Представницька функція Верховної Ради – парламенту України

Процес формування політико-правової думки про народне представництво в якості ідеологічного підґрунтя сучасної представницької функції парламенту України. Визначення поняття та ознак механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.07.2014
Размер файла 42,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

УДК 342.52

ПРЕДСТАВНИЦЬКА ФУНКЦІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ - ПАРЛАМЕНТУ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.02 - конституційне право

АВТОРЕФЕРЕАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПРИХОДЬКО ХРИСТИНА ВІКТОРІВНА

КИЇВ 2004

Дисертацією є рукопис

Работа виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права Запорізького державного університету (м. Запоріжжя)

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор член-кореспондент Національної академії наук України, академік Академії правових наук України

ПОГОРІЛКО Віктор Федорович - заступник директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідувач відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ФРИЦЬКИЙ Олег Федорович, професор кафедри конституційного права Юридична академія МВС України (м. Дніпропетровськ)

кандидат юридичних наукСТАВНІЙЧУК Марина Іванівна, член Центральної виборчої комісії України

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра конституційного та адміністративного права

Захист відбудеться “___” __________ 2004 року о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 4)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України (04053, м. Київ, провулок Нестеровський,4)

Автореферат розіслано “___” __________ 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради БИКОВ О.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з найголовніших ознак демократичного розвитку суспільства та держави в цілому є функціонування демократичного парламенту - установи, яка має повну довіру народу, виступає від його імені й підтримує соціальні зв'язки з ним. Від того, наскільки ефективною є діяльність парламенту безпосередньо залежить рівень народного представництва та захисту інтересів громадян країни. У даному випадку Україна не є винятком. Адже, місце та роль парламенту України - Верховної Ради - в механізмі держави та суспільстві обумовлено її представницьким характером, тим, що тільки Верховна Ради України має право виступати від імені народу України, приймати закони та інші акти. Ці положення були закладені ще в Декларації про державний суверенітет України і закріплені в Конституції України 1996 року.

Теоретичне дослідження представницької функції Верховної Ради України є актуальним, тому що в сучасній Україні відбуваються досить складні та неоднозначні процеси політико-правової трансформації. З одного боку, в умовах проведення конституційної і політичної реформ можна спостерігати тенденції підвищення соціальної ролі парламенту України, наділення його більшим колом повноважень в установчій та контрольній сферах. З іншого боку, можна спостерігати ознаки парламентської кризи, яка має свій прояв в існуванні політичних конфліктів у Верховній Раді України.

Проблеми реалізації представницької функції Верховної Ради України мають виключно важливе значення як для науки конституційного права України, так і для політичної та державно-правової діяльності. Насамперед, це пов'язано з тим, що Верховна Рада України є певним каналом зв'язку між суспільством та державою, органами виконавчої державної влади. Головне призначення Верховної Ради України - виражати волю народу з питань суспільного та державного значення. Тому, дуже важливим є усвідомлення існуючих проблем при здійсненні представництва народу парламентом України; узагальнення наукових та правових положень щодо досліджуваного питання; виявлення позитивних і негативних обставин, які мають місце в процесі представництва інтересів Українського народу і впливають на ефективність представницької функції Верховної Ради України.

Отже, актуальність проблеми представницької функції Верховної Ради України пов'язана, по-перше, з необхідністю її наукового обґрунтування та визначення місця в системі функцій Верховної Ради України; по-друге, з проголошенням, на конституційному рівні, Верховної Ради України не тільки єдиним законодавчим органом державної влади, а й єдиним представницьким органом; по-третє, з дослідженням механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України. Дослідження питання представницької функції Верховної Ради України є актуальним і тому, що за часи існування незалежної України даній проблемі не приділялося належної уваги в контексті самостійного дослідження, а лише характеризувався ряд окремих її аспектів у межах дослідження українського парламентаризму.

Цим обумовлений вибір даної теми дисертації, її структура та зміст.

Обрана тема дослідження потребує звернення до теоретичних проблем функцій держави та функцій державних органів; проблем народного представництва, становлення і розвитку українського парламентаризму, які завжди привертали увагу вчених. І тому, при роботі над дисертацією, автор спирався на ті ідеї, положення та висновки, які містяться в працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених-конституціоналістів, дослідників загальної теорії держави і права, дослідників історії політико-правових вчень тощо.

Різні аспекти теорії функцій держави та державних органів, порушували у наукових працях вчені-конституціоналісти та дослідники загальної теорії держави і права: С.С. Алексєєв, М.В. Баглай, Т.І. Байтін, І.Л. Бачило, А.Б. Венгеров, А.І. Денисов, Л.І. Каск, В.В. Копейчіков, А.І. Лук'янов, М.Н. Марченко, А.А. Мішин, В.Ф. Погорілко, І.С. Самощенко, А.К. Стальгевич, Б.О. Страшун, Ю.О. Тихомиров, Б.Н. Топорнін, Н.В. Черноголовкін, В.Є. Чиркін та інші.

Особлива увага приділялася науковим працям вчених, які досліджували питання народного представництва та теорії парламентаризму, як вітчизняного, так і зарубіжного. Це такі вчені, як: С.А. Авак'ян, А.С. Автономов, М. Амеллер, О.М. Бандурка, Г.В. Барабашев, Ч. Вайз, С.Б. Гавриш, А.З. Георгіца, В.Д. Горобець, В.Н. Денисов, Ю.Д. Древаль, В.С. Журавський, А.І. Златопольський, А.Д. Керимов, П. Кислий, О.Л. Копиленко, І.В. Котелевська, Л.Т. Кривенко, С.В. Масленнікова, В.А. Максимов, А.Х. Махненко, В.В. Медведчук, О.М. Мироненко, О.Г. Мурашин, Г.В. Нечепуренко, В.Ф. Опришко, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, М. Прело, М.І. Ставнійчук, В.Я. Тацій, М.О. Теплюк, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, К. Хессе, В.М. Цвік, В.М. Шаповал, Ю.М. Шемшученко, Н.Г. Шукліна та ін.

