3. Проблеми у функціонуванні СВС СОТ, а також її перехід на більш зрілу стадію розвитку створюють передумови для реформування цієї системи. Переговори про реформування СВС СОТ носять офіційний характер і проводяться в рамках Спеціальної сесії ОВС, яка по суті стала постійно діючим форумом, у ході роботи якого країни-члени визначають, в якій формі СВС СОТ перейде на нову стадію розвитку, і який пакет реформ для цього необхідний.

4. Конкретизуючи результати дослідження, вкажемо на наявність наступних недоліків і відповідних можливостей для реформування СВС СОТ:

В інституційній сфері основну загрозу створює зростаюче навантаження на органи СВС СОТ, викликане постійним збільшенням кількості суперечок, що передаються на розгляд у рамках даної системи. Сьогодні ці органи поки ще справляються із розглядом справ, що ініціюють країни-члени, однак при бездіяльності вказана загроза може викликати серйозні проблеми у функціонуванні всієї СВС СОТ.

У зв'язку з цим першочергові інституційні реформи повинні включати збільшення складу АО (наприклад, до дев'яти членів) і переведення їх у статус постійних працівників СОТ. Також варто підсилити кадрове та матеріальне забезпечення Секретаріату СОТ. Перед ухваленням рішення про запровадження постійного третейського корпусу в СВС СОТ рекомендовано пройти перехідний період, який передбачає функціонування «змішаних» третейських груп. До складу «змішаних» третейських груп варто включати трьох членів ad hoc, які мають призначатися згідно з існуючою на сьогодні процедурою, а також двох членів із числа постійного третейського корпусу: голови третейської групи та експерта з питань, пов'язаних із предметом суперечки. Генеральній Раді та Конференціям Міністрів СОТ необхідно активізувати діяльність у сфері тлумачення та створення нових норм права СОТ, щоб виконання цих функцій не перекладалося переважно на органи СВС СОТ так, як це відбувається зараз, викликаючи критику з боку окремих країн-членів.

У процедурах врегулювання суперечок СОТ проблеми виникають на різних стадіях процесу. До таких проблем можна віднести: а) ставлення сторін до попередніх консультацій як до формальності; б) нечасте використання процедур посередництва, добрих послуг і примирення; в) окремі прогалини в нормах, що регламентують процедуру третейського розгляду; г) стислі строки апеляційного перегляду та відсутність у АО можливості повертати суперечку в першу інстанцію для додаткового розгляду. Особливо варто відзначити «проблему послідовності», прогалини в регламентації процедур третейського розгляду згідно зі Ст. 21.5 ДСУ та відсутність установленого порядку скасування застосування репресалій.

Вказані проблеми запропоновано вирішити внесенням уточнень і доповнень до норм ДСУ. Рекомендовано: а) не скорочувати строки проведення консультацій, як це пропонують окремі члени СОТ; б) зробити посередництво, добрі послуги і примирення обов'язковими для суперечок за участю НРК і окремих КР, а також для деяких інших категорій суперечок; в) подовжити стадію апеляційного перегляду на тридцять днів і надати АО право повертати справу на додатковий розгляд третейськими групами. На стадії третейського розгляду варто спробувати запровадження попереджувальних/ забезпечувальних заходів у випадках, коли дії відповідача наносять економіці скаржника шкоду, яку складно буде виправити, особливо якщо таким скаржником є НРК. У процедурах, що регулюватимуть застосування попереджувальних/забезпечувальних заходів, слід обов'язково передбачити можливість «зворотної компенсації». Використання процедури прискореного розгляду з приводу заходів, які вже були успішно оскаржені в ході попередніх суперечок, може бути випробуване в суперечках, ініційованих НРК і КР.

