Профілактика корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, скоєних жінками на тлі наркоманії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет внутрішніх справ

УДК 343.914: 343.575

ПРОФІЛАКТИКА КОРИСЛИВИХ

ТА КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ,

СКОЄНИХ ЖІНКАМИ НА ТЛІ НАРКОМАНІЇ

Спеціальність 12.00.08 - Кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Нікітенко Станіслав Володимирович

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, м. Харків.

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України БАНДУРКА Олександр Маркович, Верховна Рада України, народний депутат України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ТРУБНИКОВ Василь Михайлович Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін;

доктор юридичних наук, професор ПЄТКОВ Валерій Петрович, Кіровоградський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, ректор.

Провідна установа: Одеська національна юридична академія, кафедра кримінального права, Міністерство освіти і науки України м. Одеса

Захист відбудеться „20” вересня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий „ 18 ” серпня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються вибір теми дисертації, її актуальність, теоретична і практична значимість, ступінь наукової розробки. Визначається мета і завдання дослідження, його методологічна і методична основи; формулюються основні поняття, положення та рекомендації, винесені на захист, які зумовлюють наукову новизну дисертації. Зазначається, що гострота криміногенної ситуації в Україні характеризується не тільки небезпечними масштабами злочинності, а й зростаючим рівнем її руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства. У зв'язку з тим, що криміногенні та хворобливі прояви алкоголізму, наркоманії та токсикоманії вражають переважно молодих й активно працездатних людей, подаються пропозиції про подальше підвищення “ціни” соціальних втрат такого роду. Аргументується концептуальна позиція, що тільки спільними зусиллями представників багатьох наук можна подолати небезпеку нестримного зростання криміналізації та наркотизації суспільства.

Розділ 1 “Загальна характеристика корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, скоєних жінками” містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1 “Жіноча злочинність: історико-правовий аспект” зроблена спроба дати кримінологічну характеристику сучасної жіночої злочинності через призму історичної особливості корисливої та корисливо-насильницької жіночої злочинності, показати її характерні риси, розкрити особу злочинниць і механізм її формування в умовах конкретного соціального середовища.

Автор зазначає, що інтерес до жіночої злочинності як до складного суспільного явища тривалий час виявлявся, в основному, істориками, журналістами, письменниками, і майже були відсутні праці юристів-кримінологів.

Вивчаючи історичні джерела та дослідження науковців, дисертант проаналізував та порівняв характерні особливості соціально-правового аспекту жіночої злочинності у значному часовому проміжку. Детально аналізуються різні типології жінок, які скоїли правопорушення чи злочин.

Основну увагу в цьому підрозділі дослідження сконцентровано безпосередньо на аналізові жіночої злочинності в історичному аспекті, виникненні та розвитку цієї проблеми, її сприйнятті як у різні часові проміжки, так і в контексті різноманітних соціальних умов, зокрема особливості релігійного сприйняття статусу жінки в сім'ї та в суспільстві в цілому. Автором зроблено висновок, що майже до ХХ століття частка жіночих злочинів у загальній злочинності була порівняно незначною. Характерною особливістю була перевага в їхньому складі насильницьких злочинів.

На початку ХХ століття, з розвитком великого капіталістичного виробництва і приватного підприємництва, з ростом міського населення, з впровадженням у життя досягнень науково-технічного прогресу, з розширенням міжнародних контактів жіноча злочинність починає посідати помітне місце у кримінальному середовищі. Як стверджує дисертант, жінки на цей час відіграють усе більш активну роль у системі злочинних угруповань, в яких вони виконують визначені, досить істотні функції.

З цього часу корислива злочинність переходить на домінуючі позиції у структурі жіночої злочинності, вперше за всю історію існування людства потіснивши насильницьку.

