинності та відмінних від зазначеної категорії діянь. Особливу увагу необхідно звернути на нагальність відповідних досліджень і впровадження їх результатів у практичну правоохоронну діяльність у зв'язку з прогресуючим зростанням технологій у побутовій і виробничій сферах.

Наукові дослідження комп'ютерної злочинності, які останнім часом проводилися в Україні, суттєво підвищили рівень протистояння цьому негативному явищу. Значна увага цій проблематиці приділялася у працях Д.С. Азарова, Б.В. Андрєєва, Ю.М. Батуріна, П.Д. Біленчука, В.М. Бутузова, В.Б. Вєхова, А.Г. Волеводза, В.О. Голубєва, Ю.В. Гавриліна, М.Ю. Дворецького, В.Ю. Захарченка, В. Є. Козлова, О.М. Литвинова, А.А. Музики, С.В. Мухачева, П.М. Пака, Н.А. Розенфельд, М.В. Салтевського, В.П. Хорста та ін. Аналіз досліджень виявляє безліч поглядів на елементи цього явища і на вирішення проблем, що виникають під час розслідування кримінальних справ зазначеної категорії. Слід акцентувати увагу на тому, що особливості предмета доказування у кримінальних справах про комп'ютерні злочини до цього часу не піддавалися комплексному вивченню. Безумовно, якісне розслідування кримінальних справ різних категорій значною мірою залежить від предмета доказування, який повинен бути чітко визначений щодо всіх видів злочинів.

З урахуванням викладеного подальші теоретичні розробки у цій сфері служитимуть підвищенню ефективності відповідної правотворчої і правозастосовної діяльності.

Підґрунтя пропонованої роботи становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі кримінального процесу, криміналістики, кримінології, технічних наук, присвячені як загальним проблемам кримінального процесу, криміналістики, так і комп'ютерним злочинам зокрема. У дисертаційному дослідженні використовувалися, крім вищезазначених, праці О.І. Абова, Т.В. Авер'янової, С.А. Александрова, В.Д. Арсеньєва, В.А. Баніна, Т.М. Барабаш, Р.С. Бєлкіна, М.В. Богомолова, В.П. Бож'єва, О.М. Васильєва, Л. Є. Владимирова, А.Ф. Волобуєва, Н.І. Газетдінова, Б.А. Галкіна, М.І. Гошовського, Ю.М. Грошевого, Н.І. Гуковської, М.В. Гуцалюк, Л.М. Карнєєвої, Л. Кландера, О.С. Коблікова, І.І. Когутич, Є.Г. Коваленка, С.Б. Комісарова, В.О. Копилова, Г.К. Кожевникова, М.Й. Коржанського, М.Г. Коршика, В.Я. Колодіна, М.З. Курадзе, Г.К. Курашвілі, А.М. Ларіна, В.К. Лисиченка, П.А. Лупінської, А.Г. Мазалова, М.М. Михеєнка, Г.М. Міньковського, О.Б. Муравіна, М.І. Ніколайчика, В.Т. Нора, В.А. Образцова, В.Т. Очередіна, М.А. Погорецького, М.С. Полевого, В.О. Попелюшка, В.М. Савицького, С.В. Слінька, А.Д. Соловйова, О.В. Сорокіна, С.М. Стахівського, С.С. Степчева, М.С. Строговича, С.А. Тарарухіна, В.М. Тертишника, М.К. Треушникова, Ф.Н. Фаткулліна, В.П. Філонова, І.Я. Фойницького, П.В. Цимбала, В.С. Цимбалюка, М.О. Чельцова, В. Шона, А.Ю. Щеглова, М.П. Яблокова, Д.А. Ястребова та ін. Під час дослідження було використано також технічні пізнання автора у сфері програмного забезпечення автоматизованих систем.