Рекомендується нормативно закріпити послідовність процедур, при якій звернення за дозволом на застосування репресалій можливе лише після завершення третейського розгляду, ініційованого відповідно до Ст. 21.5 ДСУ. Для процедур такого розгляду варто передбачити проведення попередніх консультацій і чітко вказати в нормах ДСУ на можливість подання апеляції та неможливість надання відповідачеві додаткового терміну для виконання рішення по суперечці. Що стосується репресалій, необхідно встановити порядок припинення їхнього застосування за допомогою комбінації процедур - подання відповідачем до ОВС звітів про виконання рішення по справі та звернення до третейського розгляду відповідно до Ст. 21.5 ДСУ у разі виникнення суперечок щодо цих звітів. Настійно рекомендовано запровадження і здійснення нагляду за виконанням самостійно досягнутих сторонами рішень по суперечці, а також застосування всього комплексу передбачених у ДСУ заходів для забезпечення виконання таких рішень нарівні з рішеннями, прийнятими ОВС. Підкреслюємо, що для ефективного функціонування СВС СОТ недоцільно і навіть небезпечно дозволяти сторонам суперечки за взаємною згодою вилучати частину положень зі звітів третейських груп і АО; запроваджувати процедуру часткового затвердження звітів третейських груп і АО; а також повертатися до практики дипломатичного вето при прийнятті рішень по суперечках.

У сфері застосування заходів, що забезпечують виконання прийнятих по суперечках рішень, основними проблемами слід вважати нечасте використання компенсації та не завжди адекватний ефект від застосування репресалій, включаючи негативні наслідки репресалій для самої країни, яка їх застосовує. Варто відзначити, що застосування репресалій наносить шкоду «невинним» галузям економіки відповідача, не «допомагаючи» при цьому постраждалим галузям економіки скаржника. Крім того, недоліком компенсації та репресалій у СОТ є ігнорування ретроспективної складової при визначенні їхнього рівня.

У зв'язку з існуванням цих проблем зроблено висновок про доцільність здійснення реформ, які включатимуть запровадження у практиці СОТ обов'язкових компенсацій на користь НРК, а також надання можливості виплат компенсації в грошовій формі. При цьому не рекомендовано залишати на розсуд скаржника питання про обрання переліку торговельних поступок, які надаються як компенсація. Щодо репресалій рекомендовано: а) запровадження можливості застосування малими країнами, НРК і окремими РК колективних репресалій; б) запровадження практики виплат штрафів або грошового еквіваленту обсягу репресалій; в) збільшення обсягу репресалій на певний відсоток протягом часу. Варто обмежити практику «карусельних» змін скаржником переліку поступок, що припиняються. Розширення практики перехресних репресалій і можливість переуступки права на застосування репресалій третім країнам є недоцільними. Необхідно враховувати ретроспективну складову при визначенні рівня зведення нанівець/ушкодження переваг скаржника, щоб забезпечити (при наданні компенсації або застосуванні репресалій) відшкодування завданих постраждалій стороні збитків в найбільш повному обсязі. В цілому, зроблено висновок про перевагу застосування компенсації перед застосуванням репресалій, оскільки компенсація є більш справедливою з точки зору відшкодування збитків і не несе негативних наслідків для багатостороннього торговельного режиму.