Підрозділ 1.2 “Корисливі та корисливо-насильницькі злочини за законодавством України та інших країн: правовий аналіз” присвячений аналізу корисливих та корисливо-насильницьких злочинів. Розглянуто визначення поняття “користь”, його трактування науковцями. Автором дано правову характеристику корисливих та корисливо-насильницьких злочинів за законодавством України, проведено порівняльний аналіз цих злочинів за законодавствами інших країн, зокрема Росії. Окремо поданий аналіз жіночих злочинів цієї направленості. На основі науково-проблемного аналізу чисельних наукових та науково-публіцистичних джерел, статистичних даних, результатів проведених опитувань розглянуто основні фактори виникнення та подальшого зростання сучасної жіночої злочинності, зокрема щодо скоєння жінками корисливих та корисливо-насильницьких злочинів.

Зазначається, що злочинність жінок, маючи відносно постійну величину у структурі загальної злочинності, є явищем, яке змінюється відповідно до реальних умов, у той же час не повторює зміни у злочинності взагалі і тому навіть у самій злочинності є відносно самостійною її частиною, котра виявляє тенденцію до зростання.

Автор не тільки проводить дослідження корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, дає визначення цим видам злочинів, але й здійснює структурний аналіз жіночої злочинності цього спрямування, зазначаючи при цьому недоліки та прогалини у чинному законодавстві та шляхи вирішення цієї проблеми.

Корисливо-насильницька злочинність визначається як сукупність злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном, скоєних із корисливою метою, із застосуванням фізичного чи психічного насильства або з погрозою його застосування.

Також виділено три основні ознаки загальнокримінальних корисливих злочинів: зазіхання на чуже майно, корислива мета та здійснення корисливого зазіхання поза господарською діяльністю, без використання винним свого службового становища.

До корисливих загальнокримінальних злочинів дисертант відносить крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання і ,частково, присвоєння.

Зазначається, що крім відносин власності, котрі є основним об'єктом розглянутих складових злочинів, їх додатковим об'єктом виступають інтереси особи - здоров'я, тілесна недоторканність, воля, честь, гідність людини. Причому в корисливо-насильницьких злочинах додатковий об'єкт є обов'язковою ознакою відповідних складових. Корислива ж ціль, яка є обов'язковою ознакою розглянутих злочинів, виявляється у прагненні винного задовольнити тим чи іншим шляхом майновий інтерес.

У підрозділі 1.3 „Особливості скоєння жінками злочинів корисливої і корисливо-насильницької спрямованості” зазначається, що фактори, які формують злочинну мотивацію у чоловіків і жінок, найчастіше можуть бути однаковими, але механізм та ступінь їхнього впливу, сприйняття криміногенних факторів часом настільки відрізняються, що дають підставу деяким авторам стверджувати, про самостійність такого явища як жіноча злочинність. Дисертант всебічно аналізує дане твердження, підкреслюючи, що необхідність вивчення специфіки соціально-психологічного механізму мотивації жіночої злочинності не викликає сумнів.

У підрозділі розглянуто особливість скоєння жінками корисливих та корисливо-насильницьких злочинів. Увага приділена аналізу результатів проведених опитувань серед жінок, засуджених за скоєння злочинів корисливої направленості. Зокрема зазначається, що для злочинниць характерна стійкість психотравмуючих переживань та імпульсивність, яка призводить до неадекватної оцінки життєвих ситуацій, необдуманості поведінки і слабкого аналізу можливих наслідків скоєних учинків.

Дисертант підкреслює, що при рецидиві цієї групи злочинів відбувається деяка зміна мотивації корисливої та корисливо-насильницької поведінки з побутового й емоційного рівня на більш усвідомлений спосіб злочинної поведінки, котрий доходить до професіоналізму.

Розділ 2 “Організація профілактики жіночої злочинності корисливої та корисливо-насильницької спрямованості” складається із трьох підрозділів, у яких проаналізовано стан правого регулювання та практичної реалізації елементів профілактики та попередження жіночої корисливої злочинності.

У підрозділі 2.1 “Детермінанти корисливої і корисливо-насильницької злочинності жінок” зроблено аналіз соціальних і соціально-економічних причин корисливої та корисливо-насильницької злочинності жінок. Розглянуто основні фактори, які впливають на зростання сучасної жіночої злочинності, зроблено аналіз природи корисливої та корисливо-насильницької злочинності серед жінок.