Автор спирався також на праці дореволюційних вітчизняних та зарубіжних правознавців: Б. Велихова, Н.П. Дружиніна, Г. Єллінека, К. Каутського, С.А. Котляревського, М.О. Рожкова, В.М. Хвостова, Б.М.Чичеріна та ін. Необхідно вказати і праці загальнофілософського характеру, насамперед, Г.В.Ф. Гегеля, Дж.С. Мілля, Ж.-Ж. Руссо та ін.

У дисертації використовувалися наукові праці радянського періоду. Їх теоретична та практична роль є досить значною, однак звернення до даних робіт можливо лише з урахуванням тих сучасних змін, які відбулися на рівні концептуальних та правових основ здійснення народного представництва.

Поряд з науковими джерелами в основу дисертації був покладений нормативний матеріал. Останній містить сукупність нормативно-правових актів України та нормативно-правові акти зарубіжних країн.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася у відповідності з темою науково-дослідної роботи відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Система органів державної влади України” (реєстраційний номер 0101U001009) та є частиною загальної проблеми, над працює юридичний факультет Запорізького державного університету: “Основні напрями реформування законодавства України в контексті європейської інтеграції” (державний реєстраційний номер 0104U004048).

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає у визначенні місця представницької функції Верховної Ради України в системі функцій парламенту України, у всебічному розгляді конституційно-правового змісту представницької функції, а також, в аналізі механізму її реалізації Верховною Радою.

Досягнення зазначеної мети реалізується через вирішення таких завдань:

здійснити авторське визначення поняття й ознак функцій Верховної Ради України;

провести класифікацію і дати видову характеристику функцій Верховної Ради України;

визначити ознаки Верховної Ради України як органу народного представництва;

здійснити авторське визначення поняття й ознак представницької функції Верховної Ради України;

простежити процес формування політико-правової думки про народне представництво в якості ідеологічного підґрунтя сучасної представницької функції парламенту України;

визначити основоположні ідеї народного представництва на сучасному етапі розвитку концепції народного представництва;

конкретизувати правовий зміст представницької функції Верховної Ради України через аналіз повноважень Верховної Ради України у сфері здійснення народного представництва;

виділити і проаналізувати основні форми реалізації представницької функції Верховної Ради України;

визначити поняття та ознаки механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України;

розкрити елементи механізму реалізації представницької функції парламенту України;

конкретизувати роль народних депутатів України в реалізації представницької функції Верховної Ради України;

обґрунтувати роль фракцій в реалізації представницької функції парламенту України;

внести пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері конституційно-правового регулювання представницької функції Верховної Ради України.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дисертаційної роботи є система функцій Верховної Ради України.

Предметом дослідження є представницька функція Верховної Ради України; визначення ознак та поняття представницької функції Верховної Ради України як напряму та виду діяльності парламенту України; повноваження Верховної Ради України у сфері реалізації представницької функції; механізм реалізації представницької функції парламенту України.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні принципи та підходи щодо наукового обґрунтування представницької функції, визначення її місця в системі функцій Верховної Ради України. Методами дослідження є сукупність загальнонаукових та інших методів наукового пізнання. Завдяки використанню формально-логічних прийомів: аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстракції встановлені ознаки та визначені поняття “функції Верховної Ради України”, “представницька функція Верховної Ради України”, “народне представництво”, “механізм реалізації представницької функції Верховної Ради України”. Із застосуванням системно-структурного та структурно-функціонального методів виділена представницька функція в системі функцій Верховної Ради України; розкрито механізм реалізації представницької функції Верховної Ради України та його елементи. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило дослідити кількісний та якісний склад Верховної Ради України з точки зору пропорційності представництва інтересів громадян України. Шляхом ототожнення зроблена класифікація на види функцій Верховної Ради України, форм реалізації представницької функції Верховної Ради народними депутатами України. верховна рада україна представницький

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою спробою комплексного монографічного дослідження, в якому подано авторську концепцію представницької функції Верховної Ради України.

У дисертації обґрунтовано ряд положень, які визначаються елементами наукової новизни:

запропоновано авторське визначення поняття функцій Верховної Ради України як основних напрямів та видів її діяльності, що відображають сутність, зміст і призначення Верховної Ради України в державі й суспільстві як органу законодавчої державної влади, пов'язані з реалізацією компетенції, закріпленої Конституцією України та іншими конституційно-правовими актами, відповідно до її місця та ролі в механізмі Української держави для досягнення завдань та мети;

виділено дві групи ознак функцій Верховної Ради України: загальні та конкретні (специфічні) (С. 8-9 автореферату);

доповнено критерії класифікації функцій Верховної Ради України. Поряд із загальновизнаними, запропоновано класифікацію функцій Верховної Ради України за новими критеріями: засобами діяльності Верховної Ради України, терміном реалізації функцій Верховної Ради України, механізмом реалізації функцій Верховної Ради України. За засобами діяльності Верховної Ради України можна розрізняти конституційну, бюджетно-фінансову, інформаційну, територіальну, програмну та ін. За терміном реалізації функцій Верховної Ради України - постійні та тимчасові. За механізмом реалізації функцій Верховної Ради України - складні (комплексні) та прості;

вперше визначено ознаки Верховної Ради України як органу народного представництва, що свідчить про здійснення нею представницької функції, на підставі положень Конституції України та інших конституційно-правових актів. Такими ознаками є наступні: виборність, періодичність формування, колегіальність (кількісний та якісний склад), вільний мандат депутатів;

