Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЯК ВИД КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ

Шиян Дмитро Сергійович

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дніпропетровськ - 2008

Анотація

Шиян Д.С. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид кримінального покарання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпропетровськ, 2008.

Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та кримінально-правових проблем його застосування на підставі КК України 2001 року. Визначено ознаки та види дослідженого виду покарання, сформульовано його поняття; розглянуто його місце в системі покарань; проаналізовано санкції норм Особливої частини КК з точки зору обґрунтованості передбачення ними цього виду покарання; визначено правові підстави і порядок призначення розгляданого виду покарання.

На підставі отриманих у ході дослідження результатів розроблено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.

Ключові слова: позбавлення права, обіймати посади, займатися діяльністю, система покарань, поняття покарання, вид покарання, ознаки покарання, правові підстави призначення покарання.

Аннотация

Шиян Д.С. Лишение права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью как вид уголовного наказания. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Днепропетровский государственный университет внутренних дел, Днепропетровск, 2008.

Диссертация представляет собой первое в Украине монографическое исследование наказания в виде лишения права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью и уголовно-правовых проблем его применения на основании УК Украины 2001 года.

В определённых случаях применение именно этого вида наказания позволяет достичь целей наказания, в частности специальной (частной) превенции, с минимальным ограничением природных прав человека и избежать негативных последствий применения лишения свободы.

В работе рассматривается история развития данного вида наказания в уголовном законодательстве Украины, исследуется юридическая природа, и на этом основании определяются признаки и виды данного вида наказания, сформулировано его понятие. Делается вывод о том, что исследуемый вид наказания составляют два относительно самостоятельные виды наказания: лишение права занимать определённые должности и лишение права заниматься определённой деятельностью. Рассматривается его место в системе наказаний и делается вывод о том, что оно относится к наказаниям, не связанным с лишением свободы, к так называемым смешанным и специальным видам наказаний.

В работе анализируются санкции норм Особенной части УК с точки зрения обоснованности установления ими этого вида наказания, правовые основания и порядок назначения рассматриваемого вида наказания в качестве основного и дополнительного. Констатируется, что лишение права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью по степени сравнительной строгости является относительно не строгим видом наказания, а поэтому как основное наказание должно быть предусмотрено, и назначаться лишь за преступления небольшой тяжести. Аргументируется вывод о допустимости установления данного вида наказания в качестве обязательного за преступления, совершённые по неосторожности, и о недопустимости его установления за преступления, которые могут быть совершены в соучастии со специальным субъектом.

Обосновывается вывод о том, что наличие в санкции исследуемого вида наказания в качестве дополнительного обязательного исключает возможность назначения его в качестве основного. Анализируется уголовное законодательство некоторых зарубежных стран с целью исследования видов наказаний, подобных лишению права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью и заимствования положительного опыта в уголовное законодательство Украины.

Аргументируется предложение о необходимости установления в ст. 55 УК правовых оснований назначения наказания в виде лишения права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью не только в качестве дополнительного, но и основного. В обоих случаях основания должны быть единые: преступление совершено с использованием занимаемой должности или в связи с занятием определённой деятельностью. Подтверждается связь назначения этого вида наказания с занимаемой должностью или деятельностью в момент совершения преступления, а также связь формулировки правового запрета в приговоре суда с признаками специального субъекта данного преступления. Отстаивается позиция, и приводятся аргументы относительно допустимости одновременного лишения лица права занимать определённую должность и права заниматься определённой деятельностью как за одно преступление, так и по совокупности преступлений или приговоров.

Приводятся дополнительные аргументы относительно распространения исследуемого вида наказания не только на служебную и профессиональную деятельность, но и на другую деятельность, регламентируемую соответствующими правилами, которые предусматривают конкретные права и обязанности. Обосновывается нецелесообразность уголовной ответственности за уклонение от отбывания рассматриваемого вида наказания. Предлагается декриминализация этого деяния и установление положения о замене данного вида наказания более строгим.

На основании полученных в ходе исследования результатов разработаны предложения по усовершенствованию уголовного законодательства Украины и практики его применения.

Ключевые слова: лишение права, занимать должности, заниматься деятельностью, система наказаний, понятие наказания, вид наказания, признаки наказания, правовые основания назначения наказания.

Summary

Shiyan D.S. Deprivation of the right to take up certain posts or to be engaged in certain activity as a type of criminal punishment. - Manuscript.