Проблеми суспільного устрою та функціонування сучасного суспільства розглянуті і проаналізовані автором як середовище виникнення та проявів жіночої злочинності. Саме у межах цього аналізу висвітлено недоліки і прогалини в існуючому законодавстві та у ставленні до жінки як до члена цього суспільства. Дисертант порушує проблеми розвитку та впровадження в українському законодавстві основних положень гендерної політики. Зокрема, вказано на недостатнє представництво жінок у керівних органах держави, що, безумовно, знижує вплив жінки на розвиток суспільства, і, таким чином, вона не завжди може активно відстоювати свої суспільні інтереси на державному рівні.

Така ситуація призводить до того, що саме жінки є найбільш соціально незахищеною категорією населення. На думку автора, особливо яскраво ця проблема проявилася у ситуації зайнятості населення. Безробіття, приховане безробіття, недостатня соціальна допомога, поширене порушення елементарних прав людини по відношенню до жінки є додатковими причинами зростання жіночої злочинності в Україні.

Обґрунтованою критичністю відзначається й аналіз становища жінки в сучасній сім'ї. Саме завантаженість жінки домашніми проблемами, необхідність постійного пошуку джерел матеріального забезпечення своєї сім'ї, суспільна орієнтація на домінування чоловіка в сім'ї, формальне декларування рівноправ'я чоловіка та жінки, на думку автора, спричиняє більшу частину протиправних дій, які на сьогодні скоюються жінками.

Автор також звертає увагу на той факт, що рівень жіночої злочинності багато в чому залежить від рівня суспільної моралі. Падіння моралі є однією з головних причин зростання корисливої та корисливо-насильницької злочинності жінок.

Підрозділ 2.2 “Загальна превенція жіночої злочинності” присвячений аналізові загальносоціальних заходів попередження злочинності серед жінок. Автором розглянуто основні вимоги, які висуває сучасний етап посилення та підвищення ефективності профілактичної діяльності викорінення злочинності серед жінок.

Автор дає визначення загальносоціального попередження злочинності, видів та рівнів попередження злочинності, зазначає, що така профілактична робота є одним з основних чинників, здатних позитивно впливати на стабілізацію та зменшення злочинності. Також проведено аналіз вітчизняного та міжнародного законодавства, міжнародного досвіду в аспекті загальносоціального попередження жіночої злочинності.

Зокрема, у підрозділі зазначається, що загальносоціальні заходи протидіють загальним причинам злочинності, створюють сприятливі обставини для профілактики злочинів на спеціально-кримінологічному рівні. Автор наголошує на необхідності комплексного підходу до вирішення цієї проблеми, і хоча ці заходи спеціально не спрямовані на попередження злочинів, проте вони мають позитивні наслідки у боротьбі зі злочинністю взагалі та злочинністю серед жінок зокрема та усуненні її причин. Автор підкреслює, що інколи неможливо провести чітке розмежування між різними рівнями попередження злочинності.

Дисертантом проведено аналіз загальних причин жіночої злочинності як специфічного об'єкта впливу системи профілактичних заходів. Він також розглядає нормативно-правову базу попереджувальної діяльності, зокрема міжнародні акти, які були ратифіковані Україною, вказує на деякі недосконалості окремих положень та статей Кримінального Кодексу України та подає на обговорення свої пропозиції стосовно їх змін і доповнень.

Автор подає обґрунтовану пропозицію стосовно можливості створення окремих виправних колоній за видами злочинів або об'єднання таких злочинниць у межах однієї установи по виконанню покарань у самостійні відділи соціально-психологічних служб. Він вважає, що такий поділ дозволить більш повно враховувати особливості різних категорій правопорушниць, диференційовано організовувати роботу щодо їх виправлення.

