Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

УДК 343.157 (477)

ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В ПОРЯДКУ ВИНЯТКОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Спеціальність 12.00.09

Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Бобечко Назар Ростиславович

Київ - 2004



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Бойко Володимир Петрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри кримінального процесу і криміналістики

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Шумило Микола Єгорович, Університет економіки і права “Крок”, проректор з наукової роботи

кандидат юридичних наук, доцент Шибіко Василь Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри правосуддя

Провідна установа Одеська національна юридична академія, кафедра кримінального процесу, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “11” січня2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27

Автореферат розісланий “8” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент О.П. Кучинська



АНОТАЦІЯ

Бобечко Н.Р. Перегляд судових рішень в порядку виняткового провадження. - Рукопис. процесуальний регламент судовий кримінальний

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Академія адвокатури України, Київ, 2004.

У дисертації досліджуються питання становлення, призначення, суті та завдань перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження в кримінальному процесі України, аналізуються підстави для такого перегляду, а також процесуальний регламент цієї форми перевірки судових рішень.

Визначені характерні риси та особливості перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, проведено чітке розмежування між нововиявленими обставинами та новими (додатковими) матеріалами, здійснено аналіз процедури судового розгляду кримінальних справ у порядку виняткового провадження. Значна увага приділена питанням розширення процесуальних гарантій прав та законних інтересів особи на даному етапі кримінально-процесуальної діяльності.

Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України, яке регламентує перегляд судових рішень у порядку виняткового провадження, а також практики його застосування.

Ключові слова: судове рішення, виняткове провадження, перегляд, нововиявлені обставини.



АННОТАЦИЯ

Бобечко Н.Р. Пересмотр судебных решений в порядке исключительного производства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. Академия адвокатуры Украины, Киев, 2004.

В диссертации исследуются вопросы становления, предназначения, сущности и задач пересмотра судебных решений в порядке исключительного производства в уголовном процессе Украины, анализируются основания для такого пересмотра, а также процессуальный регламент этой формы проверки судебных решений.

В работе определено место и роль пересмотра судебных решений в порядке исключительного производства в системе пересмотра судебных решений в уголовном процессе Украины, раскрыта демократическая и гуманная сущность этого этапа уголовно-процессуальной деятельности, изучена история становления данной стадии уголовного судопроизводства Украины, используя памятки права, действовавшие на территории современной Украины.

На основании принятого в литературе деления стадий уголовного судопроизводства на нормальные и исключительные, обычные и особенные, показано в чем, по мнению автора, заключается особенность пересмотра судебных решений в порядке исключительного производства. В частности указывается, что пересмотр судебных решений в порядке исключительного производства своей особенностью обязан, прежде всего, проверке таких судебных решений, которые вступили в законную силу, обращены к исполнению или, даже, частично либо полностью исполнены. Тем не менее, диссертант соглашается с высказанным в литературе мнением, что “исключительность” - не более чем процессуальная особенность стадий, на которых происходит пересмотр судебных решений, вступивших в законную силу, носит условный характер и не может рассматриваться в отрыве от общих задач уголовного судопроизводства.

Указывается, что стадия пересмотра судебных решений в порядке исключительного производства содержит два самостоятельных вида производств по проверке судебных решений, вступивших в законную силу. Несмотря на их общие черты, которые видимо и обусловили объединение в единую форму пересмотра судебных решений, они имеют существенные отличия. Результатом рассмотрения этих отличий стал вывод о том, что в новом УПК Украины нормы, регламентирующие пересмотр судебных решений, вступивших в законную силу, целесообразно сосредоточить в двух отдельных главах, именуя их “Производство по пересмотру судебных решений, вступивших в законную силу, по вопросам права” и “Производство уголовного судопроизводства в связи с вновь открывшимися обстоятельствами” соответственно.

Исследуя вопросы правовой природы и юридических свойств (признаков) вновь открывшихся обстоятельств, соискатель на основе анализа уголовно-процессуального законодательства других государств, мнений, высказанных в литературе, обосновывает целесообразность включения в систему оснований для пересмотра судебных решений в порядке исключительного производства новых оснований - признание Конституционным Судом Украины закона, примененного судом в уголовном деле, не соответствующим Конституции Украины и установление Европейским Судом по правам человека нарушений органом досудебного расследования или судом Украины норм Конвенции о защите прав человека и основных свобод во время производства по уголовному делу.

Вместе с этим, диссертант вносит предложения по усовершенствованию существующих оснований для пересмотра судебных решений в порядке исключительного производства.

Диссертант обращает внимание на неточность названия главы 32 УПК Украины - “Пересмотр судебных решений в порядке исключительного производства”, которое фактически означает непосредственную, в судебном заседании проверку обжалованного судебного решения и окончательное разрешение уголовного дела. Между тем, в этой главе регламентируется не только само производство в суде, но и вся процессуальная деятельность, что ему предшествует.

Подчеркивается необходимость расширения процессуальных гарантий прав личности на анализированном этапе уголовно-процессуальной деятельности.

Предложения по усовершенствованию норм УПК Украины, касающиеся производства по пересмотру судебных решений, вступивших в законную силу, изложены в двух отдельных главах.