Проблем загальносистемного характеру існує декілька. По-перше, висловлюються нарікання на недостатню прозорість процесу врегулювання суперечок у СОТ. У зв'язку з цим рекомендовано: а) зробити доступними для всіх країн-членів СОТ і громадськості неконфіденційні версії заяв сторін суперечки; б) прискорити публікацію звітів третейських груп і АО; в) збільшити на веб-сайті СОТ кількість статей та оглядів, що стосуються сфери врегулювання суперечок. Публічні слухання справ слід вводити в практику СВС СОТ поступово - спочатку лише за наявності згоди на це самих сторін суперечки. По-друге, вимагає конкретизації питання про доступ до процесу приватних сторін і подання ними заяв amicus curiae, оскільки практика СВС СОТ у цій сфері не є одноманітною. Не рекомендовано проводити реформи, які б дали можливість безпосереднього доступу приватних сторін до процедур СВС СОТ. Заяви від amicus curiae доцільно подавати через держави - сторони суперечки, і лише у виняткових випадках безпосередньо в органи СВС СОТ. Для цього запропонована спеціальна процедура. По-третє, результатом дослідження став висновок про недостатню адаптацію процедур СВС СОТ до потреб КР і НРК, які через нестачу фінансових і кадрових ресурсів не можуть повноцінно користуватися перевагами даної системи. Побоювання політичних і економічних наслідків ініціювання суперечок проти країн-донорів, а також обмежена здатність застосовувати репресалії роблять позиції цих країн особливо вразливими. У зв'язку з цим необхідна активізація діяльності Консультаційного центру з питань права СОТ, а також надання НРК і деяким КР додаткової фінансової і технічної допомоги. Може допомогти створення спеціального фонду для цих цілей, а також передбачення можливості відшкодування на користь НРК і КР витрат, понесених у ході процесу врегулювання суперечок. Необхідно всебічно сприяти врегулюванню суперечок за участю НРК на стадії консультацій.

5. Виявлено ряд проблем, що впливають на потенційні можливості України ефективно використовувати СВС СОТ для захисту своїх національних інтересів. Ці проблеми є типовими для країн, що розвиваються. Серед них: нестача фінансових ресурсів і спеціально підготовлених фахівців, недостатнє інформаційне забезпечення, невизначеність в інституційному забезпеченні і відсутність спеціально розроблених національних процедур, що полегшують діяльність у даній сфері. У розробленому та затвердженому Кабінетом Міністрів України «Плані заходів щодо нейтралізації можливих негативних наслідків у зв'язку із вступом України до СОТ та забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки» № 10-р від 12 січня 2006 р. не передбачено заходів, що мають сприяти ефективній підготовці України до участі у процедурах СВС СОТ. У зв'язку з цим план відповідних дій запропоновано автором дисертації. Цей план складається з комплексу заходів, які необхідно реалізувати в інституційній сфері, сферах нормативно-процедурного, матеріально-технічного, кадрового та інформаційного забезпечення. Також зроблено висновок про необхідність розроблення: а) Правил і процедур подання приватними сторонами (юридичними особами) заяв про доцільність ініціювання Україною суперечок в рамках СОТ; б) Процедури підготовки імплементації негативних для України рішень, прийнятих по суперечках у СОТ. Варто приділити увагу формуванню стратегії та розробленню методологічного забезпечення діяльності України у сфері врегулювання суперечок в рамках СОТ. Після вступу до СОТ Україні варто задекларувати статус країни, що розвивається, щоб мати змогу скористатися перевагами, передбаченими у СВС СОТ для даної категорії країн.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ АВТОРОМ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Пода Т.О. Виникнення та організаційно-правова еволюція системи врегулювання суперечок ГАТТ/СОТ // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2006. - № 1 (24). - С. 63-69.

2. Пода Т.О. Врегулювання суперечок у СОТ: питання прозорості процесу, доступу неурядових організацій та розгляду amicus curiae briefs // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2006. - № 3 (26). - С. 18-23.

3. Пода Т.О. Реформування системи врегулювання міждержавних суперечок СОТ: огляд запропонованих змін // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2006. - № 5 (28). - С. 88-94.

4. Пода Т.О. Реформування системи врегулювання суперечок СОТ: питання відповідальності, ефективності застосування компенсації та репресалій // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2006. - № 6 (29). - С. 102-109.

5. Пода Т.О. Інституційні і процедурні проблеми функціонування системи врегулювання міждержавних суперечок СОТ та можливості їх вирішення // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2007. - № 1 (30). - С. 84-91.

6. Пода Т.О. Проблеми підготовки участі України в процедурах врегулювання міждержавних суперечок СОТ у статусі країни, що розвивається // Держава і право. Збірник наукових праць. - 2007. - № 35. - С. 579-587.