У підрозділі 2.3 “Спеціальні заходи профілактики жіночої злочинності корисливої та корисливо-насильницької спрямованості” проаналізовано основні заходи спеціального попередження корисливої та корисливо-насильницької злочинності серед жінок. Розглянуто діяльність підрозділів органів внутрішніх справ як суб'єктів спеціально-кримінологічного попередження жіночої злочинності. Автором сформульовано основні вимоги, які є нагальними на сучасному етапі посилення профілактичної діяльності стосовно жінок-злочинниць корисливої та корисливо-насильницької спрямованості.

Автор дає визначення попередження та профілактики злочинності, називає їх основними чинниками, здатними позитивно впливати на стабілізацію та зменшення як злочинності взагалі, так і жіночої зокрема. Також визначаються підстави застосування спеціальних заходів попередження і профілактики та головні проблеми органів внутрішніх справ щодо попередження і профілактики корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, які скоюються жінками.

У підрозділі висвітлюються специфічні риси профілактичної роботи з жінками, схильними до скоєння протиправних дій та жінками-злочинницями, яку проводять працівники структурних підрозділів ОВС. Подається характеристика психологічних особливостей такої профілактичної роботи та особливостей реагування жінок на вплив соціального оточення.

Значна увага приділяється необхідності профілактичного та попереджувального впливу працівників органів внутрішніх справ, які працюють над вирішенням цих проблем, як на соціальне оточення, так і на родинне. Називаючи сім'ю головною соціальною цінністю, автор розглядає її як основний об'єкт профілактики злочинності жінок та підлітків. Серед об'єктів профілактики, що і підлягають особливо пильному та ретельному вивченню працівниками ОВС, автор називає неповні сім'ї, кількість яких зростає як через розлучення, так і народження дітей жінками, котрі перебувають у незареєстрованому шлюбі. Зокрема, зазначається, що в неповних сім'ях, як правило, існує послаблений соціальний контроль за дітьми, недостатнє виховання тощо, і, як результат - прояви злочинності серед неповнолітніх. Також йдеться про труднощі у профілактиці злочинів у сімейно-побутовій сфері, виявлення яких пов'язане з втручанням у приватне життя.

Обґрунтовано пропозицію щодо необхідності продовження контролю підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх за поведінкою дівчат, які перебувають на обліку в цих підрозділах, і після досягнення ними повноліття, до 21-23 років або до шлюбу, а також переорієнтації груп неповнолітніх, котрі мають антигромадську спрямованість.

Автором сформульовані основні положення, які вимагає сучасний етап посилення профілактичної діяльності по відношенню до жінок-злочинниць корисливої та корисливо-насильницької спрямованості.

Розділ 3 “Жіноча наркоманія як фактор злочинності та медико-юридичні засоби її профілактики ” складається з трьох розділів.

У підрозділі 3.1 “Соціально-демографічна характеристика засуджених жінок, хворих на наркоманію” аналізуються соціально-демографічні, клінічні і кримінологічні характеристики жінок, хворих на різні види наркоманії, які перебувають на примусовому лікуванні.

Зазначено, що сила і спрямованість зв'язків між кримінальною поведінкою і наркоманією серед жінок трактуються сьогодні неоднозначно й суперечливо. Покращання наркологічної допомоги жінкам сьогодні вимагає нових диференційованих способів та засобів лікування, а також виховного впливу на основі особливостей клінічних закономірностей, наявних умов у диспансерах і місцях позбавлення волі.

Автором вивчається вплив особистісних змін і одержаних характерологічних особливостей у результаті наркотизації умов життя і виховання, гостроти хворобливих проявів, тяжкості різних видів наркоманії на злочинну поведінку хворих на наркоманію взагалі, і жінок зокрема. Основою такого вивчення є аналіз результатів проведених опитувань серед жінок-наркоманок, засуджених за скоєння злочину.

Дисертантом з'ясовано характер впливу соціальних, особистісних і хворобливих проявів на протиправну поведінку у жінок, хворих на наркоманію. Зокрема, зазначається, що проблема лікування жінок, як злочинців-наркоманок, нерозривно пов'язана з проблемою їхнього перевиховання, хоча при уважному вивченні цих питань у клініці наркоманії цілком можна виділити фазу майже суто медичну (при загрозі життю і здоров'ю) і фазу ресоціалізації особистості або виховного впливу. Таким чином, боротьба з наркоманією є як медико-соціальною, так і кримінологічною проблемою.