The thesis for obtaining academic candidate's degree of sciences (Law) on speciality 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. - Dnipropetrovs'k State University of Internal Affairs, Dnipropetrovs'k, 2008.

The thesis is a monographic research on deprivation of the right to take up certain posts or to be engaged in certain activity as a type of criminal punishment, which is the first one in Ukraine since the moment when the Criminal Code of Ukraine has come into force. The concept is formulated; the essence, types, specific features, the purpose of the subject matter is revealed. The arguments on deprivation of the right to take up certain posts or to be engaged in certain activity in the sanctions of norms of the Special part of the Criminal Code, legal grounds, order and special questions of infliction of the type of punishment established by the legislator are examined in the thesis.

On the basis of the results obtained in the course of studies proposals on the improvement of the criminal legislation of Ukraine and their practical use have been made.

Key words: deprivation of the right, to take up posts, to be engaged in activity, system of punishment, essence of punishment, type of punishment, specific features of punishment, legal grounds of infliction punishment.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією із важливих проблем правозастосовчої практики є індивідуалізація кримінального покарання. Для її забезпечення чинний Кримінальний кодекс України (далі - КК) передбачає вичерпний перелік видів покарань, встановлюючи підстави й умови, розмір, порядок та межі їх застосування. Важлива роль в індивідуалізації покарання і досягнення його мети належить покаранням, не пов'язаним з позбавленням волі. До їх числа належить покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Незважаючи на те, що цей вид покарання існує в кримінальному законодавстві України, і сфера його застосування постійно розширюється, в теорії кримінального права він досліджений недостатньо. Певну увагу приділяли йому в своїх наукових працях Л.В. Багрій-Шахматов, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, І.Г. Богатирьов, І.М. Гальперін, В.К. Грищук, Т.А. Денисова, В.К. Дуюнов, Г.О. Кригер, Ю.Б. Мельникова, О.С. Міхлін, В.В. Сташис, А.Х. Степанюк, М.О. Стручков, В.Я. Тацій, В.М. Трубников, О.Г. Фролова, М.І. Хавронюк, О.Л. Цветинович, М.Д. Шаргородський, С.С. Яценко та ін.

На монографічному рівні цей вид покарання досліджували В.П. Махоткін (Москва, 1971 р.), В.І. Тютюгін (Харків, 1975 р.), Н.В. Кузнеченко (Москва, 1988 р.), А.В. Лужбін (Свердловськ, 1988 р.), Н.А. Сафаров (Москва, 1988 р.). Однак ці роботи виконані на базі кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, яке втратило чинність.

Дисертаційне дослідження Р.М. Гури (Харків, 2003 р.) присвячене виконанню покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. В комплексі з іншими видами покарань, не пов'язаними з позбавленням волі, виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю досліджено І.Г. Богатирьовим (Київ, 2006 р.).

Віддаючи належне роботам зазначених та інших учених, слід визнати, що рівень наукового дослідження позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду кримінального покарання, проблем його призначення видається недостатнім.

Аналіз статистичних даних свідчить про невелику кількість призначення судами позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного як і додаткового покарання в абсолютному значенні та у відсотках до загального числа засуджених, а також подальше стійке зменшення питомої ваги його призначення як основного покарання відносно інших видів покарань, зокрема, позбавлення волі на певний строк. За даними Державної судової адміністрації України кількість засуджених в Україні до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання становить: у 2003 р. - 87 (0,04 %), у 2004 р. - 56 (0,03 %), у 2005 р. - 39 (0,02 %), у 2006 р. - 37 (0,02 %), у 2007 р. - 35 осіб (0,02 %); як додаткового: у 2003 р. - 2499 (1,2 %), у 2004 р. - 3389 (1,7 %), у 2005 р. - 3110 (1,8 %), у 2006 р. - 2950 (1,8 %), у 2007 р. - 2930 осіб (1,8 %) відповідно.

Специфіка цього виду покарання - досить широке передбачення у санкціях норм Особливої частини КК і незначне застосування у судовій практиці викликає необхідність дослідження його правових підстав, умов і правил призначення. Це вимагає проведення аналізу кримінально-правових норм КК, санкціями яких передбачено цей вид покарання, узагальнення практики його призначення з метою вдосконалення кримінально-правової регламентації та практики застосування.