Незважаючи на безперечну значущість проведених досліджень, кримінальний процес і криміналістика як науки не мають достатньо даних про зміст обставин, що підлягають доказуванню у кримінальних справах зазначеної категорії. Предмет доказування переважно вивчався в період чинності Кримінального кодексу, ухваленого у 1960 році. На відміну від дійсного Кримінального кодексу, ухваленого у 2001 році, попередній Кодекс не містив окремого розділу, присвяченого досліджуваному виду злочинів. На цьому тлі виникають суттєві труднощі, які породжують певні проблеми під час розслідування і судового розгляду справ цієї категорії. Дослідження зазначеної проблеми має соціальну значущість для посилення боротьби зі злочинами у сфері використання ЕОМ, систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку та зумовлюється, перш за все, потребами вдосконалення розслідування цієї категорії кримінальних справ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему наукового дослідження обрано відповідно до Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, які вимагають першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 05 липня 2004 р. № 755. Дисертацію виконано відповідно до Плану науково-дослідної роботи Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ на 2006 р., затвердженого на засіданні вченої ради ДЮІ ЛДУВС 28 вересня 2005 р., протокол № 10.

Мета і завдання дослідження. Загальною метою роботи є аналіз і розкриття різних концептуальних підходів і поглядів учених-процесуалістів на предмет доказування та його елементи, виявлення особливостей, притаманних злочинам у сфері використання ЕОМ, систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, предметом яких є комп'ютерна інформація, що впливають на зміст предмета доказування у кримінальних справах зазначеної категорії. З огляду на наукові досягнення українських і зарубіжних вчених дослідження має на меті виявити особливості предмета кримінально-процесуального доказування у справах про комп'ютерні злочини, обґрунтувати їх і розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі основні завдання:

- з'ясування наукових підходів до розуміння правової природи і змісту предмета доказування;

- на підставі аналізу складів злочинів у сфері використання ЕОМ, систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку та наявних теоретичних розробок визначення поняття комп'ютерного злочину;

- визначення особливостей предмета доказування у кримінальних справах про комп'ютерні злочини на основі висвітлення наявних поглядів на перелік обставин, що належать до предмета доказування;

- визначення особливостей часу, місця і способу вчинення комп'ютерного злочину;

комп'ютерний злочин предмет доказування

- визначення особливостей обставин, які характеризують особу обвинуваченого у вчиненні комп'ютерного злочину;

- з'ясування особливостей характеру і розміру шкоди, завданої комп'ютерним злочином;

- аналіз причин вчинення комп'ютерного злочину та умов, що сприяли вчиненню такої категорії злочинів;

- розробка й обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення норм чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, які стосуються предмета доказування у кримінальних справах про злочини у сфері використання ЕОМ, систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, предметом яких є комп'ютерна інформація.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час встановлення обставин, що підлягають доказуванню у справах про комп'ютерні злочини.

Предметом дослідження є теоретичні і методологічні проблеми, що стосуються особливостей предмета доказування у кримінальних справах про комп'ютерні злочини, чинні кримінально-процесуальні норми, які належать до предмета доказування, та діяльність щодо застосування цих норм.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність прийомів і методів наукового пізнання. У процесі дослідження використовувалися такі методи: історико-порівняльний, за допомогою якого встановлено основні тенденції розвитку комп'ютерної злочинності; формально-логічний, який дозволив визначити основні елементи комп'ютерних злочинів і дати їм характеристику; метод системно-структурного аналізу, за допомогою якого досліджено предмет доказування у справах про комп'ютерні злочини; порівняльний метод, за допомогою якого виявлено і проаналізовано проблемні аспекти співвідношення елементів комп'ютерних злочинів і предмета доказування; порівняльно-правовий метод (компаративістський), що дозволив використати законодавчий досвід зарубіжних країн.

Обґрунтованість теоретичних положень дисертації зумовлена емпіричною базою дослідження. Зокрема, використовувалися статистичні дані МВС України за 2002-2007 рр., що стосуються зазначеної категорії кримінальних справ, дані анкетування 89 слідчих органів внутрішніх справ, 7 архівних кримінальних справ та опублікована судова та слідча практика.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійною завершеною роботою, комплексним монографічним дослідженням з проблем предмета доказування у справах про комп'ютерні злочини.