Підрозділ 3.2 “Соціально-психологічні характеристики засуджених наркоманок: загальне та особливе” присвячений аналізу соціально-психологічних факторів жіночої наркоманії.

Опитування жінок, які неодноразово притягувалися до примусового лікування, дозволило дисертанту об'єктивно виділити окремі позиції, що є замкнутою системою руйнування особистості через наркотизм в окремі вікові періоди. Зокрема, зазначаються фактори, що, на думку автора, призвели до залучення особи до наркотиків: у віці до 15 років - погані стосунки між батьками (або відсутність одного з батьків), алкоголізм у родині, раннє прилучення до наркотиків, токсичних речовин (таблетки, ефірні рідини); від 15 до 18 років - звички найближчого оточення, дія загальноприйнятих алкогольних і наркоманійних традицій, які призводять до формування систематичного свідомого їх споживання; 19-25 років - економічна самостійність і безконтрольність; конфлікти в родині, низький культурний рівень, вузькі споживчі інтереси і заробітна плата підтримують можливість придбання наркотиків.

Подібне визначення дає можливість і вимагає подальшої диференціації наркологічної допомоги на основі клініко-соціальних закономірностей.

Автором, у результаті пошуку нових форм лікування жіночої наркоманії, встановлена специфічна залежність початку і швидкості переходу опійної наркоманії в жінок у другу стадію від конституціонально-біологічних і ситуаційних факторів. Зафіксовано істотну роль компенсації психопатії у зв'язку зі зміною партнера, котрий не вживає наркотики. Це має важливе значення для становлення ремісії у жінок і можливості реабілітації після завершення курсу лікування.

Дисертантом встановлено, що за рахунок відмови від суворого обмежувального режиму, можна залучити більше жінок до лікування від наркоманії. Цього можна домогтися шляхом введення до структури наркологічного диспансеру відділення з лікувальним режимом диференційованого нагляду за хворими. Такий режим забезпечує покращання ефекту лікування, реабілітації і моральної ресоціалізації, чим створює умови для компенсації психопатії. Такий режим забезпечує жінкам, хворим на наркоманію, мати достатній контакт із близькими та родичами за межами лікувального закладу, вільні прогулянки з дітьми у вихідні дні, можливість працевлаштування, участь у різних культурно-масових заходах.

Авторові на основі типології поєднання видів мислення - теоретичного, інтуїтивного, практичного й емоційного - вдалося встановити та проаналізувати основні типи індивідуальних особливостей жінок-наркоманок: мисленнєво-розумовий, емоційно-розумовий, емоційно-інтуїтивний та мисленнєво-інтуїтивний. Зазначено, що кожний з цих типів має різне сприйняття виховно-попереджувальних мір.

На основі проведеного аналізу матеріалів дослідження щодо підвищення ефективності впливу на засуджених наркоманок дисертантом запропоновано ряд пропозицій та рекомендацій.

У підрозділі 3.3 “Медико-юридичні засоби профілактики жіночої злочинності корисливої та корисливо-насильницької спрямованості” розглядаються особливості клінічного розвитку та перебіги наркоманії у жінок, засуджених за скоєння злочину, на всіх стадіях хвороби.

Дисертантом, на основі аналізу клінічних даних, зроблено висновок про можливість покращання наркологічної допомоги жінкам, у першу чергу, за рахунок поліпшення корекції емоційного стану і тяжкості перебігу абстинентного синдрому, забезпечення лабораторного контролю за рецидивом у процесі лікування, ізоляцією хворих на наркоманію від психічно хворих, уведенням нових лікувальних режимів поряд із суворо обмежувальним.