вперше запропоновано авторське визначення поняття та ознак представницької функції Верховної Ради України як напряму і виду діяльності парламенту України, що полягає в представництві Українського народу - громадян України всіх національностей у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів;

конкретизовано правовий зміст представницької функції Верховної Ради України через аналіз повноважень Верховної Ради України у сфері народного представництва. Складовими правового змісту представницької функції є внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченому розділом ХIII Конституції; призначення та сприяння організації всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 Конституції, виборів та інших форм безпосереднього народовладдя; прийняття законів, інших актів Верховної Ради України і внесення до них змін; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, їх обговорення і подальша реалізація парламентом; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє та зовнішнє становище України; повноваження у сфері державотворення; повноваження у сфері здійснення контролю Верховною Радою України;

виділено дві основні форми реалізації представницької функції Верховної Ради України: організаційна та правотворча форми. Організаційними формами є сесії, пленарні засідання, парламентські дебати, парламентські слухання з окремих питань та ін. Правотворчими формами реалізації представницької функції парламенту України є прийняття законів, постанов, декларацій, звернень та інших актів. Останні поділяються на нормативні та ненормативні;

зроблено аналіз механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України та його елементів; визначено поняття та ознаки механізму реалізації представницької функції парламенту України. Поняття механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України визначено як цілісну, структуровану сукупність елементів, якими є суб'єкти - народні депутати України, органи Верховної Ради України (комітети, тимчасові спеціальні та слідчі комісії), об'єднання народних депутатів (фракції, парламентська більшість, опозиція), конституційно-правові відносини між цими суб'єктами та конституційно-правові норми, що регулюють дані відносини;

конкретизовано роль народних депутатів у реалізації представницької функції Верховної Ради України. Шляхом аналізу повноважень народних депутатів щодо здійснення представницької функції визначено стадії та форми реалізації народними депутатами представницької функції Верховної Ради України. Проведено класифікацію форм реалізації народними депутатами представницької функції Верховної Ради України (С. 14-15 автореферату);

визначено роль фракцій у реалізації представницької функції Верховної Ради України (С. 16 автореферату);

внесені конкретні пропозиції щодо вдосконалення конституційно-правового статусу Верховної Ради України (С. 14, 17 автореферату).

Практичне значення одержаних результатів. Досягнуті результати можуть бути використані в таких аспектах. По-перше, в науково-дослідній діяльності щодо вдосконалення правового регулювання конституційно-правового статусу парламенту України та розвитку теорії українського парламентаризму, теорії народного представництва в Україні.

По-друге, у навчальному процесі при проведенні семінарських занять з курсу “Конституційне право України”. При розробці та вдосконаленні спеціальних курсів, таких як “Парламентське право України”, “Конституційний процес”, “Кратологія” та ін. Матеріали дослідження, положення та висновки можуть бути використані в навчальній літературі, складанні навчальних програм та підручників з курсу “Конституційне право України”, а також, при підготовці методичних рекомендацій, вказівок з цього курсу та зазначених спецкурсів.

По-третє, дослідження матиме практичне значення для формування політичної та правової культури з питань народного представництва серед політичних і громадських діячів, громадян України.

Особистий внесок здобувача. Особиста участь автора в одержанні наукових результатів полягає в тому, що робота є самостійним науковим дослідженням, логічним за структурою та змістом. Викладеними положеннями та зробленими висновками було сформульовано сутність наукового результату, який є продуктом особистого усвідомлення та осмислення використаних джерел - нормативно-правових атів, наукових праць тощо.

Дисертантом, у межах досягнення поставленої мети, було проаналізовано та узагальнено окремі теоретичні положення дореволюційної, радянської та сучасної правової доктрини; конкретизовано зміст існуючих наукових поглядів та правового регулювання; запропоновано внесення пропозицій щодо вдосконалення досліджуваного конституційно-правового явища.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного та адміністративного права Запорізького державного університету, на засіданнях відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Матеріали дослідження були предметом обговорення та розгляду під час проведення наукових семінарів кафедрою конституційного та адміністративного права Запорізького державного університету.

Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, отримали апробацію в наукових доповідях на міжнародній науково-практичній конференції “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (травень 2002, Київ), на щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (липень 2002, Запоріжжя), на II міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (жовтень 2002, Запоріжжя), на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті В.М. Корецького “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України” (лютий 2002, Дніпропетровськ), на міжнародній науково-практичній конференції “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (травень 2003, Київ), на щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (червень-липень 2003, Запоріжжя), на міжнародній науково-практичній конференції “Право і лінгвістика” (вересень 2003, Сімферополь), на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (травень 2004, Київ), на щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (червень - липень 2004, Запоріжжя).

Публікації. Результати дослідження висвітлені в дев'яти наукових публікаціях.

Структура дисертації визначається змістом наукової проблеми і складається з вступу, трьох розділів, які поділяються на вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел - 20 сторінок (266 найменувань). Загальний обсяг роботи - 199 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується стан наукової розробки проблеми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, об'єкт та предмет дослідження, методологічна, теоретична та нормативна база дисертації. Формулюється наукова новизна одержаних результатів, яких дійшов дисертант у ході дослідження, обґрунтовується їх практичне значення, особистий внесок здобувача, зазначаються дані щодо апробації результатів дослідження.

Перший розділ дисертації - “Загальна характеристика функцій Верховної Ради - парламенту України” присвячений розгляду деяких теоретичних аспектів функцій Верховної Ради України: питанням визначення ознак та поняття функцій Верховної Ради України для висвітлення загальних рис функцій парламенту України, що сприятиме подальшій ідентифікації його представницької функції; визначенню критеріїв класифікації та видів функцій Верховної Ради України, з метою виявлення місця представницької функції парламенту України.