АНОТАЦІЯ

Пода Т.О. Проблеми функціонування та напрямки реформ системи врегулювання міждержавних суперечок СОТ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2007.

У дисертації розкриті організаційно-правові особливості функціонування системи врегулювання міждержавних суперечок СОТ, досліджені її характерні риси. Проаналізовані норми Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок та положення інших офіційних документів СОТ, досліджена практика врегулювання суперечок у рамках цієї організації. Визначені і детально розглянуті основні інституційні проблеми, що впливають на ефективність функціонування вказаної системи, а також проблеми у процедурах врегулювання суперечок на стадіях консультацій, третейського розгляду, апеляційного перегляду, нагляду і застосування заходів, які забезпечують виконання рішень по справах. Досліджено проблеми, пов'язані із застосуванням у СОТ компенсації та репресалій. Проаналізовано хід офіційних переговорів щодо реформування системи врегулювання суперечок, які тривають у СОТ за участю всіх країн-членів. Розкрито зміст і проведено критичний аналіз основних пропозицій, внесених країнами-членами СОТ у ході зазначених переговорів. В результаті аналізу та з урахуванням виявлених проблем представлені зауваження і доповнення до цих пропозицій. Окремі пропозиції країн-членів про внесення змін і доповнень до норм Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок уточнені та по-новому сформульовані автором. Викладені рекомендації щодо оптимального пакету реформ, які доцільно здійснити з метою вдосконалення системи врегулювання суперечок СОТ. Проведено аналіз проблем, що впливають на можливості України ефективно використовувати переваги, які надає доступ до системи врегулювання суперечок СОТ. У дисертації автор пропонує план заходів, реалізація яких сприятиме підготовці України до участі у процедурах означеної системи.

Ключові слова: міждержавні торговельні суперечки, врегулювання суперечок, засоби врегулювання міжнародних суперечок, система ГАТТ/СОТ, реформування системи врегулювання суперечок СОТ, консультації, третейський розгляд, апеляційний перегляд, міжнародна відповідальність у СОТ, компенсації, репресалії.

АННОТАЦИЯ

Пода Т.А. Проблемы функционирования и направления реформ системы разрешения межгосударственных споров ВТО. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины. - Киев, 2007.