Ключевые слова: судебное решение, исключительное производство, пересмотр, вновь открывшиеся обстоятельства.



ANNOTATION

Bobechko N.R. The Judgments Reconsideration in Exclusive Proceeding Order. - Manuscript.

Thesis for a candidate of legal sciences on specialization 12.00.09 - criminal procedure and criminalistics; forensic examination. Barrister Academy of Ukraine, Kyiv, 2004.

The thesis is dedicated to the issues of the formation, essence, aim and purposes of the judgments reconsideration in exclusive proceeding order, the grounds for judgments review and the regulations of these judgments reconsideration form.

The essential features and peculiarities of the judgments reconsideration in exclusive proceeding order are defined, new revealed facts and new (additional) materials are differentiated, the analysis of trial procedure in exclusive proceeding order is made. Considerable attention is paid to the questions of broadening the procedure guarantees of the persons' rights and legal interests on this criminal procedure stage.

The proposals of improving Ukrainian criminal procedure legislation regulating the judgments reconsideration in exclusive proceeding order are given.

Key words: judgment, exclusive proceeding, reconsideration, new revealed facts.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ідеалом правосуддя є законне, обґрунтоване та справедливе, а відтак - стабільне і непохитне судове рішення, яким припиняються матеріальні та процесуальні правовідносини шляхом категоричного вирішення правового конфлікту. Однак практично такий ідеал є недосяжним. Як би правильно не була організована судова система, якими б не були гарантії, створені законом для винесення судом правосудних рішень, можливість допущення помилок при їх постановленні ніколи не можна виключити. Тому виникає потреба в створенні надійної та ефективної системи виявлення, виправлення та попередження судових помилок. Світова та вітчизняна наука і практика кримінального судочинства виробили таку систему. В Україні її складовими елементами є апеляційне, касаційне провадження та перегляд судових рішень у порядку виняткового провадження.

В умовах взятого Україною курсу на повноправне членство у європейській спільноті хід реформування вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, зокрема його контрольних стадій, перебуває під пильним спостереженням європейської та світової громадськості. Серед цих стадій на особливу увагу заслуговує перегляд судових рішень у порядку виняткового провадження, оскільки питання, які ставляться та вирішуються на цьому етапі кримінально-процесуальної діяльності, зумовлені перевіркою таких судових рішень, правосудність яких, здавалося б, не повинна викликати сумнівів.

Проблеми, пов'язані з переглядом судових рішень у порядку виняткового провадження, незважаючи на важливе теоретичне та практичне значення, не привертають особливої уваги вчених, тому й до сьогодні не стали предметом дисертаційних та спеціальних монографічних досліджень. Окремі аспекти перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження висвітлені, головним чином, на конференціях у тезах доповідей, у статтях, в окремих главах посібників і підручників з кримінального процесу України та в розділах науково-практичних коментарів до чинного Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України), авторами яких є Ю. Ігнатенко, І. Коліушко, Р. Куйбіда, В. Маляренко, В. Лобач, Г. Омельяненко, В. Тертишник, В. Фінько, В. Шибіко, В. Шишкін, М. Шумило та ін.

Утім, перевірка судових рішень, що набрали законної сили, завжди привертала увагу науковців у радянський період. Цій проблемі присвячено чимало ґрунтовних праць, у тому числі дисертаційного та монографічного характеру, таких дослідників, як В. Алєксєєв, Г. Анашкін, В. Банін, В. Басков, М. Бєлобабченко, В. Блінов, М. Гродзінський, Ю. Грошевий, А. Грун, В. Дємідов, А. Кобліков, П. Лупінська, Є. Мартинчик, В. Маслов, І. Михайловська, Я. Мотовіловкер, П. Пашкєвич, І. Пєрлов, В. Поснік, І. Потеружа, Р. Рахунов, А. Рівлін, Г. Саркісянц, М. Строгович, Б. Тєтєрін, О. Тьомушкін, А. Ципкін, Н. Шило, В. Шинд.

Однак праці цих та інших авторів, які торкаються перегляду судових рішень, що набрали законної сили, були створені в інших умовах - до становлення України як самостійної, незалежної держави з новим соціально-економічним устроєм та правовою системою, до прийняття Конституції України 1996 р., численних концептуальних змін у законодавстві, що регламентує кримінальний процес, особливо після проведення у 2001 р. так званої “малої судової реформи”. Відтак у цих працях з об'єктивних причин не враховані ті кардинальні політичні, соціально-економічні та правові перетворення, що відбулися за цей час.

У сучасний період значний внесок у розвиток теорії та практики перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в кримінальному процесі зробили правознавці Російської Федерації, де цей науковий напрям став предметом монографічних, дисертаційних та інших досліджень таких процесуалістів, як М. Вєдіщєв, М. Громов, М. Ковтун, О. Котов, О. Рижаков та Т. Шинельова.