Запропоновано новий режим реабілітації, що передбачає можливість після купірування абстиненції проведення виховної роботи і вільного виходу з відділення для зустрічі з дітьми, родичами, відвідування роботи тощо. Це дозволяє проводити заходи, які є складовими елементами в раціональній і груповій психотерапії.

У Висновках викладені основні положення, що випливають із проведеного дослідження: проблема жіночої злочинності корисливої та корисливо-насильницької спрямованості, яка формується на тлі наркоманії, є актуальною і потребує нових наукових розробок стосовно загальних та спеціальних заходів її превенції, медико-юридичних заходів профілактики наркоманії серед жінок.

Використовуючи методи наукового пошуку, зокрема історико-правового (дослідження жіночої злочинності); формально-логічного (особливості скоєння злочинів корисливої спрямованості); конкретно-соціологічного (детермінанти жіночої злочинності); статистико-порівняльного (заходи профілактики корисливої та корисливо-насильницької жіночої злочинності) тощо, сформульовано ряд висновків і пропозицій, необхідних для розв'язання існуючих проблем.

Провівши аналіз злочинів корисливої та корисливо-насильницької спрямованості серед жінок у нашій країні, їх впливу на інші види злочинності, можна зазначити, що сьогодні ще є недостатнім рівень наукової розробки цієї актуальної проблеми. Недооцінка значимості вивчення цього питання може негативно вплинути на загальний рівень злочинності у державі.

Ізоляція від економічного виробництва та суспільної діяльності, залежність жінки від чоловіка протягом усього періоду розвитку людства, зумовлювало побутовий характер жіночої злочинності, що виражалося у скоєнні жінками переважно насильницьких злочинів. Із виникненням капіталістичних відносин, включенням жінки у промислове виробництво, активізацією її громадського життя, наближенням соціальних умов життя до становища чоловіків, злочини корисливої спрямованості стають традиційно переважаючими серед жінок-злочинниць.

Правовий аналіз корисливої та корисливо-насильницької злочинності свідчить, що на законодавчому рівні в Україні розроблена система заходів охорони майнових прав особи, її життя та здоров'я, що відповідає передовим тенденціям розвитку сучасного законодавства та світової кримінальної науки.

В Україні фіксується тенденція до зростання як жіночої злочинності взагалі, так і жіночої злочинності корисливої та корисливо-насильницької спрямованості, а також: посилення жорстокості, насильства при вчиненні таких злочинів жінками; усе більша заміна ролі жінок з пасивної виконавиці, підсобниці у скоєнні цих злочинів на роль ініціатора й організатора; зростання кількості суто жіночих груп і груп з перевагою в їх складі жінок; зближення особливостей чоловічої і жіночої злочинності, в тому числі за способами вчинення злочинів і за способами насильницьких дій.

Поведінка злочинниць корисливої і корисливо-насильницької спрямованості має свої особливості, відмінні від поведінки чоловіків: велика лабільність, ранимість, уразливість жіночої психіки; надмірна емоційність, запальність, залежність від стану емпатії або ж симпатії референтних груп; значна залежність від умов виховання у батьківській родині, більш складна ситуація у власній сім'ї, неблагополучне особисте життя; підвищене прагнення забезпечити матеріальний добробут сім'ї у складних економічних умовах будь-якими, в тому числі й протиправними, методами; велика залежність власної злочинної поведінки від впливу мікросередовища і конкретних осіб.

В Україні існує ряд факторів, які роблять жінок найбільш уразливою і відносно криміногенною соціальною групою, що потребує посиленої уваги всіх суб'єктів профілактики жіночої злочинності: об'єктивно значна залежність жінки від системи здійснюваних в умовах реформ соціальних гарантій; соціальна незахищеність жінок, їх нерівноправне, незважаючи на всі декларації, становище в суспільстві порівняно з чоловіками; історично сформована прив'язаність жінки до найбільш залежних від державного патерналізму сфер діяльності і непропорційно велика зайнятість жінок на робочих місцях з перевагою неспеціалізованої чи ручної праці; особливості традиційної поведінки жінок на ринку праці: пасивність, менша схильність до професійної мобільності, більше прагнення до соціального комфорту на робочому місці, ніж до професійної самореалізації та росту; більша, ніж у чоловіків, невідповідність формальної освіти реальній кваліфікації, а реальної освітньо-кваліфікаційної структури - фактичним потребам ринку праці; реальні труднощі „подвійної зайнятості”, що загострюються розпадом неадекватної соціальної інфраструктури, конфліктом установок і цінностей трудової та сімейної сфер; низький рівень моралі в суспільстві та моральна деградація значної частини жінок, які пов'язують своє благополуччя з проституцією, звідництвом, злодійством тощо.