До найбільш суттєвих нових положень і висновків, обґрунтованих у дисертаційному дослідженні, належать такі:

- удосконалено поняття комп'ютерного злочину, в основу якого покладено вчинення суспільно небезпечного діяння з використанням ЕОМ та спрямування його на комп'ютерну інформацію;

- удосконалено зміст предмета кримінально-процесуального доказування та визначено його співвідношення зі складом злочину: встановлення елементів складу злочину є пріоритетним під час кримінально-процесуального доказування;

- дістало подальшого розвитку визначення місця події комп'ютерного злочину відносно місця настання суспільно небезпечних наслідків, з урахуванням чого запропоновано нову редакцію п.1 ст.64 КПК України;

- вперше вказано на необхідність спеціалізації не лише органів дізнання, досудового слідства, але й прокуратури, суду під час розслідування та судового розгляду кримінальних справ про комп'ютерні злочини, що обумовлюється формуванням внутрішнього переконання суб'єкта доказування на якісній оцінки доказів з урахуванням технічної сторони злочину;

- вперше запропоновано створення криміналістичної бази даних про осіб, засуджених за вчинення комп'ютерних злочинів, яка містить їх групове розмежування за особливостями технічних пізнань;

- дістало подальшого розвитку положення про обов'язкове доказування інтелектуальної спроможності обвинуваченого вчинити комп'ютерний злочин. Для встановлення рівня спеціальних знань обвинуваченого запропоновано доводити за кожною кримінальною справою про комп'ютерний злочин особливі пізнання обвинуваченого у галузях комп'ютерних технологій, враховуючи різноманітність механізмів вчинення комп'ютерних злочинів, використання індивідуальних та загальних методик і інструментів вчинення злочину;

- вперше визначено межі доказування у справах про комп'ютерні злочини щодо обсягу та розміру заподіяної шкоди, які визначаються можливістю встановлення шкоди у повному обсязі на момент розслідування та судового розгляду конкретної кримінальної справи;

- удосконалено, з урахуванням обставин формування, зміст причин вчинення комп'ютерних злочинів та умов, що сприяли їх вчиненню, і визначено пріоритетність причин і умов не технічного, а соціального походження;

- удосконалено редакцію ст.64 КПК України;

- уперше запропоновано зміни до норм чинного кримінального законодавства з метою приведення їх у відповідність до існуючої сучасної технічної термінології у сфері автоматизованих систем.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати можуть бути використані у таких сферах: у правотворчій діяльності для безпосереднього використання результатів цього дослідження і подальших розробок стосовно вдосконалення доказової діяльності; у навчальному процесі під час вивчення тем, присвячених доказам і доказуванню у кримінальному процесі; у правозастосовній діяльності під час розслідування кримінальних справ про комп'ютерні злочини, що дозволить враховувати особливості предмета доказування стосовно розглядуваної категорії кримінальних справ; у науково-дослідній діяльності для подальших наукових розробок, вирішення практичних і теоретичних проблем у сфері комп'ютерних злочинів.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у законотворчу роботу (лист народного депутата України V, VI скликання Камчатного В.Г. від 16.06.2007 № 28/06). Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ під час викладання курсу "Кримінальний процес" (акт від 04.06.2007 №1143).

Апробація результатів дисертації. Результати, одержані в ході дисертаційного дослідження, розглядалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ; обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції "Международное сотрудничество в борьбе с компьютерной преступностью: проблемы и пути их решения", м. Донецьк, Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 18-19 травня 2006 року; міжнародній науково-практичній конференції "Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій", м. Донецьк, Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 24 листопада 2006 року; міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції "Тенденції формування громадянського суспільства", м. Тернопіль, 15 травня 2007 року.

Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, відображено в 7 наукових публікаціях, 4 з яких опубліковано у спеціалізованих наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, до складу яких входить вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 230 сторінок. Список використаних літературних джерел складає 246 найменувань. Додатки - на 38 стор.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв'язок із науковими програмами та планами; визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, викладається наукова новизна та практична значимість одержаних результатів, апробація результатів дисертації та її структура; формулюються найбільш вагомі авторські положення та висновки дисертаційного дослідження.

Перший розділ "Предмет доказування та його особливості у справах про комп'ютерні злочини" складається із трьох підрозділів, у яких розглядаються питання, пов'язані з предметом доказування у загальному вигляді, стосовно всіх категорій кримінальних справ, поняття комп'ютерних злочинів, інформації, наведених у науковій літературі обставин, що підлягають доказуванню у справах про комп'ютерні злочини.

У підрозділі 1.1 "Поняття та зміст предмета доказування у кримінальних справах" увага приділяється існуючим концептуальним положенням щодо правової природи та змісту предмета кримінально-процесуального доказування.