У першому підрозділі першого розділу “Правова природа функцій Верховної Ради України” досліджено загальнотеоретичні питання функцій, з метою наукового визначення поняття функцій Верховної Ради України. Теоретичним фундаментом конструкції поняття “функції Верховної Ради України” виступає теорія функцій держави та функцій державних органів.

У результаті аналізу різних наукових точок зору автор виділив 2 групи юридичних ознак функцій Верховної Ради України: загальні та конкретні (специфічні).

Загальними ознаками є ті юридичні властивості, які характеризують правову природу функцій Верховної Ради в співвідношенні їх з функціями держави, а саме: визначають загальний зміст та правові межі функцій парламенту України; розкривають зв'язки між функціями Верховної Ради України та функціями держави; окреслюють функціональне призначення в механізмі держави та суспільстві, водночас, виокремлюючи його у відносно самостійну діяльність. Наприклад, загальними ознаками є те, що функції Верховної Ради України відповідають напрямам діяльності держави в цілому; визначають місце та роль парламенту в механізмі держави; характеризують компетенцію (обсяг компетенції); виділяють соціальне призначення у суспільстві; визначають місце у політичній системі суспільства; функції Верховної Ради України виникають та розвиваються відповідно до вимог державного та суспільного розвитку тощо.

Виходячи із загальних ознак, виділено більш конкретні (специфічні) ознаки, які висвітлюють особливі риси функцій Верховної Ради України як законодавчого органу державної влади в системі органів держави. До таких ознак належать такі: функції Верховної Ради України є основними напрямами діяльності, які опосередковують зміст цієї діяльності, відображають сутність та соціальне призначення даного органу державної влади; завдяки здійсненню своїх функцій Верховна Рада України реалізує свої повноваження - права та обов'язки; закріплення повноважень Верховної Ради України на конституційно-правовому рівні забезпечує легалізацію функцій парламенту та гарантує виконання їх у режимі законності і тим самим зумовлює зміст функцій Верховної Ради України; впливає на формулювання напрямів та видів функцій парламенту України; функції Верховної Ради України є елементом системи функцій держави і виконуються відповідно до місця в державному механізмі як органу законодавчої державної влади; наявність у виконанні функцій Верховної Ради України цільового фактору, тобто кінцевим результатом у виконанні функцій є досягнення завдань та мети.

У процесі дослідження правової природи функцій Верховної Ради України та в результаті визначення їх специфічних ознак, враховуючи вже існуючі в правовій науці погляди, запропоновано авторське визначення поняття функцій Верховної Ради України, яке відображає зазначені ознаки. Отже, функції Верховної Ради України - це основні напрями і види її діяльності, що відображають сутність, зміст та призначення Верховної Ради України у державі та суспільстві як органу законодавчої державної влади, пов'язані з реалізацією компетенції, закріпленої Конституцією України та іншими конституційно-правовими актами, відповідно до її місця та ролі в механізмі Української держави для досягнення завдань та мети.

Другий підрозділ першого розділу “Класифікація функцій Верховної Ради України” присвячений визначенню критеріїв класифікації та видів функцій парламенту України.

Розмежування функцій Верховної Ради України здійснювалось за наступними критеріями: за об'єктами (сферами) діяльності; за суб'єктами; за способами (формами) діяльності; за засобами діяльності; за терміном реалізації функцій; за механізмом реалізації функцій.

За об'єктами (сферами) внутрішньої діяльності Верховної Ради України можна розрізняти політичну, економічну, соціальну, культурну функції, в зовнішній сфері - зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну та ін. За суб'єктами Верховної Ради України - загальнопарламентські, функції народних депутатів, функції комітетів, функції тимчасових спеціальних та слідчих комісій, функції фракцій, функції парламентської більшості, функції опозиції. За способами (формами) діяльності Верховної Ради України - законодавчу, представницьку, державотворчу, організаційну, контрольну функції. За засобами діяльності Верховної Ради України - конституційну, бюджетно-фінансову, інформаційну, територіальну, програмну та інші функції. За терміном діяльності Верховної Ради України - постійні та тимчасові функції. За механізмом реалізації функцій Верховної Ради України - складні (комплексні) та прості функції.

Отже, діяльність Верховної Ради України має плюралістичну природу; у зв'язку з цим, функції парламенту України є єдиними і взаємозалежними, такими, що мають інтеграційні зв'язки, які забезпечують функціонування Верховної Ради України. Представницька функція є відносно самостійною складовою системи функцій Верховної Ради України.

У межах даного дослідження більш прискіпливої уваги потребує аналіз правової природи представницької функції парламенту України.

У другому розділі “Представницька функція в системі функцій Верховної Ради України” представлено наукове обґрунтування представницької функції Верховної Ради України, визначено її місце в системі функцій Верховної Ради України.

У першому підрозділі другого розділу “Поняття представницької функції Верховної Ради” аналізується проблема визначення поняття “представницька функція Верховної Ради України” та її ознак шляхом розгляду теоретичних аспектів здійснення представництва Українського народу Верховною Радою України.

Методологічною основою для наукового та нормативного аналізу правової природи представницької функції Верховної Ради України є положення, що містить Конституція України від 28 червня 1996 року.

По-перше, у Преамбулі Конституції України йдеться про те, що Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу … приймає цю Конституцію - Основний Закон України.

По-друге, ст. 5 Конституції України проголошує, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо та через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

По-третє, у ст. 6 закладено принцип поділу влади, згідно з яким державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Декларація про державний суверенітет України також містить положення, за яким від імені всього народу має право виступати виключно Верховна Рада України.