У складному та тривалому процесі формування в Україні правової держави, у зв'язку з підготовкою нового КПК України, необхідно переосмислити результати проведених раніше досліджень з проблем перегляду судових рішень, що набрали законної сили, дослідити зміни, новели, запроваджені у вітчизняне кримінально-процесуальне законодавство останніх років, дати їм науково обґрунтований аналіз та відповідну правову оцінку. Все це й зумовлює актуальність дисертаційного дослідження, його наукове та практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена в рамках науково-дослідної тематики кафедри кримінального процесу та криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка “Вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування”. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка від 27 березня 2002 р. протокол №11/3.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретичних та практичних проблем перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, вироблення пропозицій щодо подальшого вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування.

Для досягнення цієї мети ставилися наступні завдання:

- визначити місце та роль перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження в системі перегляду судових рішень у кримінальному процесі України, гарантій правосуддя, прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства;

- розкрити демократичну та гуманну сутність даного етапу кримінально- процесуальної діяльності;

- дослідити історію становлення інституту перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, використовуючи пам'ятки права, які діяли на території України, а також вивчити правове регулювання перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в інших державах (Республіка Польща, Російська Федерація);

- проаналізувати наявні в юридичній літературі думки з приводу перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження та обґрунтувати свою позицію щодо цих питань;

- вивчити судову практику застосування норм кримінально-процесуального закону, які регламентують перегляд судових рішень у порядку виняткового провадження, виявити помилки і порушення та визначити шляхи для їхнього усунення;

- виробити та обґрунтувати пропозиції, спрямовані на вдосконалення норм, що регламентують перегляд судових рішень у порядку виняткового провадження.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є теоретичний та практичний аспекти відносин, які виникають, змінюються та припиняються під час перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, а також процесуальна форма його застосування.

Предметом дослідження є норми чинного кримінально-процесуального законодавства України, які регламентують питання перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, практика їхнього застосування, теоретичні дослідження в цій галузі, норми кримінально-процесуального законодавства інших держав, які стосуються перегляду судових рішень, що набрали законної сили, проекти КПК України та матеріали судової практики Верховного Суду України (101 провадження), апеляційних судів Західного регіону України - Волинської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей (21 провадження), а також матеріали опублікованої практики Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації передусім є загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, узагальнення, дедукція, індукція, аналогія, формально-логічний метод.

Крім того, застосовано і спеціальні методи пізнання: історико-правовий (використовувався в ході вивчення пам'яток права та дослідження становлення і розвитку норм, які визначають перегляд судових рішень, що набрали законної сили, на різних етапах формування української державності); порівняльно-правовий (застосовувався при порівнянні українського кримінально-процесуального законодавства та кримінально-процесуального законодавства інших держав, що дало змогу виявити факти подібності і відмінності, притаманні кримінально-процесуальним законодавствам різних держав стосовно регулювання перегляду судових рішень, що набрали законної сили, а також використати найоптимальніші схеми побудови процесуальних інститутів та проваджень у зарубіжних країнах для вдосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства); статистичний (використано в ході вивчення та узагальнення судової практики, що дало можливість глибше дослідити ефективність застосування норм, які регламентують перегляд судових рішень у порядку виняткового провадження в судовій практиці, критично оцінити результати судової діяльності); моделювання (застосовувався для побудови проектів кримінально-процесуальних норм та інститутів, а також відповідних глав КПК України, які стосуються перегляду судових рішень, що набрали законної сили).

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що ця праця є першим у вітчизняній науці кримінального процесу дисертаційним дослідженням перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, в якому дана стадія кримінального судочинства висвітлюється системно, комплексно та багатоаспектно, у взаємодії з іншими перевірочними стадіями як важливий елемент системи перегляду судових рішень у кримінальному процесі України. Водночас дослідженню піддані найважливіші процесуальні ситуації, що створюють на практиці труднощі, зумовлені недостатньою регламентацією або її браком у кримінально-процесуальному законі. Критично проаналізовані погляди правознавців щодо суті та окремих питань перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, звернено увагу на проблеми, що потребують якісно нового наукового підходу з урахуванням тих змін та доповнень, які внесено у законодавство України останніми роками.

Найважливішими результатами дослідження є:

1) обґрунтування необхідності існування у кримінальному процесі України перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, визначення його місця в системі стадій вітчизняного кримінального судочинства, конкретизація завдань цього етапу кримінально-процесуальної діяльності та обґрунтування його значення як додаткової гарантії правосуддя та прав особи в кримінальному судочинстві, важливого національного засобу правового захисту прав і свобод людини перед зверненням до відповідних міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій;

2) визначення характерних рис та особливостей перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, що дало можливість відмежувати його від інших форм перевірки правосудності судових рішень - апеляційного та касаційного провадження;

3) історичний огляд становлення інституту перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, який дає підстави стверджувати, що вже у другій половині ХІХ ст. пам'ятки права, які діяли на території сучасної України, передбачали та досить детально регламентували ревізію судових рішень, що набрали законної сили;

4) дослідження підстав для перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, що дає можливість констатувати необхідність вдосконалення їх законодавчого регулювання та включення до їхньої системи нових підстав - невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також визнання Конституційним Судом України закону, застосованого судом у кримінальній справі таким, що не відповідає Конституції України, та встановлення Європейським Судом з прав людини порушення органом досудового розслідування або судом України норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод під час провадження у кримінальній справі;