Викладене, а також відсутність комплексних наукових досліджень із зазначеної проблеми в кримінальному праві за час чинності КК України 2001 року й визначило вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження відповідає положенням Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р., узгоджується з положеннями Указу Президента України „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.2002 р. № 143, „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755, передбачений планами науково-дослідної роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 18.08.2002 р. (протокол № 8).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення теоретичного обґрунтування поняття, юридичної природи покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, підстав і порядку його призначення, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.

Відповідно до поставленої мети сформульовані такі основні завдання:

- провести історико-правовий аналіз розвитку покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в кримінальному законодавстві України;

- дослідити правову природу, поняття, види та ознаки цього виду покарання;

- розглянути покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в системі покарань;

- проаналізувати санкції норм Особливої частини КК з позиції обґрунтованості передбачення ними цього виду покарання;

- визначити та обґрунтувати правові підстави та порядок призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного і додаткового покарання;

- вивчити й узагальнити судову практику призначення цього виду покарання;

- розробити відповідні пропозиції та рекомендації щодо внесення змін і доповнень до КК з питань вдосконалення призначення цього виду покарання.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при встановленні та призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Предметом дослідження є позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид кримінального покарання.

Методи дослідження. Для розв'язання поставленої мети та завдань, досягнення наукової об'єктивності результатів дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: філософський (діалектичний) метод пізнання використовувався під час дослідження змісту позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; історико-правовий метод - під час вивчення історії розвитку цього виду покарання в кримінальному законодавстві України; догматичний метод - під час аналізу змісту законодавчих положень, що регламентують призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; формально-логічний - для встановлення ознак цього виду покарання, формулювання понять і вироблення пропозицій щодо вдосконалення КК і практики його застосування; метод системно-структурного аналізу - під час дослідження системи покарань та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду покарання, що належить до цієї системи; порівняльно-правовий метод - для виявлення різних підходів правового регулювання призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у кримінальному законодавстві зарубіжних країн і КК; статистичний метод - при аналізі статистичних даних, а конкретно-соціологічний - при вивченні матеріалів судової практики та анкетуванні суддів щодо призначення цього виду покарання.

Комплексний характер дослідження зумовив звернення до праць із загальної теорії права, кримінально-виконавчого, кримінально-процесуального, адміністративного, господарського, цивільного і сімейного права тощо. Положення і висновки дослідження ґрунтуються на Конституції України та кримінальному законодавстві як України, так і деяких зарубіжних країн.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали, отримані при аналізі й узагальнені 237 кримінальних справ, по яких засуджено 253 особи, розглянутих судами Донецької, Запорізької та Київської областей за період з 1998 до 2007 р., у яких призначено або могло бути призначено позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або як додаткове покарання, матеріали опублікованої судової практики; дані статистичної звітності Державної судової адміністрації України за період 2003-2007 рр. про кількість засуджених осіб до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного та як додаткового покарання за вироками, що набрали чинності; а також результати анкетування 157 суддів стосовно проблемних питань призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та кримінально-правових проблем його застосування на підставі Кримінального кодексу України 2001 року.

До найбільш вагомих результатів, що відбивають новизну дисертаційного дослідження, віднесені такі теоретичні положення і практичні рекомендації, як:

- вперше:

1) виявлено, сформульовано і проаналізовано ознаки позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду кримінального покарання та визначено його зміст.

Позбавлення права обіймати певні посади полягає у припиненні на визначений судом строк права перебування на посадах в державних органах та їх апараті, в органах місцевого самоврядування або на посадах підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, якщо надані за посадою повноваження використовувалися особою для вчинення злочину.

Позбавлення права займатися певною діяльністю полягає у припиненні на визначений судом строк права на службову або професійну діяльність, чи іншу діяльність, регламентовану відповідними правилами, якщо її здійснення пов'язане із вчиненням злочину.