Наведені імпліцитні норми Конституції України та положення Декларації, що регулюють повноваження Верховної Ради України, лише опосередковано визначають представницький характер Верховної Ради України. У зв'язку з цим, застосовано комплексний підхід при дослідженні нормативних та доктринальних положень, що дозволило авторові сформулювати ряд аргументів про наявність представницької функції та виділити ознаки, які характеризують Верховну Раду України як єдиний орган народного представництва. Такими аргументами є такі:

тільки Верховна Рада України має право виступати від імені народу України. Цей факт обумовлює її первинне соціальне призначення - представництво інтересів народу, виявлення його суверенної волі шляхом прийняття законів та інших актів;

про представницьку природу Верховної Ради України свідчать такі її ознаки: виборність; періодичність формування; колегіальність (кількісний та якісний склад); вільний мандат депутатів. Зазначається, що якісний склад Верховної Ради України опосередковується через сукупність складових, таких як: соціальний, партійний, професійний, статевий, віковий тощо;

згідно з цими ознаками Верховна Рада України є єдиним органом державної влади, що представляє Український народ - громадян всіх національностей, що проживають на території України та за її межами;

представництво народу України - прерогатива Верховної Ради України.

Представницький характер Верховної Ради України свідчить про здійснення останньою представницької функції.

Можна виділити ряд ознак, що характеризують представницьку функцію Верховної Ради України. Зокрема, вони полягають у такому:

сутність представницької діяльності Верховної Ради України випливає із природи самого представництва - відносин, в яких один суб'єкт діє від імені та в інтересах іншого суб'єкту. Тобто, Верховна Рада України діє від імені Українського народу, здійснює функції народу;

представницька функція Верховної Ради України - це процедура, змістом якої є виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізація і захист інтересів громадян України;

діяльність Верховної Ради України в інтересах народу обумовлює її соціальне призначення в суспільстві та державі;

через формування та функціонування Верховної Ради України громадяни України реалізують своє суверенне право на здійснення законодавчої влади;

представляти народ України - виключне право Верховної Ради України. Верховна Рада України є єдиним органом загальнонародного представництва в Україні;

при делегуванні народом України повноважень Верховній Раді України здійснювати владу від його імені, представницька діяльність отримує свою універсальність (мають представництво універсальні інтереси; парламент діє від імені народу у всіх сферах функціонування суспільства та держави);

Верховна Рада України, при здійсненні представницької діяльності, стає інтеграційним центром щодо виявлення, узгодження та відображення інтересів народу України.

Враховуючи вищевикладене, представницьку функцію Верховної Ради України можна визначити як напрям та вид діяльності парламенту України, що полягає в представництві Українського народу - громадян України всіх національностей у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів. Сутність представницької функції полягає в тому, що Верховна Рада України здійснює функції народу України від його імені, реалізує народовладдя. Змістом представницької функції Верховної Ради України є виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізація і захист інтересів Українського народу.

У другому підрозділі другого розділу “Становлення та розвиток політико-правової думки про народне представництво” у результаті огляду й аналізу різних ідей, теорій, концепцій щодо правової природи народного представництва автор виділив: 1) загальні (фундаментальні) ідеї, які в подальшому стали основою формування і функціонування парламенту як органу народного представництва; 2) ідеї, що розкривають сутність та зміст народного представництва і мають своє відображення в сучасних демократичних конституціях.

Загальними ідеями слід вважати ідею розподілу влади, ідею народного суверенітету та похідну від неї ідею народного представництва; ідею загального виборчого права тощо.

Ідеями народного представництва, що сприяли становленню представницьких інститутів влади і на яких будується представницька діяльність парламентів сучасних демократичних держав, зокрема, парламенту України є такі: природне формування чинників для виникнення реальної потреби в існуванні народного представництва; народне представництво є легальним; взаємообумовленість розвитку та функціонування народного представництва та загального виборчого права; формою реалізації народного представництва є функціонування органу народного представництва; народне представництво здійснюється виборним й колегіальним державним органом; органом народного представництва не може бути будь-яка організація, крім парламенту; народне представництво повинно відповідати критеріям якісного та пропорційного представництва; орган народного представництва виражає інтереси всього народу, а не окремі корпоративні чи групові інтереси; народне представництво є політичним представництвом (не носить характер доручення); народ через орган народного представництва здійснює свою верховну владу - суверенітет; члени органу народного представництва мають вільний мандат; психологічними умовами існування народного представництва є бажання і спроможність народу адаптуватись в умовах функціонування представницької системи правління; високий рівень свідомості народних представників.

У третьому підрозділі другого розділу “Повноваження Верховної Ради України у здійсненні представницької функції” досліджуються питання про повноваження Верховної Ради України, завдяки яким стає можливою реалізація її представницької функції.

До представницьких повноважень можна віднести такі повноваження парламенту України:

внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченому розділом ХIII Конституції;

призначення та сприяння в організації всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 Конституції, виборів та інших форм безпосередньої демократії;

прийняття законів, інших актів Верховної Ради України та внесення до них змін;

визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики та їх обговорення і нерідко вирішення в парламенті;

затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє і зовнішнє становище України;

повноваження у сфері державотворення;

повноваження у сфері здійснення контролю Верховною Радою України.

Представницькі повноваження відображають зміст представницької функції, тобто конкретні напрями діяльності в здійсненні представницької функції Верховної Ради України.

У процесі аналізу даних повноважень дисертантом запропоновано внесення змін до Конституції України, згідно з якими Верховна Рада України має право не тільки визначати, а й обговорювати засади внутрішньої та зовнішньої політики.