5) проведення чіткого розмежування між підставами для порушення провадження за нововиявленими обставинами та підставами для відновлення кримінальної справи, а також між нововиявленими обставинами та новими (додатковими) матеріалами;

6) визначення випадків, коли проводиться розслідування нововиявлених обставин, а коли - їх перевірка та обґрунтування пропозиції щодо надання прокуророві, який порушив провадження за нововиявленими обставинами, права самостійно, а не через вищестоящого прокурора, ставити перед судом питання про необхідність відновлення кримінальної справи;

7) встановлення характеру процесуальної діяльності судді Верховного Суду України щодо розгляду клопотань про перегляд судового рішення у порядку виняткового провадження як попередньо-перевірочної, а діяльності суддів Верховного Суду України по обговоренню цього ж клопотання - як контрольної та організаційно-розпорядчої за своїм характером;

8) аргументування пропозиції про розгляд кримінальних справ у порядку виняткового провадження складом Судової палати у кримінальних справах або Військової судової колегії Верховного Суду України, що дасть змогу уникнути труднощів, які постають на практиці при зібранні спільного засідання судової палати і колегії Верховного Суду України;

9) встановлення необхідності розширення процесуальних гарантій прав та законних інтересів особи при перегляді судових рішень у порядку виняткового провадження, зокрема шляхом забезпечення її участі в судовому засіданні;

10) обґрунтування необхідності регламентації порядку провадження з перевірки судових рішень, які набрали законної сили, не в одній, а в двох окремих главах КПК України, що заповнить наявні прогалини у правовому регулюванні цієї діяльності та чітко спрямовуватиме правозастосовчу практику.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції стосовно перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, сформульовані в дисертації, можуть бути використані як у науково-теоретичному, так і практичному напрямі.

Науково обґрунтовані висновки та положення щодо інституту перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження можуть бути використані в процесі викладання курсу кримінально-процесуального права України, підготовки посібників, підручників, монографій, науково-практичних коментарів до кримінально-процесуального законодавства, а також суддями, прокурорськими працівниками та адвокатами під час реалізації кримінально-процесуальних норм. Крім того, результати дослідження сприятимуть у вдосконаленні кримінально-процесуального законодавства України, зокрема у підготовці нового КПК України та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань, що регулюють процедуру перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях, зокрема: на VIII, IX, X регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2002, 2003, 2004 рр.), на регіональних міжвузівських наукових конференціях молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, квітень 2002, 2003 рр.) та на І Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, травень 2004 р.), а також на засіданнях кафедри кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Положення дисертаційного дослідження викладені у восьми публікаціях, шість з яких містяться у фахових виданнях.

Структура роботи зумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАКу України. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що охоплюють сім підрозділів та п'ять пунктів, з висновків, списку використаних джерел (167 назв), а також двох додатків. Повний обсяг дисертації становить 240 сторінок, список використаних джерел та додатки викладені на 51 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, з'ясовується ступінь її наукової розробки, визначається об'єкт та предмет дослідження, окреслюється його мета і завдання, викладається методологічна основа роботи, формулюються положення, які характеризують її наукову новизну, подаються найважливіші результати дослідження, пояснюється їхнє теоретичне та практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 “Суть, завдання, значення та генезис стадії перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження” присвячений з'ясуванню правової природи та суті перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, визначенню його завдань, ролі в кримінальному процесі України, дослідженню історії становлення і розвитку цієї форми перевірки судових рішень.

У підрозділі 1.1. “Суть, завдання і значення стадії перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження”, ґрунтуючись на дослідженнях українських вчених-мовознавців (О. Пономаріва, О. Сербенської), які вказують, що, незважаючи на широке використання прикметника “виключний” на побутовому та офіційному рівнях мовлення, його вживають не завжди правильно, здобувач пояснює, чому в дисертаційному дослідженні вживається дещо інше (відмінне від законодавчого) формулювання - “перегляд судових рішень в порядку виняткового провадження”.

На підставі прийнятого в літературі поділу стадій кримінального судочинства на звичайні та особливі, показано, в чому, на думку автора, полягає особливість перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження.