Пропонується закріпити ці положення у ст. 55 КК;

2) виявлено невідповідність ознак, що характеризують зміст загального поняття покарання, змісту окремих видів покарання, що полягають у позбавленні прав і свобод засудженого. Для усунення невідповідності пропонується ч. 1 ст. 50 КК доповнити вказівкою на те, що покарання полягає не лише в обмеженні, але й у позбавленні засудженого прав і свобод;

3) обґрунтовано пропозицію щодо необхідності визначення у ст. 55 КК правових підстав для призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не лише як додаткового, але й основного покарання. На думку автора, в обох випадках підстави мають бути єдині: злочин вчинено з використанням займаної посади або у зв'язку із зайняттям певною діяльністю;

4) відзначається невдала редакція правових підстав призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання, закріплених у ч. 2 ст. 55 КК. „З урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою” пропонується замінити на „з урахуванням характеру злочину, вчиненого з використанням займаної посади”;

5) висловлено думку про обґрунтованість передбачення цього виду покарання як основного лише щодо злочинів невеликої тяжкості, враховуючи його сутність та зміст. Пропонується виключити його як основне покарання із санкцій ч. 2 ст. 376, ст. 251 КК, якими встановлено відповідальність за злочини середньої тяжкості;

6) аргументовано висновок про допустимість встановлення розгляданого виду покарання як додаткового обов'язкового за злочини вчинені через необережність, та про недопустимість його встановлення за злочини, що можуть бути вчинені у співучасті із спеціальним суб'єктом. У ряді санкцій запропоновано замінити позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю з додаткового обов'язкового на додаткове факультативне;

- удосконалено:

1) положення про те, що наявність у санкції позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового обов'язкового покарання виключає можливість призначення такого покарання як основного. Пропонується виключити цей вид покарання як додатковий обов'язковий із санкції ч. 1 ст. 175 КК;

2) висновок про безпідставність передбачення у санкціях ч. 1 ст. 139, ст. 232 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання лише щодо одного з основних покарань. Непоширення його на виправні роботи та позбавлення волі не має обґрунтування;

3) підхід, відповідно до якого застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо додаткових покарань за чинним КК є правом, а не обов'язком суду. Висловлюється думка про те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням або поширюється на додаткові покарання або вони підлягають відбуванню. Пропонується нова редакція ст. 77 КК;

4) положення щодо допустимості одночасного позбавлення особи права обіймати певну посаду і права займатися певною діяльністю як за один злочин, так і за сукупністю злочинів або вироків;

- дістали подальшого розвитку:

1) обґрунтування недоцільності кримінальної відповідальності за ухилення від відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Пропонується декриміналізація діяння і встановлення положення про заміну цього покарання більш суворим, доповнення ст. 55 КК відповідною частиною та її редакція;

2) аргументація щодо поширення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не тільки на службову і професійну діяльність, але й на іншу діяльність, що регламентується відповідними правилами, які передбачають конкретні права та обов'язки;

3) аргументація висновку про те, що ч. 1 ст. 81 КК умовно-дострокове звільнення від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання після фактичного відбуття основного покарання не передбачено.

Провідною ідеєю дисертації є комплексне розв'язання наукового завдання щодо проблем покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також його встановлення та призначення; формулювання обґрунтованих рекомендацій з вдосконалення чинного законодавства і практики його застосування в цій сфері.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють поглибленню наукової розробки вчення про покарання, про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і можуть бути використані для:

- подальших наукових досліджень проблем покарання та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

- удосконалення чинного кримінального законодавства України;

- покращення судової практики призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

- підготовки навчальної літератури у процесі викладання кримінального права, а також відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах.

Окремі висновки та пропозиції дисертанта були впроваджені у практичну діяльність судів Запорізької області (акт впровадження від 25.01.2005 р. № 8-12), у навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 25.12.2007 р.), а також у законотворчу діяльність Верховної Ради України (лист вих. № 1/801 від 25.12.2007 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені у виступах на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запоріжжя, 14-15 травня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 03-05 липня 2002 р.); Регіональному круглому столі „Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (Запоріжжя, 11-12 квітня 2003 р.); Науково-практичному семінарі „Теоретичні та практичні проблеми застосування кримінального покарання” (Запоріжжя, 22 травня 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (Запоріжжя, 28-29 травня 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (Запоріжжя, 20-21 травня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України” (Запоріжжя, 25-26 травня 2006 р.); Науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні” (Дніпропетровськ, 30 березня 2007 р.).

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, формулюються наукова новизна одержаних результатів, основні положення, що виносяться на захист, визначається практичне значення одержаних результатів, вказується апробація результатів дослідження та дані щодо публікацій за його матеріалами.

Розділ перший „Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в історії розвитку кримінального законодавства України” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у кримінальному законодавстві дорадянського періоду” дисертант досліджує основні підходи до нормативної регламентації цього виду покарання у давніх правових пам'ятках, що діяли на території України в різні історичні періоди.