У четвертому підрозділі другого розділу “Основні форми реалізації представницької функції Верховної Ради України” подано визначення поняття та ознак форм реалізації представницької функції Верховної Ради України, проаналізовано їх види.

Характерними ознаками форм здійснення представницької функції Верховної Ради України є такі: взаємообумовленість форм здійснення представницької функції її змістом; взаємозв'язок форм здійснення представницької функції з призначенням Верховної Ради України; представницька функція здійснюється в організаційних та правотворчих (нормативних та ненормативних) формах; представницька функція здійснюється суб'єктами механізму реалізації даної функції у формі їх конкретної діяльності (конкретних дій); форми представницької функції обумовлені компетенцією та місцем суб'єктів у механізмі реалізації цієї функції. Автор пропонує визначити форми реалізації представницької функції Верховної Ради України як сукупність правових способів та організаційних заходів, завдяки яким Верховна Рада України здійснює представницьку функцію.

У ході дослідження було визначено дві основні форми реалізації представницької функції парламенту України: організаційні та правотворчі. До організаційних форм здійснення представницької функції належать сесії, пленарні засідання, парламентські дебати; парламентські слухання; проведення Днів Уряду України у Верховній Раді України, заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє і зовнішнє становище України.

Правотворчими формами є прийняття законів, постанов, декларацій, заяв та звернень. Вони поділяються на нормативні та ненормативні.

Третій розділ “Механізм реалізації представницької функції Верховної Ради України” присвячений розгляду теоретичних та практичних аспектів механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України. Досліджується проблема визначення поняття “механізм реалізації представницької функції Верховної Ради України”, висвітлюються ознаки даного механізму. А також, аналізується правова природа елементів механізму реалізації представницької функції парламенту України.

У першому підрозділі третього розділу “Поняття та елементи механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України” проаналізовано структуру механізму реалізації представницької функції, визначено його характерні ознаки. На підставі виділених ознак сформульовано визначення поняття механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України.

При розгляді проблеми визначення поняття “механізм реалізації представницької функції Верховної Ради України” важливим є дослідження загальнофілософських та правових категорій, зокрема, виходячи із правової сутності ключових категорій “механізм”, “механізм держави”, висвітлено основні та додаткові ознаки механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України.

Механізм представницької функції Верховної Ради України визначено як цілісна, структурована сукупність елементів, якими є суб'єкти - народні депутати України, органи Верховної Ради України та об'єднання народних депутатів, конституційно-правові відносини між цими суб'єктами і конституційно-правові норми, що регулюють ці відносини. Отже, елементами механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України є народні депутати України, комітети Верховної Ради України, тимчасові спеціальні й слідчі комісії, фракції, парламентська більшість та опозиція; конституційно-правові відносини, що виникають між зазначеними суб'єктами в процесі реалізації ними представницької функції парламенту України; конституційно-правові норми, які регулюють дані відносини.

Структура механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України являє собою сукупність складових, якими є організаційно-правовий та нормативний блоки. Організаційно-правовий блок складають суб'єкти механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України. Нормативний блок механізму реалізації представницької функції являє собою сукупність нормативно-правових елементів, які є правовою основою функціонування як цього механізму в цілому, так і функціонування й взаємодії суб'єктів механізму. До таких елементів автором віднесено конституційні положення про гарантії здійснення народного представництва Верховною Радою України та її суб'єктами, правові норми про повноваження Верховної Ради України та її суб'єктів у сфері представницької діяльності, про форми реалізації представницької функції Верховної Ради України.

Другий підрозділ третього розділу “Роль народних депутатів у реалізації представницької функції Верховної Ради України” присвячений питанню про участь народних депутатів України в реалізації представницької функції Верховної Ради України. При розгляді даного питання запропоновано класифікацію форм реалізації представницької функції парламенту народними депутатами з метою висвітлення їх провідної та багатофункціональної ролі в зазначеному процесі.

Процес реалізації представницької функції народними депутатами парламенту можна умовно поділити на три основні стадії. Перша стадія - ознайомлення, виявлення, об'єктивне узагальнення та формування інтересів громадян України; друга - реалізація інтересів; третя - захист інтересів громадян України. На кожній з цих стадій представницька функція здійснюється народними депутатами в різних формах. Наприклад, ознайомлення, виявлення, об'єктивне узагальнення та формування інтересів громадян України здійснюється у формі зустрічей народних депутатів з виборцями на зборах; проведення особистих прийомів; розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян; інформування виборців про депутатську діяльність через засоби масової інформації або на зборах виборців.

У результаті аналізу форм здійснення народними депутатами представницької функції Верховної Ради України доцільно проведення класифікації цих форм на види за певними ознаками.

Автором виділено ряд характерних ознак, за якими форми реалізації народними депутатами представницької функції Верховної Ради України поділяються на групи й які є критеріями їх класифікації. Такими критеріями є: 1) відповідність форм реалізації представницької функції стадіям її реалізації; 2) тривалість або періодичність форм реалізації представницької діяльності; 3) характер нормативно-правового закріплення форм реалізації народними депутатами представницької функції парламенту; 4) характер заходів щодо реалізації представницької функції парламенту.

У третьому підрозділі третього розділу “Роль фракцій у реалізації представницької функції Верховної Ради України” автор аргументує особливе значення діяльності об'єднань народних депутатів, зокрема, фракцій у здійсненні представницької функції парламенту України.

Роль фракцій полягає в тому, що вони безпосередньо впливають на ефективність функціонування Верховної Ради України, своєчасне виявлення, узгодження, формування та реалізацію інтересів громадян України; подальше врегулювання на законодавчому рівні тих суспільних відносин, які виникають у зв'язку з розвитком усіх сфер життєдіяльності суспільства. І той факт, що фракції визначаються конституційними нормами та на їх основі утворюється парламентська більшість, свідчить про суттєвий внесок фракцій у політичну стабільність позицій членів парламенту України, а звідси, в ефективність представницької функції Верховної Ради України.