Дієвими заходами профілактики жіночої корисливої та корисливо-насильницької злочинності всіх рівнів можуть бути: проведення аналітичної роботи стосовно виявлення видів нефінансової підтримки сімей і шляхів її надання; зменшення зайнятості на виробництві певної категорій жінок, самотніх матерів, матерів з дітьми-інвалідами, жінок, котрі мають маленьких дітей, за рахунок відповідної соціальної політики, яка замінила б втрачений заробіток сімейною допомогою на дітей; внесення істотних змін у соціально-економічну політику держави, зокрема, підвищення конкурентоспроможності жінок на існуючому ринку праці і тим самим компенсування об'єктивно не усунутих факторів, що породжують відносну неконкурентоспроможність жінок, формування нової структури зайнятості та нового сучасного ринку праці; внесення змін у трудове законодавство, встановивши для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування жінок, які мають двох або більше малолітніх дітей; проведення змін у соціальній політиці, забезпечивши фінансування соціальних пільг для жінок з державного бюджету, тим самим підвищивши їх конкурентоспроможність на ринку праці; забезпечення державного сприяння жіночим організаціям та асоціаціям, які реально допомагають жінкам; законодавче забезпечення розробки, впровадження та використання тестів професійних можливостей і кваліфікації, максимально широке використання цих тестів при прийомі на роботу. Відмова у роботі жінці, яка успішно склала такі тести, може стати основою для обвинувачення в дискримінації, що буде певною соціальною гарантією дійсно компетентним працівникам; створення державного структурного антидискримінаційного органу з прав жінок та прийняття Державної програми боротьби з жіночою злочинністю в Україні, яка передбачала б встановлення соціальних і правових гарантій, а також пільги для жінок, звільнених з місць позбавлення волі, можливість створення Фонду допомоги жінкам, які перебувають у місцях позбавлення волі, та жінкам, які відбули покарання, інші організаційно-правові заходи підтримки розглянутої групи жінок; розробка реальної програми щодо організації активної взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації в усіх аспектах профілактики жіночої злочинності; безвиняткове застосування та суворий контроль за порушенням правил адміністративного нагляду за раніше засудженими жінками; продовження контролю підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх за дівчатами й після досягнення ними повноліття, до 21-23 років або вступу до шлюбу; більш активне використання стосовно жінок ст. 106 та ст. 115 КПК України із наступним звільненням під заставу;

У підході при формуванні українського законодавства пропонується в подальшому застосовувати такий підхід, при якому визнається розходження між громадянами чоловічої і жіночої статі. Відповідно, що й побудована системи прав навколо них повинна відбуватися по-різному -- не один, а кожний з представників різних статей повинен братися за базову модель громадянина.

Крім потреби проведення кримінологічної експертизи законів, необхідність якої очевидна, пропонується також проводити гендерну експертизу правових норм.

Необхідне здійснення державної підтримки наукових розробок у галузі гендерних досліджень, а також пропаганда наукових знань з проблем ролі і статусу жінки в суспільстві.

За аналогією зрозробленою системою ювенальної юстиції доцільно вивчити та розробити питання про феміністичну юстицію, яка повинна враховувати кримінально-правові, кримінально-процесуальні і кримінально-виконавчі аспекти жіночої злочинності.