Визначається, що не є доцільним відносити до предмета доказування доказові факти, виходячи з таких позицій. По-перше, елементи предмета доказування мають точний характер, наприклад подія злочину (місце, час, спосіб), яка не може мати альтернативи. Шляхів установлення елемента предмета доказування, які складаються із сукупності доказових фактів, може бути декілька. По-друге, виходячи із зазначеного, віднесення до предмета доказування доказових фактів може спричинити неповноту розслідування, якщо не буде досліджено усіх шляхів у доказуванні чинних елементів предмета доказування.

Автор підтримує думку науковців, які вважають за необхідне віднести до предмета доказування такий елемент, як "відсутність обставин, що виключають провадження у кримінальній справі". Це повністю відобразить змістовну сторону предмета доказування.

Додатково обґрунтовано необхідність заміни у ст.64 КПК терміна "подія злочину" на термін "подія суспільно небезпечного діяння", оскільки досудове розслідування у кримінальних справах проводиться також щодо суспільно небезпечних діянь неосудних осіб та діянь, вчинених неповнолітніми, які не досягли віку кримінальної відповідальності.

Автор додатково обґрунтовує необхідність не лише "виявити" під час здійснення досудового слідства та судового розгляду, а й "доказати" причини злочину і умови, які сприяли його вчиненню, розмежовуючи ці два поняття та даючи авторське бачення змісту зазначених термінів.

Подається висновок про помилковість підходу деяких науковців, що ґрунтується на взаємопов'язаності елементів нормативно закріпленого предмета доказування і елементів складу злочину, оскільки ці категорії мають різну правову природу.

Встановлення складу злочину за кожною кримінальною справою є пріоритетним під час кримінально-процесуального доказування. Лише після встановлення цього елемента можна говорити про доказування інших обставин, які мають значення для встановлення істини і віднесені до окресленого законодавцем предмета доказування.

Усі пропозиції автора надаються у межах існуючого загального погляду на предмет доказування, зокрема, що обставини, які входять до предмета доказування, конкретизуються та індивідуалізуються з урахуванням категорії справи, але це відбувається в межах загального, родового предмета доказування і не означає його зміни, розширення або звуження та утворення нового самостійного виду предмета доказування.

У підрозділі 1.2 "Поняття комп'ютерних злочинів як об'єкта дослідження у кримінальних справах" досліджуються питання, пов'язані з критеріями визначення комп'ютерних злочинів на підставі загального поняття суспільно небезпечного діяння. Автор на підставі аналізу позицій вчених у різних юридичних і технічних наукових галузях дійшов висновку, що комп'ютерним злочином повинно вважатися визнане кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, спрямоване на порушення формування і використання комп'ютерних ресурсів на основі створення, збирання, обробки, накопичення, зберігання, розповсюдження, захисту комп'ютерної інформації, здійснене з використанням ЕОМ.

Аналізуючи змістовну сторону понять "комп'ютерні мережі", "лінії зв'язку", "збереження інформації" (без застосування поняття "її обробка"), які використовуються вченими у визначенні комп'ютерного злочину та наявні у чинному кримінальному законодавстві, автор формулює пропозиції щодо внесення змін до ст. ст.3612, 362 КК України.

Подаючи додаткову аргументацію, автор підтримує тих науковців, які пропонують віднести до комп'ютерних злочинів діяння, що передбачені розділом XVI КК України і мають своїм предметом комп'ютерну інформацію.

Дисертант наполягає на тому, що із впровадженням комп'ютерних технологій у виробничу, управлінську побутову діяльність у переліку комп'ютерних злочинів необхідно залишити тільки ті діяння, які здійснюються за допомогою комп'ютера і під час вчинення яких застосовуються елементи професійних навичок висококваліфікованих комп'ютерних фахівців.

У підрозділі 1.3 "Обставини, що підлягають доказуванню у справах про комп'ютерні злочини" досліджуються питання, пов'язані з переліком елементів, які належать до предмета доказування про комп'ютерні злочини. Аналізуючи думки вчених щодо змісту предмета доказування, дисертант зауважує, що одна група авторів відносить до цього переліку, окрім складових предмета доказування, елементи складу злочину та інші обставини, які мають значення для справи. Інші вчені акцентують увагу на нормативно закріпленому предметі доказування. На думку автора, не слід змішувати елементи предмета доказування, які повинні бути встановлені точно і достовірно, з іншими доказовими фактами.