У висновках містяться основні положення й результати проведеного наукового дослідження, зроблені загальні підсумки, сформульовані пропозиції щодо удосконалення конституційно-правового статусу Верховної Ради України.

Результатом узагальнення та систематизації існуючих теоретичних концепцій, поглядів і положень на доктринальному рівні, а також нормативного матеріалу, є сформульована авторська концепція представницької функції Верховної Ради України.

Проведений теоретико-правовий аналіз представницької функції Верховної Ради України, визначення її поняття та ознак, дослідження форм та механізму її реалізації дозволяє стверджувати, що ч. 1 ст. 75, згідно з якою парламент - Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, не відображає первинної правової природи Верховної Ради України як органу загальнонародного представництва. На нашу думку, необхідно запозичити позитивний досвід багатьох сучасних демократичних держав і в контексті проведення конституційної реформи удосконалити ст. 75, і викласти її в такій редакції: “Єдиним представницьким та законодавчим органом державної влади в Україні є парламент - Верховна Рада України”.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

Право на представництво: міжнародний аспект та регламентація в національному законодавстві // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. К.: Ін-т держави і прав ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. С. 202-205.

Генезис представницької функції парламенту // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. 2003. № 1 (10). С. 286-294.

Філософсько-правовий аспект представницької функції парламенту // Вісник Запорізького державного університету. 2003. № 1. С. 39-43.

Представницька функція Верховної Ради України: поняття та ознаки // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. 2003. № 3 (12). С. 73-81.

Функції Верховної Ради України: критерії класифікації та види // Бюлетень Міністерства юстиції України. 2003. № 11. С. 5-14.

Роль фракцій у реалізації представницької функції Верховної Ради України в контексті конституційної реформи // Влада. Людина. Закон. 2003. № 10. С. 99-102.

Проблеми демократії у європейському праві та національному законодавстві // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. С. 190-191.

Народне представництво (лінгвістичний аспект) // Право і лінгвістика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: У 2-х ч., 18-21 вересня 2003 р. Сімферополь: Доля, 2003. Ч. 2. С. 55-59.

Роль законодавчої та виконавчої влади в здійсненні зовнішніх функцій держави в аспекті євроінтеграції // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2003. С. 28-30.

Анотація

Приходько Х.В. Представницька функція Верховної Ради - парламенту України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню конституційно-правової природи представницької функції Верховної Ради України, визначенню її місця в системі функцій парламенту України.

Запропоновано наукове обґрунтування представницької функції Верховної Ради України як напряму і виду діяльності парламенту України, проаналізована її правова сутність та зміст. Виокремлено ознаки представницької функції, охарактеризовано механізм її реалізації Верховною Радою України. У ході дослідження визначено поняття “функції Верховної Ради України”, “представницька функція Верховної Ради України”, “форми реалізації представницької функції Верховної Ради України”, “механізм реалізації представницької функції Верховної Ради України”.

У дослідженні проаналізовано еволюцію концепції народного представництва. Виділено повноваження Верховної Ради України у здійсненні представницької функції та проаналізовано основні складові змісту представницької функції парламенту України. Охарактеризовано види форм реалізації представницької функції Верховної Ради України. Окреслено і розглянуто елементи механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України. Визначено роль народних депутатів і фракцій у реалізації представницької функції Верховної Ради України.

Результатом дослідження є висновки та пропозиції щодо внесення змін і доповнень у конституційне законодавство щодо вдосконалення конституційного статусу Верховної Ради України.

Ключові слова: “представницька функція Верховної Ради України”, “функції Верховної Ради України”, “народне представництво”, “форми реалізації представницької функції Верховної Ради України”, “механізм реалізації представницької функції Верховної Ради України”.

Аннотация

Приходько К.В. Представительская функция Верховной Рады - парламента Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию конституционно-правовой природы представительской функции Верховной Рады Украины, определению ее места в системе функций парламента Украины.

Представлено научное обоснование представительской функции Верховной Рады Украины как направления и вида деятельности парламента Украины, проанализированы ее правовая сущность и содержание, выделены признаки представительской функции, охарактеризован механизм ее реализации Верховной Радой Украины. Диссертантом выделены признаки, которые характеризуют Верховную Раду как единый орган народного представительства. Особое внимание уделено проблемам определения понятий “функции Верховной Рады Украины”, “представительская функция Верховной Рады Украины”, “формы реализации представительской функции Верховной Рады Украины”, “механизм реализации представительской функции Верховной Рады Украины”.

В исследовании проанализирована эволюция концепции народного представительства. Автором выделены полномочия Верховной Рады Украины по осуществлению представительской функции Верховной Рады Украины и проанализированы основные направления представительской функции парламента Украины. Охарактеризованы виды форм реализации представительской функции Верховной Рады Украины. Выделены признаки механизма реализации представительской функции парламента Украины, рассмотрены элементы данного механизма. Проведена классификация форм реализации представительской функции парламента народными депутатами Украины. Обоснована роль фракций в реализации представительской функции Верховной Рады Украины.

Результатом исследования стали выводы и конкретные предложения о внесении изменений и дополнений в конституционное законодательство по усовершенствованию конституционного статуса Верховной Рады Украины.

Ключевые слова: представительская функция Верховной Рады Украины, функции Верховной Рады Украины, народное представительство, формы реализации представительской функции Верховной Рады Украины, механизм реализации представительской функции Верховной Рады Украины.

...