Потрібно переглянути деякі положення кримінально-виконавчого законодавства, що стосуються засуджених жінок, зокрема: створити сприятливі умови їх утримання, які б враховували специфіку статі, психології і фізіології. Цьому можуть сприяти заходи щодо розукрупнення існуючих установ по відбуванню покарання за рахунок організації нових у тих регіонах, де вони відсутні; необхідно зняти будь-які обмеження на тривале побачення зі своїми неповнолітніми дітьми для засуджених жінок; при установах відбування покарання створити спеціальні блоки матері та дитини, де б перебували жінки, засуджені за скоєння злочинів і які мають дітей віком до 3-х років; змінити систему установ по виконанню покарання для жінок, додавши до існуючих за чинним законодавством двох видів режиму - загального та суворого - посилений режим, де б утримувались особи, що раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі; створити окремі установи по відбуванню покарання за видами злочинів або об'єднати таких злочинниць у межах одного відділу соціально-психологічної служби, що дозволить більш повно враховувати особливості різних категорій правопорушниць, диференційовано організовувати роботу щодо їх виправлення; закріпити провідну роль виховання засуджених жінок, заборонивши підпорядкування процесу виправлення економічними показниками їх діяльності; передбачити складання індивідуальних програм переконання і виправлення засуджених жінок з метою диференційного проведення соціально профілактичної роботи, у разі потреби застосовуючи для цього зарубіжний досвід; припинити практику, що посилює соціальну ізоляцію засуджених жінок, користуючись такими заходами тільки з метою забезпечення безпеки.

При рецидиві жіночої злочинності спостерігається зміна мотивації корисливої і корисливо-насильницької поведінки з побутового й емоційного рівня на більш професійний.

Пропонується ввести у склад органів внутрішніх справ спеціальну службу з охорони моралі з наданням її співробітникам відповідних повноважень.

Сформульовані у результаті дослідження соціально-демографічна та соціально-психологічна характеристики жінок, хворих на наркоманію, які відбувають кримінальне покарання, потребують продовження спеціального наукового вивчення та широкого використання у кримінологічній практиці всіма суб'єктам попередження злочинності.

Встановлено факт прямої залежності кримінальної активності від виду і тяжкості (стадії) наркоманії. Вона підтверджується тим, що до початку наркотизації кримінальна активність у жінок виявляється досить рідко. З початком вживання наркотиків кримінальна активність хворих різко зростає. Пік кримінальної активності у жінок, хворих на наркоманію, збігається з завершенням формування психічної, а головне, фізичної залежності від наркотиків.

Результати вивчення кримінологічних характеристик у хворих на наркоманію жінок, засуджених за скоєння злочинів, свідчать, що для хворих на гашишизм характерним є більш ранній прояв кримінальної активності, а також скоєних злочинів, пов'язаних з агресією і насильством, а для хворих на опіоманію і полінаркоманії характерні злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин. Частка цих злочинів істотно зростає відповідно до зростання сили патологічного потягу до наркотиків, тобто спрямованості злочинних зазіхань у хворих на наркоманії багато в чому визначається вагомістю хворобливих розладів.

Ефективними факторами, здатними позитивно вплинути на засуджених наркоманок, можуть бути: створення сприятливих умов для анонімного лікування; диференційована постановка на профілактичний облік; підготовка серії спеціальних короткометражних документальних і художніх фільмів, які б відображали згубність наслідків наркоманії, використання засобів масової інформації в антинаркотичній компанії; розробка системи соціально-реабілітаційного контролю для закріплення результатів лікування та індивідуально-психологічної підготовки засуджених наркоманок до життя на волі; істотні змінити ставлення до хворих на наркоманію.

Важливою обставиною, яку потрібно враховувати при плануванні заходів профілактики поширення наркоманії серед спеціального контингенту, є процес розповсюдження наркотизму.

Кримінологічною особливістю злочинної поведінки жінок є вчинення групових злочинів. Усі корисливі злочини (шахрайства, крадіжки) скоюються хворими, як правило, у стані легкого (комфортного) наркотичного сп'яніння, насильницькі злочини скоюються переважно у стані важкого наркотичного сп'яніння.