Другий розділ "Обставини об'єктивного і суб'єктивного характеру, що підлягають доказуванню у справах про комп'ютерні злочини" складається із трьох підрозділів, у яких розглядаються питання, пов'язані з подією злочину, винністю обвинуваченого у вчиненні комп'ютерного злочину, мотивами та цілями злочину, обставинами, які впливають на покарання та характеризують особу обвинуваченого.

У підрозділі 2.1 "Елементи події комп'ютерного злочину, їх зміст" досліджуються особливості встановлення місця, часу, способу вчинення комп'ютерного злочину.

Обґрунтовується, що під час доказування у справах про комп'ютерні злочини обов'язковому встановленню підлягає місце несанкціонованого доступу. Поняття "місце несанкціонованого доступу" може розглядатися як у технічному, так і в географічному аспекті. Технічний бік може виражатися, наприклад, в IP адресі комп'ютера і номера порту, через який здійснювався несанкціонований доступ. У географічному розумінні місцем несанкціонованого доступу може виступати ділянка місцевості, де фізично встановлений захисний програмний продукт (наприклад, брандмауер сервера або сам комп'ютер), або сама інформація. У справах про комп'ютерні злочини місце несанкціонованого доступу повинно належати до предмета кримінально-процесуального доказування з огляду на дві особливості.

Особливість комп'ютерних злочинів виявляється у їх транснаціональному характері. Тому під час розслідування таких злочинів (зокрема, встановлення часу вчинення комп'ютерного злочину) слідчим необхідно приділяти увагу часовим поясам і чітко вказувати на це в матеріалах кримінальної справи.

З урахуванням вищезазначеного дисертант вважає, що предмет доказування передбачає встановлення обставин, які визначають характер і розмір завданої злочином шкоди, проте не передбачає місця настання цієї шкоди, тобто доказування місця настання суспільно небезпечних наслідків. Під місцем вчинення злочину слід розуміти, що певна дія або бездіяльність, якими безпосередньо заподіюється шкода суспільним відносинам, відбувається у певному місці. Таким чином, за межами поняття "місце події" залишається місце настання суспільно небезпечних наслідків. У зв'язку із цим пропонується п.1 ст.64 КПК України викласти в такій редакції: "подія суспільно небезпечного діяння (час, місце вчинення діяння і настання суспільно небезпечних наслідків, спосіб та інші обставини)".

У підрозділі 2.2 "Особливості встановлення винності обвинуваченого та мотивів вчинення комп'ютерних злочинів" акцентовано увагу на тому, що під час формування внутрішнього переконання суб'єкта доказування обов'язковою є наявність у слідчого, прокурора та судді спеціальних знань у сфері комп'ютерних технологій. Для цього слід передбачити створення спеціальних ліній спрямованості розслідування комп'ютерних злочинів, причому не лише з боку органів дізнання та досудового слідства, але й прокуратури та суду.

1. Журба А.І. Поняття комп'ютерних злочинів і особливості їх розслідування // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць Донецького юридичного інституту. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2006. - №3. - С.219-227.

2. Журба А.И. Проблемные аспекты установления вреда по делам о компьютерных преступлениях // Право і безпека. - 2006. - № 5'3. - С.46-48

3. Журба А.І. Деякі особливості виявлення причин і умов, що сприяли скоєнню комп'ютерних злочинів // Форум права. - 2007. - № 1. - С.59-63 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-1/07gaickz. pdf

4. Журба А.І. Особливості обставин, які характеризують особу обвинуваченого і входять у предмет доказування під час розслідування кримінальних справ у сфері комп'ютерних злочинів // Вісник Донецького університету. - 2006. - №2 (2). - С.384-389.

5. Журба А.И. Некоторые проблемы расследования компьютерных преступлений // Тенденції формування громадянського суспільства: Матеріали міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції. - Тернопіль, 2007. - С.21-24.

6. Журба А.И. Проблемы определения места совершения компьютерного преступления // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Донецьк, 24 листопада 2006 року. - Донецьк: ООО Норд Комп'ютер, 2006. - С.298-300.

7. Журба А.И. Особенности обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого, необходимые для установления при расследовании компьютерных преступлений // Международное сотрудничество в борьбе с компьютерной преступностью: проблемы и пути их решения: Материалы международной научно-практической конференции. Донецк, 18-19 мая 2006 года. - Донецк: ДЮИ ЛГУВД, 2007. - С.65-70.

Анотації