Зокрема, вказано, що перегляд судових рішень у порядку виняткового провадження своєю особливістю зобов'язаний насамперед перевірці таких судових рішень, що набрали законної сили, та які вже звернені до виконання чи навіть частково або повністю виконані. Крім того, особливість цього етапу кримінально-процесуальної діяльності виявляється і в тому, що він виступає важливою гарантією від необґрунтованого, безпідставного перегляду судових рішень, що набрали законної сили, яка полягає у специфічному рухові кримінальної справи, точніше - у процесуальних умовах внесення справи на судовий розгляд. Особливість провадження по перевірці судових рішень з підстав, передбачених у п.2 ч.1 ст. 400⁵ КПК України, полягає і в тому, що воно покликане здійснювати захист прав та законних інтересів передусім засудженого і може бути використане для захисту прав та законних інтересів потерпілої від суспільно небезпечного діяння сторони тільки за умови, що такий захист не пов'язаний з погіршенням становища засудженого, виправданого чи особи, щодо якої справу закрито. Особливістю провадження та розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що жоден інший процесуальний порядок об'єктивно не містить (повністю або частково) таку велику кількість елементів стадій порушення кримінальної справи, досудового розслідування, попереднього розгляду справи суддею та судових перевірочних стадій (апеляційного, касаційного провадження), що безперечно потребує розширення та зміцнення гарантій захисту прав та законних інтересів учасників процесу. Особливий характер перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження зумовлюється й наявністю специфічних підстав для скасування чи зміни судових рішень, що набрали законної сили, з точки зору факту. Особливість перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження вбачається також і у можливості перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення в тій же судовій інстанції (апеляційній, касаційній), у якій відбувся попередній розгляд справи. Проявом такої особливості є й можливість порушення провадження за нововиявленими обставинами стосовно особи, щодо якої є вирок, який набрав законної сили, по тому ж обвинуваченню або ухвала суду, постанова судді, органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи з тієї ж підстави, а також проведення слідчих дій по справі, що підлягає відновленню, ще до скасування оспорюваного судового рішення. Особливість перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження полягає і в тому, що немає такої судової інстанції, рішення якої вважалися б остаточними і не могли переглядатися в світлі нововиявлених обставин.

Разом з тим, дисертант поділяє думку В. Алексєєва та О. Рижакова, які підкреслюють, що ”винятковість” - не більш як процесуальна особливість стадій, на яких здійснюється перегляд судових рішень, що набрали законної сили, має умовний характер і не може розглядатися окремо від загальних завдань кримінального судочинства.

Зазначено, що стадія перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження містить два самостійні види проваджень по перевірці рішень суду, що набрали законної сили: перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами та перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність такого рішення. Незважаючи на їхні спільні риси, які, очевидно, й зумовили об'єднання в єдину форму провадження по перегляду судових рішень, що набрали законної сили, вони мають суттєві відмінності. До них віднесено: специфіку контрольної спрямованості; підстави для перегляду судових рішень; юридичну природу даних, які є підставами для перегляду; порядок встановлення даних, які є підставами для перегляду; можливість (неможливість) перегляду судових рішень у бік покращення становища засудженого, виправданого чи особи, справу щодо якої закрито; строки перегляду; суб'єкти, які вправі порушити питання про перегляд судових рішень; суб'єкти, які вправі здійснювати перевірку доводів заінтересованих осіб щодо необхідності перегляду судових рішень; суб'єкти, які вправі вирішувати питання про перегляд судових рішень; суди, що уповноважені здійснювати перегляд; можливість (неможливість) повторного перегляду.

Наведені відмінності між переглядом судових рішень з підстав, передбачених у п.2 ч.1 ст. 400⁴ КПК України, та розглядом кримінальних справ за нововиявленими обставинами, дослідження суті виняткового провадження, окреслення його особливостей, дали підставу дійти висновку, що у новому КПК України норми, які регламентують перегляд судових рішень, що набрали законної сили, доцільно викласти не в одній главі, як це зроблено у чинному КПК України, а закріпити у двох окремих главах, назвавши їх “Провадження по перегляду судових рішень, що набрали законної сили, з питань права” та “Провадження кримінального судочинства у зв'язку з нововиявленими обставинами” відповідно.

У підрозділі 1.2. “Виникнення і розвиток інституту перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження” досліджуються пам'ятки права, які діяли на території сучасної України та регламентували перегляд судових рішень, що набрали законної сили, дана коротка характеристика чинного в цей час законодавства.

Аналіз Статуту кримінального судочинства Російської імперії 1864 р. та Кримінально-процесуального кодексу Австро-Угорської імперії 1873 р. дає підставу констатувати, що запровадження перегляду судових рішень, які набрали законної сили, в Україні чітко простежується з другої половини ХІХ ст. Можливість перегляду судових рішень, що набрали законної сили, передбачали й пам'ятки права, які діяли на території України за іншої державно-політичної формації (КПК УРСР 1922, 1927, 1961 рр.).

Головний акцент зроблено на генезі перегляду судових рішень, що набрали законної сили, після проголошення у 1991 р. незалежності України. Здобувач критично оцінює позиції тих дослідників, які не підтримали ідею реформування стадії наглядного провадження відповідно до демократичних, гуманістичних перетворень політичного, правового і суспільного життя держави, а висловлювалися за збереження у кримінальному судочинстві України лише одного виду перевірки судових рішень, що набрали законної сили, - відновлення кримінальних справ за нововиявленими обставинами (В. Бойко, С. Ківалов, М. Михеєнко, Г. Омельяненко, В. Стефанюк, М. Хандурін). У результаті цього зроблено висновок: не можна протиставляти, підміняти один вид перегляду судових рішень, що набрали законної сили, іншим самостійним видом, який має свої специфічні риси та виконує перевірку правосудності судових рішень у дещо іншому аспекті.

У розділі 2 “Підстави для перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження” досліджуються підстави перевірки правосудності судових рішень, що набрали законної сили, які охоплюють як порушення матеріального та процесуального закону у справі, так і порушення, зумовлені неправильним встановленням фактичних обставин справи.