Подобные документы

  • Поняття та система функцій Верховної Ради України. Представницька місія в системі парламенту. Загальна характеристика законодавчої функції ВРУ. Установча функція як напрямок діяльності парламенту. Особливості і форми здійснення парламентського контролю.

    контрольная работа [32,2 K], добавлен 06.09.2016

  • Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади в Україні. Роль парламенту в державі. Особливості Верховної Ради як парламенту. Загальні положення організації парламенту. Засідання Верховної Ради: порядок надання слова, прийняття рішень.

    курсовая работа [42,7 K], добавлен 25.11.2011

  • Порядок формування Верховної Ради України та робота її апарату. Функції та компетенція, форми та методи роботи Верховної Ради. Організація роботи комітетів. Проекти законодавчих актів та законодавчі пропозиції, що вносяться на розгляд суб'єктами права.

    курсовая работа [51,7 K], добавлен 14.06.2011

  • Функції та принципи роботи парламенту - єдиного органу, який належить до законодавчої гілки державної влади. Його Конституційний склад. Організація роботи Голови ВРУ, народного депутата, депутатських фракцій, комісій та комітетів Верховної Ради України.

    курсовая работа [44,8 K], добавлен 01.12.2010

  • Склад Верховної Ради України. Офіційний статус народного депутата України. Вибори народних депутатів України. Права і обов’язки народних депутатів України. Внутрішня організація Верховної Ради України. Компетенція Верховної Ради України. Основні завдання

    курсовая работа [43,1 K], добавлен 24.12.2004

  • Організація, повноваження, порядок діяльності комітетів Верховної Ради України. Роль комітетів в державному апараті. Комітети як організаційні форми діяльності Верховної Ради. Список комітетів ВРУ. Діяльність парламентських комітетів в зарубіжних країнах.

    курсовая работа [34,3 K], добавлен 09.12.2010

  • Вибори як визначальний захід у формуванні Верховної Ради. Віковий ценз депутатів. Організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради. Вплив трансформаційних процесів соціуму на організацію та функціонування Верховної Ради України на початку ХХІ ст.

    реферат [32,5 K], добавлен 20.09.2010

  • Конституційне право, поняття та характер конституційно-правової відповідальності за порушення його норм. Конституція України про основні функції ти обов'язки держави. Конституційний статус Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади.

    контрольная работа [30,9 K], добавлен 30.04.2009

  • Проаналізовано проблеми у сфері реалізації положень законодавства України щодо особливого порядку кримінального провадження щодо Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Конституційно-правові основи та додаткові гарантії його діяльності.

    статья [20,2 K], добавлен 21.09.2017

  • Проблеми реалізації правозахисної діяльності в Україні. Діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, спрямована на захист прав і свобод особистості. Виконання покладених на Уповноваженого функцій та використання наданих йому прав.

    статья [23,3 K], добавлен 17.08.2017

  • Правова основа організації та діяльності інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Історія становлення інституту омбудсману в юридичному просторі світу. Порядок припинення повноважень Уповноваженого та його звільнення з посади.

    курсовая работа [44,4 K], добавлен 06.04.2012

  • Поняття законодавчого процесу та його стадії в Україні. Характеристика стадій законодавчого процесу, його особливості в Верховній Раді України. Зміст законодавчої функції Верховної Ради. Пропозиції щодо системного вдосконалення законотворчого процесу.

    курсовая работа [136,8 K], добавлен 11.01.2011

  • Декларація про державний суверенітет України. Загальнометодологічні принципи концепції Конституції України 1991 р. Постанова Верховної Ради Української РСР "Про проголошення незалежності України". Конституція (Основний закон) України, перелік статей.

    краткое изложение [252,0 K], добавлен 11.03.2009

  • Уповноважений Верховної Ради України (ВРУ) з прав людини як суб’єкт цивільно-процесуального права. Омбудсмен у цивільному процесі. Основні права та обов’язки Уповноваженого ВРУ з прав людини у цивільному процесі, аналіз судової практики його участі.

    курсовая работа [54,7 K], добавлен 21.01.2011

  • Система парламентських виборів в середньовічній Англії. Розвиток Парламенту та виборчого права ХVІІІ-ХІХ ст. Виборча реформа 1832 року. Судові функції парламенту. Порядок участі у виборах до палати общин у графствах. Тактика монархів відносно парламенту.

    контрольная работа [43,6 K], добавлен 03.04.2010

  • Місце Верховної Ради України в системі державної влади України. Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Призначення Всеукраїнського референдуму про довіру Президентові. Прийняття Конституції країни 28 червня 1996 року та її вдосконалення.

    курсовая работа [35,8 K], добавлен 18.04.2015

  • Сучасна національна безпека України. Завдання та функції Ради національної безпеки і оборони України. Організаційна структура організації, засідання як основна організаційна форма її діяльності. Повноваження Голови та членів Ради національної бе

    контрольная работа [17,0 K], добавлен 16.06.2011

  • Поняття і характерні риси кодифікації, її види та особливості. Форми та ознаки кодифікаційних актів. Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України, проблеми упорядкування національного законодавства. Основні напрями кодифікації міжнародного права.

    курсовая работа [36,1 K], добавлен 21.11.2013

  • Характерні ознаки, функції та моделі інституту омбудсмена в іноземних країнах - Швеції, Фінляндії, Норвегії, Канаді. Правовий статус та професійні обов'язки Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в України. Особливості організації його діяльності.

    реферат [27,0 K], добавлен 15.11.2010

  • Конституційно-правовий статус допоміжних внутрішньо парламентських інституцій зарубіжних країн і України. Вивчення процесу формування і діяльності, реалізації повноважень допоміжного органу парламенту. Зовнішній контроль за формою і змістом законопроекту.

    статья [22,9 K], добавлен 17.08.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.