Автор зазначає, що перша згадка про нього належить до часів чинності Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р. і в його сучасному розумінні входило в загальне поняття „ураження прав”. До числа „ураження службових прав і привілеїв” входили: позбавлення права перебування на державній, земській, міській або громадській службі, а також і вступати на таку; перебувати на службі в армії і флоті та вступати на таку; позбавлення права протягом встановленого строку або назавжди займатися певними видами торгівлі або промислів; бути третейським суддею, присяжним повіреним тощо.

Дисертантом визначено, що за загальним правилом такі ураження в правах, як правило, застосовувались у якості додаткового покарання і мали силу протягом певного строку після відбування основного покарання.

У підрозділі 1.2. „Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в радянському кримінальному законодавстві України” розглядається подальший розвиток позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

У КК УСРР 1922 р. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю включалося до переліку видів покарань (ст. 32), проте воно продовжувало вважатися різновидом ураження в правах (ст. 40). Цей вид покарання відомий Основним началам кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік (ст. 13), а також Основам кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1958 р. (ст. 26). Лише КК УРСР 1960 р. вперше характеризує позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання, містить спробу встановити правові підстави його застосування, визначає строки та порядок обчислення строків відбування.

Дисертант констатує, що основною тенденцією розвитку кримінального права щодо покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є послідовна уніфікація його окремих видів, пов'язування підстав застосування із специфікою вчиненого злочину.

Розділ другий „Кримінально-правова характеристика покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Поняття та види позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю” на підставі аналізу ознак загального поняття покарання, що міститься в ч. 1 ст. 50 КК, виявлено, сформульовано та проаналізовано ознаки позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та визначено його зміст. Автор дійшов висновку, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю становлять два відносно самостійних види покарання: позбавлення права обіймати певні посади та позбавлення права займатися певною діяльністю. Обґрунтовується їх зміст. Позбавлення права обіймати певні посади полягає у припиненні на визначений судом строк права перебування на посадах в державних органах та їх апараті, в органах місцевого самоврядування або на посадах підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, якщо надані за посадою повноваження використовувалися особою для вчинення злочину. Позбавлення права займатися певною діяльністю полягає у припиненні на визначений судом строк права на службову або професійну діяльність, або іншу діяльність, регламентовану відповідними правилами, якщо її здійснення пов'язане із вчиненням злочину.

Дисертантом виявлено невідповідність ознак, що характеризують зміст загального поняття покарання, змісту окремих видів покарання, що полягають у позбавленні прав і свобод засудженого. Для усунення цієї невідповідності пропонується ч. 1 ст. 50 КК доповнити вказівкою на те, що покарання полягає не лише в обмеженні, але й в позбавленні засудженого прав і свобод.

Виходячи із поняття і змісту позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю робиться висновок про те, що ст. 55 КК передбачено два відносно самостійних види покарання: позбавлення права обіймати певні посади та позбавлення права займатися певною діяльністю.

Позбавлення права керувати транспортними засобами (ст. 286 КК) і позбавлення права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів (ст. 287 КК), автор відносить до спеціальних видів позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

У підрозділі 2.2. „Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в системі покарань” розглянуто позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у системі покарань та належність його до певних видів у залежності від класифікації покарань за певними критеріями.

Дисертантом пропонується характеризувати ступінь суворості покарань, у тому числі й позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без урахування покарань, які можуть застосовуватися лише як додаткові.

У визначеній у ст. 51 КК системі покарань позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю серед дванадцяти видів покарань знаходиться за ступенем порівняльної суворості лише на третьому місці, а, отже, воно є відносно не суворим видом покарання.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю характеризується як покарання, не пов'язане з позбавленням волі; змішане покарання (застосовується як основне, так і додаткове); спеціальне (підстави його застосування визначаються характером діяння і ознаками суб'єкта) та строкове покарання. Підтримується позиція щодо його належності до покарань, не пов'язаних з обмеженнями майнового характеру.

У підрозділі 2.3. „Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в санкціях норм Особливої частини КК” міститься аналіз обґрунтованості встановлення цього виду покарання та його строків у санкціях норм Особливої частини КК.

Автор констатує, що за чинним КК всі санкції норм Особливої частини, які передбачають позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне покарання, є альтернативними, включають поряд з ним один або більше відносно-визначених видів покарань.