У підрозділі 2.1. “Нововиявлені обставини як підстава для перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження” висвітлюються питання про правову природу, ознаки нововиявлених обставин, аналізуються їх окремі види.

На підставі аналізу кримінально-процесуального законодавства інших держав (Республіка Польща, Російська Федерація), думок, наявних у вітчизняній процесуальній теорії (В. Стефанюк), обґрунтовано доцільність внесення до системи підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами нових підстав: визнання Конституційним Судом України закону, застосованого судом у кримінальній справі таким, що не відповідає Конституції України, та встановлення Європейським Судом з прав людини порушення органом досудового розслідування або судом України норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод під час провадження у кримінальній справі.

Пункт 2.1.1. “Фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких ґрунтується вирок” присвячений дослідженню першої групи нововиявлених обставин, закріплених у ч.1 ст. 400⁵ КПК України.

У роботі звернено увагу на те, що у п.1 ч.1 ст. 400⁵ КПК України серед підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами вказана неправильність показань свідка, потерпілого, обвинуваченого та підсудного. Неправильність відомостей може зумовлюватися або добросовісною помилкою осіб, які їх повідомили, або умисним перекрученням, спотворенням цих відомостей. Частина 2 ст. 400⁵ КПК України містить імперативну норму, згідно з якою вироком, що набрав законної сили, встановлюються тільки завідомо неправдиві показання. Власне, про такі показання і йдеться в п.1 ч.1 ст. 400⁵ КПК України, - внаслідок таких показань настає кримінальна відповідальність за ст. 384 КК України. Відтак особа, яка, добросовісно помиляючись, повідомила неправдиві відомості про обставини справи, кримінальній відповідальності не підлягає. Для вирішення ситуацій, коли особа, добросовісно помиляючись, повідомила неправдиві відомості, на яких ґрунтується рішення суду, передбачено окрему підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами - п.3 ч.1 ст. 400⁵ КПК України. Виходячи з цього, в п.1 ч.1 ст. 400⁵ КПК України словосполучення “неправильність показань” запропоновано замінити формулюванням “завідома неправдивість показань”. Те ж саме стосується і словосполучень “неправильність висновку експерта” та “неправильність перекладу”, замість яких доцільно вжити терміни - “завідома неправильність висновку експерта”, “завідома неправильність перекладу”.

Стосовно ж неправильності показань обвинуваченого та підсудного як підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами відповідно до п.1 ч.1 ст. 400⁵ КПК України, то оскільки такі учасники процесу не несуть кримінальної відповідальності за давання завідомо неправдивих показань, то в ч.2 ст. 400⁵ КПК України і не вказано, що названі показання є підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами в разі їх встановлення вироком, що набрав законної сили. Тому пропонується вилучити неправильність показань обвинуваченого та підсудного як підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за п.1 ч.1 ст. 400⁵ КПК України. В таких випадках судове рішення повинно бути переглянуте за п.3 ч.1 ст. 400⁵ КПК України.

Звернено увагу на те, що неправильність висновку та пояснень експерта з кримінально-процесуальної точки зору є підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а з кримінально-правової точки зору - злочином проти правосуддя визнається тільки завідомо неправдивий висновок експерта (ст. 384 КК України). Тобто, за чинним кримінальним законодавством експерт не несе кримінальної відповідальності за давання завідомо неправильного пояснення. Тому вимога ч.2 ст. 400⁵ КПК України та ч.2 ст. 400⁶ КПК України про встановлення факту завідомо неправильного пояснення експерта вироком, що набрав законної сили, не може бути реалізована. Відтак судове рішення з підстави завідомо неправильного пояснення експерта за п.1 ч.1 ст. 400⁵ КПК України не може бути переглянуте.

Завершуючи аналіз першої групи нововиявлених обставин, дисертант вказує на неточність редакції п.1 ч.1 ст. 400⁵ КПК України, яка полягає у зіставленні родового поняття - “фальсифікація доказів” з видовими поняттями - “показання свідка”, “показання потерпілого”, “висновок експерта”, яка може призвести до помилкового висновку про те, що ні показання свідка, ні показання потерпілого, ні висновок експерта не є джерелами доказів.

З метою усунення вищезазначених недоліків редакції п.1 ч.1 ст. 400⁵ КПК України запропоновано її викласти так: “Нововиявленими обставинами вважаються: 1) встановлена вироком, що набрав законної сили, завідома неправдивість показань свідка чи потерпілого, завідома неправильність висновку експерта, завідома неправильність перекладу, а також фальсифікація речових доказів, протоколів слідчих і судових дій, протоколів з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів та інших документів, що спричинили винесення незаконного, необґрунтованого та несправедливого судового рішення.”

Пункт 2.1.2. “Зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі” присвячений розгляду другої групи нововиявлених обставин, закріплених у ч.1 ст. 400⁵ КПК України.

У п.2 ч.1 ст. 400⁵ КПК України йдеться про такі зловживання дізнавача, слідчого, прокурора та суддів під час провадження у справі, що спричинили саме істотну шкоду як одну з ознак злочину проти правосуддя, а не будь-яку іншу шкоду. Виходячи з цього, автор пропонує вживати не просто термін “зловживання”, а “злочинні зловживання”, який чітко розкриватиме зміст норми матеріального (кримінального) закону.