В диссертации раскрыты особенности функционирования системы разрешения межгосударственных споров в рамках ВТО и ее характерные черты. Проанализированы нормы Договоренности о правилах и процедурах, регулирующих разрешение споров в ВТО. Исследована практика разрешения споров в рамках этой организации. В результате выявлены, изучены и детально описаны основные институциональные проблемы, влияющие на эффективность функционирования рассматриваемой системы, а также проблемы в процедурах разрешения споров на стадиях консультаций, применения добрых услуг и посредничества, третейского разбирательства, апелляционного пересмотра, надзора и применения репрессалий. В диссертации также рассмотрены вопросы доступа к процессу частных сторон, подачи заявлений amicus curiae, объема прав третьих сторон, прозрачности процесса, а также проблемы защиты интересов развивающихся и наименее развитых стран при разрешении споров в ВТО. Исследованы содержание и юридическая сила принимающихся по спорам решений. Проведен сравнительный анализ норм о международной ответственности государств в праве ВТО и общем международном праве. Изучена и изложена суть проблем, влияющих на эффективность применения в ВТО компенсации и репрессалий. Проанализирован ход официальных переговоров о реформировании системы разрешения споров, которые проводятся в рамках ВТО с участием всех государств-членов. Изучено содержание и проведен критический анализ основных предложений, внесенных государствами-членами ВТО в ходе указанных переговоров. В результате проведенного анализа и с учетом выявленных проблем автором сформулированы замечания и дополнения к указанным предложениям. Представлены рекомендации относительно оптимального пакета реформ, которые следует осуществить на текущем этапе. Обсуждена необходимость увеличения членского состава Апелляционного органа и опробования модели «смешанных» третейских групп. Рассмотрена целесообразность сохранения 60-дневной стадии консультаций, введения обязательных добрых услуг, посредничества и примирительной процедуры для отдельных видов споров, продления стадии апелляционного пересмотра и введения процедуры возврата спора в первую инстанцию. Предложены варианты заполнения нормативных пробелов для процедур третейского разбирательства в рамках Ст. 21.5 Договоренности о правилах и процедурах, регулирующих разрешение споров в ВТО, а также для процедуры прекращения применения репрессалий. Обоснована необходимость повысить прозрачность процедур третейского разбирательства и апелляционного пересмотра, ввести ретроспективное определение нанесенного ущерба, предусмотреть возможность денежных компенсаций и коллективных репрессалий, реализовать комплекс реформ, направленных на защиту интересов развивающихся и наименее развитых стран. Автором уточнены и по-новому сформулированы предложения о системе «смешанных» третейских групп, о процедуре подачи заявлений amicus curiae, о введении ускоренного третейского разбирательства по поводу уже оспоренных ранее мер, о возможности санкционирования предупредительных мер, а также об использовании добрых услуг и посредничества по односторонней инициативе Генерального директора ВТО. В завершение проведен анализ и изложены особенности проблем, влияющих на возможности Украины эффективно использовать преимущества системы разрешения споров ВТО. Предложен план мероприятий, реализация которых будет способствовать подготовке Украины к участию в процессе разрешения споров в ВТО. Внесены предложения о разработке национальных процедур, позволяющих Украине своевременно инициировать споры в ВТО и находить наиболее оптимальные способы имплементации положений негативных для Украины решений, принятых по спорам в ВТО.

Ключевые слова: межгосударственные торговые споры, разрешение споров, средства разрешения международных споров, система ГАТТ/ВТО, реформирование системы разрешения споров ВТО, консультации, третейское разбирательство, апелляционный пересмотр, международная ответственность в ВТО, компенсации, репрессалии.

ANNOTATION

Taisiya Poda. Problems of functioning and directions of reforms of the WTO dispute settlement system. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Sciences (Law). The speciality 12.00.11 - International Law. - Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine. - Kyiv, 2007.

Specific features and peculiarities of the WTO dispute settlement system are described in the dissertation. Norms of WTO Understanding on Rules and Procedures Governing the Settlement of Disputes are analysed as well as other official WTO documents and practice of dispute settlement within the organisation. As a result, main institutional problems that influence effectiveness of the WTO dispute settlement system's functioning are defined. Problems in the procedures of dispute settlement are determined and discussed in detail. Consultations, panel process, appellate review, surveillance procedure and procedures that ensure compliance are analysed. Peculiarities and problems of available in the WTO remedies (compensation and retaliation) are studied. In this dissertation author also analyses the course and results of official negotiations, which started in 1994 and still continue in order to find best ways to reform the WTO dispute settlement system. Content of official proposals, presented by member-countries in course of these negotiations, is studied and critically analysed. Taking into account results of that analysis as well as previously discovered institutional and procedural problems, author formulates critic remarks and additional recommendations regarding proposed by member-countries directions of reforms. Some additions and changes, proposed by member-countries to include into the text of WTO Understanding on Rules and Procedures Governing the Settlement of Disputes, are re-formulated by the author. Author defines an optimal package of reforms that are suitable and could be realised to improve the WTO dispute settlement system on the current stage of its legal maturity. Finally, attention is paid to specific problems that negatively influence Ukraine's abilities to use advantages of the WTO dispute settlement system. Author proposes a plan of actions that could help to prepare Ukraine's effective participation in the WTO dispute settlement process.

Key words: international trade disputes, dispute settlement, means of international dispute resolution, GATT/WTO system, reforming the WTO dispute settlement system, consultations, panel procedure, appellate review, international responsibility of states in the WTO, compensation, retaliation.

Размещено на Allbest.ru