Передбачення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю щодо злочинів невеликої тяжкості дисертант вважає обґрунтованим, а щодо злочинів середньої тяжкості надто м'яким. Пропонує виключити його із санкцій ч. 2 ст. 376 і ст. 251 КК як злочинів середньої тяжкості.

При побудові переважної більшості санкцій альтернативні види покарань розташовані з урахуванням ст. 51 КК від менш до більш суворого. Розміщення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в ч. 1 ст. 137, ст. 145, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст. 183, ч. 2 ст. 351 КК не відповідає вимогам ст. 51 КК. Пропонується розташувати цей вид покарання згідно з цією нормою.

Автор констатує, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю передбачено в чинному законодавстві і як додаткове обов'язкове, і як додаткове факультативне покарання. Аргументовано висновок про допустимість встановлення цього виду покарання як додаткового обов'язкового щодо злочинів, вчинених через необережність, а також про недопустимість - щодо злочинів, що можуть бути вчинені у співучасті зі спеціальним суб'єктом. Пропонується замінити його у цілому ряді санкцій на факультативне.

Аналізується допустимість передбачення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання за наявності його як додаткового обов'язкового. Дисертант заперечує обґрунтованість такої санкції і пропонує виключити цей вид покарання як додатковий обов'язковий із санкції ч. 1 ст. 175 КК.

Розглядаючи питання про допустимість поєднання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового обов'язкового покарання з виправними роботами, автор його не заперечує за умови реальної можливості виконання цього виду покарання за місцем роботи засудженої особи.

Дисертант відзначає непослідовність законодавця при безпідставному включенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю щодо злочинів із загальним суб'єктом і, навпаки, непередбачення щодо злочинів з ознаками використання певної посади або пов'язаних із певною діяльністю.

В роботі звернено увагу на неправильне визначення розгляданого виду покарання у санкції ч. 5 ст. 143 КК: „позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю”. Пропонується сполучник „і” замінити на сполучник „або”.

Аналізуючи розмір строків позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного, так і додаткового покарання у санкціях норм Особливої частини КК, автор робить висновок, що їх встановлення не має належного обґрунтування, і пропонує визначати їх відповідно до ч. 1 ст. 55 КК. Серед суддів 86 % вважають, що межі строку позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, встановлені у ч. 1 ст. 55 КК, відповідають вимогам, які висуваються правозастосовчою практикою.

Розділ третій „Призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. „Правові підстави призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю” дисертант звертає увагу на те, що необхідність застосування покарання цього виду обумовлюється вчиненням не будь-якого злочину, передбаченого КК, а лише злочину, вчиненого з використанням займаної посади або у зв'язку із зайняттям певною діяльністю. Серед суддів 98 % вбачають обґрунтованою таку обов'язкову підставу призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного та як додаткового покарання.

Обіймання певної посади або здійснення певної діяльності обов'язково повинні мати юридичні підстави на момент вчинення злочину. Фактичне виконання певних обов'язків або здійснення певної діяльності не створює підстав для призначення цього виду покарання. Дисертант вважає, що при встановленні зазначених обставин суд зобов'язаний призначати цей вид покарання.

Дисертант відзначає відсутність закріплення у ст. 55 КК правових підстав призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання. Пропонує у новій редакції ст. 55 КК закріпити їх у якості єдиних щодо цього виду покарання як основного, так і додаткового.

У підрозділі 3.2. „Порядок призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю” розглядаються правила призначення цього виду покарання як основного і додаткового.

Розглядаючи застосування загальних засад при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю автор вважає, що призначення цього виду покарання як додаткового на підставі ст. 55 КК не суперечить загальним засадам, оскільки вимога призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, доповнюється вимогою про необхідність застосування положень Загальної частини КК.

Дисертантом аргументується висновок щодо допустимості одночасного позбавлення особи права обіймати певну посаду і права займатися певною діяльністю як за один злочин, так і за сукупністю злочинів або вироків.

Розглядаються особливості призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання за сукупністю злочинів і вироків. Констатується, що призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів або вироків, якщо за один із злочинів призначено позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, допустимо лише шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Застосування повного чи часткового складання виключається.

Автор акцентує увагу на дотриманні вимоги призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання лише за окремі злочини, що входять у сукупність, а не до остаточного покарання.