Дисертант поділяє точку зору М. Громова та М. Вєдіщєва, які зазначають, що злочинні зловживання можуть допустити і заступник чи помічник прокурора, начальник органу дізнання або начальник слідчого відділу у випадках, коли в їх провадженні знаходилися кримінальні справи.

Звертається увага на неточність редакції п.2 ч.1 ст. 400⁵ КПК України про зловживання суддів під час провадження у справі. З її змісту можна дійти неправильного висновку про те, що встановлені вироком суду, який набрав законної сили, злочинні зловживання по справі судді, який одноособово її розглядав, не є підставою для перегляду судових рішень за п.2 ч.1 ст. 400⁵ КПК України. Тому точніше та правильніше було б вести мову про злочинні зловживання судді під час провадження у справі.

Виходячи з викладених зауважень, запропоновано п.2 ч.1 ст. 400⁵ КПК України викласти у такій редакції: “Нововиявленими обставинами вважаються: 2) встановлені вироком, що набрав законної сили, злочинні зловживання дізнавача, начальника органу дізнання, слідчого, начальника слідчого відділення, прокурора, судді, а також народного та присяжного засідателя, вчинені під час провадження у справі.”

У пункті 2.1.3. “Всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного” досліджуються усі інші нововиявлені обставини, не віднесені законом до перших двох груп. Дисертант підкреслює, що вказівка п.3 ч.1 ст. 400⁵ КПК України на “всі інші обставини” створює труднощі у застосуванні норм, що встановлюють підстави і порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Адже ними можуть бути й нові (додаткові) матеріали, які подаються учасниками процесу у вищестоящий суд. Дисертант піддає критиці практику деяких апеляційних судів Західного регіону України, які в якості нововиявленої обставини розглядають невідомість суду першої інстанції на момент вирішення справи даних про попередню судимість підсудного. У зв'язку з цим в роботі проведене чітке розмежування нововиявлених обставин та нових (додаткових) матеріалів.

У підрозділі 2.2. “Неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення як підстава для перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження” розглядається ще одна, крім нововиявлених обставин, підстава для перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження.

Перегляд судових рішень у порядку виняткового провадження з підстав, зазначених у п.2 ч.1 ст. 400⁴ КПК України, відрізняється від касаційного провадження не лише звуженим колом підстав для скасування чи зміни судових рішень, але й самим змістом підстав для такого перегляду. Виходячи із текстуального аналізу п.2 ч.1 ст. 400⁴ КПК України, неправильного застосування кримінального закону чи істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону ще не достатньо для перегляду судового рішення в порядку виняткового провадження. Необхідно, щоб останні ще й істотно вплинули на правильність судового рішення. Істотність впливу судової помилки на правильність судового рішення є поняттям оціночним, встановлення якого віддано на розсуд суддів Верховного Суду України та зумовлюється конкретними обставинами справи. Закон не дає жодних критеріїв, опираючись на які можна було б однозначно вирішувати подібні колізії. Оскільки перегляд судових рішень у порядку виняткового провадження з підстав, вказаних у п.2 ч.1 ст. 400⁴ КПК України, дозволяється тільки в бік покращення становища особи, рішення щодо якої перевіряється, то й підстави для такої перевірки повинні бути такими, які повною мірою відповідають інтересам захисту її прав та законних інтересів. Тому слова “які істотно вплинули на правильність судового рішення” автор пропонує вилучити з формулювання п.2 ч.1 ст. 400⁴ КПК України.

Водночас в роботі обґрунтовується пропозиція про доцільність віднесення до підстав, вказаних у п.2 ч.1 ст. 400⁴ КПК України, і такої підстави, як невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. У ст. 369 КПК України ця підстава викладена у вузькому контексті, що дає можливість використовувати її без попереднього проведення судового слідства, ґрунтуючись лише на матеріалах кримінальної справи, що цілком здійсненне в умовах процесуальної форми розгляду справи в порядку виняткового провадження.

У пункті 2.2.1. “Неправильне застосування кримінального закону” розкривається суть цієї підстави для перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, критично аналізується редакція ст. 371 КПК України, наводиться статистика перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження з цієї підстави, дані приклади з практики Верховного Суду України.

У пункті 2.2.2. “Істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону” викладена правова природа цієї підстави для перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження, розмежовано її з іншими підставами для перегляду судових рішень, що вказують на порушення норм кримінально-процесуального права - однобічністю або неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства (368 КПК України) та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи (369 КПК України). Крім того, наведені дані судової статистики щодо перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження з цієї підстави та приклади з практики Верховного Суду України.

У розділі 3 “Порушення та розгляд справ у порядку виняткового провадження” аналізується процесуальний регламент досліджуваної форми перевірки судових рішень.