У дисертації обґрунтовується положення про недопустимість складання різних видів позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів або вироків. Так само не може, на думку автора, один вид позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю поглинути інший. У зазначених випадках обидва види позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю виконуються самостійно.

Проведене анкетування виявило, що 60,5 % суддів уважають, що норми КК, які регулюють призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у цілому задовольняють потреби практики, але мають деякі недоліки; 35 % суддів вказало на неефективність цих норм, але необхідність їх існування за умови їх доопрацювання; 4,5 % - визначили цілковиту ефективність норм і відсутність потреби їх удосконалення. Переважна більшість суддів (94 %) не відчуває труднощів при призначенні досліджуваного виду покарання, і лише у 6 % - виникають такі труднощі. При визначенні причин недостатності призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю думки суддів розділилися: 33 % - вказали на відсутність у матеріалах кримінальних справ відомостей, які свідчили б на вчинення підсудним злочину з використанням певної посади або у зв'язку із зайняттям певною діяльністю; 22 % - відзначили неналежне виконання цього виду покарання; 20 % - відмітили прогалини у законодавстві; 15 % - малий виправний вплив його на засудженого; 10 % - зазначили інші причини.

У підрозділі 3.3. „Застосування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при звільненні від відбування інших видів покарань” дослідженню піддається комплекс питань, що стосуються можливості звільнення особи від покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, звільнення від його відбування, а також застосування цього виду покарання при звільненні особи від відбування інших видів покарань.

Автором висловлюється думка про те, що за змістом ст. 77 КК застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо додаткових покарань (у тому числі й позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю) є правом, а не обов'язком суду. Відзначається невдала редакція ст. 77 КК, і пропонується її нова редакція.

Розглядаючи умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, дисертант вважає, що ч. 1 ст. 81 КК умовно-дострокове звільнення від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання після фактичного відбуття основного покарання не допускається. Пропонує доповнити ст. 81 КК вищезазначеним положенням.

Дисертант вважає, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за певних умов може бути застосовано при заміні невідбутої частини покарання у виді обмеження або позбавлення волі (ст. 82 КК), звільненні від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК), звільненні від покарання на підставі закону про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК) як більш м'яке покарання.

покарання кримінальний посада

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розв'язанні проблемних питань покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, його встановлення й призначення шляхом дослідження законодавства, теорії та практики щодо теми дисертації для висунення ряду пропозицій з розвитку кримінально-правової теорії, удосконалення законодавства України та практики його застосування. Зокрема, зроблено такі висновки та пропозиції.

1. Визначено поняття та зміст позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду кримінального покарання, який включає два відносно самостійних види покарання: позбавлення права обіймати певні посади та позбавлення права займатися певною діяльністю. Виявлено його сутність, що полягає у припиненні права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

2. Проаналізувавши особливості прояву через цей вид покарання загальних ознак покарання, встановлених ч. 1 ст. 50 КК, запропоновано доповнене визначення поняття покарання: „Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні або позбавленні прав і свобод засудженого”.

3. Дисертантом встановлена належність позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до: покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; строкових видів покарань; змішаних видів покарань, тобто до таких, що можуть застосовуватися як основні, так і додаткові; спеціальних видів покарань, оскільки підстави його застосування визначаються характером діяння й ознаками суб'єкта.

4. Доведено, що даний вид покарання може застосовуватися не лише на підставі санкцій норм Особливої частини КК, але й згідно зі ст. 55 КК, що не суперечить загальним засадам призначення кримінального покарання.

5. Встановлено наявність в Особливій частині КК двох спеціальних видів позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: „позбавлення права керувати транспортними засобами” (ст. 286 КК) і „позбавлення права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів” (ст. 287 КК).

6. Доведено необґрунтованість встановлення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного і додаткового покарання у деяких з санкцій норм Особливої частини КК, у яких воно передбачено.

7. Обґрунтовано доцільність передбачення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання лише щодо злочинів невеликої тяжкості.

8. Зазначено на неприпустимості встановлення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового обов'язкового щодо злочинів, які можуть бути вчинені у співучасті із спеціальним суб'єктом та пропозиція заміни його на додаткове факультативне у ч. 2, 5 ст. 143, ч. 3 ст. 144, ч. 2 ст. 151, ч. 3-4 ст. 157, ч. 3 ст. 158, ч. 2 ст. 159, ч. 2 ст. 183, ч. 2-5 ст. 191, ч. 2 ст. 208, ч. 2 ст. 209-1, ч. 2 ст. 210, ч. 1-2 ст. 211, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212-1, ч. 2 ст. 222, ст. 232-1, ст. 237, ч. 2 ст. 308, ч. 2-3 ст. 312, ч. 2 ст. 319, ч. 1-2 ст. 320, ч. 2 ст. 330, ч. 2, 3 ст. 362, ч. 2-3 ст. 364, ч. 1-3 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 1-3 ст. 368, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 374, ч. 1-3 ст. 382 КК.

9. Обґрунтовано положення про можливість призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до виправних робіт за умови обіймання засудженим іншої посади або зайняття ним іншою діяльністю, ніж ті, що пов'язувалися із злочином.

10. Аргументується допустимість одночасного призначення обох видів позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як при засудженні за один злочин, так і за сукупністю злочинів або вироків.

11. Констатується, що застосування звільнення від покарання з випробуванням до додаткових покарань за чинним КК є правом, а не обов'язком суду. Запропоновано нову редакцію ст. 77 КК:

„Стаття 77. Застосування звільнення від відбування додаткових покарань з випробуванням

Звільнення від відбування покарання з випробуванням може поширюватися і на одне або кілька видів додаткових покарань.

У разі незастосування звільнення з випробуванням до додаткового покарання строк його відбування обчислюється з моменту набрання чинності вироку суду”.

12. Доводиться неприпустимість призначення остаточного додаткового покарання за сукупністю злочинів або вироків шляхом повного чи часткового складання, якщо за окремі злочини призначені різні види позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

13. У зв'язку з тим, що умовно-дострокове звільнення від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання після фактичного відбуття основного покарання не передбачено ч. 1 ст. 81 КК, пропонується доповнити її положенням такого змісту: „Умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання після фактичного відбуття основного покарання не допускається”.

14. Обґрунтовано потребу декриміналізації ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та встановлення положення про заміну цього виду покарання більш суворим у ст. 55 КК.

15. Запропоновано оновлену редакцію ст. 55 КК:

„Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

1. Позбавлення права обіймати певні посади полягає у припиненні на визначений судом строк права перебування на посадах в державних органах та їх апараті, в органах місцевого самоврядування або на посадах підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, якщо надані за посадою повноваження використовувалися особою для вчинення злочину.

2. Позбавлення права займатися певною діяльністю полягає у припиненні на визначений судом строк права на службову або професійну діяльність, або іншу діяльність, регламентовану відповідними правилами, якщо її здійснення пов'язане із вчиненням злочину.

3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

4. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене не лише відповідно до санкцій норм Особливої частини цього Кодексу, але й на підставі цієї статті, якщо вчинення злочину безпосередньо пов'язувалося з використанням займаної посади або здійсненням певної діяльності.

5. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.

6. У разі ухилення від відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю воно замінюється на громадські або виправні роботи чи арешт в межах встановлених цим Кодексом для зазначених видів покарань”.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Шиян Д.С. Деякі питання вживання термінів щодо покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2002. - № 4. - С. 214-221.

2. Шиян Д.С. Позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю: поняття, ознаки, підстави призначення і порядок виконання // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 1. - С. 118-121.

3. Шиян Д.С. Кримінально-правові наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2003. - № 2. - С. 263-270.

4. Шиян Д.С. Проблеми необґрунтованої наявності позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового обов'язкового покарання у санкціях деяких норм Особливої частини КК // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2005. - № 1 (20). - С. 272-278.

5. Шиян Д.С. Мета покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2006. - № 3. - С. 191-198.

6. Шиян Д.С. Місце покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у системі покарань у залежності від їх класифікації // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2007. - № 3. - С. 232-239.

7. Шиян Д.С. Проблемні питання позбавлення особи права на працю // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 14-15 травня 2002 р. м. Запоріжжя. - У 2-х ч. - Запоріжжя: Юрид. ін-т МВС України, 2002. - Ч. 1. - С. 121-123.

8. Шиян Д.С. Підстави та умови призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування: збірник тез доповідей учасників Регіонального круглого столу. - Хмельницький: ХІУП, 2003. - С. 240-242.

...