У підрозділі 3.1. “Провадження за нововиявленими обставинами” дисертант піддає критиці положення кримінально-процесуального закону про те, що прокурор у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини у справі, зобов'язаний особисто або через органи дізнання чи слідчих провести необхідне розслідування цих обставин (ч.2 ст. 400⁸ КПК України). Розслідування проводиться з метою встановлення обставин, що входять до предмета доказування по справі. Однак - про яке розслідування обставин, віднесених до п.1, 2 ч.1 ст. 400⁵ КПК України, може йти мова, коли вони вже засвідчені у порядку, який вимагає закон (вироком суду, що набрав законної сили, або за неможливості його постановлення іншим підсумковим процесуальним документом - постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, ухвалою суду про закриття справи)? У цих випадках йдеться лише про перевірку того, чи належить обставина, встановлена у визначеному законом порядку по іншій кримінальній справі до справи, що відновлюватиметься, чи спричинила така обставина винесення неправосудного судового рішення по цій справі. Іншого підходу вимагає ситуація, за якої прокуророві стало відомо про наявність обставин, зазначених у п.3 ч.1 ст. 400⁵ КПК України. У цьому разі без призначення розслідування цих обставин і справді не обійтися.

Аналізуючи порядок направлення матеріалів перевірки або розслідування нововиявлених обставин та висновку прокурора вищестоящому прокуророві, здобувач доходить висновку, що такий порядок є надмірно формалізованим, неминуче затягує момент судового розгляду та не повною мірою забезпечує ефективне виконання завдань, які стоять перед даною стадією процесу. Відтак пропонується від нього відмовитися, а право вносити подання до суду про необхідність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами надати тому прокуророві, який порушив провадження за нововиявленими обставинами і призначив їх перевірку чи розслідування.

У підрозділі 3.2. “Порушення провадження щодо перегляду судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення” автор подає своє розуміння призначення порядку обговорення клопотання про перегляд судового рішення з підстав, вказаних у п.2 ч.1 ст. 400⁴ КПК України, суддями Верховного Суду України.

По-перше, обговорення клопотання суддями Верховного Суду України має на меті встановити наявність достатніх підстав для перегляду судового рішення на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України. За результатами обговорення судді можуть і відхилити пропозицію свого колеги про необхідність перегляду справи. Тому воно є законодавчо встановленою гарантією від безпідставного та необґрунтованого перегляду судового рішення, що набрало законної сили.

По-друге, обговорення клопотання суддями Верховного Суду України є формою контролю за законністю, повнотою та правильністю розгляду і перевірки клопотань про перегляд судових рішень у порядку виняткового провадження. Законодавець вважає, що однієї лише діяльності судді Верховного Суду України, який вивчає клопотання та приймає щодо нього попереднє рішення, недостатньо. Необхідний ще й контроль за діяльністю самого судді, яка в ході обговорення також стає об'єктом перевірки. Мабуть, це можна пояснити тим, що перевірку клопотання про перегляд судового рішення, яке вже могло бути предметом касаційного провадження, здійснює суддя того ж суду й того ж рівня, що й троє суддів, які перевіряли справу в касаційному порядку. А оскільки такий механізм є досить спірним з погляду відповідності вимозі про перегляд справи вищестоящим судом, то закон і не надав судді Верховного Суду України повноваження приймати рішення про призначення справи до судового розгляду.

По-третє, обговорення клопотання суддями Верховного Суду України спрямоване і на те, щоб створити необхідні умови для майбутньої судової перевірки оспореного судового рішення, а тому має ще й організаційно-розпорядчий характер.

Дисертант критично оцінює положення закону, згідно з яким за результатами колегіального обговорення суддями Верховного Суду України клопотання про перегляд судового рішення з підстав, вказаних у п.2 ч.1 ст. 400⁴ КПК України, виноситься подання, а не ухвала. Адже в теорії кримінального процесу є загальновизнаним, що до судових процесуальних актів належать вирок, постанова та ухвала. А подання ніколи не вважалося судовим процесуальним актом. Це, радше, процесуальний акт слідчого та прокурора.

У підрозділі 3.3. “Судовий розгляд справ в порядку виняткового провадження” розглядаються найважливіші, проблемні питання судового розгляду справ у порядку виняткового провадження.

Здобувач обґрунтовує свою пропозицію щодо розгляду кримінальних справ у порядку виняткового провадження складом Судової палати у кримінальних справах або Військової судової колегії Верховного Суду України, що дасть змогу усунути труднощі, які виникають на практиці при зібранні спільного засідання судової палати і колегії Верховного Суду України та прискорить процесуальну діяльність.

Дисертант підкреслює необхідність розширення процесуальних гарантій прав особи під час судового розгляду справ у порядку виняткового провадження.



ВИСНОВКИ

1. В концептуальних питаннях законодавець змінив свій погляд на перевірку судових рішень, що набрали законної сили. Так, не пов'язуючи з переглядом судових рішень у порядку виняткового провадження з підстав, вказаних у п.2 ч.1 ст. 400⁴ КПК України, свободи на їх оспорення, він однак встановив, що такий перегляд є не стільки прерогативою посадових осіб та органів, які ведуть кримінальний процес, скільки результатом їхньої взаємодії зі сторонами, які вимагають перевірити правосудність судового рішення. Крім того, законодавець закріпив правило про заборону “повороту на гірше” з цих підстав, яке має абсолютний характер, у такий спосіб чітко виклавши свою позицію щодо того, інтересам якої сторони надається перевага.

...